Вирок від 28 травня 2026 р. у справі №404/7531/24 — Фортечний районний суд міста Кропивницького

Справа № 404/7531/24

Номер провадження 1-кп/404/330/24

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2026 року Фортечний районний суд міста Кропивницького у складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Кропивницький кримінальне провадження №12024121130000602 від 18.07.2024 року за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Кіровограда, громадянки України, із середньою освітою, одруженої, яка має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, непрацюючої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до ст.89 КК України, є такою, що не має судимостей,

- вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України.

за участю учасників кримінального провадження:

прокурорів: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

представника потерпілої: ОСОБА_10 ,

потерпілої: ОСОБА_11 ,

захисника: ОСОБА_12 ,

обвинуваченої: ОСОБА_6 , суд,

В С Т А Н О В И В:

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним

14.07.2024 близько 22:40 (більш точного часу досудовим розслідування не встановлено) ОСОБА_11 знаходилась за адресою: м. Кропивницький, вул. Ак.Корольова, 28. У вказаний час та місці також перебувала ОСОБА_6 , яка вчинила словесний конфлікт з ОСОБА_11 , в ході якого на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин до останньої виник умисел на спричинення їй тілесних ушкоджень.

Реалізовуючи свій протиправний умисел, усвідомлюючи суспільну небезпеку своїх діянь, передбачаючи та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді тілесних ушкоджень, ОСОБА_6 , стоячи напроти ОСОБА_11 , завдала кулаком правої руки один удар в ділянку правої кисті, після чого докладаючи фізичної сили, умисно завдала 3 удари ногою в ділянку правого та лівого колінного суглоба та правої гомілки, в результаті чого спричинила їй відповідно до висновку судово-медичної експертизи №517 від 18.07.2024 легке тілесне ушкодження у вигляді синців на правій кисті, на лівому та правому колінних суглобах, на правій гомілці.

Стаття (частина статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений

Таким чином, ОСОБА_6 обвинувачується у спричиненні умисного легкого тілесного ушкодження, тобто у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України.

Позиція учасників кримінального провадження

У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_6 , після роз`яснення їй суті обвинувачення, свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні (проступку), передбаченому ч.1 ст. 125 КК України, - не визнала.

Цивільний позов не визнала, зазначила, що ніяким чином не торкалась потерпілої, взуття потерпілої не шкодила. Взагалі не розуміє, як можна було пошкодити такі кросівки.

Просила визнати її невинуватою у вчиненні проступку. Зазначила, що тілесні ушкодження потерпіла могла отримати сама з огляду на її поведінку в ході події (падала на лавку, її тримав хлопець, коли відбувався конфлікт). Вважає, що батьки потерпілої хочуть грошей, оскільки її чоловік був військовий, після події та протягом судового розгляду батьки потерпілої знімають її на телефон та насміхаються.

Прокурор у судовому засіданні вказала про те, що досліджені докази доводять вину обвинуваченої ОСОБА_6 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України. Просила критично віднестись до показань чоловіка обвинуваченої та її подруги, оскільки вони є близькими родичами та зацікавленими особами, які під час дачі показів намагались захистити ОСОБА_6 з метою уникнення останньою відповідальності та їх покази суперечать наявним доказам, зібраним у відповідності з вимогами КПК України. При обранні міри покарання просила суд врахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення та особу обвинуваченої, яка вину не визнала, не розкаялась, раніше не судима, офіційно не працевлаштована. Обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання — відсутні. Просила визнати винуватою ОСОБА_6 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, та призначити покарання – громадські роботи на строк 120 годин. Запобіжний захід не обирати. Витрати на залучення експерта відсутні. Долю речових доказів вирішити в порядку ст.100 КПК України.

Потерпіла підтримала думку прокурора.

Представник потерпілою підтримав думку прокурора. Крім того, просив задовольнити цивільний позов у повному обсязі.

Захисник ОСОБА_12 просив суд виправдати ОСОБА_6 , а у задоволенні цивільного позову відмовити. Просив врахувати, що ОСОБА_6 перебуває у декретній відпустці, мати трьох малолітніх дітей, заміжня. Вважав, що обвинувачення ОСОБА_6 побудовано лише на припущеннях та належним чином не перевірено. Так, на досудовому розслідуванні його підзахисній не було залучено захисника, чим порушено право на захист. Дізнавачами не проведено слідчий експеримент з усіма учасниками події, та не прийнято до уваги покази ОСОБА_6 та свідків. Його підзахисна заперечила нанесення тілесних ушкоджень, саме потерпіла провокувала конфлікт, ображала та вдарила ногою обвинувачену. Хлопець повідомляв працівників карети швидкої допомоги, що ОСОБА_11 вживала слабоалкогольні напої; потерпіла істерила та махала руками, кричала перебуваючи на лавці, що підтверджується показаннями свідків: ОСОБА_13 та ОСОБА_14 .

В заяві потерпіла повідомила про спричинення тілесних ушкоджень двома невідомими особами жіночої статті, які нанесли тілесні ушкодження в область обличчя, рук, ніг, відмовила поліції в огляді телефону, надає лише частинки відеозаписів, приховуючи звук, компрометуючий її протиправні дії та повідомляє суд, що звук зник, хоча свідок ОСОБА_15 (вітчим потерпілої) повідомляв у суді, що коли передивлявся відео на телефоні потерпілої приблизно через тиждень, звук був. Слідчі експерименти, які проводилися з потерпілої та її хлопцем, чомусь прийняті до уваги слідчими органами і покладені в основу обвинувачення, а слідчий експеримент свідка ОСОБА_13 проігнорований. Вважає слідчі експерименти неналежними та недопустимими доказами, оскільки проводились не на місці події, щоб з`ясувати правдивість показів, а лише формальні, для того, щоб сфальсифікувати обставини події на користь ОСОБА_11 .

Відповідно до висновку СМЕ №517 від 18.07.2024 р., огляд потерпілої ОСОБА_11 проводився на п`ятий день та експертом встановлено, що «...локалізація ушкоджень доступна для спричинення їх власноруч...та можливість їх утворення при падінні з положення стоячи на площину або виступаючу поверхню...». З копій медичних документів з Кіровоградської обласної

лікарні, вбачається, що під час огляду у приймальному відділенні, лікарем зазначено, що ОСОБА_11 скарг під час огляду не висловлювала та повідомила, що була побита в область грудної клітини, обличчя.

Що стосується позовної заяви про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, то жодної інформації про завдання потерпілій шкоди у матеріалах досудового розслідування не має і потерпіла жодного разу не зазначала про завдані їй збитки. Під час досудового розслідування від ОСОБА_11 будь-яких заяв про призначення експертних досліджень (оцінок) не надходило, розрахунку правової допомоги не надано.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин.

Обвинувачена ОСОБА_6 у своїх показаннях суду пояснила, що подія сталася 14 липня 2024 року близько 22.00 год., за адресою: вулиця Академіка Корольова, 28, що в місті Кропивницькому біля першого під`їзду. Вона, її чоловік ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та їх діти йшли додому. У дворі ОСОБА_16 запропонувала посидіти на лавці біля під`їзду. На лавці сиділа молода пара, особи їй не були відомі. Дівчина в агресивній формі запитала, чому ОСОБА_6 та ОСОБА_14 тут сіли, на що обвинувачена повідомила, що це не заборонено. Пара слухала музику російською мовою, на що ОСОБА_14 зробила їм зауваження. Після того ОСОБА_11 почала ображала обвинувачену, на що ОСОБА_6 відповіла, та зав`язалась словесна перепалка. Словесний конфлікт тривав хвилин п`ять. Стверджувала, що ОСОБА_11 провокувала її, ображала та нанесла удари ногами. В цей час її стримував хлопець, а обвинувачену – її чоловік. Потім ОСОБА_11 лягла на лавці та почала кричати, після чого хлопець відвів її до другого під`їзду. В подальшому приїхала поліція та карета швидкої медичної допомоги. На крики вибігла мати потерпілої, яка перебувала в стані алкогольного сп`яніння. На другий день після конфлікту її чоловік розмовляв з матір`ю ОСОБА_11 , яка повідомила, що у її доньки пошкоджені кросівки, розбитий телефон, та потрібно відшкодувати спричинену шкоду. Чоловік ОСОБА_6 , відповів, що гроші вони не будуть виплачувати.

На уточнюючі запитання повідомила, що жодних ударів потерпілій не наносила, за яких обставин були порвані кросівки, вона не знає. ОСОБА_16 сперечалася десь хвилин дві за російську музику, потім повела дітей до додому. Обвинувачена додала, що її чоловік чув, як хлопець, який був з ОСОБА_11 , повідомив працівникам швидкої, що вона потерпіла слабоалкогольні напої. Зазначила, що після цього вони повернулись додому.

Допитана у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_11 показала, що 22.30 годині по АДРЕСА_2 , біля 2 під`їзду вона з другом сиділа на лавці та спілкувалась. До них підійшли ОСОБА_6 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , які були в стані алкогольного сп`яніння, а також двоє малих дітей. Потерпіла з обвинуваченою особисто не знайома. ОСОБА_6 почала агресивно запитувати, чому ОСОБА_11 та ОСОБА_17 тут сидять, використовуючи нецензурну лайку. На що ОСОБА_11 відповіла, що вона проживає в цьому будинку. ОСОБА_6 та ОСОБА_16 почали суперечку на рахунок того, що вона та її хдопець слухають пісні російською мовою, а також, що вони розмовляють російською. При цьому. вищевказані особи спілкувались з ними також російською мовою. ОСОБА_6 сіла поруч праворуч на лавці та почала ображати нецензурною лайкою, вони не відповідали. Потім, без причини, ОСОБА_6 припіднялась і нанесла два удари по обличчю. В руках потерпіла тримала телефон та прикривала обличчя, після чого телефон впав. Події потерпіла фіксувала на відеокамеру телефону. Коли ОСОБА_11 та ОСОБА_17 хотіли залишити місце події, їх ображали нецензурною лайкою та перекривали їм дорогу. ОСОБА_6 нанесла їй удари по рукам, ногам, колінам, точно сказати, яка кількість ударів, не може, але ударів було достатньо багато. ОСОБА_6 нанесла їй два удари в обличчя, в ноги по передній частині в коліна та гомілку, та в руки. Потім ОСОБА_11 та ОСОБА_17 пішли до другого під`їзду, де потерпілій стало погано, вона втратила свідомість. Її положили на лавку та намагались привести до тями. ОСОБА_6 та ОСОБА_14 кричали, ображали її, заважали працівникам поліції, потім хтось викликав швидку. Вказала, що перед тим, як писати заяву в поліцію відеозапис з телефону показувала слідчому. Пояснила, що відео показувала, як минув тиждень від події, звук на відео був присутнім. Слідчий переглядав відео декілька разів. ОСОБА_11 вказала, що після події ОСОБА_6 погрожувала та словесно ображала її та матір.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_17 пояснив, що потерпіла ОСОБА_11 є його дівчиною. 14.06.2024 близько 21.30 год ОСОБА_17 гуляв з ОСОБА_11 , проводив її додому. Вони вирішили посидіти в дворі на лавці та поспілкувалися. З лівого боку будинку підійшли ОСОБА_6 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 та троє малолітніх дітей. Вони підійшли та почали нахабно запитувати, чому ОСОБА_11 та ОСОБА_17 тут сидять. ОСОБА_11 відповіла, що вона місцева та проживає в цьому будинку. ОСОБА_6 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 почали в голос обговорювати ОСОБА_18 . Потім останні почали задавати питання чому вони слухають, співають «російські пісні» та розмовляють російською мовою, хоча самі ж розмовляли російською мовою. ОСОБА_17 відповів, що немає заборони розмовляти російською мовою. Останні висловлювались нецензурною лайкою, зав`язалась словесна перепалка. Стверджував, що ОСОБА_6 спричинила удар по обличчю ОСОБА_11 та в область гомілки, яка кількість ударів, уже не пам`ятає. Після другого удару у його дівчини випав телефон, так як вона фіксувала дану подію. Періодично ОСОБА_6 та ОСОБА_14 то кричали, то нападали. Зазначає, що він та його дівчина вирішили йти до першого під`їзду, де проживає ОСОБА_19 , однак вищевказані особи перегородили їм дорогу, виражались нецензурною лайкою, ображали, почали кидатись камінням. Після чого, ОСОБА_11 стало зле. Вказав, що нецензурна лайка була у всіх присутніх, але на особистості не переходило. Коли ОСОБА_11 стало зле, від ОСОБА_6 та ОСОБА_14 були висловлювання на адресу його дівчини, що вона «наркоманка». Щодо вживання потерпілою алкогольних напоїв заперечив. Підтвердив обставини та пояснення, надані під час проведення слідчого експерименту.

Свідок ОСОБА_13 , який є чоловіком ОСОБА_6 , у судовому засіданні показав, що близько 22.00 год. вечора по АДРЕСА_2 він з дружиною та їх подругою ОСОБА_14 підійшли до лавки, де вони завжди відпочивають, також з ними була їхня дитина. На лавочці напроти під`їзду сиділа дівчина з хлопцем. Вони сіли поруч на сусідній лавці. Між ОСОБА_11 та ОСОБА_6 виникла словесна перепалка. ОСОБА_11 в грубій формі запитала: «чому Ви сюди прийшли». Потім ОСОБА_6 зробила зауваження, на що ОСОБА_11 обізвала дружину образливими словами. ОСОБА_11 підскочила і вдарила ОСОБА_6 по нозі (нижче коліна). ОСОБА_13 вказав, що відсторонював свою дружину, адже відбувся конфлікт, який супроводжувався погрозами. Вказав, що хлопець та дівчина були в стані алкогольного сп`яніння, про що повідомив хлопець. Конфлікт тривав близько десяти хвилин. Зазначив, що телефону у потерпілої не бачив.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_15 пояснив, що є чоловіком матері потерпілої. Близько 22.45 год. вийшов на вулицю з будинку, де проживає, де побачив ОСОБА_20 , який тримав ОСОБА_21 почала кричати, плакати, була присутня «задишка» та істерика. Про обставини того, що трапилось, свідок не запитував. На іншій лавці сиділи ОСОБА_6 та ОСОБА_16 , які висловлювали в сторону ОСОБА_11 нецензурною лайкою та ображали її. В подальшому ОСОБА_11 йому розповідала, що причиною конфлікту було те, що вона та ОСОБА_20 розмовляли російською мовою та слухали російську музику. Орієнтовно через тиждень він переглядав один відеозапис з телефону ОСОБА_11 , де було чутно крики, а також слова потерпілої: «не чіпайте мене».

