Постанова від 27 травня 2026 р. у справі №389/1744/26 — Знам’янський міськрайонний суд Кіровоградської області

28.05.2026

Єдиний унікальний номер 389/1744/26 провадження №3/389/260/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2026 року суддя Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області Український Віталій Валентинович, розглянувши матеріали, які надійшли від відділу поліції №1 (м.Знам`янка) Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області про притягнення до відповідальності

ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , працюючого охоронцем РФ «Одеська залізниця» АТ «Українська залізниця», на утриманні неповнолітній ОСОБА_2 , 2011 року народження, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ,

за вчинення правопорушення, передбаченого ч.2 ст.184 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення №484823 від 06.05.2026, ОСОБА_1 07.04.2026, по АДРЕСА_1 , ухилився від виконання батьківських обов`язків стосовно виховання свого неповнолітнього сина ОСОБА_2 , 2011 року народження, оскільки повідомив про зникнення сина 07.04.2026, зазначивши, що останній залишив місце проживання ще 02.04.2026, тобто місце перебування сина батькові було невідомо протягом 5 діб, відтак останній вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.184 КУпАП.

До суду ОСОБА_1 з`явився, свою вину у вчиненні зазначеного правопорушення не визнав, вказав, що він займається вихованням сина. При цьому працює, тому контролювати кожну хвилину сина не може, коли той не повернувся додому, сам його шукав, був впевнений, що знайде, потім звернувся до поліції, бо не знайшов і хвилювався.

Відповідно до ст.11 Закону України «Про охорону дитинства» предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпеченні інтересів своєї дитини.

Згідно з ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» …батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці… Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

Обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини визначені ст.150 СК України. Так, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини. Неналежне виконання обов`язків щодо виховання дітей являє собою бездіяльність, внаслідок якої обов`язки по вихованню виконуються неякісно та не в повному обсязі. Таке ухилення може полягати у різних формах бездіяльності, пов`язаної з незабезпеченням необхідних умов життя, належного виховання, навчання неповнолітніх дітей.

Відповідно до ч.4 ст.155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності та іншими засобами.

Згідно ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Для всебічного, повного та об`єктивного розгляду справи суд повинен дослідити та оцінити за своїм внутрішнім переконанням усі обставини та докази по справі в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, відповідно до вимог ст. 252 КУпАП.

При доказуванні вчиненого правопорушення мають бути встановлені обставини, які належать до події правопорушення, яка розуміється як елемент об`єктивної сторони складу правопорушення, що відбувається у певному часі, місці та певним способом. Спосіб вчинення правопорушення є обов`язковим елементом предмету доказування по кожному провадженню, оскільки дозволяє встановити які саме дії були вчинені правопорушником та призвели до певних протиправних наслідків. Крім того, при доказуванні правопорушення також має значення встановлення суб`єктивної сторони правопорушення, яка полягає у з`ясуванні форми вини, мотиву, яким керувався правопорушник, вчиняючи правопорушення, та мети, яку він намагався досягти певними протиправними діями.

Відсутність в протоколі про адміністративне правопорушення даних про спосіб вчинення правопорушення, форму вини правопорушника, мотив та мету вчинення правопорушення, протиправні наслідки, які були спричиненні чи могли бути спричиненні правопорушенням, свідчить про неконкретність обвинувачення, порушує право особи, яка обвинувачується у вчиненні правопорушення на організацію ефективного захисту своїх інтересів. Неконкретність висунутого обвинувачення не дозволяє суду встановити обставини правопорушення, які мають істотне значення для розгляду справи та вирішення питання про доведеність вини правопорушника, оскільки суд розглядає справу тільки в межах висунутого обвинувачення.

В своїх судових рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об`єктивного судового розгляду. Зокрема в рішенні у справі "Маттоціа проти Італії" Європейський Суд зазначив, що "обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення". Хоча ступінь "детальності" інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту.

Положеннями ст.256 КУпАП визначено, що протокол про адміністративне правопорушення як документ, що засвідчує факт неправомірних дій особи, є одним із основних джерел доказів, складається за встановленою формою і має містити усі дані, необхідні для вирішення справи.

Відповідно до ст.278 КУпАП під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення суддя повинен перевірити, чи правильно складений протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення, чи витребувано необхідні додаткові матеріали.

