Рішення від 19 травня 2026 р. у справі №569/18047/25 — Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/18047/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2026 року

Рівненський міський суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Харечка С.П.,

секретар судового засідання Литвиненко В.М.,

з участю представника позивача адвоката Шевчука В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна набутого у шлюбі особистою приватною власністю, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 , в якій просить: визнати квартиру АДРЕСА_1 особистою приватною власністю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у період з 1999 року по 21 жовтня 2005 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем. У шлюбі у сторін народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Рівненського міського суду від 21.10.2005 року шлюб між сторонами було розірвано, а неповнолітню дитину ОСОБА_3 залишено на проживання та виховання матері. 02 грудня 2002 року, під час перебування у шлюбі, позивач за власні кошти придбала квартиру АДРЕСА_1 за ціною 45 500,00 грн (сорок п`ять тисяч п`ятсот гривень), що на момент укладення договору було еквівалентно 8 552 доларів США. 03 грудня 2002 року позивач зареєструвала право власності на зазначену квартиру у Рівненському міському БТІ за реєстровим №24-22-2356 та отримала реєстраційне посвідчення права власності на нерухоме майно. Вказана квартира була придбана за кредитні та позикові кошти, отримані позивачем особисто. Так, відповідно до договору позики від 27.11.2002 року позивач отримала у борг від ОСОБА_4 грошові кошти у сумі 4 250 доларів США з цільовим призначенням для купівлі квартири АДРЕСА_1 . Строк виконання зобов`язання за договором був визначений моментом пред`явлення вимоги. Зазначені грошові кошти були повернуті позивачем особисто за рахунок власних заощаджень після розірвання шлюбу з відповідачем, на виконання рішення Рівненського міського суду про стягнення заборгованості від 12.09.2024 року, що також підтверджується постановою про закінчення виконавчого провадження від 31.03.2025 року. Іншу частину коштів у розмірі 4 250 доларів США позивач отримала у ПАТ КБ «ПриватБанк» на підставі кредитного договору від 09.12.2002 року та додаткової угоди № 1 до нього, відповідно до умов яких вона зобов`язувалась повернути кредитні кошти до 29.11.2012 року. З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 09.12.2002 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та позивачем було укладено договір застави нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_1 . Вказані кредитні зобов`язання позивач виконувала самостійно. Відповідач участі у придбанні квартири не брав, оскільки з 2003 року перебував у розшуку, після чого був затриманий та близько чотирьох років утримувався у слідчому ізоляторі. Рішенням Рівненського міського суду від 03.06.2010 року ОСОБА_2 було позбавлено батьківських прав стосовно доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв`язку з ухиленням від виконання батьківських обов`язків щодо її виховання. Позивач зазначає, що під час перебування сторін у шлюбі матеріальне забезпечення сім`ї здійснювала виключно вона, оскільки відповідач не мав постійного місця роботи, а отримані ним нерегулярні доходи не використовувались в інтересах сім`ї. Крім того, з метою уникнення кримінальної відповідальності відповідач фактично не проживав разом із сім`єю, переховувався від правоохоронних органів та у зв`язку з цим був оголошений у розшук. З 2003 року позивач разом із донькою проживають окремо, позивач самостійно здійснює утримання та виховання дитини. Відповідач не підтримує стосунків із донькою та позивачкою, не цікавиться життям, станом здоров`я та розвитком дитини. У зв`язку з відсутністю письмової згоди відповідача позивач позбавлена можливості вільно розпоряджатися належним їй майном, у зв`язку з чим звертається до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 19 вересня 2025 року відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 03 листопада 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справи до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача адвокат Шевчук В.І. позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити. Пояснив, що спірна квартира була придбана сторонами під час перебування у шлюбі, однак виключно за рахунок коштів, отриманих позивачкою особисто на підставі договорів позики та кредиту. Відповідач участі у придбанні квартири, погашенні кредитних зобов`язань та утриманні сім`ї не брав. Позивач самостійно несла витрати, пов`язані з придбанням квартири, виконувала зобов`язання перед банком та позикодавцем, а після розірвання шлюбу власними коштами повністю погасила боргові зобов`язання. Крім того, відповідач фактично ухилявся від виконання сімейних та батьківських обов`язків, матеріально сім`ю не забезпечував, з 2003 року перебував у розшуку, тривалий час утримувався у слідчому ізоляторі, а в подальшому був позбавлений батьківських прав щодо спільної доньки. Усі витрати, пов`язані з утриманням дитини та забезпеченням сім`ї, несла виключно позивач. Відповідач у квартирі фактично не проживав і не мав реєстрації. Разом із тим представник позивача зазначив, що у разі, якщо суд дійде висновку про належність спірної квартири до об`єктів спільної сумісної власності подружжя, просить суд відповідно до положень сімейного законодавства відступити від засад рівності часток подружжя та визначити більшу частку у праві власності за позивачем, враховуючи, що саме позивач за рахунок власних кредитних та позикових коштів придбала квартиру та одноосібно виконала всі боргові зобов`язання, пов`язані з її придбанням.

