Рішення від 27 травня 2026 р. у справі №940/563/26 — Тетіївський районний суд Київської області

28.05.2026 Провадження по справі № 2/940/488/26

Справа № 940/563/26

РІШЕННЯ

Іменем України

28 травня 2026 року Тетіївський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Самсоненка Р.В.

за участю секретаря судових засідань Зіп`юк Т.А.

позивачки ОСОБА_1

представника позивачки ОСОБА_2

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду в м. Тетієві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ земельної ділянки,

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просить припинити право спільної часткової власності її та ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 2,3407 га з кадастровим номером – 3224684400:04:001:0019, що розташована на території Кошівської сільської ради, Білоцерківського району, Київської області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, шляхом її поділу в натурі, та виділити їй в натурі у приватну власність 3/4 частки земельної ділянки, що становить площу 1,7555 га із земельної ділянки площею 2,3407 га., кадастровий номер - 3224684400:04:001:0019, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Кошівської сільської ради, Білоцерківського району, Київської області.

В обґрунтування позову зазначено, що позивачка після смерті свого батька ОСОБА_4 , смерть якого настала ІНФОРМАЦІЯ_1 , успадкувала частки земельної ділянки площею 2,3407 га з кадастровим номером – 3224684400:04:001:0019, що розташована на території Кошівської сільської ради, Білоцерківського району, Київської області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Окрім неї спадкоємцем 1/4 частки вищезазначеної земельної ділянки успадкував відповідач – ОСОБА_3 , однак станом на 26.03.2026 свідоцтво на спадщину він не отримав.

В даний час між сторонами виник спір з приводу використання та розпорядження земельною ділянкою. Позивачка має намір належну їй частину земельної ділянки здати в оренду, проте не може цього зробити без згоди та належного оформлення права власності відповідача на його частину. Відповідач не оформлює свою частку на дану земельну ділянку і відмовляється укладати договір поділу.

У зв`язку із тим, що добровільно відповідач не надає свого дозволу на виділення частки позивачки із спільної власності, позивачка змушена звернутись з відповідною позовною заявою до суду.

Ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 20.04.2026 відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.

У підготовчому засіданні позивачка та її представник адвокат Неживок І.В. позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 у підготовче засідання не прибув, до суду надав заяву в якій він просить розгляд справи проводити без його участі, позовні вимоги визнає в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов наступного висновку.

Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до вимог ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно із ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що згідно із свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 21.12.2021, виданим державним нотаріусом Тетіївського районного нотаріального округу Київської області Бурлаченко О.Г., ОСОБА_1 , є власником 3/4 частки земельної ділянки площею 2,3407 га з кадастровим номером – 3224684400:04:001:0019, що розташована на території Кошівської сільської ради, Білоцерківського району, Київської області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Вказане також підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі 21.12.2021 № 67893206 та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, сформованим 21.12.2021 за номером 291682842 ( а. с. 8-10).

З матеріалів спадкової справи № 182/2021 заведеної до майна померлого ОСОБА_4 встановлено, що 25.12.2020 з заявою про прийняття спадщини після смерті батька до приватного нотаріуса Шосткинського міського нотаріального округу Сидорової А.В. звернувся відповідач ОСОБА_3 ( а. с. 36).

Відповідно до схеми розподілу земельної ділянки, виготовленої сертифікованим землевпорядником ОСОБА_5 передбачено розподіл земельної ділянки 2,3407 га з кадастровим номером – 3224684400:04:001:0019, що розташована: Київська область, Білоцерківський (в минулому Тетіївський) район, Тетіївська міська (в минулому Кошівської сільської) рада, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва: ділянка № НОМЕР_1 , площею - 0,5852 га., та ділянка № НОМЕР_2 , площею - 1,7555 га. ( а. с. 14).

Згідно із схемою визначений попередній можливий розподіл земельної ділянки з кадастровим номером 3224684400:04:001:0019 в натурі між власниками, які є сторонами по справі.

