Рішення від 29 жовтня 2024 р. у справі №755/4182/24 — Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/4182/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" жовтня 2024 р. місто Київ

Дніпровський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Савлук Т.В., за участю секретаря судових засідань Лазоренко Н.В., розглянувши в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 з вимогою: «стягнути з відповідача на користь позивача майнову шкоду у розмірі 121 491 грн 47 коп».

Обґрунтовуючи підстави звернення з позовом до суду, позивач посилається на наступне: 07 жовтня 2023 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «BMW 32XI», номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 та автомобіля марки «Subaru Impreza», номерний знак НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_1 . Відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів автомобіль «Subaru Impreza», номерний знак НОМЕР_2 , станом на момент ДТП був застрахований у Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «Арсенал страхування». Постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 06 листопада 2023 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що на день розгляду справи становить 850 гривень. Оскільки автомобіль відповідача не був застрахований за договором обов`язкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів, Моторним (транспортним) страховим бюро України виплачено страхове відшкодування у загальному розмірі 74 273,19 грн. Посилаючись на те, що фактична вартість відновлювального ремонту транспортного засобу та витрати, необхідні для повного усунення пошкоджень, становлять 195 764,66 грн, а різниця між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою складає 121 491,47 грн, позивач просив стягнути вказану суму з відповідача.

29 березня 2024 року ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва відкрито провадження у цивільній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Положеннями статті 174 Цивільного процесуального кодексу України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

У відповідності до статтей 174, 178 Цивільного процесуального кодексу України відповідач не скористався своїм процесуальним правом та не направив суду відзив на позовну заяву із викладенням заперечень проти позову.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться (ч. 8 ст. 279 Цивільного процесуального кодексу України).

Позивач у судове засідання не з`явився, представник позивача - ОСОБА_3. подала до суду заяву про розгляд справи у її та позивача відсутність, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив, правом подання відзиву на позов та доказів на спростування заявлених вимог не скористався.

На підставі ч. 1 ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Відповідно до ст. 268 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Крім того, на вимогу зазначених норм процесуального права, датою ухвалення судового рішення, ухваленого за відсутності осіб, які беруть участь у справі, є дата складення повного судового рішення.

Отже, розглянувши подані позивачем документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що надані позивачем докази та повідомлені ним обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом у судове засідання сторін, як це передбачено статтею 279 Цивільного процесуального кодексу України.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником транспортного засобу - автомобіля марки «Subaru Impreza», номерний знак НОМЕР_2 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 .

Постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 06 листопада 2023 року накладено адміністративне стягнення на ОСОБА_2 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП в редакції Закону № 586-VI від 24.09.2008 року із змінами, внесеними згідно із Законами № 3045-VI від 17.02.2011 року, № 596-VIII від 14.07.2015 року, № 1231-IX від 16.02.2021 року, у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що на день розгляду справи становить 850 гривень.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 536 гривень 80 копійок.

На даний час постанова Дніпровського районного суду міста Києва від 06 листопада 2023 року не скасована та набрала законної сили.

За нормою частини четвертої статі 82 Цивільного процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Частиною шостою цієї ж статті визначено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

За змістом вищевказаної ухвали суду вбачається, що 07 жовтня 2023 року о 12 год. 40 хв. ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом «BMW 32XI», номерний знак НОМЕР_1 , по Дніпровській набережній у місті Києві, на регульованому перехресті з пр-т. Тичини, при повороті ліворуч, не надав переваги в русі автомобілю «Subaru Impreza», номерний знак НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_1 , який рухався в зустрічному напрямку, що призвело до пошкодження транспортного засобу, завдання матеріальних збитків та порушення вимог п. 16.6 ПДР.

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_2 , як водія транспортного засобу «BMW 32XI», номерний знак НОМЕР_1 , не була застрахована у встановленому законом порядку.

Відповідно до звіту про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу «Subaru Impreza», д.н.з. НОМЕР_2 , від 20 жовтня 2023 року, складеного суб`єктом оціночної діяльності - Товариством з обмеженою відповідальністю «БВН ЕВ ГРУП» на замовлення МТСБУ, вартість відновлювального ремонту становить 137 341 грн 43 коп.

Згідно з рахунком ТОВ «Інтерциклон» від 20 жовтня 2023 року № ІBP0000513 вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Subaru Impreza», д.н.з. НОМЕР_2 , становить 137 650,00 грн.

Згідно з рахунком ТОВ «Інтерциклон» від 20 жовтня 2023 року № BP0000036 вартість лівої передньої фари для вищевказаного транспортного засобу «Subaru Impreza», д.н.з. НОМЕР_2 , становить 58 114,66 грн.

Відповідно до повідомлень про прийняте рішення МТСБУ (номер справи МТСБУ: 96579) від 25 грудня 2023 року та від 21 лютого 2024 року МТСБУ прийняло рішення про виплати ОСОБА_1 відшкодування шкоди в розмірі 48 244 грн 09 коп. та 26 029 грн 10 коп.

Платіжними інструкціями від 24 листопада 2023 року № 0.0.3324945155.1 та від 23 січня 2024 року 0.0.3433089484.1 підтверджено сплату грошових коштів у розмірі 100 000 грн 00 коп. та 37 650 грн 00 коп., призначення платежу - «послуги автосервісу згідно з рахунком № ІBP0000513 від 20.10.2023, ОСОБА_1 ».

Згідно з ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної чи юридичної особи, а також шкода завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала.

Зі змісту постанови Верховного Суду від 05 вересня 2019 року в справі № 234/16272/15-ц вбачається, що з огляду на презумпцію вини заподіювана шкоди (частина друга статті 1166 ЦК України) особа звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду якщо доведе, що шкоди було завдано не з її вини. Таким чином цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. При розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, ця постанова обов`язкова для суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи цей позов, суд не вправі обговорювати вину такої особи, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування. У такому разі і призначення відповідної експертизи не вимагається.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року в справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдинг» проти України», а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року в справі за заявою № 28342 / 95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Відповідно до статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Статтями 15, 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Зобов`язання про відшкодування шкоди це правовідношення, в силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.

Відповідно до частин 1-3 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (частини 1, 2 статті 1166 ЦК України).

Аналіз змісту наведених норм свідчить про те, що за загальним правилом шкода відшкодовується за наявності складу цивільного правопорушення, елементами якого є: неправомірність поведінки особи; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; вину завдавача шкоди. Відсутність хоча б одного із цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду (п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»).

Зі змісту постанови Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20 вбачається, що у разі встановлення конкретної особи, яка завдала шкоду, відбувається розподіл тягаря доказування: позивач повинен довести наявність шкоди та причинний зв`язок, відповідач доводить відсутність протиправності та вину.

Аналогічна правова позиція у спірних правовідносинах висловлена у постанові Верховного Суду від 25 січня 2023 року у справі № 522/2891/20.

Згідно з ч. 1 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України шкода завдана неправомірними діями майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка їх завдала.

Частиною 1 статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. (ч.2 ст. 1187 ЦК України).

У п. 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» зазначено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Відповідно до статті 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки в повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

В пункті 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначено, що у разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно з підпунктами «а», «г» пункту 41.1 статті 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння: транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі; особами, на яких поширюється дія пункту 13.1 статті 13 цього Закону.

З огляду на наведене, оцінивши подані позивачем докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а також у сукупності та взаємозв`язку між собою, з урахуванням причинно-наслідкових зв`язків, суд дійшов висновку, що оскільки на момент вчинення ДТП (07 жовтня 2023 року) цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_2 застрахована не була, то відповідно до підпункту «а» пункту 41.1 статті 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ здійснило часткове відшкодування шкоди в межах та порядку, визначених Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Разом із тим, виплата страхового відшкодування МТСБУ не припиняє обов`язку особи, яка завдала шкоди, відшкодувати потерпілому завдані збитки у повному обсязі.

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини першої статті 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, з урахуванням вимог статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, суд присуджує стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 214 гривень 91 копійка, які сплачено позивачем при зверненні з цим позовом до суду.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 11, 15, 16, 979, 988, 1166, 1187, 1192 Цивільного кодексу України, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», статтями 2, 4, 6-13, 19, 82, 89, 141, 258, 259, 263-265, 273, 274-279, 280, 284, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 майнову шкоду у розмірі 121 491 (сто двадцять одна тисяча чотириста дев`яносто одна) гривня 47 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 214 (одна тисяча двісті чотирнадцять) гривень 91 копійка.

Сторони цивільного процесу:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_5 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільного процесуального кодексу України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга.

С у д д я: