Постанова від 26 травня 2026 р. у справі №346/1943/25 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2026 року

м. Київ

справа № 346/1943/25

провадження № 61-3751св26

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Івано-Франківська обласна прокуратура, головне управління Національної поліції в Івано-Франківській області, Державна казначейська служба України, головне управління пенсійного фонду України в Івано-Франківській області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги керівника Івано-Франківської обласної прокуратури та ОСОБА_1 на рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 12 грудня 2025 року у складі судді Сольського В. В. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 05 березня 2026 року у складі колегії суддів: Максюти І. О., Пнівчук О. В., Васильшин Л. В.,

Короткий зміст позовних вимог

1. У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Івано-Франківської обласної прокуратури, головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області, Державної казначейської служби України, головного управління пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про відшкодування моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду.

2. Позов обґрунтовано тим, що 21 серпня 2013 року його було заарештовано і пред`явлено обвинувачення за частиною першою статті 115 КК України, в подальшому перекваліфіковано склад злочину на пункту 6 частини другої статті 115, частини четвертої статті187 КК України.

3. 10 вересня 2024 року він був звільнений із слідчого ізолятора у зв`язку з відбуттям строку покарання.

4. Постановою Верховного Суду від 23 січня 2025 року справа щодо нього закрита на підставі пункту 3 частини першої статті 284 КПК України у зв`язку із невстановленням доказів доведення його винуватості та вичерпанням можливості їх отримати.

5. Таким чином, у зв`язку із незаконними діями працівників органів досудового слідства та прокуратури він був незаконно позбавлений волі протягом шести років шести місяців, загальний час кримінального переслідування тривав з 21 серпня 2013 року по 23 січня 2025 року, тобто 11 років 5 місяців та два дні, внаслідок чого йому завдано моральної шкоди.

6. Моральна шкода полягає у неможливості отримання освіти та реалізації планів працевлаштування за спеціальністю.

7. Крім того, він тривалий час утримувався під вартою, перебуваючи при цьому в молодому віці, без належного харчування, доступу до належного медичного забезпечення. В нього погіршився стан здоров`я, що негативно вплинуло на його зовнішній вигляд та самопочуття.

8. Перед ув`язненням він був приватним підприємцем, однак після звільнення не зміг відновити свою діяльність, через незаконні звинувачення та недовіру з ним відмовлялись співпрацювати.

9. Також вказував, що йому незаконно нараховано пеню та штрафні санкції за несплату єдиного соціального внеску, він втратив страховий стаж, в ході виконавчого провадження його рахунки були заблоковано та він не міг скористатися банківськими послугами.

10. Незаконне ув`язнення та звинувачення негативно вплинули не лише на нього, а й на його матір, яка виховувала його одна, витрачала кошти на передачу йому продуктів харчування та необхідних речей, а також на відвідування судів.

11. Внаслідок незаконного переслідування та звинувачень він постійно повинен був доводити оточуючим свою невинуватість.

12. Посилаючись на зазначене, просив стягнути з Державного бюджету України завдану моральну шкоду у розмірі 26 680 181 грн, зарахувати йому трудовий стаж за час перебування під слідством та відбування покарання в УВП- 12 та ВК-41 з 21 серпня 2013 року по 19 травня 2020 року.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

13. Рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 12 грудня 2025 року позов задоволено частково.

14. Стягнено з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання у безспірному порядку з Єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 2 000 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.

15. В іншій частині позову відмовлено.

16. Задовольняючи позовні вимоги частково, місцевий суд виходив із того, що з урахуванням встановлених обставин у справі, а також усталеної практики Європейського суду з прав людини, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності і справедливості, враховуючи ступінь страждань від безпідставного обвинувачення позивача у вчиненні злочину, тривалість обмеження його конституційних прав, суд дійшов висновку про необхідність визначення компенсації в рахунок відшкодування моральної шкоди позивачу у сумі більшій за мінімальний розмір та визначив її в розмірі 2 000 000 грн, бо саме такий розмір буде відповідати характеру та обсягу страждань позивача та не буде свідчити про його безпідставне збагачення.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

17. Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 05 березня 2026 року апеляційну скаргу керівника Івано-Франківської обласної прокуратури залишено без задоволення, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

18. Рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 12 грудня 2025 року змінено в частині розміру відшкодування моральної шкоди.

19. Стягнено з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання у безспірному порядку з Єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 5 000 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.

20. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

21. Суд апеляційної інстанції, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, оцінивши усі докази в сукупності, врахував наявність у ОСОБА_1 комплексу негативних психічних змін (моральні страждання) внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності у поєднанні з обвинуваченням у двох особливо тяжких злочинах, затриманні та утриманні під вартою протягом майже семи років, загрозою довічного позбавлення волі, повного відбуття покарання, позбавлення можливості у реалізації трудової діяльності та всіх негативних наслідків, які виникли у зв`язку із обмеженнями у занятті підприємницькою діяльністю, що потягло за собою накладення штрафів фіскальним органом і відкриття виконавчих проваджень, втрату трудового стажу, обмежило розвиток підприємницької діяльності позивача, порушення соціальних зв`язків, погіршення можливостей позивача у реалізації своїх звичок і бажань.

22. Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що визначений судом першої інстанції розмір моральної шкоди, завданої позивачу незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури і суду, підлягає збільшенню до 5 000 000 грн, що буде відповідати характеру та обсягу страждань позивача, обставинам справи та судовій практиці.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

23. У березні 2026 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга керівника Івано-Франківської обласної прокуратури.

24. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 24 березня 2026 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою керівника Івано-Франківської обласної прокуратури, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

25. У квітні 2026 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 .

26. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 08 квітня 2026 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 , надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

27. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 травня 2026 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

28. У касаційній скарзі керівник Івано-Франківської обласної прокуратури, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог, ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в заявленому розмірі.

29. Підставою касаційного оскарження керівник Івано-Франківської обласної прокуратури зазначає застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц, від 22 квітня 2019 року у справі № 236/893/17, від 15 грудня 2020 року в справі № 752/17832/14-ц, від 23 вересня 2021 року в справі № 295/13971/20, від 29 вересня 2021 року в справі № 607/16567/20, від 26 квітня 2023 року в справі № 201/223/21, від 11 травня 2023 року в справі № 910/17047/20, від 15 грудня 2025 року в справі № 199/3248/23, від 04 лютого 2026 року в справі № 461/6341/23, від 04 березня 2026 року в справі № 335/1489/25 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

30. Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не враховано, що позивачем не доведено неправомірність дій посадових осіб органів дізнання, прокуратури та суду, також не доведено розмір завданої йому моральної шкоди.

31. Заявник вказує, що в ході апеляційного перегляду справи на уточнююче запитання прокурора позивач відповів, що він особисто до ЄСПЛ не звертався.

32. Отже, обставини, викладені у рішенні ЄСПЛ, на яке посилається позивач, не доводять факту неналежності умов утримання позивача, а є лише припущеннями суду, які не знайшли свого об`єктивного підтвердження ні матеріалами справи, ні результатами судового розгляду.

33. Зазначає, що ОСОБА_1 необґрунтовано встановлено розмір відшкодування моральної шкоди, що майже у 5 разів перевищує мінімально встановлений статтею 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

34. У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити рішення, яким стягнути на його користь 15 000 000 грн.

35. Підставою касаційного оскарження ОСОБА_1 зазначає застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 09 жовтня 2024 року в справі № 554/654/22 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

36. Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не враховано, що він повністю відбув незаконно призначене йому покарання, з них 78 місяців провів в ізоляції.

37. Вказує, що через незаконне переслідування було зруйновано його успішний бізнес. Під час перебування під вартою було відкрито 7 виконавчих проваджень за несплату внесків, які він не міг фізично сплатити.

38. Заявник посилається на те, що судами також не врахована обставина смерті його матері у 2021 році, яка так і не дочекалась його виправдання.

39. Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди в сумі 5 000 000 грн, апеляційний суд формально послався на судову практику, проте не врахував різницю між обставинами справи.

40. Таким чином, визначений ним розмір відшкодування моральної шкоди, вважає законним та обґрунтованим, з огляду на обставини справи.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

41. У квітні 2026 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу керівника Івано-Франківської обласної прокуратури від ОСОБА_1 , у якому просив касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а його касаційну скаргу - задовольнити.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

42. Слідчим СУ УМВС України в Івано-Франківській області здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12013090020000833 від 19 серпня 2013 року за пунктом 6 частини другої статті 115, частини четвертої статті 187 КК України.

43. 21 серпня 2013 року ОСОБА_1 затримано в порядку статті 208 КПК України, 22 серпня 2013 року йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених пунктом 6 частини другої статті 115, частини четвертої статті 187 КК України.