Відповідно до частин п`ятої статті 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до частин першої та другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Поняття спільної часткової власності визначено у частині першій статті 356 ЦК України як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності.

Право спільної часткової власності це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле.

Частиною першою статті 86 ЗК України передбачено, що земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність).

Відповідно до частини першої статті 88 ЗК України володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди у судовому порядку.

Згідно з частиною третьою статті 358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Відповідно до положень ч. ч. 1 та 3 ст. 364, ч. 2 ст. 367 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

За правилом ч. 1 ст. 183 ЦК України подільною є річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення.

На підтвердження можливості проведення виділу у натурі належної позивачці частки із майна, тобто земельної ділянки, позивачкою надано схему розподілу земельної ділянки, згідно якої поділ земельної ділянки можливий, при цьому розмір таких земельних ділянок кожного із співвласників, які залишилися після виділення її часток в окремі ділянки, розміром 0,5852 га. та 1,7555 га. відповідає їх часткам та .

Право власника частки земельної ділянки на її виділ в натурі закріплено законодавчо та для звернення до суду за вирішенням питання про виділ земельної ділянки в натурі зі спільної часткової власності вимагає наявність спору щодо погодження такого виділу з іншими співвласниками.

Як визначено п. 54 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ від 25.12.2015 № 1127, для державної реєстрації права власності, у зв`язку з поділом, виділом частки або об`єднанням земельної ділянки, закінченого будівництвом об`єкта подаються: 1) документ, що посвідчує право власності на земельну ділянку, закінчений будівництвом об`єкт, що поділяється, частка з якого виділяється чи об`єднується (крім випадків, коли право власності на таке майно вже зареєстровано в Державному реєстрі прав або коли для державної реєстрації права власності подається документ, передбачений підпунктом 2 цього пункту); 2) договір про поділ спільного майна або договір про виділ у натурі частки із спільного майна, або відповідне рішення суду (у разі належності земельної ділянки, закінченого будівництвом об`єкта, що поділяється або частка з якого виділяється, на праві спільної власності та прийняття співвласниками рішення щодо поділу спільного майна або виділу в натурі частки із спільного майна, що має наслідком припинення права спільної власності для всіх або одного із співвласників, що здійснює виділ у натурі частки).

Положеннями ст. 41 Конституції України, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, крім випадків та у порядку, встановленому законом. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

З матеріалів справи вбачається, що сторони не дійшли згоди щодо спільного користування земельною ділянкою, а тому позивачка не може вільно розпоряджатися своєю часткою.

Отже, даючи оцінку доказам у справі, суд враховує, що позивачці належить частки земельної ділянки площею 2,3407 га з кадастровим номером – 3224684400:04:001:0019, що розташована на території Кошівської сільської ради, Білоцерківського району, Київської області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, тоді як інші частки належить відповідачу, який добровільно не виявив бажання здійснити її поділ, разом з тим до суду надав заяву про визнання позову, а відтак суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх задоволення.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 січня 2020 року у справі № 243/6275/16-ц зроблено висновок, що «Спадщина належить спадкоємцям, які прийняли її на праві спільної часткової власності (частина четверта статті 355 ЦК України), а тому при її поділі застосовуються правила передбачені в главі 26 ЦК України, які регулюють відносини спільної часткової власності. Якщо згоди про поділ спадщини досягти не вдалося, то поділ провадиться в судовому порядку відповідно до часток, які належать кожному із спадкоємців за законом або за заповітом. Вирішення судового спору щодо поділу спадкового майна не залежить від отримання спадкоємцями свідоцтва про право на спадщину».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 травня 2021 року у справі № 501/2148/17 (провадження № 61-22087св19) зроблено висновок, що відповідно до статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється. Виходячи з аналізу змісту наведених норм права, поняття «поділ» та «виділ» не є тотожними. При поділі майно, що знаходиться в спільній частковій власності, поділяється між усіма співвласниками, і правовідносини спільної часткової власності припиняються. При виділі частки правовідносини спільної часткової власності, як правило, зберігаються, а припиняються лише для співвласника, частка якого виділяється. Винятком з цього правила є ситуація, коли майно належить на праві спільної часткової власності двом співвласникам, тоді має місце поділ спільного майна. Тобто, поділ спільного майна відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку в спільному майні однією суттєвою ознакою у разі поділу майна право спільної часткової власності на нього припиняється. Розглядаючи справу, суди першої та апеляційної інстанцій на наведене уваги не звернули, не врахували, що спірне майно належить на праві спільної часткової власності двом співвласникам, у зв`язку з чим виділ частки в цьому майні лише для позивача є неможливим, а можливий поділ цього майна в натурі між сторонами, у разі якого право спільної часткової власності на нього припиняється.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

