Постанова від 26 травня 2026 р. у справі №909/923/25 — Західний апеляційний господарський суд

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 909/923/25

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії: головуючого судді Міліціанова Р.В., суддів Іванчук С.В., Степанюк Н.Л., при секретарі Залуцькому Д.Т., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ТОВ "Газорозподільні мережі України", в особі Івано-Франківської філії ТОВ "Газорозподільні мережі України" на Ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 23.04.2026 у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України", в особі Івано-Франківської філії ТОВ "Газорозподільні мережі України", м. Івано-Франківськ

до Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго", м. Івано-Франківськ

про стягнення заборгованості

за участю представників:

позивача, апелянта: Г.Й. Данилюк,

від відповідача: Б.Р. Біян.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 23.04.2026 у справі №909/923/25 заяву Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" про відстрочення виконання Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 06.11.2025 у справі № 909/923/25 задоволено. Відстрочено виконання Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 06.11.2025 у справі №909/923/25 - до 05.11.2026

01.05.2026, не погодившись з Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області, ТОВ "Газорозподільні мережі України" в особі Івано-Франківської філії ТОВ "Газорозподільні мережі України" звернулося до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить: прийняти апеляційну скаргу до розгляду; скасувати Ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 23.04.2026, постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" від 06.04.2026 про відстрочення виконання Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 06.11.2025 у справі №909/923/25 - до 05.11.2026

Ухвалою апеляційного суду від 05.05.2026 відкрито апеляційне провадження, розгляд апеляційної скарги призначено в судовому засіданні на 27.05.2026.

Ухвалою суду від 19.05.2026 задоволено заяву позивача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

У судове засідання 27.05.2026 прибув представник апелянта, який підтримав вимоги апеляційної скарги.

У судове засідання 27.05.2026 прибув представник відповідача, підтримав позицію, викладену у відзиві на апеляційну скаргу.

Апеляційну скарга на ухвалу суду першої інстанції розглянуто у межах процесуальних строків, визначених ч. 2 ст. 273 ГПК України.

1. Короткий зміст заяви про розстрочення виконання рішення суду.

07.04.2026, ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" подало заяву про відстрочення виконання рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 06.11.2025 у справі № 909/923/25 до 05.11.2026.

Заява підприємства обґрунтована положеннями ст. 331 ГПК України, скрутним фінансовим становищем, збитковістю підприємства, відсутністю коштів для виконання зобов`язань, що виникли на підставі рішення суду, яке винесено у даній справі.

2. Короткий зміст оскаржуваного процесуального рішення (ухвали) суду першої інстанції.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 23.04.2026 у справі №909/923/25 заяву ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" про відстрочення виконання рішення у справі № 909/923/25 задоволено. Відстрочено виконання Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 06.11.2025, що винесено у справі № 909/923/25 до 05.11.2026.

При винесенні оскаржуваної ухвали суд встановив, що боржником - ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" - в період розгляду справи в добровільному порядку погашено основний борг у сумі 32 379 515,89 грн, а після набрання рішенням законної сили, сплачено 44 441,22 грн судового збору (платіжна інструкція №5315 від 06.04.2026), що свідчить про добросовісну поведінку боржника та відсутність зловживання правами, наданими сторонам ГПК України, надана фінансова звітність за 2025 рік підтверджує скрутний фінансовий стан боржника та наявність обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення суду.

Враховуючи матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, відсутність підстав ставити під сумнів намір відповідача виконувати судове рішення в майбутньому, з метою недопущення можливих негативних наслідків примусового виконання рішення суду у встановлені законодавством строки та забезпечення його реального виконання підприємством, що забезпечує виробництво та постачання теплової енергії та гарячої води для житлових будинків, установ та підприємств міста місцевий господарський суд задовольнив заяву відповідача.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Не погодившись з ухвалою місцевого господарського суду, ТОВ "Газорозподільні мережі України", в особі Івано-Франківської філії ТОВ "Газорозподільні мережі України" звернулося до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить відкрити провадження, скасувати Ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 23.04.2026, постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" від 06.04.2026 про відстрочення виконання Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 06.11.2025.

