Рішення від 06 серпня 2025 р. у справі №361/11198/24 — Броварський міськрайонний суд Київської області

Справа № 361/11198/24

Провадження № 2/361/5880/24

07.08.2025

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 серпня 2025 року м. Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючої судді Гізатуліної Н.М.

за участю секретаря судового засідання Охріменко Є.І.

позивача – ОСОБА_1

представника відповідача – адвоката Безштанька С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського виробничого кооперативу імені «КНЯЖИЦЬКЕ-УКРАЇНА» про визнання права власності на майно,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 подав до суду зазначений позов.

Позов мотивував тим, що 08 жовтня 2022 року він згідно з договором купівлі-продажу набув у власність земельну ділянку площею 0,2 га з кадастровим номером 3221284001:01:080:0042, цільове призначення – для іншого сільськогосподарського призначення, яка розташована за адресою: Київська область, Броварський район, с Княжичі.

Продавцем цієї земельної ділянки був Сільськогосподарський виробничий кооператив імені Щорса (далі – СВК імені Щорса) (на даний час – Сільськогосподарський виробничий кооператив імені «КНЯЖИЦЬКЕ-УКРАЇНА»(далі – СВК «КНЯЖИЦЬКЕ-УКРАЇНА»).

На земельній ділянці розташована нежитлова будівля «Склад ядохімікатів» інв. № 1680, загальною площею 127,7 кв. м, яка є не зареєстрованою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до акту приймання-передачі складу ядохімікатів від 08 серпня 2024 року СВК «КНЯЖИЦЬКЕ-УКРАЇНА» передав, а він прийняв «Склад ядохімікатів» інв. № 1680, який розміщений на земельній ділянці площею 0,2 га з кадастровим номером 3221284001:01:080:0042, яка розташована за адресою: Київська область, Броварський район, с Княжичі.

Згідно з платіжною інструкцією від 08 серпня 2024 року № 1.66811481.1 він перерахував СВК «КНЯЖИЦЬКЕ-УКРАЇНА» 50 000 грн за будівлю «Склад ядохімікатів» інв. № 1680 у с. Княжичі.

У червні 2024 року відомості про зазначену нежитлову будівлю внесені до Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, яка за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками (СС1), відповідно до яких ознаки надійності та безпечної експлуатації об`єкта – можливо, недоліків не виявлено.

З метою проведення державної реєстрації нежитлової будівлі, яка розташована на його земельній ділянці, він 24 липня 2024 року подав до Державної інспекції архітектури та містобудування України декларацію про готовність до експлуатації самочинно збудованих об`єктів на земельній ділянці.

Проте, Державна інспекція архітектури та містобудування України двічі повертала йому зазначену декларацію на доопрацювання, зокрема у зв`язку з тим, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутня інформація щодо розміщення на його земельній ділянці самочинно збудованих до 2011 року будівель та споруд. Відповідно до п. 6 договору купівлі-продажу від 08 жовтня 2022 року самовільного будівництва на земельній ділянці немає, вона вільна від будь-якої забудови, що унеможливлює внесення відомостей до Реєстру будівельної діяльності. Крім цього, відсутній звіт технічного обстеження щодо можливості надійної та безпечної експлуатації господарських будівель та споруд у разі нового будівництва/реконструкції на земельній ділянці відповідно до Наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 158 від 03 липня 2018 року.

Відтак, він позбавлений можливості провести державну реєстрацію прав на будівлю – склад ядохімікатів, за інв. № 1680, яка розміщена на земельній ділянці, що є його власністю.

На підставі викладеного просив суд визнати за ним право власності на самочинно збудовану будівлю – «Склад ядохімікатів з реєстраційним номером № 1680», загальною площею 127,7 кв. м, який розміщений на земельній ділянці з кадастровим номером 3221284001:01:080:0042, судові витрати покласти на позивача.

Ухвалою суду від 15 листопада 2024 року відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання на 17 грудня 2024 року о 12 год. 30 хв.

Ухвалою суду від 05 березня 2025 року відмовлено у прийнятті заяви представника відповідача адвоката Безштанька С.М. про визнання позову, продовжено розгляд справи, закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Розгляд справи відкладався неодноразово з різних підстав.

У судовому засіданні позивач просив суд позов задовольнити, а представник відповідача зауважував, що не заперечує проти задоволення позову.

Суд, заслухавши учасників справи, дослідивши і оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, встановив наступне.

08 жовтня 2022 року між ОСОБА_1 та СВК імені ЩОРСА укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобалією Є.О., зареєстрований у Реєстрі за № 538.

Відповідно до умов договору ОСОБА_1 набув у власність земельну ділянку площею 0,2 га з кадастровим номером 3221284001:01:080:0042, цільове призначення – для іншого сільськогосподарського призначення, яка розташована за адресою: Київська область, Броварський район, с Княжичі.

З огляду на п. 6 договору самовільного будівництва на земельній ділянці немає та вона вільна від будь-якої забудови.

Як вбачається із довідки від 05 вересня 2024 року, яка видана головою правління СВК «КНЯЖИЦЬКЕ-УКРАЇНА» ОСОБА_2 про перейменування підприємства:

12 листопада 1996 року Радгосп імені Щорса перейменовано у ВАТ «Княжицьке», згідно з свідоцтвом про реєстрацію № НОМЕР_1 (є правонаступником);

17 листопада 1999 року ВАТ «Княжицьке» перейменовано у КСП імені Щорса, згідно з рішенням загальних зборів № 1 (є правонаступником);

01 лютого 2000 року КСП імені Щорса перейменовано у СВК імені Щорса, згідно з рішенням загальних зборів № 1 (є правонаступником);

29 травня 2024 року, згідно з рішенням загальних зборів, протокол № 1/2024 СВК імені Щорса перейменовано на СВК «КНЯЖИЦЬКЕ-УКРАЇНА» (є правонаступником).

Відповідно до переліку нерухомого майна, що передається у власність ВАТ «Княжицьке», Додаток № 2 до Порядку підтвердження права власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 22 липня 1998 року № 1450, згідно з наказом про створення відкритого акціонерного товариства (про перетворення з державного підприємства) від 02 жовтня 1996 року № 7/134-ВП Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області передав ВАТ «Княжицьке», об`єкти нерухомості, зокрема і склад ядохімікатів, інв. № 1680.

Згідно з актом прийому-передачі від 15 червня 2000 року КСП імені Щорса передав СВК імені Щорса нерухоме та рухоме майно, яке станом на 14 червня 2000 року перебуває на балансі КСП імені Щорса.

Як вбачається із Довідки голови (керівника) СВК імені Щорса ОСОБА_2 склад ядохімікатів інв. № 1680 побудований у 1982 році.

Відповідно до довідки голови правління СВК імені Щорса Руденко Т.М. від 01 жовтня 2022 року нерухоме майно реєстраційний номер об`єкту № 1680 (склад ядохімікатів), знаходиться на земельній ділянці, кадастровий номер 3221284001:01:080:0042, загальною площею 0,2 га, що належить на праві власності АДРЕСА_1 .

Як вбачається з довідки голови правління СВК «КНЯЖИЦЬКЕ-УКРАЇНА» ОСОБА_2 на балансі СВК «КНЯЖИЦЬКЕ-УКРАЇНА» обліковується нежитлова будівля – «Склад ядохімікатів», інвентарний номер 1680, площа 127,7 кв. м, залишкова вартість будівлі станом на 08 серпня 2024 року становить 50 000 грн.

Актом приймання-передачі від 08 серпня 2024 року СВК «КНЯЖИЦЬКЕ-УКРАЇНА» передав, а ОСОБА_1 прийняв будівлю – «Склад ядохімікатів з реєстраційним номером № 1680», яка розміщена на земельній ділянці, кадастровий номер 3221284001:01:080:0042, за адресою: Київська область, Броварський район, с Княжичі.

Згідно з платіжною інструкцією від 08 серпня 2024 року № 1.66811481.1 ОСОБА_1 перерахував СВК «КНЯЖИЦЬКЕ-УКРАЇНА» 50 000 грн за будівлю «Склад ядохімікатів» інв. № 1680 у с. Княжичі.

14 червня 2024 року ФОП ОСОБА_3 виготовив технічний паспорт будівлі виробничого призначення, адреса об`єкта: Київська область, Броварський район, Броварська територіальна громада, с. Княжичі, кадастровий номер 3221284001:01:080:0042, замовник технічної інвентаризації ОСОБА_1 , крім цього внесені відомості про реєстрацію документа у Єдину державну електронну систему у сфері будівництва, сформовані витяги з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва та з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічне обстеження Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва.

24 липня 2024 року ОСОБА_1 подав до Державної інспекції архітектури та містобудування України Декларацію про готовність для експлуатації об`єкта за амністією

№ ІУ161240724110, яка була йому повернута на доопрацювання.

У зв`язку з чим ОСОБА_1 надав до Державної інспекції архітектури та містобудування України письмові пояснення до Декларації про готовність для експлуатації об`єкта за амністією № ІУ161240724110.

Державна інспекція архітектури та містобудування України повторно повернула ОСОБА_1 декларацію на доопрацювання, зокрема у зв`язку з тим, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутня інформація щодо розміщення на його земельній ділянці самочинно збудованих до 2011 року будівель та споруд. Відповідно до п. 6 договору купівлі-продажу від 08 жовтня 2022 року самовільного будівництва на земельній ділянці немає, вона вільна від будь-якої забудови, що унеможливлює внесення відомостей до Реєстру будівельної діяльності. Крім цього, відсутній звіт технічного обстеження щодо можливості надійної та безпечної експлуатації господарських будівель та споруд у разі нового будівництва/реконструкції на земельній ділянці відповідно до Наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 158 від 03 липня 2018 року.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина першої статті 15, частина перша статті 16 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

Відповідно до статті 392 ЦК України власник може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує його право власності.

Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення (частина четверта статті 373 ЦК України).

Відповідно до змісту частини четвертої статті 375 ЦК України у разі, коли власник здійснює на його земельній ділянці самочинну забудову, її правові наслідки встановлюються статтею 376 ЦК України.

Житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проєкту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил (частина перша статті 376 ЦК України).

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (частина друга статті 376 ЦК України).

На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб (частина п`ята статті 376 ЦК України).

Тлумачення частини п`ятої статті 376 ЦК України свідчить, що у справі за позовом власника земельної ділянки належним відповідачем за позовною вимогою про визнання

права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, якщо земельна ділянка, на якій воно побудоване, на час здійснення самочинного будівництва не була у власності позивача, проте згодом позивач набув право власності на таку земельну ділянку, є територіальна громада (в особі відповідної ради), в якій знаходиться відповідна земельна ділянка, та власники (користувачі) сусідніх земельних ділянок.

Такий висновок щодо застосування норм права викладений Верховним судом у постанові від 23 травня 2024 року у справі № 211/6854/21.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18) міститься правовий висновок про те, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Суд при розгляді справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред`явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та зобов`язується вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому. Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно із специфікою спірних правовідносин), суд повинен відмовляти у задоволенні позову. Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Разом з тим установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Тобто пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову (постанова Верховного Суду від 19 жовтня 2022 року у справі № 204/1482/20, провадження № 61-5845св22).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 відповідачем у справі визначив СВК «КНЯЖИЦЬКЕ-УКРАЇНА», яке є попереднім власником земельної ділянки, на якій розташований склад ядохімікатів з реєстраційним номером № 1680, право власності на який позивач просить визнати за ним, як на самочинно збудовану будівлю.

Відповідно до висновків Верховного суду у постанові від 23 травня 2024 року у справі № 211/6854/21 у справі за позовом власника земельної ділянки належним відповідачем за позовною вимогою про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, якщо земельна ділянка, на якій воно побудоване, на час здійснення самочинного будівництва не була у власності позивача, проте згодом позивач набув право власності на таку земельну ділянку, є територіальна громада (в особі відповідної ради), в якій знаходиться відповідна земельна ділянка, та власники (користувачі) сусідніх земельних ділянок.

Таким чином, СВК «КНЯЖИЦЬКЕ-УКРАЇНА» не є належним відповідачем у даній справі.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позові.

Керуючись ст. ст. 2-13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Сільськогосподарського виробничого кооперативу імені «КНЯЖИЦЬКЕ-УКРАЇНА» про визнання права власності на майно.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.М. Гізатуліна