Постанова від 27 травня 2026 р. у справі №712/14341/25 — Черкаський апеляційний суд

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/938/26Головуючий по 1 інстанції

Справа № 712/14341/25 Категорія: 310020000 Пироженко В.Д.

Доповідач в апеляційній інстанції

Сіренко Ю. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2026 року

м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів :

Сіренка Ю.В., Карпенко О.В., Фетісової Т.Л.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ;

відповідач – ОСОБА_2 ;

особа, яка подала апеляційну скаргу – представник ОСОБА_2 – адвокат Копичко Ігор Анатолійович,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 – адвоката Копичка Ігора Анатолійовича на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 02 березня 2026 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів,

в с т а н о в и в:

У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що з 11.08.2007 вона перебувала у шлюбі з відповідачем, який рішенням Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 27.07.2022 розірвано. Від шлюбу з відповідачем у них народилися діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . На виконанні Торецького ВДВС у Бахмутському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження № 73702883 з примусового виконання рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 29.08.2023 (справа № 712/8079/23) щодо стягнення з відповідача аліментів на утримання дітей в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно.

Відповідач з дітьми не спілкується, участі у їхньому матеріальному утриманні не приймає, ухиляється добросовісно виконувати рішення суду, внаслідок чого утворилася заборгованість зі сплати аліментів, розмір якої станом на 19.09.2025 становить 108 330,75 грн.

Під час розгляду справи судом першої інстанції, позивачкою подано заяву, в якій остання просила стягнути з відповідача пеню за прострочення сплати аліментів лише за 2025 рік.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 02 березня 2026 року позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів по виконавчому листу № 2/712/2565/23, виданий 17.11.2023, за період з 01.01.2025 по 01.08.2025 в сумі 47 665,50 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 1 331,20 грн.

Мотивуючи прийняте рішення, суд першої інстанції вказав, що наданий позивачкою розрахунок пені відповідачем не спростовується, доказів які б спростували твердження позивача про наявність заборгованості по сплаті аліментів відповідачем не надано. Судом не встановлено обставин, які б об`єктивно перешкоджали відповідачу сплачувати своєчасно аліменти на утримання дитини. Відповідач є особою працездатного віку, відомості про незадовільний стан здоров`я або інші обставини, які б могли вплинути на можливість позивача сплачувати аліменти у матеріалах справи відсутні. Матеріали справи не містять доказів, що на відповідача накладались штрафи за невиконання рішення про стягнення аліментів.

Враховуючи положення ст. 196 СК України, з урахуванням передбаченого законом обмеження розміру стягуваної пені та відсотками розміру заборгованості, суд дійшов висновку, що станом на серпень 2025 підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пеня за несплату аліментів за період із 01.01.2025 до 01.08.2025 у розмірі 47 665,50 грн.

Не погодившись з рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 02 березня 2026 року, представник ОСОБА_2 – адвокат Копичко І.А. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив вказану постанову скасувати, у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доводам відповідача про відсутність вини відповідача у виникненні заборгованості, про неналежне повідомлення його про відкриття виконавчого провадження, про фактичне добровільне утримання дітей шляхом перерахування коштів на їх користь, у тому числі близькими родичами відповідача за його дорученням, про наявність об`єктивних причин, пов`язаних із невиплатою заробітної плати внаслідок активних бойових дій.

Крім того, в апеляційній скарзі стороною відповідача заявлено клопотання про долучення до матеріалів справи додаткового доказу, а саме довідки ПП «Техноком Н» від 06.03.2026 № 18с. Клопотання обґрунтоване тим, що вказана довідка підтверджує, що ОСОБА_2 працює в ПП «Техноком Н», яке розтошоване в м. Торецьк Донецької області, а у зв`язку з активними бойовими діями підприємство не мало можливості своєчасно розраховуватися з працівниками. Також довідка містить відомості про те, що наказом № 20/к від 24.06.2024 було призупинено дію трудового договору та нарахування заробітної плати ОСОБА_2 з 24.06.2024 до припинення або скасування воєнного стану, а станом на 06.03.2026 заборгованість із заробітної плати перед ним становить 109 608,25 грн. Вказаний доказ, на думку скаржника, має істотне значення для правильного вирішення спору, оскільки безпосередньо стосується доводів сторони відповідача про відсутність вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів, а також підтверджує наявність об`єктивних обставин, які впливали на реальну можливість своєчасного виконання аліментного обов`язку.

Скаржник вказує, що подання цього доказу до суду першої інстанції було неможливим з причин, що об`єктивно не залежали від відповідача, оскільки довідка датована 06 березня 2026 року, тобто була видана вже після ухвалення рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 02 березня 2026 року. Відповідно, на момент розгляду справи судом першої інстанції цей документ ще не існував як оформлений письмовий доказ та не міг бути поданий стороною відповідача.

03.04.2026 до Черкаського апеляційного суду через підсистему «Електронний суд» від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивачка вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а відтак просить залишити його без змін, а скаргу – без задоволення. Крім того, у відзиві ОСОБА_1 заперечує щодо задоволення клопотання відповідача про долучення до матеріалів справи доказів, мотивуючи тим, що такі докази не були подані до суду першої інстанції і скаржник не надав жодних доказів неможливості отримання інформації про стан своїх трудових відносин раніше.

06.04.2026 до Черкаського апеляційного суду через підсистему «Електронний суд» від представника ОСОБА_2 – адвоката Копичка І.А. надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу, викладені доводи в якій фактично є аналогічними доводам апеляційної скарги.

Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справи, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) справи про стягнення аліментів, збільшення та зменшення їх розміру, припинення стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов`язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства); 4) справи про розірвання шлюбу; 5) справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує шістдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч. 6 ст. 19 ЦПК України).

Зважаючи на викладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Із матеріалів справи судом апеляційної інстанції встановлено, що з 11.08.2007 ОСОБА_1 перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 , який рішенням Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 27.07.2022 розірвано.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданого 18.09.2008, та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_2 , виданого 23.08.2012.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 29.08.2023 в справі № 712/8079/23 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини віх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини визначеного віку, щомісячно починаючи з 07 серпня 2023 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

З матеріалів справи встановлено, що виконавчий лист, який було видано на виконання вказаного рішення суду, перебуває на виконанні у Торецькому ВДВС у Бахмутському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, виконавче провадження № 73702883.

Заборгованість по аліментах ОСОБА_2 з 07.08.2023 по серпень 2025 року становила 108 330,75 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості зі сплати аліментів здійсненого старшим державним виконавцем Торецького ВДВС у Бахмутському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Ключенко Н.

Разом з тим, під час розгляду даної справи судом першої інстанції, позивачка надала до суду заяву, в якій просила зменшити розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача, та просила стягнути пеню лише за 2025 рік.

Розглядаючи клопотання про долучення додаткового доказу, а саме довідки ПП «Техноком Н» від 06.03.2026 № 18с, колегія суддів зазначає, що відповідно до частин другої-третьої статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

З матеріалів справи вбачається, що під час розгляду справи судом першої інстанції відповідачем уже подавалася довідка ПП «Техноком Н» від 17.11.2025 №17с, у якій містилися відомості щодо роботи скаржника на підприємстві та розміру заборгованості із заробітної плати за відповідні періоди.

Разом із апеляційною скаргою скаржником подано іншу довідку того ж підприємства від 06.03.2026 №18с, яка містить аналогічні відомості щодо сум заборгованості з заробітної плати, періодів її виникнення та загального розміру заборгованості. При цьому нова довідка фактично відрізняється лише зазначенням про призупинення дії трудового договору з ОСОБА_2 на підставі наказу № 20/к від 24.06.2024.

Колегія суддів звертає увагу, що обставини, на які посилається скаржник у поданій довідці, існували задовго до ухвалення рішення судом першої інстанції та були відомі самому скаржнику під час розгляду справи. Зокрема, призупинення дії трудового договору, згідно зі змістом самої довідки, відбулося ще 24.06.2024.

Отже, скаржник не був позбавлений можливості подати відповідний наказ роботодавця чи довідку із зазначенням цієї обставини саме під час розгляду справи судом першої інстанції.

Сам по собі факт складення або отримання нової довідки після ухвалення рішення суду не свідчить про неможливість подання відповідних доказів раніше, оскільки вирішальне значення має не дата оформлення документа, а існування самої обставини та наявність у сторони можливості повідомити про неї суд першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів враховує, що скаржником не надано жодних належних та допустимих доказів того, що він був об`єктивно позбавлений можливості отримати або подати відповідні документи раніше, з причин, які від нього не залежали.

За таких обставин підстави для прийняття вказаного доказу судом апеляційної інстанції відсутні, у зв`язку з чим клопотання про долучення доказів до матеріалів справи задоволенню не підлягає.

Частинами першою та другою статті 196 СК України встановлено, що у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 661/905/19 (провадження № 61-16670сво19) вказано, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.

Тобто відповідач зобов`язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно виходив із того, що сам факт наявності заборгованості зі сплати аліментів підтверджений належними та допустимими доказами, а відповідачем не доведено відсутності своєї вини у її виникненні.

Посилання скаржника на заборгованість роботодавця із виплати заробітної плати, складний матеріальний стан та обставини, пов`язані із воєнним станом, самі по собі не свідчать про відсутність вини у простроченні сплати аліментів, оскільки не підтверджують повної неможливості виконання відповідачем свого аліментного обов`язку. При цьому суд враховує, що відповідач є працездатною особою, доказів втрати працездатності, тяжкого захворювання чи інших виключних обставин, які б унеможливлювали сплату аліментів, матеріали справи не містять.

Доводи скаржника щодо неповідомлення про відкриття виконавчого провадження не свідчить про відсутність вини у несплаті аліментів та не звільняє особу від обов`язку належного виконання судового рішення.

Обов`язок зі сплати аліментів виникає на підставі судового рішення та положень закону, а не з моменту повідомлення про відкриття виконавчого провадження.

Також безпідставними є доводи апеляційної скарги про добровільне виконання відповідачем аліментного обов`язку шляхом перерахування коштів його батьками.

Суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що надані відповідачем банківські виписки не підтверджують належними та допустимими доказами факт сплати аліментів саме на користь позивача та саме в рахунок виконання судового рішення про стягнення аліментів.

Посилання скаржника на процесуальну невизначеність щодо зменшення позовних вимог також не є підставою для скасування рішення.

Як вбачається з матеріалів справи та змісту рішення суду першої інстанції, позивач у заяві від 02.03.2026 фактично просила стягнути з відповідача пеню лише за 2025 рік і суд вирішив спір саме в межах таких вимог, та стягнув 47 665,50 грн. При цьому будь-яких порушень процесуальних прав відповідача у зв`язку зі зменшенням позовних вимог, під час розгляду справи, колегією суддів не встановлено.

Розрахунок пені, у тому числі, за 2025 рік містився у матеріалах справи, був предметом дослідження суду та відповідачем належними доказами не спростований.

Фактично доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди скаржника з висновками суду першої інстанції та переоцінки доказів, що саме по собі не є підставою для скасування законного та обґрунтованого рішення суду.

Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, надав належну оцінку доказам та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції колегія суддів не вбачає.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 – адвоката Копичка Ігоря Анатолійовича залишити без задоволення.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 02 березня 2026 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і підлягає касаційному оскарженню в порядку і строках, визначених ЦПК України.

Судді Ю.В. Сіренко

Т.Л. Фетісова

О.В. Карпенко