Рішення від 27 травня 2026 р. у справі №932/5110/25 — Шевченківський районний суд міста Дніпра

ЄУН 932/5110/25

Провадження №2/932/1956/25

РІШЕННЯ

іменем України

28.05.2026 місто Дніпро

Шевченківський районний суд міста Дніпра в складі:

головуючого – судді Салькової В.С.,

за участю секретаря судового засідання Щербаченко А.В.,

позивача ОСОБА_1 , його представника – адвоката Бервено О.М.,

відповідача ОСОБА_2 , її представників – адвокатів Патики А.В., Погрібної О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Суслова Надія Борисівна, про визнання договору поділу майна укладеним та визнання права власності на нерухоме майно,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції і вимоги позивача

Позивач ОСОБА_1 через свого представника звернувся до суду з цим позовом до відповідача ОСОБА_2 та в обґрунтування вимог зазначив, що з 22.08.2003 вони перебували в зареєстрованому шлюбі, від якого мають двох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 18.11.2022 шлюб між ними розірвано.

Після розірвання шлюбу вони домовилися щодо поділу майна, набутого під час шлюбу, у такий спосіб:

- за ОСОБА_1 , з яким залишаються діти, закріплювалося домоволодіння АДРЕСА_1 ; земельна ділянка АДРЕСА_2 , кадастровий номер: 1210100000:02:322:0005; житловий будинок АДРЕСА_3 ; земельна ділянка № НОМЕР_1 площею 0,0848 га по АДРЕСА_3 , кадастровий номер: 1210100000:02:322:0001; які фактично складають одне домоволодіння з земельною ділянкою, де ОСОБА_1 проживає разом з дітьми;

- за ОСОБА_2 закріплювалася квартира за адресою: АДРЕСА_4 .

На підтвердження свого волевиявлення вони один одному оформили нотаріально завірені заяви про згоду на продаж наведеного майна.

Скориставшись згодою свого колишнього чоловіка, ОСОБА_2 14.04.2023 продала квартиру, яка була спільною сумісною власністю подружжя та за домовленістю сторін відійшла до неї після розірвання шлюбу.

ОСОБА_1 закріплене за ним нерухоме майно не відчужував, в одному з домоволодінь проживає разом з дітьми, вважавши, що домовився з приводу поділу майна з колишньою дружиною.

18.04.2025 відповідач склала нотаріально посвідчену заяву про заперечення нею проти розпорядження її колишнім чоловіком ОСОБА_1 майном, набутим ними під час шлюбу, та ненадання нею згоди на укладення ОСОБА_1 будь-яких договорів щодо такого майна.

Таким чином, ОСОБА_2 має намір не виконувати договір щодо поділу майна подружжя, що призведе до порушення його прав та прав дітей.

Просив суд визнати укладеним договір поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, від 16.03.2023 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , визнати за ним право власності на домоволодіння АДРЕСА_1 ; земельна ділянка АДРЕСА_2 , кадастровий номер: 1210100000:02:322:0005; житловий будинок АДРЕСА_3 ; земельна ділянка № НОМЕР_1 площею 0,0848 га по АДРЕСА_3 , кадастровий номер: 1210100000:02:322:0001.

ІІ. Позиції та заяви (клопотання) учасників справи

Стороною відповідача подано відзив на позовну заяву, згідно з яким позовні вимоги не визнані. Так, ОСОБА_2 ніколи не укладала з ОСОБА_1 жодних договорів поділу спільного майна подружжя. Згода, надана ними на відчуження майна, надавалася лише тому, що позивач є титульним власником будинків та земельних ділянок, а вона була титульним власником квартири. Квартира продана нею 14.04.2023 за згодою позивача. Позивач виставив спірне майно на продаж за 620000,00 доларів США, але потім зняв його з продажу, вказавши, що планує там жити зі своєю новою жінкою. Наразі вони розійшлися в тому, яким чином буде здійснено поділ спільного майна, але обидва не бажають відчужувати його, тому нею була відкликана згода на розпорядження позивачем спільним майном подружжя. Вона звернулася до суду із позовом про поділ майна, оскільки бажає жити в будинку, а ОСОБА_1 перешкоджає їй в цьому. На момент надання неї згоди на відчуження майна між ними була єдина домовленість – продаж та розподіл отриманих грошей порівну. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні сторони та їхні представники підтримали свої позиції, викладені в позові та відзиві.

Позивачем додатково пояснене, що будинок не виставлявся ним на продаж. Наразі в будинку живе він з молодшим сином, старший перебуває закордоном. Вони з відповідачем свого часу не посвідчили договір поділу майна у нотаріуса, оскільки між ними були добрі відносини, а потім після ДТП поведінка відповідача змінилася, також у неї з`явився молодий чоловік, якій «накрутив» її проти нього.

Представником відповідача ОСОБА_5 зазначене, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту, угода про поділ майна підлягає нотаріальному посвідченню. Квартира була відчужена ОСОБА_2 за 1324000,00 грн, що складає близько 35-40 тисяч доларів США, а будинок вартує у 20 разів більше. Тому наведений позивачем варіант не є поділом майна подружжя. Надання дозволу на відчуження не говорить про досягнення угоди про поділ майна, ця заява не може підміняти собою нотаріально посвідченого договору поділу. Надання згоди на продаж обумовлене лише тим, що сторони домовилися продати будинок та розділити кошти, але потім позивач відмовився від цього.

Стороною позивача подавалося клопотання про витребування доказів, та обома сторонами – про виклик та допит свідків. В ході розгляду справи сторона відповідача відмовилася від допиту заявлених свідків.

Інших клопотань в порядку ст.222 ЦПК України учасниками справи суду не надано, підстави для вирішення справи шляхом укладення мирової угоди відсутні.

ІІІ. Процесуальні дії у справі

Позовна заява надійшла до суду 01.05.2025 та автоматично розподілена між суддями 21.05.2025.

Ухвалою від 26.05.2025 вона залишена без руху для виправлення виявлених недоліків, які усунуті позивачем 09.06.2025.

Ухвалою від 27.06.2025 відкрите провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначене підготовче засідання та за клопотанням позивача витребувані докази – копії договору купівлі-продажу квартири та заяви ОСОБА_1 про дозвіл на відчуження ОСОБА_2 майна.

21.07.2025 надійшов відзив відповідача на позовну заяву.

Ухвалою суду від 19.08.2025 закрите підготовче провадження у справі та справу призначено до розгляду по суті, задоволені клопотання сторін про виклик та допит свідків.

18.05.2026 за наслідками розгляду справи суд перейшов до стадії ухвалення рішення з його проголошенням в судовому засіданні 28.05.2026.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 з 22.08.2003 перебували в зареєстрованому шлюбі.

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 18.11.2022 у справі №932/4504/22, яке набрало законної сили 20.12.2022, шлюб між сторонами розірваний.

Житловий будинок АДРЕСА_3 належить ОСОБА_1 відповідно до свідоцтва про право власності від 12.11.2013, індексний номер 12639973, право власності зареєстроване 12.11.2013.

Право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,0848га по АДРЕСА_3 підтверджене Державним актом на право власності на земельну ділянку, виданим на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 23.12.2011 №3036.

26.09.2016 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Ромащенко Н.М., реєстровий №545, ОСОБА_1 набув у приватну власність домоволодіння АДРЕСА_1 , розташоване на земельній ділянці площею 0,0595га, кадастровий номер: 12101000000:02:322:005, а на підставі договору купівлі-продажу від 26.09.2016, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Ромащенко Н.М., реєстровий №548, ОСОБА_1 набув у приватну власність земельну ділянку АДРЕСА_1 площею 0,0595га, кадастровий номер: 12101000000:02:322:005. Державна реєстрація права власності ОСОБА_1 на вказані об`єкти здійснена 26.09.2016.

16.03.2023 ОСОБА_1 заявою, посвідченою приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Ричкою К.Ю., реєстровий №691, надав письмову згоду на продаж його колишньою дружиною ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_5 за ціну та на умовах згідно з її розсудом.

16.03.2023 ОСОБА_2 заявою, посвідченою приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Сусловою Н.Б., реєстровий №92, надала письмову згоду на продаж її колишнім чоловіком ОСОБА_1 нерухомого майна, придбаного ними в зареєстрованому шлюбі, яке є їхньою спільною сумісною власністю, за ціною та на умовах на його власний розсуд: домоволодіння АДРЕСА_1 ; земельної ділянки АДРЕСА_2 , кадастровий номер: 1210100000:02:322:0005; житлового будинку АДРЕСА_3 ; земельної ділянки № НОМЕР_1 площею 0,0848 га по АДРЕСА_3 , кадастровий номер: 1210100000:02:322:0001.

14.04.2023 ОСОБА_2 договором купівлі-продажу, посвідченим приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Ричкою К.Ю., реєстровий №1141, здійснила відчуження квартири АДРЕСА_5 за 1324000,00 грн. Відчуження майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, здійснене за письмовою згодою чоловіка ОСОБА_1 , посвідченою нотаріально (п.1.8 договору).

18.04.2025 ОСОБА_2 заявою, посвідченою приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Сусловою Н.Б., реєстровий №208, заперечила проти відчуження, міни, передачі в заставу, іпотеку, оренду будь-якого рухомого та нерухомого майна, що знаходиться на території України, яке є їхньою спільною сумісною власністю як таке, що набуте ними під час зареєстрованого шлюбу, її колишнім чоловіком ОСОБА_1 , а також зазначила, що не надає йому згоди на укладення попередніх договорів, договорів купівлі-продажу, міни, іпотеки, застави, оренди будь-якого рухомого та нерухомого майна, що знаходиться на території України, яке є їхньою спільною сумісною власністю як таке, що набуто ними під час зареєстрованого шлюбу, або на укладення будь-яких додаткових договорів до зазначених договорів та на розірвання ним зазначених договорів, а також не надає згоду на укладення ним будь-яких цивільно-правових договорів, передбачених діючим законодавством України.

Також 18.04.2025 ОСОБА_2 подано начальникові міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) заяву з проханням довести до відома нотаріусів Дніпропетровської області відомості про скасування її заяви про надання згоди на відчуження майна її колишнім чоловіком ОСОБА_1 , на виконання якої листом від 25.04.2025 Управління нотаріату Південного МУ МЮ (м. Одеса) завідувачів державних нотаріальних контор та приватних нотаріусів Дніпропетровської області повідомлено про наведену обставину.

Станом на 04.06.2025 за висновками ТОВ «Кабінет оцінки «Аврора» вартість житлового будинку на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_3 , становить 2701350,00 грн без ПДВ, вартість житлового будинку на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , становить 707278,00 грн без ПДВ.

Свідок ОСОБА_2 суду показала, що є рідною сестрою позивача ОСОБА_1 . Після розірвання шлюбу брат повідомив їй, що вони з дружиною домовилися про те, що будинок та земельна ділянка залишаються йому, а квартира – їй. Вони пішли до нотаріуса та надали один одному згоду на продаж майна, таким чином здійснивши його поділ. Потім ОСОБА_2 продала квартиру та придбала іншу. З братом залишився жити молодший син ОСОБА_6 , а старший ОСОБА_7 мешкає закордоном. Їй відомо, що договір про поділ майна посвідчується нотаріально.

З показів свідка ОСОБА_8 встановлено, що він є близьким товаришем позивача ОСОБА_1 . Раніше подружжя ОСОБА_9 мешкало у квартирі, потім переїхало до приватного будинку, згодом розлучилися, син залишився з батьком. У 2023 році вже після розлучення позивач розповів йому, що вони з дружиною поділили майно, підписавши документи: їй – квартиру та машину, йому та дітям – будинок. Наразі вона має до ОСОБА_10 майнові претензії, але він їй нічого не винен. Основним видобувачем у родині був позивач, працював у поліції, гроші були.

Свідок ОСОБА_11 суду зазначив, що він є близьким другом позивача та знає, що коли вони з дружиною розходилися, ОСОБА_10 дав їй дозвіл на квартиру та машину, а вона йому – користуватися будинком, де він мешкає. Йому відійшов будинок та земельна ділянка. Спочатку він мешкав сам, зараз – з дівчиною, також з ними молодший син, а старший закордоном.

V. Оцінка суду

Відповідно до ст.ст.12,81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною першою ст.13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як визначено ч.1 ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною четвертою ст.203 ЦК України визначено, що правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

За приписами ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина перша ст.628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Зі змісту ст.640 ЦК України вбачається, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Відповідно до ч.2 ст.9 Сімейного кодексу України, особи, які проживають однією сім`єю, а також родичі за походженням, відносини яких не врегульовані цим Кодексом, можуть врегулювати свої сімейні (родинні) відносини за договором, який має бути укладений у письмовій формі. Такий договір є обов`язковим до виконання, якщо він не суперечить вимогам цього Кодексу, інших законів України та моральним засадам суспільства.

Згідно з ч.1 ст.65 СК України, дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

Відповідно до частин першої та другої ст.69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою. Договір про поділ житлового будинку, квартири, іншого нерухомого майна, а також про виділ нерухомого майна дружині, чоловікові зі складу усього майна подружжя має бути нотаріально посвідчений.

З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що в даному випадку щодо поділу майна, що є спільним майном подружжя, оскільки у справі мова йде про земельні ділянки, житлові будинки та квартиру, сторони в разі досягнення відповідної домовленості мали укласти письмовий договір, який мав бути посвідченим нотаріально.

Як унормовує ч.1 ст.220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

При цьому відповідно до ч.2 ст.220 ЦК України якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Однією з умов застосування положень ч.2 ст.220 ЦК України та визнання правочину дійсним в судовому порядку є встановлення судом факту безповоротного ухилення однієї із сторін від нотаріального посвідчення правочину та втрата стороною можливості з будь-яких причин нотаріально посвідчити правочин.

Пленум Верховного Суду України у пункті 13 постанови від 06.11.2009 №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зазначив, що при розгляді справи про визнання правочину дійсним суд повинен з`ясувати, чому правочин не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість, а також чи немає інших підстав нікчемності правочину. При цьому саме по собі небажання сторони нотаріально посвідчувати договір, її ухилення від такого посвідчення з причин відсутності коштів на сплату необхідних платежів та податків під час такого посвідчення не може бути підставою для застосування ч.2 ст.220 ЦК України.

Також слід зазначити, що ч.2 ст.220 ЦК України передбачено визнання судом договору дійсним, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами.

З досліджених у справі доказів не вбачається наявності між сторонами підтвердженої домовленості щодо поділу спільного майна подружжя.

Нотаріально посвідчені заяви, які ОСОБА_1 та ОСОБА_2 склали щодо надання дозволу один одному на розпорядження майном, не можуть вважатися відображенням договору поділу майна, оскільки вони складені на виконання вимог ч.3 ст. 65 СК України, яка передбачає, що для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово; а згода на укладення договору, що потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально посвідчена.

Складені сторонами заяви містять посилання на ч.3 ст.65 СК України, яка унормовує договороздатність подружжя у розпорядженні спільним майном, і жодним чином не може породжувати виникнення права особистої приватної власності одного з подружжя на вже наявне у спільній власності подружжя майно.

З огляду на наведене суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання укладеним договору поділу майна, а тому й підстави для визнання за позивачем права власності на нерухоме майно відсутні.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами

Відповідно до ст.141 ЦПК України через відмову в задоволенні позову судові витрати у справі покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст.10,12,13,81,141,263-265,352,354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_3 ), третя особа без самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Суслова Надія Борисівна (49044, м. Дніпро, вул. Левка Лук`яненка, 1/1), про визнання договору поділу майна укладеним та визнання права власності на нерухоме майно – відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду складене 29.05.2026.

Суддя: В.С. Салькова