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_22 , яка є матір`ю потерпілої, пояснила, що не була очевидцем події. Близько 22.40 год. їй зателефонували з невідомого номеру та сказали, що ОСОБА_6 . б`є її доньку. Вибігши на вулицю, побачила обвинувачену і ОСОБА_23 , а також працівників поліції. Біля сусіднього під`їзду побачила свого цивільного чоловіка, який притримував її доньку, яка згодом втратила свідомість. В цей час обвинувачена та ОСОБА_16 вели себе неадекватно та висловлювались нецензурною лайкою. Товариш її доньки сказав, що ОСОБА_6 била ОСОБА_11 по обличчю, а також рукам та ногам, а він намагався її закрити. Оглядала відеозаписи, які зробила її донька. Вказала, що на відео було видно, як її доньку ображають, а також, як обвинувачена нанесла удар по обличчю потерпілої та вибила її телефон.

У судовому засіданні допитана свідок ОСОБА_14 пояснила, що 14 липня 2024 року за адресою АДРЕСА_2 біля першого під`їзду близько 22.00 год. вона, ОСОБА_6 , ОСОБА_13 їх дитина та дитина свідка підійшовши до під`їзду, сіли на лавку, де вже сиділа молода пара. ОСОБА_11 почала у них запитувати, чому вони тут сіли, чому розмовляють російською мовою, поводила себе агресивно, хотіла вивести на конфлікт. Коли тривав конфлікт між ОСОБА_6 та ОСОБА_11 , остання здійснювала відео фіксацію на мобільний телефон. Вказала, що була словесна перепалка, тілесних ушкоджень не було, під час події діти були присутні. Після цього, свідок забрала дітей та повела до квартири. Факту нанесення тілесних ушкоджень не бачила, після приїзду поліції та швидкої медичної допомоги, ні ОСОБА_11 , ні ОСОБА_17 не давали пояснень про нанесення тілесних ушкоджень. Сама свідок не бачила синців у ОСОБА_11 , адже вона до неї не підходила та було погане освітлення.

Вина обвинуваченої ОСОБА_6 у вчинені інкримінованого їй кримінального проступку, окрім отриманих в судовому засіданні показань потерпілої; свідка ОСОБА_17 ; обвинуваченої та свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_14 (в частині перебування потерпілої та обвинуваченої 14.07.2024 приблизно о 22.40 год. за адресою: АДРЕСА_2 біля під`їзду №1, та наявності між ними конфлікту), підтверджується також іншими дослідженими судом доказами, а саме:

- протоколом проведення слідчого експерименту від 26.07.2024 та фото таблицею до нього за участю потерпілої ОСОБА_11 , у ході проведення якого потерпіла пояснила та показала за яких обставин та у який спосіб ОСОБА_6 було спричинено тілесні ушкодження потерпілій ОСОБА_11 (а.п.73-77);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 29.07.2024 та фото таблицею до нього за участю свідка ОСОБА_17 , у ході проведення якого свідок пояснив та показав, за яких обставин та у який спосіб ОСОБА_6 було спричинено тілесні ушкодження потерпілій ОСОБА_11 (а.п.78-82);

- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 29.07.2024, відповідно до якого свідок ОСОБА_17 впізнав на фото №2 ОСОБА_6 , як особу, яка 14.07.2025 біля 22.45 год. за адресою: м.Кропивнницький, вул.Ак.Корольова, 28, нанесла потерпілій тілесні ушкодження (а.п.83-85);

- висновком судово-медичного експерта №517 від 18 липня 2024 року, згідно з яким у гр. ОСОБА_11 маються тілесні ушкодження у вигляді синців в правій кисті (1), на лівому (1) та правому (1) колінних суглобах, на правій гомілці (3).

Дані тілесні ушкодження утворились від дії тупого (-их) предмету (-ів), індивідуальні властивості якого (-их) в ушкодженях не відобразились.

Порівнюючи характер ушкоджень з даними літератури, дані тілесні ушкодження утворились орієнтовно за 3-5 діб до моменту огляду та як у сукупності, так і кожне окремо, відносяться до категорії легких тілесних п.2.3.5. «Правил судово-медичного ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995року № 6».

Судово-медичних даних, чи могла потерпіла втрачати свідомість під часнанесення їй тілесних ушкоджень, немає.

Враховуючи локалізацію та взаєморозташування тілесних ушкоджень в ділянках обох колінних суглобів, не виключається можливість їх утворення і при падінні з положення стоячи на площину або виступаючу поверхню (а.п.86);

- висновком судово-медичного експерта №558/517 від 29 липня 2024 року, згідно з яким у гр. ОСОБА_11 маються тілесні ушкодження у вигляді: синців на правій кисті (1), на лівому (1) та правому (1) колінних суглобах, на правій гомілці (3).

Механізм утворення тілесних ушкоджень виявлених у потерпілої ОСОБА_11 не суперечить механізму утворення, на який вказала потерпіла ОСОБА_11 в протоколі слідчого експерименту за її участі від 26.07.2024.

Механізм утворення тілесних ушкоджень виявлених у потерпілої ОСОБА_11 не суперечить механізму утворення, на який вказав свідок ОСОБА_17 в протоколі слідчого експерименту за його участі від 26.07.2024 (а.п.87-88).

