Постанова від 27 травня 2026 р. у справі №211/14402/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5703/26 Справа № 211/14402/25 Суддя у 1-й інстанції - Ніколенко Д. М. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2026 року м. Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Бондар Я.М.

суддів - Акуленка В.В., Остапенко В.О.

сторони:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 на рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 березня 2026 року, яке ухвалено суддею Ніколенко Д.М. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 03 березня 2026року, -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (надалі - ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовну заяву мотивовано тим, що 17.01.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» (далі - ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА») та ОСОБА_1 було укладено Договір №3515948 про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у сумі 15 000,00 грн., строком на 30 днів, стандартна процентна ставка - 1,90% в день.

26.08.2021 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК «ЄАПБ») було укладено Договір факторингу №26082021, згідно з яким відбулося відступлення права вимоги за кредитними договорами, у тому числі за Договором №3515948 про надання споживчого кредиту від 17.01.2021.

23.05.2024 між ТОВ «ФК «ЄАПБ» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» було укладено Договір факторингу №23/05/2, згідно з яким відбулося відступлення права вимоги за кредитними договорами, у тому числі за Договором №3515948 про надання споживчого кредиту від 17.01.2021.

Через неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором №3515948 про надання споживчого кредиту від 17.01.2021 утворилась заборгованість у розмірі 49 200,00 грн., яка складається з: 15 000,00 грн. - заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту), 34 200 грн. - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення прав вимоги.

Посилаючись на викладене, позивач просив суд стягнутии з відповідача заборгованість за Договором №3515948 про надання споживчого кредиту від 17.01.2021 у розмірі 49 200,00 грн., вирішити питання про розподіл судових витрат.

Рішенням Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 березня 2026 року позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» суму заборгованості за Договором №3515948 про надання споживчого кредиту від 17.01.2021 у розмірі 49 200 гривень 00 копійок, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 15 000 гривень 00 копійок, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 34 200 (гривень 00 копійок; та в рахунок відшкодування судового збору 2 422 гривні 40 копійок та витрати на правову допомогу 3 000 гривень 00 копійок.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 просить скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» задовольнити частково, стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заборгованість за тілом кредиту в розмірі 15 000 грн та заборгованість за відсотками, нарахованими в межах 30-денного строку кредитування, в розмірі 8 550 грн (всього стягнути 23 550 грн), у задоволенні решти позовних вимог (щодо стягнення 25 650 грн безпідставно нарахованих відсотків) - відмовити, посилаючись на неправильне застсування судом норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи.

Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідно до умов Договору № 3515948, кредит надавався строком на 30 днів (тобто до 16.02.2021 року). Базова процентна ставка становила 1,90% в день. Згідно з чинним законодавством, кредитор має право нараховувати передбачені договором відсотки лише в межах погодженого строку кредитування, а висновок суду першої інстанції щодо автопролонгації договору є фундаментально невірним та суперечить умовам договору.

Згідно з ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» та нормами Закону України «Про захист прав споживачів», умови договору, що передбачають автоматичне продовження нарахування надвисоких відсотків без здійснення споживачем додаткових активних дій (укладення додаткової угоди) після спливу строку кредитування, є несправедливими умовами договору.

Таким чином, стягнення відсотків у сумі 25 650 грн, що перевищує нарахування за первинні 30 днів, є незаконним та підлягає скасуванню.

У відзиві на апеляційну скаргу, до якого додано докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, позивач ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм ні матеріального, ні процесуального права, а тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Також, повідомляє, що орієнтовані витрати на правову допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції позивача складають 10 000,00 грн., докази на підтвердження таких витрат будуть подані в строки передбачені ЦПК України.

Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 17.01.2021 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено Договір №3515948 про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у сумі 15 000,00 грн. строком на 30 днів, стандартна процентна ставка - 1,90% в день.

Вказаний договір, графік платежів та паспорт споживчого кредиту підписані електронним підписом відповідача одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем) номер пароля А198711 (а.с. 10 - копія графіку, а.с. 15 - копія паспорту, а.с. 40 - копія договору).

Згідно пункту 1.4. Договором №3515948 про надання споживчого кредиту від 17.01.2021 строк кредиту 30 днів, дата повернення кредиту вказується в Графіку платежів, що є Додатком №1 до цього Договору, строк кредиту може бути подовжено у порядку та на умовах, визначених в Розділі 4 цього Договору.

