Постанова від 25 травня 2026 р. у справі №753/1791/26 — Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/1791/26

провадження № 3/753/1220/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" травня 2026 р. суддя Дарницького районного суду м. Києва Коляденко П.Л., розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП (протокол серії ЕПР1 №560307),

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , 06.01.2026 року о 14 год. 51 хв., рухаючись по вул. Колекторна, 3, у м. Києві, керував транспортним засобом «Huynday Ioniq», н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: неприродна блідість обличчя, виражене тремтіння пальців рук, тіла, зіниці очей занадто звужені та не реагують на світло, поведінка не відповідає обстановці, що склалася, занадто активний. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку у лікаря-нарколога, в порушення вимог п. 2.5 ПДР, відмовився, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, разом з тим його неявка не перешкоджає розгляду справи.

В письмових поясненнях, надісланих до суду, ОСОБА_1 зазначив, що 06.01.2026 року рухався по вул. Колекторна, 3, у м. Києві, помітив позаду автомобіль патрульної поліції, працівники якої подали сигнал про зупинку. Після цього він зупинився на узбіччі, а службовий автомобіль поліції зупинився позаду нього. До нього підійшли працівники поліції, які не представилися, однак попросили надати документи, на що він надав посвідчення водія. Надалі один із поліцейських почав ставити питання щодо того, чому він не проходить військову службу, а також висловлював погрози про направлення його воювати. На запитання водія про причину зупинки працівник поліції повідомив, що може виявити у нього ознаки сп`яніння, якщо той не бажає проїхати до ТЦК, зазначивши, що у нього блідий вигляд обличчя та втомлені очі. У відповідь він одразу повідомив, що готовий пройти перевірку за допомогою алкотестера, однак поліцейський вказав на наявність у водія ознак наркотичного сп`яніння та необхідність проходження огляду в медичному закладі, на що він погодився та зателефонував адвокату аби повідомити, що працівники поліції мають доставити його до лікарні для проходження огляду на стан сп`яніння, задля того, щоб адвокат міг прибути до медичного закладу. Після розмови, працівники поліції не повезли його до лікарні. Поліцейський стояв біля машини і продовжував звинувачувати його, що він не служить, і що начебто відмовляється їхати з ними. ОСОБА_1 в поясненні вказав, що після того, як поліцейський подзвонив і викликав ТЦК, йому стало зрозуміло, чому поліція не везла його до лікарні та тягнула таким чином час.

Крім того, в день події він перебував на роботі, у зв`язку з чим не вживав жодних заборонених речовин, алкогольних напоїв, медичних препаратів чи будь-яких інших засобів, а також зазначив, що взагалі ніколи їх не вживав.

Захисник ОСОБА_1 – адвокат Ткаченко К.В. подала до суду клопотання про закриття провадження на підставі ч. 1 ст. 247 КУпАП. Сторона захисту наполягала на відсутності достатніх, вагомих та беззаперечних доказів по справі, які у своїй сукупності свідчили б про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Крім того, адвокат вказує на низку порушень з боку працівників поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходжу до наступних висновків.

Відповідно до загальних положень ПДР, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Згідно зі ст. 2 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. № 1103, огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп`яніння), згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.

При цьому згідно п. 4 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України від 09.11.2015 року № 1452/735, ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 керував транспортним засобом з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: неприродна блідість обличчя, виражене тремтіння пальців рук, тіла, зіниці очей занадто звужені та не реагують на світло, поведінка не відповідає обстановці, що склалася, занадто активний.

За наведених обставин вважаю, що у працівників поліції були наявні передбачені законом підстави для проведення ОСОБА_1 відповідного огляду на стан сп`яніння, про що працівник поліції і зазначив у протоколі про адміністративне правопорушення.

Факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння було також зафіксовано за допомогою нагрудних камер працівників поліції, записи яких було долучено до матеріалів справи.

Так, з даних відеозапису з нагрудної камери працівника поліції БК №470613 переглянутих в судовому засіданні, вбачається, що транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 було зупинено працівниками поліції. В ході спілкування із ОСОБА_1 , у останнього було виявлено ознаки наркотичного сп`яніння та запропоновано йому пройти відповідний огляд на стан сп`яніння, на що ОСОБА_1 повідомив працівника поліції про телефонний дзвінок до свого адвоката, аби порадитись.