Доводи апеляційної скарги:

- суд першої інстанції не врахував інтереси позивача при постановленні оскаржуваної ухвали.

- зважаючи на несвоєчасну оплату заборгованості відповідачем, у ТОВ “Газорозподільні мережі України” автоматично виникає заборгованість перед ТОВ “Оператор газотранспортної системи”, яке транспортує газ до розподільних газопроводів ТОВ “Газорозподільні мережі України”.

- масовані ворожі атаки по розподільних газопроводах та затверджений НКРЕКП для Івано-Франківської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» тариф в розмірі 1,86 грн (без ПДВ) за 1 м куб. спожитого природного газу, який є неспівмірним із великими майновими витратами на ремонтні роботи газопроводів, їх заміну, підтримання належної потужності газу в газопроводах та витратами, пов`язаними з ліквідаціями витоків газу, призводять до збиткової діяльність Оператора ГРМ, а відповідно - до зупинення надання споживачам послуг розподілу природного газу належної потужності, в тому числі і до об`єктів газопостачання Відповідача, через технічні несправності газопроводів та через заборгованість перед ТОВ «Оператор газотранспортної системи України».

- скрутне фінансове становище Відповідача не є тією виключною обставиною, необхідною для відстрочення виконання судового рішення, поза як підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку; підприємництво здійснюється на основі комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

4. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу (вх.№01-04/ 4109/26 від 18.05.2026), у якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги на оскаржувану ухвалу суду.

Заяви про приєднання до апеляційної скарги не надходили (ст. 265 ГПК України).

5. Межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (стаття 269 ГПК України).

6. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставин, а також обставин, встановлені судом апеляційної інстанції.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 06.11.2025 позов задоволено частково. Стягнуто з Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" на користь Товариства з обмеженою відповідальність "Газорозподільні мережі України" в особі Івано-Франківської філії ТОВ "Газорозподільні мережі України 248 953,20 грн 3 % річних, 889 606,60 грн інфляційних втрат, 256 487,51 грн пені та 44 441,22 грн судового збору.

В частині вимог про стягнення пені в розмірі 2 308 387,59 грн відмовлено у задоволенні позовних вимог.

В частині вимог про стягнення основної суми боргу в розмірі 32 379 515,89 грн провадження у справі закрито.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 03.03.2026 апеляційну скаргу Державного міського підприємства “Івано-Франківськтеплокомуненерго” від 15.12.2025 (вх. № ЗАГС 01-05/3715/25 від 16.12.2025) залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Івано - Франківської області від 06.11.2025 у справі № 909/923/25 залишено без змін.

17.03.2026 видано наказ на примусове виконання рішення у справі №909/923/25.

07.04.2026, ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" подано заяву про відстрочення виконання рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 06.11.2025 у справі № 909/923/25 до 05.11.2026.

На підтвердження викладеного заявником долучено копії: довіреності №10/1887 від 15.12.2025, ліцензій №597451 від 12.06.2012, №597452 від 12.06.2012, №597453 від 12.06.2012, постанови №304 від 21.03.2017 про переоформлення ліцензій на виробництво теплової енергії (крім діяльності з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії), транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами та постачання теплової енергії, виданих ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго", платіжної інструкції від 06.04.2026 №5315, балансу (звіту про фінансовий стан) на 31.12.2025, наказу №52 від 03.02.2026, протоколів №1 від 08.11.2022, №2 від 21.12.2022, № 3 від 22.02.2023, № 4 від 12.05.2023, № 5 від 07.08.2023, № 6 від 10.11.2023, №7 від 19.03.2024, № 8 від 17.05.2023, № 9 від 22.08.2024, № 10 від 22.11.2024, № 11 від 20.03.2025, № 12 від 16.05.2025, № 13 від 19.08.2025, №14 від 18.11.2025, № 15 від 18.03.2025.

Також, боржником подано клопотання про долучення доказів, а саме: постанови про відкриття виконавчого провадження від 09.04.2026 ВП№80729124, постанови про арешт коштів боржника від 10.04.2026 ВП№80729124, постанови про відкриття виконавчого провадження від 09.04.2026 ВП№80725756.

7. Визначені судом апеляційної інстанції відповідно до встановлених обставин правовідносини; доводи та мотиви суду апеляційної інстанції, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції.

Предметом спірних процесуальних правовідносин є перевірка судом апеляційної інстанції застосування судом першої інстанції положень ст. 331 ГПК України щодо підстав для відстрочення виконання судового рішення.

Західний апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, зазначає наступне.

7.1. Щодо підстав та умов відстрочення судом виконання судового рішення.

Виконання судового рішення є важливою стадією судового процесу у контексті забезпечення міжнародних демократичних стандартів щодо дотримання закріпленого у статті 8 Конституції України принципу верховенства права.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 3 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

При цьому необхідно враховувати, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 331 ГПК України, вказана норма не вимагає, а господарський суд законодавчо обмежений конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення, який не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення.

Отже, законодавець у будь-якому випадку пов`язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

При цьому положення ГПК України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд повинен оцінювати докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 86 цього кодексу.

Відповідно до вказаної норми господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З урахуванням наведеного суд самостійно вирішує питання стосовно достовірності доказів, достатності їх для винесення рішення, істинності відомостей, які містяться в доказах (Постанова КГС ВС від 06 лютого 2025 року у cправі №904/1060/24).

Вирішуючи питання про відстрочення виконання судового рішення, за яким боржником є юридична особа, суд також враховує:

- ступінь вини відповідача у виникненні спору;

- стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Таким чином, законодавець у будь-якому випадку пов`язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, виключними обставинами, що ускладнюють виконання судового рішення.

Тобто підставою для відстрочення виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк, встановлений судом.

Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, а тому, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення (подібний висновок наведено в п.4.12 постанови Верховного Суду від 21.01.2020 року у справі №910/1180/19).

У той же час, відстрочка виконання рішення означає перенесення його виконання на інший час.

Відстрочення виконання судового рішення не є правоперетворюючим судовим рішенням. При цьому, саме відстрочення впливає лише на порядок примусового виконання рішення, а природа заборгованості за відповідними правовідносинами є незмінною.

Тобто, відстрочення виконання судового рішення не змінює цивільне або господарське зобов`язання, у тому числі в частині строків його виконання. Натомість, таке відстрочення унеможливлює примусове виконання судового рішення до спливу строків, визначених судом.

За висновками Конституційного Суду України, викладеними в рішенні від 26.06.2013 року №5-пр/2013 у справі №1-7/2013 підставою для застосування відстрочки виконання судового рішення є наявність об`єктивних обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення в установлені процесуальним законодавством строки. Зокрема, до таких обставин належать скрутне матеріальне становище боржника, наявність загрози банкрутства юридичної особи боржника, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників.

Відстрочення означає виконання рішення у строк, встановлений господарським судом, з певним інтервалом у часі, але не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, що узгоджується зі змістом ч. 5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України.

Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.

Обставини, які зумовлюють надання відстрочки виконання рішення суду повинні бути об`єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Судом першої інстанції, постановляючи ухвалу про відстрочення виконання судового рішення, враховано наступні обставини:

- боржником в період розгляду справи в добровільному порядку погашено основний борг у сумі 32 379 515,89 грн;

- боржником після набрання рішенням законної сили, сплачено 44 441,22 грн судового збору;

- добросовісну поведінку боржника та відсутність зловживання правами, наданими сторонам ГПК України,

- скрутний фінансовий стан боржника.

Апеляційний суд зауважує, що наведені обставини добросовісної процесуальної поведінки та добровільного погашення основної суми боргу мали місце до ухвалення судового рішення, тобто не можуть вважатися винятковими обставинами для відстрочення виконання судового рішення на стадії його виконання.

Відповідні обставини могли бути оцінені судом у розрізі застосування п. 1 ч. 4 ст. 331 ГПК України шляхом врахування ступеню вини відповідача.

Однак, застосування вказаного положення можливо виключно по відношенню до ступеню вини боржника у виникненні спорі, однак не на стадії перебування справи у суді та вчиненні дій з метою добровільного погашення заборгованості.

Крім того, Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 06.11.2025 у справі №909/923/25 зменшено пеню з 2 564 875,10 грн до 256 487,51 грн (на 90%) з підстав добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, із врахуванням скрутного матеріального становища підприємства відповідача.

Таким чином, відповідні обставини уже враховані судом на стадії ухвалення судового рішення, що унеможливлює їх повторне врахування на етапі його виконання.

Отже, судом першої інстанції помилково оцінено процесуальну поведінку відповідача та вчинені дії з виконання грошових зобов`язань, як підставу для відстрочення виконання судового рішення, так як відповідні дії спростовують доводи боржника відносно неможливості виконання судового рішення стосовно іншої частини грошових вимог.

7.2. Щодо оцінки обставин відсутності грошових коштів боржника, як підстави для відстрочення виконання судового рішення.

Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності встановленої законом.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини, право на суд, яке захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997).

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" зазначено про те, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду.

У рішенні від 17.05.2005 "Чижов проти України" Європейський Суд з прав людини вказує, що на державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до параграфу 1 статті 6 Конвенції.

Існування заборгованості, підтверджене обов`язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008).

У цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів.

Суди обов`язково повинні враховувати інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення.

Отже, згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції остаточні судові рішення не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції").

Представник боржника посилався на обставини відсутності грошових коштів та можливість виконання судового рішення виключно у випадку здійснення виплат за рахунок місцевого бюджету, однак такі кошти не виділялися.

Однак, Європейським судом з прав людини в рішенні від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та в рішенні від 30.11.2004 у справі "Бакалов проти України" зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, а згідно з вимогами ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Підсумовуючи, апеляційний суд зазначає, що відсутність грошових коштів у боржника, недостатнє його фінансування з місцевого бюджету, скрутне матеріальне становище не є непереборними, виключними та об`єктивними обставинами, котрі унеможливлюють виконання судового рішення та можуть бути достатньою підставою для відстрочення його виконання.

Оскільки, такі обставини носять суб`єктивний характер, є наслідком здійснення господарської діяльності та повинні враховуватись під час оцінки комерційного ризику.

Отже, судом першої інстанції помилково віднесено скрутне матеріальне становище відповідача до обставин, котрі надають підставу для відстрочення виконання судового рішення.

7.3. Щодо дотримання балансу інтересів сторін.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2012 року N18-рп/2012, пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2012 року N 11-рп/2012).

Отже, з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку виконання рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити:

1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами;

2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення та індексації присудженої суми;

3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для "потерпілої сторони";

4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

Обов`язково мають враховуватися інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення.

Вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але перш за все повинен взяти до уваги такі ж негативні наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення Європейського Суду з прав людини від 19.03.1997 у справі "Горнсбі проти Греції", від 06.03.2003 у справі "Ясюнієне проти Литви").

Апеляційний суд констатує, що судом першої інстанції проігноровано інтереси стягувача, зокрема не враховано, що ТОВ «Газорозподільні мережі України" здійснює господарську діяльність на всій території України, також несе комерційні ризики, пов`язані з неотриманням грошових коштів на підставі судового рішення, яке набрало законної сили.

Крім того, відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч. 5 ст. 331 ГПК України).

Відповідний процесуальний строк обчислюється не з дати набрання рішенням законної сили, а з дня ухвалення такого рішення.

Тобто, судом першої інстанції відстрочено виконання судового рішення на максимально допустимий термін, чим не враховано балансу інтересів сторін.

Також, в рамках належної та добросовісної процесуальної поведінки боржник не скористався правом на звернення до суду із заявою про розстрочення виконання судового рішення, що у повній мірі передбачало б дотримання балансу інтересів сторін шляхом визначення періодичної сплати заборгованості за судовим рішенням.