Відповідно до Графіку платежів, датою повернення кредиту та сплати нарахованих процентів є 16.02.2021 (а.с. 10).

Розділом 4 Договору визначено умови пролонгації строку кредиту.

Згідно п. 4.1. Договору строк кредиту може бути продовжено: за ініціативою Споживача на кількість днів, зазначених в п. 1.4. Договору, якщо між Сторонами буде досягнута домовленість про таке продовження у порядку, визначеному пп.4.2.(пп. 4.2.1.-4.2.4.) Договору; або в порядку автопролонгації, на кількість днів та відповідно до умов визначених в п. 4.3 (пп. 4.3.1 - 4.3.2) Договору.

Відповідно до пп. 4.3.1. Договору, сторони домовились, що у випадку, якщо у Споживача на дату закінчення строку кредиту (нового строку кредиту після пролонгації або автопролонгації) наявна заборгованість за кредитом, строк кредиту продовжується кожен раз на один наступний календарний день, що слідує за днем закінчення такого строку, але не більше ніж на 90 (дев`яносто) календарних днів поспіль, крім випадку, якщо в цей день повинна відбутися пролонгація строку кредиту за ініціативою Споживача, відповідно до пп.4.2.2- 4.2.4. Договору.

Факт перерахування кредитних коштів відповідачу за Договором №3515948 про надання споживчого кредиту від 17.01.2021 у сумі 15 000,00 грн. на платіжну картку № НОМЕР_1 підтверджується копією листа ТОВ «ФК «Контрактовий дім» (а.с. 17-19), копією листа ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» (а.с. 20, 21), інформацією, витребуваною від АТ КБ «ПриватБанк», згідно якої відповідач є клієнтом банку, на його ім`я було емітовано картку № НОМЕР_1 , а номер мобільного телефону НОМЕР_3 є фінансовим номером телефону ОСОБА_1 (а.с. 100), та Випискою за договором № б/н за період з 17.01.2021 по 22.01.2021, витребуваною від АТ КБ «ПриватБанк», з якої вбачається, що 17.01.2021 на карту відповідача було зараховано 15 000,00 грн. (а.с. 101).

Через неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором №3515948 про надання споживчого кредиту від 17.01.2021 утворилась заборгованість у розмірі 49 200,00 грн., яка складається з: 15 000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 34 200,00 грн. - заборгованість за процентами (а.с. 22-24 - копія картки обліку договору).

26.08.2021 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено Договір факторингу №26082021, згідно з яким відбулося відступлення права вимоги за кредитними договорами, у тому числі за Договором №3515948 про надання споживчого кредиту від 17.01.2021 (а.с. 29-31 - копія договору з додатком). Відповідно до витягу Реєстру боржників від 26.08.2021 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набув права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором, укладеним між ним та ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», у розмірі 49 200,00 грн., яка складається з: 15 000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 34 200,00 грн. - заборгованість за процентами (а.с. 32).

23.05.2024 між ТОВ «ФК «ЄАПБ» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» було укладено Договір факторингу №23/05/24, згідно з яким відбулося відступлення права вимоги за кредитними договорами, у тому числі за Договором №3515948 про надання споживчого кредиту від 17.01.2021 (а.с. 35-39 - копія договору з додатками). Відповідно до Реєстру заборгованостей №1 від 23.05.2024 ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» набув права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором, укладеним між ним та ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», у розмірі 49 200,00 грн., яка складається з: 15 000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 34 200,00 грн. - заборгованість за процентами (а.с. 42-44, 45).

Встановиши, що відповідач не виконав належним чином зобов`язання щодо погашення заборгованості за договором кредиту між ним та ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» в обумовлені договором строки, позивач, який отримав право вимоги до відповідача за договором факторингу, внаслідок такого порушення позбавлений можливості отримати кредитні кошти та відсотки, на що він розраховував при укладенні договору, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором в розмірі 49 200 гривень 00 копійок, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 15 000 гривень 00 копійок, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 34 200 гривень 00 копійок.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 49 200 гривень 00 копійок, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені судом.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини першої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що 17 січня 2021 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» було укладено електронний договір №3515948 про надання споживчого кредиту, згідно якого відповідач отримав кредитні кошти у розмірі 15 000,00 грн, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Підписавши вказаний договір, Додаток № 1 до нього, і паспорт споживчого кредиту електронним підписом одноразовим ідентифікатором, ОСОБА_1 підтвердив, що ознайомився та погодився з умовами договору, при укладенні цього договору сторони досягли згоди щодо всіх його істотних умов, зокрема щодо визначення розміру процентів за його користування та пролонгації договору.