Як вбачається з відеозапису, після повідомлення працівниками поліції про необхідність проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у медичному закладі та роз`яснення необхідності пересісти до службового автомобіля для подальшого слідування до закладу охорони здоров`я, ОСОБА_1 свій транспортний засіб не залишив та до службового автомобіля не пересів.

Таким чином, попри запевнення про відсутність наміру відмовлятися від проходження огляду, своєю фактичною поведінкою ОСОБА_1 не вчинив дій, необхідних для проходження огляду у встановленому порядку.

Крім того, з відеозапису також встановлено, що у момент, коли працівник поліції складав відносно ОСОБА_1 протокол, останній розпочав рух прямо, умисно залишивши місце зупинки. Після чого, працівники поліції намагались наздогнали транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 , проте ОСОБА_1 проїхавши певну відстань, залишив свій автомобіль та почав втікати, ігноруючи вимоги працівників поліції.

Вказані дії ОСОБА_1 оцінюються як ухилення від проходження відповідного огляду, з метою уникнути відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки відповідно до вимог п. 2.5 ПДР, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану зокрема, наркотичного сп`яніння.

Крім того, рішення щодо необхідності проведення огляду на стан сп`яніння віднесено до компетенції поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України.

Згідно до положень ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідальність передбачена також за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження, відповідно до встановленого порядку, огляду на стан сп`яніння.

Таким чином, відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного чи іншого сп`яніння, є порушенням вимог п. 2.5 ПДР та утворює самостійний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Щодо доводів адвоката Ткаченко К.В. про порушення вимог безперервності відеозапису, долученого до матеріалів справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року № 1026, під час здійснення повноважень поліцейським використовується портативний відеореєстратор та карта пам`яті, які обліковуються з наданням відповідного інвентарного та номенклатурного номерів.

Портативні відеореєстратори та карти пам`яті зберігаються в приміщеннях органів, підрозділів поліції та видаються поліцейському під підпис у журналі обліку видачі, повернення портативного відеореєстратора та карт пам`яті, копіювання цифрової інформації, який зберігається в органі, підрозділі поліції.

Під час здійснення повноважень поліцейським портативний відеореєстратор закріплюється на його форменому одязі на грудях (ближче до плечового суглоба) так, щоб не створювати перешкод діям поліцейського.

Включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо).

Разом з тим, на наявному в матеріалах справи відеозаписі вбачається автомобіль під керуванням ОСОБА_1 , який перебуває в середині, роз`яснення працівниками поліції останньому його прав та обов`язків, пропозиція пройти огляд у встановленому законом порядку на стан сп`яніння, а також подальші дії водія (залишення місця зупинки тощо), які свідчать про відмову від проходження огляду. При цьому, всупереч тверджень захисника, наявна безперервна відеофіксація з початку виконання службових обов`язків працівником поліції до їх завершення, а сам відеозапис, протягом якого з`являються технічні дані, обумовлений особливостями функціонування бодікамери.

Вказаний відеозапис відображає обставини спілкування працівників поліції з водієм, виявлення ознак сп`яніння та подальше оформлення адміністративних матеріалів.

Крім того, приймаючи до уваги застосуванням технічних засобів відеозапису та долучення матеріалів відеозапису до матеріалів справи, в поліцейського був відсутній обов`язок в залученні свідків при виявленні ознак сп`яніння та пропозиції пройти огляд.

Доводи захисника щодо порушень при проведенні поверхневої перевірки ОСОБА_1 є безпідставними виходячи з наступного.

Поверхнева перевірка є окремим превентивним поліцейським заходом та регламентується виключно статтею 34 Закону України «Про Національну поліцію».

Відповідно до ч. 1 ст. 34 Закону України «Про Національну поліцію», поверхнева перевірка полягає у: візуальному огляді особи; проведенні по поверхні одягу рукою; візуальному огляді речей або транспортного засобу.

Стаття 130 КУпАП, стаття 266 КУпАП та Інструкція №1452/735 регулюють виключно порядок виявлення ознак сп`яніння та проведення огляду на стан сп`яніння, однак не містять положень щодо проведення поверхневої перевірки особи чи речей водія, а відтак поліцейський може лише візуально зафіксувати наявність ознак наркотичного сп`яніння та роз`яснити необхідність слідування до закладу охорони здоров`я, поверхнева перевірка щодо керування транспортним засобом у стані наркотичного сп`яніння окремо законодавством не передбачена.

