Рішення від 28 травня 2026 р. у справі №709/704/26 — Чорнобаївський районний суд Черкаської області

Справа № 709/704/26

2/709/677/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2026 року селище Чорнобай

Чорнобаївський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді - Левченка В. В.,

за участі секретаря судового засідання - Нікітенко В. Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у приміщенні Чорнобаївського районного суду Черкаської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Айкон Дебт Коллекшн» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» (далі – позивач) звернулося до Чорнобаївського районного суду Черкаської області із позовною заявою до ОСОБА_1 (далі – відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що 15 грудня 2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Верона» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2031218 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, який був укладений у електронному вигляді та підписаний за допомогою електронного підпису, який був відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатору (електронного підпису) та надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Підписуючи договір відповідач підтвердив, що він ознайомився з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно їх дотримуватися.

Згідно умов кредитного договору товариство надає клієнту фінансовий кредит у гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором на наступних умовах: сума виданого кредиту – 4000,00 грн, дата надання кредиту – 15 грудня 2021 року, строк кредиту – 29 днів; відсоткова ставка – 1,9 % на добу.

Відповідно до норм кредитного договору кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом.

Первісний кредитор свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу грошові кошти у кредит.

01 грудня 2023 року між ТОВ «ФК «Верона» та ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» укладено договір відступлення прав вимоги № 1-01/12/2023 відповідно до умов якого первісний кредитор відступив до ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних в реєстрі боржників.

Відповідно до реєстру боржників від 01 грудня 2023 року до договору відступлення прав вимоги № 1-01/12/2023 ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 .

Згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором, станом на 20 лютого 2026 року загальний розмір заборгованості за кредитним договором становить 12004,00 грн, яка складається з:

- прострочена заборгованість за сумою кредиту в розмірі 4000,00 грн;

- прострочена заборгованість за відсотками в розмірі 8004,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, посилаючись на норми цивільного законодавства, позивач просить суд стягнути із відповідача заборгованість за кредитним договором

№ 2031218 від 15 грудня 2021 року у розмірі 12004,00 грн та понесені судові витрати які складаються із суми сплаченого судового збору у розмірі 2662,40 грн та витрат на професійну правову допомогу у розмірі 13000,00 грн.

Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 27 квітня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

13 травня 2025 року від представника відповідача Солода В. М. надійшло клопотання про зменшення суми стягнення судових витрат, відповідно до якого сторона відповідача заперечувала проти задоволення суми судових витрат, понесених позивачем при розгляді справи, у розмірі 13000,00 грн. Так, не переконання представника відповідача, дана справа є типовою та нескладною, розгляд проводиться за правилами спрощеного позовного провадження, а тому, виходячи із критерію реальності адвокатських послуг та розумності розміру витрат на правову допомогу, останній не заперечував щодо стягнення із відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 1000,00 грн.

18 травня 2025 року від представника позивача Пархомчука С. В. надійшла заява про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи, у якій останній вказував на те, що позивачем понесено витрати на правову допомогу у розмірі 13000,00 грн, які підлягають до стягнення із відповідача.

У судове засідання сторони не викликалися.

Відповідач про розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, однак, відповідач не скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву, а тому суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

У наданий в ухвалі строк від сторін не надійшло заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження чи клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У відповідності до положень ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, оскільки сторонами не направлено на адресу суду клопотань про інше.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Статтею 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

За змістом ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Положеннями статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Судом встановлено, що 15 грудня 2021 року ТОВ «Фінансова компанія «Верона» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 2031218, який було підписано відповідачем шляхом підпису одноразовим ідентифікатором G3565.

Відповідно до п. 1.1 кредитного договору кредитодавець зобов`язується надати позичальнику грошові кошти (кредит) на умовах терміновості, повернення та платності, в національній валюті України – гривні у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, у розмірі та порядку, встановлених договором.

Загальний розмір наданого кредиту складає 4000,00 грн (п. 1.2), строк на який надається кредит складає 29 календарних днів з моменту підписання договору та перерахування коштів позичальнику, а саме: з 15 грудня 2021 року по 12 січня 2022 року включно (п. 1.3); процентна ставка за кредитом становить 1,90 % від суми кредиту в день, тип процентної ставки – фіксована, проценти за користування кредитом нараховуються на суму кредиту, а у разі часткового погашення – на непогашену частину (п. 1.4), орієнтовна загальна вартість кредиту складає 6204,00 грн (п. 1.6).

Згідно з п. 2.1 кредитного договору кредитодавець надає позичальнику кредит у безготівковій формі шляхом перерахування відповідних грошових коштів на рахунок банківської платіжної картки позичальника протягом 3 банківських днів з дати підписання договору.

Крім цього, у підтвердження своїх позовних вимог позивачем надано суду паспорт споживчого кредиту, який містить всі істотні умови кредитного договору та який підписано відповідачем.

Первісний кредитор свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі та надав відповідачу грошові кошти у кредит у розмірі 4000,00 грн, що підтверджується листом ТОВ «Санрайз фінанс» № 1903/2026-3 від 19 березня 2026 року.

