Рішення від 28 травня 2026 р. у справі №350/547/26 — Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 350/547/26

Номер провадження 2/350/592/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

29 травня 2026 року селище Рожнятів

Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

в складі головуючого судді Пулика М.В.,

секретаря судового засідання Юречко Т.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, суд -

установив:

Стислий виклад позиції позивача

У своїй позовній заяві позивачка просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на її користь заборгованість за договорами позики у розмірі 50000 (п`ятдесят тисяч) доларів США та 20000 (двадцять тисяч) Євро, що згідно з офіційним курсом Національного банку України станом на день звернення до суду еквівалентно 3205400 гривень, а також понесені нею судові витрати.

Свої позовні вимоги позивачка мотивувала тим, що 15 липня 2023 року до неї звернувся відповідач ОСОБА_2 з проханням позичити йому 40000,00 (сорок тисяч) доларів США, що по курсу Національного банку України станом на 15.07.2023 склало 1 462 800,00 грн, а також 15000,00 (п`ятнадцять тисяч) Євро, що по курсу Національного банку України станом на 15.07.2023 склало 612 900,00 грн.

Крім того, 21 лютого 2024 року відповідач позичив у неї ще 5000,00 (п`ять тисяч) Євро, що по курсу Національного банку України станом на 21.02.2024 склало 207 700,00 грн.

Також 03 квітня 2025 року відповідач отримав від неї ще 10000,00 (десять тисяч) доларів США, що по курсу Національного банку України станом на 03.04.2025 склало 413 100,00 грн, які зобов`язався повернути до 15 квітня 2025 року.

Враховуючи тривале знайомство з відповідачем, добрі особисті стосунки між ними та наявність у неї на той час відповідної суми грошових коштів, вона погодилася позичити відповідачу вказані кошти за умови їх повернення на першу вимогу. Саме на таких умовах між сторонами були укладені договори позики.

На підтвердження факту отримання грошових коштів відповідач власноруч написав та підписав боргові розписки, у яких підтвердив факт отримання від позивачки грошових коштів та взяв на себе обов`язок щодо їх повернення. Відповідач свої зобов`язання за договорами позики та у строки, визначені борговими розписками, належним чином не виконав.

Незважаючи на неодноразові усні звернення та вимоги позивачки про повернення позичених грошових коштів, відповідач свої зобов`язання належним чином не виконав, отримані у борг кошти не повернув, від виконання взятих на себе договірних зобов`язань фактично ухилився.

Позивачка зазначила, що після настання строку повернення позики вона неодноразово зверталася до відповідача із вимогою добровільно повернути отримані ним грошові кошти, однак відповідач належних висновків для себе не зробив, жодних дій, спрямованих на погашення заборгованості, не вчинив та фактично залишив її вимоги без задоволення.

При цьому відповідач не заперечував факту отримання від позивачки грошових коштів, однак у добровільному порядку борг не повернув, що, на переконання позивачки, свідчить про неналежне виконання ним своїх цивільно-правових зобов`язань. У зв`язку із невиконанням відповідачем умов договорів позики позивачка вважає, що її права та законні майнові інтереси порушені, а тому підлягають судовому захисту у передбачений законом спосіб шляхом стягнення із відповідача заборгованості у примусовому порядку.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 03 квітня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 29 травня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивачка у судове засідання не прибула, однак подала заяву про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги підтримала повністю, просила їх задовольнити та не заперечила щодо ухвалення заочного рішення.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся судом у встановленому законом порядку, відзиву на позовну заяву не подав, причин неявки суду не повідомив. З огляду на викладене, суд вважає за можливе та доцільне розглянути справу у його відсутності, на підставі наявних у матеріалах справи доказів, яких достатньо для вирішення питання про права та обов`язки сторін.

