Рішення від 24 травня 2026 р. у справі №697/3161/25 — Канівський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 697/3161/25

Провадження № 2/697/226/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

25 травня 2026 року м. Канів

Канівський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді – Скирди Б.К.,

за участю секретаря судового засідання – Шакало Л.С.,

представника позивача – адвоката Перебийніс С.В.,

представника третьої особи Органу опіки та піклування виконавчого комітету Корсунь-Шевченківської міської ради – Проценко В.В.,

в присутності малолітніх дітей – ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

педагога – ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в м. Каневі Черкаської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_4 в інтересах якого діє адвокат Перебийніс Світлана Василівна до ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Корсунь-Шевченківської міської ради, про позбавлення батьківських прав, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_4 (далі також – ОСОБА_4 , позивач) в інтересах якого діє адвокат Перебийніс Світлана Василівна звернувся до Канівського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до ОСОБА_5 (далі також – ОСОБА_5 , відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Корсунь-Шевченківської міської ради, про позбавлення батьківських прав.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що з відповідачем ОСОБА_5 позивач ОСОБА_4 з 2014 року по 2017 рік фактично проживав однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Від спільного проживання у сторін народилося двоє дітей: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

З 2017 року по 2020 рік діти проживали разом з матір`ю. Позивач в цей період з ними не проживав, так як відбував покарання в місцях позбавлення волі.

Мати дітей вела аморальний спосіб життя, вживала алкогольні напої, зникала в невідомому напрямку. Діти постійно були голодні, часто залишалися під наглядом старшого брата.

В 2020 році мати позивача ОСОБА_6 забрала дітей до себе в м. Корсунь-Шевченківський. Тут діти проживають в будинку бабусі, ходять до школи, вони повністю забезпечені продуктами харчування, одягом та іншими необхідними речами.

Після закінчення відбування покарання та повернення з місць позбавлення волі позивач ОСОБА_4 був мобілізований на військову службу в ЗСУ. ОСОБА_4 постійно підтримує зв`язок зі своїми дітьми, матеріально їх підтримує.

З 2020 року відповідачка взагалі не спілкується із дітьми, не приїздить до них, не телефонує, не бере участі у їх вихованні, матеріально їх не забезпечує.

Місце проживання відповідача не відомо ні позивачу, ні виконавчому комітету Степанецької сільської об`єднаної територіальної громади Черкаської області (по місцю її останнього проживання), працівники якої раніше неодноразово проводили з ОСОБА_7 бесіди щодо належного виховання дітей.

Відповідач життям дітей не цікавиться, не виявляє бажання спілкуватись з ними, ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дітей. ОСОБА_5 самоусунулася від виховання дітей, знаючи, що їхній батько перебуває на службі в ЗСУ, а тому не зможе піклуватися про них. Ні коштів на утримання дітей, ні одягу чи інших необхідних речей відповідач не надає.

Вона ніколи не запитала у позивача чи його матері, що її діти їдять, чи є у них одяг та інші необхідні для життя речі. Ні разу не поцікавилася чи перебувають її діти в безпеці під час повітряної тривоги, і як взагалі вони переживають цей тяжкий для всіх українців час.

Просить суд позбавити ОСОБА_5 батьківських прав відносно її неповнолітніх дітей: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати.

Ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 11.12.2025 відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання (а.с.31).

20.01.2026 до суду від третьої особи – Органу опіки та піклування Корсунь-Шевченківської міської ради Черкаської області надійшли письмові пояснення по справі в яких вказали, що Органом опіки та піклування в особі виконавчого комітету Корсунь-Шевченківської міської ради розглянуто заяву гр. ОСОБА_4 щодо доцільності позбавлення батьківських прав гр. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно її малолітніх дітей ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Гр. ОСОБА_4 і гр. ОСОБА_5 тривалий час проживали разом за адресою: АДРЕСА_1 . Офіційно шлюб не реєстрували, проте від спільного проживання народилися діти: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження видане Городищенським відділом ДРАЦС у Черкаському районі Черкаської області ЦМУ Міністерства юстиції (м. Київ) від 19.05.2023 серії НОМЕР_1 ); ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про народження видане Городищенським відділом ДРАЦС у Черкаському районі Черкаської області ЦМУ Міністерства юстиції (м. Київ) від 19.05.2023 серії НОМЕР_2 ).

Період з 2017 року по 2021 рік гр. ОСОБА_4 відбував покарання за скоєний злочин в місцях позбавлення волі. Діти проживали разом з матір`ю ОСОБА_5 до 2020 року.

