Рішення від 28 травня 2026 р. у справі №485/216/26 — Снігурівський районний суд Миколаївської області

Справа № 485/216/26

Провадження № 2/485/235/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2026 року м. Снігурівка

Снігурівський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді Квєтка І.А.,

секретар судового засідання Камінський Б.О.,

за участю представника позивача - ОСОБА_1

представника ООП Широківської селищної ради - Кухоцької Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Снігурівка у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Орган опіки та піклування Широківської селищної ради Миколаївської області, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини,

встановив:

У лютому 2026 року ОСОБА_2 , через свого представника ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про позбавлення її батьківських прав відносно малолітнього ОСОБА_4 та стягнення аліментів в розмірі однієї чверті частки заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення повноліття.

Позовні вимоги обґрунтовує наступним.

З відповідачкою ОСОБА_3 проживали разом без реєстрації шлюбу з літа 2012 року в АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 в них народився син ОСОБА_4 . В 2014 році відповідачка покинула місце проживання та залишила дитину з батьком (позивачем), про своє місце перебування та проживання не повідомляла. Розпорядженням Снігурівської районної державної адміністрації Миколаївської області №113-р від 19 березня 2015 року визначено місце проживання сина разом з позивачем. З 2014 року відповідачка не цікавиться дитиною, жодного разу його не відвідувала, ніколи не телефонує, жодних контактів із сином не має та ніяких спроб для цього від неї не було. Відповідачка без поважних причин не виконує покладені на неї законом батьківські обов"язки, оскільки не приймає участі у житті та вихованні дитини, не надає матеріальної допомоги, не піклується, не цікавиться її розвитком, здоров`ям, успіхами та проблемами, що негативно впливає на психічних та духовний розвиток дитини та є підставою для позбавлення її батьківських прав та стягнення аліментів.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала, з викладених у позові підстав просила про їх задоволення.

Відповідачка ОСОБА_3 повторно в судове засідання не з"явилася, про розгляд справи повідомлялася за зареєстрованим місцем проживання за адресою розташування КУ "Центр реінтеграції бездомних громадян" у АДРЕСА_2 , та за адресою останнього відомого її фактичного місця проживання у АДРЕСА_3 . Матеріали повідомлень повернуті поштою з відміткою "адресат відсутній".

Представник третьої особи Органу опіки та піклування Широківської селищної ради Миколаївської області Кухоцька Л.І. позовні вимоги підтримала. Вважала наявними підстави для позбалення відповідачки батьківських прав, оскільки остання участі у житті дитини не приймала зовсім, навчанням та утриманням дитини не займалася, дитина не знає свою матір. Дитина виховується батьком та бабусею і дідусем, умови проживання створені. Вищевказаних даних було достатньо для прийняття ООП висновку про доцільність позбавлення відповідачки батьківських прав без її опитування, оскільки місце її перебування не відоме.

Суд ухвалив про розгляд справи за відсутності відповідача.

Дослідивши докази по справі, суд дійшов до таких висновків.

Відповідно до ст.165 СК України один з батьків має право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав.

Позов про позбавлення батьківських прав позивачем обґрунтовується на підставі п.2 ч.1 ст.164 СК України. Відповідно до вказаної норми права мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона/він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 та відповідачка ОСОБА_3 є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується записами даних про батьків у свідоцтві про народження серії НОМЕР_1 , виданого повторно 30 серпня 2018 року Снігурівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області за актовим записом №7 від 19 березня 2013 року, та копією актового запису про народження №7 від 18 березня 2013 року, вчиненого виконкомом Новопетрівської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області. Підставою внесення відомостей про батька стала спільна заява батьків про визнання батьківства від 18 березня 2013 року №2 /а.с.5, 35/.

Позивач та відповідачка у зареєстрованому шлюбі не перебували, проживали за адресою: АДРЕСА_1 , разом з батьками позивача ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Розпорядженням Снігурівської районної державної адміністрації Миколаївської області №113-р від 19 березня 2015 року, визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за місцем проживання його батька ОСОБА_2 /а.с.6/.

Згідно довідки Широківської сільської ради Миколаївської області №283 від 19 грудня 2025 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 зареєстрований та проживає за адресою АДРЕСА_1 , та має склад сім`ї: син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батько ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , мати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 /а.с.8/.

З акту обстеження матеріально-побутових умов життя, сім`ї ОСОБА_2 , від 24 грудня 2025 року, вбачається, що сім`я ОСОБА_2 складається з двох осіб, проживають в будинку батьків, власного житла не мають. З побутової техніки мають телевізор, праску, пральну машину, холодильник, мікрохвильову піч, планшет, ноутбук. ОСОБА_7 разом зі своїм сином проживають біля батьків. ОСОБА_7 працює далекобійником, на час його відсутності доглядом та вихованням ОСОБА_8 займаються дідусь та бабуся. Дитина доглянута, одягом та продуктами харчування забезпечені. ОСОБА_8 має власну кімнату, яка облаштована усім необхідним для комфортного проживання. Батько ОСОБА_8 забезпечує його матеріально, цікавиться здоров`ям, навчанням. Мати дитини більше 14 років на території Широківської сільської ради не проживає, життям, здоров`ям та навчанням дитини за всі роки не цікавилася. /а.с.7/.

За повторного обстеження згідно акту обстеження матеріально-побутових умов сім`ї від 26 лютого 2026 року, проведеного за адресою: АДРЕСА_1 , вбачається, що сім`я ОСОБА_2 складається з двох чоловік. Проживають в будинку батьків. Будинок складається з 4 житлових кімнат, веранди, кухні та ванної кімнати. ОСОБА_8 має власну кімнату, в особистому користуванні має ноутбук, планшет, телефон. ОСОБА_9 одягнений за сезоном, одягом та продуктами харчування забезпечений, в кімнатах чисто. Матеріальним забезпеченням займається батько ОСОБА_7 , а також допомогають його батьки. ОСОБА_8 має комфортні умови для проживання. Мати ОСОБА_3 в житті сина участі не приймає. /а.с.45/.

Згідно характеристики Новопетрівської гімназії з початковою школою та дошкільним підрозділом Широківської ОТГ, ОСОБА_4 навчається у даному навчальному закладі з 1 класу. Проживає з татом, дідусем та бабусею. Коли ОСОБА_8 був 1 рік та 2 місяці його покинула мама, весь цей час його вихованням займається тато, дідусь та бабуся. Тато бере активну участь у вихованні та навчанні сина, батьківські збори відвідує постійно. Під час навчання ОСОБА_8 зарекомендував себе як старанний, дисциплінований, працелюбний, уважний учень /а.с.9/.

Згідно довідки Новопетрівської гімназії з початковою школою та дошкільним підрозділом Широківської ОТГ №70 від 23 грудня 2025 року, адміністрація гімназії підтверджує, що з 2019 року вихованням дитини ОСОБА_4 , який є учнем 7 класу, контролем за її навчанням та відвідуванням занять займається батько. Мати ОСОБА_3 не бере участі у житті дитини, не відвідує заклад освіти та не виходить на зв`язок з учителями. /а.с.10/.

Згідно довідки служби у справах дітей Широківської сільської ради №63 від 31 жовтня 2025 року, на даний час син проживає біля батька та його батьків. Мати ОСОБА_4 - ОСОБА_3 біля сина не проживає, участі у вихованні не приймає. /а.с.11/.

Згідно відповіді №27 від 23 лютого 2026 року КУ "Центр реінтеграції бездомних осіб", ОСОБА_3 зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 , з 15 березня 2013 року по теперішній час разом з дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без права на проживання. Останній раз ОСОБА_3 відвідувала Центр 23 червня 2021 року з приводу продовження договору реєстрації на один рік. В своїй заяві надала адресу фактичного проживання АДРЕСА_3 . Інформацією про її фактичне місце проживання на теперішній час не володіють /а.с.60/.

Згідно довідки про склад сім`ї ОСОБА_3 №1016 від 22 жовтня 2014 року, виданої Центром реінтеграції бездомних громадян, до складу сім`ї ОСОБА_3 входять донька ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . /а.с.22/.

За даними копії паспорту громадянина України, виданого 21 грудня 2019 року органом 4812, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , уродженка Роставської області Целінського району с.Привільне російська федереція /а.с.59-зворот/.

Згідно відповіді Головного центру обробки спеціальної інформації №19.5.1/22339-26 від 25 березня 2026 року, відомостей щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , в період з 08 листопада 2017 року по 25 березня 2026 року в базі даних не виявлено /а.с.73/.

За даними відповіді Снігурівського відділу ДРАЦС у Баштанському районі Миколаївської області від 19 березня 2026 року в архіві відділу відсутній актовий запис на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , перевірку проведено по первинним та поновленим актовим записам про смерть з 2018 року по теперішній час /а.с.76/.

Згідно довідки №1843/811 від 12 січня 2026 року виданої командиром військової частини НОМЕР_2 , солдат ОСОБА_2 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_2 з 20 грудня 2025 року /а.с.23/.

Згідно сповіщення №16 сім`ї захопленого полон або заручником, інтернованого у нейтральних державах або зниклого безвісти військовослужбовця від 31 березня 2026 року, старший стрілець-вогнеметник 1 механізованого відділення 3 механізованого взводу 2 механізованої роти НОМЕР_3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 , солдат ОСОБА_2 зник безвісти 20 березня 2026 року виконуючи бойове завдання за призначенням в ході ведення бойових дій. /а.с.78/.

Відповідно до висновку служби у справах дітей Широківської селищної ради Миколаївської області від 27 лютого 2026 року визнано за доцільне позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно її сина ОСОБА_4 /а.с.42-43/.

Свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 суду показали, що ОСОБА_11 доводиться їм внуком. Їх син, позивач по справі, та відповідачка проживали однією сім"єю з 2012 по 2014 рік. Спочатку винаймали житло у м.Миколаїв, а після того як відповідачка завагітніла вони переїхали до с.Новопетрівка та проживали біля них. Після народження ОСОБА_8 , відповідачка у 2014 році поїхала з дому та більше до дитини не повернулася. На той час ОСОБА_8 було 1,5 роки. Відомо, що у відповідачки була ще донька, яка проживала з батьками її попереднього чоловіка. Ніякими відомостями про відповідачку не володіють, з дитиною вона не намагалася зв"язатися.

