Рішення від 28 травня 2026 р. у справі №405/2410/25 — Подільський районний суд міста Кропивницького

Справа № 405/2410/25

2/405/686/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.05.2026 Подільський районний суд міста Кропивницького в складі

головуючої судді: Шевченко І.М.

з участю секретаря : Мишевець Т.І.

представника позивача : адвоката Воронцова В.Г.

представника відповідача : адвоката Бірюкова А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на рухоме майно та стягнення грошової компенсації за частку майна,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась в суд з позовом, в якому просить в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за відповідачем право власності на причіп АМС 650 СТАРКОНЬ, 2023 року випуску, № шасі НОМЕР_1 та стягнути з відповідача на її користь грошову компенсацію вартості 1/2 частки вказаного причепу в сумі 29 169,00 грн. (двадцять дев`ять тисяч сто шістдесят дев`ять гривень, 00 коп.); визнати за відповідачем право власності на автомобіль NISSAN QASHQAI, 1997, 2017 року випуску, № кузова НОМЕР_2 та стягнути з відповідача на її користь компенсацію вартості 1/2 частки вказаного автомобіля в сумі 330 299,55 грн. (триста тридцять тисяч двісті дев`яносто дев`ять гривень, 55 коп.). Судові витрати покласти на відповідача.

Позов обґрунтовує тим, що воната відповідач перебували в офіційних шлюбних відносинах у період з 14.08.2010 року по 01.08.2023 рік. У період шлюбу ними за рахунок спільних коштів подружжя було набуте вищезазначене рухоме майно. Шлюб між ними був розірваний рішенням Ленінського районного суду міста Миколаєва у справі № 489/3628/23 від 01.08.2023 року. Попри це, між ними не досягнуто згоди стосовно здійснення права власності щодо набутого ними у шлюбі спільного майна. Вказане вмотивовує необхідність у зверненні до суду для вирішення вказаного питання, посилаючись на вказані обставини, норми чинного законодавства, просить задовольнити позов.

Ухвалою суду від 15.05.2025 року позов прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та визначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження, відповідачу надано термін для подання відзиву на позов.

23.05.2025 року відповідачем подано відзив на позов, 28.05.2025 року позивачем подана відповідь на відзив, 30.05.2025 року відповідачем подані за перечення на відповідь на відзив.

У відзиві на позов представником відповідача зазначено, що відповідач не заперечує проти визнання за ним права особистої приватної власності на вказані транспортні засоби, проте не погоджується із сумою компенсації оскільки, по-перше, вважає вказані суми завищеними, а по-друге, заявлені вимоги не враховують витрати на утримання вказаного майна, які він ніс особисто після припинення шлюбних відносин, що є підставою для зменшення частки вартості майна, що підлягає компенсації.

Так, з моменту припинення шлюбних відносин, відповідач поніс наступні витрати на обслуговування автомобіля: 75 010, 00 грн. - відповідно до видаткової накладної від 28 червня 2024 року ; 30 370, 80 грн. - відповідно до акту виконаних робіт від 14.05.2025 року; 6 845, 00 грн. - відповідно до акту виконаних робіт від 02.07.2024 року; 19 132,00 грн. - відповідно до акту виконаних робіт від 02.07.2024 року; 6 487,00 грн. - відповідно до акту виконаних робіт від 02.07.2024 року; 48 350, 00 грн. - відповідно до акту виконаних робіт від 30.06.2024 року; 29 330,00 грн. - відповідно до акту виконаних робіт від 30.06.2024 року.

Крім того, з моменту припинення шлюбу, відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» - відповідачем було укладено відповідні договори та сплачені наступні страхові суми: договір страхування автомобіля Nissan Qashqai від 01.04.2025 року - страховий платіж 4969,00 грн; договір страхування автомобіля Nissan Qashqai від 21.03.2025 року - страховий платіж 2 583 грн; страхування причепу - 437 грн.

Витрати зі страхування, які є обов`язковими відповідно до закону, незалежно від використання та становлять 7 989 грн.

Сумарні витрати які поніс відповідач на утримання на обслуговування автомобіля та страхування склали 223 513,8 грн. і таке врахування буде відповідати нормам чинного законодавства, не створюватиме необхідності додаткових судових спорів та буде відповідати Постанові ВС від 17.08.2022 року у справі № 522/8676/20, а саме: «Обрання судом при вирішенні спору варіанту поділу майна подружжя, при наявності вимоги про його поділ, відмінного від того, про який просила позивач, не може бути розцінене як вихід судом за межі позовних вимог, оскільки позовна вимога - не поділ майна подружжя і вона є незмінною при будь-якому варіанті його поділу.» Такий спосіб поділу буде враховувати реальні обставини справи.

Також просив стягнути витрати на надання правової допомоги в сумі 22 000 грн.

У відповіді на відзив представником позивача вказано, що сторона позивача не погоджується з визначенням ціни відповідачем, який використовує спірне майно і, відповідно, він несе витрати на його утримання, а тому вона не погоджується на зарахування витрат, зазначеним відповідачем.

У запереченнях на відповідь на відзив відповідач наполягає на урахування понесених ним витрат.

04.06.2025 року представником відповідача надані додаткові пояснення та клопотання про вирішення розподілу судових витрат по справі.

Ухвалою суду від 25.06.2025 року за клопотанням представника позивача у справі призначена судова транспортно-товарознавча експертиза, провадження у справі зупинене.

Ухвалою суду від 03.03.2026 року, після отримання висновку експерта, провадження у справі відновлено.

Ухвалою суду від 07.04.2026 року підготовче провадження у справі закрите, справа призначена до розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, посилаючись на викладені в ньому обставини та провив його задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов визнав частково та просив врахувати обставини, зазначені ним у відзиві на позов.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до положень ст. ст. 15, 16 ЦК України кожній особі гарантується право на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, шляхом звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільного права та інтересу може бути визнання права або застосування інших способів захисту, встановлених законом, зокрема поділу майна, що є у спільній сумісній власності.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 , перебували в офіційних шлюбних відносинах у період з 14.08.2010 року по 01.08.2023 року. В період шлюбу ними за рахунок спільних коштів подружжя було набуте наступне рухоме майно: причіп АМС 650 СТАРКОНЬ, 2023 року випуску, № шасі НОМЕР_1 та автомобіль марки, моделі NISSAN QASHQAI, 1997, 2017 року випуску, № куз. НОМЕР_3 .

Шлюб між сторонами був розірваний рішенням Ленінського районного суду міста Миколаєва у справі № 489/3628/23 від 01.08.2023.

Вказані обставини визнаються сторонами у справі і вважаються судом встановленими.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

Стаття 63 СК України передбачає рівні права на володіння, користування та розпорядження майном, що належить дружині та чоловіку на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до ч.1 ст. 69 СК України дружина та чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (ч.1 ст.70 СК України).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 70 СК України, у разі поділу майно, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.

При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Зі змісту п.п. 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання.

Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи. та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

Відповідно до правових позицій Верховного Суду України, висловлених у постановах від 30.03.2016 року у справі № 6-2811цс15, від 18.01.2017 року у справі № 6-2565цс16, від 05.07.2017 року у справі № 6- 2405цс16, від 07.06.2017 року у справі № 6-2670цс16, за змістом частини четвертої статті 71 СК України присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України.

Згідно ст. 364 ЦК України, співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

За ч.ч. 1-2 ст. 367 ЦК України, майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

Статтею 365 ЦК України врегульовано порядок припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників.

Статті 364, 365 та 367 ЦК України містять різні способи захисту прав співвласника майна. Разом з тим, закон не заперечує можливість поділу майна в натурі між співвласниками (стаття 367 ЦК України) та не обмежує співвласника можливістю поділу лише у спосіб отримання компенсації вартості частки майна чи надання такої компенсації іншому співвласникові (статті 364, 365 ЦК України).

Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

За клопотанням представника позивача у справі була призначена судова транспортно-товарознавча експертиза і відповідно до висновку експерта № 3320-34-25 від 23.02.2026 року середня ринкова вартість причіпу АМС 650 СТАРКОНЬ, 2023 року випуску, № шасі НОМЕР_1 становить 22 080 грн., ринкова вартість автомобіля марки/моделі NISSAN QASHQAI, 1997, 2017 року випуску, № куз. НОМЕР_3 становить 691 718 грн.

Представник відповідача погоджується із зазначеною вартістю транспортних засобів.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Ваховуючи, що спірні транспортні засоби набуті сторонами за час шлюбу, то такі є об`єктами спільної сумісної власності подружжя, у зв`язку з чим суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача та з урахуванням висновку експерта про вартість транспортних засобів та стягнення з відповідача 1/2 вартості транспортних засобів на користь позивача і визнання за відповідачем права власності на вказані транспортні засоби.

Суд не приймає до уваги позицію сторони відповідача про зарахування витрат, які поніс відповідач на утримання транспортних засобів враховуючи таке.

У разі поділу спільної сумісної власності необхідно встановити, для кого зі сторін спору майно, яке є предметом поділу, має більше значення, враховуючи різні обставини його набуття та використання сім`єю (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21).У ситуації, коли один із подружжя, який не користується спірним автомобілем, просить виплатити йому компенсацію вартості його частки у вказаному праві, згідно з вимогами статей 60, 61, 70, 71 СК України слід присудити відповідну компенсацію за рахунок іншого із подружжя, який цим автомобілем користується, незалежно від його згоди (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25.05.2020 у справі № 347/955/16).

Враховуючи склад майна, його технічні особливості, особливості його використання відповідачем та об`єктивну інформацію, яка вбачається з висновків, складених експертом суд приходить до висновку, що наведені відповідачем доводи про необхідність здійснення позивачем компенсації заявлених відповідачем витрат є необґрунтованими, а твердження про наявність у позивача солідарного зобов`язання з компенсації наведених витрат - хибним, таким, що не засноване на вимогах закону та не відповідає практиці його застосування. Покладення таких витрат на позивача фактично матиме за наслідок фінансування нею активного використання спільного рухомого майна та дій відповідача, направлених на його знецінення.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову – на відповідача, а тому стягненню з відповідача на користь позивача підлягають судові витрати, понесені нею в розмірі сплаченого судового збору (а.с. 1 т.1) в сумі 2 876 грн. (дві тисячі вісімсот сімдесят шість гривень) та понесені витрати за проведення експертизи (а.с. 22 т.2) в сумі 15 266,88 грн. (п`ятнадцять тисяч двісті шістдесят шість гривень 88 коп.).

Витрати відповідача у даній справі віднести за його рахунок.

Керуючись ст. ст. 7, 12, 17, 18, 76, 141, 259, 263-265 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на рухоме майно та стягнення грошової компенсації за частку майна задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на причіп АМС 650 СТАРКОНЬ, 2023 року випуску, № шасі НОМЕР_1 та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості 1/2 частки вказаного причепу в сумі 11 040 грн. (одинадцять тисяч сорок гривень, 00 коп.).

Визнати за ОСОБА_2 право власності на автомобіль марки, моделі автомобіль марки, моделі NISSAN QASHQAI, 1997, 2017 року випуску, № кузова НОМЕР_2 та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості 1/2 частки вказаного автомобіля в сумі 309 859 грн. (триста дев`ять тисяч вісімсот п`ятдесят дев`ять гривень, 00 коп.).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі, а саме витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 876 грн. (дві тисячі вісімсот сімдесят шість гривень) та понесені витрати за проведення експертизи в сумі 15 266,88 грн. (п`ятнадцять тисяч двісті шістдесят шість гривень 88 коп.).

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення в повному обсязі виготовлене 29.05.2026 року.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_4 , прож. АДРЕСА_1

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_5 , прож. АДРЕСА_2

Суддя Подільського

районного суду

міста Кропивницького Ірина Миколаївна Шевченко