З 2020 року малолітніх дітей ОСОБА_8 і ОСОБА_9 забрала до себе баба ОСОБА_6 через те, що мати вела аморальний спосіб життя, вживала алкогольні напої, проживала в антисанітарії, не займалася вихованням своїх дітей. Всі обов`язки по вихованню малолітніх дітей ОСОБА_8 і ОСОБА_9 взяла на себе бабуся.

Після закінчення відбування покарання та повернення з місць позбавлення волі, батько дітей ОСОБА_4 був призваний на службу до Збройних Сил України. Проте це не заважає підтримувати зв`язок зі своїми дітьми, брати участь у їхньому вихованні, підтримує їх фінансово.

За ініціативою Корсунь-Шевченківської гімназії № 2: ОСОБА_8 навчається в 3-му класі, а ОСОБА_10 в 4-му. Діти постійно відвідують школу, завжди охайно одягнені, забезпечені канцелярією та іншим шкільним приладдям. Безпосередньо мати учнів ОСОБА_5 впродовж всього навчання дітей до класних керівників за інформацією відносно дітей не зверталася, не приходила до школи на батьківські збори та не телефонувала.

За інформацією КНП «Корсунь-Шевченківський ЦПМСД» здоров`ям дітей займається бабуся ОСОБА_6 , яка приводить їх на медичний профілактичний огляд та профілактичні щеплення, при потребі на лікування, медичні рекомендації виконує в повному обсязі.

Починаючи з 2020 року мати перестала спілкуватися з своїми дітьми, не приїздить до них, не телефонує, не бере участі у вихованні дітей та фінансово їх забезпечує.

01.10.2025 та 23.10.2025 проведено засідання комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Корсунь-Шевченківської міської ради, на яких розглянуто питання щодо доцільності позбавлення батьківських прав гр. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно її малолітніх дітей ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Проте гр. ОСОБА_5 не з`явилася на засідання (належним чином була повідомлена про їх проведення).

Враховуючи вищевикладене, захищаючи права та інтереси малолітніх дітей, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , керуючись статтями 150, 164 Сімейного кодексу України, Порядком провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановами Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 № 866, зі змінами, орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Корсунь-Шевченківської міської ради вважає за доцільне позбавити гр. ОСОБА_5 батьківських прав відносно її малолітніх дітей (а.с.76-77).

Ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 02.03.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті (а.с.110-111).

Ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 27.04.2026 визнано обов`язковою участь у судовому засіданні представника Органу опіки та піклування виконавчого комітету Корсунь-Шевченківської міської ради на засіданні; зобов`язано Орган опіки та піклування виконавчого комітету Корсунь-Шевченківської міської ради забезпечити участь педагога при опитуванні малолітніх ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та зобов`язано позивача ОСОБА_4 забезпечити явку дітей ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в судове засідання (а.с.150-152).

Позивач ОСОБА_4 в судове засідання не з`явився, свої інтереси уповноважив представляти адвоката Перебийніс С.В.

Представник позивача – адвокат Перебийніс С.В. у судовому засіданні підтримала позовні вимоги, просила їх задовольнити з підстав, які викладені в позовній заяві, оскільки позбавлення матері батьківських прав буде відповідати інтересам дітей. Пояснила, що мати дітей усунулася від виконання своїх батьківських обов`язків, діти потребують матері, особливо дівчинка, але мама з ними не проживає, свої батьківські обов`язки не виконує. Навіть тоді коли проживала з ними вона не виконувала свої батьківські обов`язки, вела аморальний спосіб життя, тому ОСОБА_6 забрала дітей до себе. Останній повідомили сусіди та попросили врятувати цих дітей. ОСОБА_4 перераховує частину свого грошового забезпечення на картку ОСОБА_6 , якою діти і утримуються. Доказів негативної поведінки матері відносно дітей у позивача немає. Хто прописав дітей в 2021 році в с. Голяки їй не відомо. Діти не проживають з матір`ю з 2020 року. Чи притягувався ОСОБА_4 після відбуття покарання знову до кримінальної відповідальності, представнику позивача не відомо. Чи притягувалась мати до адміністративної відповідальності з приводу невиконання батьківських обов`язків також не знає. На той час обоє з батьків не добре вели себе по відношенню до дітей, тому їх забрала до себе бабуся.

Відповідач ОСОБА_5 у судове засідання не з`явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлялася судом належним чином, повідомлення про причину неявки в засідання від відповідача до суду не надійшло, відзив на позов не надано, а тому суд вважає за можливе відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Представник третьої особи – Органу опіки та піклування виконавчого комітету Корсунь-Шевченківської міської ради Проценко В.В. у судовому засіданні не заперечувала проти задоволення позовної заяви. Пояснила, що поки батько відбував покарання в місцях позбавлення волі, діти проживали з матір`ю. З 2020 року вони проживають з бабусею в м. Корсунь-Шевченківський та навчаються в гімназії № 2. Займається їх вихованням бабуся, мати не приходить до дітей, не цікавиться їх вихованням, лікуванням. Тато був призваний в ЗСУ, тому не має можливості виконувати свої батьківські обов`язки. Мати на засідання комісії не з`явилася, хоча повідомлялася належним чином листом за місцем реєстрації та за допомогою додатку Вайбер. На комісії вирішили позбавити батьківських прав. Дані, які відображені у висновку було встановлено зі слів ОСОБА_4 та бабусі, яка говорила, що тато телефонує дітям, приділяє їм увагу. Батько приділяє увагу дітям під час відпусток. У висновку є описка про те, що мати дітей підтримує їх матеріально, в дійсності мати їх не підтримує, оскільки ні сусіди, ні школа не повідомляли, що бачили дітей разом з матір`ю. Послуга соціального супроводу сім`ї ОСОБА_11 не надавалася. З запитом до поліції з приводу притягнення матері до адміністративної відповідальності у зв`язку з невиконанням батьківських обов`язків не зверталися. Доказів повідомлення відповідача про проведення комісії надати не можуть. Рішення виконавчим комітетом про затвердження висновку немає, оскільки його не затверджували. Інформації, що мати негативно характеризується у службі немає. Інформації про виїзд матері за кордон також немає, запитів до УДМС не робили. Зі слів їм відомо, що мати проживала в м. Київ і там в неї щось трапилось та вона втекла. Проте достовірних відомостей про негативні характеристики матері немає. Всю інформацію вони знають зі слів інших осіб.

В судовому засіданні малолітні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в присутності педагога ОСОБА_3 пояснили, що їх у перший клас відвела бабуся: ОСОБА_9 в 2021 році, а Настю в 2022 році. На батьківські збори ходить бабуся, тато збори не відвідував. Тато приїздить на свята: на Великдень, на дні народження. Останній раз тата бачили на Великдень - 12 квітня, а ще 12.02.2026. Більше в цьому році тата не бачили. В минулому році бачили тата на Великдень, на день народження ОСОБА_9 та бабусі, а ще на перший дзвоник та в листопаді. Тато дарував подарунки. Маму останній раз бачили на день народження ОСОБА_12 в лютому 2025 року. В 2026 році маму не бачили. До 2025 року мама іноді приїздила. На даний час з мамою не спілкуються, а з татом по телефону. Хотіли б покращити відносини з мамою, щоб вона змінилася, ходила на роботу, готувала їсти, не пила. Відносини з мамою бажали б відновити. З мамою спочатку жили в м. Київ, м. Фастів, а потім в с. Голяки, пізніше їх забрала до себе бабуся, бо мама погано відносилась до них: била, не готувала їсти, курила, пила, водила чужих дівчат та хлопців, закривала їх в кімнаті. З бабусею жити краще, з мамою жити не бажають.

Заслухавши в судовому засіданні доводи учасників справи, думку дітей, яка висловлена в присутності педагога, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 19.05.2023 (а.с.9).

Відповідно до Витягу з реєстру територіальної громади від 03.09.2025, ОСОБА_2 зареєстрована 25.03.2021 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.10).

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 19.05.2023, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.11).

Відповідно до Витягу з реєстру територіальної громади від 03.09.2025, ОСОБА_1 зареєстрований 25.03.2021 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.12).

З Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про внесення змін до актового запису цивільного стану № 00053404400 від 03.09.2025 вбачається, 19.05.2023 було внесено зміни до актового запису про народження ОСОБА_1 на підставі заяви про визнання батьківства № 27 від 03.05.2023 змінено прізвище батька на « ОСОБА_13 » та відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України (за вказівкою матері) змінено на відповідно до ст. 126 СК України (а.с.13).

З Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про внесення змін до актового запису цивільного стану № 00053404023 від 03.09.2025 вбачається, 19.05.2023 було внесено зміни до актового запису про народження ОСОБА_2 на підставі заяви про визнання батьківства № 28 від 03.05.2023 змінено прізвище батька на « ОСОБА_13 » та відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України (за вказівкою матері) змінено на відповідно до ст. 126 СК України (а.с.14).