Відповідач в судові засідання які неодноразово відкладалися у зв`язку з його неявкою не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, відзиву на позовну заяву не подав, тому суд дійшов до висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами.

Частиною 4 ст. 223 ЦПК України передбачено, що у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що з 04 вересня 1999 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб.

Рішенням Рівненського міського суду від 21 жовтня 2005 року, справа №2-9318/05, шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 розірваний, дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у разі проживання батьків окремо після розлучення залишено проживати з матір`ю.

Також згідно копії свідоцтва про розірвання шлюбу, серії НОМЕР_1 від 18 жовтня 2007 року, вбачається, що шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 розірвано, про що 18 жовтня 2007 року зроблено відповідний актовий запис № 703.

Згідно копії рішення Рівненського міського суду від 03 червня 2010 року справа №2-4459/10, ОСОБА_2 , 1975 року народження позбавлено батьківських стосовно його дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Вироком Рівненського міського суду від 12 серпня 2010 року у справі №1-120/10, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочинів передбачених ч.1 ст.255, ч.3 ст.27, ч.4 ст.190 КК України, та призначено йому покарання: за ч.1 ст.255 КК України із застосуванням ст.69 КК України - чотири роки позбавлення волі; за ч.3 ст.27, ч.4 ст.190 КК України із застосуванням ст.69 КК України - три роки позбавлення волі. На підставі ст.70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено ОСОБА_2 покарання у вигляді чотирьох років позбавлення волі. Строк відбуття покарання ОСОБА_2 рахувати з 24 квітня 2007 року зарахувавши до нього строк перебування під вартою. Стягнуто з ОСОБА_2 в доход держави 12 000 гривень на відшкодування коштів витрачених на екстрадицію з Республіки Чехія. З вироку слідує, що у серпні 2002 року ОСОБА_2 з раніше засудженим ОСОБА_6 , створили злочинну організацію з метою вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів якою керували та протягом серпня - грудня 2002 року під керівництвом ОСОБА_2 незаконно заволоділи 34835 грн. 04 коп.

За період перебування сторін у шлюбі ними було придбано майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 , що підтверджується копією договору купівлі-продажу від 02 грудня 2002 року. З даного договору вбачається, що ОСОБА_7 (продавець) продала та ОСОБА_5 (покупець) купила належну продавцю на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_1 за 45500 грн.

Вказана квартира 03.12.2002 року зареєстрована за ОСОБА_5 в Рівненському МБТІ в реєстровій книзі за реєстровим номером №24-22-2356 на підставі договору купівлі-продажу від 02 грудня 2002 року, реєстраційний номер №5801.

