Постанова від 26 травня 2026 р. у справі №752/9285/26 — Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/9285/26

Провадження №: 3/752/3306/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.05.2026 м. Київ

суддя Голосіївського районного суду міста Києва Бушеленко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання у м. Києві матеріали справи про адміністративне правопорушення, що надійшли

відУправління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції

пропритягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП

відносно ОСОБА_1 дата народження – ІНФОРМАЦІЯ_1 місце проживання – АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер відсутній

за участі захисниці Сокіл О.В.,

ВСТАНОВИВ:

29.03.2026 о 04:55 у м. Києві по просп. Голосіївському громадянин ОСОБА_1 керував транспортним засобом BMW, державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, порушення координації рухів. Від проходження в установленому законодавством порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки по просп. Голосіївському, 122 та у лікаря-нарколога ОСОБА_1 відмовився, що зафіксовано технічними засобами відеозапису – нагрудною камерою співробітників Національної поліції, які оформили у зв`язку з цим протокол про адміністративне правопорушення.

Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 Правила дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Так, ч. 1 ст. 130 КУпАП установлено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Такі дії тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб – накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Подія та склад адміністративного правопорушення та наявність вини у діях ОСОБА_1 доводяться поданими уповноваженим органом матеріалами, де міститься:

- протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 626852від 29.03.2026, складений відносно ОСОБА_1 за порушення ч. 1 ст. 130 КУпАП, який за формою та змістом відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395 (надалі по тексту – Інструкція № 1395) та Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справи України від 06.11.2015 № 1376;

- направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість руху;

- постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6926900, відповідно до якої на ОСОБА_1 накладено стягнення за ч. 2 ст. 126 КУпАП (не мав права керування транспортним засобом, не мав посвідчення водія відповідної категорії);

- дані з Інформаційного порталу Національної поліції (“АРМОР”) щодо реєстрації транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1

- відеозаписи з нагрудної камери поліцейських (вміщений на лазерний компакт-диск), де зафільмовано подію, у зв`язку з якою відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, момент відмови від проходження огляду, що були переглянуті і досліджені судом (суддею) під час розгляду справи на робочому комп`ютері в залі судового засідання.

27.05.2026 в судове засідання ОСОБА_1 не з`явився і про причини своєї неявки суд не повідомив. Заяв про відкладення розгляду справи, про розгляд справи виключно за його особистої присутності не подавав.

Захисник ОСОБА_1 – адвокат Сокіл О.В. клопотала про розгляд справи за відсутності підзахисного. По суті справи клопотала перед судом про закриття провадження у справі відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, зазначивши, що наявними в суді матеріалами справи не доводиться факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, що вказує на відсутність підстав для проходження ним огляду на стан алкогольного сп`яніння та, відповідно, безпідставність вимоги патрульного поліцейського. На відеозаписах зафіксоване нерухоме авто, факт керування нічим не засвідчено, а перебування в салоні автомобіля особи, не є доказом того, що саме ця особа керувала ним, на що неодноразово звертали увагу суди у судовій практиці у аналогічній категорії справ. Також захисниця вказала на відсутність відомостей про рух автомобіля, відсутня фіксація самого керування. Відеозаписи фіксують тиск працівників поліції, які вимагали у ОСОБА_1 підтвердження, що саме він керував автомобілем. Крім того, захисниця просила суд врахувати, що матеріали справи не містять аналізів “Драгера” або ж документів про огляд особи наркологом, а сам ОСОБА_1 не мав на той час посвідчення водія.

На уточнюючі запитання суду (судді) захисниця пояснила, що клієнт повідомляв поліції, що автомобілем керувала інша особа, а він лише перебував у салоні транспортного засобу. На запитання про те, як ОСОБА_1 опинися серед ночі на просп. Голосіївському, пояснила, що він з іншими особами переїжджали з точки в іншу точку, що ОСОБА_1 не працює, а навчається, чи має дозвіл на пересування у період комендантської години, зазначила, що їй такі відомості невідомі. Фактично за кермом автомобіля перебував друг ОСОБА_1 , на якого також склали протокол. На запитання: “Чому саме молоді особи чоловічої статі, в тому числі ОСОБА_1 , які перебували в автомобілі та які спілкувалися з працівниками патрульної поліції не повідомили поліцейським хто ж дійсно перебував за кермом автомобіля?” – захисниця відповідь надати не змогла та підтвердила, що не вбачає необхідною особисту явку до суду свого підзахисного, наполягала на розгляді справи за його відсутності, без заслуховування пояснень особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Представлення даних з матеріалів справи про адміністративне правопорушення, які складалися щодо товариша ОСОБА_1 за ст. 130 КУпАП, який перебував в автомобілі разом з ним, для можливого встановлення обставин передачі цим товаришем права керування ОСОБА_1 як тверезому водію автомобіля після складання матеріалів справи про адміністративне правопорушення щодо товариша, захисниця не потребувала.