За встановлених обставин суд, дотримуючись завдання цивільного судочинства, яким є, зокрема, справедливий та неупереджений розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, виходячи з презумпції рівності часток співвласників земельної ділянки, приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення шляхом здійснення поділу земельної ділянки площею 2,3407 га з кадастровим номером – 3224684400:04:001:0019, що розташована на території Кошівської сільської ради, Білоцерківського району, Київської області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка перебуває у спільній частковій власності двох співвласників, які є сторонами по справі, шляхом виділення кожному з них у володіння та користування частки спільного майна в натурі, яка відповідає їх частці, а саме площею 0,5852 га., що відповідає частці земельної ділянки, та 1,7555 га., що відповідає частки земельної ділянки, згідно схеми розподілу земельної ділянки, виготовленої сертифікованим землевпорядником ОСОБА_5 .

Відповідно до ст. 264 ЦПК України суд під час ухвалення рішення вирішує питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Як встановлено судом, позивачкою понесені судові витрати у вигляді судового збору за подання позовної заяви в сумі 1331,20 грн., що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки № 1.598880991.1 від 01.04.2026.

Згідно із ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

До початку розгляду справи по суті від відповідача надійшла заява про визнання позову в повному обсязі, з цього виходить, що судом вирішується питання про повернення позивачці 50% від суми сплаченого судового збору, а саме, 665,60 грн., та стягнення з відповідача частини судового збору у зв`язку з визнанням позову у розмірі 665,60 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 16, 316, 317, 319, 321, 364, 367 ЦК України, ст. ст. 86, 88 ЗК України, ст. ст. 4, 12, 13, 76, 81, 89, 141, 200, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ земельної ділянки - задовольнити.

В порядку поділу майна в натурі виділити у власність ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , земельну ділянку площею 1,7555 га, що відповідає частки земельної ділянки площею 2,3407 га з кадастровим номером – 3224684400:04:001:0019, що розташована на території Кошівської сільської ради, Білоцерківського району, Київської області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, згідно схеми розподілу земельної ділянки, що виготовлена сертифікованим землевпорядником ОСОБА_5 .

В порядку поділу майна в натурі виділити у власність ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , земельну ділянку площею 0,5852 га, що відповідає частки земельної ділянки площею 2,3407 га з кадастровим номером – 3224684400:04:001:0019, що розташована на території Кошівської сільської ради, Білоцерківського району, Київської області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, згідно схеми розподілу земельної ділянки, що виготовлена сертифікованим землевпорядником ОСОБА_5 .

Припинити право спільної часткової власності на земельну ділянку площею 2,3407 га, кадастровий номер - 3224684400:04:001:0019, що розташована на території Кошівської сільської ради, Білоцерківського району, Київської області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , понесені судові витрати у виді сплаченого судового збору в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , з Державного бюджету 50 відсотків від суми сплаченого судового збору згідно з квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки № 1.598880991.1 від 01.04.2026 в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Р.В. Самсоненко