Постанова від 27 травня 2026 р. у справі №553/4729/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 553/4729/25 Номер провадження 33/814/532/26Головуючий у 1-й інстанції Ткачук Ю. А. Доповідач ап. інст. Пікуль В. П.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі:

судді Пікуля В.П.,

з секретарем судового засідання Філоненко О.В.,

за участю: особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,

захисника – адвоката Голяніщева Д.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє захисник – адвокат Голяніщев Дмитро Юрійович,

на постанову судді Подільського районного суду міста Полтави від 02 березня 2026 року про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 КУпАП

стосовно: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , інваліда ІІ групи,

В С Т А Н О В И В:

Зміст оскаржуваної постанови

Постановою судді Подільського районного суду міста Полтави від 02 березня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000,00 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік та стягнуто на користь держави судовий збір в розмірі 665,60 грн.

Згідно з постановою судді, 07 листопада 2025 року о 00:40 год в м. Полтаві по вул. Чураївни, 2, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Skoda Fabia д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння, огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився у встановленому законом порядку в КП «Полтавський обласний центр терапії залежностей ПОР» у лікаря-нарколога, висновок № 441 від 07 листопада 2025 року, чим порушив пункт 2.9а Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (далі - ПДР України), за що передбачена відповідальність за частиною 1 статті 130 КУпАП.

Позиції осіб, які беруть участь у провадженні в справі про адміністративне правопорушення

Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

З постановою судді не погодився ОСОБА_1 , в інтересах якого діє захисник – адвокат Голяніщев Д.Ю., який в апеляційній скарзі просить скасувати постанову судді Подільського районного суду міста Полтави від 02 березня 2026 року у справі № 552/4729/25 та закрити провадження, на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП, за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Апеляційна скарга мотивована порушеннями під час проходження огляду на стан сп`яніння, а саме: матеріали справи не містять доказів керування транспортним засобом, а огляд на стан сп`яніння було проведено з порушеннями. Також акцентує увагу, що з ОСОБА_1 безпідставно стягнуто судовий збір, оскільки він є особою з інвалідністю.

Щодо явки та позиції учасників провадження в суді апеляційної інстанції

В судовому засіданні ОСОБА_1 і його захисник – адвокат Голяніщев Д.Ю. просили скасувати постанову судді місцевого суду та акцентували увагу на тому, що огляд проводився не лікарем.

Мотиви суду

Відповідно до положень частини 7 статті 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. При цьому, він не обмежений її доводами, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, також апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

У статті 280 КУпАП зазначено, що суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зі змісту статті 252 КУпАП вбачається, що оцінка доказів при розгляді справ про адміністративні правопорушення ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності.

Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

У пункті 2.9а ПДР України вказано, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до пункту 2 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МВС та МОЗ України від 09 листопада 2015 року №1452/735 (далі - Інструкція), огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Згідно з пункту 6 розділу І Інструкції огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

У пункті 7 розділу ІІ Інструкції зазначено, що установлення стану алкогольного сп`яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 ‰ алкоголю в крові.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до вимог статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.

При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

Відповідно до положень статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Суд першої інстанції правильно вказав, що вина ОСОБА_1 підтверджується : протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 505684 від 07 листопада 2025 року; карткою обліку адміністративного правопорушення від 07 листопада 2025 року; висновком лікаря КП «Полтавський центр терапії залежностей Полтавської обласної ради» щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 441 від 07 листопада 2025 року, відповідно до якого ОСОБА_1 перебував в стані алкогольного сп`яніння; письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 07 листопада 2025 року.

Апеляційний суд зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою на те посадовою особою, як передбачено приписами статті 255 КУпАП, та відповідає вимогам статті 256 цього Кодексу, а тому є належним та допустимим доказом по справі.

Так, суд першої інстанції, правильно вказав, що докази надані до справи про адміністративне правопорушення узгоджуються між собою та доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого адміністративного правопорушення, з даним висновком погоджується і суд апеляційної інстанції.

Щодо доводів апеляційної скарги

Твердження скаржника, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи.

З переглянутого відеозапису вбачається, що працівники поліції підходять до автомобіля Skoda Fabia, д.н.з. НОМЕР_1 , за кермом якого перебуває ОСОБА_1 . На вимогу працівника поліції водій ОСОБА_1 заглушив двигун транспортного засобу та увімкнув аварійну світлову сигналізацію (а.с. 4). Разом з цим, з пояснень наданих самим ОСОБА_1 вбачається, що останній не заперечує факт керування транспортним засобом, та особисто вказує, що їхав на заправку за цигарками.

Посилання скаржника про порушення під час проведення медичного огляду на стан сп`яніння були предметом розгляду та не знайшли свого підтвердження в суді першої інстанції, з даним висновком погоджується і суд апеляційної інстанції.

Слід зазначити, що положення пункту 13 розділу ІІІ Інструкції, не зобов`язує лікаря використовувати для дослідження кров, а надає йому можливість її використання, якщо в обстеженої особи неможливо взяти зразки біологічного середовища, зазначених у пункті 12 цього розділу.

Щодо положення 14 розділу ІІІ Інструкції апеляційний суд звертає увагу, що зміст вказаного пункту стосується лише водіїв-учасників дорожнього руху, які внаслідок ДТП перебувають у несвідомому стані або з тяжкими травмами.

Наявність в Інструкції норми, яка містить перелік видів біологічного середовища, які можуть бути відібрані, жодним чином не означає, що особа, яка проходить огляд на стан сп`яніння може обирати вид біологічного середовища, яке йому зручно здавати. Вказана альтернатива встановлена для тих випадків, коли відсутня реальна об`єктивна можливість здати якийсь із зазначених видів біологічного середовища. Огляд на стан сп`яніння проводиться лікарем медичного закладу, у який доставлений водій транспортного засобу та лише лікар може визначити порядок проходження огляду.

Із відеозапису вбачається, що первинне тестування із використанням спеціального технічного засобу «Drager» здійснювалося у приміщенні закладу охорони здоров`я о 01:15 год, при цьому безпосередньо дії з технічним засобом виконувала лікар. Так дійсно, внесення відомостей про ОСОБА_1 до медичної документації та робила відповідні записи у журналі не лікар, але результат первинного вимірювання зафіксований о 01:13 год який становив 1,20 ‰ та повторний о 01:19 год проведено саме лікарем ОСОБА_2 .

Під час огляду лікар безпосередньо з`ясовувала відомості щодо стану його здоров`я, прийому лікарських препаратів, перенесених захворювань та оперативних втручань, а також здійснювала оцінку його загального стану. Із відеозапису вбачається, що лікар проводила відповідні функціональні проби та перевірку координації рухів, надавала вказівки щодо виконання ОСОБА_1 певних дій, після чого фіксувала результати огляду у медичній документації.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що з відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 повідомляв про прийом 05 листопада 2025 року лікарських засобів та вживання алкогольних напоїв того ж дня.

Слід зауважити, що визначення стану алкогольного сп`яніння з обов`язковим проведенням лабораторного дослідження здійснюється лише в окремо взятих випадках, зокрема, під час ДТП.

Отже, у апеляційного суду відсутні правові підстави ставити під сумнів медичний висновок лікаря нарколога про перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння.

Крім того, варто звернути увагу, що оскільки у скаржника не було виявлено ознак наркотичного сп`яніння, він перебував у стані свідомості та був здатний правильно реагувати на оточуючу його обстановку, відповідати на питання, не був учасником ДТП підстави для проведення медичного огляду із застосуванням тестів (скринінгових лабораторних досліджень) та обов`язкового відібрання в нього зразків крові для дослідження були відсутні.

З наданих стороною захисту доказів, а саме: акту медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 441 від 07 листопада 2025 року (а.с.47) сертифікату про відповідність вимог технічного регламенту щодо медичних виробів (а.с.52), відомостей про проходження підвищення кваліфікації (а.с.49 зворот) вбачається, що огляд проведено відповідно до вимог Інструкції, вимірювальним засобом, що має всі відповідні документи та лікарем, який має право на проведення відповідних оглядів, тобто підстав для визнання огляду недійсним у суду апеляційної інстанції немає.

Поряд з іншим, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що апелянтом надано докази на підтвердження того, що він є особою з інвалідністю ІІ групи, яка відносить носія до пільгової категорії людей. На підставі положень пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» у суду першої інстанції не було підстав для стягнення з останнього судового збору у розмірі 665,60 грн.

Тому у цій частині постанова підлягає зміні.

Висновок суду

Відповідно до статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України», статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Враховуючи викладене, висновок судді суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення та кваліфікація його дій за частиною 1 статті 130 КУпАП є правильним та обґрунтованим.

Судове рішення, в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, належним чином мотивоване.

Разом з тим, вирішуючи питання про стягнення з особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, судового збору, суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права.

Пунктом 4 частини 8 статті 294 КУпАП передбачено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право змінити постанову.

За таких обставин, постанова судді Подільського районного суду міста Полтави від 02 березня 2026 року стосовно ОСОБА_1 підлягає зміні в частині стягнення судового збору, а тому апеляційну скаргу слід задовольнити частково.

Керуючись статтею 294 КУпАП,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє захисник – адвокат Голяніщев Дмитро Юрійович – задовольнити частково.

Постанову судді Подільського районного суду міста Полтави від 02 березня 2026 року в частині стягнення судового збору - змінити.

Виключити з мотивувальної та резолютивної частин постанови судді Подільського районного суду міста Полтави від 02 березня 2026 року посилання на стягнення з ОСОБА_1 на користь держави 665,60 грн судового збору.

В іншій частині постанову судді Подільського районного суду міста Полтави від 02 березня 2026 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Полтавського

апеляційного суду В.П. Пікуль