За таких обставин суд вважає за можливе справу розглянути у відсутності сторін у порядку визначеному ст. 247 ч. 2 ЦПК України, з ухваленням заочного рішення.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Судом установлено, що 15 липня 2023 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 фактично було укладено договір позики, відповідно до умов якого позивачка передала відповідачу грошові кошти в сумі 40000 (сорок тисяч) доларів США та 15000 (п`ятнадцять тисяч) Євро. На підтвердження факту отримання вказаних грошових коштів відповідачем була власноручно складена та підписана боргова розписка (а.с.20).

Крім того, 21 лютого 2024 року відповідач отримав від позивачки ще 5000 (п`ять тисяч) Євро, що підтверджується окремою власноруч написаною та підписаною відповідачем борговою розпискою (а.с.19).

Також судом установлено, що 03 квітня 2025 року відповідач отримав від позивачки ще 10000 (десять тисяч) доларів США, які зобов`язався повернути до 15 квітня 2025 року, що підтверджується письмовою борговою розпискою (а.с.18).

Таким чином, судом установлено, що між сторонами виникли цивільно-правові відносини, які випливають із договорів позики, а предметом даного спору є невиконання відповідачем обов`язку щодо повернення отриманих у борг грошових коштів, що свідчить про порушення законних прав та майнових інтересів позивачки.

Оцінка суду:

Вивчивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, перевіривши їх належними та допустимими доказами, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.ст.1-4 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону ( ст.5 ЦПК України).

Згідно з ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, ст.1 Першого протоколу до Конвенції кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст.526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню саме у цей строк.

Згідно зі ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання.

Згідно ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона передає у власність другій стороні грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів. Договір позики є укладеним з моменту передачі грошей.

Відповідно до ч.1 ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.

За змістом ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, встановлених договором.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що боргова розписка є належним доказом не лише укладення договору позики, а й факту передачі грошових коштів позичальнику.

Суд враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 16 січня 2019 року у справі №373/2054/16-ц.

Відповідно до ст.192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Гривня має статус універсального платіжного засобу, однак чинне законодавство України не містить заборони на укладення та виконання договорів позики в іноземній валюті. Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема договорів позики, не суперечить чинному законодавству України. Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми саме в іноземній валюті, визначеній сторонами договору.

Належним виконанням зобов`язання позичальника є повернення коштів саме у тій валюті, яка була визначена сторонами при укладенні договору позики.

Судом безпосередньо досліджено оригінали розписок, поданих позивачкою, які містять відомості про отримання відповідачем грошових коштів, їх розмір, валюту позики, дату складення та особистий підпис відповідача. Зазначені документи є послідовними за змістом, взаємоузгодженими між собою та підтверджують факт виникнення між сторонами правовідносин позики.

Будь-яких заперечень щодо справжності розписок, належності підписів відповідачу, факту отримання грошових коштів, безгрошовості договорів позики чи виконання зобов`язань відповідачем суду не подано.

Доказів повернення позичених коштів, повного або часткового погашення заборгованості чи припинення зобов`язань з інших підстав матеріали справи не містять.

Оцінивши подані докази відповідно до вимог ст.89 ЦПК України, з урахуванням їх належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку у сукупності, суд приходить до висновку, що факт отримання ОСОБА_2 від ОСОБА_1 грошових коштів у загальному розмірі 50000 доларів США та 20000 Євро є доведеним, а відповідач свої зобов`язання щодо їх повернення не виконав.

За таких обставин позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими, підтвердженими належними та допустимими доказами, не спростованими відповідачем та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За змістом п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Як убачається із матеріалів справи, при зверненні до суду із даним позовом позивачкою було сплачено судовий збір у розмірі 16640 грн, що підтверджується наявною у матеріалах справи квитанцією.

Оскільки суд дійшов висновку про повне задоволення позовних вимог, понесені позивачкою судові витрати підлягають стягненню з відповідача на її користь у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 280-284 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , жителя АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , грошові кошти в сумі 50000 (п`ятдесят тисяч) доларів США, 20000 (двадцять тисяч) Євро та судовий збір у розмірі 16640 (шістнадцять тисяч шістсот сорок) гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яка може бути поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя