Постанова від 27 травня 2026 р. у справі №554/14218/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 554/14218/25 Номер провадження 22-ц/814/1744/26Головуючий у 1-й інстанції Тімошенко Н. В. Доповідач ап. інст. Одринська Т. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді: Одринської Т.В.,

суддів: Лобова О.А., Панченка О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справуза позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Шевченківського районного суду м. Полтави від 17 грудня 2025 року

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2025 року позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» звернулось до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, у якому прохали стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» заборгованість за договором № 381420-КС-001 про надання кредиту від 06.09.2021 року, що становить 28594,26 грн, яка складається із: суми прострочених платежів по тілу кредит - 10339,80 грн, сума прострочених платежів по процентах - 16131,46 грн, сума прострочених платежів за комісією - 2123 грн, а також судових витрату розмірі 2422,40 грн.

В обґрунтування позову вказано, що 06.09.2021 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір № 381420-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаними у порядку, визначеному ст. 12 Законом України «Про електронну комерцію»..

ТОВ «Бізнес Позика» 06.09.2021 року направлено відповідачу пропозицію (оферту) укласти договір №381420-КС-001 про надання кредиту. Відповідач прийняла пропозицію щодо укладення договору, на умовах визначених офертою.

Зі своєї сторони позивачем направлено відповідачу через комунікаційну систему одноразовий ідентифікатор на номер телефону, що зазначений позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті, котрий відповідачем було введено/відправлено.

Таким чином, 06.09.2021 року між сторонами було укладено договір № 381420-КС-001 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному Законом України.

Відповідно до умов договору, відповідачу було надано грошові кошти у розмірі 22000 грн. на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит.

Згідно з умовами договору кредиту, сторони визначили, що плата за користування кредитом є фіксованою та становить 0,86454777 процентів за кожен день користування кредитом.

21.12.2021 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду № 1 до договору №381420-КС-001 про надання кредиту, відповідно до умов якої термін дії договору становить до 12.04.2022.

Також 28.01.2022 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду № 2 до договору №381420-КС-001 про надання кредиту, відповідно до умов якої строк дії договору становить до 20.05.2022 р.

Банк свої зобов`язання виконав належним чином, кошти відповідачу надав, проте остання свої зобов`язання порушила, лише частково сплатила заборгованість у сумі 22142,50 грн. Позивач не нараховував жодних процентів після закінчення строку дії кредитного договору.

ОСОБА_1 , належним чином не виконує свої зобов`язання за Кредитним договором, у Боржника станом на 04.09.2025 року утворилась заборгованість за Договором № 381420-КС-001 про надання кредиту в розмірі 28 594,26 грн.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Полтави від 17грудня 2025 року позов ТОВ «Бізнес Позика» - задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за договором № 381420-КС-001 про надання кредиту від 06.09.2021 року у сумі 28594,26 грн, яка складається з: суми прострочених платежів по тілу кредит - 10339,80 грн; сума прострочених платежів по процентах - 16131,46 грн; сума прострочених платежів за комісією - 2123 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» судовий збір в сумі 2422,40 грн.

Рішення мотивовано доведеністю позовних вимог.

Не погодившись з даним рішенням місцевого суду його в апеляційному порядку оскаржила представник ОСОБА_1 – адвокат Зачепіло З.Я., посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачем не надано до суду належних та допустимих доказів на підтвердження укладення кредитного договору, перерахування коштів позичальнику, погодження сторонами умов кредитування та надання кредиту, оскільки саме значення в кредитному договорі персональних даних не підтверджує проходження відповідачем верифікації та ідентифікації, згідно вимог чинного законодавства.

Звертає увагу суду на те, що матеріали справи не містять документи, які б підтверджували особу позичальника.

Зазначає, що наданий позивачем розрахунок заборгованості за кредитним договором складений самим кредитором, є внутрішнім документом фінансової установи, та не містить відомостей, які б дозволили перевірити чи перераховувалися кошти відповідачу. Не є документом первинного бухгалтерського обліку, а одностороннім арифметичним розрахунком стягуваних сум.

Вважає, що розрахунок заборгованості не можна покласти в основу рішення у справі, оскільки з нього не можливо встановити формування заборгованості та її складові, суми погашеного позичальником тіла кредиту та відсотків по кожному платіжному періоду.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач прохав суд апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Зачепіло Зоряни Ярославівни залишити без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду м. Полтави від 12 грудня 2025 року - без змін.

Вказує на те, що умови кредитування прямо вказані в положеннях кредитного договору та станом на дату підписання такого договору відповідали чинному законодавству, з чим відповідач був ознайомлений і відповідно останній прийняла умови такого кредитного договору.

Зазначає, що Кредитором в позовній заяві, до якої долучено достатню кількість належних доказів, доведено як факт існування кредитних правовідносин між сторонами, так і факт видачі коштів відповідачу, а також й факт часткового повернення боргу відповідачем за кредитним договором.

Просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції – без змін.

Частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи категорію справи, ціну позову, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів і вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 06.09.2021 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір № 381420-КС-001 про надання кредиту.

Згідно п. 1 договору кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 22000 грн на засадах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором про надання кредиту та Правилами надання споживчих кредитів.

Згідно умов договору процентна ставка: в день 0,86454777, фіксована.

Вказаний договір був підписаний у електронній формі, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаними у порядку, визначеному ст. 12 Законом України «Про електронну комерцію».

ТОВ «Бізнес Позика» 06.09.2021 року направлено відповідачу пропозицію (оферту) укласти договір №381420-КС-001 про надання кредиту. Відповідач прийняла пропозицію щодо укладення договору, на умовах визначених офертою.

Зі своєї сторони позивачем направлено відповідачу через комунікаційну систему одноразовий ідентифікатор на номер телефону, що зазначений позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті, котрий відповідачем було введено/відправлено.

Таким чином, 06.09.2021 року між сторонами було укладено договір № 381420-КС-001 про надання кредиту, який підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному законом.

21.12.2021 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду № 1 до договору №381420-КС-001 про надання кредиту, відповідно до умов якої термін дії договору становить до 12.04.2022.

Також 28.01.2022 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду № 2 до договору №381420-КС-001 про надання кредиту, відповідно до умов якої строк дії договору становить до 20.05.2022.

Банк свої зобов`язання виконав належним чином, кошти відповідачу надав, проте остання свої зобов`язання порушила, лише частково сплатила заборгованість у сумі 22142,50 грн, внаслідок чого у неї виникла заборгованість станом на 04.09.2025 в сумі 28594,26 грн, яка складається з: прострочених платежів по тілу кредит - 10339,80 грн, сума прострочених платежів по процентах - 16131,46 грн, сума прострочених платежів за комісією - 2123 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості.

Відповідно до п. 7.1. Правил надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика» сторони несуть відповідальність за порушення умов договору відповідно до ЦК України, ЗУ « Про споживче кредитування» та інших нормативно-правових актів законодавства України.

Вказану заборгованість у добровільному порядку відповідачем не погашено.

Після закінчення строку дії кредитного договору, позивач жодних нарахувань по кредиту не здійснював.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з доведеності та обґрунтованості позовних вимог.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з такого.

Предметом даного спору є стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» заборгованості за договором №381420-КС-001 про надання кредиту від 06.09.2021, що становить 28594,26 грн, яка складається з: - суми прострочених платежів по тілу кредиту 10339,80 грн; - суми прострочених платежів по процентах 16131,46 грн; - суми прострочених платежів за комісією 2123,00 грн.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне та обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Згідно ч.1 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частин 1,2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. ч. 4, 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей вищевказаного договору, щодо дійсності якого заперечує відповідач, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.09.2021 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір № 381420-КС-001 про надання кредиту, за умовами якого відповідач отримала грошові кошти шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок, зареєстрований для цієї мети в особистому кабінеті позичальника.

Вказаний договір було укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, які були надіслані ОСОБА_1 .

Так, згідно матеріалів справи встановлено, що договір №381420-КС-001 про надання кредиту від 06.09.2021 підписано відповідачем електронним підписом шляхом введення одноразового ідентифікатора G-2578 з дотриманням ч.ч. 6,8 ст. 11, ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до п.1 договору, кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 22000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту у порядку та на умовах, визначених цим договором та правилами надання споживчих кредитів. Строк на який надається кредит 24 тижні. Стандартна процентна ставка за кредитом: в день 0,86454777 фіксована. Комісія за надання кредиту:3300,00 грн. Термін дії договору: до 21.02.2022. Орієнтовна загальна вартість наданого кредиту: 48360,00 грн. Орієнтовна реальна річна процентна ставка: 3583,02 процентів.

Таким чином, кредитним договором визначено строк його дії до 21.02.2022.

21.12.2021 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду № 1 до договору №381420-КС-001 про надання кредиту, відповідно до умов якої термін дії договору становить до 12.04.2022.ж

Також 28.01.2022 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду № 2 до договору №381420-КС-001 про надання кредиту, відповідно до умов якої строк дії договору становить до 20.05.2022.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

Отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 22000,00 грн підтверджується інформаційною довідкою TAC Pay від 06.09.2021 №441126024 (а.с. 53), випискою по рахунку відповідача АТ «Універсал Банк» від 11.12.2025 (а.с. 201-204), наданою на виконання ухвали районного суду від 27 листопада 2025 року.

Також банком повідомлено, що на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП – НОМЕР_1 , банком було емітовано картку № НОМЕР_2 та відкрито під неї відповідний банківський рахунок.

Кредитодавець виконав своє зобов`язання за кредитним договором та надав відповідачу кредитні кошти згідно умов кредитного договору.

Відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» вказані договори прирівнюється до укладених в письмовій формі.

Виходячи із вищенаведених положень чинного законодавства та встановлених фактичних обставин справи вбачається, що відповідачем було укладено в електронній формі кредитний договір №381420-КС-001 про надання кредиту від 06.09.2021 на суму кредиту 22000 грн, отримано кредитні кошти за договором у вказаному розмірі на зазначений відповідачем картковий рахунок, зареєстрований позичальником в особистому кабінеті.

При цьому, вказаний договір підписаний електронним підписом G-2578, використання якого є неможливим без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, та без здійснення входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету.

З врахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що матеріалами справи підтверджується, що між сторонами укладено кредитний договір, відповідач ознайомилася і погодилася з умовами договору, а подані позивачем паперові копії електронних документів є допустимими письмовими доказами відповідно до ч.13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Згідно зі статтями 526, 530, 610 ЦК України та частиною 1 статті 612 ЦК України зобов`язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Одним з видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 свої обов`язки за кредитним договором №381420-КС-001 про надання кредиту від 06.09.2021 не виконала, допустила заборгованість за кредитом, яка згідно наданого позивачем розрахунку становить 28594,26 грн і складається із заборгованості за основною сумою боргу – 10339,80 грн, заборгованості за відсотками – 16131,46 грн, за комісією – 2123,00 грн (а.с. 22-30).

Згідно умов кредитного договору №381420-КС-001 про надання кредиту від 06.09.2021 позичальника було повідомлено, що у разі надання позичальнику кредиту, останній за договором споживчого кредитування зобов`язаний буде сплачувати відсотки, розмір та порядок нарахування яких визначено у договорі, з яким ОСОБА_1 ознайомилася та без будь-яких заперечень підписала в електронному вигляді. Крім того, ОСОБА_1 було повідомлено, що орієнтована загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом складатиме 48360,00 грн з реальною річною процентною ставкою 3583,02 процентів.

Вказаним договором встановлено, що заявлений строк кредитування складає 24 тижні з дня отримання кредиту, заявлений строк - це обраний позичальником в момент укладення цього договору строк.

Таким чином, ОСОБА_1 була повідомлена про загальні витрати, які будуть понесені нею у разі отримання кредиту у відповідній фінансовій установі, зокрема, повідомлено про реальну переплату за кредитом, тобто розмір відсотків, які повинні бути повернуті разом із грошовими коштами, наданими фінансовою установою у кредит.

Отже, ОСОБА_1 , підписуючи кредитний договір, усвідомлювала, що сума отриманого кредиту складає 22000,00 грн, вказані кошти вона отримує строком на 24 тижні, під час вказаного строку діє процентна ставка у розмірі 0,86454777 % від непогашеної суми кредиту за кожен день користування кредиту, тобто у разі внесення коштів з метою погашення заборгованості за тілом кредиту, розмір коштів, які підлягатимуть сплаті як відсотки, порівняно зменшуватиметься. Разом з тим, умови договору та правила надання кредиту не позбавляють ОСОБА_1 права на дострокове повернення кредиту зі сплатою процентів за фактичний час користування кредитом.

З врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 була належним чином ознайомлена та погодилася з умовами надання кредиту, на підставі чого 06.09.2021 між сторонами укладено кредитний договір №381420-КС-001 про надання кредиту, в якому відображені умови надання кредиту, остання з відповідним договором погодилася, про що свідчить її електронний підпис.

На момент укладення кредитного договору ОСОБА_1 не зверталася до ТОВ «Бізнес Позика» із заявою про надання роз`яснень незрозумілих їй умов договору або за додатковою інформацією щодо умов кредитування, а також з пропозицією про внесення будь-яких змін до запропонованої редакції договору, тим самим фактично погодилася з усіма умовами такого договору.

Більше того, не дивлячись на своє гарантоване право (п.6) на розірвання договору протягом чотирнадцяти днів з дня його підписання, користувався коштами позивача, до позивача із відповідною заявою не зверталась.

Крім того, додатковими угодами строк кредитування продовжувався.

За змістом статей 6, 626, 627, 628 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У договорах за участю фізичної особи-споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Враховуючи положення чинного законодавства України про принцип свободи договору, ОСОБА_1 мала можливість не вступати у кредитні відносини з ТОВ «Бізнес Позика», якщо дійсно вважала встановлений розмір відсотків за користування коштами несправедливим, натомість, ОСОБА_1 погодила зі своєї сторони такі умови договору, підписавши його зміст без будь-яких застережень. Підписавши кредитний договір, ОСОБА_1 засвідчила, що погодилася на отримання кредитних коштів саме на умовах, що визначені договором.

Колегія суддів не вбачає підстав вважати текст кредитного договору незрозумілим та/або таким, що вводить в оману споживача, зокрема, в частині визначення розміру та порядку сплати відсотків за користування кредитом.

Доказів того, що вказаний договір укладено шахрайським шляхом, чи його персональні дані використані третіми особами, відповідачем не надано.

Згідно матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 допустила неналежне виконання умов договору, допустила прострочення виконання зобов`язань по договору.

Водночас, колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №2-1383/2010, згідно яких зазначено, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

У справі, яка переглядається, позичальник ОСОБА_1 не довела належного повернення кредитних коштів у розмірі та на умовах, визначених укладеним кредитним договором, презумпція правомірності якого не спростована.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 не виконала зобов`язання за кредитним договором №381420-КС-001 про надання кредиту від 06.09.2026, а тому з неї на користь ТОВ «Бізнес Позика» підлягає стягненню заборгованість у загальному розмірі 28594,26 грн.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не отримувала грошові кошти за вказаним кредитним договором, то ці доводи не заслуговують на увагу та спростовуються встановленими по справі фактичними обставинами, які викладені вище. Належних, допустимих та достовірних доказів того, що відповідач кредитні кошти не отримувала, остання суду не надала.

Доводи апеляційної скарги щодо незгоди представника відповідача із висновками суду першої інстанції, які, на її думку, не відповідають дійсним обставинам справи, то ці доводи, апеляційний суд у складі колегії суддів не бере до уваги, оскільки вони жодним чином не спростовують правильних висновків суду.

Інші доводи апеляційної скарги також не заслуговують на увагу та не дають підстав для скасування судового рішення, оскільки наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки усім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства України, з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Отже, доводи, наведені в обґрунтування апеляційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судового рішення, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні відповідачем норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи те, що рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним у справі доказам, обставинам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, апеляційний суд у складі колегії суддів не вбачає.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» (Seryavinandothersv. Ukraine, №4909/04, § 58).

Відповідно до ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

З огляду на викладене та керуючись ч. 1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу - без задоволення, а рішення суду - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 367 ч.1, 2, 368 ч.1, 374 ч.1 п.1, 375 ч.1, 381 384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Полтави від 17 грудня 2025 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

У разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, постанова може бути оскаржена протягом тридцяти днів з моменту виготовлення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 28 травня 2026 року.

Головуючий Т.В. Одринська

Судді: О.А Лобов

О.О. Панченко