Рішення від 27 травня 2026 р. у справі №930/104/26 — Немирівський районний суд Вінницької області

Справа № 930/104/26

Провадження №2/930/563/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

28.05.2026 року Немирівський районний суд

Вінницької області

в складі головуючого судді: Алєксєєнка В.М.

при секретарі: Загребельному О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Немирів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини та дружини до виповнення дитині трьох років, -

В С Т А Н О В И В :

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до Немирівського районного суду Вінницької області з позовною заявою, у якій просила:

стягнути з відповідача ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання дитини — ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, починаючи з дня подання позовної заяви до суду і до досягнення дитиною повноліття;

стягнути з ОСОБА_2 на користь позивачки аліменти на її утримання у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, починаючи з дня подання позовної заяви до суду і до досягнення дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трирічного віку.

Судові витрати просила покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 29 серпня 2024 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб, про що складено актовий запис № 1825, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ).

Під час перебування у зареєстрованому шлюбі у сторін народилася донька — ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що 04 лютого 2025 року складено актовий запис № 30. Батьком дитини записаний ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим Гайсинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Гайсинському районі Вінницької області.

Позивачка зазначила, що спільна дитина повністю перебуває на її утриманні.

Відповідач ОСОБА_2 не виконує свого батьківського обов`язку щодо утримання дитини, не надає матеріальної допомоги для забезпечення її належного утримання та розвитку, хоча має таку можливість, оскільки є здоровою та працездатною особою, має регулярний дохід та не сплачує аліменти на утримання інших осіб.

Позивачка вказала, що не має можливості самостійно забезпечувати дитину, оскільки не працює у зв`язку з перебуванням у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Крім того, на її утриманні перебуває старша донька — ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яку вона також виховує самостійно.

Також позивачка зазначила, що не має у власності рухомого чи нерухомого майна, часто хворіє, у зв`язку з чим їй складно самостійно забезпечувати дітей усім необхідним.

Для забезпечення належного утримання та гармонійного розвитку малолітньої дитини — ОСОБА_3 — позивачка вважає справедливим та обґрунтованим визначення розміру аліментів у частці від доходу платника аліментів, а саме у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно.

Крім того, позивачка зазначила, що відповідач не надає їй матеріальної допомоги як дружині, тоді як їхній спільній дитині — ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не виповнилося трьох років, у зв`язку з чим вона має право на утримання від чоловіка до досягнення дитиною трирічного віку.

На думку позивачки, справедливим розміром аліментів на її утримання є 1/4 частина з усіх видів заробітку (доходу) відповідача.

Ухвалою судді від 16.01.2026 р. відкрито провадження у даній справі та визначено, що позовна заява підлягає розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 27.04.2026 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Відповідач ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи шляхом направлення судових повісток за зареєстрованим місцем проживання, а також шляхом розміщення оголошення на офіційному вебсайті судової влади України відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України, у судові засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позов не подав, будь-яких заяв чи клопотань до суду не надсилав.

У матеріалах справи наявна заява від позивачки, в якій вона просить розглядати справу за її відсутності, а також у разі неявки відповідача в судове засідання не заперечує проти заочного розгляду справи.

За таких обставин, враховуючи неявку відповідача у судові засідання, належне повідомлення останнього про розгляд справи та відсутність відзиву на позов, суд дійшов висновку про можливість проведення заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів відповідно до вимог ст.ст. 223, 280 ЦПК України.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 29 серпня 2024 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровано шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 .

Під час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі у них народилася донька — ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , відповідно до якого батьком дитини записаний відповідач ОСОБА_2 .

Судом також встановлено, що малолітня дитина проживає разом із позивачкою та перебуває на її повному утриманні.

Згідно зі ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Статтею 180 СК України встановлено обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Конвенція ООН про права дитини (прийнята й відкрита для підписання, ратифікації та приєднання резолюцією 44/25 Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1989 року, набула чинності для України з 27 вересня 1991 року), визначає пріоритет у суспільстві інтересів дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей та фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Стаття 6 Конвенції містить принцип щодо необхідності забезпечення у максимально можливій мірі виживання та здорового розвитку дитини.

Відповідно до ч.3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно ч.2 ст.182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач матеріальної допомоги на утримання дитини добровільно не надає, участі у її утриманні не бере, доказів на спростування зазначених обставин суду не подав.

При цьому суд враховує, що відповідач є працездатною особою, доказів неможливості надавати матеріальну допомогу на утримання дитини суду не надано.

Оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, враховуючи інтереси малолітньої дитини, її вік, потребу у належному матеріальному забезпеченні, а також відсутність добровільної участі відповідача у її утриманні, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення аліментів на утримання дитини підлягають задоволенню, а визначення аліментів у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача є обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам закону.

Відповідно до ч. 1 ст.183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідно до ст. 191 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Судом встановлено, що спільна дитина сторін — ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не досягла трирічного віку та проживає разом із позивачкою. Позивачка перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та не має можливості самостійно забезпечувати себе належним чином.

Згідно ч.1, ч. 2 ст. 75 СК України дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу.

Згідно зі ст. 84 СК України, дружина має право на утримання від чоловіка під час вагітності. Дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Якщо дитина має вади фізичного або психічного розвитку, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка до досягнення дитиною шести років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Аліменти, присуджені дружині під час вагітності, сплачуються після народження дитини без додаткового рішення суду. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу.

При вирішенні питання щодо стягнення аліментів на утримання дружини під час вагітності та до досягнення дитиною трьох років, суд виходить з положень ст. 84 Сімейного Кодексу України, Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», та бере до уваги стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; стан здоров`я та матеріальне становище отримувача аліментів, відсутність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних дружини, батьків, повнолітніх дітей; сімейний стан платника аліментів, наявність у платника аліментів зобов`язань зі сплати аліментів на дитину за рішенням суду, наявність нерегулярного, мінливого, невизначеного доходу.

В постанові Верховного Суду по справі № 750/9224/16-ц (провадження № 61-16837св18) від 13 червня 2018 року суд касаційної інстанції звернув увагу на те, що відповідно до частин другої та шостої статті 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років і в разі розірвання шлюбу. Згідно з частиною четвертою статті 84 СК України право на утримання дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Враховуючи наведене, а також те, що відповідач є працездатною особою та доказів неможливості надавати матеріальну допомогу дружині суду не надав, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача аліментів на утримання позивачки до досягнення дитиною трирічного віку.

Згідно ч. 1 ст. 79 СК України аліменти одному з подружжя присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.

Положенням ч. 1 ст. 80 СК України передбачено, що аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя.

Визначаючи розмір аліментів на утримання позивачки, суд виходить із засад розумності, справедливості та співмірності, а тому вважає обґрунтованим визначити їх у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно.

Відповідно до ст. 430 ЦПК України рішення про стягнення аліментів підлягає негайному виконанню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у сумі 1331 грн 20 коп.

Крім того, позивачкою понесено витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера № б/н від 03.01.2026 року, актом приймання-передачі виконаних робіт від 03.01.2026 року, договором про надання професійної правничої допомоги № б/н від 03.01.2026 року, а також копією свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 669, виданого Бодачевському Р.В.

Відповідно до частин першої, третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються, зокрема, із витрат на професійну правничу допомогу.

За змістом частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи, виконаною адвокатом роботою, часом, витраченим на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та значенням справи для сторони.

Враховуючи характер спору, обсяг наданих адвокатом послуг, принцип співмірності та розумності судових витрат, суд вважає витрати на професійну правничу допомогу документально підтвердженими та такими, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивачки у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 75, 80, 84, 180, 181, 182, 183, 191 СК України, ст.ст. 76-81, 141, 133, 137, 223, 259, 263-265, 280, 430 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини та дружини до виповнення дитині трьох років - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти на утримання малолітньої дитини — ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 14.01.2026 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти на її утримання у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, починаючи з 14.01.2026 року і до досягнення дитиною — ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , трирічного віку.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у сумі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) гривень.

Допустити негайне виконання рішення суду в межах суми платежу за один місяць у частині стягнення аліментів.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Заочне рішення може бути переглянуте Немирівським районним судом Вінницької області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причи.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: В.М. Алєксєєнко