Згідно з довідкою депутата Корсунь-Шевченківської міської ради Федоренко С.О. № 1/113 від 05.09.2025, виданою ОСОБА_6 , що проживає за адресою: АДРЕСА_2 про те, що її внук ОСОБА_1 , проживає за даною адресою без реєстрації з 2020 року по даний час та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 – внучка проживає за даною адресою без реєстрації з 2020 року по даний час. Посвідчено сусідами: ОСОБА_14 та ОСОБА_15 (а.с.16).

Відповідно до характеристики учня 4 класу Корсунь-Шевченківської гімназії № 2 з початковою школою Корсунь-Шевченківської міської ради Черкаського району Черкаської області ОСОБА_1 , ОСОБА_16 навчається в гімназії з першого класу. До навчання ставиться відповідально, має бажання вчитися. ОСОБА_17 відвідує регулярно, пропускає уроки тільки по поважній причині. Має навчальні досягнення достатнього й високого рівня. Навчається в повну міру своїх сил. Вміє самостійно працювати з книгою, вчити матеріал, контролювати себе. Має здібності до вивчення предметів математичного циклу. На уроках завжди уважний, виконує домашнє завдання, допомагає товаришам. До виконання громадських доручень ставиться сумлінно, дотримується режиму дня, реагує на похвалу чи зауваження. Скромний, веселий, товариський, дисциплінований, самостійний. Правила поведінки завжди свідомо виконує. Має багато друзів, підтримує дружні стосунки з багатьма учнями. ОСОБА_10 проживає з бабусею, поки тато перебуває на службі в Збройних Силах України. Бабуся приділяє належну увагу навчанню та вихованню дитини, бере участь у шкільному та особистому житті дитини, спілкується з класним керівником. Хвилюється за його навчання та виховання. Приймає участь у класних батьківських зборах (а.с.17).

Відповідно до характеристики учениці 3 класу Корсунь-Шевченківської гімназії № 2 з початковою школою Корсунь-Шевченківської міської ради Черкаського району Черкаської області ОСОБА_2 , ОСОБА_8 навчається в гімназії з 1 класу. За час навчання зарекомендувала себе як старанна та відповідальна учениця. Дівчинка має певні труднощі в навчанні. ОСОБА_8 дуже дружня, добра дитина, по товариськи відноситься до усіх дітей у класі, має лідерські здібності. Бере активну участь у шкільних заходах. Дівчинка проживає з бабусею та рідним братиком. Тато – військовослужбовець ЗСУ. Дівчинка охайна та доглянута. Бабуся приділяє належну увагу вихованню та навчанню ОСОБА_8 . Постійно спілкується з класним керівником. Відвідує батьківські збори. Тато також цікавиться досягненнями доньки. Мати з дитиною не спілкується, з сім`єю не проживає. У вихованні дитини участі не бере. З класним керівником на зв`язок не виходила, батьківські збори не відвідувала (а.с.18).

Згідно з довідкою виконавчого комітету Степанецької сільської ради об`єднаної територіальної громади Черкаської області № 125 від 05.09.2025, гр. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , але з липня 2023 року фактично не проживає. Місце її проживання невідоме (а.с.19).

Відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_3 Міністерства оборони України № 9382 від 26.12.2024, молодший сержант ОСОБА_4 дійсно з 28.08.2024 по теперішній час проходить військову службу за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_3 ( АДРЕСА_3 ) (а.с.20).

Відповідно до Витягу з реєстру територіальної громади від 30.06.2025, ОСОБА_4 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 з 13.02.2002 (а.с.7).

