Постанова від 19 травня 2026 р. у справі №712/8424/25 — Черкаський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2026 року

м. Черкаси

Справа № 712/8424/25

Провадження № 22-ц/821/1018/26

категорія: 308010000

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Василенко Л. І.,

суддів: Новікова О. М., Фетісової Т. Л.,

секретаря - Дмитренко В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 – адвоката Білоглазенко Галини Петрівни на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 06 березня 2026 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів, ОСОБА_4 , про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом вселення, у складі головуючого судді Стеценко О. С., повний текст рішення складено 06 березня 2026,

в с т а н о в и в :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2025 року ОСОБА_1 звернулась в суд із даним позовом.

Позовні вимоги мотивує тим, що позивач та її донька зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .

У спірній квартирі ОСОБА_1 проживала з батьком ОСОБА_5 та матір`ю ОСОБА_2 з моменту отримання квартири батьком, а згодом і разом з рідною сестрою ОСОБА_3 після її народження.

Дитина ОСОБА_1 - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , також з народження проживала разом з позивачем за адресою: АДРЕСА_1 , де і прописана.

Зазначає, що квартира АДРЕСА_2 належала батькові позивача ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У вищевказаній квартирі зареєстровані: позивач ОСОБА_1 , її малолітня донька ОСОБА_6 , її рідна сестра ОСОБА_3 та її мати ОСОБА_2 .

ОСОБА_1 зареєстрована в даній квартирі з 18.10.2000 та проживала на законних підставах зі згоди її власника, а саме її батька ОСОБА_5 .

Після повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну, ОСОБА_1 з метою безпеки себе та своєї доньки, на прохання свого батька ОСОБА_5 та колишнього чоловіка, у березні 2022 року виїхала за кордон в країну Польщу місто Варка.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивача - ОСОБА_5 .

У квітні 2024 року позивач разом з донькою повернулись до України із-за кордону. По приїзду додому разом зі своєю донькою за адресою: АДРЕСА_1 , вона не змогла відкрити своїм ключем двері вищевказаної квартири. Її мати ОСОБА_2 та її рідна сестра ОСОБА_3 перебували на той час вдома, однак відмовились відчиняти двері та пускати її до житла з дитиною.

На сьогодні ОСОБА_1 та її малолітня донька незаконно позбавлені постійного місця проживання та вимушені жити у матері колишнього чоловіка позивача.

Мати позивача ОСОБА_2 та рідна сестра позивача ОСОБА_3 перешкоджають позивачу та її доньці проживати у спірній квартирі з квітня 2024 року, відмовляються йти з нею на контакт, впускати позивача та її доньку у квартиру, надавати дублікат ключів. Будь-яких дій щодо вирішення спірного житлового питання відповідачі не здійснюють.

Оскільки батько позивача ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_1 подала до Першої Черкаської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після померлого батька.

23.04.2024 була заведена спадкова справа № 189/2024, номер у спадковому реєстрі 72359762, де відповідно ОСОБА_1 є спадкоємцем.

Також заяви про прийняття спадщини подали відповідачі.

Вказує, що на даний час, у зв`язку з спадкуванням право власності на дану квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , перебуває в стані оформлення.

Просила усунути перешкоди в користуванні житловим приміщенням шляхом вселення ОСОБА_1 та її доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Зобов`язати відповідачів надати ОСОБА_1 комплект ключів від вхідних дверей квартири АДРЕСА_2 ; стягнути з відповідачів витрати на сплату судового збору та професійну правничу допомогу.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 06 березня 2025 року позов задоволено.

Усунуто ОСОБА_1 та її доньці ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перешкоди у користуванні нерухомим майном, а саме квартирою за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом вселення її до вказаної квартири, а також зобов`язано ОСОБА_2 , ОСОБА_3 передати ключі ОСОБА_1 від вхідних дверей квартири.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 605,60 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 605,60 грн.

Рішення мотивовано тим, що відсутні докази того, що позивач втратила право користування спірною квартирою, власник квартир за життя та відповідачі не звертались до суду про визнання позивача такою, що втратила право користування спірною квартирою.

Суд першої інстанції, встановивши, що відповідачі чинять позивачу та її малолітній доньці перешкоди у користуванні квартирою за адресою: АДРЕСА_1 , дійшов висновку, що порушені права позивача підлягають поновленню, шляхом вселення її до спірної квартири та усунення перешкод у користуванні нею, зокрема наданням ключів від вхідних дверей квартири.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 – адвокат Білоглазенко Г. П., вважаючи рішення таким, що ухвалене з порушенням норм процесуального та матеріального права, невідповідністю висновків обставинам справи, просить суд скасувати рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 06 березня 2025 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що представник відповідача ОСОБА_2 – адвокат Білоглазенко Г. П. з 20.02.2026 по 02.03.2026 перебувала на стаціонарному лікування, а в судовому засіданні, яке відбулося 25.02.2026 ОСОБА_2 заперечувала щодо слухання справи у її відсутність.

Вважає, що вона була позбавлена права на захист судом, у силу своєї юридичної необізнаності не змогла в судовому засіданні висловити свої зауваження щодо допустимості засобів доказування та прийняття у виступі по суті пред`явлених позовних вимог.

Вказує, що позивач не довела належними та допустимими доказами факт прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_5 .

Також зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що спірна квартира придбана подружжям ОСОБА_7 в 1991 році та саме подружжям була сплачена балансова вартість квартири, тобто дане нерухоме майно є спільною сумісною власністю подружжя.

Відзив на апеляційну скаргу

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 – адвокат Пересунько Л. А., вважаючи, що судом першої інстанції було ухвалено рішення з дотриманням норм матеріального права та воно є законним і обґрунтованим, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення а рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 06 березня 2025 року– без змін.

Представник ОСОБА_1 – адвокат Пересунько Л. А. заперечує щодо доводів апеляційної скарги, оскільки її доводи носять суб`єктивний характер, не відповідають обставинам справи і правильності висновків суду не спростовують.

Вважає, що судом першої інстанції не було порушено норм процесуального права.

Зазначає, що підставами позову є чинення перешкод позивачу відповідачами у користування житлом, за фактом чого позивач зверталась до правоохоронних органів.

Вказує, що ОСОБА_1 була на законних підставах вселена власником квартири АДРЕСА_2 – її батьком, який отримав дану квартиру, що підтверджується копією довідки Черкаського ЖБК-4 від 28.12.1991, яка знаходиться в матеріалах даної цивільної справи. Позивач весь час проживала в даній квартирі на законних підставах, за згодою власника даної квартири свого батька. Після народження позивачем доньки, її донька, також за згодою батька позивача, проживала в даній квартирі та була в ній зареєстрована.

Фактичні обставини справи встановлені судом першої інстанції

Згідно зі Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , батьками ОСОБА_1 є ОСОБА_5 та ОСОБА_2 (а.с. 82).

ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серїі НОМЕР_2 (а.с. 8).

Відповідно до довідки Черкаського ЖБК-4 від 28.07.1991, ОСОБА_5 є членом АДРЕСА_3 (а.с. 9).

Згідно із Інформацією про зареєстроване право власності, виданої КП «Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» 27.08.2024 за № 55551, право власності на квартиру АДРЕСА_2 зареєстроване за ОСОБА_5 (а.с. 10).

Як вбачається з листа Департаменту «Центр надання адміністративних послуг» Черкаської міської ради від 23.05.2025, за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 23.05.2025 зареєстровані: ОСОБА_1 з 18.10.2000, ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 (а.с. 11).

Згідно із витягами з реєстру територіальної громади за указаною вище адресою зареєстровані ОСОБА_6 з 14.12.2017, ОСОБА_1 з 18.10.2000 (а.с. 12-12).

Відповідно до витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 76762521 від 25.04.2024, після померлого ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , заведена спадкова справа 23.04.2024 (а.с. 19).

30.04.2024 ОСОБА_1 звернулась до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після померлого батька ОСОБА_5 (а.с. 21).

Згідно листа завідувача Першої Черкаської державної нотаріальної контори Шалденко Л. В. від 13.05.2025 № 826/02-14, спадкоємцями після померлого ОСОБА_5 є дружина ОСОБА_2 , доньки – ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , мати ОСОБА_4 (а.с. 22).

Згідно з талонами-повідомленнями єдиного обліку №№ 53598, 37215, 44414, 69827, 48415 та довідки про результати розгляду за зверненнями ОСОБА_1 (ЄО №№ 45206, 44414, 48415, 69886, 69827), ОСОБА_1 неодноразово зверталась до Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області із заявами про те, що мати та сестра чинять їй перешкоди в користуванні квартирою за адресою АДРЕСА_4 (а.с. 23-34).

Згідно із Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, ОСОБА_1 належить право власності у спільній частковій власності 1/4 частини кв. АДРЕСА_5 (а.с. 62).

Мотивувальна частина

Позиція Черкаського апеляційного суду

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Мотиви, з яких виходить Черкаський апеляційний суд, та застосовані норми права

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).

Згідно з ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає.

Згідно з п. 6 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність і розумність.

Тлумачення як ст. 3 ЦК загалом, так і п. 6 ст. 3 ЦК свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер та інші джерела правового регулювання, в першу чергу акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є за своєю суттю нормами прямої дії. Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Конституцією України передбачено як захист права власності, так і захист права на житло.

У ст. 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений прававласності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

За положеннями ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Одним зі способів захисту права користування майном є припинення дії, яка це право порушує (п. 3 ч. 2 ст. 16 ЦК України), - усунення перешкод у здійсненні права користування майном. Підставою для подання такого позову є вчинення перешкод правомірній реалізації речового права. Цей спосіб захисту може використати не тільки власник майна, але й особа, яка відповідно до закону або договору має право користування ним.

Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2019 року в справі № 761/5115/17.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 жовтня 2020 року у справі № 447/455/17 (провадження № 14-64цс20) дійшла висновку, що у законодавстві, що регулює житлові правовідносини, припинення сімейних правовідносин, втрата статусу члена сім`ї особою, саме по собі не тягне втрату права користування житловим приміщенням.

Згідно зі ст. 317 ЦК України власникові належить право володіння, користування і розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

У ч. 1 ст. 383 ЦК України закріплено положення, згідно з яким власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно зі ст. 9 ЖК України ніхто не може бути обмежений в праві користування житловим приміщенням інакше як на підставах і в порядку, передбаченому законом, житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони використовуються проти їх призначення або з порушенням прав інших громадян.

Відповідно до ст. 150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Згідно з ч. 1, ч. 4 ст. 156 ЖК України члени сім`ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. До членів сім`ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в ч. 2 ст. 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім`ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені ст. 162 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 405 ЦК України члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що право членів сім`ї власника житла користуватися жилим приміщенням може виникнути та існувати лише за умови, що така особа є членом сім`ї власника житлового приміщення, власник житлового приміщення надавав згоду на вселення такої особи, як члена сім`ї.

Правова позиція Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) відповідно до п. 1 ст. 8 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує кожній особі окрім інших прав, право на повагу до її житла. Воно охоплює, насамперед, право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла. Це покладає на Україну в особі її державних органів позитивні зобов`язання «вживати розумних і адекватних заходів для захисту прав» (рішення у справі Powell and Rayner v. the U.K., 21 лютого 1990 року). Такий загальний захист поширюється як на власника квартири (рішення в справі Gillow v. the U.K., 24 листопада 1986 року), так і на наймача (рішення в справі Larkos v. Cyprus, 18 лютого 1999 року).

ЄСПЛ неодноразово зазначав про те, що концепція «житло» за змістом ст. 8 Конвенції не обмежена житлом, яке зайняте на законних підставах або встановленим у законному порядку. «Житло» - це автономна концепція, що не залежить від класифікації у національному праві. Тому, чи є місце конкретного проживання «житлом», що б спричинило захист на підставі п. 1 ст. 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин справи, а саме - від наявності достатніх триваючих зв`язків із конкретним місцем проживання (рішення ЄСПЛ у справі «Баклі проти Сполученого Королівства» від 11 січня 1995 року).

Колегія суддів звертає увагу на те, що умовою реалізації принципу верховенства права при вирішенні спорів, у тому числі щодо визнання права користування житлом та вселення особи, є принцип пропорційності.

ЄСПЛ розглядає принцип пропорційності як невід`ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.

Дотримання принципу пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення ст. 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв`язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими ніж необхідно для реалізації поставленої мети.

Суд першої інстанції, з висновком якого погоджується і колегія апеляційного суду, встановив, що право власності на квартиру АДРЕСА_2 зареєстрована за ОСОБА_5 .

За адресою: АДРЕСА_1 , станом на 23.05.2025 зареєстровані: ОСОБА_1 з 18.10.2000, ОСОБА_2 , ОСОБА_6 з 14.12.2017, ОСОБА_3 .

Вказані особи, зокрема ОСОБА_1 , як члени сім`ї, були вселені у спірне житло та зареєстровані в ньому з дозволу власника ОСОБА_5 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 помер.

Відповідно до листа завідувача Першої Черкаської державної нотаріальної контори Шалденко Л. В. від 13.05.2025 № 826/02-14, спадкоємцями після померлого ОСОБА_5 є дружина ОСОБА_2 , доньки – ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , мати ОСОБА_4 .

У матеріалах справи немає доказів про порушення прав власника майна, за його життя, чи інших користувачів у зв`язку із наявністю у позивача права на користування спірним житлом.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, у матеріалах справи відсутні докази того, що позивач втратила право користування спірною квартирою, власник квартири за життя та відповідачі не звертались до суду про визнання позивача такою, що втратила право користування спірною квартирою.

Станом на час звернення в суд з даним позовом, сторони по справі мали статус спадкоємців власника майна, які у визначеному законом порядку прийняли спадщину.

Водночас ОСОБА_1 позбавлена можливості у повному обсязі реалізовувати належні їй права співвласника внаслідок створення відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перешкод у користуванні майном.

Відповідно до ст. ст. 391, 396 ЦК України позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Такий позов підлягає задоволенню і в тому разі, коли позивач доведе, що є реальна небезпека порушення його права власності чи законного володіння зі сторони відповідача. При цьому суди повинні брати до уваги будь-які фактичні дані, на підставі яких за звичайних умов можна зробити висновок про наявність такої небезпеки.

Отже, для задоволення позовів про усунення перешкод у користуванні майном необхідна одночасна наявність двох підстав: позивач повинен бути власником майна, щодо якого чиняться перешкоди, та має бути факт того, що внаслідок дій відповідача порушується право власника на користування своїм майном.

Зазначений висновок викладено у постанові Верховного Суду від 21 червня 2023 року у справі № 370/807/22 (провадження № 61-4057св23).

Суд першої інстанції установив, що відповідачі фактично проживають у спірній квартирі, змінили замки та не допускають позивача до користування належною їй часткою майна. Зазначені обставини підтверджуються матеріалами справи, зокрема зверненнями позивача до органів Національної поліції України щодо недопущення її до спірної квартири, а саме талонами-повідомленнями єдиного обліку №№ 53598, 37215, 44414, 69827, 48415 та довідками про результати розгляду за зверненнями ОСОБА_1 (ЄО №№ 45206, 44414, 48415, 69886, 69827).

Вказані обставини не спростовано відповідачами в процесі розгляду справи.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків про те, що відповідачі чинять позивачу перешкоди у користуванні належним їй майном, у зв`язку з чим право позивача підлягає судовому захисту шляхом усунення таких перешкод та її вселення до спірної частини квартири.

Заперечення співвласників проти задоволення позову про усунення перешкод у користуванні майном або щодо вселення іншого співвласника за умови відсутності у нього вільного доступу до належної йому частки майна можуть свідчити про вчинення таким співвласником перешкод у користуванні майном. Такий підхід узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 20 листопада 2023 року у справі № 397/355/22, від 18 листопада 2024 року у справі № 727/8103/23 та від 09 лютого 2026 року у справі № 686/18555/24.

Доводи апеляційної скарги щодо порушення норм процесуального права, а саме проведення 25.02.2025 судового засідання, незважаючи на не бажання ОСОБА_2 брати участь у судовому засіданні без професійного представника, не є підставою для обов`язкового скасування рішення в понятті ст. 376 ЦПК України, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ні ОСОБА_2 , ні її адвокат Білоглазенко Г. П. не подавали клопотання про відкладення розгляду справи.

Крім того, ОСОБА_2 , яка брала участь в судовому засіданні, не надала доказів поважності відсутності її адвоката в судовому засіданні, яка була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи (а.с. 135).

Відповідно до ч. 3 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Частиною 1 ст. 223 ЦПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п. 1, п. 3 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з`явилася особа, яку він представляє, або інший її представник.

З огляду на викладене, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, судом повно з`ясовані фактичні обставини справи, які мають істотне значення для справи, а його висновки відповідають цим обставинам. Також суд правильно визначився з правовими нормами, які регулюють спірні правовідносини.

Інші доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального та процесуального права є безпідставними.

Судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразова відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх».

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За викладеного апеляційний суд приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного судового рішення – без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 – адвоката Білоглазенко Галини Петрівни залишити без задоволення.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 06 березня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.

Повний текст постанови складено 28 травня 2026 року.

Головуючий Л. І. Василенко

Судді: О. М. Новіков

Т. Л. Фетісова