Виходячи з положень ст. 268 КУпАП присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст. 130 цього Кодексу при розгляді справи про адміністративне правопорушення не є обов`язковою, а тому, враховуючи, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, представлена професійним адвокатом, яка надала пояснення і заявила в судовому засіданні клопотання про закриття провадження, клопотань про відкладення розгляду справи, заяви про розгляд справи у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності не надходило, розгляд проведено на підставі наявних матеріалів.

Проаналізувавши пояснення захисниці, дослідивши матеріали справи, наявні докази у сукупності з відеозаписами з нагрудних камер патрульних поліцейських, суд (суддя) не установив передумов для констатації істотних порушень процедури оформлення протоколу про адміністративне правопорушення та/або прав ОСОБА_1 та вважає, що установлення події та складу адміністративного правопорушення відбулося відповідно до приписів ст. 266 КУпАП та вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 09.11.2015 (надалі по тексту Інструкція № 1452/735).

Так, з переглянутих відеозаписів вбачається, що о 04:59 у м. Києві по просп. Голосіївському, зокрема, в межах адреси просп. Голосіївський, 122 патрульними автомобілями Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції шляхом блокування проїзду, було зупинено транспортний засіб BMW, державний номерний знак НОМЕР_1 , що зареєстрований на ОСОБА_1 працівниками патрульної поліції встановлено, що особа, яку було виявлено на водійському сидінні, є ОСОБА_1 , саме цей же автомобіль попередньо цієї ж ночі зупиняли правоохоронці та на іншого молодого чоловіка складався протокол про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП. У ОСОБА_1 , якого було ідентифіковано як кермувальника зупиненого шляхом блокування автомобіля BMW, було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, зазначено про наявність запаху алкоголю з порожнини рота, порушення вимови, координації рухів, з`ясовано з його слів, що він вживав алкоголь вчора, вказано на обов`язок пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, роз`яснено, що такий огляд може проводитися на місці зупинки за допомогою спеціального приладу газоаналізатора та у спеціальному медичному закладі у лікарня-нарколога, роз`яснено наслідки відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння та подальшу процедуру (складення протоколу про адміністративне правопорушення за відповідною частиною статті 130 КУпАП та розгляд справи в суді).

У свою чергу ОСОБА_1 ухилився від огляду, зазначав, що він відмовляється від проходження огляду, не розуміє, що відбувається, що він не перебував за кермом, не керував автомобілем, не вміє їздити, не має “прав”, тобто посвідчення водія, що автомобіль зареєстрований на нього, за кермом був хтось інший, з ним були хлопці, які повтікали.

Аналізуючи представлені відеозаписи, доцільно зазначити, що зупинка автомобіля відбулася у період дії комендантської години.

Так, відповідно до Закону України № 2102-IX від 24.02.2022 “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 за № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні”.

У подальшому неодноразово відбувалися продовження строку дії воєнного стану.

Згідно з наказом Київської міської військової адміністрації від 20.03.2023 за № 1 “Про запровадження комендантської години на території міста Києва” встановлено, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 8 Закону України “Про Правовий режим воєнного стану”, Указу Президента України від 24.02.2022 за № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні”, затвердженого Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24.02.2022 за № 2102-ІХ, Указу Президента України від 24.02.2022 за № 68/2022 “Про утворення військових адміністрацій”, Порядку здійснення заходів під час запровадження комендантської години та встановлення спеціального режиму світломаскування в окремих місцевостях, де введено воєнний стан, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.07.2020 за № 573, враховуючи клопотання Коменданта міста Києва № 825/2313 від 20.03.2023 та з метою забезпечення здійснення заходів правового режиму воєнного стану вирішено запровадити комендантську годину на території міста Києва щоденно з 00 години 00 хвилин до 05 години 00 хвилин, починаючи з 26.03.2023.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.07.2020 № 573 (“Питання запровадження та здійснення деяких заходів правового режиму воєнного стану”) затверджено порядок здійснення заходів під час запровадження комендантської години та встановлення спеціального режиму світломаскування в окремих місцевостях, де введено воєнний стан.