Відповідно до п. 4.3.1 кредитного договору сторони домовились, що у випадку, якщо у споживача на дату закінчення строку кредиту (нового строку кредиту після пролонгації або автопролонгації) наявна заборгованість за кредитом, строк кредиту продовжується кожен раз на один наступний календарний день, що слідує за днем закінчення такого строку, але не більше ніж на 90 (дев`яносто) календарних днів поспіль, крім випадку, якщо в цей день повинна відбутися пролонгація строку кредиту за ініціативою споживача, відповідно до п.п. 4.2.2-4.2.4 договору.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач своїх зобов`язань у визначений договором строк щодо повернення кредиту не виконав, у зв?язку з чим строк кредиту було продовжено на 90 (дев`яносто) календарних днів поспіль.

Доводи апеляційної скарги про те, що строк кредитування узгоджено сторонами на тридцять днів та автопролонгація Договору є незаконною колегією суддів відхиляються, адже порядок автопролонгації Договору визначено пунктами 4.3.1- 4.4 цього Договору, в яких сторони погодили, що у випадку, якщо у Споживача на дату закінчення строку кредиту (нового строку кредиту після пролонгації або автопролонгації) наявна заборгованість за кредитом, строк кредиту продовжується кожен раз на один наступний календарний день, що слідує за днем закінчення такого строку, але не більше ніж на 90 календарних днів поспіль, крім випадку, якщо в цей день повинна відбутися пролонгація строку кредиту за ініціативою Споживача, відповідно до п.п. 4.2.2 - 4.2.4 Договору. Тобто в даному випадку кожен день автопролонгації є новою датою повернення кредиту. Споживач, дає згоду на автопролонгацію строку кредиту на умовах передбачених в п.п. 4.3.1 Договору. Споживач вважається таким, що прострочив повернення кредиту, якщо після закінчення періоду автопролонгації у Споживача наявна заборгованість за кредитом та не відбулося продовження строку кредиту за ініціативою Споживача, у порядку передбаченому п. 4.2 Договору. Вказаний в цьому розділі порядок внесення змін до Договору щодо продовження строку кредиту, Сторони вважають таким, що вчинений в письмовій формі, оскільки воля Сторін передбачена в п.4.2 Договору виражена за допомогою технічного засобу зв`язку, а в п.4.3 Договору - письмово цим Договором, що відповідає вимогам, встановленим ст. 207 ЦК України до письмової форми правочину.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що умови Договору щодо автопролонгації строку кредиту без згоди відповідача, у випадку наявності у позичальника на дату закінчення строку кредиту заборгованості, суперечать Закону України «Про захист прав споживачів» колегією суддів не приймаються, оскільки даний пункт не містить нечітких або двозначних положень.

Таким чином, внаслідок продовження дії договору у кредитора були наявні правові підстави для нарахування процентів за користування кредитом у період 17.01.2021 по 17.05.2021 (включно).

Отже, позовна вимога щодо стягнення з відповідача процентів за користування кредитом у сумі 34 200 грн. грунтується на вимогах закону, узгоджена сторонами кредитного договору, а тому підлягає задоволенню.

Наданий позивачем детальний розрахунок заборгованості по кредиту відповідачем не спростовано, а також не доведено належними доказами відсутність такої заборгованості перед позивачем чи попереднім кредитором ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА».

За таких обставин, враховуючи, що відповідач не виконав належним чином зобов`язання щодо погашення заборгованості за договором кредиту між ним та ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» в обумовлені договором строки, позивач, який отримав право вимоги до відповідача за договором факторингу, внаслідок такого порушення позбавлений можливості отримати кредитні кошти та відсотки, на що він розраховував при укладенні договору, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором в розмірі 49 200 грн.

Доводи, викладені в апеляційні скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

Щодо судових витрат, то відповідно до підпунктів "б" та "в" пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, та про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат апелянта, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 березня 2026 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 28 травня 2026 року.

Головуючий:

Судді: