Вирок від 28 травня 2026 р. у справі №354/505/26 — Яремчанський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 354/505/26

Провадження № 1-кп/354/121/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2026 року м. Яремче

Яремчанський міський суд Івано-Франківської області у складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Яремче в приміщенні Яремчанського міського суду Івано-Франківської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025091110000050 від 18.03.2025, за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, з професійно-технічною освітою, одруженого, на утриманні нікого не має, депутатом не обирався, раніше не судимого

за частиною 4 статті 191 КК України, -

в с т а н о в и в:

Формулювання обвинувачення у кримінальному провадженні, визнаного судом доведеним.

Відповідно до наказу директора Карпатського національного природного парку ОСОБА_6 № 169-К від 30.04.2025 ОСОБА_4 прийнято на роботу за строковим трудовим договором з 01.05.2025 по 31.10.2025 касиром квитковиком науково-дослідного розплідника з відтворення диких тварин Карпатського національного природного парку, що в м. Яремче по вул. Василя Стуса, 6 Надвірнняського району Івано-Франківської області.

Договором № 325 від 29.04.2025 про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, укладеного між директором Карпатського національного природного парку ОСОБА_6 та касиром квитковиком науково-дослідного розплідника з відтворення диких тварин Карпатського національного природного парку ОСОБА_4 , на останнього покладено обов`язки дбайливо відноситись до переданих йому цінностей і приймати міри по відведенні нанесення збитків, та визначено, що він несе повну матеріальну відповідальність за забезпечення збереження переданих йому матеріальних цінностей.

В середині липня 2025 року в ОСОБА_4 , який в силу трудових відносин мав доступ до грошових коштів Карпатського національного природного парку (виручки за екскурсійне відвідування еколого-освітньої стежки «Вольєрне господарство») виник злочинний умисел, направлений на привласнення ввіреного йому чужого майна.

Реалізуючи свій протиправний намір, діючи умисно, з корисливих спонукань та з метою особистого збагачення, усвідомлюючи суспільно-небезпечний і протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх шкідливі наслідки та свідомо бажаючи їх настання, в період воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який продовжено Указом Президента України № 478/2025 від 14.07.2025 на 90 діб, ОСОБА_4 , будучи матеріально відповідальною особою і несучи повну індивідуальну матеріальну відповідальність за збереження переданих йому матеріальних цінностей, перебуваючи на своєму робочому місці в касовому приміщенні Карпатського національного природного парку, упродовж липня та вересня 2025 року, а саме 13.07.2025, 14.07.2025, 17.07.2025, 18.07.2025, 20.07.2025, 26.07.2025, 16.09.2025, 19.09.2025, здійснював привласнення ввіреного йому майна ? грошових коштів, отриманих від осіб як оплату за екскурсійне відвідування еколого-освітньої стежки «Вольєрне господарство» Карпатського національного природного парку, не обліковуючи таких осіб у журналі відвідувачів, не проводячи отримані від них грошові кошти по касовому апарату та не здаючи отримані кошти в касу підприємства, чим спричинив бюджетній установі ? Карпатський національний природний парк, що фінансується за рахунок коштів державного бюджету, майнову шкоду на загальну суму 14 400 грн.

В подальшому ОСОБА_4 привласненими грошовими коштами розпорядився на власний розсуд, чим спричинив Карпатському національному природному парку майнову шкоду на загальну суму 14 400 грн.

За викладених обставин ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 191 КК України – привласнення чужого майна, яке було ввірене особі, вчиненому в умовах воєнного стану.

Позиції учасників судового провадження:

Позиція сторони обвинувачення

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 зазначив, що під час судового розгляду даного кримінального провадження обставини вчинення обвинуваченим ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, знайшли своє підтвердження в повному обсязі, його дії кваліфіковано вірно і обґрунтовано, а винність обвинуваченого повністю підтверджена отриманими та дослідженими доказами.

Зважаючи на те, що свою вину за інкримінованим обвинуваченням ОСОБА_4 визнав повністю, просить суд здійснювати розгляд кримінального провадження на підставі ч. 3 ст. 349 КК України.

В судових дебатах прокурор просив суд при визначенні покарання врахувати обставини, що пом`якшують покарання: щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та добровільне відшкодування завданого збитку; й призначити обвинуваченому покарання в межах санкції ч. 4 ст. 191 КК України, а саме: 5 (п`ять) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади пов`язані з обліком, збереженням та розпорядженням матеріальними цінностями на підприємствах, установах, організаціях державної та комунальної форми власності 2 (два) роки, зі звільненням від відбуття покарання з випробуванням відповідно до ст. 75 КК України, з встановленням іспитового строку тривалістю 1 (один) рік, з покладанням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України. Скасувати арешти, долю речових доказів вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

Позиція потерпілого

Представник потерпілого Карпатського національного природного парку – ОСОБА_7 в судове засідання не з`явилася, 29.05.2026 подала до суду клопотання про розгляд справи за її відсутності. Також повідомила, що шкода, яка заподіяна ОСОБА_4 відшкодована в повному обсязі.

Позиція захисту

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 пояснив суду, що свою вину визнає в повному обсязі, погоджується з всіма обставинами, викладеними в обвинувальному акті, та із кваліфікацією своїх дій. Пояснив, що вчинити такий вчинок змусили життєві обставини, які склалися на той час. Він з 2019 року зворіє на онкологічне захворювання, а в липні 2025 року мав чергове оперативне втручання та потребував коштів. Мав намір згодом повернути привласнені кошти, але не встиг. Розкаюється у вчиненому, підтвердив факт повернення коштів

потерпілому, шкодує про свій вчинок, усвідомлює негативні наслідки своїх дій, просить його суворо не карати.

В судовому засіданні його захисник адвокат ОСОБА_5 , враховуючи те, що обвинувачений визнав вину та щиро розкаявся у вчиненому, погодився з покаранням, запропоноване прокурором.

Обсяг та порядок дослідження судом доказів

Оскільки обвинувачений ОСОБА_4 та інші учасники судового провадження не оспорюють фактичні обставини справи, і як встановлено судом, правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності їх позиції, за згодою усіх учасників судового провадження, суд, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження інших доказів по справі щодо тих обставин, які ніким не оспорюються та вирішив обмежитись допитом обвинуваченого й дослідженням документів, які характеризують його особу.

При цьому суд з`ясував в учасників судового провадження, чи правильно вони розуміють зміст цих обставин та чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, що повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації №6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно з яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Висновки суду

Показання обвинуваченого ОСОБА_4 є послідовними, логічними, відповідають фактичним обставинам справи, а тому не викликають у суду сумнівів щодо правильності розуміння ним обставин вчиненого, добровільності та істинності його позиції.

Таким чином, розглянувши кримінальне провадження стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 в межах висунутого обвинувачення, допитавши останнього, суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_4 у привласненні чужого майна, яке було йому ввірене, вчиненому в умовах воєнного стану, за обставин, встановлених у судовому засіданні, доведено поза розумним сумнівом та кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_4 за ч. 4 ст. 191 КК України.

Обставини, що пом`якшують чи обтяжують покарання. Мотиви призначення покарання.

Вирішуючи питання про призначення виду та розміру покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд дійшов наступного висновку.

Згідно зі ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до пункту 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 №7 зі змінами від 06.11.2009 «Про практику призначення судами кримінального покарання» слід звернути увагу судів на те, що при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватися вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Процес призначення покарання, а саме врахування усіх факторів, які мають бути взяті до уваги для обрання виду та розміру покарання, слід розцінювати як сукупність етапів, послідовність яких має значення для прийняття обґрунтованого судового рішення в цій частині. При цьому первинним етапом має бути оцінка ступеня тяжкості злочину, який має значною мірою звузити межі для прийняття конкретного рішення щодо виду та розміру покарання. Своєю чергою, наступним етапом вже є врахування обставин, які позитивно або негативно характеризують особу винного, та обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання.

Згідно положень ч. 5 ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 191 КК України, віднесено до категорії тяжких злочинів.

Санкція ч. 4 ст. 191 КК України передбачає позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Відповідно до ст. 66 КК України до обставин, які пом?якшують покарання належать як зазначені, так і не зазначені в законі, але встановлені судом за конкретною справою об?єктивні та суб?єктивні чинники, що не є ознаками конкретного складу злочину і не впливають на його кваліфікацію, проте свідчать про занижений ступінь суспільної небезпеки вчиненого діяння і (або) особи винного, і тим самим надають суду право для пом?якшення покарання.

Щире каяття це певний психічний стан особи винного, коли він засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, і це об?єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям усіх обставин справи, вчиненням дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину або відшкодуванню завданих збитків чи усуненню заподіяної шкоди.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 66 КК України обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та добровільне відшкодування завданого збитку.

Згідно з вимогами ст. 67 КК України, обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , судом не встановлено.

Європейський Суд з прав людини у рішенні від 03.10.2002 в справі «Бемер проти Німеччини» зазначає, що кримінальний суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати в зв`язку з відстрочкою.

Суд, при обранні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , враховує наступне:

-обставини, що пом`якшують покарання: щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та добровільне відшкодування завданого збитку;

-особу обвинуваченого, який є особою з інвалідністю ІІ групи (повічно) загального захворювання (онкологія), кримінальне правопорушення вчинено ним вперше, одружений, має місце постіне проживання та реєстрації, позитивно характеризується по місцю проживання, раніше не судимий, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, та його ставлення до вчиненого, а також його поведінку після вчинення злочину, який усвідомив суспільну небезпечність своїх дій, щиро розкаявся, добровільно відшкодувавав заподіяну шкоду;

- суспільну небезпеку вчиненого кримінального правопорушення та наслідки, що настали в результаті даного кримінального правопорушення;

-позицію потерпілого, якому повністю добровільно відшкодовано заподіяну шкоду.

