Рішення від 12 травня 2026 р. у справі №171/3616/25 — Апостолівський районний суд Дніпропетровської області

Номер справи 171/3616/25

Номер провадження 2/171/2572/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.05.26 м. Апостолове

Апостолівський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Шкарлат Я.Ю.,

при секретарі Бахтіяровій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу,

ВСТАНОВИВ:

На адресу Апостолівського районного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу.

Позовна заява обґрунтована тим, що з відповідачем ОСОБА_3 позивачка перебуває у зареєстрованому шлюбі від 08.06.2019 року. Від даного шлюбу мають спільну дитину: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спільне життя між сторонами не склалось через різні погляди на життя, шлюбні відносини припинені з 2024 року. Спільне господарство не ведуть, шлюб існує формально. Позивач вважає, що подальше сумісне життя і збереження сім`ї з відповідачкою є неможливим, збереження шлюбу недоречним, а призначення будь-яких строків для примирення є недоцільним. Просить суд розірвати їх шлюб.

Позивач та її представник в судове засідання не з`явились, на адресу суду надійшла заява від представника позивача про розгляд справи за їх відсутності.

Відповідач в судове засідання не з`явився, через підсистему «Електронний суд» від представника відповідача адвоката Кудлюка О.І надійшла заява про розгляд справи без їх участі, позов визнають.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 104 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

Стаття 105 ч. 1 СК України вказує, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання за спільною заявою подружжя або одного з них.

Статтею 109 СК України передбачено, що шлюб розривається судом, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їх права, а також права їх дітей.

Відповідно до ч. 1 ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним з подружжя.

Згідно із ст. 113 СК України особа має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Відповідно до ч. 2 ст. 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішення суду про розірвання шлюбу.

Частиною 3 ст. 115 СК України передбачено, що документ, який засвідчує факт розірвання шлюбу судом є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Так, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрували шлюб 08 червня 2019 року у Виконавчому комітеті Зеленодольської міської ради Апостолівського району Дніпропетровської області, про що зроблено відповідний актовий запис за № 14, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 . Прізвище після державної реєстрації шлюбу: чоловіка – ОСОБА_6 , дружини – ОСОБА_6 .

Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 виданого повторно 28 грудня 2021 року, ІНФОРМАЦІЯ_4 народилась ОСОБА_4 , батьками якої зазначені ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Позивач та відповідач однією сім`єю не проживають, шлюбних стосунків не підтримують, спільного господарства не ведуть.

Причиною припинення шлюбно-сімейних відносин являється те, що сторони по справі є різними людьми. Сім`я розпалася та існує формально. Оскільки подальше спільне проживання подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам сторін, шлюб підлягає розірванню.

За змістом ч. 1 ст. 142 ЦПК України, у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. Аналогічна норма викладена і в ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

Таким чином, якщо відповідач визнав позов до початку розгляду справи по суті, то в судовому рішенні повинно бути вирішено питання про повернення позивачу з державного бюджету половини сплаченого ним судового збору при поданні позовної заяви, а інша половина судового збору покладається на відповідача.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, що передбачено пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України.

Позивачка у позові просила стягнути з відповідача на свою користь понесені витрати на правову допомогу у розмірі 4000,00 грн.

На виконання вимог ст. 134 ЦПК України представником позивача разом з позовом подано підтвердження понесених витрат надано: договір про надання правничої допомоги від 30.09.2025 № 882/25, копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 1714 від 16.07.2007, квитанція до прибуткового касового ордера № 882/25 на суму 4000 грн., детальний опис робіт (наданих полуг) від 01.10.2025 року, ордер на надання правничої допомоги від 01.10.2025 серія АЕ № 1429896.

Суд зазначає, що за приписами статті 137 ЦПК України, статей 19, 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» судовими витратами на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації, є: гонорар адвоката за представництво в суді; послуги надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; витрати на збір доказів; вартість послуг помічника адвоката; витрати на прибуття до суду та очікування судового засідання (постанова ВП ВС від 18.01.2024 у справі № 9901/459/21); інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором.

За правовим висновком ВП ВС, що викладений у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення ЄСПЛ від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (East/West Alliance Limited v.Ukraine), заява № 19336/04). Також у рішенні ЄСПЛ зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

В даній справі судом враховано незначну складність категорії справи, виходячи з усталеної правової позиції у таких справах, спірні правовідносини не є новими у судовій практиці, а тому, підготовка до вказаної справи не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи, а також не потребувала значних затрат часу та коштів, які заявлені позивачем як витрати на правову допомогу.

Крім того, суд враховує, що суть надання позивачу адвокатом правничої допомоги зводилась до написання та направлення позовної заяви до суду, розгляд справи проведено без участі сторін у справі.

Таким чином, заявлені позивачем до відшкодування 4000,00 грн витрат на правничу допомогу є необґрунтованими, не відповідають реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а їх стягнення з відповідача становить надмірний тягар для останнього, що суперечить принципу розподілу таких витрат. Заявлений розмір витрат не є співмірним із складністю справи та виконаним адвокатом робіт (наданих послуг), із реальним часом витраченим адвокатом та із обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт).

Відтак, з огляду на незначну складність справи та обсяг наданих послуг, враховуючи позицію відповідача, який визнав позов, суд, виходячи з критерію пропорційності вважає, що розмір витрат на правничу допомогу, що підлягає стягненню з відповідача, повинен становити 2000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 264, 265 ЦПК України, ст.ст. 104, 105, 110, 112, 113 СК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу – задовольнити.

Розірвати шлюб укладений між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований 08 червня 2019 року у Виконавчому комітеті Зеленодольської міської ради Апостолівського району Дніпропетровської області, актовий запис № 14, відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 .

На підставі ч. 2 ст. 115 СК України, копію рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000 (дві тисячі) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 605,60 (шістсот п`ять гривень, 60 копійок).

Повернути ОСОБА_2 з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, згідно квитанції РМ-47498 від 01.10.2025 року, що становить 605,60 (шістсот п`ять гривень, 60 копійок).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Я.Ю.Шкарлат