- протоколом огляду предмету – диск формату DVD-R, який визнаний в якості речового доказу та долучений до матеріалів кримінального провадження та безпосередньо переглянутими відео файлами, що містяться на диску (а.п.89-95);

Також, судом було досліджено заяву ОСОБА_11 про кримінальне правопорушення від 15.07.2024, згідно з якою остання просила притягнути до кримінальної відповідальності двох невідомих осіб жіночої статі, які 14.07.2024 приблизно о 22.40 год., перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 біля під`їзду №1, нанесли їй тілесні ушкодження в область обличчя, правої та лівої руки, правої та лівої ніг (а.п.69), яка хоч у розумінні ст.84 КПК України не є доказами, однак вказує на те, що саме 14.07.2024 приблизно о 22.40 год., перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 біля під`їзду №1 мало місце діяння, у скоєнні якого обвинувачується ОСОБА_6 .

Аналізуючи отримані в ході судового розгляду показання потерпілої ОСОБА_11 суд констатує їх узгодженість з вище приведеними та дослідженими в ході судового розгляду письмовими джерелами доказів, які містять у собі фактичні дані щодо наявності у потерпілого тілесних ушкоджень та відповідність механізму їх утворення саме за обставин, викладених потерпілою.

При оцінці показань свідка ОСОБА_17 , який був безпосереднім очевидцем події, суд враховує те, що надані ним показання не спростовуються вище наведеними письмовими доказами, які є належними і допустимими, а навпаки підтверджують наявність саме тих фактичних даних, які вони містять в собі та на які вказує потерпіла ОСОБА_11 .

Суд враховує, що достовірні та достатні підстави обмовляти обвинувачену у потерпілої відсутні, її показання щодо обставин заподіяння тілесних ушкоджень повністю узгоджуються з письмовими доказами, показаннями свідків ОСОБА_17 , які є логічними та послідовними щодо обставин конфлікту, під час якого заподіяно тілесні ушкодження потерпілій, підтверджені слідчими експериментами, висновками судового експерта. Крім того потерпіла одразу після події повідомила органи поліції про вчинене стосовно неї кримінального правопорушення, про що послідовно стверджувала протягом усього кримінального провадження.

Судом проаналізовані показання обвинуваченої про те, що вона не наносила удари потерпілій і не спричиняла їй тілесних ушкоджень, які могли утворитися через поведінку самої потерпілої.

Ці показання суперечать дослідженим по справі доказам, зокрема показанням потерпілої, свідка ОСОБА_17 , які є несуперечливими, ідентичними та такими, що відповідають встановленим судом обставинам справи та підтверджуються іншими доказами. Даними судово-медичних експертиз підтверджується, що у потерпілої могли утвориться тілесні ушкодження при обставинах, які були продемонстровані нею та свідком ОСОБА_17 в ході слідчих експериментів, цими даними підтверджений також й механізм утворення виявлених у потерпілої тілесних ушкоджень.

Отже, сукупність цих доказів спростовує твердження обвинуваченої, що вона не завдавала потерпілій легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров`я і її показання суд вважає такими, що дані з метою уникнення відповідальності за вчинений нею проступок.

Оцінюючи надані свідком ОСОБА_13 у судовому засіданні показання про те, що ОСОБА_6 не заподіювала тілесних ушкоджень потерпілій, суд вважає їх такими, що суперечать об`єктивно встановленим фактичним обставинам, що підтверджені іншими доказами, здобутими в процесі судового розгляду та оцінює критично. Крім того, свідок є чоловіком обвинуваченої, що може свідчити про зацікавленість у результаті розгляду провадження.

Суд не бере до уваги показання свідка ОСОБА_15 , оскільки вони не є інформативними в частині встановлення або ж спростування обставин кримінального правопорушення, так як безпосереднім очевидцем конфлікту він не був.

Показання свідка ОСОБА_22 , яка є матір`ю потерпілої, враховуються судом на підтвердження емоційного стану потерпілої після події, яка сталася 14.07.2024.

Оцінюючи показання свідка ОСОБА_14 , суд констатує, що свідок не була постійно присутня на місці події, двічі відлучалася до квартири, щоб завести дітейдодому. Такі обставини підтверджені і обвинуваченою. Всіх обставин подій не бачила.

Аналізуючи всі зібрані у справі докази в їх сукупності, суд вважає, що винуватість обвинуваченої ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого їй кримінального проступку за ч.1 ст.125 КК України, повністю доведена сукупністю належних, допустимих та достовірних доказів, безпосередньо досліджених судом у судовому засіданні, які були отримані у межах діючого законодавства без істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Досліджені докази є взаємозв`язаними між собою і суд вважає їх достатніми для визнання обвинуваченої винною у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), за яким вона обвинувачується.

Щодо позиції сторони захисту про визнання слідчих експериментів недопустимими доказами, оскільки вони проведені не на місці вчинення кримінального правопорушення, суд зазначає, що положення ст.240 КПК України не передбачає обов`язку відтворити всі умови, які існували на час події, а вимагає лише моделювання умов, наближених до тих, що існували на момент події і є важливими для мети експерименту, що й було зроблено під час проведення експериментів.

