Рішення від 28 грудня 2025 р. у справі №367/2343/20 — Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/2343/20

Провадження №2/367/373/2025

РІШЕННЯ

Іменем України

29 грудня 2025 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:

головуючого - судді Кравчук Ю.В.,

за участю:

секретаря судових засідань – Опанасенко А.А.,

позивача – ОСОБА_1 ,

представника позивача – ОСОБА_2 ,

представника відповідача – ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ірпені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Легка Галина Іванівна, про поділ спільного майна подружжя, та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Легка Галина Іванівна, про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу і визнання майна спільною сумісною власністю, -

в с т а н о в и в :

У квітні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Ірпінського міського суду Київської області із позовною заявою до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Легка Галина Іванівна, про поділ спільного майна подружжя.

Обґрунтовуючи позов, позивач зазначає, що вона та відповідач ОСОБА_4 одружувались двічі. Перший шлюб був розірваний 24 листопада 2005 року.

Вказує, що 11 червня 2014 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Чернігівського районного управління юстиції у Чернігівській області було зареєстровано другий шлюб між нею та ОСОБА_4 , про що був зроблений відповідний актовий запис № 19 і видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 від 11 червня 2014 року.

Стверджує, що фактично шлюбні стосунки із ОСОБА_4 були припинені з лютого місяця 2020 року, і на час подання даної позовної заяви в провадженні Ірпінського міського суду Київської області перебуває справа № 367/1744/20 про розірвання шлюбу між нею та відповідачем ОСОБА_4 .

Зазначає, що в період другого шлюбу, до моменту фактичного припинення шлюбних відносин, було набуто наступне спірне майно: земельна ділянка кадастровий номер 3210800000:01:062:0116, площа 0,0323 га, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до договору купівлі-продажу від 19 червня 2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Легкою Галиною Іванівною, реєстровий номер 1366; житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 133,1 кв. м, житловою площею 59,6 кв. м., відповідно до договору купівлі-продажу від 19 червня 2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Легкою Галиною Іванівною, реєстровий номер 1363.

Вказує, що за спільною згодою з ОСОБА_4 право власності на земельну ділянку і житловий будинок було зареєстровано за останнім, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 205851129 від 01 квітня 2020 року.

Наголошує на тому, що спірне майно було набуте частково за спільні кошти та частково за її особисті кошти.

Зазначає, що 30 червня 2017 року між нею та ОСОБА_5 , від імені якого діяв ОСОБА_6 було укладено договір про завдаток.

Вказує, що відповідно до пунктів 1.1. і 1.2. даного договору сторони зобов`язались в строк до 01 серпня 2017 року укласти в письмовий або нотаріальній формі Попередній договір купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки. Договірна вартість житлового будинку та земельної ділянки на день укладання договору становили 2 210 000 гривень 00 копійок, що еквівалентно 85 000 доларів США по комерційному курсу на день оплати.

Стверджує, що передбачена передоплата (завдаток) у розмірі 130 000 гривень 00 копійок, що еквівалентно 5000 доларів США, була сплачена у день підписання договору про завдаток.

Зазначає, що 26 липня 2017 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 було укладено Попередній договір купівлі-продажу нерухомості, посвідчений приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Нельзіним Максимом Сергійовичем, реєстраційний номер 4207.

Вказує, що відповідно до п. 1.1. Попереднього договору, сторони зобов`язались не пізніше 10 червня 2018 року укласти і належним чином нотаріально посвідчити договори купівлі-продажу (основні договори) нерухомості, а саме житлового будинку та земельної ділянки.

Стверджує, що таким чином, був укладений один Попередній договір щодо двох об`єктів нерухомого майна – житлового будинку та земельної ділянки.

Зазначає, що згідно з п. 2.5. Попереднього договору, загальна ціна житлового будинку і земельної ділянки в сумі становила 2 193 000 гривень 00 копійок.

Вказує, що розрахунки здійснювались загальною сумою за ці два об`єкти, що було передбачено умовами Попереднього договору.

Стверджує, що згідно з п. 2.1. Попереднього договору, в рахунок оплати ціни продажу житлового будинку та земельної ділянки, в день і до підписання даного договору ОСОБА_4 сплатив ОСОБА_5 аванс у розмірі 1 419 000 гривень 00 копійок, що еквівалентно 55 000 доларів США, який при розрахунку за основними договорами, зараховується у ціну житлового будинку та земельної ділянки.

Позивач зазначає, що для здійснення авансу за Попереднім договором, перед його підписанням, у той же день 26 липня 2017 року вона продала двокімнатну квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , згідно з договором купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Шурпіновим Василем Івановичем, реєстровий номер 703.

Вказує, що продаж даної квартири хоч і відбувся у період перебування у шлюбі з ОСОБА_4 , згода останнього була не потрібна, оскільки дану квартиру вона придбала 27 липня 2010 року, тобто до реєстрації шлюбу, про що зазначено у пунктах 1.1., 4.5. договору купівлі-продажу квартири.

Зазначає, що таким чином її особисті грошові кошти в розмірі 1 408 000 гривень 00 копійок, які були отримані за продаж квартири, були внесені в якості авансу за Попереднім договором у день його укладання.

Стверджує, що відповідно до п. 2.2. Попереднього договору, решту частину авансу, що також зараховується у ціну житлового будинку та земельної ділянки, а саме 774 000 гривень 00 копійок, що еквівалентно 30 000 доларів США, ОСОБА_4 зобов`язується оплачувати ОСОБА_5 щомісячно, рівними платежами у сумі, що еквівалентно 3 000 доларів США, з 01 по 10 числа кожного місяця до 10 червня 2018 року включно. Всі платежі підтверджуються актами прийому-передачі.

Вказує, що за рахунок спільних сумісних коштів подружжя були здійсненні всі необхідні платежі на суму 774 000 гривень 00 копійок, що підтверджується актами прийому-передачі від 05 вересня 2017 року, 03 жовтня 2017 року, 10 листопада 2017 року, 08 грудня 2017 року, 10 січня 2018 року, 10 лютого 2018 року, 06 квітня 2018 року, 11 травня 2018 року.

Зазначає, що 19 червня 2018 року були укладені основні договори, а саме: договір купівлі продажу земельної ділянки та договір купівлі-продажу житлового будинку.

Стверджує, що відповідно до п. 2.1. договору купівлі-продажу земельної ділянки, ціна земельної ділянки зазначена у розмірі 13 920 гривень 65 копійок.

Згідно з п. 4 договору купівлі-продажу житлового будинку, ціна житлового будинку зазначена у розмірі 149 318 гривень 90 копійок.

Вказує, що за спільною згодою між нею та ОСОБА_4 з однієї сторони та продавцем з іншого боку, було вирішено в основних договорах купівлі-продажу земельної ділянки і житлового будинку зазначити ціну меншу за фактично сплачену суму у розмірі 2 193 000 гривень 00 копійок за Попереднім договором.

Зазначає, що на придбання спірного майна (житлового будинку і земельної ділянки) було фактично витрачено 2 193 000 гривень 00 копійок.

Стверджує, що житловий будинок та земельна ділянка, хоча і були придбані у період шлюбу, проте джерела коштів, які були сплачені за спірне майно, поділяються на спільні сумісні кошти і кошти, які належать їй особисто, зокрема 1 408 000 гривень 00 копійок її особисті кошти, за які було придбана особиста приватна власність у спірному майні, що дорівнює 64 % або 3/5 частки (1 408 000 гривень 00 копійок х 100 / 2 193 000 гривень 00 копійок), 785 000 гривень 00 копійок спільні сумісні кошти, за які було придбано 36 % спірного майна як спільної сумісної власності, що дорівнює 36 % або 2/5 частки (2 193 000 гривень 00 копійок - 1 408 000 гривень 00 копійок).

Вказує, що таким чином, їй належить на праві особистої приватної власності 3/5 частки житлового будинку та 3/5 частки земельної ділянки, на праві спільної сумісної власності 1/5 частки житлового будинку та 1/5 частки земельної ділянки, ОСОБА_4 належить на праві спільної сумісної власності 1/5 частки житлового будинку та 1/5 частки земельної ділянки.

Наголошує на тому, що у разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя це майно не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане, а тому сам по собі факт придбання спірного майна у період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить: визнати особистою приватною власністю ОСОБА_1 і виділити їй у власність 3/5 частки житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 133,1 кв. м., житловою площею 59,6 кв. м.; визнати особистою приватною власністю ОСОБА_1 і виділити їй у власність 3/5 частки земельної ділянки кадастровий номер 3210800000:01:062:0116, площа 0,0323, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати спільною сумісною власністю 2/5 частки житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 133,1 кв. м., житловою площею 59,6 кв. м., і здійснити її поділ; виділити у власність ОСОБА_1 1/5 частку житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 133,1 кв. м., житловою площею 59,6 кв. м.; виділити у власність ОСОБА_4 1/5 частку житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 133,1 кв. м., житловою площею 59,6 кв. м.; визнати спільною сумісною власністю 2/5 частки земельної ділянки кадастровий номер 3210800000:01:062:0116, площа 0,0323, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , і здійснити її поділ; виділити у власність ОСОБА_1 1/5 частку земельної ділянки кадастровий номер 3210800000:01:062:0116, площа 0,0323, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; виділити у власність ОСОБА_4 1/5 частку земельної ділянки кадастровий номер 3210800000:01:062:0116, площа 0,0323, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору в розмірі 4 995 (чотири тисячі дев`ятсот дев`яносто п`ять) гривень 60 копійок.

Ухвалою судді Ірпінського міського суду Київської області Оладько С.І. від 04 травня 2020 року у даній справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.

06 липня 2020 року до канцелярії Ірпінського міського суду Київської області від представника відповідача ОСОБА_4 – ОСОБА_3 надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Легка Галина Іванівна, про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу і визнання майна спільною сумісною власністю.

Обґрунтовуючи зустрічну позовну заяву, представник зазначає, що 02 серпня 1997 року сторони вперше зареєстрували шлюб, який був розірваний 24 листопада 2005 року.

Вказує, що від цього шлюбу у сторін народився син – ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стверджує, що після розірвання першого шлюбу в 2005 році, сторони зійшлися знову в 2007 році, і стали проживати однією сім`єю як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу та вести спільне господарство, що підтверджується Актом обстеження матеріально-побутових умов проживання сім`ї, складеного за висновком і підписом депутата Бучанської міської ради № 7 Паламарчуком Олегом Володимировичем від 28 квітня 2015 року.

Зазначає, що в результаті спільного проживання, у сторін народилася донька – ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Вказує, що 11 червня 2014 року сторони вирішили зареєструвати свої відносини, як подружжя, та в результаті уклали другий шлюб.

Стверджує, що на час народження другої дитини, сторони продовжували проживати однією сім`єю, як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу, зокрема були пов`язані спільним побутом, спільним бюджетом, взаємними правами і обов`язками, притаманними подружжю.

Зазначає, що вся сім`я проживала в двокімнатній квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , яка була придбана в кредит на ім`я ОСОБА_1 .

Вказує, що кредит оформлювався в 2007 році в Приватному акціонерному товаристві «Укрсоцбанк» через Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву строком до березня 2016 року, частина виплат по кредиту погашалась цим Державним фондом, а інша частина кредиту і процентів виплачувались із доходів ОСОБА_4 , в результаті чого останній сплатив по кредиту 92 000 доларів США.

Стверджує, що оригінали документів щодо придбання квартири, оригінали договорів кредиту та документів щодо сплачених сум за цим кредитом знаходяться у ОСОБА_1 .

Зазначає, що таким чином, за час спільного проживання однією сім`єю в період з 2007 по 2014 роки, та за час перебування у шлюбі, внаслідок праці ОСОБА_4 , було виплачено в період з 2007 по 2016 роки кредит за спірну квартиру, що була зареєстрована за ОСОБА_1 .

Вказує, що з часу придбання спірна квартира використовувалась для потреб сім`ї.

Наголошує на тому, що 26 липня 2017 року вказана квартира була продана ОСОБА_1 та кошти після продажу квартири залишились у неї.

Стверджує, що рішенням Ірпінського міського суду Київської області шлюб між сторонами було розірвано.

Зазначає, що оскільки, колишня дружина ОСОБА_4 , не виплатила йому половину коштів за продаж спірної квартири, яка була придбана під час спільного проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу, то виникає необхідність встановити факт спільного проживання сторонами за період з 2007 року по 2014 рік, та стягнути відповідну компенсацію в рахунок поділу спірного майна, набутого сторонами під час перебування в позашлюбних відносинах, відповідно до положень діючого законодавства України.

Вказує, що факт проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_1 однією сім`єю з 2007 року по 2014 рік як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу підтверджується, зокрема: народженням другої спільної дитини, спільними сімейними фотографіями, зробленими в зазначений період життя, на яких зображені сторони та їх спільні діти (син ОСОБА_9 та донька ОСОБА_10 ), близькі люди і родичі, спільні друзі, Актом обстеження матеріально-побутових умов проживання сім`ї від 28 квітня 2015 року, крім того цей факт можуть підтвердити свідки, яким були добре відомі обставини про стосунки між сторонами.

Стверджує, що проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно, таким чином спірна квартира, яка була придбана на ім`я ОСОБА_1 за кредитні кошти, які сплачував ОСОБА_4 протягом періоду з 2007 по 2016 роки є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебували у шлюбі між собою.

Зазначає, що колишня дружина ОСОБА_4 останніх 12 років ніде не працювала, була та є домогосподаркою і доглядала спільних дітей, а відтак у неї не було власного бюджету, разом з цим, ОСОБА_4 , як справжній чоловік та люблячий батько самостійно фінансово забезпечував свою родину, тому сімейний бюджет формувався виключно з його доходів, за що й велося спільне господарство.

Вказує, що всі свої зароблені кошти ОСОБА_4 віддавав ОСОБА_1 , яка самостійно розпоряджалася ними для потреб сім`ї, до цього ж, за ці ж кошти, сторони робили ремонт в квартирі, купували меблі та техніку.

Представник стверджує, що після ознайомлення з первісним позовом, ОСОБА_4 дуже здивувала позиція колишньої дружини щодо визнання за нею 4/5 частини їхнього будинку, яка водночас замовчала факт їх спільного проживання без реєстрації шлюбу протягом семи років, факт придбання спірної квартири, за яку він сплачував кредит майже 9 років, факт джерел набуття коштів, та факт належності йому половини грошових коштів, отриманих від продажу спірної квартири.

Зазначає, що ОСОБА_4 безперервно працював за фахом на різних підприємствах з 1997 року, з 02 лютого 2007 року і до сьогоднішнього дня є приватним підприємцем за напрямком діяльності - консультування з питань інформатизації, отже джерелом доходів ОСОБА_4 є його підприємницька діяльність, що підтверджується податковими деклараціями.

Стверджує, що вказані обставини доводять, що ОСОБА_4 протягом всього періоду спільного проживання з ОСОБА_1 однією сім`єю, як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу та за час перебування у двох зареєстрованих шлюбах з нею, мав постійний дохід, повністю матеріально забезпечував їхню сім`ю, і саме завдяки доходу ОСОБА_4 були виплачені всі кредити та в інтересах сім`ї було придбано спірне майно.

Вказує, що визнання майна таким, що належить на праві спільної сумісної власності жінці та чоловікові, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, відбувається шляхом встановлення факту проживання однією сім`єю, ведення спільного побуту, виконання взаємних прав та обов`язків.

Зазначає, що вирішуючи питання щодо правового режиму такого майна, суди зазвичай встановлюють факти створення (придбання) сторонами майна внаслідок спільної праці, ведення спільного господарства, побуту, виконання взаємних прав та обов`язків, з`ясовують час придбання, джерело набуття (кошти, за які таке майно було набуте), а також мету придбання майна, що дозволяє надати йому правовий статус спільної сумісної власності.

Стверджує, що таким чином, можна дійти обґрунтованого висновку про доведеність позивачем факту проживання сторін однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період з 01 січня 2007 року по 10 червня 2014 року, та придбання спірного майна, а саме двокімнатної квартири, внаслідок їхньої спільної праці та за спільні грошові кошти. Водночас, оскільки спірна квартира була продана ОСОБА_1 26 липня 2017 року та половину коштів від продажу вона не повернула ОСОБА_4 , то останній має право на компенсацію половини вартості проданої квартири, що становить 704 000 гривень 00 копійок.

Враховуючи вищенаведене, представник просить: прийняти зустрічний позов до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа: Приватний нотаріус Ірпінського нотаріального округу Київської області Легка Галина Іванівна, про поділ спільного майна подружжя; вимоги за зустрічним позовом об`єднати в одне провадження з первісним позовом; ???встановити юридичний факт проживання однією сім`єю, як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 в період з 01 січня 2007 року по 11 червня 2014 року; визнати двокімнатну квартиру, розташовану в АДРЕСА_2 , спільною сумісною власністю; ??в порядку поділу майна стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 суму коштів в розмірі 704 000 гривень 00 копійок у рахунок відшкодування 1/2 частини проданої квартири, розташованої в АДРЕСА_2 ; стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_11 понесені судові витрати.

23 липня 2020 року до канцелярії Ірпінського міського суду Київської області від представника відповідача ОСОБА_4 – ОСОБА_3 надійшов відзив на позовну заяву, у якому зазначає, що викладені у позові обставини є неповними і недостовірними, та такими, що не підтверджені належними та допустимими доказами, з огляду на наступне.

Вказує, що з матеріалів справи вбачається, що спірне майно складається з: житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 133,1 кв. м., житловою площею 59,6 кв.м., земельної ділянки, площею 0,323 га з кадастровим номером: 3210800000:01:062:0116, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить сторонам на праві спільної сумісної власності, та підлягає розподілу в рівних частинах.

Стверджує, що разом з тим, ОСОБА_1 вважає, що спірне майно було придбано в 3/5 частині за її особисті кошти, а в 2/5 частині було придбано за спільні кошти сім`ї, зазначаючи, що вона надала ОСОБА_4 грошові кошти в розмірі 1 408 000 гривень 00 копійок, які отримала від продажу квартири, розташованої в АДРЕСА_2 , однак ОСОБА_1 замовчує той факт, що вказана квартира була придбана в період проживання сторін однією сім`єю, як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу, за кредитні кошти, які повертав банку ОСОБА_4 , тобто зазначаючи у позові виключно однобоку інформацію щодо спільного майна, наявного у сторін, на сьогоднішній день ОСОБА_1 свідомо приховує від суду важливу інформацію щодо інших обставин справи, які мають суттєве значення для правильного її вирішення.

Зазначає, що ОСОБА_1 свідомо не повідомляє суду про ту обставину, що в період з 2007 року до 11 червня 2014 року сторони спільно проживали однією сім`єю як чоловік і дружина, разом виховували дітей, були пов`язані спільним побутом, спільним бюджетом, взаємними правами і обов`язками, притаманними подружжю, та вели спільне господарство, при цьому, жоден з них в цей час в іншому шлюбі не перебував.

Вказує, що факт того, що з 2007 року по 2014 рік ОСОБА_4 проживав з ОСОБА_1 однією сім`єю, як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу, підтверджуються, зокрема, свідоцтвами про народження дітей, спільними сімейними фотографіями, зробленими в зазначений період життя, Актом обстеження матеріально-побутових умов проживання сім`ї від 28 квітня 2015 року. Крім того цей факт можуть підтвердити свідки, які в цей період перебували разом із сторонами.

Стверджує, що ОСОБА_1 в своєму позові також замовчує той факт, що квартира за адресою: АДРЕСА_2 , була придбана в кредит на її ім`я, який сплачувався сторонами як в період їх спільного проживання однією сім`єю як чоловік і дружина без реєстрації шлюбу (з 2007 року), так і після реєстрації шлюбу (11 червня 2014 року), адже кредит був виплачений в 2016 році.

Зазначає, що оригінали документів щодо придбання квартири, оригінали договорів кредиту та документів щодо сплачених сум за цим кредитом знаходяться у ОСОБА_1 .

Вказує, що на момент придбання сторонами квартири (27 липня 2010 року) ОСОБА_1 була на 8-му місяці вагітності, і вже через місяць, 26 серпня 2010 року, народила спільну з ОСОБА_4 доньку –ОСОБА_8 .

Стверджує, що таким чином, квартира за адресою: АДРЕСА_2 , на час її придбання і продажу відповідно до ст. 60 СК України була об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Зазначає, що в позовній заяві ОСОБА_1 стверджує, що кошти в розмірі 1 408 000 гривень 00 копійок, отримані нею за продаж квартири, нібито були внесені в якості авансу за попереднім договором на придбання будинку та земельної ділянки, однак, такі твердження не відповідають дійсності, адже не підтверджені жодними належними та допустимими доказами щодо використання при придбанні спірного майна саме тих коштів, які були отримані від реалізації двокімнатної квартири.

Вказує, що укладаючи договір купівлі-продажу спірного майна, ніщо не заважало ОСОБА_1 визначити одразу правовий режим цього майна, як наприклад, купівля в спільну власність, якби придбані будинок та земельна ділянка купувалась би за її особисті кошти, а тому, не зрозуміло, чому ОСОБА_1 , будучи впевнена, що кошти за продаж квартири належать їй особисто, погодилась передати їх ОСОБА_4 на придбання будинку та земельної ділянки, водночас не ставлячи питання про купівлю спірного майна у спільну часткову власність.

Стверджує, що усе майно, яке набуте подружжям за час перебування у шлюбі є спільною сумісною власністю подружжя, при цьому не має значення, хто саме купував ту чи іншу річ, на чиє ім`я (чоловіка чи дружини) вона оформлена, та хто із подружжя заробляв кошти для придбання цього майна, вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Зазначає, що у разі незгоди одного з подружжя і звернення до суду з вимогою про визнання за ним права особистої власності на певну річ, на ньому лежить тягар доказування протилежного.

Вказує, що таким чином, спірне майно сторін у вигляді житлового будинку АДРЕСА_3 , що розташований на земельній ділянці площею 0,0323 га по АДРЕСА_4 , є спільною сумісною власністю, а тому підлягає поділу в рівних частках.

Враховуючи вищевикладене, представник просить відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Легка Галина Іванівна про поділ спільного майна подружжя в повному обсязі.

Протокольною ухвалою судді Ірпінського міського суду Київської області Оладько С.І. від 24 вересня 2020 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Легка Галина Іванівна про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу і визнання майна спільною сумісною власністю прийнято до сумісного розгляду з позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Легка Галина Іванівна про поділ спільного майна подружжя, об`єднавши вимоги за зустрічним позовом в одне провадження з первісним позовом.

13 жовтня 2020 року до канцелярії Ірпінського міського суду Київської області від позивача (відповідача за зустрічним позовом) ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, у якій зазначає, що твердження представника відповідача (позивача за зустрічним позовом), що після розірвання першого шлюбу сторони зійшлися знову нібито в 2007 році і стали проживати однією сім`єю як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу та вести спільне господарство не відповідає фактичним обставинам і не підтверджується належними доказами, зокрема, акт обстеження матеріально-побутових умов проживання сім`ї власника житла, на який посилається представник, складений 28 квітня 2015 року, а тому не є підтвердженням спільного проживання з ОСОБА_4 саме у 2007 році.

Вказує, що даний акт може підтвердити спільне проживання її з ОСОБА_4 після укладення другого шлюбу з 11 червня 2014 року, що є очевидним та не потребує доказування.

Стверджує, що встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, в тому числі період такого проживання, за відсутності згоди між сторонами, встановлюється у судовому порядку, однак представником відповідача (позивача за зустрічним позовом) не надано відповідного судового рішення щодо встановлення факту проживання її та ОСОБА_4 однією сім`єю без реєстрацію шлюбу, починаючи з 2007 року.

Наголошує на тому, що після розірвання першого шлюбу у листопаді 2005 року вони з ОСОБА_4 стали проживати знову спільно тільки наприкінці 2008 року.

Зазначає, що у період окремого проживання вона прийняла самостійне рішення придбати власне житло, для чого у грудні 2005 року уклала договір інвестування квартири за адресою: АДРЕСА_5 , яка була передана їй за актом у вересні 2007 року.

Вказує, що у липні 2010 року, за нею, як інвестором, було визнано право власності на вищевказану квартиру, що підтверджується рішенням Виконавчого комітету Бучанської міської ради № 234/4 від 20 липня 2010 року.

Стверджує, що для інвестування квартири, вона у липні 2007 року самостійно взяла кредит, який був реструктуризований та повністю закритий у грудні 2015 року, що підтверджується заявою 14 липня 2015 року, отриманою «Укрсоцбанк».

Зазначає, що придбана квартира потребувала повного оздоблення та облаштування, яке було здійснено нею у 2007 році за власні кошти, тобто без участі ОСОБА_4 .

Вказує, що в подальшому жодних додаткових суттєвих облаштувань, які могли би вплинути на вартість квартири, не проводилось.

Крім того, стверджує, що її мати ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та батько ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , надавали їй значну фінансову допомогу при придбані, ремонті та погашенні кредиту за вищезазначену квартиру.

Зазначає, що належних та достатніх доказів на підтвердження того, що нібито частина кредиту, яка не погашалась державним фондом сприяння молодіжному житловому будівництву та процентів виплачувалась із доходів ОСОБА_4 , в результаті чого останній сплатив по кредиту 92 000 доларів США не надано.

Вказує, що оскільки спільне життя, нібито, налагоджувалось, то згодом, для забезпечення належних умов проживання насамперед спільних дітей сторін, було прийнято рішення придбати житловий будинок АДРЕСА_1 .

Стверджує, що виходячи з ціни житлового будинку та земельної ділянки і необхідності внесення значного авансу за спірне майно, вона погодилась на продаж своєї квартири з метою внесення отриманих за продаж квартири коштів в якості авансу за придбання спірного майна.

Зазначає, що в один день, а саме 26 липня 2017 року було укладено попередній договір купівлі-продажу нерухомості, стороною та покупцем за яким був ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Нельзіним Максимом Сергійовичем, реєстровий номер 4207, та договір купівлі-продажу квартири, продавцем якої була вона, посвідченого приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Шурпіновим Василем Івановичем, реєстровий номер 703.

Вказує, що згідно з п. 2.1. Попереднього договору, в рахунок оплати ціни продажу житлового будинку та земельної ділянки, в день і до підписання даного договору ОСОБА_4 сплатив ОСОБА_5 аванс у розмірі 1 419 000 гривень 00 копійок, що еквівалентно 55 000 доларів США, який при розрахунку за основними договорами, зараховується у ціну житлового будинку та земельної ділянки.

Стверджує, що за договором купівлі-продажу вона отримала від покупця 1 408 000 гривень 00 копійок.

Вказує, що у п. 4.5. договору купівлі-продажу квартири, зазначено, що продавець перебуває у шлюбі, але квартира у власність придбана до реєстрації шлюбу (27 липня 2010 року), що підтверджується свідоцтвом про шлюб.

Зазначає, що даний договір купівлі-продажу квартири укладений відповідно до вимог законодавства та не визнаний недійсним, стороною відповідача не надано доказів на спростування даного факту.

Стверджує, що таким чином, 26 липня 2017 року її особисті грошові кошти у розмірі 1 408 000 гривень 00 копійок, які були отримані за продаж квартири, були внесені в якості авансу за Попереднім договором.

Наголошує на тому, що представник відповідача (позивача за зустрічним позовом) намагається спростувати очевидні факти, маніпулюючи ними, чим намагається довести суду, що вона продала квартиру та отримала майже півтора мільйони гривень без будь-якої потреби.

Вказує, що саме перебування на час придбання спірного майна і продажу квартири у шлюбі з ОСОБА_4 , народження двох спільних дітей, і було підставою та мотивом для вкладення її особистих коштів для належних та гідних умов проживання родини і насамперед дітей.

Зазначає, що вона довіряла чоловікові і намагалась будувати міцні та довготривалі стосунки, а тому вчиняла поступки, підтверджуючи свої наміри, зокрема вкладення особистих коштів у придбання спільного майна.

Стверджує, що таким чином, представник відповідача (позивача за зустрічним позовом) не довів за допомогою належних, достатніх та допустимих доказів, що спірне майно є повністю спільною сумісною власністю сторін.

Враховуючи викладене вище, просить позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Легка Галина Іванівна, про поділ спільного майна подружжя задовольнити.

28 жовтня 2020 року до канцелярії Ірпінського міського суду Київської області від відповідача (позивача за зустрічним позовом) ОСОБА_4 надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких зазначає, що у відповіді на відзив ОСОБА_1 стверджує, що вони стала проживати знову спільно тільки наприкінці 2008 року, однак жодного доказу на підтвердження вказаної обставини та на спростування наданих ним доказів, зокрема, Акту обстеження матеріально-побутових умови проживання сім`ї, вона не надає.

Вказує, що у відповіді на відзив ОСОБА_1 продовжує наполягати на тому, що квартира була придбана за її особисті кошти, на підтвердження чого остання надала копію рішення Виконавчого комітету Бучанської міської ради № 243/4 від 20 липня 2010 року та заяву до Бучанського відділення Приватного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на сплату заборгованості від 14 липня 2015 року, між тим, підтверджуючи факт придбання спірної квартири в кредит, за яку сплачувались кошти протягом 9 років, в період з 2007 року по 2016 рік ОСОБА_1 чомусь не подала до суду всі документи, які б вказували на дату укладення та дату закінчення кредитного договору, квитанції про сплату платежів на підтвердження хто саме сплачував кошти та в якому розмірі.

Стверджує, що навіть аналізуючи рішення Виконкому та заяву до банку, можна прийти до однозначного висновку, що вказані документи не можуть бути беззаперечними доказами того, що спірна квартира придбавалась за особисті кошти ОСОБА_1 .

Зазначає, що рішення Виконкому лише ще раз підтверджує доводи про те, що свідоцтво про право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , було видано у 2010 році на ім`я ОСОБА_1 за час їхнього спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Вказує, що у ОСОБА_1 наявні квитанції по кредиту з його підписами, котрі він оплачував особисто в приміщенні банку, які дивним чином зникли з будинку саме в той період, коли почався судовий процес по розподілу їхнього спільного майна.

Стверджує, що замовчуючи про всі обставини купівлі спірної квартири, ОСОБА_1 чомусь не додає до матеріалів справи в якості доказів, зокрема: Договір інвестування квартири № 291 від 23 грудня 2005 року, Договір кредиту № 10-29/3743 від 09 липня 2007 року, Договір про внесення змін № l від 14 липня 2015 року до договору, квитанції про оплату за кредитом, виписку по рахунку № НОМЕР_2 , про які згадується в рішенні Виконкому і по тексту заяви до банку.

Зазначає, що в той же час, ОСОБА_1 в жодному процесуальному документі (ніде по тексту) не згадує про умови, обставини і підстави придбання квартири, умови договору кредиту, не зазначає суми коштів, які щомісячно сплачувались по кредиту, їх розмір, і загальна сума, яка була сплачена по кредиту за квартиру, а також іншу інформацію на підтвердження своїх доводів, відтак є всі підстави вбачати в цьому наміри ОСОБА_1 приховати дійсні обставини справи, щоб ввести суд в оману.

Вказує, твердження ОСОБА_1 про те, що 26 липня 2017 року її особисті кошти в розмірі 1 408 000 гривень 00 копійок, які були отримані нею за продаж квартири, нібито були внесені в якості авансу за попереднім договором на придбання будинку та земельної ділянки, не відповідають дійсності, оскільки не підтверджені належними та допустимими доказами.

Зазначає, що обставина, про яку згадує ОСОБА_1 що спірне майно придбане того ж дня, коли було продано іншу нерухомість (квартиру), аж ніяк не спростовує презумпції спільності майна подружжя, крім того ОСОБА_1 не надано належних доказів, що гроші від продажу квартири були витрачені нею саме на придбання так званої «левової» частини спірного майна.

Крім того, вказує, що з наведених у відповіді на відзив ОСОБА_1 міркувань так і залишилось без відповіді питання чому остання, будучи впевненою, що кошти за продаж квартири належать їй особисто, під час придбання будинку та земельної ділянки не ставила питання про купівлю спірного майна у спільну часткову власність.

Стверджує, що посилання ОСОБА_1 щодо необхідності визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним, не заслуговує на увагу, оскільки не спростовує фактичні обставини справи і надані докази.

Враховуючи вищенаведене, просить у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Легка Галина Іванівна, про поділ спільного майна подружжя відмовити у повному обсязі.

23 грудня 2020 року до канцелярії Ірпінського міського суду Київської області від представника позивача (відповідача за зустрічним позовом) ОСОБА_1 – ОСОБА_14 надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, у якій представник вказує, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 стали проживати спільно з вересня 2008 року.

Зазначає, що у період окремого проживання, з березня 2005 року ОСОБА_1 почала працювати у сфері ріелторських послуг та послуг з проведення експертних оцінок, завдяки чому змогла закумулювати певну суму грошових коштів, що в свою чергу, надало їй можливість самостійно придбати у грудні 2005 року квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_6 .

Стверджує, що ОСОБА_1 було прийнято також самостійне рішення придбати власне житло, для чого у грудні 2005 року остання уклала договір інвестування квартири за адресою: АДРЕСА_2 .

Вказує, що у липні 2007 року ОСОБА_1 продала квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_6 , за 95 000 доларів США.

Зазначає, що частина отриманих від продажу грошових коштів орієнтовно у розмірі 20 000 доларів США була направлена на придбання квартири, частина на ремонт і оздоблення квартири за адресою: АДРЕСА_2 , також 30 000 доларів США було надано в борг ОСОБА_15 .

Стверджує, що оскільки грошових коштів було недостатньо для придбання квартири та проведення ремонту, ОСОБА_1 у липні 2007 року було самостійно укладено кредитний договір з Приватним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» на суму орієнтовно 68 000 доларів США, строком на 25 років - до березня 2032 року, за програмою та участю Державного фонду сприяння молодіжному будівництву, а також внесено перший внесок у розмірі 12 000 доларів США.

Вказує, що даний кредит був реструктуризований, що підтверджується заявою ОСОБА_1 про сплату заборгованості від 14 липня 2015 року, отриманою Приватним акціонерним товариством «Укрсоцбанк», та повністю закритий у грудні 2015 року.

Зазначає, що сплата даного кредиту здійснювалась ОСОБА_1 самостійно за рахунок власних надходжень за надані ріелторські послуги, фінансової допомоги батьків, а також за рахунок повернення боргу від ОСОБА_15 .

Стверджує, що у липні 2010 року за ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на вищевказану квартиру, що підтверджується рішенням Виконавчого комітету Бучанської міської ради № 234/4 від 20 липня 2010 року.

Представник вказує, що таким чином, твердження ОСОБА_4 про те, що кредит був взятий у розмірі 92 000 доларів США строком до березня 2016 року, а також, що ОСОБА_1 останніх 12 років ніде не працювала, не відповідає дійсності і не підтверджені належними та достатніми доказами.

Зазначає, що ОСОБА_4 почав проживати разом з ОСОБА_1 та сином ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у квартирі за адресою; АДРЕСА_2 , з вересня 2008 року.

Стверджує, що дані факти можуть бути підтверджені ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , які були свідками вищезазначених подій.

Вказує, що твердження ОСОБА_4 , що кошти від продажу квартири залишились у ОСОБА_1 не заслуговують на увагу, та не приймаються останньою, оскільки ОСОБА_4 був присутній 26 липня 2017 року при укладенні ОСОБА_1 договору купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_2 , а також при отриманні коштів у розмірі 1 408 000 гривень 00 копійок, за продаж квартири, рівно як і ОСОБА_1 була потім у той же день, 26 липня 2017 року, присутня при укладенні попереднього договору купівлі-продажу нерухомості покупцем за яким був ОСОБА_4 , при цьому ОСОБА_4 та ОСОБА_1 за спільною згодою внесли аванс за цим договором у розмірі 1 419 000 гривень 00 копійок, за рахунок коштів отриманих ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу квартири.

Зазначає, що ОСОБА_4 стверджуючи, що гроші від продажу квартири залишились у ОСОБА_1 не наводить доказів на підтвердження того за рахунок яких тоді коштів був внесений аванс за попереднім договором.

Наголошує на тому, що ОСОБА_4 намагається спростувати очевидні факти, маніпулюючи ними, чим намагається довести суду, що ОСОБА_1 продала квартиру та отримала майже півтора мільйони гривень без будь-якої потреби.

Крім того, вказує, що у п. 4.5. договору купівлі-продажу квартири зазначено, що продавець ( ОСОБА_1 ) перебуває у шлюбі, але квартира у власність придбана до реєстрації шлюбу (27 липня 2010 року), що підтверджується свідоцтвом про шлюб, даний договір купівлі-продажу квартири укладений відповідно до вимог законодавства та не визнаний недійсним, а тому отримані від продажу квартири грошові кошти у розмірі 1 408 000 гривень 00 копійок є власними коштами ОСОБА_1 , які були внесені нею в рахунок сплати авансу за попереднім договором на придбання спільної нерухомості.

Враховуючи вищевикладене, представник зазначає, що вимоги ОСОБА_4 про визнання квартири за адресою; АДРЕСА_2 , спільною сумісною власністю та стягнення з ОСОБА_1 в порядку поділу майна коштів у розмірі 704 000 гривень 00 копійок у рахунок відшкодування 1/2 частини квартири є безпідставними та необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.

23 грудня 2020 року ухвалою судді Ірпінського міського суду Київської області Оладько С.І. задоволено клопотання представника відповідача (позивача за зустрічним позовом) ОСОБА_4 – ОСОБА_3 про витребування доказів від 25 вересня 2020 року, витребувано: у Головного управління ДПС у Київській області інформацію у вигляді довідки/відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми/джерела виплачених доходів та утриманих податків громадянкою ОСОБА_1 (паспорт № НОМЕР_3 , орган, що видав 3215, дата видачі 15 серпня 2018 року, РНОКПП: НОМЕР_4 ), яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_7 , за період з 01 січня 2001 року по дату надання відповіді; у Головного управління ДПС у Чернігівській області інформацію у вигляді довідки/відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми/джерела виплачених доходів та утриманих податків громадянкою ОСОБА_1 (паспорт № НОМЕР_3 , орган, що видав 3215, дата видачі 15 серпня 2018 року, РНОКПП: НОМЕР_4 ), яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_7 , за період з 01 січня 2001 року по дату надання відповіді; у Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області інформацію у вигляді довідки (за формою ОК-5) про заробітну плату, з якої були сплачені страхові внески, з зазначенням суми відрахування в пенсійний фонд із заробітної плати громадянкою ОСОБА_1 (паспорт № НОМЕР_3 , орган, що видав 3215, дата видачі 15 серпня 2018 року, РНОКПП: НОМЕР_4 ), яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_7 , за період з 01 січня 2001 року по дату надання відповіді; у Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області інформацію у вигляді довідки (за формою ОК- 5) про заробітну плату, з якої були сплачені страхові внески, з зазначенням суми відрахування в пенсійний фонд із заробітної плати громадянкою ОСОБА_1 (паспорт № НОМЕР_3 , орган, що видав 3215, дата видачі 15 серпня 2018 року, РНОКПП: НОМЕР_4 ), яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_7 , за період з 01 січня 2001 року по дату надання відповіді.

Крім того, ухвалою судді Ірпінського міського суду Київської області Оладько С.І. від 23 грудня 2020 року задоволено клопотання відповідача (позивача за зустрічним позовом) ОСОБА_4 про витребування доказів від 21 грудня 2020 року, витребувано у Акціонерного товариства «Альфа-банк»: копію Договору кредиту № 10-29/3743 від 09 липня 2007 року, укладеного Приватним акціонерним товариством «Укрсоцбанк», правонаступником якого було Акціонерне товариство «Укрсоцбанк», правонаступником якого стало Акціонерне товариство «Альфа-Банк», з громадянкою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , паспорт № НОМЕР_3 , орган, що видав 3215, дата видачі 15 серпня 2018 року), з усіма додатковими Договорами і Угодами про внесення змін до цього Договору, та іншими додатками, які є невід`ємною частиною цього Договору; копію Договору про внесення змін № 1 від 14 липня 2015 року до Договору кредиту № 10-29/3743 від 09 липня 2007 року, укладеного Приватним акціонерним товариством «Укрсоцбанк», правонаступником якого було Акціонерне товариство «Укрсоцбанк», правонаступником якого стало Акціонерне товариство «Альфа-Банк», з громадянкою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , паспорт № НОМЕР_3 , орган, що видав 3215, дата видачі 15 серпня 2018 року), з усіма додатковими Договорами і Угодами про внесення змін до цього Договору, та іншими додатками, які є невід`ємною частиною цього Договору; копії квитанцій про оплати згідно Договору кредиту № 10-29/3743 від 09 липня 2007 року, укладеного Приватним акціонерним товариством «Укрсоцбанк», правонаступником якого було Акціонерне товариство «Укрсоцбанк», правонаступником якого стало Акціонерне товариство «Альфа-Банк», з громадянкою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , паспорт № НОМЕР_3 , орган, що видав 3215, дата видачі 15 серпня 2018 року), за період з дати підписання Договору, тобто з 09 липня 2007 року по дату останнього здійсненого платежу; виписку/довідку по Договору кредиту № 10-29/3743 від 09 липня 2007 року, укладеного Приватним акціонерним товариством «Укрсоцбанк», правонаступником якого було Акціонерне товариство «Укрсоцбанк», правонаступником якого стало Акціонерне товариство «Альфа-Банк», з громадянкою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , паспорт № НОМЕР_3 , орган, що видав 3215, дата видачі 15 серпня 2018 року), за період з дати підписання Договору, тобто з 09 липня 2007 року по дату останнього здійсненого платежу; виписку/довідку по поточному рахунку № НОМЕР_5 за період з дати відкриття цього рахунку по дату його закриття та/або останнього здійсненого по цьому рахунку платежу.

12 січня 2021 року до канцелярії Ірпінського міського суду Київської області від відповідача (позивача за зустрічним позовом) ОСОБА_4 надійшла відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву, у якій зазначає, що заперечення ОСОБА_1 , викладені її представником у відзиві на зустрічну позовну заяву не відповідають дійсності, не підтверджені жодними належними доказами, а заявлені нові факти і обставини подані з порушенням вимог цивільного процесуального законодавства, з огляду на наступне.

Вказує, що ОСОБА_1 не подала до суду документи, які б вказували на дату укладення та дату закінчення кредитного договору, про щомісячні платежі по кредиту, їх розмір та інші документи на підтвердження своїх доводів.

Стверджує, що про обставини придбання спірної квартири, яка була придбана за кредитні кошти, котрі сплачувались за рахунок його доходу як в період їхнього спільного проживання однією сім`єю, так і під час перебування у другому шлюбі, які весь час замовчувала ОСОБА_1 , а також що інших джерел доходів, які давали можливість ОСОБА_1 набути майно або грошові кошти у особисту приватну власність та за рахунок яких виконати боргові зобов`язання, в останньої не було, він неодноразово повідомляв у відзиві та запереченнях на відповідь на відзив, втім, заперечуючи проти його аргументів ОСОБА_1 не надавала жодних доказів на їх спростування, і лише після того, як він подав до суду зустрічний позов, де виклав свою обґрунтовану позицію щодо дійсних обставин придбання спірної квартири, ОСОБА_1 , в порушення вимог ст. 83 ЦПК України, зазначає у відзиві нові (вигадані) факти і обставини придбання спірної квартири.

Зазначає, що вказане вкотре свідчить про те, що ОСОБА_1 намагалась приховати реальні факти і почала вигадувати різні обставини, не підтверджені жодним доказом, і тим самим намагається спростувати очевидні факти маніпулюючи ними, щоб переконати суд в хибній думці про те, що отримані від продажу спірної квартири кошти є її власними коштами, а відтак викладені у відзиві нові факти і обставини придбання спірної квартири, не заслуговують на увагу.

Враховуючи викладене вище, просить зустрічну позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Легка Галина Іванівна, про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу і визнання майна спільною сумісною власністю задовольнити в повному обсязі.

24 березня 2021 року до канцелярії Ірпінського міського суду Київської області від Головного управління пенсійного фонду України в Чернігівській області, на виконання ухвали суду від 23 грудня 2020 року, надійшов оригінал довідки форми ОК-5 на ОСОБА_1 (ІНН НОМЕР_4 ).

Ухвалою судді Ірпінського міського суду Київської області Кравчук Ю.В. від 29 березня 2021 року прийнято до свого провадження цивільну справу № 367/2343/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Легка Галина Іванівна, про поділ спільного майна подружжя, та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Легка Галина Іванівна, про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу і визнання майна спільною сумісною власністю у зв`язку із звільненням судді ОСОБА_17 у відставку.

29 березня 2021 року до канцелярії Ірпінського міського суду Київської області від Головного управління Державної податкової служби у Київській області, на виконання ухвали суду від 23 грудня 2020 року, надійшли відомості з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про суми та джерела виплачених доходів ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) за період з 01 січня 2001 року по 31 грудня 2020 року.

07 квітня 2021 року до канцелярії Ірпінського міського суду Київської області від Головного управління пенсійного фонду України у Київській області, на виконання ухвали суду від 23 грудня 2020 року, надійшли дані на застраховану особу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) за формою ОК-5.

10 червня 2021 року до канцелярії Ірпінського міського суду Київської області від Акціонерного товариства «Альфа-Банк», на виконання ухвали суду від 23 грудня 2020 року, надійшли: копія Договору кредиту № 10-29/3743 від 09 липня 2007 року, копія Додаткової угоди від 16 квітня 2009 року до Договору кредиту № 10-29/3743 від 09 липня 2007 року, копія Додаткової угоди № 1 від 09 липня 2009 року про внесення змін до Договору кредиту № 10-29/3743 від 09 липня 2007 року, копія Договору про внесення змін № 1 від 14 липня 2015 року до Договору кредиту № 10-29/3743 від 09 липня 2007 року, копія заяви на видачу готівки № 01-2396 від 09 липня 2007 року, копія Квитанції № 01-2359 від 09 липня 2007 року, виписка по рахунку НОМЕР_5 за період з дати відкриття рахунку по дату закриття, довідка щодо погашення кредиту клієнта банка ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_4 ) згідно договору кредиту № 10-29/3743 від 09 липня 2007 року, в рахунок погашення заборгованості за період з 09 липня 2007 року по 28 травня 2021 року, копія Акту № 13 від 11 березня 2021 року про вилучення для зниження документів, не внесених до Національного архівного фонду за 2015 рік, відділення «Бучанське № 400».

Ухвалою судді Ірпінського міського суду Київської області Кравчук Ю.В. від 01 листопада 2021 року закрито підготовче провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

03 листопада 2021 року до канцелярії Ірпінського міського суду Київської області від представника Акціонерного товариства «Альфа-Банк» – Тищенко Кристіни Олександрівни надійшло клопотання про долучення доказів, в якому просить долучити до матеріалів справи належним чином завірені докази, витребувані ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 23 грудня 2020 року, а саме: копію Договору кредиту № 10-29/3743 від 09 липня 2007року, укладеного Приватним акціонерним товариством «Укрсоцбанк», правонаступником якого було Акціонерне товариство «Укрсоцбанк», правонаступником якого стало Акціонерне товариство «Альфа-Банк», з громадянкою ОСОБА_1 (РНОКІП НОМЕР_4 , паспорт № НОМЕР_3 , орган, що видав 3215, дата видачі 15 серпня 2018 року), з усіма додатковими Договорами і Угодами про внесення змін до цього Договору, та іншими додатками, які є невід`ємною частиною цього Договору; копію Договору про внесення змін № 1 від 14 липня 2015 року до Договору кредиту № 10-29/3743 від 09 липня 2007року, укладеного Приватним акціонерним товариством «Укрсоцбанк», правонаступником якого було Акціонерне товариство «Укрсоцбанк», правонаступником якого стало Акціонерне товариство «Альфа-Банк», з громадянкою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , паспорт № НОМЕР_3 , орган, що видав 3215, дата видачі 15 серпня 2018 року), з усіма додатковими Договорами і Угодами про внесення змін до цього Договору, та іншими додатками, які є невід`ємною частиною цього Договору; копії квитанцій про оплати згідно Договору кредиту № 10-29/3743 від 09 липня 2007 року, укладеного Приватним акціонерним товариством «Укрсоцбанк», правонаступником якого було Акціонерне товариство «Укрсоцбанк», правонаступником якого стало Акціонерне товариство «Альфа-Банк», з громадянкою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , паспорт № НОМЕР_3 , орган, що видав 3215, дата видачі 15 серпня 2018 року), за період з дати підписання Договору, тобто з 09 липня 2007 року по дату останнього здійсненого платежу; виписку/довідку по Договору кредиту № 10-29/3743 від 09 липня 2007року, укладеного Приватним акціонерним товариством «Укрсоцбанк», правонаступником якого було Акціонерне товариство «Укрсоцбанк», правонаступником якого стало Акціонерне товариство «Альфа-Банк», з громадянкою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , паспорт № НОМЕР_3 , орган, що видав 3215, дата видачі 15 серпня 2018 року), за період з дати підписання Договору, тобто з 09 липня 2007 року по дату останнього здійсненого платежу; виписку/довідку по поточному рахунку № НОМЕР_5 за період з дати відкриття цього рахунку по дату його закриття та/або останнього здійсненого по цьому рахунку платежу.

Протокольною ухвалою судді Ірпінського міського суду Київської області Кравчук Ю.В. від 20 жовтня 2022 року долучено до матеріалів справи докази зазначені у клопотанні представника Акціонерного товариства «Альфа-Банк» – Тищенко Кристіни Олександрівни від 03 листопада 2021 року.

У судовому засіданні позивач (відповідач за зустрічним позовом) ОСОБА_1 та представник позивача (відповідача за зустрічним позовом) ОСОБА_1 – ОСОБА_2 просили первісну позовну заяву задовольнити у повному обсязі, у задоволенні зустрічного позову відмовити.

Представник відповідача (позивача за зустрічним позовом) ОСОБА_4 – ОСОБА_3 у судовому засіданні просила відмовити у задоволенні первісного позову, зустрічну позовну заяву задовольнити.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору приватний нотаріус Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Легка Галина Іванівна в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена своєчасно та належним чином, у матеріалах справи міститься заява приватного нотаріуса Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Легкої Галини Іванівни про розгляд справи без її участі.

Заслухавши пояснення учасників справи, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, надавши оцінку зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо, шляхом їх всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження, суд приходить до наступного висновку.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами п. п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі з 02 серпня 1997 року, який було розірвано 24 листопада 2005 року, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_6 , виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану Чернігівського міського управління юстиції 11 листопада 2006 року (т.1, а.с. 6).

Надалі, 11 червня 2014 року ОСОБА_4 та ОСОБА_1 повторно зареєстрували шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_7 , виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Чернігівського районного управління юстиції у Чернігівській області 11 червня 2014 року (т.1, а.с. 5).

Шлюб між сторонами розірвано рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 30.04.2020.

Також встановлено, що сторони мають двох спільних дітей: сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується повторно виданим свідоцтвом про народження серії НОМЕР_8 , виданим 25 лютого 2020 року Дарницьким районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (т.1, а.с. 78), та доньку ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується повторно виданим свідоцтвом про народження серії НОМЕР_9 , виданим 25 лютого 2020 року Дарницьким районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (т.1, а.с. 80).

Згідно з Договором про завдаток від 30 червня 2017 року, укладеним між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , від імені якого на підставі довіреності від 15 червня 2017 року, зареєстрованої в реєстрі за № 2797, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тригуб Євгенією Олегівною, діяв ОСОБА_6 , ОСОБА_1 та ОСОБА_5 зобов`язалися в майбутньому, в строк не пізніше 01 серпня 2017 року, укласти у письмовій або нотаріальній формі Попередній договір купівлі-продажу будинку орієнтовною загальною площею 133 кв.м. та земельної ділянки орієнтовною площею 0,0322 га, будівельний майданчик № НОМЕР_10 , розташований на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3210800000:01:062:0116.

Відповідно до п. 1.2. Договору про завдаток від 30 червня 2017 року, договірна вартість будинку та земельної ділянки на день укладення договору становить 2 210 000 (два мільйони двісті десять тисяч) гривень 00 копійок, що в еквіваленті 85 000 (вісімдесят п`ять тисяч) доларів США 00 центів по комерційному курсу на день оплати, передбачена передоплата у розмірі 130 000 (сто тридцять тисяч) гривень 00 копійок, що в еквіваленті 5 000 (п`ять тисяч) доларів США 00 центів, яка має статус завдатку і сплачується (передається в момент підписання цього договору). Сторони домовились, що сума завдатку в подальшому буде враховуватись в загальну вартість будинку та земельної ділянки. Сторони домовились, що загальна вартість будинку та земельної ділянки не може змінюватись, тобто є фіксованою.

Згідно з п. 1.3. Договору про завдаток від 30 червня 2017 року, завдаток діє до 01 серпня 2017 року.

Відповідно до п. 1.7. Договору про завдаток від 30 червня 2017 року, сторони погодили та домовились, що при підписанні Попереднього договору купівлі-продажу будинку та земельної ділянки порядок оплати вчиняється наступним чином: еквівалент 50 000 (п`ятдесят тисяч) доларів США до 01 серпня 2017 року при підписанні Попереднього договору; еквівалент 30 000 (тридцять тисяч) доларів США щомісячно рівними платежами у сумі що в еквіваленті по 3 000 (три тисячі) доларів США до 10 червня 2018 року включно (т.1, а.с. 9).

Згідно з Попереднім договором купівлі-продажу нерухомості від 26 липня 2017 року, укладеним між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , посвідченим приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Нельзіним Максимом Сергійовичем, зареєстрованим в реєстрі за № 4207, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 зобов`язалися в майбутньому, в термін не пізніше 10 червня 2018 року, на умовах і в порядку визначених цим договором укласти і належним чином нотаріально посвідчити договори купівлі-продажу нерухомості, а саме: будинку, який знаходиться на стадії будівництва та споруджується за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки, площею 0,323 га, з кадастровим номером 3210800000:01:062:0116, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Відповідно до п. 2.1. Попереднього договору купівлі-продажу нерухомості від 26 липня 2017 року, сторони домовилися, що основні договори будуть укладені ними на таких умовах: на підставі цього попереднього договору, в рахунок сплати ціни продажу будинку та земельної ділянки, в день і до підписання цього договору ОСОБА_4 сплатив ОСОБА_5 аванс у розмірі 1 419 000 (один мільйон чотириста дев`ятнадцять тисяч) гривень 00 копійок, що є еквівалентом суми 55 000 (п`ятдесят п`ять тисяч) доларів США 00 центів, який при розрахунках за основними договорами зараховується у ціну будинку та земельної ділянки.

Згідно з п. 2.2. Попереднього договору купівлі-продажу нерухомості від 26 липня 2017 року, решту частину авансу, що також зараховується у ціну будинку та земельної ділянки, а саме 774 000 (сімсот сімдесят чотири тисячі) гривень 00 копійок, що є еквівалентом суми 30 000 (тридцять тисяч) доларів США 00 центів, ОСОБА_4 зобов`язується сплачувати ОСОБА_5 або представнику ОСОБА_5 щомісячно, рівними платежами у сумі що є еквівалентом 3 000 (три тисячі) доларів США 00 центів з 01 по 10 число кожного місяця до 10 червня 2018 року включно. Всі платежі підтверджуються актами прийому-передачі.

Відповідно до п. 2.3. Попереднього договору купівлі-продажу нерухомості від 26 липня 2017 року, зазначені у п. 2.1. – 2.2. цього попереднього договору суми коштів, що сплачуються ОСОБА_4 на підставі цього попереднього договору, є авансом і підлягають заліку в ціну продажу будинку та земельної ділянки за основними договорами.

Згідно з п. 3.3. Попереднього договору купівлі-продажу нерухомості від 26 липня 2017 року, ціна будинку та земельної ділянки на день укладення договору становить 2 193 000 (два мільйони сто дев`яносто три тисячі) гривень 00 копійок, що еквівалентно сумі 85 000 (вісімдесят п`ять тисяч) доларів США 00 центів.

Відповідно до п. 5.20. Попереднього договору купівлі-продажу нерухомості від 26 липня 2017 року, цей договір посвідчено за згодою дружини ОСОБА_4 – ОСОБА_1 , оформленою приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Нельзіним Максимом Сергійовичем за реєстром № 4206 (т.1, а.с. 10-11).

Згідно з Актом приймання-передачі гарантійних забезпечувальних коштів від 05 вересня 2017 року до Попереднього договору купівлі-продажу нерухомості від 26 липня 2017 року, ОСОБА_18 , що діє на підставі довіреності посвідченої приватним нотаріусом Нельзіним Максимом Сергійовичем 26 липня 2017 року та зареєстрованої в реєстрі за № 4209 від імені ОСОБА_5 , та ОСОБА_1 , що діє від імені свого чоловіка ОСОБА_4 , уклали цей акт до попереднього договору про наступне: в підтвердження наміру придбати будинок і земельну ділянку та з метою забезпечення оформлення договорів купівлі-продажу (основних договорів), ОСОБА_1 передала ОСОБА_18 (представнику ОСОБА_5 ), а ОСОБА_18 прийняла в якості гарантійних забезпечувальних коштів грошову суму в розмірі, що є еквівалентом 3 000 (три тисячі) доларів США 00 центів, яка при розрахунках за основними договорами, зараховується у ціну будинку та земельної ділянки (т.1, а.с. 12).

Відповідно до Акту приймання-передачі гарантійних забезпечувальних коштів від 03 жовтня 2017 року до Попереднього договору купівлі-продажу нерухомості від 26 липня 2017 року, ОСОБА_18 , що діє на підставі довіреності посвідченої приватним нотаріусом Нельзіним Максимом Сергійовичем 26 липня 2017 року та зареєстрованої в реєстрі за № 4209 від імені ОСОБА_5 , та ОСОБА_1 , що діє від імені свого чоловіка ОСОБА_4 , уклали цей акт до попереднього договору про наступне: в підтвердження наміру придбати будинок і земельну ділянку та з метою забезпечення оформлення договорів купівлі-продажу (основних договорів), ОСОБА_1 передала ОСОБА_18 (представнику ОСОБА_5 ), а ОСОБА_18 прийняла в якості гарантійних забезпечувальних коштів грошову суму в розмірі, що є еквівалентом 3 000 (три тисячі) доларів США 00 центів, яка при розрахунках за основними договорами, зараховується у ціну будинку та земельної ділянки (т.1, а.с. 13).

Згідно з Актом приймання-передачі гарантійних забезпечувальних коштів від 10 листопада 2017 року до Попереднього договору купівлі-продажу нерухомості від 26 липня 2017 року, ОСОБА_18 , що діє на підставі довіреності посвідченої приватним нотаріусом Нельзіним Максимом Сергійовичем 26 липня 2017 року та зареєстрованої в реєстрі за № 4209 від імені ОСОБА_5 , та ОСОБА_1 , що діє від імені свого чоловіка ОСОБА_4 , уклали цей акт до попереднього договору про наступне: в підтвердження наміру придбати будинок і земельну ділянку та з метою забезпечення оформлення договорів купівлі-продажу (основних договорів), ОСОБА_1 передала ОСОБА_18 (представнику ОСОБА_5 ), а ОСОБА_18 прийняла в якості гарантійних забезпечувальних коштів грошову суму в розмірі, що є еквівалентом 3 000 (три тисячі) доларів США 00 центів, яка при розрахунках за основними договорами, зараховується у ціну будинку та земельної ділянки (т.1, а.с. 14).

Відповідно до Акту приймання-передачі гарантійних забезпечувальних коштів від 08 грудня 2017 року до Попереднього договору купівлі-продажу нерухомості від 26 липня 2017 року, ОСОБА_18 , що діє на підставі довіреності посвідченої приватним нотаріусом Нельзіним Максимом Сергійовичем 26 липня 2017 року та зареєстрованої в реєстрі за № 4209 від імені ОСОБА_5 , та ОСОБА_1 , що діє від імені свого чоловіка ОСОБА_4 , уклали цей акт до попереднього договору про наступне: в підтвердження наміру придбати будинок і земельну ділянку та з метою забезпечення оформлення договорів купівлі-продажу (основних договорів), ОСОБА_1 передала ОСОБА_18 (представнику ОСОБА_5 ), а ОСОБА_18 прийняла в якості гарантійних забезпечувальних коштів грошову суму в розмірі, що є еквівалентом 3 000 (три тисячі) доларів США 00 центів, яка при розрахунках за основними договорами, зараховується у ціну будинку та земельної ділянки (т.1, а.с. 15).

Згідно з Актом приймання-передачі гарантійних забезпечувальних коштів від 10 січня 2018 року до Попереднього договору купівлі-продажу нерухомості від 26 липня 2017 року, ОСОБА_18 , що діє на підставі довіреності посвідченої приватним нотаріусом Нельзіним Максимом Сергійовичем 26 липня 2017 року та зареєстрованої в реєстрі за № 4209 від імені ОСОБА_5 , та ОСОБА_1 , що діє від імені свого чоловіка ОСОБА_4 , уклали цей акт до попереднього договору про наступне: в підтвердження наміру придбати будинок і земельну ділянку та з метою забезпечення оформлення договорів купівлі-продажу (основних договорів), ОСОБА_1 передала ОСОБА_18 (представнику ОСОБА_5 ), а ОСОБА_18 прийняла в якості гарантійних забезпечувальних коштів грошову суму в розмірі, що є еквівалентом 3 000 (три тисячі) доларів США 00 центів, яка при розрахунках за основними договорами, зараховується у ціну будинку та земельної ділянки (т.1, а.с. 16).

Відповідно до Акту приймання-передачі гарантійних забезпечувальних коштів від 10 лютого 2018 року до Попереднього договору купівлі-продажу нерухомості від 26 липня 2017 року, ОСОБА_18 , що діє на підставі довіреності посвідченої приватним нотаріусом Нельзіним Максимом Сергійовичем 26 липня 2017 року та зареєстрованої в реєстрі за № 4209 від імені ОСОБА_5 , та ОСОБА_4 уклали цей акт до попереднього договору про наступне: в підтвердження наміру придбати будинок і земельну ділянку та з метою забезпечення оформлення договорів купівлі-продажу (основних договорів), ОСОБА_4 передав ОСОБА_18 (представнику ОСОБА_5 ), а ОСОБА_18 прийняла в якості гарантійних забезпечувальних коштів грошову суму в розмірі, що є еквівалентом 3 000 (три тисячі) доларів США 00 центів, яка при розрахунках за основними договорами, зараховується у ціну будинку та земельної ділянки (т.1, а.с. 17).

Згідно з Актом приймання-передачі гарантійних забезпечувальних коштів від 06 квітня 2018 року до Попереднього договору купівлі-продажу нерухомості від 26 липня 2017 року, ОСОБА_18 , що діє на підставі довіреності посвідченої приватним нотаріусом Нельзіним Максимом Сергійовичем 26 липня 2017 року та зареєстрованої в реєстрі за № 4209 від імені ОСОБА_5 , та ОСОБА_1 , що діє від імені свого чоловіка ОСОБА_4 , уклали цей акт до попереднього договору про наступне: в підтвердження наміру придбати будинок і земельну ділянку та з метою забезпечення оформлення договорів купівлі-продажу (основних договорів), ОСОБА_1 передала ОСОБА_18 (представнику ОСОБА_5 ), а ОСОБА_18 прийняла в якості гарантійних забезпечувальних коштів грошову суму в розмірі, що є еквівалентом 3 000 (три тисячі) доларів США 00 центів, яка при розрахунках за основними договорами, зараховується у ціну будинку та земельної ділянки (т.1, а.с. 18).

Відповідно до Акту приймання-передачі гарантійних забезпечувальних коштів від 11 травня 2018 року до Попереднього договору купівлі-продажу нерухомості від 26 липня 2017 року, ОСОБА_18 , що діє на підставі довіреності посвідченої приватним нотаріусом Нельзіним Максимом Сергійовичем 26 липня 2017 року та зареєстрованої в реєстрі за № 4209 від імені ОСОБА_5 , та ОСОБА_1 , що діє від імені свого чоловіка ОСОБА_4 , уклали цей акт до попереднього договору про наступне: в підтвердження наміру придбати будинок і земельну ділянку та з метою забезпечення оформлення договорів купівлі-продажу (основних договорів), ОСОБА_1 передала ОСОБА_18 (представнику ОСОБА_5 ), а ОСОБА_18 прийняла в якості гарантійних забезпечувальних коштів грошову суму в розмірі, що є еквівалентом 1 500 (одна тисяча п`ятсот) доларів США 00 центів, яка при розрахунках за основними договорами, зараховується у ціну будинку та земельної ділянки (т.1, а.с. 19).

Згідно з Договором купівлі-продажу житлового будинку від 19 червня 2018 року, укладеним між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , посвідченим приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Легкою Галиною Іванівною, зареєстрованим в реєстрі за № 1363, ОСОБА_5 передав, а ОСОБА_4 набув у власність житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та сплатив за нього ОСОБА_5 грошову суму визначену цим договором.

Відповідно до п. 2. Договору купівлі-продажу житлового будинку від 20 червня 2018 року, житловий будинок має наступні характеристики: загальна площа – 133,1 кв.м., житлова площа – 59,6 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1335931132108, розташований на земельній ділянці площею 0,0323 га, кадастровий номер 3210800000:01:062:0116, цільове призначення земельної ділянки: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Згідно з п. 4. Договору купівлі-продажу житлового будинку від 20 червня 2018 року, продаж житлового будинку за домовленістю сторін вчиняється за 149 318 (сто сорок дев`ять тисяч триста вісімнадцять) гривень 90 копійок, які ОСОБА_5 отримав від ОСОБА_4 до моменту підписання договору. Підписання договору свідчить про проведення остаточних розрахунків між сторонами та відсутністю будь-яких претензій один до одного щодо розрахунків.

Відповідно до п. 9 Договору купівлі-продажу житлового будинку від 20 червня 2018 року, згода дружини ОСОБА_4 – ОСОБА_1 на придбання житлового будинку підтверджується її заявою, справжність підпису на якій засвідчено приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Легкою Галиною Іванівною 19 червня 2018 року за реєстровим № 1362 (т.1, а.с. 49).

Згідно відповіді з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 2191847 від 29 грудня 2025 року, житловий будинок загальною площею 133,1 кв.м., житловою площею 59,6 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві власності ОСОБА_4 , дата реєстрації права власності: 19 червня 2018 року, підстави виникнення права власності: договір купівлі-продажу житлового будинку від 19 червня 2018 року, видавник: приватний нотаріус Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Легка Галина Іванівна, номер: 1363.

Відповідно до Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 19 червня 2018 року, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , посвідченого приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Легкою Галиною Іванівною, зареєстрованого в реєстрі за № 1366, ОСОБА_5 передав, а ОСОБА_4 набув у власність земельну ділянку площею 0,0323 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3210800000:01:062:0116 та сплатив за неї грошову суму визначену договором.

Згідно з абз. 2 п. 1.1. Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 19 червня 2018 року, цільове призначення земельної ділянки: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), склад угідь – малоповерхова забудова, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі прав на нерухоме майно: 1247984932108.

Відповідно до п. 2.1. Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 19 червня 2018 року, продаж земельної ділянки за домовленістю сторін вчиняється за 13 920 (тринадцять тисяч дев`ятсот двадцять) гривень 65 копійок, які отримані ОСОБА_5 від ОСОБА_4 до моменту підписання договору. Підписання договору свідчить про проведення остаточних розрахунків між сторонами та відсутністю будь-яких претензій один до одного щодо розрахунків.

Згідно з п. 6.2. Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 19 червня 2018 року, згода дружини ОСОБА_4 – ОСОБА_1 на придбання земельної ділянки підтверджується її заявою, справжність підпису на якій засвідчено приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Легкою Галиною Іванівною 19 червня 2018 року за реєстровим № 1362 (т.1, а.с. 53).

Відповідно до відповіді з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 2191856 від 29 грудня 2025 року, земельна ділянка з кадастровим номером 3210800000:01:062:0116, площею 0,0323 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на праві власності належить ОСОБА_4 , дата реєстрації права власності: 19 червня 2018 року, підстави виникнення права власності: договір купівлі-продажу земельної ділянки від 19 червня 2018 року, видавник: приватний нотаріус Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Легка Галина Іванівна, номер: 1366.

Згідно з Договором № 291 інвестування 2-х кімнатної квартири житлового будинку за адресою: АДРЕСА_5 від 23 грудня 2005 року, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «Управління капітального будівництва», в особі директора Животенка Анатолія Миколайовича, що діє на підставі статуту, та ОСОБА_1 , ОСОБА_1 зобов`язалась передати Товариству з обмеженою відповідальністю «Управління капітального будівництва» в довічне управління кошти на будівництво квартири за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 67,10 кв.м., житловою площею 37,90 кв.м.

Відповідно до п. 2.2. Договору № 291 інвестування 2-х кімнатної квартири житлового будинку за адресою: АДРЕСА_5 від 23 грудня 2005 року, загальна вартість житлової квартири на момент складання договору становить 436 150 (чотириста тридцять шість тисяч сто п`ятдесят) гривень 00 копійок.

Згідно з п. 2.3. Договору № 291 інвестування 2-х кімнатної квартири житлового будинку за адресою: АДРЕСА_5 від 23 грудня 2005 року, ОСОБА_1 зобов`язана здійснити розрахунок за квартиру до 10 липня 2007 року (т.2, а.с. 172-174).

Відповідно до Договору кредиту № 10-29/3743 від 09 липня 2007 року, укладеного між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», в особі заступника керуючого Київською міською філією АКБ «Укрсоцбанк» Петренка Максима Олександровича, та ОСОБА_1 , Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк» надав ОСОБА_1 у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 69 093 (шістдесят дев`ять тисяч дев`яносто три) долари США 00 центів, зі сплатою 12,45 % річних.

Згідно з п. 1.2. Договору кредиту № 10-29/3743 від 09 липня 2007 року, кредит надається ОСОБА_1 на наступні цілі: фінансування будівництва (інвестування) житла відповідно до Договору № 291 від 23 грудня 2005 року про інвестування у житлове будівництво, що укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Управління капітального будівництва» (т.2, а.с. 54-57).

Згідно із заявою ОСОБА_1 від 09.07.2007, зазначеною у вказаному договорі, остання засвідчила, що на момент укладення договору у шлюбі не перебуває, також підтвердила відсутність проживання однією сім`єю з будь-яким чоловіком без реєстрації шлюбу (т.2, а.с. 57).

У подальшому, 16.04.2009, 09.07.2009 між сторонами Договору кредиту № 10-29/3743 від 09 липня 2007 року було укладено додаткові угоди (т.2, а.с. 209-213).

14.07.2015 між Пат «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено договір про внесення змін до договору кредиту № 10-29/3743 від 09 липня 2007 року, та ОСОБА_4 надав свою згоду на укладення цього договору, погодивши його умови. Вказаним договором зафіксовано, що станом на дату його укладення заборгованість за договором кредиту складає: заборгованість за кредитом – 55 034, 41 долари США, заборгованість по процентам за користування кредитом – 2476, 92 доларів США (т.2, а.с. 214-217).

Відповідно до Договору купівлі-продажу квартири від 26 червня 2007 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_19 , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою Світланою Володимирівною, зареєстрованого в реєстрі за № 4657, ОСОБА_1 передала у власність ОСОБА_19 , а ОСОБА_19 прийняв у власність квартиру, що належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, адреса якої: АДРЕСА_6 і сплатив за неї ціну, визначену цим договором.

Згідно з п. 1.2. Договору купівлі-продажу квартири від 26 червня 2007 року, нерухоме майно належить ОСОБА_1 на праві приватної на підставі Договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Інесою Володимирівною 16 грудня 2005 року за реєстровим № 4665, зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів 16 грудня 2005 року за № 1045715 зареєстрованого Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна 21 квітня 2006 року в реєстрову книгу за № 758.

Відповідно до п. 1.7. Договору купівлі-продажу квартири від 26 червня 2007 року, ОСОБА_1 у своїй заяві від 26 червня 2007 року стверджувала, що на момент придбання квартири, зазначеної у п. 1.1. цього договору у зареєстрованому шлюбі не перебувала, фактичних шлюбних відносин ні з ким не підтримувала, квартира набута нею за власні кошти.

Згідно з п. 2.1. Договору купівлі-продажу квартири від 26 червня 2007 року, ціна квартири, що купується ОСОБА_19 за цим договором, становить 479 750 (чотириста сімдесят дев`ять тисяч сімсот п`ятдесят) гривень 00 копійок, що є еквівалентом 95 000 (дев`яносто п`ять тисяч) доларів США по курсу НБУ на день підписання договору, які сплачені ОСОБА_19 до підписання цього договору. Зазначена ціна встановлена за згодою сторін цього договору, є остаточною та не підлягає будь-яким змінам (т.1, а.с. 217-218).

Відповідно до рішення виконавчого комітету Бучанської міської ради Київської області «Про дозвіл на оформлення та отримання правовстановлюючої документації на квартиру» від 20 липня 2010 року, за ОСОБА_1 визнано право власності на 2-х кімнатну житлову квартиру АДРЕСА_8 , загальною площею 67,1 кв.м., житловою площею 37,9 кв.м., як за інвестором згідно договору інвестування 2-х кімнатної квартири житлового будинку за №291 від 23.12.2005 року, акту про передачу житла від 06 вересня 2007 року (т.1, а.с. 230).

Згідно з довідкою Акціонерного товариства «Альфа-Банк», наданої ОСОБА_1 станом на 05 січня 2016 року, на виконання зобов`язань за договором кредиту № 10-29/3743 від 09 липня 2007 року, укладеним з Акціонерним товариством «Укрсоцбанк», правонаступником майна, прав та обов`язків якого є Акціонерне товариство «Альфа-Банк», за період з 09 липня 2007 року по 04 січня 2016 року в рахунок погашення заборгованості було перераховано грошові кошти в загальному розмірі 134 480 (сто тридцять чотири тисячі чотириста вісімдесят) доларів США 99 центів (т.2, а.с. 219-222).

Відповідно до Договору купівлі-продажу квартири від 26 липня 2017 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_20 , посвідченого приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Шурпіновим Василем Івановичем, зареєстрованого в реєстрі за № 703, ОСОБА_1 передала у власність (продала) ОСОБА_20 , а ОСОБА_20 прийняла від ОСОБА_1 (купила) квартиру за номером АДРЕСА_8 .

Згідно з абз. 2 п. 1.1. Договору купівлі-продажу квартири від 26 липня 2017 року, квартира за номером АДРЕСА_8 належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно НОМЕР_11 , виданого виконавчим комітетом Бучанської міської ради 27 липня 2010 року.

Відповідно до п. 2.1. Договору купівлі-продажу квартири від 26 липня 2017 року, за домовленістю сторін продаж квартири вчиняється за 1 408 000 (один мільйон чотириста вісім тисяч) гривень 00 копійок.

Згідно з п. 4.5. Договору купівлі-продажу квартири від 26 липня 2017 року, ОСОБА_1 довела до відома ОСОБА_20 , що перебуває у шлюбі, але квартира у власність придбана до реєстрації шлюбу, що підтверджується свідоцтвом про шлюб, яке залишається у справах нотаріуса (т.1, а.с. 20-21).

Відповідно до акту обстеження матеріально-побутових умов проживання сім`ї від 28 квітня 2015 року, складеним та підписаним депутатом Бучанської міської ради ПаламарчукомОлегом Володимировичем, ОСОБА_4 , 1974 року народження, фактично проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 , з 2007 року разом із своєю сім`єю. Крім того, у графі «з актом згідний» міститься підпис із зазначенням прізвища та ініціалів ОСОБА_1 (т.1, а.с.79).

Згідно з податковою декларацією платника єдиного податку – фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 за 2012 рік, загальна сума доходу за звітний (податковий) період становить 466 214 (чотириста шістдесят шість тисяч двісті чотирнадцять) гривень 26 копійок (т.1, а.с. 97-99).

Відповідно до податкової декларації платника єдиного податку – фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 за 2013 рік, загальна сума доходу за звітний (податковий) період становить 264 317 (двісті шістдесят чотири тисячі триста сімнадцять) гривень 95 копійок (т.1, а.с. 100-102).

Згідно з податковою декларацією платника єдиного податку – фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 за 2014 рік, загальна сума доходу за звітний (податковий) період становить 889 828 (вісімсот вісімдесят дев`ять тисяч вісімсот двадцять вісім) гривень 02 копійки (т.1, а.с. 103-105).

Відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 за формою ОК-5, виданих Пенсійним фондом України з Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування станом на 24 березня 2021 року, сума заробітку ОСОБА_1 для нарахування пенсії за відповідні звітні роки становила: за 2002 рік – 495 (чотириста дев`яносто п`ять) гривень 00 копійок; за 2003 рік – 1 092 (одна тисяча дев`яносто дві) гривні 04 копійки; за 2004 рік – 993 (дев`ятсот дев`яносто три) гривні 16 копійок; за 2010 рік – 982 (дев`ятсот вісімдесят дві) гривні 47 копійок; за 2011 рік – 11 557 (одинадцять тисяч п`ятсот п`ятдесят сім) гривень 00 копійок; за 2012 рік – 13 177 (тринадцять тисяч сто сімдесят сім) гривень 00 копійок; за 2013 рік – 8 991 (вісім тисяч дев`ятсот дев`яносто одна) гривня 00 копійок (т.2, а.с. 30-31).

Згідно з відомостями з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків Державної фіскальної служби України про суми виплачених доходів ОСОБА_1 , в період з 01 січня 2007 року по квітень 2020 року відсутня інформація про доходи, за виключенням отримання у 2012 -2013 роках соціальних виплат, а також отримала доходи: від АТ «Уксоцбанк» за 3 квартал 2015 року – 65 580, 65 грн., за 4 квартал 2015 року – 532074, 46 грн., за 1 квартал 2016 року – 103 870, 87 грн.; від АТ КБ «Приватбанк» за 1 квартал 2019 року – 124, 22 грн. (т.2, а.с.25).

Крім того, судом було досліджено долучені ОСОБА_4 фотографії (т.1, а.с. 119-131), (т.2, а.с. 105-106).

Позивач ОСОБА_1 надала пояснення, в яких зазначила про те, що у 2005 році було розірвано їх перший шлюб з ОСОБА_4 . Після розлучення вона працювала ріелтором та самостійно винаймала житло. Восени 2005 року за рахунок власних заощаджень та грошових коштів, позичених у подруги ОСОБА_15 , нею було придбано однокімнатну квартиру в районі Оболонь у місті Києві. У грудні 2005 року вона уклала договір інвестування в будівництво двокімнатної квартири в місті Буча, будівництво якої тривало до 2007 року. З метою внесення інвестиційного платежу за вказану квартиру та фінансування проведення в ній ремонтних робіт у 2007 році вона продала належну їй однокімнатну квартиру в місті Києві, а також уклала кредитний договір. Зазначила, що у 2008 році вони з ОСОБА_4 стали частіше спілкуватися, проте про наявність квартири в місті Буча, а також кредиту останній не знав. Вказала, що спільне проживання з ОСОБА_4 розпочалось лише наприкінці 2008 року, після завершення ремонтних робіт у квартирі. У 2014 році вони знову одружилися. З метою покращення житлових умов для їхніх двох дітей було прийнято рішення про купівлю житлового будинку. Для цього була продана квартира, а отримані від продажу грошові кошти в розмірі 2/3 від загальної вартості будинку були внесені як оплата за нове житло. Після переїзду до будинку сімейні стосунки з ОСОБА_4 погіршилися, що призвело до розірвання шлюбу. Наголосила на тому, що зобов`язання за кредитним договором виконувала виключно вона особисто та повністю погасила заборгованість перед банком у 2015 році, у інших сімейних витратах ОСОБА_4 приймав участь.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , надала показання про те, що перебуває у дружніх стосунках з ОСОБА_1 та добре знайома з ОСОБА_4 . Їй відомо, що ОСОБА_21 працювала ріелтором, відомостями про місце роботи ОСОБА_22 вона не володіє. У 2005 році ОСОБА_21 та ОСОБА_22 розлучилися, до розірвання шлюбу вони спільно орендували квартиру в районі Оболонь міста Києва. Після розлучення ОСОБА_21 придбала однокімнатну квартиру в районі Оболонь міста Києва, де проживала разом з дитиною та проводила ремонтні роботи, свідок приїжджала до неї в гості у грудні 2005 року. На святкуванні свого дня народження, на яке вона запросила як ОСОБА_21 , так і ОСОБА_22 , ОСОБА_21 розповіла, що самостійно придбала квартиру у місті Буча. Восени 2008 року ОСОБА_21 та ОСОБА_22 почали проживати разом в квартирі у м. Буча, в 2014 році знову одружилися. Зазначила, що наприкінці 2017 року вона приїжджала в гості до ОСОБА_21 та ОСОБА_22 , де вони їй розповіли, що продали квартиру в місті Буча та купили будинок, проте на момент її візиту продовжували проживати у квартирі, зазначаючи, що в будинку завершується ремонт, тобто ОСОБА_23 знав про продаж квартири. Свідок зазначила, що конкретні суми коштів, за які було продано квартиру і придбано будинок, а також умови придбання, їй не відомі. Свідок зазначила, що на фотографіях, датованих 19 травня 2007 року (т.2, а.с. 105-106) зображені ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , а також вона. Свідок зазначила, що на той час ОСОБА_23 та ОСОБА_24 разом не проживали, свідок хотіла, щоб вони знову зійшлися, а тому запросила їх обох.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , надала показання про те, що з ОСОБА_1 знайома з 1993 року, оскільки вони спільно проживали у гуртожитку. Будучи студенткою ОСОБА_21 працювала у сфері нерухомості в компанії «Благовіст», куди працевлаштувала і її. В 1997 році ОСОБА_21 одружилася з ОСОБА_22 , в 2001 році у них народилася дитина. Свідок зазначила, що в цей період у неї було дуже багато роботи, а тому з ОСОБА_21 вона майже не спілкувалася, відтак зустрічі та розмови між ними мали поодинокий характер. В 2005 році ОСОБА_21 повідомила, що розлучилась з ОСОБА_22 . В цей же період вони з ОСОБА_21 почали разом займатися нерухомістю, працювали в агенції нерухомості « ОСОБА_25 ». Наприкінці 2005 року ОСОБА_21 придбала квартиру в Києві за 45 000 (сорок п`ять тисяч) доларів США, яка потребувала незначного ремонту. У подальшому ОСОБА_21 вирішила продати квартиру у м. Києві та придбати квартиру у м. Буча вартістю 65 000 (шістдесят п`ять тисяч) доларів США. Зазначена квартира була придбана за рахунок кредитних коштів, оскільки оформлювалася в межах програми молодіжного кредитування. Вказала, що ОСОБА_21 самостійно здійснювала погашення кредиту та повністю його виплатила у 2015–2016 роках. На початку 2008 року ОСОБА_21 вже проживала у квартирі в місті Буча, однак на той момент вона мешкала там сама. Свідок зазначила, що ОСОБА_21 та ОСОБА_22 почали знову проживати разом орієнтовно з другої половини 2008 року про що їй стало відомо у 2010 році. Надалі квартира в місті Буча була продана з метою покращення житлових умов та придбання більшої нерухомості. Свідок зазначила, що в 2007 році ОСОБА_21 надавала їй в борг грошові кошти в розмірі 30 000 (тридцять тисяч) доларів США, які в 2013 році вона їй повернула. Крім того, свідок вказала, що в період з 2003 по 2009 роки щомісячний дохід ОСОБА_21 становив від 5 000 (п`яти тисяч) до 7 000 (семи тисяч) доларів США.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_26 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , надав показання про те, що з ОСОБА_1 познайомився у 2007 році як сусіди, коли заселилися у новозбудований будинок. Зазначив, що спочатку у квартирі проживала тільки ОСОБА_21 , а ОСОБА_23 почав проживати разом з ОСОБА_21 з кінця серпня – початку вересня 2008 року, він сприймав ОСОБА_21 та ОСОБА_22 як людей, які проживають разом як сім`я. З ОСОБА_22 у нього склалися дружні стосунки, вони часто проводили спільні зустрічі та святкували свята. Про факт розірвання шлюбу між ОСОБА_22 та ОСОБА_21 йому було відомо. На його думку родину фінансово забезпечував ОСОБА_22 який працював спеціалістом у сфері комп`ютерних технологій. Вказав, що квартира ОСОБА_22 та ОСОБА_21 була придбана за рахунок кредитних коштів. Надалі вони продали вказану квартиру та за рахунок отриманих від продажу коштів придбали житловий будинок, у який вселилися приблизно у 2019-2020 році. Крім того, зазначив, що про те, що ОСОБА_22 та ОСОБА_21 знову розлучилися та проживають окремо він дізнався у 2020 році.

Відповідно до частини другої статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Частинами першою та другою статті 21 СК України передбачено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Згідно з частиною першою статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Положеннями статті 74 СК України встановлено, що якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

З огляду на зазначені положення законодавства, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом) підставою для виникнення у них певних прав та обов`язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.

У постанові від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що, вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України).

Таким чином, для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню, і предметом доказування у таких справах є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.

Згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 обов`язковими умовами для визнання осіб членами сім`ї, крім спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц).

Факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святкуванні свят, пересилання відповідачем коштів на рахунок позивачки, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків притаманних подружжю не може свідчити про те що між сторонами склались та мали місце усталені відносини які притаманні подружжю (постанови Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі № 588/350/15, від 19 березня 2020 року у справі № 303/2865/17, від 23 вересня 2021 року у справі № 204/6931/20, від 30 червня 2022 року у справі № 694/1540/20).

Для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні подружжю. Таким чином, предметом доказування у справах про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю. Критеріями, за якими майну може бути надано статус спільної сумісної власності, є: 1) час набуття такого майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); 3) мета придбання майна, відповідно до якої йому може бути надано правовий статус спільної власності подружжя. З урахуванням зазначеного, вирішуючи спір про поділ майна, необхідно установити як обсяг спільного нажитого майна, так і з`ясувати час та джерела його придбання, а вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки.

Подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 686/15993/21, від 09 листопада 2022 року у справі № 753/10315/19, від 16 листопада 2022 року у справі № 199/3941/20.

У постанові Верховного Суду України від 20 лютого 2012 року у справі № 6-97цс11 роз`яснено, що для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України суд повинен встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу у період, протягом якого було придбано спірне майно.

Факт місця реєстрації (проживання) жінки та чоловіка за однією адресою не є ні головною, ні обов`язковою ознакою наявності фактичного шлюбу. Так само факт спільного проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу не може бути встановлений лише показаннями свідків та наявністю спільних фотографій за відсутності інших доказів (правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 04 грудня 2023 року у справі № 543/563/22).

Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту спільного проживання, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду при їх оцінці.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним з найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі (постанова Верховного Суду від 26 травня 2022 року у справі № 362/3705/20).

Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

ОСОБА_4 у зустрічному позові заявив позовну вимогу про встановлення юридичного факту проживання однією сім`єю, як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з ОСОБА_1 у період з 01.01.2007 по 11.06.2014.

У відзиві на зустрічну позовну заяву відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 визнала, та надаючи пояснення в судовому засіданні підтвердила, що з ОСОБА_4 стали проживати спільно з вересня 2008 року.

Факт спільного проживання сторін однією сім`єю, як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу підтвердили також допитані в судовому засіданні свідки: свідок ОСОБА_16 у показаннях зазначила, що з осені 2008 року позивач та відповідач почали жити разом в квартирі в м. Буча; свідок ОСОБА_15 у показаннях зазначила, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 почали проживати разом з другої половини 2008 року, коли точно свідку не відомо; свідок ОСОБА_26 у своїх показаннях зазначив, що ОСОБА_4 почав проживати у квартирі в м. Буча, разом з ОСОБА_1 з кінця серпня – початку вересня 2008 року. Також, свідки зазначили, що сторони спільно проживали однією сім`єю до моменту реєстрації шлюбу у 2014 році.

Крім того, факт спільного проживання сторін однією сім`єю підтверджується народженням ІНФОРМАЦІЯ_8 спільної доньки сторін – ОСОБА_8 . Крім того, вказаний факт підтверджується долученими ОСОБА_4 фотографіями з домашнім побутом, також зі спільного відпочинку, спільного відвідування родичів за 2010 – 2014 роки.

Таким чином, суд вважає доведеним факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 01 вересня 2008 року по 10 червня 2014 року включно. 11 червня 2014 року між сторонами було зареєстровано шлюб.

Разом з тим, позивачем за зустрічним позовом не доведено належними, допустимими та достатніми доказами факту спільного проживання сторін однією сім`єю, як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з 01.01.2007 по 31.08.2008.

Так, судом було досліджено акт обстеження матеріально-побутових умов проживання сім`ї від 28 квітня 2015 року, складений та підписаний депутатом Бучанської міської ради Паламарчуком О.В. відповідно до якого встановлено, що ОСОБА_4 , 1974 року народження, фактично проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 , з 2007 року разом із своєю сім`єю, у графі «з актом згідний» міститься підпис із зазначенням прізвища та ініціалів ОСОБА_1 (т.1, а.с.79).

Однак, відомості, зазначені в акті, стосовно проживання ОСОБА_4 за вказаною адресою з 2007 року, не підтверджуються іншими дослідженими судом доказами та спростовуються зазначеними вище показаннями свідків.

Стосовно долучених ОСОБА_4 фотографій від 19.05.2007 (т.2, а.с. 105-106), свідок ОСОБА_16 у своїх показаннях зазначила, що це вона запросила ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , які на той момент не проживали разом, на відпочинок на природі, оскільки хотіла, щоб вони знову зійшлися.

Будь-які інші докази, які б підтверджували факт спільного проживання сторін однією сім`єю, як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з 01.01.2007 по 31.08.2008 відсутні.

За таких обставин, позовна вимога ОСОБА_4 про встановлення юридичного факту проживання однією сім`єю, як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, підлягає частковому задоволенню.

Крім того, позивач за зустрічним позовом ОСОБА_4 заявив позовну вимогу про визнання двокімнатної квартири, розташованої в АДРЕСА_2 , спільною сумісною власністю та стягнення із ОСОБА_1 суму коштів в розмірі 704 000 грн. у рахунок відшкодування 1/2 частини вказаної квартири, яка була продана.

Разом з тим, судом встановлено, що відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 23 грудня 2005 року уклала Договір № 291 інвестування 2-х кімнатної квартири житлового будинку за адресою: АДРЕСА_5 , згідно якого зобов`язана здійснити розрахунок за квартиру до 10 липня 2007 року.

У зв`язку з чим на фінансування будівництва (інвестування) житла відповідно до Договору № 291 від 23 грудня 2005 року, 09 липня 2007 року ОСОБА_1 уклала з Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» Договір кредиту № 10-29/3743 на суму 69 093 (шістдесят дев`ять тисяч дев`яносто три) долари США 00 центів, зі сплатою 12,45 % річних.

Таким чином, договір інвестування квартири та кредитний договір були укладені ОСОБА_1 до спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_4 .

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (стаття 1054 ЦК України).

Кредитний договір є двостороннім, оскільки породжує обов`язок кредитодавця надати кредит та обов`язок позичальника його повернути, та сплатити проценти за користування ним.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 12 червня 2023 року у справі №712/8602/19дійшов висновку про те, що у разі укладення кредитного договору та отримання грошей на придбання нерухомості одним із подружжя до укладення шлюбу, за умови подальшого виконання кредитного зобов`язання подружжям під час шлюбу, той із подружжя, який не укладав кредитний договір, після розірвання шлюбу має право на компенсацію половини суми, що вносилась на виконання кредитного зобов`язання. Сплата подружжям частини коштів за кредитним договором, укладеним одним із них для придбання квартири, не змінює правового статусу квартири, оскільки кредитний договір укладений не в період перебування сторін у шлюбі й зобов`язання з повернення кредиту за зазначеним договором виникло у позичальника. Той з подружжя, який не був стороною кредитного договору, після розірвання шлюбу має на компенсацію половини сум що вносилися на виконання кредитного зобов`язання, та не має права на компенсацію частки вартості нерухомого майна або на певну частку нерухомості.

Таким чином, доводи ОСОБА_4 щодо сплати частини коштів за кредитним договором, укладеним для придбання квартири, не змінюють правового статусу квартири, оскільки кредитний договір укладено між АКБ СР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 не в період спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу чи перебування сторін у шлюбі. Тому зобов`язання з повернення кредиту за зазначеним договором виникло лише у ОСОБА_1 . Той з подружжя, який не був стороною кредитного договору, проте частина кредитного боргу сплачена подружжям у шлюбі, не має право ані на компенсацію частки вартості нерухомого майна, ані на певну частку нерухомості.

У разі укладення кредитного договору та отримання грошей на придбання нерухомості одним із подружжя до укладення шлюбу, за умови подальшого виконання кредитного зобов`язання подружжям під час шлюбу, той з подружжя, який не укладав кредитний договір, після розірвання шлюбу має право на компенсацію половини сум що вносилися на виконання кредитного зобов`язання.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для визнання квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , спільною сумісною власністю подружжя та стягнення на користь ОСОБА_4 суми коштів в рахунок відшкодування 1/2 частини проданої квартири.

Враховуючи викладене, у задоволенні зазначених позовних вимог ОСОБА_4 слід відмовити.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. У частині другій цієї статті визначається перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів, одним з яких, зокрема, є визнання права (пункт 1).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Як проголошено у статті 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Аналогічний припис закріплений у частині першій статті 10 ЦПК України.

Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля.

Захист права власності гарантовано Першим протоколом до Конвенції, відповідно до статті 1 якого передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення частини першої цієї статті дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а частина друга цієї статті визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом уведення в дію «законів». Більше того, верховенство права як один з фундаментальних принципів демократичного суспільства є наскрізним принципом усіх статей Конвенції (див. рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справах: від 20 травня 2010 року «Україна-Тюмень» проти України» (заява № 22603/02); від 25 червня 1996 «Амюр проти Франції» (Amuur v. France); «Колишній Король Греції та інші проти Греції» (Former King of Greece and Others v. Greece), № 25701/94, § 79, ECHR 2000-XII; «Малама проти Греції» (Malama v. Greece), № 43622/98, § 43, ECHR 2001-II).

Стаття 41 Конституції України гарантує кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

У статті 321 ЦК України закріплено конституційний принцип непорушності права власності. За частинами першою та другою цієї статті ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

За вимогами частини першої статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Зміст права власності полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном (стаття 317 ЦК України).

Згідно з вимогами статті 319 ЦК України власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він сам вирішує, що робити зі своїм майном, керуючись виключно власними інтересами, здійснюючи щодо цього майна будь-які дії, які не суперечать закону і не порушують прав інших осіб та інтересів суспільства. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки (стаття 190 цього Кодексу).

До речей як складової поняття майна, зокрема нерухомих, відповідно до положень статті 181 ЦК України належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Права та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації (частина перша статті 182 ЦК України).

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (аналогічні положення містить і норма частини третьої статті 368 ЦК України).

Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (стаття 63 СК України).

Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом (частина третя статті 368 ЦК України).

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (стаття 60 СК України).

Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Тлумачення статті 61 СК України свідчить, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були набуті.

За частиною першою статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (частина перша статті 70 СК України).

У частині другій статті 372 ЦК України вказано, що в разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Майном як особливим об`єктом вважається окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки (частина перша статті 190 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Відповідно до частини третьої статті 61 СК України якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї. Якщо наявність боргових зобов`язань підтверджується відповідними засобами доказування, такі боргові зобов`язання повинні враховуватись при поділі майна подружжя (пункт 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»).

У частині четвертій статті 65 СК України встановлено, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

Тлумачення частини четвертої статті 65 СК України дає підстави для висновку, що той з подружжя, хто не брав безпосередньо участі в укладенні договору, стає зобов`язаною стороною (боржником), за наявності двох умов: 1) договір укладено другим із подружжя в інтересах сім`ї; 2) майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї. Тільки поєднання вказаних умов дозволяє кваліфікувати другого з подружжя як зобов`язану особу (боржника).

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами (частина перша, друга та третя статті 202 ЦК України). Правочин є найбільш поширеним юридичним фактом, за допомогою якого набуваються, змінюються, або припиняються права та обов`язки учасників цивільних правовідносин. До односторонніх правочинів, зокрема, відноситься: видача довіреності, відмова від права власності, складання заповіту, публічна обіцянка винагороди, прийняття спадщини, згода іншого співвласника на розпорядження спільним майном, одностороння відмова від договору. При вчиненні одностороннього правочину воля виражається (виходить) від однієї сторони. Між цим така сторона може бути представлена декількома особами, прикладом чого може виступати видання довіреності двома та більше особами, спільний заповіт подружжя та ін. Аналіз розуміння як правочину, так і одностороннього правочину свідчить, що односторонні правочини: є вольовими діями суб`єкта; вчиняються суб`єктами для здійснення своїх цивільних прав і виконання обов`язків; спрямовані на настання правових наслідків (набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків).

Залежно від сприйняття волі сторони одностороннього правочину такі правочини поділяються на: суто односторонні - не адресовані нікому та без потреби в прийнятті їх іншою (іншими) особою. До них, зокрема, належить відмова від права власності, відмова від спадщини, прийняття спадщини; такі, що розраховані на їх сприйняття іншими особами, до яких можливо віднести, зокрема, оголошення конкурсу, публічну обіцянку винагороди, відмову від спадщини на користь іншої особи, видачу довіреності, видачу векселя, розміщення цінних паперів, односторонню відмову від договору, згода іншого співвласника на розпорядження спільним майном (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 листопада 2021 року в справі № 357/15284/18 (провадження № 61-13518св21)).

Згода - одностороннє волевиявлення суб`єкта права. Вчинення згоди - односторонній правочин, оскільки особа тим самим реалізує своє право та робить це можливим для інших осіб здійснити своє право. Згода може бути: (а) передумовою для встановлення правовідносин між особою, яка надала цю згоду, та адресатом згоди або між останнім та іншими особами; (б) юридичним фактом у вже існуючих правовідносинах, що дозволяє або обумовлює ті чи інші етапи їх існування; (в) дією, спрямованою на припинення правовідносин.

Згода іншого з подружжя має значення на стадії укладення договору та є необхідним юридичним фактом для укладення відповідного договору. Відсутність згоди іншого з подружжя може мати наслідком, зокрема, визнання договору недійсним у разі недобросовісності контрагента іншого з подружжя. Суб`єкт, який надає згоду на укладення договору іншим з подружжя, не стає стороною договору. Сторона договору (інший з подружжя) представляє у відносинах з третьою особою права та інтереси того з подружжя, який надав згоду.

Наявність згоди одного з подружжя на укладення другим з подружжя договору щодо розпорядження спільним майном наділяє його необхідним обсягом повноважень на вчинення такого правочину (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 916/2813/18 (провадження № 12-71гс20)).

У статті 65 СК України передбачено, зокрема, що дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї. Однією з підстав виникнення зобов`язання є договір (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).

Договір як універсальний регулятор приватних відносин, покликаний забезпечити їх регулювання та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення приватних прав та обов`язків. За допомогою такого універсального регулятора приватних відносин як договір його сторони можуть регулювати, зокрема, вчинення між сторонами односторонніх правочинів, підстави для односторонньої відмови і коли ці правочини породжують відповідні правові наслідки щодо розірвання договору (див. подібний висновок в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 лютого 2023 року в справі № 465/5980/17 (провадження № 61-1178св20)).

Для приватного права апріорі притаманна диспозитивність, яка проявляється, зокрема, в тому, що особа, з урахуванням принципу свободи правочину, сама вирішує вчиняти чи не вчиняти певний правочин (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 липня 2022 року в справі № 303/2983/19 (провадження № 61-4745св21)).

По своїй суті згода одного з співвласників щодо розпорядження спільним сумісним майном є одностороннім правочином. При вчиненні такого правочину воля виражається (виходить) від однієї сторони. Законодавець не передбачив вимог щодо моменту вчинення такого правочину (до чи після розпорядження). Звісно, логічним є те, що, зазвичай, вчинення такого правочину передує розпорядженню спільним сумісним майном. Проте приватне законодавство не містить заборони на вчинення згоди одного з співвласників щодо розпорядження спільним сумісним майном і після розпорядження спільним сумісним майном.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від: 23 червня 2021 року у справі № 537/3100/17; 10 листопада 2021 року в справі № 756/2312/18; 24 листопада 2021 року в справі № 357/15284/18; 26 січня 2022 року в справі № 754/5554/16-ц; 06 липня 2022 року в справі № 303/2983/19).

Враховуючи вищевикладене, суд зауважує, що: вчинення згоди іншим з подружжя на розпорядження спільним майном є одностороннім правочином, розрахованим на його сприйняття іншими особами, а саме - подружжям, який є стороною договору, та третьою особою (інша сторона договору). Волевиявлення іншого з подружжя (співвласника) на розпорядження спільним майном, яке виражено у згоді, адресоване та сприймається як подружжям, який виступає стороною договору, так і контрагентом за таким договором; згода іншого з подружжя (співвласника) на розпорядження спільним майном має значення на стадії укладення договору та є необхідним юридичним фактом для укладення відповідного договору іншим з подружжя, який є стороною договору, з його контрагентом. Сторона договору (інший з подружжя) представляє у відносинах з своїм контрагентом права та інтереси того з подружжя, який надав згоду; сприйняття волевиявлення іншого з подружжя на розпорядження спільним майном відбувається шляхом відображення такої згоди у відповідному договорі. У такому випадку регулюючий ефект договору поширюється як на сторони договору, так і на іншого з подружжя (співвласника), який надав згоду на розпорядження спільним майном; згода одного з подружжя на вчинення другим з подружжя договору з розпорядження спільним майном як односторонній правочин є одним із правомірних обмежень свободи договору, оскільки визначена законодавцем необхідність одержання згоди обмежує як того з подружжя, хто укладає договір з розпорядження майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, так і контрагента за договором, оскільки він має переконатися, що особа, з якою укладається договір, перебуваючи в шлюбі, має згоду на укладення такого договору; згода іншого з подружжя (співвласника) на розпорядження майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя поширюється на як на випадки відчуження майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, так і на випадки набуття майна подружжям у право спільної сумісної власності; надання згоди іншим з подружжя на набуття майна подружжям (стороною договору) свідчить про набуття майна подружжям у право спільної сумісної власності, оскільки у такому випадку відбувається розпорядження коштами, які належать подружжю на праві спільної сумісної власності; не виключається вчинення усного договору між подружжям про набуття майна в спільну сумісну власність, зовнішнім вираженням якого є згода одного з подружжя на розпоряджаються майном (коштами) на набуття майна в спільну сумісну власність. Така згода може бути зафіксована безпосередньо у договорі про набуття майна, вчиненим іншим з подружжя; наявність письмової згоди одного з подружжя на укладення іншим із подружжя договору купівлі-продажу майна, зафіксованої у такому договорі, свідчить про придбання майна за спільні кошти у спільну сумісну власність, оскільки згода іншого подружжя на набуття майна підтверджує придбання такого майна за спільні кошти подружжя; у разі, якщо інший з подружжя надав згоду на розпорядження майном (коштами) для набуття майна в спільну сумісну власність і така згода зафіксована безпосередньо у договорі купівлі-продажу майна, який вчинено іншим з подружжя, то суд не може своїм рішенням підміняти домовленість подружжя про набуття майна в спільну сумісну власність.

Аналогічна позиція викладене, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 липня 2020 року у справі № 127/16354/17 (провадження № 61-5698св19) та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 травня 2019 року у справі № 523/8319/14-ц (провадження № 61-38040св18), щодо застосування статті 65 СК України. Відповідно до висновку, викладеного у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду Верховного суду від 03.06.2024 у справі № 712/3590/22: вчинення згоди іншим з подружжя на розпорядження спільним майном є одностороннім правочином, розрахованим на його сприйняття іншими особами, а саме - подружжям, який є стороною договору, та третьою особою (інша сторона договору). Волевиявлення іншого з подружжя (співвласника) на розпорядження спільним майном, яке виражено у згоді, адресоване та сприймається як подружжям, який виступає стороною договору, так і контрагентом за таким договором. Згода іншого з подружжя (співвласника) на розпорядження спільним майном має значення на стадії укладення договору та є необхідним юридичним фактом для укладення відповідного договору іншим з подружжя, який є стороною договору, з його контрагентом. Сторона договору (інший з подружжя) представляє у відносинах з своїм контрагентом права та інтереси того з подружжя, який надав згоду. Сприйняття волевиявлення іншого з подружжя на розпорядження спільним майном відбувається шляхом відображення такої згоди у відповідному договорі. У такому випадку регулюючий ефект договору поширюється як на сторони договору, так і на іншого з подружжя (співвласника), який надав згоду на розпорядження спільним майном. Згода одного з подружжя на вчинення другим з подружжя договору з розпорядження спільним майном як односторонній правочин є одним із правомірних обмежень свободи договору, оскільки визначена законодавцем необхідність одержання згоди обмежує як того з подружжя, хто укладає договір з розпорядження майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, так і контрагента за договором, оскільки він має переконатися, що особа, з якою укладається договір, перебуваючи в шлюбі, має згоду на укладення такого договору. Згода іншого з подружжя (співвласника) на розпорядження майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя поширюється на як на випадки відчуження майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, так і на випадки набуття майна подружжям у право спільної сумісної власності. Надання згоди іншим з подружжя на набуття майна подружжям (стороною договору) свідчить про набуття майна подружжям у право спільної сумісної власності, оскільки у такому випадку відбувається розпорядження коштами, які належать подружжю на праві спільної сумісної власності. Не виключається вчинення усного договору між подружжям про набуття майна в спільну сумісну власність, зовнішнім вираженням якого є згода одного з подружжя на розпоряджаються майном (коштами) на набуття майна в спільну сумісну власність. Така згода може бути зафіксована безпосередньо у договорі про набуття майна, вчиненим іншим з подружжя. Наявність письмової згоди одного з подружжя на укладення іншим із подружжя договору купівлі-продажу майна, зафіксованої у такому договорі, свідчить про придбання майна за спільні кошти у спільну сумісну власність, оскільки згода іншого подружжя на набуття майна підтверджує придбання такого майна за спільні кошти подружжя. У разі, якщо інший з подружжя надав згоду на розпорядження майном (коштами) для набуття майна в спільну сумісну власність і така згода зафіксована безпосередньо у договорі купівлі-продажу майна, який вчинено іншим з подружжя, то суд не може своїм рішенням підміняти домовленість подружжя про набуття майна в спільну сумісну власність.

Згідно з пунктами 3, 5 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто, а також земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.

Отже, норми статей 57, 60 СК України встановлюють загальні принципи нормативно-правового регулювання відносин подружжя щодо належного їм майна, згідно з якими майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Майно, набуте кожним з подружжя до шлюбу, є особистою приватною власністю кожного з них.

Системний аналіз наведених норм матеріального права свідчить про існування презумпції спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу.

Водночас законодавство передбачає можливість спростування поширення правового режиму спільного сумісного майна одним із подружжя, що є процесуальним обов`язком особи, яка з нею не погоджується. Тягар доказування обставин для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17-ц.

Судом встановлено, що під час шлюбу з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_9 ОСОБА_4 придбав житловий будинок та земельну ділянку, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Оскільки вказане майно було набуте в період шлюбу, то на нього розповсюджується презумпція спільності права власності подружжя на майно.

Також, судом встановлено, що ОСОБА_1 30.06.2017 уклала із ОСОБА_5 . Договір про завдаток від 30.06.2017, в якому зобов`язалася у майбутньому, але не пізніше 01.08.2017 укласти Попередній договір купівлі-продажу будинку та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , у вказаному договорі встановлено договірну вартість об`єкта – 2 210 000 гривень, що становить 85 000 доларів США, в момент підписання договору ОСОБА_1 передала 130 000 гривень, що становить 5000 доларів США ОСОБА_5 в якості завдатка, який у подальшому мав враховуватися у загальну вартість об`єкта.

Відповідно до Попереднього договору купівлі-продажу нерухомості від 26 липня 2017 року реєстровий номер 4207, ОСОБА_1 надала згоду на укладення ОСОБА_4 вказаного договору (п.5.20 Договору). Згідно із п.2.1 цього Договору, ОСОБА_4 сплатив ОСОБА_5 на підставі цього попереднього договору в рахунок сплати ціни продажу об`єктів нерухомого майна в день і до підписання цього договору сплатив аванс у розмірі 1 419 000 гривень, що є еквівалентом суми 55 000 доларів США, який при розрахунках за основними договорами зараховується у ціну об`єктів.

У подальшому, ОСОБА_1 , діючи від імені свого чоловіка ОСОБА_4 , згідно актів приймання-передачі гарантійних забезпечувальних коштів згідно Попереднього договору купівлі-продажу нерухомості від 26 липня 2017 року, 05.09.2017, 03.10.2017, 10.11.2017, 08.12.2017, 10.01.2018, 10.02.2018, 06.04.2018, - передавала ОСОБА_18 , яка діяла від імені ОСОБА_5 , грошові кошти в розмірі, що є еквівалентом 3000 доларів США, 11.05.2018 передала грошові кошти у розмірі, що є еквівалентом 1500 доларів США.

Відповідно до Договору купівлі-продажу житлового будинку від 19 червня 2018 року реєстровий номер 1363, ОСОБА_1 надала згоду на придбання ОСОБА_4 житлового будинку (п.9 Договору). Згідно із п.4 цього Договору, продаж житлового будинку за домовленістю сторін вчиняється за 149 318, 90 гривень, які продавець - ОСОБА_5 отримав від покупця – ОСОБА_4 до моменту підписання договору.

Відповідно до Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 19 червня 2018 року реєстровий номер 1366, ОСОБА_1 надала згоду на придбання ОСОБА_4 земельної ділянки (розділ 6 Договору). Згідно із п.2.1 цього Договору, продаж земельної ділянки за домовленістю сторін вчиняється за 13920, 65 гривень, які продавець - ОСОБА_5 отримав від покупця – ОСОБА_4 до моменту підписання договору.

Таким чином, до підписання вказаних договорів покупець передав продавцю грошові кошти у розмірах, зазначених у вказаних договорах.

Позивач ОСОБА_1 у позовній заяві зазначила, що 26 липня 2017 року нею було продано належну їй на праві особистої приватної власності квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , за 1 408 000 гривень, після чого, в той же день, зазначені кошти були внесені нею в якості авансу за Попереднім договором купівлі-продажу нерухомості від 26 липня 2017 року реєстровий номер 4207, на виконання п.2.1 Договору.

Разом з тим, надані позивачкою докази щодо отримання грошових коштів за Договором купівлі-продажу квартири від 26 липня 2017 року в сумі 1 408 000 гривень, не спростовують встановленої судом обставини щодо придбання ОСОБА_4 спірного майна у спільну сумісну власність подружжя, оскільки не доводять, що ОСОБА_1 передала кошти, отримані нею як особиста власність за Договором купівлі-продажу квартири від 26 липня 2017 року в якості авансу за Попереднім договором купівлі-продажу нерухомості від 26 липня 2017 року реєстровий номер 4207, на виконання п.2.1 Договору.

Крім того, слід зазначити, що судом не встановлено конкретної суми грошових коштів, за які було придбано спірні житловий будинок та земельну ділянку, оскільки ціна продажу вказаних об`єктів нерухомого майна, зазначена у попередньому договорі купівлі продажу нерухомості, є суттєво вищою від вартості нерухомого майна, зазначеної у договорах купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки.

Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_16 , ОСОБА_15 , ОСОБА_26 зазначили, що подружжя ОСОБА_27 продали квартиру в АДРЕСА_4 та купили приватний будинок, в який потім переїхали, однак, вказані свідки не були присутні під час укладення договорів купівлі-продажу нерухомості та передачі коштів, а тому не зазначили у судовому засіданні обставин, які б підтверджували доводи позивачки в цій частині щодо безпосередньої передачі коштів, отриманих від продажу належної їй квартири в якості авансу за Попереднім договором купівлі-продажу нерухомості від 26 липня 2017 року.

Таким чином, за відсутності інших письмових доказів, які б підтверджували сплату за 3/5 частки спірних житлового будинку та земельної ділянки саме з особистих коштів, отриманих ОСОБА_1 від продажу квартири, а не зі спільних із відповідачем ОСОБА_4 коштів подружжя, суд вважає, що сам лише факт продажу позивачкою ОСОБА_1 належної їй квартири в день укладення Попереднього договору купівлі-продажу нерухомості від 26 липня 2017 року, не є достатнім для встановлення обставини придбання 3/5 частки спірного житлового будинку та земельної ділянки саме за особисті кошти позивачки.

Оцінюючи надані позивачкою ОСОБА_1 докази, суд приходить до висновку, що позивачем не спростована презумпція спільності майна подружжя на спірні будинок та земельну ділянку, а тому у задоволенні позову в частині визнання 3/5 частки житлового будинку та 3/5 частки земельної ділянки особистою приватною власністю позивачки слід відмовити з підстав не доведення нею набуття у особисту власність даного майна.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що, вирішуючи спір про поділ майна подружжя, необхідно встановити як обсяг всього спільного нажитого майна, так і час та джерела його придбання.

Велика Палата Верховного Суду зауважувала, що найбільш ефективне вирішення спору про поділ спільної сумісної власності подружжя досягається тоді, коли вимоги позивача охоплюють усе спільно набуте у шлюбі майно, зокрема й неподільне.

Це відповідатиме принципу процесуальної економії, згідно з яким штучне подвоєння судового процесу є неприпустимим, бо вирішення справи у суді має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 82)). Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 63)).

При цьому суд має вирішити переданий на його розгляд спір про поділ спільної сумісної власності саме тоді, коли подружжя не домовилося про порядок такого поділу. Вирішення цього спору, зокрема щодо неподільної речі, не має зумовлювати у співвласників потребу після судового рішення домовлятися про порядок поділу цього ж майна, а саме про виплату одному із них компенсації іншим співвласником і про гарантії її отримання. Якщо одна зі сторін спору довірила його вирішення суду, відповідний конфлікт треба вичерпати внаслідок ухвалення судового рішення та подальшого його виконання (пункт 27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21)).

Судове рішення не має породжувати стан невизначеності у відносинах позивача з відповідачем і вимагати від них надалі вчиняти узгоджені дії для вичерпання конфлікту. Крім того, спосіб захисту права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (пункт 58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (провадження № 14-67цс20)).

Верховний Суд зазначає, що поділ майна подружжя здійснюється таким чином: по-перше, визначається розмір часток дружини та чоловіка в праві спільної власності на майно (стаття 70 СК України); по-друге, здійснюється поділ майна в натурі відповідно до визначених часток (стаття 71 СК України). У випадку множинності об`єктів нерухомого майна, що перебуває у спільній власності сторін, суду належить розглянути можливість здійснити поділ майна таким чином, щоб не зобов`язувати сторону сплачувати компенсацію. До подібних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 15 квітня 2020 року в справі № 565/495/18 (провадження № 61-1539св19), від 09 червня 2021 року в справі № 537/5528/16 (провадження № 61-11253св20).

За таких обставин, оскільки позивачкою ОСОБА_1 заявлено позовну вимогу щодо визнання особистою приватною власністю частини нерухомого майна та щодо поділу спільного майна подружжя, а саме житлового будинку та земельної ділянки, проте, не спростовано презумпцію спільності майна подружжя на вказане майно, суд вважає правильним, у порядку поділу майна подружжя, враховуючи, що частки майна дружини та чоловіка є рівними, визнати право власності на частину житлового будинку та земельної ділянки за позивачем та відповідачем.

Згідно вимог ст.ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення первісного та зустрічного позовів.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 12, 133, 141, 258-259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд –

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Легка Галина Іванівна, про поділ спільного майна подружжя – задовольнити частково.

Зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Легка Галина Іванівна, про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу і визнання майна спільною сумісною власністю – задовольнити частково.

Встановити факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 01 вересня 2008 року по ІНФОРМАЦІЯ_10 включно.

У порядку поділу майна подружжя визнати право власності ОСОБА_1 на 1/2 частину житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 133,1 кв.м., житловою площею 59,6 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1335931132108.

У порядку поділу майна подружжя визнати право власності ОСОБА_4 на 1/2 частину житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 133,1 кв.м., житловою площею 59,6 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1335931132108.

У порядку поділу майна подружжя визнати право власності ОСОБА_1 на 1/2 частину земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0323 га, кадастровий номер 3210800000:01:062:0116, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1247984932108.

У порядку поділу майна подружжя визнати право власності ОСОБА_4 на 1/2 частину земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0323 га, кадастровий номер 3210800000:01:062:0116, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1247984932108.

У задоволенні інших позовних вимог первісного та зустрічного позовів – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3941 (три тисячі дев`ятсот сорок одну) гривню 25 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

Учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ;

відповідач – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_12 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_9 ;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору – приватний нотаріус Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Легка Галина Іванівна, адреса: Київська область, м. Ірпінь, вул. Чехова, 9-А, прим. 36.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 28 травня 2026 року.

Суддя Ю.В. Кравчук