Постанова від 26 травня 2026 р. у справі №201/14139/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/1386/26 Справа № 201/14139/25 Суддя у 1-й інстанції - Гончаренко В. М. Суддя у 2-й інстанції - Піскун О. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2026 року м. Дніпро

Суддя Дніпровського апеляційного суду Піскун О. П., розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження та апеляційну скаргу захисниці Іванової Аліни Євгенівни в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 на постанову Соборного районного суду міста Дніпра від 27 березня 2026 року стосовно

ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі — КУпАП),

за участю:

особи, яка притягається

до адміністративної відповідальності ОСОБА_1

захисника Іванової А. Є.

ВСТАНОВИВ:

Зміст оскарженого судового рішення.

Постановою Соборного районного суду міста Дніпра від 27 березня 2026 року ОСОБА_1 визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік та судовий збір у сумі 665,60 гривень.

Згідно з постановою суду першої інстанції, 23 жовтня 2025 року о 01 годині 15 хвилин, керуючи автомобілем «Фольксваген», д.н.з. НОМЕР_1 , під час зупинки співробітниками поліції в районі буд. № 240-а по вул. Мандриківська в м. Дніпрі, перебував з явними ознаками наркотичного сп`яніння (тремтіння пальців рук, зіниці очей не реагують на світло, неприродна блідість шкірного покриву обличчя), після чого останній був доставлений до закладу охорони здоров`я, де ухилився від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в установленому порядку із застосуванням технічних засобів відеозапису, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальненні доводи особи, яка її подала.

В апеляційній скарзі захисниця просить поновити строк апеляційного оскарження, скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі за відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В поважність причин пропуску строку апеляційного оскарження захисниця зазначає, що під час судового засідання в суді першої інстанції суддею не проголошено результати розгляду даної справи, копію постанови суду нею отримана 01 квітня 2026 року в підсистемі «Електронний суд».

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції не надано оцінки поясненням ОСОБА_1 , які були скеровані до суду 27.03.2026 та клопотанні захисниці про закриття провадження у справі. Не погоджується з рішенням суду щодо того, що в судове засідання не викликано та не здійснено допит в якості свідка інспектора ОСОБА_2 .

Вважає, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження винуватості особи, а суд формально та критично поставився до сторони захисту, проявивши надмірний формалізм.

Зазначає, що ОСОБА_1 зупинено без законних підстав та ознаки наркотичного сп`яніння вигадані працівниками поліції. В діях ОСОБА_1 не вбачається ані відмови, ані ухилення від проходження медичного огляду на стан сп`яніння. Разом із цим, направлення до медичного закладу з метою встановлення стану наркотичного сп`яніння відповідно до вимог законодавства має бути реалізоване протягом двох годин з моменту виявлення відповідних ознак. Однак працівники поліції не дотримались зазначеного порядку, у зв`язку з чим протокол про адміністративне правопорушення був складений передчасно.

Вказує, що матеріали відеофіксації не підтверджують факту складення працівниками поліції письмового направлення на проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння. Крім того, працівниками поліції вчинялись дії щодо обшуку транспортного засобу ОСОБА_1 що не враховано судом. Також, захисниця звертає увагу й на те, що відеозапис, який долучений до матеріалів справи, суд першої інстанції не проаналізував в повному обсязі, а лише фрагментарно дослідив його під час судового засідання.

Так, захисник вказує, що працівниками поліції порушено норми закону, оскільки ОСОБА_1 не було роз`яснено його права та не надана можливість скористатись правом на професійну правничу допомогу.

Позиції учасників апеляційного процесу.

У судовому засіданні захисниця Іванова А. Є. та Бороденко Я, С. просили поновити строк апеляційного оскарження постанови суду, підтримали апеляційну скаргу в повному обсязі та з підстав, викладених у скарзі, просили її задовольнити.

ОСОБА_1 під час судового засідання надав пояснення, що дійсно керував транспортним засобом у вказані у протоколі час та місце, від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння не відмовлявся та мав намір пройти його у присутності свого захисника.

Мотиви апеляційного суду.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 цього Кодексу.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Апеляційний суд, перевіривши доводи клопотання про поновлення строку врахував, що в матеріалах справи відсутні докази про отримання судового рішення саме 27.03.2026, при цьому копію постанови захисниця отримала 01 квітня 2026 року, звернувшись з апеляційною скаргою 13.04.2026, доходить висновку, що строк апеляційного оскарження пропущений з поважних причин та підлягає поновленню.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення.

Апеляційний суд вважає, що вищезазначених вимог закону суд першої інстанції дотримався в повній мірі, а викладений в постанові висновок про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку на стан наркотичного сп`яніння, відповідає фактичним обставинам справи та ґрунтується на доказах, наявних в матеріалах справи.

Висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 ґрунтується на доказах, наявних в матеріалах справи і з таким висновком погоджується суд апеляційної інстанції. Так, вина повністю доведена та підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 491274 від 23 жовтня 2025 року, складеним уповноваженою особою, з дотриманням вимог статей 254 - 256 КУпАП; рапортом інспектора патрульної поліції, яким було виявлено правопорушення; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану наркотичного сп`яніння від 23 жовтня 2025 року, у якому зазначені ознаки наркотичного сп`яніння, які повністю зіставляються з ознаками, вказаними у даному протоколі; відеозаписом з місця події.

Як слушно зазначив суд першої інстанції, що долучені до протоколу про адміністративне правопорушення докази є належними, допустимими і достовірними, а їх сукупність достатньою та взаємопов`язаною для того щоб підтвердити подію адміністративного правопорушення та обставини її вчинення ОСОБА_1 .

Таким чином, заявленим аргументам захисту суперечить сукупність долучених до матеріалів цієї справи належних та допустимих доказів, які не викликають у суду сумніву щодо їх достовірності, у тому числі в тій частині, що саме під керуванням цієї особи знаходився транспортний засіб за обставин, зазначених у протоколі, у якому також зазначені дії водія ОСОБА_1 щодо ухилення від огляду у закладі охорони здоров`я, куди був доставлений останній працівниками поліції за його згодою, однак не пройшов огляд на стан сп`яніння у відповідності до встановленого порядку.

При цьому слід зазначити, що як під час апеляційного розгляду, так і під час відеофіксації на місці події особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, не висловлювала жодних зауважень з цього приводу, не оспорюючи той факт, що він керував транспортним засобом.

Щодо зазначених доводів захисниці, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи не було надано жодної оцінки негативним висновкам про відсутність будь-яких заборонених речовин у організмі ОСОБА_1 , які долучені до пояснень самого ОСОБА_1 від 27.03.2026 суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (п. 2.5 Правил дорожнього руху).

Посилання ОСОБА_1 на висновки щодо результатів медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння від 23.10.2025, 24.10.2025 та 24.02.2026, надані ним до справи у копії, відповідно до якого, на момент огляду у вказані дати ознак сп`яніння не виявлено, суд апеляційної інстанції вважає такими, що не спростовують факту відмови особи від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку. Так, відповідно до вимог ч.4 ст.266 КУпАП, огляд особи на стан сп`яніння здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення, у присутності поліцейського. Проте, огляд на стан сп`яніння ОСОБА_1 , як видно з висновків, пройдений у медичному закладі без участі працівника поліції внаслідок самостійного звернення, тому свідчить про недотримання встановленого законом порядку.

Апеляційний суд наголошує, що висновок лікаря, сам по собі, не може свідчити про відсутність в діях особи порушень п.2.5 ПДР України, а, відтак, й ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Крім того, щодо доводів апеляційної скарги про передчасність складення протоколу про адміністративне правопорушення менш ніж через дві години з моменту зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки інспектор поліції, отримавши від особи чітку відмову від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння не зобов`язаний дотримуватися вказаного часового проміжку для його складення.

За частиною 1 статті 130 КУпАП адміністративно-караним є діяння, яке полягає, в тому числі у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку на стан наркотичного сп`яніння.

Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП окреслює обставини, які підлягають доказування в межах даної категорії справ, зокрема, що особа керувала транспортним засобом (виконувала функції водія), мала ознаки відповідного сп`яніння та в порушення обов`язку, передбаченого п. 2.5 ПДР відмовилась від проходження відповідно до встановленого порядку на стан наркотичного сп`яніння.

За порушення водієм обов`язку, передбаченого п. 2.5 ПДР України, за таку відмову настає відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, тобто правові наслідки у виді складення протоколу, оскільки як вже було зазначено вище, диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП охоплює відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку на стан наркотичного сп`яніння і за такі дії настає адміністративна відповідальність.

Згідно з п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп`яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення..., що є підставою для притягнення до адміністративної відповідальності.

Відповідно до п. 2 розділу І Інструкції про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС та МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015 року (далі — Інструкція), огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі – поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Відповідно до п. 9 розділу ІІ Інструкції, з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.

Апеляційний суд вважає неспроможними доводи захисниці про безпідставність зупинки транспортного засобу в розумінні ст. 35 Закону України “Про національну поліції”, оскільки як встановлено з матеріалів справи, ОСОБА_1 керував транспортним засобом в період дії комендантської години. Запровадження комендантської години передбачено "Порядком здійснення заходів під час запровадження комендантської години та встановлення спеціального режиму світломаскування в окремих місцевостях, де введено воєнний стан", затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 8 липня 2020 р. № 573. Час та тривалість комендантської години на території міста Дніпра запроваджена з 00:00 до 05:00 години, під час якої забороняється перебувати на вулиці та громадських місцях крім осіб, яким надано таке право, що засвідчується перепусткою або осіб, які мають відповідне посвідчення.

Згідно із протоколом серії ЕПР1 № 491274 від 23 жовтня 2025 року ОСОБА_1 керував транспортним засобом 23 жовтня 2026 року о 02 год 54 хв, тобто у період дії комендантської години, що було достатньою підставою для його зупинки, крім того у рапорті співробітника поліції також зазначено, що транспортний засіб був зупинений за порушення комендантської години, встановленої у місті Дніпро.

Твердження апелянта про відсутність передбачених законом підстав для зупинки поліцейськими транспортного засобу не можуть бути визнані обґрунтованими у зв`язку із вищенаведеним, а також зважаючи на те, що апеляційні доводи у цій частині не спростовують правильності висновків суду та не нівелюють порушення водієм вимог п. 2.5 ПДР, а отже не звільняють останнього від відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Аналізуючи доводи захисника за змістом апеляційної скарги, що жодних ознак сп`яніння на відеозаписі не зафіксовано, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими, оскільки вони мають характер суб`єктивних оцінок апелянта. За змістом відеозапису у ОСОБА_1 встановлено ознаки наркотичного сп`яніння, а саме, зіниці очей не реагують на світло. Поліцейський запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у закладі охорони здоров`я, на що останній спочатку погодився, а потім у закладі охорони здоров`я відмовився проходити огляд.

Апеляційний суд враховує, що ознаки наркотичного сп`яніння, виявлені нарядом поліцейських у ОСОБА_1 , відповідають п. 4 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС та МОЗУ 09.11.2015 № 1452/735, зареєстрованого в МЮУ 11.11.2015 за № 1413/27858.

На переконання суду апеляційної інстанції, виявлені ознаки зафіксовані працівником поліції у визначений законодавством спосіб й не викликають сумнівів з приводу наявності підстав пропонувати водієві проходження огляду, як видно з наявного відеозапису не заперечувалося й самим водієм.

Порушень порядку проведення огляду та складення протоколу з порушенням вимог «Інструкції про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою спільним Наказом МВС та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015, апеляційним судом не встановлено.

Працівники поліції у відповідності до вимог закону склали стосовно ОСОБА_1 протокол, дотримуючись вимог ст. 266 КУпАП, Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17 грудня 2008 року № 1103 (зі змінами та доповненнями) та Інструкції № 1452/735 від 09.11.2015.

Щодо доводів захисниці, що відеозапис не містить фрагменту складання направлення на огляд на стан наркотичного сп`яніння, то суд апеляційної інстанції вважає їх необґрунтованими, оскільки вказане направлення складено інспектором поліції відповідно до норм чинного законодавства, особу доставлено до медичного закладу для проходження такого огляду.

Доводи захисника про порушення права особи на захист є безпідставними, оскільки з матеріалів справи, зокрема, відеозапису, вбачається, що ОСОБА_1 скористався своїм правом на правову допомогу, мав можливість спілкуватися зі своїм захисником телефоном та узгоджувати з ним свою правову позицію. При цьому будь-яких об`єктивних даних, які б свідчили про перешкоджання працівниками поліції у реалізації права на захист чи обмеження такого права, матеріали справи не містять. Крім того право на надання професійної правничої допомоги фактично реалізовано ОСОБА_1 , оскільки інтереси особи представляв захисник як у суді першої інстанції, так і під час апеляційного розгляду.

Таким чином, при розгляді справи судом першої інстанції порушень вимог статей 279, 280 КУпАП не допущено, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд першої інстанції, з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував вчинене правопорушення.

Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які були б підставою для скасування постанови судді та закриття провадження у справі, апеляційним переглядом не встановлено, а доводи апеляційної скарги за своїм змістом зводяться до незгоди з прийнятим судовим рішення, власної оцінки доказів у справі та положень КУпАП, які захист тлумачать на свій розсуд, ігноруючи їх сукупність та об`єктивність відеозапису.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд доходить висновку про залишення оскарженої постанови суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання захисниці Іванової Аліни Євгенівни про поновлення строку апеляційного оскарження задовольнити та поновити йому строк апеляційного оскарження постанови Соборного районного суду міста Дніпра від 27 березня 2026 року.

Апеляційну скаргу захисниці Іванової Аліни Євгенівни залишити без задоволення.

Постанову Соборного районного суду міста Дніпра від 27 березня 2026 року стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя О. П. Піскун