Свідок ОСОБА_12 суду показала, що працює вчителем Новопетрівської гімназії, є класним керівником ОСОБА_13 з 5 по 7 клас. ОСОБА_8 старанний та вихований хлопчик. Його вихованням займаються батько та бабуся з дідусем. Мати хлопчика у школі ним не цікавилася. ОСОБА_8 ніколи не згадував про матір.

У відповідності до положень ч.1 ст.12 Конвенції ООН від 20 листопада 1989 року "Про права дитини" (ратифікована Україною 27 лютого 1991 року) та ст.171 СК України, судом, у присутності психолога ОСОБА_14 , з`ясована думка малолітнього ОСОБА_4 щодо ставлення до своєї матері ОСОБА_3 . ОСОБА_4 повідомив, що не знає свою матір та ніколи її не бачив. Його вихованням займається батько та бабуся з дідусем.

Статтею 51 Конституції України, ч.2, 3 ст. 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Відповідно до ч.1 ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію прозахист правлюдини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У ч.1 ст. 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

У відповідності до ст.150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно до ст.12 Закону України "Про охорону дитинства" на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов`язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені ч.1 ст. 164 СК України.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Пленум Верховного суду України в пунктах 15 та 18 постанови №3 від 30 березня 2007 року "Про практику застосування судами законодавства про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" роз`яснив, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

У постанові від 19 лютого 2025 року у справі № 147/277/24 (провадження № 61-17253св24) Верховий Суд вказав, що "за загальним правилом, доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останньої батьківських прав, покладено на позивача.

Водночас, якщо з моменту проживання дитини з одним із батьків пройшов значний період часу, інтереси дитини в такому разі можуть превалювати над інтересом того з батьків, який бажає відновити сімейні відносини зі своєю дитиною. Тобто повторна та тривала нездатність виконувати батьківські обов`язки, нехтування ними, призводить до того, що дитина залишається без батьківського піклування, контролю чи допомоги, необхідних для її фізичного чи психічного благополуччя, а умови та причини нездатності виконувати батьківські обов`язки чи їх нехтування неможливо усунути. На підтвердження цього заявником мають бути надані належні, достовірні та достатні докази".

Відповідно до ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 89 ЦПК України).

Відповідачка самоусунулася від виховання та утримання дитини, протягом тривалого часу, більше 10 років, не піклувалася про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, свідомо нехтувала своїми батьківськими обов`язками. Така поведінка матері є винною по відношенню до дитини. Своєю бездіяльністю, розривом фізичного та емоційного зв"язку з дитиною, мати сприяла тому, що дитина не знає материнської любові від народженення.

В матеріалах справи відсутні докази належного виконання відповідачкою своїх батьківських обов`язків по відношенню до дитини. Відповідачка не вчиняла ніяких дій для здійснення своїх батьківських прав та обов`язків, хоча мала таку можливість.

З огляду на наведені обставини, суд визнає її поведінку ухилянням від виконання батьківських обов`язків по вихованню дитини, що згідно п. 2 ч.1 ст. 164 СК України є підставою для позбавлення її батьківських прав.

Позбавлення батьківських прав відповідачки є засобом захисту прав дитини. Позбавлення відповідачки батьківських прав, як крайній захід впливу через не виконання нею батьківських обов`язків є виправданим та співмірним, та в інтересах дитини, враховуючи тривалість свідомого невиконання нею батьківських обов`язків.

Згідно ч. 2 ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини. Одночасно з позбавленням батьківських прав суд вирішує питання про стягнення аліментів на дітей.

Оскільки малолітня дитина відповідачки не отримує від неї грошової та іншої допомоги, аліменти підлягають примусовому стягненню.

Під час вирішення питання про розмір аліментів, суд виходить із того, що мінімальний розмір аліментів відповідно до ч. 2 ст.182 СК України не може бути меншим, ніж 50 % прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, та враховуючи, що відповідачка є працездатною, суд вважає доцільним стягнути з відповідачки аліменти на утримання дитини, визначивши їх в розмірі 1/4 частини від усіх видів її заробітку, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно.

Таким чином, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

У силу п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідачки підлягає стягненню судовий збір.

Керуючись ст.4, 13, 81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Орган опіки та піклування Широківської селищної ради Миколаївської області, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , батьківських прав стосовно малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстрованої за адресою АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів її заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 06 лютого 2026 року та до досягнення дитиною повноліття.

Рішення в частині стягнення аліментів звернути до негайного виконання в межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , зареєстрованої за адресою АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , судовий збір у розмірі 1 331,20 грн. (тисяча триста тридцять один грн. 20 коп.).

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , зареєстрованої за адресою АДРЕСА_2 , на користь держави судовий збір у розмірі 1 331,20 грн. (тисяча триста тридцять один грн. 20 коп.).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду, який відраховується з дати складення повного судового рішення.

Суддя І.А.Квєтка

Дата складення повного судового рішення 29.05.2026.