Так, відповідно до п. 8 згаданого вище Порядку від 08.07.2020 № 573 під час дії комендантської години та встановлення спеціального режиму світломаскування Збройні Сили, Держспецтрансслужба, Національна гвардія, Держприкордонслужба, Національна поліція, СБУ, ДФС, ДМС, ДСНС продовжують виконання своїх завдань відповідно до призначення та специфіки діяльності. На території, де запроваджено комендантську годину, забороняється перебування у визначений період доби на вулицях та в інших громадських місцях осіб без виданих перепусток, а також рух транспортних засобів.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 35 Закону України “Про національну поліцію” визначено, що поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху.

Таким чином, враховуючи той факт, що зупинка автомобіля BMW була здійснена 29.03.2026 о 04:59 на території м. Києва у період, на який уповноважений на те орган державної влади прийняв відповідне рішення про заборону руху транспортних засобів з огляду на запровадження комендантської години, суд (суддя) доходить до висновку, що працівники поліції діяли в межах та на підставі повноважень, що передбачені п. 7 ч. 1 ст. 35 Закону України “Про національну поліцію”.

З матеріалів відеозапису вбачається, що поліцейські запитали у особи, яку ідентифікували як кермувальника, чи не вживав він алкогольні напої, на що ОСОБА_1 сказав, що випивав вчора, посвідчення водія на керування транспортними засобами не має.

У рішенні по справі “О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства” від 29.06.2007 Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Відповідно до ст. 17 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

У розрізі досліджених фактичних обставин доцільним є врахування наступних положень чинного законодавства:

- ч. 1 ст. 35 Закону України “Про Національну поліцію”, де закріплено, що поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо водій порушив Правила дорожнього руху ;

- ст. 31 Закону України “Про Національну поліцію” де закріплено, що поліція може застосовувати такі превентивні заходи: 1) перевірка документів особи; 2) опитування особи;

3) поверхнева перевірка і огляд; 4) зупинення транспортного засобу;

Більше того, в умовах дії воєнного стану на працівників правоохоронних органів покладаються завищені вимоги щодо виявлення правопорушень та попередження вчинення нових, а тому будь-яку вимогу про зупинку транспортного засобу та перевірку документів водія, установлення його особи у будь-якому разі не слід розцінювати незаконною.

- п. 2.4 Правил дорожнього руху, де закріплено, що на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: пред`явити для перевірки документи (посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, чинний страховий поліс), дати можливість перевірити номери агрегатів і комплектність транспортного засобу;

- п. 2.5 Правил дорожнього руху, де встановлено обов`язок водія пройти огляду на стан сп`яніння на вимогу поліцейського.

- п. 2.9 Правил дорожнього руху, де закріплено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; керувати транспортним засобом у хворобливому стані, у стані стомлення, а також перебуваючи під впливом лікарських препаратів, що знижують швидкість реакції і увагу;

- п. 2 розділу І Інструкціїї № 1452/735, де закріплено, що огляд на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Також повноваження працівників поліції на виявлення ознак сп`яніння у водіїв визначені в Інструкції № 1395 і Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 № 1103 (надалі по тексту – Порядок № 1103);

- ч. 2-4 ст. 266 КУпАП, де закріплено, що огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Отже, повноваження працівників поліції на виявлення ознак сп`яніння у водіїв визначені в Інструкції № 1452/735, Інструкції № 1395, Порядку № 1103, тобто виявлення ознак є дискрецією поліцейського.

Описані вище положення чинного законодавства у своєї сукупності вказують на послідовність розвитку подій, наявність у поліцейських повноважень на зупинку авто, яке рухається в період дії обмежень режиму комендантської години і перевірку кермувальника на стан алкогольного сп`яніння, адже у нього були явні ознаки такого сп`яніння.

Зафіксовану на відеозаписах поведінку ОСОБА_1 суд (суддя) оцінює як ухилення від огляду на стан алкогольного сп`яніння за наявності відповідних ознак. Зокрема, суд (суддя) виходить з сукупного аналізу ситуації, обставин того, що попередньо правоохоронці документували адміністративне правопорушення щодо молодого чоловіка, який перебував у компанії ОСОБА_1 за фактом керування транспортного засобу у стані сп`яніння/відмови від огляду, на що вказала як адвокат в судовому засіданні, так і про що повідомляли працівники поліції на місці події.

На переконання суду (судді) обстановка довкола автомобіля вказує на те, що він був зупинений шляхом блокування, тобто автомобіль переслідували і, у разі, правдивості слів ОСОБА_1 про те, що за кермом була інша особа, а не він, такі обставини вбачалися б з відеозапису, і сам ОСОБА_1 мав би назвати конкретну особу, яка була за кермом, якби вона дійсно існувала. Таким чином, слова ОСОБА_1 оцінюються як намагання уникнути відповідальності.

Також з відеозаписів вбачається, що виявлені ознаки алкогольного сп`яніння були наявними у особи, щодо якої було складено протокол про адміністративне правопорушення (щодо запаху алкоголю з порожнини рота, суд (суддя) покладається на дані поліцейських, адже запах на відео не передається).

Враховуючи викладене, дії працівників поліції щодо складення протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 оцінюються як правомірні та такі, що відповідають вищенаведеним положенням законодавства.

Щодо заперечень захисниці в частині відсутності доказів перебування ОСОБА_1 за кермом під час руху автомобіля, то вони оцінюються критично і відхиляються, адже установлення фактичних обставин цієї справи відбулося шляхом оцінки всіх доказів у їх сукупності, про що зазначено вище. Крім того, доцільно зауважити, що у разі, якщо б працівник поліції висував водієві вимогу про проходження огляду на стан сп`яніння саме під час переміщення певної особи у просторі і часі за кермом автомобіля, то такі дії становили б собою як порушення Правил дорожнього руху, так і створення поліцейським небезпеки для невизначеного кола осіб.

Ні на місці події ОСОБА_1 , ні в суді його захисниця не вказали на особу, яка ніби то була за кермом авто BMW та не представили цю особу для надання суду пояснень в якості свідка.

Обставини того, що автомобіль був нерухомий на відеозаписах, є цілком логічними, адже його було зупинено, шляхом блокування, а тому зауваження захисниці в цій частині також відхиляються.

Відеозаписи спростовують тиск з боку поліцейського щодо необхідності визнання ОСОБА_1 того, що він був за кермом, тоді як поведінка особи вказує на недобросовісність останньої.

Відповідно до п. п. 8. 9 Інструкції № 1452/735, форма направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, наведена в додатку 1 до цієї Інструкції. З метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.

Таким чином, як слідує з положень Інструкції № 1452/735 та ст. 266 КУпАП, направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану наркотичного сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, здійснюється у спеціалізованому медичному закладі за результатом відповідного направлення, куди водій має бути доставлений поліцейським і де він пройде огляд безоплатно не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для проведення огляду.

Оскільки ОСОБА_1 відмовився пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, в матеріалах справи не можуть бути присутніми документи, які свідчать про проходження особою огляду на місці зупинки за допомогою спеціального приладу газоаналізатора та/або про огляд особи лікарем-наркологом у спеціалізованому медичному закладі, а тому доводи захисниці у цій частині також відхиляються.

Підсумовуючи вищевикладене, ОСОБА_1 визнається винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у зв`язку із чим до нього застосовується передбачене законодавством адміністративне стягнення у межах санкції відповідної частини ст. 130 КУпАП та з урахуванням загальних правил накладення стягнення.

Стосовно накладення на ОСОБА_1 стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік, враховуючи той факт, що, за його словами, він не має посвідчення водія та ніколи його не отримував, суд (суддя) вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 15 Закону України “Про дорожній рух” № 3353-XII від 30.06.1993 зі змінами і доповненнями право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. Забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.

Положенням про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1993 № 340, передбачено, що позбавлення водіїв права на керування транспортними засобами здійснюється відповідно до законодавства (п. 20).

Виходячи із системного аналізу зазначених норм, правова природа додаткового стягнення (покарання) у виді позбавлення права керувати транспортними засобами не зводиться виключно до вилучення посвідчення водія та не вичерпується такою дією, а застосовується на певний період, тривалість якого визначається судом і полягає у забороні керувати транспортними засобами.

Позбавлення права керувати транспортними засобами набуває досягнення мети стягнення (покарання) щодо запобігання вчиненню нових правопорушень як винною особою, так і іншими особами, з дотриманням засади справедливості та принципу рівності всіх перед законом.