Постановою від 26 жовтня 2023 року про відмову вчиненні нотаріальної дії приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу Рівненської області Матвєєва Оксана Віталіївна відмовила ОСОБА_8 у вчиненні нотаріальної дії - посвідчення договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 . У постанові зазначено, що квартира належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого Кострикіним В.І. приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Рівненської області 02 грудня 2002 року. Право власності зареєстровано в МБТІ 03.12.2002 року на паперових носіях в реєстровій книзі за номером №24-22-2356, що підтверджується випискою з матеріалів інвентаризаційної справи №4229 від 20 жовтня 2023 року Комунальним Рівненським МБТІ 18 травня 2004 року. Під час вчинення поданих документів нотаріусом з`ясовано, що на момент придбання зазначеної квартири ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Зазначений шлюб розірвано на підставі рішення Рівненського міського суду від 21 жовтня 2005 року. Нотаріусом було вказано ОСОБА_1 про необхідність надання також згоди її колишнього чоловіка ОСОБА_2 на продаж спільного майна. Разом з тим ОСОБА_1 повідомила, що вказана вище квартира є її особистою приватною власністю, оскільки придбана за її особисті кошти. Окрім того вона зазначила, що шлюбний контракт між ними не укладався. При цьому жодного документа на підтвердження факту належності їй даної квартири на праві особистої приватної власності вона не надала.

Позивачем до матеріалів справи долучено копію договору про відкриття та обслуговування карткового рахунку № НОМЕР_2 від 09 грудня 2002 року між ЗАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_5 , додаткова угода №1 до договору про відкриття та обслуговування карткового рахунку, відповідно до якої ОСОБА_5 банк встановив кредитний ліміт в розмірі 4250 доларів США, остаточне погашення заборгованості за кредитним лімітом необхідно провести до 29 листопада 2012 року.

Згідно договору про заставу від 09 грудня 2002 року ОСОБА_5 з однієї сторони та ЗАТ КБ «Приватбанк» з другої сторони уклали договір про наступне. Згідно договору про відкриття та обслуговування карткового рахунку № НОМЕР_2 від 09 грудня 2002 року та додатків до нього заставодержатель встановлює заставодавцю кредитний ліміт в сумі 4250 доларів США, строком до 29 листопада 2012 року з щомісячною сплатою процентів за користування кредитом виходячи з 16% річних. В забезпечення своєчасного повернення отриманої за кредитним договором, суми процентів за її використання, всіх стягнень, передбачених кредитним договором, а також витрат пов`язаних з реалізацією застави, заставодавець, заставив квартиру, яка належить йому на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу посвідченого 02 грудня 2002 року приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Кострикіним В.І., що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

Також згідно копії договору позики грошей від 27 листопада 2002 року, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 уклали договір позики грошей, згідно з якого ОСОБА_5 позичила у ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 4250 доларів, що в гривневому еквіваленті становить 22625 грн 50 копійок. Строк виконання позичальником обов`язку повернути позичену грошову суму за договором визначений моментом пред`явлення вимоги.

Згідно копії постанови про закінчення виконавчого провадження від 31.03.2025 року ВП №76820023, головним державним виконавцем відділу ДВС у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Кирилюк Надією Михайлівно закінчено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №569/11240/24 від 26.11.2024 року виданого Рівненським міським судом Рівненської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 заборгованості за договором позики від 27 листопада 2002 року в розмірі 4250 доларів США, що згідно з офіційним курсом НБУ станом на день пред`явлення позову еквівалентно 154957 гривень 55 копійок та витрат понесених позивачем про сплату судового збору в розмірі 1549 грн 58 коп.

Згідно копії трудової книжки серії НОМЕР_3 , вбачається, що ОСОБА_1 02 вересня 2002 року працювала на посаді директора ТОВ «Мілфарм» та звільнена з роботи 04 лютого 2005 року. Також, 26 березня 2008 року вона прийнята на посаду касира ТОВ «Брокард Україна», 20.09.2012 року переведена на посаду адміністратора та 15 вересня 2015 року звільнена з посади за власним бажанням.

