Рішення від 27 травня 2026 р. у справі №559/1379/26 — Дубенський міськрайонний суд Рівненської області

Справа № 559/1379/26

Провадження № 2/559/1394/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2026 року місто Дубно

Дубенський міськрайонний суд Рівненської області в складі головуючої судді Жуковської О.Ю., з участю секретаря судового засідання Джигирей В.В., розглянувши у спрощеному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивачка посилається на те, що позивач з відповідачем по справі перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням суду від 16.06.2025 розірвано. Від шлюбу мають четверо дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Рішенням Дубенського міськрайонного суду від 30.11.2011 з ОСОБА_2 на користь позивачки було стягнуто аліменти аліменти на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , а також аліменти на її утримання як дружини до досягнення сином ОСОБА_6 трирічного віку. На виконання зазначеного рішення було відкрито виконавче провадження ВП30641989, яке на даний час не закрите. Також, 09.04.2025 Дубенським міськрайонним судом видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 на користь позивачки на утримання малолітньої доньки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі частина його заробітку, починаючи з 04.04.2025 і до досягнення дитиною повноліття. На виконання судового наказу було відкрито виконавче провадження ВП77906859. Відповідач рішень суду не виконує та не сплачує аліменти на утримання дітей. Як свідчить розрахунок заборгованість зі сплати аліментів по ВП30641989 становить 128351,02 грн., заборгованість по ВП77906859 становить 1438,20 грн. Враховуючи вимоги ст. 196 СК України, вважає, що є усі підстави для стягнення з відповідача пені у розмірі 100% розміру заборгованості, а саме у розмірі 129789,22 грн.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, згідно якого позовні вимоги не визнає та вважає їх безпідставними та необґрунтованими. У відзиві вказує, що на підставі рішень суду на сьогодні відкрито два виконавчих провадження, з яких вбачається, що він сплачує аліменти на утримання дітей безперервно, починаючи з 2012 року. Зазначає, що він має інвалідність ІІІ групи з дитинства по зору, отримує пенсію по інвалідності у розмірі 3725 грн., інших доходів не має та мати не може в силу стану здоров`я. Аліменти за рішеннями суду стягуються виключно з єдиного джерела його доходу – пенсії по інвалідності, при цьому стягненню підлягає половина його пенсійного забезпечення. Беручи до уваги стан його здоров`я, відповідач вважає, що заборгованість по аліментах виникла не з його вини, він не є таким, що ухиляється від виконання сімейного обов`язку щодо сплати аліментів на дітей. Також зазначає, що розрахунок пені за несплату аліментів нараховано відповідачу починаючи з 2011 року, відтак позивачкою пропущено строк позовної давності. Тому просить відмовити у позові у повному обсязі, однак, якщо суд прийде до переконання про наявність підстав для задоволення позовних вимог, просить застосувати ч. 2 ст. 196 СК України та зменшити розмір неустойки.

ІІ. Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 21.04.2026 відкрито провадження у справі та ухвалено проводити розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач ухвалу про відкриття провадження та копію позовної заяви з додатками отримав 02.05.2026, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення. Наявний відзив, додаткових заяв та клопотань до суду не надходило.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося

ІІІ. Фактичні обставини справи.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі та є батьками чотирьох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.4-7).

Рішенням Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 16.06.2025 шлюб між сторонами розірвано (а.с.12).

Рішенням Дубенського міськрайонного суду від 30.11.2011 з ОСОБА_2 стягнуто на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 350 грн. щомісячно, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 350 грн. щомісячно, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі 300 грн. щомісячно, а також стягнуто аліменти на утримання позивачки як дружини у розмірі 300 грн. щомісячно до досягненням сином ОСОБА_6 трирічного віку (а.с.11).

Крім того, Дубенським міськрайонним судом 09.04.2025 видано судовий наказ яким стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі частина його заробітку, починаючи з 04.04.2025 і до досягнення донькою повноліття (а.с.13).

Неповнолітні діти сторін ОСОБА_8 та ОСОБА_5 зареєстровані та проживають з позивачкою за адресою АДРЕСА_1 (а.с.8,10).

