Постанова від 25 травня 2026 р. у справі №564/3489/24 — Рівненський апеляційний суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2026 року

м. Рівне

Справа № 564/3489/24

Провадження № 22-ц/4815/649/26

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Ковальчук Н. М.,

суддів: Хилевича С. В., Гордійчук С. О.

секретар судового засідання – Пиляй І. С.

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – ОСОБА_2 ,

третя особа на стороні відповідача – Приватний нотаріус Рівненського районного

нотаріального округу Рівненської області Скоропад Валентина Володимирівна

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Євгеюка Олександра Євстафійовича на рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 11 грудня 2025 року у складі судді Цвіркуна О. С., ухвалене в м. Костопіль Рівненської області о 12 годині 51 хвилині, повний текст якого складено 22 грудня 2025 року,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа на стороні відповідача – Приватний нотаріус Рівненського районного нотаріального округу Рівненської області Скоропад Валентина Володимирівна, про витребування частини житлового будинку з незаконного володіння та скасування правовстановлюючого документа, на підставі якого проведено державну реєстрацію прав. В обґрунтування позовних вимог вказував, що рішенням Костопільського районного суду від 19.09.2009р. у справі №2-207/2009р. визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частини житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 (рішення зареєстровано у Реєстрі права власності на нерухоме майно за №27062858, що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №22500636 від 16.04.2009р.), а у відповідності до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 22.08.2024 року ОСОБА_1 є власником 1/2 частини в цьому ж житловому будинку з господарськими будівлями і спорудами. Згідно технічного паспорта на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , виготовленого ФОП ОСОБА_3 станом на 26.06.2024 p., будинок складається із: коридору-1-1 площею 6,2 кв.м., кухні- 1-2 площею 11,3 кв.м., житлової-1-3 площею 15,3 кв.м., кладовка- 1-4 площею 3,2 кв.м., коридору- 2-1 площею 2,7 кв.м., кухні- 2-2 площею 8,6 кв.м., житлової- 2-3 площею 7,3 кв.м., житлової- 2-4 площею 15,0 кв.м. і до будинку відносяться такі господарські будівля та споруди: прибудова - А, сарай - Б, колодязь - К. Зазначав, що відповідачка ОСОБА_2 є власником сусіднього будинковлодіння, що розташований по АДРЕСА_1 , згідно Договору дарування житлового будинку від 04.06.2021p., посвідченого приватним нотаріусом Рівненського (колишнього Костопільського) районного нотаріального округу Скоропад В. В., зареєстрованого в реєстрі за №1200 від 04.06.2021р. Житловий будинок відповідачки має загальну площу 71,4 кв.м., житлову площу 40,9 кв.м. та до нього відносяться такі господарські будівля та споруди: а-прибудова, а1-вх.ганок, Б-Сарай, В-Сарай, Г-Навіс, Е-Погріб, Д-Літня кухня, д- прибудова, К-колодязь, №1-огорожа. Вказував, що 1/2 частина належного йому на праві власності житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, місцезнаходження якого: АДРЕСА_1 , що включає коридор- 2-1 площею 2,7 кв.м., кухня- 2-2 площею 8,6 кв.м., житлова- 2-3 площею 7,3 кв.м., житлова- 2-4 площею 15,0 кв.м., увійшли до складу будинковолодіння відповідачки ОСОБА_4 , що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , як господарська будівля Д-Літня кухня. Тому належні йому ( ОСОБА_1 ) коридор- 2-1 площею 2,7 кв.м., кухня- 2-2 площею 8,6 кв.м., житлва- 2-3 площею 7,3 кв.м., житлова- 2-4 площею 15,0 кв.м. по будинковолодінню АДРЕСА_1 є тими самими об`єктами, що належить відповідачці ОСОБА_4 , а саме Д-Літня кухня по будинковолодінню АДРЕСА_2 , який зареєстровано за нею на підставі Договору дарування житлового будинку від 04.06.2021р. Реєстрація за відповідачкою спірної Д-Літньої кухні порушує його право власності, унаслідок чого спірні приміщення підлягають витребуванню від незаконного власника із скасуванням правовстановлюючого документа, на підставі якого такий об`єкт було зареєстровано в реєстрі прав власності на нерухоме майно. Просив суд: 1) витребувати у ОСОБА_2 на свою користь коридор 2-1 площею 2,7 кв.м., кухню 2-2 площею 8,6 кв.м., житлову 2-3 площею 7,3 кв.м, житлову 2-4 площею 15,0 кв.м., що відносяться до житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 та належать ОСОБА_2 на підставі Договору дарування житлового будинку від 04.06.2021р., посвідченого приватним нотаріусом Рівненського (колишнього Костопільського) районного нотаріального округу Скоропад В. В., зареєстрованого в реєстрі за №1200 від 04.06.2021р., як Д-літня кухня за адресою: АДРЕСА_1 ; 2) скасувати Договір дарування житлового будинку від 04.06.2021р., посвідченого приватним нотаріусом Рівненського (колишнього Костопільського) районного нотаріального округу Скоропад В. В., зареєстрованого в реєстрі за №1200 від 04.06.2021р., за яким ОСОБА_2 набула у власність та зареєструвала у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно житловий будинок загальною площею 71,4 кв.м., житловою площею 40,9 кв.м. із а-Прибудовою, в1-Вх.ганок, Б-Сарай, Г-Навіс, Д-Літня Кухня, д-Прибудова, К-колодязь, №1-Огорожа, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , а також стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по справі.

Рішенням Костопільського районного суду Рівненської області від 11 грудня 2025 року у задоволенні вказаного позову відмовлено.

Вважаючи рішення суду незаконним, представник ОСОБА_1 – адвокат Євгеюк О. Є. оскаржив його в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі зазначає, що оскаржуване рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Вказує, що суд не дав належної оцінки доводам позивача про те, що він ( ОСОБА_1 ) є власником усього будинковолодіння загальною площею 69,6 кв.м., житловою площею 37,6 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , згідно двох окремих правовстановлюючих документів: - рішення Костопільського районного суду від 19.09.2009р. у справі №2-207/2009р., яким визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частини житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 , загальна площа будинку 69,6 кв.м., житлова площа 37,6 кв.м. Вказане судове рішення зареєстровано у Реєстрі права власності на нерухоме майно за №27062858, що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №22500636 від 16.04.2009р.; - свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 22.08.2024 року, згідно якого ОСОБА_1 є власником 1/2 частини житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 (вказана частина житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами зареєстрована у Державному реєстрі речових прав за реєстраційним номером 2976255256060, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав № 391992471 від 22.08.2024р.). Суд не дав належної оцінки доводам позивача та представника відповідача адвоката Красовського А. С., а також наявним доказам про те, що спір стосується одного і того ж самого об`єкта нерухомого майна, який зареєстрований сторонами, як різні об`єкти нерухомості за різними поштовими адресами. Вказує, що згідно п. 1.3 договору дарування від 04.06.2021р. ОСОБА_5 зареєструвала право власності на житловий будинок з надвірними будівлями у АДРЕСА_2 , до якого увійшли 1/2 частка сусіднього будинковолодіння ОСОБА_1 в якості «Д-літньої кухні», лише 18.12.2017р. на підставі виписки з по господарської книги №1644 Звіздівської сільської ради Костопільського району Рівненської області від 27.11.2017р. При цьому, 1/2 частка житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами у АДРЕСА_1 , увійшла як надвірна будівля – літня кухня до складу іншого сусіднього будинковолодіння по АДРЕСА_2 та перейшла спершу ОСОБА_5 , а згодом згідно договору дарування від 04.06.2021р. до позивача у протиправний спосіб, оскільки ніколи не належала ні ОСОБА_5 , ні ОСОБА_2 та не входила до складу іншого будинковолодіння, окрім як частка у будинковолодінні по АДРЕСА_1 . Тим більше ця частка будинковолодіння ніколи не переводилася із житлової у нежитлову (літню кухню), не змінювала своєї поштової адреси. Згідно погосподарської книги №5 села Ставок, особовий рахунок № НОМЕР_1 , житловий будинок з господарськими будівлями, який знаходиться в АДРЕСА_2 , рахується за ОСОБА_5 , а особовий рахунок № НОМЕР_2 , житловий будинок з господарськими будівлями, який знаходиться в АДРЕСА_1 , рахується за ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач ОСОБА_1 є законним власником будинковолодіння по в АДРЕСА_1 , і його право захищається законом. Включення частини спірного будинковолодіння позивача, як літньої кухні, до складу сусіднього домоволодіння відповідачки ОСОБА_2 , розташованого по АДРЕСА_1 , є незаконним. Судом проігноровано ту обставину, що обидва правовстановлюючі документи, якими підтверджено право власності ОСОБА_1 на увесь будинок із надвірними спорудами по АДРЕСА_1 (рішення Костопільського районного суду від 19.09.2009р. у справі №2-207/2009р. та свідоцтво про право на спадщину за заповітом № 452 від 22.08.2024 року), є чинними, не були визнані недійсними. Тому ОСОБА_1 є єдиними законним власником усього будинковолодіння. Із цих підстав просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, також просить стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати у розмірі 3633,60 грн.