44. Слідчим суддею Івано-Франківського міського суду підозрюваному ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, який неодноразово продовжувався.

45. 28 листопада 2013 року обвинувальний акт стосовно ОСОБА_1 у кримінальному провадженні про обвинувачення за пунктом 6 частини другої статті 115, частини четвертої статті 187 КК України передано до Коломийського міськрайонного суду.

46. Вироком Коломийського міськрайонного суду від 04 червня 2014 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених пунктом 6 частини другої статті 115, частини четвертої статті 187 КК України, та призначено покарання за сукупністю злочинів у виді позбавлення волі строком на тринадцять років з конфіскацією майна.

47. Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 18 листопада 2014 року вказаний вирок суду щодо ОСОБА_1 скасовано та призначено новий розгляд у суді першої інстанції.

48. Вироком Коломийського міськрайонного суду від 30 вересня 2015 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених пунктом 6 частини другої статті 115, частини четвертої статті 187 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на тринадцять років з конфіскацією майна.

49. Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 14 грудня 2015 року вказаний вирок суду щодо ОСОБА_1 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

50. 17 жовтня 2018 року Коломийським міськрайонним судом знову ухвалено обвинувальний вирок у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_1 за пунктом 6 частини другої статті 115, частини четвертої статті 187 КК України та призначено покарання у виді тринадцяти років позбавлення волі з конфіскацією майна.

51. Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 09 січня 2019 року вирок залишено без змін.

52. Постановою Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 31 жовтня 2019 року ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 09 січня 2019 року скасовано та призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

53. Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 11 лютого 2020 року вирок Коломийського міськрайонного суду щодо ОСОБА_1 від 17 жовтня 2018 року скасовано та призначено новий судовий розгляд у суді першої інстанції. Вказаним рішенням обвинуваченому змінено запобіжний захід з тримання під вартою на особисте зобов`язання.

54. 26 січня 2024 року Снятинським районним судом Івано-Франківської області ухвалено вирок у вказаному кримінальному провадженні, яким ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених пунктом 6 частини другої статті 115, частини четвертої статті 187 КК Українита призначено покарання - тринадцять років позбавлення волі з конфіскацією майна.

55. Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 13 травня 2024 року вирок Снятинського районного суду від 26 січня 2024 року залишено без змін.

56. Згідно з довідкою про звільнення серії І-ФР № 09847 від 10 вересня 2024 року ОСОБА_1 перебував під вартою на підставі вироку Снятинського районного суду від 26 січня 2024 року в період з 23 серпня 2024 року по 10 вересня 2024 року та був звільнений у зв`язку з відбуттям строку покарання (т. 1, а. с. 26).

57. Остаточною постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду від 23 січня 2025 року вирок Снятинського районного суду від 26 січня 2024 року та ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 13 травня 2024 року щодо ОСОБА_2 скасовано. Кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених пунктом 6 частини другої статті 115, частини четвертої статті 187 КК України, на підставі пункту 3 частини першої статті 284 КПК України закрито у зв`язку із невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпанням можливостей їх отримати (т. 1, а. с.27-32).

58. Строк перебування ОСОБА_1 під слідством і судом становив 11 років 5 місяців і 3 дні, тобто 137 місяців і 3 дні - з 21 серпня 2013 року (день затримання) до 23 січня 2025 року (день набрання законної сили постановою Касаційного кримінального суду).

59. При цьому строк перебування ОСОБА_1 у місцях позбавлення волі (під вартою та відбуття покарання у виді позбавлення волі) становив 6 років 6 місяців і 10 днів, тобто 78 місяців і 10 днів, а саме з 21 серпня 2013 року по 11 лютого 2020 року (дата зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на особисте зобов`язання) та з 23 серпня 2024 по 10 вересня 2024 року (строк відбування покарання за вироком Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 26 січня 2024 року).

60. Згідно з відповіддю з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивач з 03 лютого 2010 року до 19 травня 2020 року був зареєстрований як фізична особа-підприємець, види економічної діяльності: 52.62.0 роздрібна торгівля з лотків та на ринках (основний) (т. 2, а. с. 91).

Позиція Верховного Суду

61. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

62. Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

63. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

64. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

65. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а касаційну скарга керівника Івано-Франківської обласної прокуратури - задоволенню частково.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

66. Згідно зі статтею 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь

і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

67. Право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди за рахунок держави закріплено в статтях 56, 62 Конституції України, у Законі України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» та в статтях 1167, 1176 ЦК України.

68. Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

69. Відповідно до пункту 2 частини другої статті 1167 ЦК України, якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт, то моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала.

70. У частинах першій та другій статті 1176 ЦК України зазначено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових

і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

71. Пунктом 1 частини першої статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» визначено, що відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

72. У статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» зазначено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках:

постановлення виправдувального вироку суду;

встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів;

закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати;

закриття справи про адміністративне правопорушення.

73. Перелік підстав, за наявності яких виникає право на відшкодування моральної та майнової шкоди відповідно до вимог Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», є вичерпним.

74. Згідно зі статтею 4 вищевказаного Закону відшкодування шкоди

у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зав`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

75. Частинами першою та другою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

76. Згідно з частиною третьою статті 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

77. Відповідно до частини третьої статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

78. Наведене дає підстави для висновку, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні до мінімального розміру заробітної плати, суд при вирішенні питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що є чинним на час розгляду справи, при цьому, визначений законом розмір відшкодування є тим мінімальним розміром, що гарантований державою.

79. Суд апеляційної інстанції, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди в сумі 5 000 000 грн врахував наявність у ОСОБА_1 комплексу негативних психічних змін (моральні страждання) внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності у поєднанні з обвинуваченням у двох особливо тяжких злочинах, затриманні та утриманні під вартою протягом майже семи років, загрозою довічного позбавлення волі, повного відбуття покарання, позбавлення можливості у реалізації трудової діяльності та всіх негативних наслідків, які виникли у зв`язку із обмеженнями у занятті підприємницькою діяльністю, що потягло за собою накладення штрафів фіскальним органом і відкриття виконавчих проваджень, втрату трудового стажу, обмежило розвиток підприємницької діяльності позивача, порушення соціальних зв`язків, погіршення можливостей позивача у реалізації своїх звичок і бажань.

80. Колегія суддів вважає вказаний висновок апеляційного суду помилковим з огляду на наступне.

81. Судами встановлено, що строк перебування ОСОБА_1 під слідством і судом становив 11 років 5 місяців і 3 дні, тобто 137 місяців і 3 дні - з 21 серпня 2013 року (день затримання) до 23 січня 2025 року (день набрання законної сили постановою Касаційного кримінального суду).

82. При цьому строк перебування ОСОБА_1 у місцях позбавлення волі (під вартою та відбуття покарання у виді позбавлення волі) становив 6 років 6 місяців і 10 днів, тобто 78 місяців і 10 днів.

83. Як вже зазначалось колегією суддів, відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом (частина третя статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).

84. Відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» встановлено у 2025 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі 8 000,00 грн.

85. Відтак, на момент вирішення спору в основу розрахунку моральної шкоди мало бути покладено розмір мінімальної заробітної плати на 2025 рік в розмірі 8 000,00 грн.

86. З огляду на викладене, мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди становить 1 096 516,13 грн (137 місяців 2 дні х 8 000 грн).

87. З урахуванням наведеного, правильним є висновок судів попередніх інстанцій про те, що позивач має право на відшкодування моральної шкоди і право на таке відшкодування виникає в силу прямої вказівки Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

88. Водночас відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц, провадження № 14-298цс18, розмір моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, необхідно визначати виходячи з мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством і судом, починаючи з часу пред`явлення обвинувачення до набрання виправдувальним вироком законної сили або ухвалою про закриття кримінального провадження.

89. Верховний Суд ураховує, що, визначаючи розмір відшкодування, необхідно керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Законодавством України встановлений лише мінімальний розмір для визначення моральної шкоди, а не граничний. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб і не повинен призводити до її безпідставного збагачення.

90. Тобто, вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди та визначаючи її розмір, суди, керуючись засадами справедливості, добросовісності та розумності, мають виходити із встановлених фактичних обставин кожної окремо взятої справи (див: постанову Верховного Суду

від 22 грудня 2021 року у справі № 202/1722/19-ц (провадження

№ 61-8370св21)). Указане узгоджується із висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18), яка, разом із іншим, зазначила, що законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Тобто суд повинен з`ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості.

91. Крім того, визначення розміру моральної шкоди є правом суду, розмір грошового відшкодування визначається судом з урахуванням обсягу страждань, обмежень прав під час кримінального провадження, характеру порушення, погіршення здібностей потерпілого та інших істотних обставин.

92. З огляду на викладене, враховуючи характер правопорушення, тривалість та глибину моральних страждань, яких зазнав позивач, пов`язаних з перебуванням під слідством та судом, що призвело до порушення його нормальних життєвих зв`язків, інші негативні наслідки морального характеру, тримання під вартою досить тривалий період, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення на користь позивача 2 000 000 грн на відшкодування моральної шкоди.

93. При цьому колегією суддів враховано, що суд першої інстанції, врахувавши всі обставини справи, керуючись засадами розумності та справедливості, врахувавши ступінь страждань позивача під час обвинувачення, перебування його в ізоляції протягом 78 місяців і 10 днів, обґрунтовано призначив компенсацію на відшкодування моральної шкоди майже в двічі більшу ніж передбачено Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

94. Судом апеляційної інстанції не враховано, що позивачем не надано належний та допустимих доказів ,які б давали підстави для збільшення розміру відшкодування моральної шкоди майже в 5 разі від мінімально передбаченого вищевказаним Законом.

95. Крім того, слід зазначити, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її надмірного збагачення за рахунок держави.

96. Доводи ОСОБА_2 щодо необхідності збільшення відшкодування моральної шкоди до 15 000 000 грн відхиляються колегією суддів, оскільки законодавством не встановлено чіткого розміру відшкодування моральної шкоди у цій категорії справ, а зазначено тільки мінімальний розмір, з якого необхідно виходити при її визначенні, тому суд першої інстанції, врахувавши обставини справи, визначив суму відшкодування моральної шкоди, яка є більш ніж достатньою для компенсації позивачу спричинених моральних страждань.

97. Посилання заявника на неврахування судами попередніх інстанцій висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 09 жовтня 2024 року в справі № 554/654/22, відхиляються колегією суддів, оскільки судові рішення у справі, яка переглядається, та у наведеній постанові ухвалено за різних фактичних обставин. Хоча й суд апеляційної інстанції допустив невірне застосування норм матеріального права, вказані обставини не впливають на відсутність підстав для застосування висновку, на який посилається заявник у своїй касаційній скарзі.

98. Суд апеляційної інстанції наведеного вище не врахував і дійшов помилкового висновку про наявність підстав для стягнення на користь позивача відшкодування моральної шкоди в розмірі 5 000 000 грн.

99. Отже, у справі, що переглядається, суд першої інстанції, правильно встановивши обставини справи й правильно застосувавши норми права, дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення на користь позивача 2 000 000 грн на відшкодування моральної шкоди.

100. Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

101. В прохальній частині касаційної скарги міститься клопотання заявника про постановлення окремої ухвали відносно посадових осіб Івано-Франківської обласної прокуратури, водночас касаційна скарга не містить доводів заявника щодо наявності підстав для постановлення такої ухвали, а тому вказане клопотання не підлягає задоволенню.

102. Також до суду касаційної інстанції надійшла заява головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про зупинення виконання постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 05 березня 2026 року.

103. Клопотання обґрунтовано тим, що оскаржуваною постановою

Івано-Франківського апеляційного суду від 05 березня 2026 року стягнено з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання у безспірному порядку з Єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 5 000 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.

104. Вважає, що необхідність зупинення виконання постанови апеляційного суду зумовлена наявністю об`єктивних ризиків настання істотних та незворотних наслідків у випадку її примусового виконання до завершення касаційного перегляду справи, а саме призведе до безповоротного та фактичного вибуття значних коштів Державного бюджету України, що, у випадку скасування оскаржуваного судового рішень Верховним Судом, істотно ускладнить або зробить неможливим поворот виконання судового рішення.

105. Водночас наведені Головним управлінням Національної поліції

в Івано-Франківській області доводи не свідчать про наявність підстав для зупинення виконання постанови апеляційного суду, заявником не наведено обґрунтованих ризиків, підтверджених доказами, що не зупинення виконання оскаржуваного судового рішення може призвести до негативних наслідків та неможливості повороту виконання постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 05 березня 2026 року, клопотання не містить інших обґрунтованих обставин відповідно до зазначених вище критеріїв.

106. Враховуючи наведене, а також те, що розгляд касаційної скарги по суті відбувся, відсутні правові підстави для задоволення заяви про зупинення виконання постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 05 березня 2026 року.

Керуючись статтями 400, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу керівника Івано-Франківської обласної прокуратури задовольнити частково.

2. Постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 05 березня 2026 року скасувати.

3. Рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 12 грудня 2025 року залишити в силі.

4. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Сердюк

В. В. Шипович