Згідно розрахунку Дубенського відділу державної виконавчої служби у Дубенському районі Рівненської області Львівського міжрегіонального управління міністерства юстиції при примусовому виконанні виконавчого листа №2-1326 про стягнення аліментів, заборгованість по сплаті аліментів ОСОБА_2 станом на 01.12.2025 становила 128351,02 грн. Зазначено, що утримання аліментів здійснюється із пенсії боржника (а.с.14-16).

Згідно розрахунку Дубенського відділу державної виконавчої служби у Дубенському районі Рівненської області Львівського міжрегіонального управління міністерства юстиції при примусовому виконанні судового наказу від 09.04.2025, заборгованість по сплаті аліментів ОСОБА_2 станом на 31.03.2026 становила 10 381,95 грн. (а.с.17).

Згідно розрахунку позивачки, розмір неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів за ВП 30641989 період з 27.10.2021 по 10.04.2026 становить 128351 грн. ; розмір неустойки по ВП 77906859 за період з 04.04.2025 по 10.04.2026 становить 1438 грн. (а.с.18).

Також, судом встановлено, що ОСОБА_2 являється інвалідом ІІІ групи з дитинства по зору. Згідно довідки МСЕ серії РВН №128708, останньому встановлена інвалідність ІІІ групи довічно. Протипоказана праця з напруженням зору (а.с.29,30).

Згідно довідки ГУПФ України в Рівненській області №1404/02.16 від 08.05.2026, ОСОБА_2 перебуває на обліку в Пенсійному фонді України з 18.04.2000 по довічно і отримує пенсію по інвалідності. Розмір призначеної пенсії 3725 грн. Згідно довідки про доходи №2739 8020 9577 2726, сукупна сума пенсії з 01.04.2025 по 30.04.2026 складає 22001,50 грн. (а.с.31,32).

IV. Норми права, які застосував суд.

Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч. 3 ст. 51 Конституції України).

Статтею 180 СК України встановлений обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Відповідно до ст. 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак, таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

У статті 196 СК України не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення.

Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки, аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення.

Отже, зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.

Вказаний висновок, який викладений у постанові Верховного Суду від 25 квітня 2018 року по справі № 572/1762/15-ц (провадження № 14-37цс18), враховується судом в порядку ч.4 ст.263 ЦПК України.

Стаття 196 СК України обмежує розмір неустойки (пені) 100 відсотками заборгованості. Таким чином, розмір неустойки (пені) за прострочення сплати відповідачем аліментів на утримання неповнолітніх дітей, який підлягає стягненню з ОСОБА_2 відповідно до закону становить 129789,22 грн.

Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів. Ухиленням від сплати аліментів слід вважати дії або бездіяльність винної особи, спрямовані на невиконання рішення суду про стягнення з неї на користь стягувача визначеної суми аліментів. Тлумачення статті 196 СК України свідчить про те, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. При цьому, у статті 196 СК України не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення.

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев`ята статті 7 СК України). Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів (частина друга статті 196 СК України)

При вирішенні питання про стягнення пені (статті 196 СК) законодавець надає суду право зменшувати розмір пені, а не звільняти платника аліментів від її сплати; тлумачення ч. 2 ст. 196 СК свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов`язкової наявності одночасно двох підстав, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них. Суд при вирішенні питання про зменшення розміру неустойки враховує матеріальний та/або сімейний стан платника аліментів. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити матеріальний та/або сімейний стан платника аліментів як підстав для зменшення розміру пені. Такий матеріальний та/або сімейний стан платника аліментів має доводитися платником на момент коли відбулося прострочення чи повна несплата аліментів.

Визначення справедливого та розумного розміру пені при застосуванні конструкції зменшення розміру пені належить до суддівського розсуду. Суд має забезпечити, щоб зменшення пені не порушувало права одержувача аліментів, але водночас не створювало надмірного фінансового навантаження для платника аліментів. Пеня має бути співрозмірною з правопорушенням (зокрема, прострочення, невиконанням зобов`язань, наявність/відсутність часткової оплати). Розмір пені має залишатися співрозмірним із розміром основного зобов`язання, тому суд не може зменшувати пеню до такої міри, що виключала б її роль як "стимулу" для своєчасного виконання аліментних зобов`язань. Вказана правова позиція викладена у Постанові ВСУ № 932/541/23 від 18.05.2025.

