Рішення від 28 травня 2026 р. у справі №398/423/26 — Петрівський районний суд Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2026 рокуселище Петрове Справа № 398/423/26

Провадження № 2/941/457/26

Петрівський районний суд Кіровоградської області

в складі: головуючого судді - Колесник С. І.

при секретарі - Проценко К.В.

з участю: представника позивача – Гулого А.В.

відповідача- ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку в залі суду в селищі Петрове Кіровоградської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 , від імені якої діє адвокат Гулий Андрій Васильович, до ОСОБА_1 , про стягнення аліментів на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання , -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача в електронній формі через систему "Електронний суд" звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання повнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) щомісяця, починаючи з дати подання позову та до закінчення дитиною навчання.

Заявлені вимоги мотивовано тим, що сторони по справі перебували в зареєстрованому шлюбі, який в подальшому було розірвано. Від шлюбу у них народилась донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Наразі дитина є повнолітньою, однак продовжує навчання у Національній академії внутрішніх справ, на 4 курсі за спеціальністю 081 «Право» на заочній формі навчання. Стипендію не отримує. Термін закінчення навчання за ступенем «бакалавр» - 2027 рік. Оплата вартості навчання ОСОБА_3 , а також витрат, пов`язаних з проживанням у гуртожитку, здійснюється позивачем самостійно за рахунок власних коштів, таким чином оскільки донька позивача та відповідача продовжує навчання після досягнення повноліття, позивач оплачує навчання та всі пов`язані з навчанням витрати, то позивач має право на стягнення аліментів з відповідача на утримання дитини до завершення нею навчання.

Ухвалою судді від 12 березня 2026 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження у справі з викликом сторін та призначено до судового розгляду.

28 лютого 2026 року та 13 березня 2026 року в електронній формі через систему "Електронний суд" відповідач направив на адресу суду заперечення та відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Обгрунтовує заперечення тим, що сам факт навчання повнолітньої дитини не є безумовною підставою для стягнення аліментів, що підтверджується ст.199 СК України. Також зазначає, що заочна форма навчання не передбачає постійної зайнятості студента у навчальному процесі та не перешкоджає працевлаштуванню. Отже, у даній справі позивач повинен довести: чому дитина не працює, які обставини перешкоджають працевлаштуванню, чому вона не може забезпечувати себе самостійно. Позивач у своїй позовній заяві вказує, що дитина потребує матеріальної допомоги та що позивач не має можливості самостійно забезпечувати її утримання, однак такі твердження повинні бути підтверджені належними та допустимими доказами. Крім того просив врахувати, що проживає за межами України, офіційного працевлаштування не має, стабільного доходу не отримує.

17 березня 2026 року через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій просить відхилити доводи викладені у запереченні та відзиві відповідачем, а позовні вимоги задовольнити у повному обсязі з наступних підстав. Відповідач посилається на положення ст. 12, 13, 81 ЦПК України та зазначає, що саме позивач повинен довести обставини, на які він посилається, а також вказує на необхідність дотримання принципу змагальності сторін. Позивач не заперечує положень цивільного процесуального законодавства щодо обов`язку сторін доводити обставини, на які вони посилаються, однак зазначає, що до позовної заяви було долучено належні та допустимі докази, які підтверджують обставини, викладені у позовній заяві. Також зазначає, що повнолітня донька сторін ОСОБА_3 продовжує навчання у закладі вищої освіти, що підтверджується довідкою про навчання та договорами про надання освітніх послуг, поданими до суду. Навчання здійснюється на контрактній основі, у зв`язку з чим виникають витрати на оплату навчання та інші витрати, пов`язані з її навчанням та проживанням. У відзиві відповідач зазначає, що навчання повнолітньої доньки здійснюється за заочною формою, яка не перешкоджає працевлаштуванню, у зв`язку з чим позивач повинен довести неможливість її самостійного забезпечення, однак заочна форма навчання не виключає права повнолітньої дитини на утримання від батьків. У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що він проживає за межами України, не має офіційного працевлаштування та не отримує стабільного доходу, у зв`язку з чим ставить під сумнів можливість виконання обов`язку щодо утримання повнолітньої дитини, однак відповідач не довів належними та допустимими доказами свою неспроможність надавати матеріальну допомогу повнолітній дитині, а тому його доводи є припущеннями та не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