У поданому відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 – адвокат Красовський А. С. вважає рішення суду законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу безпідставною, тому просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду – без зміни.

Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача – ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 та свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 .

ОСОБА_6 за життя залишила заповіт, посвідчений секретарем виконкому Звіздівської сільської ради народних депутатів Костопільського району Рівненської області 15.01.1990 року, зареєстрованого в реєстрі №1, відповідно до якого, все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і все те, що їй буде належати на день смерті і на що вона за законом матиме право, заповіла позивачу ОСОБА_1 ..

Позивач після смерті своєї матері звернувся до нотаріуса з метою отримання свідоцтва про право на спадщину за законом на майно – житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , однак йому відмовлено, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів та рекомендовано звернутися до суду.

Як вбачається із Виписки з погосподарської книги № 4 виконкому Звіздівської сільської ради Костопільського району Рівненської області (села Ставок), особовий рахунок № НОМЕР_5 одна друга частки житлового та господарській будівлі, які знаходяться в АДРЕСА_1 , рахуються за громадянкою ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Судом також встановлено, що позивач звернувся до Костопільського районного суду з позовною заявою про визнання право власності на спадкове майно та рішенням цього суду від 19.02.2009 у справі №2-207 визнано за позивачем право власності на 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1 , загальна площа будинку 69,6 кв.м., житлова – 37,6 кв.м.

Позивач також 22.08.2024 звернувся до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право власності на спадщину за заповітом, а саме на 1/2 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується матеріалами Спадкової справи №153/2008 від 17.03.2008, заведеної за фактом смерті ОСОБА_6 …

Державним нотаріусом Костопільської Державної нотаріальної контори Рівненської області 22.08.2024 позивачу було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом: на 1/2 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що за адресою АДРЕСА_1 . Житловий будинок має наступні характеристики: розмір загальної площі 69,6 кв.м., у тому числі житлової – 37,6 кв.м. Опис майна: А1 житловий будинок; а – прибудова; Б – сарай; К – колодязь.

Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 вказував, що 1/2 частина належного йому на праві власності житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, місцезнаходження якого: АДРЕСА_1 , що включає коридор- 2-1 площею 2,7 кв.м., кухня- 2-2 площею 8,6 кв.м., житлова- 2-3 площею 7,3 кв.м., житлова- 2-4 площею 15,0 кв.м., увійшли до складу будинковолодіння відповідачки ОСОБА_4 , що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , як господарська будівля Д-Літня кухня. Тому належні йому ( ОСОБА_1 ) коридор- 2-1 площею 2,7 кв.м., кухня- 2-2 площею 8,6 кв.м., житлва- 2-3 площею 7,3 кв.м., житлова- 2-4 площею 15,0 кв.м. по будинковолодінню АДРЕСА_1 є тими самими об`єктами, що належить відповідачці ОСОБА_4 , а саме Д-Літня кухня по будинковолодінню АДРЕСА_2 , який зареєстровано за нею на підставі Договору дарування житлового будинку від 04.06.2021р, і така реєстрація за відповідачкою спірної Д-Літньої кухні порушує його право власності, у зв`язку з чим спірні приміщення підлягають витребуванню від незаконного власника із скасуванням правовстановлюючого документа, на підставі якого такий об`єкт було зареєстровано в реєстрі прав власності на нерухоме майно.

Відповідно до ст.1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).

Згідно ст.1233 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Положенням ст.1234 ЦК України, визначено, що право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.

Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин (ч.1 ст. 1235 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.1236 ЦК України, заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому.

Як вбачається із Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №108508320 від 21.12.2017, ОСОБА_5 на праві приватної власності належав житловий будинок, за адресою АДРЕСА_1 , загальна площа якого 71.4 кв.м, житлова площа 40,9 кв.м., опис майна: А-1 житловий будинок, а – прибудова, а1 – Вх.ганок, Б – сарай, В – Сарай, Г – Навіс, Е – погріб, Д – Літня кухня, д – Прибудова, К – колодязь, №1 – огорожа.

04.06.2021 між відповідачкою та ОСОБА_5 був укладений Договір дарування, який був посвідчений приватним нотаріусом Костопільського районного нотаріального округу та зареєстровано в реєстрі під №1200.

Згідно вказаного договору, ОСОБА_5 передала у власність позивачки ОСОБА_2 житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_3 . Житловий будинок має наступні характеристики: А-1 житловий будинок, а – прибудова, а1 – вх.ганок, К – колодязь, №1 – огорожа. Загальна площа 71,4 кв.м., житлова площа 40,9 кв.м. Надвірні будівлі: Б – сарай, В – сарай, Г – навіс, Е – погріб, Д – літня кухня, д – прибудова.

У відповідності до п.п.1.3 п.1 Договору: «Житловий будинок з надвірними будівлями належить ОСОБА_7 на підставі інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно №259958799 від 04 червня 2021 року. Право власності зареєстроване ОСОБА_8 , державним реєстратором комунального підприємства «Реєстраційний офіс» Бабинської сільської ради Гощанського району Рівненської області 18 грудня 2017 року на підставі виписки із погосподарської книги №1644, виданої Звіздівською сільською радою Костопільського району Рівненської області 27 листопада 2017 року. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 1445014356234.

Згідно ч.1,2 ст. 717 ЦК України, за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір, що встановлює обов`язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.

Відповідно до ч.1, 2 ст.718 ЦК України, дарунком можуть бути рухомі речі, в тому числі гроші та цінні папери, а також нерухомі речі. Дарунком можуть бути майнові права, якими дарувальник володіє або які можуть виникнути у нього в майбутньому.

Положенням ч.2 ст.719 ЦК України, передбачено, що договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Згідно ст.387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ч.1 ст.388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо: 1) воно було продане або передане у власність у порядку, встановленому для виконання судових рішень; 2) воно було продане такому набувачеві на електронному аукціоні у порядку, встановленому для приватизації державного та комунального майна.

Як вбачається із рішення Костопільського районного суду Рівненської області №2-207 від 19.02.2009, спірне майно було прийняте на підставі заповіту, посвідченого секретарем виконкому Звіздівської сільської ради народних депутатів Костопільського району Рівненської області 15.01.1990 року, зареєстрованого в реєстрі №1, а свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 22.08.2024 було видане позивачу на підставі того ж самого заповіту.

Спадкодавиця ОСОБА_6 за життя мала право власності лише на 1/2 частину житлового будинку з господарськими спорудами, що за адресою: АДРЕСА_1 , а тому за заповітом на його користь позивач ОСОБА_1 мав право на одержання лише тієї частики, якою володів спадкоємець на час відкриття спадщини.

Більш того, ні у рішенні Костопільського районного суду Рівненської області №2-207 від 19.02.2009, ні у свідоцтві про право на спадщину за заповітом від 22.08.2024 не зазначено про спірний об`єкт нерухомого майна, про який заявляє позивач - «Д-літня кухня».

Як вбачається із Технічного паспорту, виготовленого ФОП ОСОБА_3 від 26.06.2024, до складу будинковолодіння, що за адресою: АДРЕСА_1 не входить спірний об`єкт нерухомого майна «Д-літня кухня».

Згідно Технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна від 12.12.2017, виготовленого ФОП ОСОБА_9 , до складу житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 входить «Д-літня кухня».

Об`єкт «Д-літня кухня» зазначений у Витязі з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №108508320 від 21.12.2017, а також у договорі дарування від 04.06.2021 року.

Оцінючи встановлені обставини справи в сукупності і взаємозв`язку та спираючись на норми закону, що їх регулює, апеляційний суд приходить до переконання про те, що оскільки позивачОСОБА_1 отримав 22.08.2024 року свідоцтво про право на спадщину за заповітом №452 на нерухоме майно, право власності на яке вже було зареєстроване за ним у 2009 році згідно рішення Костопільського районного суду від 19.02.2009р. у справі №2-207, то підстави для витребування у відповідачки спірного майна, як і підстави для скасування договору дарування від 04.06.2021, відсутні, у зв`язку з чим відмова суду першої інстанції у задоволенні позову є законною та обґрунтованою.

Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з`ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов`язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано. Доводи апеляційної скарги апеляційним судом оцінюються критично, оскільки зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв`язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Євгеюка Олександра Євстафійовича залишити без задоволення.

Рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 11 грудня 2025 року залишити без зміни.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Повний текст постанови складено 28 травня 2026 року.

Головуючий Ковальчук Н. М.

Судді: Хилевич С. В.

Гордійчук С. О.