Рішення від 27 травня 2026 р. у справі №723/1083/26 — Сторожинецький районний суд Чернівецької області

Справа № 723/1083/26

Провадження № 2/723/2305/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

28 травня 2026 року м.Сторожинець

Сторожинецький районний суд

Чернівецької області у складі:

головуючого судді Бужори В.Т.

за участю секретаря судового засідання Чікал І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сторожинець в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВ "ПРЕМІУМ ЛІГАЛ КОЛЕКШН" до ОСОБА_1 стягнення трьох відсотків річних та інфляційних витратна підставі ст.625 ЦК України, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ "ПРЕМІУМ ЛІГАЛ КОЛЕКШН" звернувся до Сторожинецького районного суду Чернівецької області із позовною заявою до ОСОБА_1 стягнення трьох відсотків річних та інфляційних витратна підставі ст.625 ЦК України.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 8 січня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Комерційний Банк «НАДРА» (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРЕМІУМ ЛІГАЛ КОЛЕКПІН») та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір №750886 відповідно до якого кредитор надав позичальнику кредит в сумі 49 000 дол. США (сорок дев`ять тисяч доларів США) (Копія Кредитного договору № 750886 додається).

Банк свої зобов`язання за Кредитним договором виконав у повному обсязі, надавши позичальнику кредит на вказану суму.

ОСОБА_1 свої зобов`язання за Кредитним договором виконувала не в повному обсязі, внаслідок чого у Боржниці перед Відкритим акціонерним товариством «Комерційний банк «НАДРА» виникла заборгованість.

26 жовтня 2013 року Сторожинецьким районним судом Чернівецької області ухвалено рішення по справі № 723/2962/13-ц, яким позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «КБ «Надра» до ОСОБА_1 про стягнення основного боргу за кредитним договором, відсотків та пені за користування кредитом задовольнили та вирішили стягнути заборгованість у розмірі 365 124,50 (триста шістдесят пять тисяч сто двадцять чотири) гривні 50 коп.

30 липня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДНІПРОФІНАНСГРУП» та ПАТ «КБ «НАДРА» укладено Договір № GL48N718070_I_6 про відступлення прав вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черленюх Л.В., за реєстровим №1456, відповідно до якого ТОВ «ФК«ДНІПРОФІНАНСГРУП» набуло право вимоги за Кредитним договором № 750886 від 18 січня 2008 року, який був укладений між ОСОБА_1 та ПАТ «КБ «НАДРА», відповідно до витягу з реєстру Боржників до Договору № GL48N718070_I_1 про відступлення прав вимоги від 30 липня 2020 року (Копія договору відступлення прав вимоги додається).

В свою чергу, 31 серпня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРЕМІУМ ЛІГАЛ КОЛЕКШН» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДНІПРОФІНАНСГРУП» укладено Договір відступлення прав вимоги за лотом № GL48N718070, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравець О.О., за реєстровим № 3239, відповідно до якого ТОВ «ПРЕМІУМ ЛІГАЛ КОЛЕКШН» набуло право вимоги за Кредитним договором № 750886 від 18 січня 2008 року, який був укладений між ОСОБА_1 та ПАТ «КБ «НАДРА», відповідно до витягу з реєстру Боржників до Договору відступлення прав вимоги за лотом № GL48N718070 від 31 серпня 2020 року (Копія договору відступлення прав вимоги додається).

Таким чином, на даний момент всі права Кредитора за Кредитним договором № 750886 від 18 січня 2008 року, належать Товариству з обмеженою відповідальністю «ПРЕМІУМ ЛІГАЛ КОЛЕКШН».

Внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникло право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за весь час прострочення, оскільки таке прострочення є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення З % річних та інфляційних втрат виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання і до моменту його фактичного виконання та обмежується останніми трьома роками, які передували подачі позову.

Таким чином, загальна заборгованість по сплаті витрат, передбачених ч.2 ст. 625 ЦК України, станом на момент подання позову становить 91 100,49 грн., а саме: три відсотка річних- 26 524,05 грн., інфляційні втрати - 64 576,44 грн.

Посилаючись на обставини викладені в позові позивач просив суд стягнути з відповідача три проценти річних та інфляційні втрати в розмірі 91 100,49 (дев`ятсот одну тисячу сто гривень, сорок дев`ять копійок) гривень у зв`язку з невиконанням умов кредитного договору № 750886 від 18 січня 2008 року та рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 25 жовтня 2013 року по справі № 723/2962/13-ц, сплачений судовий збір у розмірі 3328,00 грн. та витрати на правничу допомогу.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надіслав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 , в судове засідання не з`явилася, про день, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, про причину неявки суду не повідомила, заяви про розгляд справи за її відсутності до суду не надходило. Відповідач своїм правом на подачу відзиву не скористалася.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив такі фактичні обставини.

З матеріалів справи судом встановлено, що 26 жовтня 2013 року Сторожинецьким районним судом Чернівецької області ухвалено рішення по справі № 723/2962/13-ц, яким позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «КБ «Надра» до ОСОБА_1 про стягнення основного боргу за кредитним договором, відсотків та пені за користування кредитом задовольнили та вирішили стягнути заборгованість у розмірі 365 124,50 (триста шістдесят пять тисяч сто двадцять чотири) гривні 50 коп.

Внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникло право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за весь час прострочення, оскільки таке прострочення є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення З % річних та інфляційних втрат виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання і до моменту його фактичного виконання та обмежується останніми трьома роками, які передували подачі позову.

Згідно з рішенням Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 25 жовтня 2013 року заборгованості ОСОБА_1 за Кредитним договором № 750886 від 18 січня 2008 року становить 365 124,50 (триста шістдесят п`ять тисяч сто двадцять чотири) гривні 50 коп.

Розрахунок 3% річних здійснюється за формулою 3% (суму боргу) кількість прострочених днів / 365 (кількість днів у році).

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (постанова Вищого господарського суду України від 05.04.2011 № 23/466 та лист Верховного Суду України «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» від 03.04.1997№ 62-97р).

Таким чином, загальна заборгованість по сплаті витрат, передбачених ч.2 ст. 625 ЦК України, станом на момент подання позову становить 91 100,49 грн., а саме: три відсотка річних- 26 524,05 грн., інфляційні втрати - 64 576,44 грн.

Щодо відступлення права вимоги, суд зазначає про таке.

30 липня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДНІПРОФІНАНСГРУП» та ПАТ «КБ «НАДРА» укладено Договір № GL48N718070_I_6 про відступлення прав вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черленюх Л.В., за реєстровим №1456, відповідно до якого ТОВ «ФК «ДНІПРОФІНАНСГРУП» набуло право вимоги за Кредитним договором № 750886 від 18 січня 2008 року, який був укладений між ОСОБА_1 та ПАТ «КБ «НАДРА», відповідно до витягу з реєстру Боржників до Договору № GL48N718070_I_1 про відступлення прав вимоги від 30 липня 2020 року.

31 серпня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРЕМІУМ ЛІГАЛ КОЛЕКШН» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДНІПРОФІНАНСГРУП» укладено Договір відступлення прав вимоги за лотом № GL48N718070, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравець О.О., за реєстровим № 3239, відповідно до якого ТОВ «ПРЕМІУМ ЛІГАЛ КОЛЕКШН» набуло право вимоги за Кредитним договором № 750886 від 18 січня 2008 року, який був укладений між ОСОБА_1 та ПАТ «КБ «НАДРА», відповідно до витягу з реєстру Боржників до Договору відступлення прав вимоги за лотом № GL48N718070 від 31 серпня 2020 року.

Статтею 512 ЦК України передбачено, що однією з підстав заміни кредитора у зобов`язанні іншою особою є передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно спи 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено Договором або законом.

Таким чином, на даний момент всі права Кредитора за Кредитним договором № 750886 від 18 січня 2008 року, належать Товариству з обмеженою відповідальністю «ПРЕМІУМ ЛІГАЛ КОЛЕКШН».

Відтак, на момент подання позовної заяви про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат, у Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРЕМІУМ ЛІГАЛ КОЛЕКШН» наявні всі підтвердження переходу права вимоги Кредитора.

Щодо вирішення позовних вимог по суті, суд зазначає про таке.

Відповідно до статті 625 ЦК України, Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зокрема, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі №» 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), дійшла висновку про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

За змістом cт. 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зазначене відповідає правовому висновку, наведеному у постанові Верховного Суду України від 06 липня 2016 року у справі №6-1946цс15, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі №686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18), у постановах Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 459/3560/15-ц, від 11 липня 2018 року у справі № 753/23612/15-ц, від 05 вересня 2018 року у справі № 461/479/16-ц, від 22 листопада 2018 року у справі № 761/43507/16-ц.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження №12-302гс18) викладено висновок про те, що чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум.

Згідно з пунктом 6.23 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі №» 910/1238/17 плата за прострочення виконання грошового зобов`язання врегульована законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, аі також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. У пункті 6.20. цієї постанови також зазначається, що термін «користування чужими грошовими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення виконання грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Таким чином, правова позиція Великої Палати Верховного Суду полягає у тому, що відповідно до частини другої статті 625 ЦК України кредитний договір може встановлювати проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами як наслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання. І такі проценти можуть бути стягнуті кредитодавцем й після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

У Постанові від 13 червня 2018 року у справі №548/981/15-ц Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що розірвання кредитного договору припиняє його дію на майбутнє, але не впливає на факти укладення та дії цього договору включно до моменту його розірвання. Тому з моменту розірвання кредитного договору у позичальника залишається обов`язок повернути позивачеві заборгованість, нараховану за цим договором станом на день його розірвання, а кредитодавець втрачає право нараховувати передбачені кредитним договором проценти та неустойку за період після розірвання цього договору. Права й інтереси кредитодавця у правовідносинах з позичальником після розірвання кредитного договору забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13.11.2019 року у справі № 922/3095/18, від 18.03.2020 року у справі № 902/417/18 сформульовано висновки про те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання і ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Частина 2 ст. 625 ЦК України, передбачає право кредитора на отримання боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення грошового зобов`язання, а також 3 % річних від простроченої суми та оплату цих сум.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 07 серпня 2023 року у справі № 752/9858/21 дійшов до наступних висновків: Встановивши, що позичальниця неналежним чином виконувала зобов`язання за кредитним договором у зв`язку з чим виникла заборгованість у розмірі 3 082 366,64 грн. яка стягнута рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 12 грудня 2011 року, але рішення суду також відповідачкою не виконано, тому кредитор має право на стягнення з боржниці 3 % річних на підставі статті 625 ЦК України за весь період прострочення виконання грошового зобов`язання.

Отже, внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникло право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за весь час прострочення, оскільки таке прострочення є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання і до моменту його фактичного виконання та обмежується останніми трьома роками, які передували подачі позову.

Верховний Суд погоджується, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, навіть за умови відмови суду у про поновлення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, не звільняє боржницю від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання й не позбавляє кредитора права на отримання штрафних санкцій, передбачених статтею 625 ЦК України.

Правова позиція Верховного Суду України від 30 березня 2016 року у справі № 6-2168цс15 - за період прострочення виконання рішення суду стягувач на підставі статті 625 ЦК України має право стягнути з боржника 3% річних та інфляційні витрати за весь період прострочення виконання рішення суду, незважаючи від діяльності виконавчої служби з цього приводу.

Стаття 526 ЦК України встановлює, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статей 524, 533-535, 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Формулювання статті 625 ЦК України орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому три процента річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 цього Кодексу.

Відповідно до Правової позиції Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у справі №6-369цс15: «У разі неповернення позичальником суми позики своєчасно його борг складатиме: суму позики з урахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення грошового зобов`язання; проценти за позикою, якщо інше не встановлено договором або законом, нараховані відповідно до договору позики або облікової ставки НБУ за весь строк користування позиченими коштами; три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлено договором або законом.»

Нараховані на суму боргу інфляційні втрати та три процента річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Наведене узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного суду, викладеними у постановах: від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 (провадження № 12- 14гс18), від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

Як зазначено в частині четвертій статті 263 ЦПК України: при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладену в постановах Верховного Суду.

Вирішення питання щодо одночасного стягнення процентів, визначених статтями 536, 1048, 1056-1, 1061 ЦК України і 3 % річних від простроченої суми відбувається відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України.

При розгляді цього питання слід мати на увазі, що проценти, визначені статтями 536, 1048, 1056-1, 1061 ЦК України, є платою за користування чужими грошовими коштами, яка, за відсутності іншої домовленості сторін, сплачується боржником за весь період користування грошовими коштами, у тому числі після настання терміну їх повернення.

Поряд з цим за порушення виконання грошового зобов`язання на боржника покладається відповідальність відповідно до cт. 625 ЦК України, яка полягає у приєднанні до невиконаного обов`язку, нового додаткового обов`язку у вигляді відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Беручи до уваги різну правову природу процентів, передбачених статтями 536, 1048, 1056-1, 1061 ЦК України, і процентів, що стягуються у відповідності до спи 625 ЦК України, а також відсутність в чинному законодавстві обмежень, одночасне стягнення процентів, передбачених cт. 536 ЦК України та іншими статтями, та відшкодування інфляційних збитків за весь час прострочення, а також сплата трьох процентів річних від простроченої суми, передбачених cт. 625 ЦК України, є правомірним (за умов, що такі вимоги заявлені кредитором).

Ця позиція підтверджується практикою Верховного Суду України (постанова ВСУ від 29 травня 2013р. у справі № 6-39цс13), відповідно до якої правильним є стягнення з відповідача на користь позивача процентів за банківськими вкладами за прострочений строк до дня фактичного повернення коштів вкладнику, а також 3 % річних та суми відповідно до індексу інфляції за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Згідно з пунктами 6.20, 6.23 постанови Великої Палати Верховного Суду від 2 травня 2018 року у справі № 910/1238/17 (провадження № 12-83гс18) термін «користування чужими грошовими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення виконання грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх. Плата за прострочення виконання грошового зобов`язання врегульована законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, беручи до уваги вище наведене у зв`язку з не виконанням рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 25 жовтня 2013 року, відповідач має зобов`язання зі сплатити боргу, оскільки частина 1 статті 526 ЦК України встановлює, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а отже вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРЕМІУМ ЛІГАЛ КОЛЕКШН» щодо стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат відповідно до статті 625 ЦК України є законними та обгрунтованими.

Щодо вимоги позивача про відшкодування понесених витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Понесення позивачем судових витрат підтверджується платіжною інструкцією № 3170 від 02.03.2026 про сплату судового збору у сумі 3328,00 грн., який відповідно до ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 2, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ТОВ "ПРЕМІУМ ЛІГАЛ КОЛЕКШН" до ОСОБА_1 стягнення трьох відсотків річних та інфляційних витратна підставі ст.625 ЦК України задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРЕМІУМ ЛІГАЛ КОЛЕКШН» (ЄДРПОУ 43490372) три проценти річних та інфляційні втрати в розмірі 91 100,49 (дев`ятсот одну тисячу сто гривень, сорок дев`ять копійок) гривень у зв`язку з невиконанням умов кредитного договору № 750886 від 18 січня 2008 року та рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 25 жовтня 2013 року по справі № 723/2962/13-ц.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРЕМІУМ ЛІГАЛ КОЛЕКШН» (ЄДРПОУ 43490372) сплачений судовий збір за подання позовної заяви про стягнення заборгованості у порядку статті 625 ЦК України у розмірі 3328,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Рішення може бути оскаржено до Чернівецького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СУДДЯ: