Постанова від 26 травня 2026 р. у справі №563/1487/25 — Рівненський апеляційний суд

Рівненський апеляційний суд

___________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2026 року м. Рівне

Справа № 563/1487/25

Провадження № 33/4815/138/26

Суддя Рівненського апеляційного суду - Збитковська Т.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Корецького районного суду Рівненської області від 10 жовтня 2025 року,-

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Корецького районного суду Рівненської області від 10 жовтня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 40800 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк п`ять років без оплатного вилучення транспортного засобу.

З постанови суду слідує, що 21 липня 2025 року о 02 год. 15 хв. на а/д Київ-Чоп-06 267 км. ОСОБА_1 повторно протягом року керував транспортним засобом марки «Hyundai Terracan» д.н.з. НОМЕР_1 , не маючи права керування таким транспортним засобом, чим порушив п.2.1.а ПДР.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що 21 липня 2025 року він, керуючи автомобілем, повертався з зони бойових дій, у зв`язку з переміщенням з смт. Покровська у Рівненську область. Даним автомобілем він віз зброю та боєприпаси у місце переміщення. За кермо автомобіля був вимушений сісти через крайню необхідність, оскільки з його групи загинули хлопці, які могли кермувати автомобілем.

Просить поновити строк апеляційного оскарження, пропущений з поважної причини, скасувати постанову місцевого суду, а провадження у справі закрити на підставі п. 4 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Заслухавши доводи ОСОБА_1 в ході апеляційного розгляду 13 травня 2026 року на підтримання апеляційної скарги, перевіривши матеріали адміністративної справи й викладене в апеляційній скарзі, апеляційний суд вважає, що строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню, а апеляційна скарга – задоволенню.

Згідно з положеннями ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є в тому числі всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом (ст. 245 КУпАП).

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно положень ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч. 5 ст. 126 КУпАП, повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п`яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.

З матеріалів справи вбачається, що постановою серії ЕНА №4769184 від 19.05.2025 року ОСОБА_1 був притягнутий до відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Відповідно до положень ст. 17 КУпАП особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності.

Згідно зі ст. 18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

Інститут крайньої необхідності покликаний сприяти підвищенню соціальної активності учасників суспільних відносин, є гарантією правового захисту людини, що бере участь у запобіганні шкоди правам громадян, інтересам держави й суспільства.

Стан крайньої необхідності виникає, коли є дійсна, реальна, а не уявна загроза зазначеним інтересам.

Однією з найважливіших умов правомірності акта крайньої необхідності є те, що за таких обставин небезпека не може бути усунута іншими засобами, тобто засобами, не пов`язаними із заподіянням шкоди іншим охоронюваним законом інтересам.

Спосіб збереження охоронюваного законом інтересу за рахунок іншого повинен бути саме крайнім. Якщо для запобігання небезпеки, що загрожує, в особи є шлях, не пов`язаний із заподіянням шкоди, вона повинна обрати саме цей шлях. Інакше посилання на стан крайньої необхідності виключається. Шкода, заподіяна в стані крайньої необхідності, повинна бути менш значною, ніж відвернена шкода. Заподіяння шкоди, рівної тій, що могла бути спричинена, або шкоди більшої, не може бути виправдана станом крайньої необхідності. Зокрема не можна рятувати одне благо за рахунок заподіяння шкоди рівноцінному благу. Питання про те, яку шкоду вважати більш значною, а яку менш, є питанням факту й вирішується в кожному конкретному випадку залежно від конкретних обставин справи.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є солдатом ЗСУ, та згідно супровідного листа, за підписом ТВО начальника штабу-першого заступника командира ВЧ НОМЕР_2 – ОСОБА_2 , здійснював перевезення військового майна, а саме зброї та боєприпасів.

Враховуючи зазначені докази, провадження у справі підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення

Керуючись ст.17, п. 4 ч. 1 ст. 247, ст. 294 КУпАП,-

П О С Т А Н О В И ЛА:

Поновити апелянту строк на апеляційне оскарження.

Постанову Корецького районного суду Рівненської області від 10 жовтня 2025 року скасувати, а провадження у справі відносно ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 126 КУпАП закрити на підставі п. 4 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Рівненського

апеляційного суду Т.І.Збитковська