Постанова від 27 травня 2026 р. у справі №570/2953/25 — Рівненський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2026 року

м. Рівне

Справа № 570/2953/25

Провадження № 22-ц/4815/327/26

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Боймиструка С.В., суддів: Гордійчук С.О., Хилевич С.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Бойчука Костянтина Мефодійовича на заочне рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 29 вересня 2025 року у справі за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЦИКЛ ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

23 червня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Цикл Фінанс" (далі - ТОВ "ЦИКЛ ФІНАНС") звернулося у Рівненський районний суд Рівненської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначає, що 22 грудня 2018 року між Акціонерним товариством "БАНК КРЕДИТ ДНІПРО" (далі - АТ "БАНК КРЕДИТ ДНІПРО") та ОСОБА_1 був укладений договір № 26203000397803 про встановлення кредитного ліміту (далі кредитний договір), на підставі якого відповідачу надано кредит у розмірі 5000 грн. 00 коп., а він зобов`язується повернути наданий кредит, сплатити проценти за користування кредитом, які передбачені цим договором.

28 березня 2024 між АТ "Банк Кредит Дніпро" та ТОВ "ЦИКЛ ФІНАНС" укладено Договір факторингу № 28/03/2024, відповідно до якого ТОВ "ЦИКЛ ФІНАНС" набуло право нового кредитора до відповідача за договором № 26203000397803 від 22 грудня 2018 року.

З огляду на викладене, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за зазначеним кредитним договором на загальну суму 8920 грн. 20 коп., а також понесені судові витрати.

Заочним рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 29 вересня 2025 року позов задоволено.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦИКЛ ФІНАНС" заборгованість за договором № 26203000397803 від 22 грудня 2018 року в розмірі 8920 (вісім тисяч дев`ятсот двадцять) грн. 20 коп., з яких: 3721 грн. 74 коп. - заборгованість по тілу кредиту, 5198 грн. 46 коп. - заборгованість по відсотках за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 – адвокат Бойчук Костянтин Мефодійович подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити заочне рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити частково: стягнути лише 3721,74 грн заборгованості за тілом кредиту, а в частині стягнення 5198,46 грн процентів - відмовити.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що заочне рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки відповідач на час розгляду справи проходив військову службу у Збройних Силах України та був позбавлений можливості належним чином реалізувати право на захист.

Апелянт зазначає, що позивач не надав належних та допустимих доказів погодження сторонами умов кредитування, зокрема відсутній підписаний відповідачем текст умов та правил банківського обслуговування, а розміщення таких умов на вебсайті банку не підтверджує ознайомлення та згоду відповідача з ними. Посилається на правові висновки Великої Палати Верховного Суду щодо неможливості визнання анкети-заяви разом із правилами та тарифами банку належною формою кредитного договору, а також щодо мінливого характеру таких правил і тарифів.

Також апелянт вважає недоведеним розмір заявленої до стягнення заборгованості, оскільки позивачем не подано детального розрахунку заборгованості, виписок по рахунку та інших документів, які б дозволяли перевірити правильність нарахування процентів та інших платежів. На підтвердження своїх доводів апелянт посилається на практику Верховного Суду щодо обов`язку кредитора надати належний і зрозумілий розрахунок заборгованості.

Крім того, апелянт покликається на положення Закону України "Про захист прав споживачів", Правил надання банками інформації споживачу про умови кредитування та практику Верховного Суду щодо нікчемності умов договору про сплату комісій та інших платежів за дії, які не є самостійною послугою банку.

Апелянт також зазначає, що відповідно до пунктів 15, 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та статті 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у період дії воєнного стану та проходження військової служби проценти, штрафні санкції та пеня за кредитними зобов`язаннями не підлягають нарахуванню.

Окремо апелянт заперечує щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, вважаючи їх необґрунтованими, неспівмірними та завищеними з огляду на складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт та ціну позову.

Відзив на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не надійшов.

Згідно ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд враховує, що рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту не оскаржується, тому в цій частині не переглядає.