Виходячи зі змісту ст. 7, 254, 279 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який є єдиною підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності, окрім виключень, зазначених у ст. 258 КУпАП. Протокол про адміністративне правопорушення у будь-якому разі повинен відповідати вимогам ст. 256 КУпАП.

Протокол про адміністративне правопорушення за своєю суттю є процесуальним документом, яким уповноважений орган засвідчує певне порушення, допущене особою, яке містить склад адміністративного правопорушення, передбаченого відповідними нормами КУпАП і який є підставою для подальшого провадження у справі. При цьому, зважаючи на викладене та враховуючи позицію Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) щодо протоколу про адміністративне правопорушення, висловлену в рішенні по справі «Карелін проти Російської Федерації», протокол не може бути самостійним та достатнім доказом у справі про адміністративне правопорушення.

Разом з тим, протокол про адміністративне правопорушення це документ, складений на відповідному бланку з неухильним дотриманням вимог щодо процедури та об`єму заповнення, який містить склад інкримінованого особі діяння (адміністративного правопорушення), та в межах якого відповідна посадова особа розглядає справу про адміністративне правопорушення. Отже, предмет судового розгляду обмежений обставинами, які вказані в протоколі про адміністративне правопорушення та які визначають його суть.

Обов`язок щодо належного складання протоколу про адміністративне правопорушення та надання доказів на підтвердження викладених в протоколі відомостей відповідно до ч.1 ст.254 КУпАП та ч.2 ст.251 КУпАП покладається на особу, яка його складає та не може бути перекладено на суд.

Частина друга статті 184 КУпАП передбачає відповідальність за повторне протягом року після накладення адміністративного стягнення, ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей.

На підтвердження вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.184 КУпАП, до суду надано наступні докази: рапорт від 07.04.2026, протокол прийняття заяви ОСОБА_1 про кримінальне правопорушення та іншу подію від 07.04.2026 та його письмові пояснення, письмові пояснення ОСОБА_3 та її заяву про припинення розгляду повідомлення про зникнення її брата ОСОБА_2 , оскільки його місцезнаходження встановлено. Пояснення неповнолітнього ОСОБА_2 до суду не надано.

Разом з тим, до суду, з незрозумілих підстав, надано копії доказів, які не засвідчені як копії у встановленому законом порядку (п.5.26ДСТУ 4163:2020 «Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів»), відтак останні не можуть бути прийняті як належні та допустимі докази.

Крім того, рапорт від 07.04.2026, протокол прийняття заяви ОСОБА_1 про кримінальне правопорушення та іншу подію від 07.04.2026 та письмові пояснення ОСОБА_3 і її заява про припинення розгляду повідомлення про зникнення її брата не узгоджуються між собою, зокрема із заяви ОСОБА_3 вбачається, що саме остання подавала заяву про зникнення неповнолітнього ОСОБА_2 .

Сам протокол про адміністративне правопорушення даних про спосіб вчинення правопорушення, форму вини правопорушника, мотив та мету вчинення правопорушення, протиправні наслідки, які були спричиненні чи могли бути спричиненні правопорушенням не містить, оскільки фактично ОСОБА_1 ставиться за провину ухилення від виконання батьківських обов`язків шляхом звернення останнього до поліції 07.04.2026 з приводу зникнення неповнолітнього сина, відтак протокол не відповідає вимогам ст.256 КУпАП, неконкретність обвинувачення, порушує право особи, яка обвинувачується у вчиненні правопорушення на організацію ефективного захисту своїх інтересів.

Докази притягнення ОСОБА_1 протягом року до адміністративної відповідальності – відсутні.

За викладеного, вважаю, що беззаперечні, належні та допустимі докази того, що ОСОБА_1 ухилився від передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення виховання сина – відсутні, а відтак в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.184 КУпАП.

Відповідно до п.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю в разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Зважаючи на викладене, що, в силу ст.129 Конституції України, ст.6 «Право на справедливий суд» Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, суд не має права з власної ініціативи у будь-який спосіб збирати докази винуватості особи або перекваліфікувати її дії, відповідно до ст.62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину, провадження у даній справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП необхідно закрити.

Керуючись ст.ст.1, 7, 9, 184, 221, п.1 ч.1 ст.247, ст.ст.283, 284 КУпАП, суддя,

П О С Т А Н О В И В:

Провадження у справі про притягнення до відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.184 КУпАП, закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.184 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення до Кропивницького апеляційного суду.

Суддя В.В. Український