При призначенні покарання ОСОБА_4 в межах санкції кримінального закону, що передбачає відповідальність за вчинене, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, відсутність обставин, що обтяжують покарання, конкретні обставини справи, які зумовили вчинення даного правопорушення, суд вважає, що виправлення ОСОБА_4 можливе при призначенні йому покарання у виді позбавлення волі, але без реального відбування призначеного покарання, із застосуванням ст. 75 КК України звільнення від відбування покарання з випробуванням, але в умовах контролю за його поведінкою.

При цьому підстав для застосування ст. 69 КК України при призначенні покарання суд не вбачає.

Відповідно до ст. 55 КК України позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю може бути призначене як основне покарання на строк від двох до п`яти років або як додаткове покарання на строк від одного до трьох років.

Згідно з п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003, якщо додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю за санкцією статті (санкцією частини статті) є обов`язковим, то воно застосовується лише до тих осіб, які обіймали посади чи займалися діяльністю, з якими було пов`язано вчинення злочину. Рішення про позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю має бути чітко сформульоване в резолютивній частині вироку, для того щоб не виникло жодних сумнівів під час виконання останнього.

Застосування зазначеного додаткового покарання має на меті позбавити обвинуваченого суб`єктивного права на вільний вибір посади, певних занять протягом часу, встановленого у вироку суду. Такі обмеження повинні сприяти виправленню особи.

З урахуванням вказаного, суд вважає за доцільне позбавити обвинуваченого права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, які пов`язані з обліком, збереженням та розпорядженням матеріальними цінностями на підприємствах, установах, організаціях державної та комунальної форми власності.

У справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 (заява № 10249/03) Європейський суд з прав людини зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

На переконання суду, призначення обвинуваченому такого покарання буде справедливим, співрозмірним і достатнім для його виправлення, запобігання вчинення нових злочинів як самим обвинуваченим, так і іншими особами, а також буде відповідати таким принципам Європейської конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.

Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню.

Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку

Запобіжний захід до обвинуваченого ОСОБА_4 не застосовувався.

Цивільний позов у справі не заявлено.

Витрати на залучення експертів відсутні.

Долю речових доказів по справі суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Також у відповідності до ч. 4 ст. 174 КПК України, одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, слід вирішити питання про скасування арешту майна, який накладений згідно з ухвалою слідчого судді Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 08.11.2025 на:

- мобільний телефон марки «Samsung» в корпусі чорного кольору;

- мобільний телефон марки «Samsung» в корпусі чорного кольору із чохлом чорного кольору;

- мобільний телефон марки «Samsung», в корпусі темно-синього кольору;

- п`ять зошитів із рукописними надписами;

- два зошити із рукописними надписами;

- флеш-носій інформації;

- журнал із рукописними надписами.

На підставі викладеного, керуючись ст. 100, 124, 174, ч. 3 ст. 349, 368-371, 373, 374 КПК України, суд,-

у х в а л и в :

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, та призначити покарання у виді позбавлення волі на

строк 5 (п`ять) років з позбавленням права обіймати посади пов`язані з обліком, збереженням та розпорядженням матеріальними цінностями на підприємствах, установах, організаціях державної та комунальної форми власності на строк 2 (два) роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк 1 (один) рік.

Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи.

Скасувати арешт тимчасово вилученого майна, який накладений згідно з ухвалою слідчого судді Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 08.11.2025.

Речові докази після набрання вироком законної сили:

- мобільний телефон марки «Samsung», в корпусі чорного кольору, який упаковано до паперового конверту та два зошити із рукописними надписами, які упаковано до паперового конверту ? повернути ОСОБА_8 , як власнику;

- мобільний телефон марки «Samsung», в корпусі чорного кольору із чохлом чорного кольору – повернути власнику ОСОБА_4 ;

- флеш-носій інформації, що упаковано до спеціального пакету CRI1106299, копії розпорядчих, фінансово-господарських та бухгалтерських документів, копії наказів, п`ять зошитів з рукописними надписами, журнал із рукописними надписами, які упаковано до спеціальних пакетів SUD 3069438 та WAR 1867535, банківський термінал, який упаковано до спеціального пакету PSP 3143557 – повернути Карпатському національному природному парку, як власнику;

- мобільний телефон марки «Samsung» в корпусі темно-синього кольору, який упаковано до паперового конверту ? повернути власниці ОСОБА_9 .

Вирок може бути оскаржений до Івано-Франківськогоапеляційного суду через Яремчанський міський суд Івано-Франківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили післязакінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.

Вирок не може бути оскаржений з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.

Відповідно до ч. 6 ст. 376 КПК України копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження копію вироку мають право отримати в суді.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Головуюча суддя: ОСОБА_10