Судом встановлено, що 22 грудня 2018 року між АТ "БАНК КРЕДИТ ДНІПРО" та ОСОБА_1 був укладений договір № 26203000397803 про встановлення кредитного ліміту, на підставі якого відповідачу надано кредит у розмірі 5000 грн. 00 коп., а він зобов`язується повернути наданий кредит, сплатити проценти за користування кредитом, які передбачені цим договором.

Згідно з п.1.2. договору банк надає клієнту грошові кошти (кредит) на таких умовах: сума кредиту 5000 грн.; строк кредитування 12 місяців; процентна ставка за користування кредитом є фіксованою та нараховується у наступному розмірі: на строкову заборгованість за кредитом у розмірі 48% річних: на прострочену забогованість за кредитом - 56% річних; розмір процентної ставки протягом пільгового періоду складає - 0,01% річних.

Відповідно до кредитного договору, який складається з публічної частини договору, яким є Універсальний договір банківського обслуговування клієнтів фізичних осіб у АТ "Банк Кредит Дніпро", розміщений на офіційному веб-сайті Банку: https://creditdnepr.com.ua/ та індивідуальної частини, якою є цей Кредитний договір, що разом становлять єдиний Кредитний договір, Банк зобов`язується надати Клієнту грошові кошти у тимчасове платне користування, а Клієнт зобов`язується повернути наданий Кредит, сплатити плату за Кредит (проценти та комісії), а також належним чином виконати інші зобов`язання у порядку, встановленому Договором.

Кредит надається у формі кредитної лінії шляхом здійснення операцій (зняття коштів з Рахунку, платежі з Рахунку тощо) за рахунок ліміту кредитної лінії за поточним рахунком Клієнта, що відкритий в Банку. Операції використання ліміту кредитної лінії можуть здійснюватися з використанням електронного платіжного засобу.

Виписками по особовому рахунку за перiод з 22.12.2018 по 27.03.2024 підтверджується факт користування кредитним лімітом (електронна форма).

Зокрема, відповідно до виписки по рахунку № НОМЕР_1 від 11 березня 2020 року банком здійснено перерахування на користь відповідача 4853,00 грн згідно кредитної угоди № 26203000397803/0015 від 11.03.2020, що підтверджує використання відповідачем кредитних коштів та виникнення основної суми заборгованості за кредитним договором.

Також виписками підтверджується часткове погашення заборгованості.

Надані докази узгоджуються з розрахунком заборгованості, яка складається з 3721,74 – тіло кредиту та 5091,08 – відсокти за користування.

Разом з тим, позивачем заявлено до стягнення відсотки у розмірі 5198,46 грн, що перевищує суму, визначену у наданому розрахунку заборгованості. При цьому будь-яких додаткових нарахувань або окремого розрахунку різниці матеріали справи не містять.

28 березня 2024 між АТ "Банк Кредит Дніпро" та ТОВ "ЦИКЛ ФІНАНС" укладено Договір факторингу № 28/03/2024, відповідно до умов якого АТ "Банк Кредит Дніпро" відступило ТОВ "ЦИКЛ ФІНАНС" право грошової вимоги до боржників, в тому числі за договором № 26203000397803 від 22 грудня 2018 року, що укладений між АТ "Банк Кредит Дніпро" та ОСОБА_1 .

За правилом частини першої статті 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Разом з тим, соціальний захист військовослужбовців врегульовано Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011-ХІІ.

Із положень статті 3 Закону № 2011-ХІІ слідує, що дія цього закону поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями, Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, розвідувального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України (далі - військових формувань, правоохоронних та розвідувальних органів), які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань, правоохоронних та розвідувальних органів - громадян України, які виконують військовий обов`язок за межами України, у тому числі на території держави-агресора, під час їх безпосередньої участі у здійсненні та/або забезпеченні здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією проти України, а також на членів їх сімей.

Згідно з частиною 15 статті 14 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Так, військовослужбовці, визначені пунктом 15 статті 14 Закону, які мають кредитні зобов`язання перед банками, мають право на встановлені законодавством пільги, а саме:

1) звільнення від сплати відсотків за користування кредитом;

2) звільнення від сплати штрафів/пені за несвоєчасну сплату платежів по кредиту.

Верховний Суд у постанові від 18 січня 2023 року у справі № 642/548/21 зазначив, що відповідно до підпункту 3 пункту 4 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації" від 20 травня 2014 року статтю 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" доповнено пунктом 15, згідно з яким військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Пунктом 1 Розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації" дію підпункту 3 пункту 4 цього Закону поширено на військовослужбовців з початку і до закінчення особливого періоду, а на резервістів та військовозобов`язаних з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду, на час проходження військової служби.

У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 199/3051/14 викладено правовий висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України "Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей", який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142.

Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.

Відповідачем додано до заяви про перегляд заочного рішення довідки видані ВЧ НОМЕР_2 про перебування ОСОБА_1 на військовій службі з 21.04.2023 року за призовом під час мобілізації, копію посвідчення серії НОМЕР_3 на ім`я ОСОБА_1 , якими доведено право відповідача на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України "Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей" за обставин цієї справи, оскільки він з 21 квітня 2023 року проходить військову службу за мобілізацією.

У постанові Верховного Суду від 22 червня 2022 року у справі № 296/7213/15 зроблено висновок про те, що суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Встановивши, що відповідач має право на пільги, передбачені частиною 15 статті 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", а отже на звільнення від нарахування відсотків за користування кредитом на період проходження військової служби, суд першої інстанції, попри наявні заперечення сторони, безпідставно стягнув усю суму заборгованості, включаючи й ту частину, яка не підлягала стягненню.

У зв`язку з викладеним, рішення суду першої інстанції в частині стягнення простроченої заборгованості за відсотками підлягає підлягає зміні в частині розміру стягнутих процентів.

Водночас відповідач фактично заперечує правомірність нарахування відсотків загалом. Однак, нарахування відсотків за кредитним договором за період до зарахування ОСОБА_1 до особового складу військової частини (21.04.2023) є правомірним, оскільки відповідає як умовам договору, так і вимогам чинного законодавства.

Відповідно до наданого розрахунку заборгованості за період з 22 грудня 2018 року по 06 квітня 2023 року, загальна сума відсотків за користування кредитом становить 3452,37 грн.

Враховуючи це, позовні вимоги в частині стягнення простроченої заборгованості за відсотками у розмірі 5198,46 грн. підлягають частковому задоволенню у сумі 3452,37 грн.

Конституційний Суд України у Рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначав, що з огляду на приписи частини четвертої ст. 42 Конституції України, участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

Як убачається, суд першої інстанції при вирішенні спірних правовідносин увагу на наведені обставини не звернув, що призвело до ухвалення рішення, яке не може залишатися чинним.

Підставою для прийняття нової постанови - про часткове задоволення позову відповідно до пунктів 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України).

Згідно з частиною першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Позивач просив стягнути 5000 гривень витрат на правничу допомогу у суді першої інстанції.

Вирішуючи питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів враховує вимоги статей 137, 141 ЦПК України, критерії реальності та розумності таких витрат, конкретні обставини справи, її складність, обсяг наданих адвокатом послуг, а також принцип пропорційності розподілу судових витрат.

З огляду на наведене колегія суддів вважає, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції у розмірі 2 000 грн.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви підлягають стягненню пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 1948,17 грн замість 2422,40 грн, стягнутих судом першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Бойчука Костянтина Мефодійовичазадовольнити частково.

Заочне рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 29 вересня 2025 року змінити, зменшивши розмір стягнутої заборгованості за відсотками за користування кредитом з 5198 грн 46 коп. до 3452 грн 37 коп.

Змінити розподіл судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦИКЛ ФІНАНС" судовий збір у розмірі 1948 грн 17 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 грн. 00 коп.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Судді: Боймиструк С.В.

Гордійчук С.О.

Хилевич С.В.