18 березня 2026 року та 20 квітня 2026 року в електронній формі через систему "Електронний суд" відповідач направив на адресу суду додаткові пояснення у справі та заперечення (на відповідь на відзив) в яких зазначив, що позивач посилається на те, що відповідач не довів відсутність можливості сплачувати аліменти. Однак така позиція є передчасною та юридично неправильною. Спочатку позивач зобов`язаний довести: що повнолітня дитина дійсно потребує матеріальної допомоги; що відповідач має реальну можливість її надавати. Лише після належного доведення цих обставин може виникати питання оцінки заперечень відповідача. В іншому випадку відбувається незаконне перекладення обов`язку доказування. Позивач фактично вимагає від відповідача довести відсутність доходів та неможливість сплачувати аліменти. Це суперечить: ст. 81 ЦПК України; ст. 12 ЦПК України (змагальність); ст. 13 ЦПК України (диспозитивність). Позивач стверджує, що відсутність офіційного доходу у відповідача не означає відсутність можливості сплачувати аліменти. Однак такі доводи: є припущеннями; не підтверджені доказами; суперечать принципу, за яким судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях. Позивач зобов`язаний довести: наявність у відповідача доходів; або реальну можливість їх отримання; або наявність майна, з якого можуть сплачуватись аліменти. Відсутність таких доказів свідчить про недоведеність позовних вимог.

Представник позивача ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві та відповіді на відзив.

Відповідач в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив в повному обсязі, з підстав викладених в запереченні, відзиві на позов та додаткових поясненнях у справі.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 18 жовтня 2003 року між ОСОБА_2 (попереднє прізвище - ОСОБА_5 ) далі - позивач) та ОСОБА_1 (далі - відповідач) було укладено шлюб, що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_1 від 13 жовтня 2003 року. Проте 26 травня 2008 року шлюб було розірвано, відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 від 15 травня 2008 року.

Позивач та відповідач є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується актовим записом про народження № 41, номер свідоцтва НОМЕР_3 виданим 13 червня 2005 року.

Зміна прізвища позивача на « ОСОБА_6 » відбулася у зв`язку з укладенням неї шлюбу, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_4 від 22 жовтня 2010 року.

У Петрівському відділі державної виконавчої служби в Олександрійському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Одеса) перебувало виконавче провадження №42579855 за примусовим виконанням виконавчого листа по справі № 2-346/2008 від 07 липня 2008 року, виданого Петрівським районним судом Кіровоградської області про стягнення аліментів з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_7 на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 11 березня 2008 року і до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до довідки №46/16-902 від 16 січня 2026 року та договору про навчання у закладі вищої освіти № 22-157 Кб від 13.01.2025 р. та № 22-157 КА/1 від 13 січня 2025 року ОСОБА_3 з 2024 року навчається в Національній академії внутрішніх справ. Навчається на 4 курсі за спеціальністю 081 «Право» на заочній формі навчання. Навчання за контрактом за рахунок коштів фізичних (юридичних) осіб. Стипендію не отримує. Термін закінчення навчання за ступенем «бакалавр» - 2027 рік.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 468272818 від 16 березня 2026 року відомості про наявність у ОСОБА_3 права власності на будь-яке нерухоме майно відсутні.

Згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб платників податків від 17 березня 2026 року відсутні дані про офіційне працевлаштування ОСОБА_3 та отримання нею доходів.

У відповідності до приписів ст. 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Згідно вимог ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.

Згідно ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів, суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ст.ст. 12, 13 ЦПК України суд вирішує цивільний спір на засадах змагальності із застосуванням принципу диспозитивності в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Разом з цим, стороною позивача до позовної заяви не було долучено належних та допустимих доказів на підтвердження того, що повнолітня дочка ОСОБА_3 дійсно проживає разом із позивачем, крім того в позові зазначено про проживання доньки в гуртожитку, на підтвердження чого додано квитанцію про сплату за гуртожиток в період з 2022 по 2025 роки.

При цьому, необхідно звернути увагу на те, що відповідно до ч. 1 ст. 34 ЦК України, повнолітня дитина, яка продовжує навчання, має повний обсяг цивільної процесуальної дієздатності та може звернутись самостійно з позовом про стягнення аліментів на своє утримання.

Отже, при зверненні до суду з цим позовом позивачем не дотримано вимоги частини 3 статті 199 СК України, згідно яких право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дочки, сина, які продовжують навчання, має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання. Враховуючи, що повнолітня дитина сторін ОСОБА_3 фактично проживає окремо від позивача, то ОСОБА_2 , вимагаючи стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини на свою користь, в силу наведеної норми не є належним позивачем у справі.

Враховуючи усе викладене вище, беручи до уваги те, що стороною позивача належними та достатніми доказами не підтверджено викладених в позові обставин, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.

Оскільки суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, то відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати, понесені позивачем, відшкодуванню не підлягають.

На підставі викладеного, ч. 3 ст. 199 Сімейного кодексу України, та керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 76, 81, 141,264, 265, 273, 274, 279, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_2 , від імені якої діє адвокат Гулий Андрій Васильович, до ОСОБА_1 , про стягнення аліментів на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після відмови у відкритті апеляційного провадження, повернення апеляційної скарги, залишення її без розгляду, ухвалення іншого рішення, яким закінчується апеляційне провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Повний текст рішення складено 29 травня 2026 року.

Суддя С.І.Колесник