Суд звертає увагу на те, що відсутність виписки за картковим рахунком відповідача або іншого первинного облікового документу не може бути підставою для відмови в позові через його недоведеність, оскільки сукупність інших доказів, що містяться в матеріалах справи, з урахуванням стандарту доказування «balance of probabilities» («баланс ймовірностей»), свідчать про укладення кредитного договору між первісним кредитором та відповідачем та наявність заборгованості у останнього.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Нормами ч. 1 ст. 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч. 1 ст.1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно ст. 1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

01 грудня 2023 року між ТОВ «ФК «Верона» та ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» укладено договір відступлення прав вимоги № 1-01/12/2023 відповідно до умов якого первісний кредитор відступив до ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних в реєстрі боржників.

Відповідно до реєстру боржників від 01 грудня 2023 року до договору відступлення прав вимоги № 1-01/12/2023 ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 2031218 від 15 грудня 2021 року.

Таким чином відбулася заміна кредитора у зобов`язаннях.

Згідно із наданим суду розрахунком заборгованості відповідача заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 2031218 від 15 грудня 2021 року станом на

20 лютого 2026 року становить 12004,00 грн, з яких:

- прострочена заборгованість за сумою кредиту в розмірі 4000,00 грн;

- прострочена заборгованість за відсотками в розмірі 8004,00 грн.

Проте, суд не погоджується із наданим розрахунком заборгованості з огляду на наступне.

За змістом ст. 1048 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Такі висновки викладені, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року в справі

№ 310/11534/13-ц, в постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року по справі

№ 300/438/18.

Відповідно до кредитного договору № 2031218 від 15 грудня 2021 року ТОВ «ФК «Верона» надало відповідачу кредит у розмірі 4000,00 грн строком на 29 днів, тобто з

15 грудня 2021 року по 12 січня 2022 року.

Відповідно до п. 1.4 кредитного договору процентна ставка за кредитом становить 1,90 % від суми кредиту в день, тип процентної ставки – фіксована, проценти за користування кредитом нараховуються на суму кредиту, а у разі часткового погашення – на непогашену частину.

Відомостей про погашення кредитної заборгованості відповідачем матеріали справи не містять.

Таким чином, у період строку кредитування (з 15 грудня 2021 року по 12 січня

2022 року) заборгованість за відсотками, із урахуванням процентної ставки за кредитом, становить 2204,00 грн (4000,00 / 100 х 1,9 % =76,00; 76,00 х 29 = 2204,00).

Таким чином, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог та до стягнення із відповідача підлягає заборгованість за кредитним договором за сумою кредиту у розмірі 4000,00 грн та за відсотками у розмірі 2204,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційного розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості, а саме у розмірі 6204,00 гривень, що становить 51,68 % (6204,00 х 100 / 12004,00) від заявлених позовних вимог, з відповідача підлягає до стягнення судовий збір у розмірі 1375,93 гривень (2662,40 х 51,68 / 100).

Що стосується судових витрат на правову допомогу у розмірі 13000,00 гривень, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі

№ 922/445/19, Верховним Судом у постановах від 02 грудня 2020 року у справі

№ 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 01 вересня 2021 року у справі

№ 178/1522/18 (провадження № 61-3157св21).

На підтвердження витрат на правничу правову допомогу позивачем надано: договір про надання правової допомоги № 09/07/2025 від 09 липня 2025 року та додаткову угоду до нього від 20 січня 2026 року, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, довіреність від 09 липня 2025 року, акт про отримання правової допомоги від

12 травня 2026 року, платіжну інструкцію № 2788 від 12 травня 2026 року.

Пунктом 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальних адвокатських витрат (встановлення їхньої доцільності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, фінансового стану обох сторін.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

На думку суду, понесені ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» витрати на правничу допомогу у розмірі 13000,00 грн є неспівмірними ціні позову, складності вирішеного судом питання та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), а тому суд погоджується із твердженнями представника відповідача.

З огляду на викладене, беручи до уваги характер правовідносин у цій справі, проаналізувавши обсяг наданих адвокатом послуг, суд дійшов висновку, що клопотання представника позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу підлягає частковому задоволенню на суму 2000,00 грн.

Зазначений розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони, що узгоджується з правовими висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження

№ 14-382цс19).

На підставі викладеного вище, керуючись ст.ст. 141, 259, 263-265, 279, 280 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Айкон Дебт Коллекшн» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , на користь ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн», адреса: вул. Саперне Поле, 12, нежитлове приміщення 1008, м. Київ, код ЄДРПОУ 44002941, заборгованість за кредитним договором № 2031218 від 15 грудня 2021 року у розмірі 6204,00 гривні, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту 4000,00 гривень, прострочена заборгованість за відсотками 2204,00 гривні, судовий збір у розмірі

1375,93 гривень та витрати на правничу допомогу у розмірі 2000,00 гривень, а всього стягнути 9579,93 (дев`ять тисяч п`ятсот сімдесят дев`ять гривень 93 копійки) гривень.

У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.

Повні найменування сторін:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Айкон Дебт Коллекшн», адреса:

вул. Саперне Поле, 12, нежитлове приміщення 1008, м. Київ, код ЄДРПОУ 44002941;

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса:

АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.

Суддя В. В. Левченко