7.4. Оцінка дотримання судом першої інстанції конституційних засад щодо обов`язковості виконання судового рішення.

У статті 129-1 Конституції України передбачено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Конституційний Суд України неодноразово підкреслював, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (абз. 3 п. 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (перше речення абз. 2 п. 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012); право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист (абз. 5 пп. 2.1 п. 2 мотивувальної частини Рішення від 26.06.2013 № 5-рп/2013).

Верховний Суд у постанові від 26.01.2021 у справі № 611/26/17 додатково роз`яснив, що означає "обов`язковість судового рішення". Зазначив, що це стан, за якого "таке рішення буде виконано своєчасно (у розумні строки), належним чином (у спосіб, визначений судом) та у повному обсязі (у точній відповідності до приписів мотивувальної та резолютивної частин рішення)".

У рішенні «Горнсбі проти Греції» ЄСПЛ наголосив, що відповідно до усталеного прецедентного права пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Право на доступ до суду було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, і водночас не передбачала виконання судових рішень.

Однак, судом першої інстанції не враховано, що суми пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних нараховано за період з 11.02.2025 по 23.07.2025 рр. (т. 1 а.с. 80-85), тобто відповідні зобов`язання залишаються невиконаними протягом тривалого проміжку часу.

Судове рішення набрало законної сили 03.03.2026, отже відстрочення судом виконання судового рішення захищає інтереси лише однієї сторони спірних правовідносин, порушуючи конституційні та конвенційні гарантії стягувача на ефективний захист порушених прав та фактичне виконання судового рішення.

З огляду на викладене вище у сукупності, з урахуванням балансу інтересів сторін та права на справедливий судовий розгляд, яке може бути порушене у випадку довготривалого невиконання рішення суду, суд апеляційної інстанції задовольняє апеляційну скаргу та скасовує Ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 23.04.2026 у справі №909/923/25.

8. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції невірно застосовано положення ст. 331 ГПК України.

З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість апеляційної скарги, що є підставою для скасування оскаржуваної ухвали із ухваленням нового судового рішення про відмову Державному міському підприємству "Івано-Франківськтеплокомуненерго" у задоволенні заяви про відстрочення виконання Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 06.11.2025 у справі №909/923/25.

9. Судові витрати.

Відповідно до вимог ст. 129 ГПК України, сплачений апелянтом судовий збір за розгляд апеляційної скарги у розмірі 2 662,40 грн покладається на боржника.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 129, 232-234, 269, 270, 271, 275, 276, 280, 282, 284-285(1), 331 ГПК України, суд

У Х В А Л И В:

1. Апеляційну скаргу ТОВ "Газорозподільні мережі України", в особі Івано-Франківської філії ТОВ "Газорозподільні мережі України" на Ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 23.04.2026 у справі №909/923/25 задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 23.04.2026 у справі №909/923/25 скасувати.

3.Відмовити Державному міському підприємству "Івано-Франківськтеплокомуненерго" у задоволенні заяви про відстрочення виконання Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 06.11.2025 у справі № 909/923/25.

4. Стягнути з Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" (76006, м. Івано-Франківськ,вул.Б.Хмельницького,59А, код 03346058) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" (04116, Україна, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 1, код 44907200), в особі Івано-Франківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" (76010, м. Івано-Франківськ, вул. Ленкавського, буд.20, код 45371501) – 2 662,40 грн судового збору за розгляд апеляційної скарги.

5. Видачу наказу доручити суду першої інстанції.

6. Копію повного тексту судового рішення (постанови) не пізніше двох днів від дати складення направити учасникам справи до електронних кабінетів у системі ЄСІТС, за їх відсутності – засобами поштового зв`язку.

7. Матеріали справи у п`ятнадцятиденний строк повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення – 27.05.2026.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу безпосередньо до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення (постанови).

Повний текст постанови складено 29.05.2026.

Головуючий суддя Міліціанов Р.В.

Суддя Іванчук С.В.

Суддя Степанюк Н.Л.