Відповідно до висновку органу опіки та піклування в особі виконавчого комітету Корсунь-Шевченківської міської ради про доцільність позбавлення батьківських прав гр. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 відносно її малолітніх дітей ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 № 01-38/203 від 03.11.2025, Органом опіки та піклування в особі виконавчого комітету Корсунь-Шевченківської міської ради розглянуто заяву гр. ОСОБА_4 щодо доцільності позбавлення батьківських прав гр. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно її малолітніх дітей ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Гр. ОСОБА_4 і гр. ОСОБА_5 тривалий час проживали разом за адресою: АДРЕСА_1 . Офіційно шлюб не реєстрували, проте від спільного проживання народилися діти: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження видане Городищенським відділом ДРАЦС у Черкаському районі Черкаської області ЦМУ Міністерства юстиції (м. Київ) від 19.05.2023 серії НОМЕР_1 ); ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про народження видане Городищенським відділом ДРАЦС у Черкаському районі Черкаської області ЦМУ Міністерства юстиції (м. Київ) від 19.05.2023 серії НОМЕР_2 ). Період з 2017 року по 2021 рік гр. ОСОБА_4 відбував покарання за скоєний злочин в місцях позбавлення волі. Діти проживали разом з матір`ю ОСОБА_5 до 2020 року. З 2020 року малолітніх дітей ОСОБА_8 і ОСОБА_9 забрала до себе баба ОСОБА_6 через те, що мати вела аморальний спосіб життя, вживала алкогольні напої, проживала в антисанітарії, не займалася вихованням своїх дітей. Всі обов`язки по вихованню малолітніх дітей ОСОБА_8 і ОСОБА_9 взяла на себе бабуся. Після закінчення відбування покарання та повернення з місць позбавлення волі, батько дітей ОСОБА_4 був призваний на службу до Збройних Сил України. Проте це не заважає підтримувати зв`язок зі своїми дітьми, брати участь у їхньому вихованні, підтримує їх фінансово. За ініціативою Корсунь-Шевченківської гімназії № 2: ОСОБА_8 навчається в 3-му класі, а ОСОБА_10 в 4-му. Діти постійно відвідують школу, завжди охайно одягнені, забезпечені канцелярією та іншим шкільним приладдям. Безпосередньо мати учнів ОСОБА_5 впродовж всього навчання дітей до класних керівників за інформацією відносно дітей не зверталася, не приходила до школи на батьківські збори та не телефонувала. За інформацією КНП «Корсунь-Шевченківський ЦПМСД» здоров`ям дітей займається бабуся ОСОБА_6 , яка приводить їх на медичний профілактичний огляд та профілактичні щеплення, при потребі на лікування, медичні рекомендації виконує в повному обсязі. Починаючи з 2020 року мати перестала спілкуватися з своїми дітьми, не приїздить до них, не телефонує, не бере участі у вихованні дітей та фінансово їх забезпечує. 01.10.2025 та 23.10.2025 проведено засідання комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Корсунь-Шевченківської міської ради, на яких розглянуто питання щодо доцільності позбавлення батьківських прав гр. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно її малолітніх дітей ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Проте гр. ОСОБА_5 не з`явилася на засідання (належним чином була повідомлена про їх проведення). Враховуючи вищевикладене, захищаючи права та інтереси малолітніх дітей, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , керуючись статтями 150, 164 Сімейного кодексу України, Порядком провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановами Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 № 866, зі змінами, орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Корсунь-Шевченківської міської ради вважає за доцільне позбавити гр. ОСОБА_5 батьківських прав відносно її малолітніх дітей (а.с.21-22).

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд виходить з наступних мотивів.

Згідно з ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України), завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах справедливості, добросовісності та розумності.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Положеннями ст. 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною першою статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до пункту 1 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року (далі - Конвенція про права дитини), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Стаття 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною згідно із постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, зобов`язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до частини першої, другої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно з частиною першою статті 14 Закону України «Про охорону дитинства», діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина друга статті 15 Закону України «Про охорону дитинства»).

За змістом статті 141 Сімейного кодексу України (далі – СК України), мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ч. 2 ст. 150 СК України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно із ч. 1 ст. 152 СК України, право дитини на належне батьківське виховання, забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом (стаття 153 СК України).

Частинами першою, другою та четвертою статті 155 СК України передбачено, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Згідно з частинами другою, третьою статті 157 СК України, той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 20 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Позбавлення батьківський прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьками обов`язків по вихованню, а також встановити, що мати (батько) ухиляється від їх виконання свідомо, тобто, що систематично, незважаючи на всі інші заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки, і, такі засоби впливу виявилися безрезультатними.

Відповідно до ст.ст. 3, 9, 18 Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини; держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини; держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

У рішенні ЄСПЛ від 11.07.2017, заява № 2091/13 у справі «М.С. проти України» йдеться про визначення «інтересів дитини», їх місця у взаємовідносинах між батьками. У згаданому рішенні ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі у міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення. Отже, позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.

При вирішенні спору суд урахував висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду, що відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України є обов`язковим для суду першої інстанції.

Зокрема, це висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 11.12.2024 у справі № 344/17548/21, від 04.04.2024 у справі № 553/449/20, від 13.03.2019 у справі № 631/2406/15-ц, висновок Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду викладений у постанові від 29.01.2024 у справі № 185/9339/21.