Так, внаслідок порушення особою, незалежно від наявності чи відсутності у неї посвідчення подія, правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту створюється реальна небезпека для життя і здоров`я інших осіб та спричиняється відповідна шкода, а тому додаткове стягнення (покарання) у виді позбавлення права керувати транспортними засобами в окремих випадках є необхідним з метою попередження спричинення такою особою шкоди здоров`ю чи навіть смерті іншим особам через порушення нею правил дорожнього руху в майбутньому, а також для дієвого впливу на сприйняття суспільством, у тому числі іншими водіями.

При цьому, слід звернути увагу на підвищену суспільну небезпечність дій осіб, які керують транспортними засобами, не маючи достатніх теоретичних і практичних знань та не отримавши у передбаченому законом порядку посвідчення водія, оскільки вірогідність настання дорожньо-транспортної пригоди у такому випаду є значно вищою, а тому попереджувальна мета додаткового стягнення (покарання) у виді позбавлення права керувати транспортними засобами у такому випадку набуває особливого значення.

Каральна мета такого додаткового стягнення (покарання) досягається як безпосередньою забороною керувати транспортними засобами (позбавлення суб`єктивного права), так і покладенням на особу у зв`язку з цим певних обов`язків, а також роз`яснення особі наслідків невиконання покладених обов`язків та ухилення від відбування додаткового стягнення (покарання).

Підхід щодо неможливості призначення додаткового стягнення (покарання) у виді позбавлення права керувати транспортними засобами особі, яка не отримувала посвідчення водія на право керування транспортними засобами, не відповідає засаді справедливості та принципу рівності всіх перед законом, а також нівелює попереджувальну мету покарання.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі № 702/301/20 від 04.09.2023.

Також, як зазначив Верховний Суд у своїй постанові у справі № 464/4690/20 від 08.02.2023, у випадку застосування такого виду стягнення суд не повинен у своєму рішенні додатково конкретизувати, що йдеться саме про заборону керувати транспортними засобами певним суб`єктом, адже очевидним є той факт, що таке право є спеціальним і його отримання потребує проходження особливої процедури, внаслідок якої і отримується право на керування транспортними засобами. Саме тому назва адміністративного стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами у своєму змісті абсолютно чітко передбачає заборону особі здійснювати таке керування на визначений судом строк. При цьому зміст покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, зокрема, і позбавленні права керувати транспортними засобами полягає у забороні особі реалізовувати певне право або здійснювати певну діяльність.

Так, ст. 9 КУпАП встановлено, що адміністративне правопорушення – це протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність

За вчинення адміністративного правопорушення до особи застосовується адміністративне стягнення, одним із видів якого є позбавлення спеціального права, зокрема, права керування транспортними засобами.

Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Статтею 15 Закону України “Про дорожній рух” заборонено керування транспортними засобами особам, до яких застосовано, зокрема, адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення.

Таким чином, позбавлення спеціального права, зокрема, права керування транспортними засобами, одночасно припиняє реалізацію вказаного права особою, до якої застосовано цей вид адміністративного стягнення.

У порядку ст. 40-1 КУпАП, ст. 4 Закону України “Про судовий збір” з особи, яка притягується до адміністративної відповідальності на користь держави підлягає стягненню судовий збір.

Щодо можливих непроаналізованих заперечень захисниці суд (суддя) посилається на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема його усталену практику, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа “Серявін проти України”, § 58, рішення від 10.02.2010).

На підставі викладеного, керуючись ст. 23, 33-35, 40-1, 130, 268, 276, 277, 279, 280, 283, 285, 294 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та піддати адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі 1 000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян), що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн у дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 у дохід держави судовий збір у сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд міста Києва протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова може бути пред`явлена до примусового виконання протягом трьох місяців з моменту набрання нею законної сили.

Стягувачем за цією постановою державний орган, за матеріалами якого судом прийнято відповідне рішення, в частині судового збору – Державна судова адміністрація.

Боржником за цією постановою є особа, яка притягається до адміністративної відповідальності (анкетні дані, що видалося за можливе установити, наведені в вступній частині постанови).

Відповідно до ч. 1-3 ст. 307 КУпАП, якими встановлено, що штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених ст. 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Згідно зі ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч. 1 ст. 307 цього Кодексу (п`ятнадцять днів з дня вручення постанови), постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу , визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Повний текст складено 29.05.2026.

Суддя О.В. Бушеленко