З копії листа АТ КБ «Приватбанк» від 02 жовтня 2025 року вбачається, що заборгованість по кредитному договору №ROH0G01051417C від 09 грудня 2002 року у ОСОБА_1 відсутня, закриття угоди 15 квітня 2008 року, що підтверджується довідкою про відсутність заборгованості.

З наданих на виконання ухвали суду від 10 грудня 2025 року копій документів, про вчинення приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Кострикіним Володимиром Івановичем нотаріальної дії 02.12.2002 року (договору купівлі продажу квартири), вбачається, що в них відсутня заява ОСОБА_2 про надання згоди другого з подружжя на придбання ОСОБА_8 квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 .

За загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі убачається, що спірні правовідносини у сторін виникли за положеннями Кодекс про шлюб та сім`ю України (далі - КпШС України ), який був чинним до 01 січня 2004 року.

Згідно зі статтею 22 КпШС України майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

Стаття 28 КпШС України, в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними. В окремих випадках суд може відступити від начала рівності часток подружжя, враховуючи інтереси неповнолітніх дітей або інтереси одного з подружжя, що заслуговують на увагу. Суд може визнати майно, нажите кожним із подружжя під час їх роздільного проживання при фактичному припиненні шлюбу, власністю кожного з них.

У відповідності до ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами частин 1 та 2 ст. 372 ЦК України передбачено, що майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом.

На час розірвання шлюбу між сторонами діяли норми СК України.

Частитпною 2 статті 70 СК України передбачено, що при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

Отже, вирішуючи спори між подружжям про майно, судам необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, частина третя статті 368 ЦК України), відповідно до частин другої і третьої статті 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Законом встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована, й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує (див., зокрема, постанову Великої Палати Верховного Суду від 11 жовтня 2023 року у справі № 756/8056/19 (провадження № 14-94цс21)).

Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 набута сторонами під час шлюбу.

Разом із тим положення частинидругої статті 28 КпШС Українитак і частини другої статті 70 СК України дають суду право відступити від засади рівності часток подружжя за наявності обставин, що мають істотне значення.

Встановлено, що основний тягар витрат, пов`язаних із придбанням спірної квартири, несла саме позивачка ОСОБА_1 за рахунок отриманих нею позикових коштів. Заборгованість за договором позики погашена позивачкою після розірвання шлюбу за рахунок її власних коштів, що підтверджується постановою державного виконавця про закінчення виконавчого провадження. Доказів, того що відповідач брав участь у виконанні боргових зобов`язань матеріали справи не містять. Відсутні відомості про його реєстрацію у квартирі. Також судом встановлено, що з 2003 року відповідач переховувався від правоохоронних органів, перебував у розшуку, був затриманий та в подальшому засуджений вироком суду до покарання у виді позбавлення волі, що свідчить про його фактичну відсутність у сім`ї та відсутність будь-якої участі у фінансовому забезпеченні родини, утриманні дитини та сплаті витрат, пов`язаних із квартирою. Відповідач був позбавлений батьківських прав щодо спільної доньки, що додатково підтверджує його тривале ухилення від виконання сімейних та батьківських обов`язків.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для відступу від засади рівності часток подружжя та визнання за позивачкою права особистої приватної власності на 4/5 частки квартири, оскільки саме така частка є співмірною фактичному внеску позивачки у придбання, утримання та збереження спірного майна.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4-12, 76-82, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 280-289 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна набутого у шлюбі особистою приватною власністю – задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на 4/5 частки квартири, за адресою: АДРЕСА_2 .

Заочне рішення може бути переглянуто Рівненським міським судом Рівненської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду або через Рівненський міський суд Рівненської області протягом тридцяти днів з дня складення повного заочного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , остання відома адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Повний текст рішення виготовлено 29.05.2026 року.

Суддя Харечко С.П.