V. Мотивована оцінка і висновки суду.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 відповідно до рішення суду від 30.11.2011 та судового наказу від 09.04.2025, зобов`язаний сплачувати на користь позивачки аліменти на утримання дітей. Згідно з розрахунком державного виконавця при примусовому виконанні виконавчого листа №2-1326 про стягнення аліментів, заборгованість по сплаті аліментів ОСОБА_2 станом на 01.12.2025 становить 128351,02 грн., при примусовому виконанні судового наказу від 09.04.2025, заборгованість по сплаті аліментів останнього станом на 31.03.2026 становить 1438,20 грн. Матеріали справи свідчать, що прострочення виконання зобов`язання відбулося з вини відповідача, що є першочерговою підставою для застосування відповідальності у виді пені.

Разом з тим, відповідно до частини другої статті 196 СК України, розмір пені може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного становища платника аліментів. Відповідачем на підтвердження заперечень проти позовних вимог надано довідку МСЕК, відповідно до якої йому встановлено ІІІ групу інвалідності безстроково, а також довідку про доходи, згідно з якою єдиним джерелом його існування є пенсія по інвалідності у розмірі 3725 грн. на місяць. Суд зазначає, що статус особи з інвалідністю ІІІ групи з дитинства не позбавляє відповідача можливості працювати, а тому не є підставою для звільнення його від сплати пені, бо він є працездатним і коли від нього народилося на світ четверо дітей, двоє з яких ще неповнолітні, то він повинен докладати зусиль, щоб їх утримувати і сплачувати аліменти, бо це його імперативний обов`язок як батька. Водночас, в акті огляду МСЕК зазначено, що ОСОБА_2 протипоказана праця саме з напруженням зору, що об`єктивно обмежує можливість його працевлаштування для виконання більш кваліфікованої роботи, він потребує додаткових витрат на медичне обслуговування та придбання ліків, що погіршує його матеріальне становище, це зменшує його фінансову спроможність щодо одномоментної виплати нарахованої суми неустойки у повному обсязі.

Суд зазначає, що право суду на зменшення розміру пені є проявом суддівської дискреції з метою дотримання балансу інтересів сторін. Неустойка за своєю правовою природою є заходом стимулювання та відповідальності, а не засобом збагачення одержувача чи інструментом доведення платника до межі бідності.

Враховуючи викладене, тривалість прострочення, стан здоров`я платника, його скрутне матеріальне становище, суд, керуючись принципами розумності, справедливості та співмірності, вважає заявлений позивачкою розмір пені у сумі 129789,22 грн. надмірним та приходить до висновку про наявність законних підстав для зменшення розміру неустойки (пені) до 80 000 грн.

Суд не приймає до уваги твердження відповідача щодо пропуску позивачкою строку позовної давності, яка встановлена до вимоги про стягнення неустойки в 1 рік оскільки згідно зі ст. 20 СК України, до вимог про стягнення пені за прострочення сплати аліментів не застосовується позовна давність. Зобов`язання зі сплати аліментів є триваючим, а тому право на стягнення неустойки (пені) на підставі статті 196 СК України не обмежене строками позовної давності. Нарахування пені здійснюється за весь період існування заборгованості (в межах 100% боргу за кожен місяць) до дня її фактичного погашення.

В підсумку суд задовольняє позовні вимоги частково.

Щодо розподілу судових витрат, згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Оскільки, позивачка відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору, із відповідача слід стягнути судовий збір у дохід держави у розмірі 1331,20 грн.

За таких обставин, керуючись ст.ст. 4, 10, 18, 76, 95, 133, 133, 137, 141, 258, 263-265 ЦПК України, ст.ст.180, 182, 184, 192 СК України, ст.ст. 4, 5 ЗУ «Про судовий збір», суд,

УХВАЛИВ:

позов задовольнити частково: стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за несплату аліментів на утримання дітей у розмірі 80 000 (вісімдесят тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави (в особі Державної судової адміністрації України) судовий збір у розмірі 1331 (одну тисячу триста тридцять три) гривні 20 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його підписання до Рівненського апеляційного суду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя: О.Ю. Жуковська