Відповідно до ст.240 КПК України з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий, прокурор має право провести слідчий експеримент шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань.

Відповідно до даних слідчих експериментів за участю понятих потерпіла та свідок на статистах показали, які дії щодо них вчиняла обвинувачена, і спосіб та механізм завдання ударів.

При цьому, слідчий експеримент, проведений за участю свідка ОСОБА_13 судом не враховується, оскільки не відображає обставин, вказаних в обвинувальному акті. Суд відповідно до ст. 337 КПК України розглядає справу в межах висунутого обвинувачення. У разі нанесення тілесних ушкоджень потерпілою, про що зазначає свідок ОСОБА_13 та який відтворив дії на слідчому експерименті, повинні перевірятися в межах іншого кримінального провадження.

Щодо твердження адвоката у судових дебатах про порушення права на захист під час дізнання, суд зазначає, що в ході судового розгляду обвинувачена не повідомляла суду, що їй на досудовому слідстві не було роз`яснено право на захист, що вона зверталася із заявами до дізнавача про надання в кримінальному провадженні їй захисника, яка було проігнорована.

Доводи сторони захисту, що у медичних документах, отриманих на підставі тимчасового доступу до речей та документів за клопотанням сторони захисту, лікарем зазначено, що скарг під час огляду від потерпілої, яка була доставлена в лікарню після події, не надходило, та що потерпіла повідомила лікаря, що була побита в область грудної клітини та обличчя, не спростовують висновків експерта, якими зафіксовано тілесні ушкодження у потерпілої, які відносяться до категорії легких, механізм утворення тілесних ушкоджень.

Інші доводи захисника та обвинуваченої не спростовують встановлених у справі фактичних обставин та зроблених на підставі них висновків.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі RuizTorija v. Spain від 09.12.1994, № 303-A, § 29; рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява № 4909/04, § 58).

Кваліфікація дій обвинуваченої судом

Суд вважає, що дії обвинуваченої ОСОБА_6 правильно кваліфіковано за ч.1 ст.125 КК України, оскільки вона вчинила умисне легке тілесне ушкодження.

Мотиви призначення покарання

Відповідно до вимог ст.ст.50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з вказаної мети та принципів справедливості, співмірності і індивідуалізації покарання, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують.

Так, вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченій ОСОБА_6 , суд, відповідно до вимог ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують його покарання.

Вчинене ОСОБА_6 кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.125 КК України, є кримінальним проступком.

Обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання ОСОБА_6 згідно ст.ст.66, 67 КК України - не встановлено.

Також суд враховує, що обвинувачена ОСОБА_6 заміжня, має неповнолітніх дітей, за місцем проживання характеризується формально як особа, яка у громадському житті будинку, в т.ч. зборах та необхідних громадських роботах, участі не бере, скарг від мешканців будинку, юридичних осіб, в т.ч. правоохоронних органів, не надходило, офіційно не працевлаштована, на обліку в лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, в силу ст.89 КК України вважається такою, що не має судимостей.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 року у справі №1-33/2004 покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного; покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Правова держава, вважаючи покарання передусім виправним та превентивним засобом, має використовувати не надмірні, а лише необхідні і зумовлені метою заходи. Обмеження конституційних прав обвинуваченого повинно відповідати принципу пропорційності: інтереси забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та безпеки тощо можуть виправдати правові обмеження прав і свобод тільки в разі адекватності соціально обумовленим цілям.

Відповідно до ч.2 ст.65 КК України, більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до вимог ст.65 КК України, виходячи з загальних засад призначення покарання, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого обвинуваченою кримінального правопорушення, який є кримінальним проступком, конкретних обставин його вчинення, наслідків вчиненого, відсутності обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання, даних про особу обвинуваченої, на думку суду, необхідним і достатнім для виправлення та попередження нових правопорушень є покарання у виді штрафу, встановленого санкцією інкримінованої статті.

Саме таке покарання буде необхідним і достатнім для попередження вчинення нових кримінальних правопорушень та досягнення визначеної ст.50 КК України мети покарання.

Вирішення цивільного позову у кримінальному провадженні

До початку судового засідання у справі, а саме 05.09.2024, до суду надійшла позовна заява ОСОБА_11 до ОСОБА_6 (у порядку ст. 128 КПК України) про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням ,та процесуальних витрат. Така позовна заява була прийнята до розгляду судом.

У позові потерпіла (цивільна позивачка) просить стягнути із обвинуваченої ОСОБА_6 20 522,34 грн. в якості матеріальної шкоди, 25 000,00 грн. завданої моральної шкоди та 17 500,00 грн. процесуальних витрат.