Так, у постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 29.01.2024 у справі № 185/9339/21 (провадження № 61-8918сво23) вказано, що «тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає можливість зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна оцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків. Подібні правові висновки щодо застосування відповідних норм СК України викладені у постановах Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 553/2563/15-ц, від 23 січня 2020 року в справі № 755/3644/19 та від 23 червня 2021 року в справі № 953/17837/19».

Схожі висновки зроблені у постановах Верховного Суду від 21 липня 2021 року у справі № 202/7712/18, від 08 грудня 2021 року у справі № 311/563/20.

У постанові Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 631/2406/15-ц зазначено, що «зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. За обставин недоведеності свідомого нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками, а також наявності конфлікту між колишнім подружжям, які створивши нові сім`ї не можуть дійти порозуміння у питаннях виховання спільної дитини, а також те, що батько дитини проти позбавлення батьківських прав заперечує, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про наявність правових підстав для позбавлення його батьківських прав.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 квітня 2024 року у справі № 553/449/20 (провадження № 61-2701св24) вказано, що: «очевидно, що сімейні відносини мають «складний» характер, і сім`я може переживати як найкращі, так й найгірші часи. Суду завжди складно зробити висновок про те, що сімейні стосунки неможливо врятувати, і тому суд має позбавляти батьків такого шансу тільки в тому разі, якщо вони становлять реальну загрозу для благополуччя дитини. У цій справі подібні ризики були відсутні. Простої бездіяльності з боку батька недостатньо для того, щоб зробити висновок про наявність виняткових обставин, за яких можливо позбавити його батьківських прав. Навіть якщо припустити, що саме бездіяльність батька призвела до розриву зв`язків між ним та його донькою, а не будь-яке ймовірне батьківське відчуження або психологічні маніпуляції над дитиною з боку її матері, то ця обставина не є достатньою для позбавлення батька батьківських прав щодо його доньки.»

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 753/2025/19 вказав, що позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

У постанові від 02.10.2019 у справі № 461/7387/16-ц Верховний Суд вказав, що «зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оцінювальний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин. За положенням ч. 6 ст. 19 СК України, суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Висновок виконавчого комітету має рекомендаційний характер. Судам слід мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Самі по собі встановлені судами факти, що батьки спілкуються з дитиною, забезпечують її матеріально, беруть участь у вихованні не у достатній мірі не може бути підставою для позбавлення батьківських прав. Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальної забезпеченості (ст. 5 Декларації про соціальні та правові принципи, що стосуються захисту і благополуччя дітей, особливо у разі передачі дітей на виховання та їх усиновлення на національному і міжнародному рівнях від 03.12.1986). Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та освідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини».

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Зокрема, вказаний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11.03.2020 у справі № 638/16622/17, від 13.04.2020 у справі № 760/468/18, від 29.04.2020 у справі № 522/10703/18, від 11.09.2020 у справі № 357/12295/18, від 29.07.2021 у справі № 686/16892/20.

Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17.10.2018 у справі № 402/428/16-ц та Верховним Судом у постановах: від 02.12.2020 у справі № 180/1954/19, від 13.11.2020 у справі № 760/6835/18, від 09.11.2020 у справі № 753/9433/17, від 02.11.2020 у справі № 552/2947/19, від 13.03.2019 у справі № 631/2406/15-ц та у постанові від 24.04.2019 у справі № 300/908/17.

У справі «Савіни проти України» (№ 39948/06 від 18 грудня 2008 року, п.п. 47-49) Європейський суд з прав людини вказує, що право батьків і дітей бути поряд одне з одним становить основоположний складник сімейного життя, а розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин.

У справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (п. 100).

Аналізуючи висновок органу опіки та піклування Корсунь-Шевченківської міської ради щодо доцільності позбавлення батьківських прав відповідача ОСОБА_5 стосовно її малолітніх дітей, суд дійшов висновку про те, що органом опіки та піклування жодним чином не мотивована саме доцільність позбавлення матері батьківських прав, не було з`ясовано можливість застосування до відповідача інших попереджувальних заходів впливу замість позбавлення батьківських прав. Найкращих інтересів дитини, яким відповідає позбавлення відповідача батьківських прав, у висновку служби не наведено. Суд вважає вказаний висновок органу опіки та піклування поверхневим, у ньому не наведено підстав та аргументів, які б вказували на доцільність застосування такого крайнього заходу, не наведено даних, які об`єктивно характеризують відповідача як особу, яка не здійснює своїх батьківських обов`язків, не з`ясовані та не встановлені фактичні обставини ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків щодо виховання дітей та можливі причини такого ухилення.

Суд зауважує, що фактично у висновку не визначені встановлені статтею 164 СК України підстави для позбавлення батьківських прав відповідачки, а наведені лише загальні норми права щодо обов`язків батьків стосовно своїх дітей.

Разом з тим, у судовому засіданні з пояснень представника органу опіки та піклування виконавчого комітету Корсунь-Шевченківської міської ради встановлено, що при розгляді питання щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_5 , комісія опитувала лише батька ОСОБА_4 та бабусю. Також під час відвідування місця проживання дітей за адресою бабусі, запитували сусідів. Думку мами дітей не з`ясовували. Дітей на засідання комісії не запрошували та не опитували, оскільки бабуся заперечувала проти цього. Жодних інших осіб, як-то викладачів школи, де навчаються діти, свідків, комісія не опитувала, як і не з`ясовувала характеризуючі дані з місця проживання/реєстрації мами. Крім того комісія не з`ясувала причин невиконання відповідачкою батьківських обов`язків. Висновок був складений на підставі наданих пояснень позивача ОСОБА_4 та його мами – бабусі дітей ОСОБА_6 , яка і займається вихованням дітей.

Доказів того, що стосовно відповідача представниками служби у справах дітей вживались заходи впливу з приводу невиконання батьківських обов`язків, в матеріалах справи відсутні. Крім того, представник служби повідомила, що сім`ї Полин не надавалась послуга соціального супроводу.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи та з`ясовано в судовому засіданні, Висновок органу опіки та піклування в особі виконавчого комітету Корсунь-Шевченківської міської ради про доцільність позбавлення батьківських прав громадянки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 відносно її малолітніх дітей ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 не затверджувався рішенням виконавчого комітету Корсунь-Шевченківської міської ради.

Тому, користуючись своїм правом, наданим положеннями ч. 6 ст. 19 СК України, суд не погоджується із висновком органу опіки та піклування, оскільки вважає його формальним, неповним та передчасним, належно не обґрунтованим.

Позивач на підтвердження позовних вимог про позбавлення батьківських прав посилається на те, що відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків відносно малолітніх дітей, разом з дитиною не проживає та ухиляється від їх виховання.

Проте в матеріалах справи відсутні докази те, що до відповідача застосовувалися заходи впливу у вигляді попередження з боку органів внутрішніх справ, накладення адміністративного стягнення, бесіди, попередження з боку органу опіки та піклування, органів місцевого самоврядування.

Також відсутні докази, що орган опіки і піклування сприяв у збереженні (відновленні) родинного та психологічного зв`язку між дітьми та мамою, надавав послуги соціального супроводу родині відповідача.

Матеріали справи не містять доказів того, що поведінка відповідача стосовно малолітніх дітей ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є свідомим нехтуванням нею своїми батьківськими обов`язками, тобто про наявність винної поведінки відповідача.

Також суду не надано негативних характеристик відповідача, що могло б вплинути на інтереси дітей. Судом не встановлено, що відповідач, як мати малолітніх дітей ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не відповідає вимогам, необхідним для виховання дітей, або що вона коли-небудь заподіяла шкоду своїм дітям, або що вона становить загрозу для здоров`я та розвитку дітей, або що спілкування із матір`ю могло порушити відповідні права дітей.

У цій справі не встановлено обставин, які б однозначно свідчили про те, що відповідач свідомо не бажає спілкуватися з дітьми, брати участь у їх вихованні, остаточно самоусунулася від виконання своїх обов`язків з виховання дітей, які залишилися проживати з бабусею.

На переконання суду, позивачем не доведено, що поведінка відповідача відносно дітей є саме свідомим нехтуванням нею своїми батьківськими обов`язками, а не збігом життєвих обставин, які склалися навколо неї: необізнаність, відсутність матеріальних коштів для утримання дитини, відсутність підтримки рідних та належного супроводу соціальних служб, тощо.

Крім того, як встановлено в судовому засіданні позивач також не займається вихованням дітей через різні життєві обставини, а саме: відбування покарання в місцях позбавлення волі, служба в Збройних Силах України. Вихованням та утриманням дітей займається мати позивача ОСОБА_6 , тобто їх бабуся, а не батьки.

Також в судовому засіданні при з`ясуванні думки малолітніх ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не було встановлено однозначного категоричного негативного відношення дітей до матері, вони бажали б відновити та налагодити відносини з мамою.

Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення батьківських прав, покладено на позивача, що відображено у висновках Верховного Суду з питань застосування норм матеріального права, які зазначені, та зокрема у постанові від 17 червня 2021 року в справі № 466/9380/17.

Разом із цим, суд враховує, що озвучена в судовому засіданні думка дитини не є доказом в розумінні статті 76 ЦПК України, і не є єдиною підставою, яка враховується при вирішенні питання про позбавлення батьківських прав, оскільки думка дитини не завжди може відповідати її інтересам, може бути висловлена під впливом певних зовнішніх факторів, яким вона через малолітній або неповнолітній вік неспроможна надавати правильну оцінку, чи інших можливих факторів впливу на неї (висновок у постанові КЦС ВС від 13 липня 2022 року у справі № 705/3040/18).

Тривала відсутність відповідача як матері поряд із дітьми дійсно могли встановити міцні родинні зв`язки бабусею, з якою їм на даний час добре проживати. Проте діти бажали б спілкуватись з мамою.

Суд вважає, що позивачем не наведено переконливих аргументів для виправдання позбавлення дітей можливості відновити зв`язок зі своєю матір`ю, позбавлення можливості такого спілкування в майбутньому. Суд вважає, що позбавлення матері всіх батьківських прав за встановлених обставин не відповідає критерію пропорційності.

Позивачем не надано доказів про те, що відповідач не надає матеріальної допомоги дітям та не бере участі в їх утриманні.

Наявні в матеріалах справи докази, зокрема, пояснення учасників процесу, вказують на помилки у поведінці відповідача, неправильні кроки у вихованні дітей та недостатню участь у їх житті, однак не можуть слугувати підставою для позбавлення її батьківських прав.

Доказів того, що мама залишала дітей у небезпеці чи якимось іншим чином шкодила їх, позивачем та його представником до матеріалів справи не додано.

Виходячи з пріоритету якнайкращих інтересів дітей, в даному випадку суд не може ухвалити рішення щодо позбавлення батьківських прав відповідача, оскільки матеріали справи доказів свідомого умисного систематичного нехтування відповідачем своїми обов`язками по відношенню до дітей не містять, а погане відношення матері до своїх дітей вбачається лише з пояснень заінтересованої сторони в справі.

Під час розгляду справи не встановлено будь-яких даних, які б свідчили про нагальну необхідність позбавлення батьківських прав ОСОБА_5 щодо її малолітніх дітей ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , та відповідно розрив сімейних зв`язків між дітьми та матір`ю.

Врахувавши конкретні обставини справи, інтереси дітей, суд дійшов висновку про недоцільність застосування до відповідача крайнього заходу впливу у виді позбавлення її батьківських прав. На переконання суду, за обставин встановлених судом, позбавлення батьківських прав матері не призведе до безумовного покращення життя малолітніх дітей. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

З огляду на викладене, суд вважає, що матеріали справи не містять достатніх відомостей для застосування такої виключної міри як позбавлення відповідача батьківських прав.

З врахуванням зазначеного, суд, оцінюючи докази в їх сукупності, за наявних на даний час обставин, не вбачає необхідності в позбавленні відповідача батьківських прав, не погоджуючись при цьому з висновком органу опіки та піклування Корсунь-Шевченківської міської ради про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_5 щодо її малолітніх дітей ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд враховує і те, що як зазначено ЄСПЛ у рішенні від 18.12.2008 у справі «Савіни проти України» (пункт 49), розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин. Таких обставин у справі не встановлено.

При цьому, суд вважає необхідним, попередити відповідача про необхідність змінити своє ставлення до виховання й утримання малолітніх дітей ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та покласти на орган опіки та піклування виконавчого комітету Корсунь-Шевченківської міської ради контроль за виконанням ОСОБА_5 своїх батьківських обов`язків відносно її малолітніх дітей.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 12, 13, 76-83, 89, 141, 258-259, 263-265, 280-282, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 в інтересах якого діє адвокат Перебийніс Світлана Василівна до ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Корсунь-Шевченківської міської ради, про позбавлення батьківських прав – відмовити.

Попередити ОСОБА_5 про необхідність змінити ставлення до виховання її малолітніх дітей – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Покласти на орган опіки та піклування виконавчого комітету Корсунь-Шевченківської міської ради контроль за виконанням ОСОБА_5 своїх батьківських обов`язків відносно її малолітніх дітей – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених законом строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Повний текст рішення суду складено 29.05.2026.

Головуючий суддя Б . К . Скирда