Таким чим проведення поверхневої перевірки під час виявлення ознак сп`яніння у водія чинним законодавством не передбачена, і тому така перевірка не проводилась..

Твердження захисника про допущення працівниками поліції порушень під час складання адміністративного протоколу, що полягає у відсутності відеофіксації складання протоколу та його вручення безпосередньо ОСОБА_1 , є неспроможними виходячи з наступних підстав.

Відповідно до положень ст. 254 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення складається уповноваженою особою у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

При цьому положення вказаної статті, як і інших норм КУпАП, не містять вимоги щодо обов`язкового відеофіксації процесу складання протоколу або окремої фіксації факту вручення його копії особі.

На підставі вищевикладеного, приходжу до висновку, що посилання сторони захисту на відсутність відеофіксації складання протоколу та вручення його копії є припущеннями та не свідчать про порушення працівниками поліції вимог чинного законодавства, оскільки закон не встановлює, що відсутність відеофіксації процедури складання протоколу та вручення його копії є істотним порушенням, яке тягне недійсність протоколу чи неможливість використання його як доказу, та не є безумовною підставою для закриття провадження у справі.

При цьому, як вірно вказала захисник, поліцейським під час складання протоколу було допущено помилку при зазначенні адреси проживання ОСОБА_1 – вказано номер будинку 174, замість 174-Б. Разом з тим вказана неточність була усунута в ході судового розгляду, та не була перешкодою реалізації ОСОБА_1 права на захист. Також не є істотним порушенням зазначення відомостей щодо посвідчення особи водія - серії та номера посвідчення, без дати видачі та органу, який видав вказаний документ.

Крім того, всупереч тверджень сторони захисту в п. 9 протоколу вказаний номер бодікамери.

Також, процедура оформлення поліцейськими підрозділів поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов`язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція (далі – поліцейський), матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі визначена Інструкціє з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015, а не Інструкцією з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом МВС України №1376 від 06.11.2015 року, як про це вказує захисник.

Також, відповідно до ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22 травня 2003 року № 851-IV, у випадку зберігання інформації на кількох електронних носіях кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа.

Матеріальний носій – лише спосіб збереження інформації, який має значення, тільки коли електронний документ виступає доказом. Головною особливістю електронного документа є відсутність жорсткої прив`язки до конкретного матеріального носія. Один і той же електронний документ (відеозапис) може існувати на різних носіях. Всі ідентичні за своїм змістом примірники електронного документа можуть розглядатися як оригінали та відрізнятися один від одного тільки часом та датою створення.

Таким чином, записаний на оптичний диск – носій інформації, електронний файл у вигляді відеозапису є оригіналом (відображенням) електронного документа.

За наведених обставин твердження сторони захисту про недопустимість вказаних відеозаписів через відсутність первинного носія є неспроможними.

З огляду на викладене, приходжу до висновку, що винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП - відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан, зокрема наркотичного сп`яніння, за обставин, викладених у мотивувальній частині постанови, підтверджена в повному обсязі.

Враховуючи те, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, приходжу до висновку, що необхідним та достатнім є адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керувати транспортними засобами.

Крім того, відповідно до положень ст. 40-1 КУпАП, ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665,60 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 40-1, 130 ч. 1, 283-285 КУпАП, ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами строком 1 рік.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665,60 грн.

Строк позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів обчислювати з дня винесення постанови про позбавлення цього права, у разі ухилення від здачі документа, що посвідчує право керування транспортними засобами - з моменту примусового вилучення такого документу.

Роз`яснити, що в разі несплати штрафу в п`ятнадцятиденний строк з дня вручення постанови правопорушнику, сума штрафу буде стягнена в порядку примусового виконання постанови в подвійному розмірі.

Крім того, роз`яснити, що після закінчення призначеного строку позбавлення спеціального права, вилучене посвідчення водія повертається після успішного складання іспитів на право керування транспортним засобом.

Постанова судді пред`являється до примусового виконання протягом трьох місяців з дня набрання нею законної сили.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва.

Суддя