При вирішенні цивільного позову, суд приходить до такого висновку.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_11 посилається на те, що в процесі вчинення протиправних дій обвинуваченою ОСОБА_6 відносно неї (побиття та завдання тілесних ушкоджень) було пошкоджено/знищено майно (нанесено матеріальної шкоди), а саме: пошкоджено телефон iPhone8, номер моделі - MQ6JLE/A, серійний номер F4GW4FTPJC69; пошкоджено (фактично знищено) взуття - Ботильони «M-TANK106-C2 МЕТАЛЛИЧЕСКОЙ КОЛЛЕКЦИИ»; втрачено срібний браслет. З посиланням на положення ст.1192 ЦК України, зазначила, що станом на момент складання позову: вартість відновлюваного ремонту розбитого телефону складає 7600 грн. (відповідно до висновків діагностики пошкоджень згідно гарантійного талону №СП281 від 09.08.2024); вартість знищеного взуття складає (згідно ціни товару в інтернет-магазині на момент його придбання, квитанції про оплату та електронного повідомлення замовлення/придбання) – 262,59 Євро, що по курсу НБУ (станом на 04.09.2024 1€ - 45,54 грн.) становить 11 958,35 грн.; вартість втраченого срібного браслету складає 963,99 грн. (згідно касового чеку №52021210-0000004 від 10.12.2023).

Крім цього, потерпілій завдано моральної шкоди, оскільки її побиття супроводжувалось приниженням з боку нападників в присутності малолітніх дітей, пошкодження майна та втрата браслету, який подарили батьки після перенесення потерпілою важкої операції у 2023 році. Факт впливу протиправних дій обвинуваченої на її психологічний стан підтверджено висновком спеціаліста-психолога від 29.08.2024. Розмір моральної шкоди ОСОБА_11 оцінює в 25 000 грн.

Також, в ході даного кримінального провадження потерпілою понесені процесуальні витрати, які складаються з витрат: 1) на правову допомогу адвоката; 2) витрат на залучення спеціалістів (діагностика пошкодженого майна/телефону, консультації у спеціаліста психолога/отримання висновку). Вартість послуг правової допомоги адвоката склала 15 000 грн. Витрати на діагностику пошкоджень телефону склали - 500 грн. Вартість проведення консультацій зі спеціалістом-психологом та отримання висновку спеціаліста з приводу психологічного стану внаслідок вчинення відносно мене протиправних дії з боку обвинуваченої, склала - 2000 грн.

Шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні ( ч.2 ст.127 КПК України).

Відповідно до ч.1 ст.128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Положеннями ч.1 ст.129 КПК України визначено, що ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Згідно з ч.1, п.п.8, 9 ч.2 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

За змістом ч.1 ст.1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат.

За наведеними вище нормами кримінального процесуального закону встановлено, що обставини, викладені у цивільному позові, та розмір завданої шкоди, належать до тих, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні та з`ясуванню судом під час ухвалення судового рішення.

Щодо відшкодування матеріальної шкоди.

На підтвердження розміру шкоди потерпіла надає роздруківки фотографій пошкоджень телефону, даних та технічних його характеристик; висновок діагностики пошкоджень мобільного телефону (гарантійний талон №СП281 від 09.08.2024); фотографії срібного браслету та копії касового чеку щодо його придбання; фотографії пошкодженого взуття; повідомлення (рахунок - фактура) стосовно відправки товару та електронне підтвердження операції – оплати, на придбання взуття.

Суд враховує, що обвинувальний акт не містить фактичних даних про пошкодження телефону, взуття чи браслета; стороною цивільного позивача не надано належних і допустимих доказів того, що саме дії обвинуваченої спричинили пошкодження вказаного майна; надані чеки та документи підтверджують лише вартість майна або ремонту, але не доводять причинно-наслідкового зв`язку між його пошкодженням та кримінальним правопорушенням. Достовірно встановити, що саме обвинувачена пошкодила майно, та що воно було пошкоджено за обставин кримінального правопорушення, не представляється можливим.

Відтак підстави для задоволення позову в цій частині відсутні.

Шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Судом не встановлено безпосереднього причинного зв`язку між діями обвинуваченої та шкодою, заявленою потерпілою.

З огляду на викладене, суд відмовляє у задоволенні цивільного позову в частині відшкодування матеріальної шкоди.

Щодо відшкодування моральної шкоди.

Згідно з ч.1 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Частина 3 ст.23 ЦК України передбачає, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

В обґрунтування спричинення моральної шкоди потерпіла вказує на приниженням з боку нападників в присутності малолітніх дітей, пошкодження майна та втрата браслету, який подарили батьки після перенесення потерпілою важкої операції у 2023 році, що мало психотравмуючий вплив на її психіку.

Вина обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення (проступку) доведена.

Свідок ОСОБА_22 показала, що після спричинення її доньці тілесних ушкоджень, у її доньки пригнічений стан, сильні головні болі та остання почала втрачати свідомість. Через тривожні переживання і постійну напругу у ОСОБА_11 відбулося виснаження нервової системи, що виразилося в наявності депресивних симптомів: апатії, браку життєвих сил, хронічного суму, сумних думках про себе та про майбутнє.

Суд вважає, що потерпіла об`єктивно зазнала душевних страждань і переживань, фізичного болю у зв`язку з отриманим тілесним ушкодженням і вчиненням щодо неї протиправних дій зі сторони обвинуваченої та певного приниження.

Визначаючи розмір морального відшкодування, суд враховує фактичні обставини кримінального провадження, характер, тривалість і глибину душевних страждань потерпілої, пов`язаних з ушкодженням здоров`я, ступінь вини обвинуваченої, її ставлення до вчиненого, її матеріальне і сімейне становище. Отриманий потерпілою емоційний стрес міг незначно вплинути на загальний стан організму, але до суттєвого впливу на патологічні процеси в організмі не призвів. Враховуючи вимоги розумності, справедливості, суд вважає, що позовна вимога про стягнення моральної шкоди є обґрунтованою, однак підлягає до часткового задоволення в розмірі 5000 гривень. Такий розмір не буде надмірним для обвинуваченої, відповідатиме її поведінці, та кореспондуватиме із моральними стражданнями, яких зазнала потерпіла у зв`язку з порушенням її прав. В решті суми позовних вимог слід відмовити, оскільки вона не відповідає спричиненій шкоді та наслідкам, що настали. Відтак, позов підлягає до часткового задоволення.

Щодо аргументів захисника про те, що розмір завданої потерпілій немайнової шкоди мав визначитися в ході проведення експертних досліджень, то вони не узгоджуються зі змістом наведених вище положень ч.3 ст.23 ЦК України, відповідно до яких саме судом визначається розмір грошового відшкодування моральної шкоди залежно від визначених законом критеріїв.

Приписами ч.1 ст.124 КПК України передбачено, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.

Згідно з ч.1 п.1 ст.118 КПК України складовою процесуальних витрат по кримінальному провадженню є витрати на правову допомогу та витрати, пов`язані із залученням спеціалістів.

При визначенні суми відшкодування витрат на правову допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

Чинне кримінальне процесуальне законодавство України не встановлює чіткого переліку доказів, які необхідно надати суду на підтвердження понесених витрат на професійну правову допомогу, однак зобов`язує надати докази на підтвердження розміру процесуальних витрат, у тому числі на правову допомогу, що входить до предмета доказування у кримінальному провадженні, відповідно до приписів ст.91 КПК України.

Виходячи із наданих доказів, суд вважає обґрунтованими вимоги щодо стягнення витрат на правову допомогу у заявленому розмірі, який, на переконання суду, є співмірним із наданими адвокатом послугами, послуги адвоката за підготовку та подачу цивільного позову у межах кримінального провадження та представництво у суді першої інстанції складає 15 000,00 грн., та підтверджується наступними доказами: копією договору про надання правової (правничої) допомоги від 01.08.2024, копією ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 01.08.2024, копією розрахункової квитанції серії ЛЛКД 058353 від 01.08.2024 та копією розрахункової квитанції серії ЛЛКД 058355 від 04.09.2024 (а.п.38), тому суд вважає, що вони підлягають стягненню з обвинуваченої ОСОБА_6 .

Щодо витрат на діагностику пошкоджень телефону, то вони не підлягають відшкодуванню, оскільки судом не встановлено завдання матеріальної шкоди, відтак такі витрати не відносяться до витрат в кримінальному провадженні.

Витрати, пов`язані з проведенням консультацій зі спеціалістом-психологом та отримання висновку спеціаліста з приводу психологічного стану внаслідок вчинення протиправних дій з боку обвинуваченою не підлягають до задоволення з огляду на наступне.

Згідно долученої до цивільного позову квитанції платником послуг одержувачу ОСОБА_24 була ОСОБА_22 . Крім того, висновок психолога та довідка були складені 29.08.2024 та 02.09.2024 психолога ПМ «Інсайт». В призначенні платежу вказано – за послуги, однак не зазначено, які саме послуги, кому надавалися такі послуги, та ким вони надавалися.

Мотиви інших рішень.

Під час досудового розслідування щодо обвинуваченої ОСОБА_6 запобіжний захід та обмежувальні заходи не було обрано, клопотань про їх обрання до суду не надходило.

Процесуальні витрати на залучення експертів у кримінальному провадженні відсутні.

Арешт на майно не накладався.

Питання речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст.100, 337, 348, 369-371, 373-374, 376, 392-395, ч.15 ст.615 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_6 визнати виннуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, та призначити їй покарання за ч.1 ст.125 КК України у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 850 гривень (вісімсот п`ятдесят гривень) 00 коп.

Цивільний позов ОСОБА_11 - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 завдану моральну шкоду в розмірі 5 000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок та процесуальні витрати на правову допомогу у розмірі 15 000 (п`ятнадцять тисяч) гривень 00 копійок.

В решті вимог - відмовити.

Речові докази: оптичний диск, білого кольору з надписом DVD-R 4.7 gb. 16х, 120, -залишити при матеріалах кримінального провадження.

Вирок суду може бути оскаржений в апеляційному порядку до Кропивницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Фортечний районний суд міста Кропивницького протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутній в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя Фортечного районного суду

міста Кропивницького ОСОБА_1