Постанова від 12 травня 2026 р. у справі №755/395/26 — Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/395/26

Провадження №: 3/755/423/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" травня 2026 р. суддя Дніпровського районного суду м. Києва Левко Віра Богданівна, розглянувши справи про адміністративне правопорушення, що надійшли з Дніпровського УП ГУНП у м. Києві про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 4 ст. 130 КУпАП,

встановила:

01 січня 2026 року о 16 год 18 хв ОСОБА_1 по вул. Кибальчича, 2А, м. Київ, керуючи транспортним засобом марки «Infiniti Q 30» д.н.з. НОМЕР_1 , не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не дотримався безпечного бокового інтервалу та здійснив наїзд на припаркований автомобіль «Audi А5» НОМЕР_2 . При ДТП автомобіль отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Крім того, 01 січня 2026 року о 16 год 18 хв ОСОБА_1 по вул. Кибальчича, 2А, м. Київ, керував транспортним засобом марки «Infiniti Q 30» д.н.з. НОМЕР_1 та вживав алкоголь (горілку) після ДТП з його участю до проведення уповноваженою особою огляду з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння.

Своїми діями ОСОБА_1 порушив пункти 2.10.є, 13.1 Правил дорожнього руху.

Відповідно до ст. 124 КУпАП передбачена відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Згідно ч. 4 ст. 130 КУпАП передбачена відповідальність за вживання особою, яка керувала транспортним засобом, після дорожньо-транспортної пригоди за її участю алкоголю, наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), або після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду.

Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 13 травня 2026 року матеріали адміністративної справи № 755/395/26 (провадження № 3/755/423/26) про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 130 КУпАП та матеріали адміністративної справи № 755/396/26 (№ 3/755/424/26), про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП об`єднано в одне провадження. Об`єднаній справі присвоєно № 755/395/26 (провадження № 3/755/423/26).

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, однак подав до суду письмові пояснення, з яких вбачається, вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП, ОСОБА_1 не визнає.

Оскільки, вказаного правопорушення він не вчиняв, із відомостями, обставинами та фактами, викладеними у протоколі та інших матеріалах справи, категорично не погоджується та заперечує їх достовірність.

Пояснив, що 01 січня 2026 року, перебуваючи за кермом власного автомобіля та рухаючись територією парковки, випадково подряпав інший автомобіль. Причиною події було засніжене та слизьке дорожнє покриття, унаслідок чого автомобіль занесло. Разом із ним перебували побратими, які приїхали до нього в гості.

Після події ОСОБА_1 одразу зупинився, оглянув пошкоджений автомобіль та встановив, що подряпини є незначними. Намірів залишати місце події чи уникати відповідальності він не мав. На лобовому склі пошкодженого автомобіля ним було залишено записку із зазначенням готовності відшкодувати збитки у повному обсязі та номером телефону для зв`язку.

Враховуючи відсутність водія пошкодженого автомобіля та власну готовність добровільно компенсувати завдані збитки, ОСОБА_1 вважав, що ситуацію можливо врегулювати без виклику поліції, тобто шляхом добровільного відшкодування або складання європротоколу, а тому, виходячи зі змісту ст. 124 КУпАП, не вбачав необхідності у виклику працівників поліції.

Після цього він припаркував свій автомобіль, підійшов до охоронця парковки, пояснив йому ситуацію та залишив свій номер телефону для передачі власнику пошкодженого автомобіля у разі, якщо записка загубиться або злетить.

У подальшому ОСОБА_1 разом із побратимами пішов до магазину, після чого біля будинку вжив незначну кількість алкоголю.

Через деякий час йому зателефонувала власниця пошкодженого автомобіля. ОСОБА_1 одразу підтвердив, що саме він залишив номер телефону та повідомив про готовність повністю відшкодувати збитки. Однак, власниця автомобіля повідомила, що вже викликала поліцію для складання протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки автомобіль є новим, застрахованим за договором повного КАСКО, а ремонт планується проводити на офіційному сервісі. У зв`язку з цим вона попросила його підійти на парковку для оформлення документів.

ОСОБА_1 разом із побратимами одразу повернувся на парковку. Виклик поліції був для нього несподіванкою, оскільки він розраховував на врегулювання ситуації шляхом домовленості або оформлення європротоколу.

На місці події ОСОБА_1 одразу пояснив працівникам поліції обставини ДТП, зазначив, що автомобіль занесло через слизьке покриття, а також повідомив, що залишив номер телефону саме з метою добровільного відшкодування шкоди.

Працівники поліції запитали, чи вживав він алкоголь. ОСОБА_1 чесно повідомив, що до керування транспортним засобом алкоголь не вживав, а вжив його вже після того, як залишив автомобіль та пішов із місця події.

Поліцейський уточнив, коли саме та де вживались алкогольні напої. ОСОБА_1 пояснив, що декілька хвилин тому вживав алкоголь біля свого будинку. У відповідь працівник поліції повідомив, що за вживання алкогольних напоїв передбачена адміністративна відповідальність, однак не уточнив, якою саме статтею КУпАП така відповідальність передбачена. На запитання щодо наслідків такої відповідальності поліцейський зазначив лише про можливість накладення штрафу. При цьому жодних пояснень щодо зв`язку між вживанням алкоголю після ДТП та відповідальністю за ч. 4 ст. 130 КУпАП надано не було. У зв`язку з цим він подумав, що йдеться про адміністративну відповідальність за розпивання алкогольних напоїв у громадських місцях.

У подальшому працівники поліції взяли його документи, після чого він показав посвідчення УБД, а поліцейські пішли до службового автомобіля для оформлення матеріалів. Через деякий час його покликали, попросили показати посвідчення водія в застосунку «Дія» та надали бланк для написання пояснень, які ним були написані.

Поліцейський повторно уточнив, коли саме вживався алкоголь, до чи після ДТП. ОСОБА_1 знову пояснив, що алкоголь було вжито після ДТП. Як зазначалось вище, він був переконаний, що йдеться про відповідальність за іншими статтями КУпАП.

Після цього працівник поліції запропонував пройти огляд на стан сп`яніння, при цьому жодних ознак алкогольного сп`яніння оголошено не було та не пояснювалось, з якою саме метою проводиться такий огляд. На запитання щодо причин проведення огляду ОСОБА_1 повідомили лише, що буде складено ще один протокол, однак не уточнили який саме.

У подальшому поліцейський повернув письмові пояснення та запропонував дописати, що алкоголь вживався після події. За вказівкою працівника поліції така інформація була ним дописана.

Пізніше один із побратимів підійшов до працівників поліції та запитав, що саме сталося. ОСОБА_1 перебував поруч та чув розмову. Поліцейський повідомив, що мала місце ДТП. На уточнююче запитання щодо наслідків працівники поліції відповіли: «адміністративний штраф». Про складання протоколу за ч. 4 ст. 130 КУпАП та відповідні правові наслідки працівники поліції знову не повідомили. У розмові між побратимами поліцейські також підтверджували незначний характер порушення та відсутність серйозних наслідків.

Просив приєднати дані пояснення до матеріалів справи та врахувати їх при прийнятті рішення в справі.

У судовому засіданні представник ОСОБА_1 адвокат Дмитренко О.О. подала письмове клопотання про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, у зв`язку з закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності.

Також, подала письмове клопотання про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 130 КУпАП, у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Подане клопотання мотивує тим, що матеріали справи не містять належних доказів, які б підтверджували наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП.

Оскільки, диспозиція ч. 4 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за вживання алкоголю особою, яка керувала транспортним засобом, після дорожньо-транспортної пригоди за її участю або після зупинки транспортного засобу на вимогу поліцейського до проведення медичного огляду.

При цьому ОСОБА_2 вказує, що після ДТП поліцейські на місце події не викликалися, оскільки підзахисний вважав, що завдана шкода буде добровільно відшкодована, а тому необхідність у зверненні до правоохоронних органів відсутня. У зв`язку з цим сторона захисту вважає, що навіть можливе вживання алкоголю після ДТП за відсутності виклику поліції не утворює складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП.

Також звертає увагу на суперечності у протоколах про адміністративні правопорушення. Зокрема, у протоколі за ч. 4 ст. 130 КУпАП зазначено, що правопорушення вчинене 01.01.2026 о 16 год. 18 хв., і в цей же час, згідно з протоколом за ст. 124 КУпАП, сталася ДТП. На думку сторони захисту, матеріали справи не містять жодних доказів, які б підтверджували час вживання алкоголю, що виключає можливість встановлення об`єктивної сторони правопорушення.

Вважає, що матеріали справи не містять належних доказів перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння, єдиним доказом факту вживання алкоголю є пояснення самого ОСОБА_1 , інших доказів, зокрема письмових пояснень свідків, працівниками поліції не відібрано та до матеріалів справи не долучено.

Що на її думку свідчить про те, що поліцейськими не дотримано встановленого законом порядку проведення огляду на стан сп`яніння. Зокрема, вважає, що у ОСОБА_1 відсутні об`єктивні ознаки алкогольного сп`яніння, а наведені у відповідному акті ознаки не підтверджуються відеозаписами. На переконання сторони захисту, вимога про проходження огляду була необґрунтованою.

Крім того, ОСОБА_2 посилається на недопустимість направлення на огляд, оскільки, час його складання не відповідає фактичним обставинам, що підтверджується відеозаписами.

Також зазначає, що ОСОБА_1 не було відсторонено від керування транспортним засобом у порядку, передбаченому ст. 266 КУпАП та Інструкцією №1395, а відповідні документи у матеріалах справи відсутні.

Окремо, ставить під сумнів допустимість долучених відеозаписів, посилаючись на те, що вони не є безперервними, складаються з окремих файлів та не відображають події з моменту початку спілкування працівників поліції з ОСОБА_1 .

Крім цього, вказує на порушення прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а саме не роз`яснення ОСОБА_1 його процесуальних прав, передбачених ст. 268 КУпАП, незабезпечення права на правову допомогу, а також неналежне повідомлення про суть інкримінованого правопорушення та можливі наслідки притягнення до адміністративної відповідальності.

Посилаючись на положення ст. 62 Конституції України, ст. 247 КУпАП, а також практику ЄСПЛ щодо стандарту доведення «поза розумним сумнівом», ОСОБА_2 вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення належними доказами не підтверджена, а тому провадження у справі підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Разом з тим, ОСОБА_2 просила долучити до матеріалів справи письмові пояснення свідка ОСОБА_3 та іншої учасниці дорожньо транспортної пригоди ОСОБА_4 .

Вивчивши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення адвоката, дослідивши письмові пояснення ОСОБА_1 , наявні у справі докази в їх сукупності, суддя дійшла такого висновку.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно із ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Про вчинення адміністративного правопорушення, як це передбачено ст. 254 КУпАП, уповноваженою на те посадовою особою складається протокол, який повинен бути складений у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Згідно ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Положеннями ч. 4 ст. 130 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за за вживання особою, яка керувала транспортним засобом, після дорожньо-транспортної пригоди за її участю алкоголю, наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), або після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду.

Відповідно до п. 2.10 «є» Правил дорожнього руху, у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний до проведення медичного огляду не вживати без призначення медичного працівника алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі ( крім тих, які входять до офіційно затвердженого складу аптечки).

Аналіз указаної правової норми дає підстави стверджувати про те, що притягненню особи до відповідальності за ч.4 ст. 130 КУпАП повинен передувати виклик поліцейських після факту ДТП, до якого причетна ця особа.

Відповідно до п. 2.11 ПДР України, після ДТП в результаті якої відбулося зіткнення двох транспортних засобів, за умови заподіяння шкоди майну виключно у вигляді пошкодження (знищення) транспортного засобу, не заподіяння шкоди життю та здоров`ю фізичних осіб, відсутності у водіїв обох транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, впливу лікарських засобів (лікарських препаратів), що знижують увагу та швидкість реакції, а також за умови досягнення згоди таких водіїв щодо обставин скоєння дорожньо-транспортної пригоди, водії учасники ДТП мають право не залучати відповідні підрозділи Національної поліції.

Суддею досліджено, долучені адвокаткою Дмитренко О.О. письмові пояснення свідка, а саме ОСОБА_5 , який є охоронцем на парковці і був на зміні, коли сталась подія, та який пояснив, що близько 16 год 30 хв до нього підійшов чоловік, який представився ОСОБА_6 , та зазначив, що через слизько дорогу випадково зачепив припаркований автомобіль.

Також водій повідомив йому, що власника пошкодженого авто на місці не було, саме тому він залишив записку зі своїм номером на лобовому склі автомобіля, аби власник міг з ним зв`язатись та вирішити питання щодо відшкодування збитків. ОСОБА_6 наголосив, що відшкодує повністю суму, яку заявить заявник пошкодженого авто.

ОСОБА_5 зауважив, що водій був абсолютно у тверезому стані, адекватний, запаху алкоголю не було.

Також звернув увагу, що ОСОБА_6 дуже переймався, що через сильний вітер записку може знести або вона може загубитись, тому додатково просив його записати номер телефону, щоб у разі необхідності ОСОБА_5 міг передати власнику номер телефону. Пізніше, ОСОБА_6 лишив номер телефону та пішов разом зі своїми знайомими, які чекали неподалік.

Через деякий час на парковку прийшла власниця пошкодженого автомобіля, вона відразу помітила пошкодження та почала з кимось говорити по телефону. Згодом на місце події приїхали працівники поліції, і повернувся ОСОБА_6 .

А також письмові пояснення іншої учасниці дорожньо транспортної пригоди ОСОБА_4 , яка показала, що 01 січня 2026 року вона планувала виїхати у власних справах. Близько 17 год 00 хв вийшовши на паркінг, де було припарковане її авто, виявила що воно має пошкодження.

При огляді автомобілю, вона виявила пошкодження переднього бамперу та знайшла на лобовому склі записку з номером телефону. Відразу зателефонувала за даним номером. Чоловік відповів на дзвінок, представився та повідомив, що під час руху його автомобіль занесло, внаслідок чого він скоїв зіткнення. Він повідомив про готовність добровільно відшкодувати завдані збитки у повному обсязі, на момент вона попередньо погодилась на таке вирішення ситуації.

Після цього вирішила порадитись з своїм чоловіком, поставила дзвінок ОСОБА_6 на утримання та зв`язалась з чоловіком та повідомила йому про подію.

Порадившись, дійшла висновку, що запропонований варіант не підходить, тому що автомобіль новий, придбаний з салону та потребує ремонту виключно на офіційному сервісі, із залученням страхової компанії. У зв`язку з цим, чоловік сказав їй викликати працівників поліції ля належної фіксації ДТП.

Після розмови з своїм чоловіком, вона повернулась до діалогу з ОСОБА_6 , та повідомила його про прийняте рішення викликати поліції, оскільки її авто застраховане за договором повного КАСКО, і з огляду на це ремонт має здійснюватись у встановленому порядку через офіційний автосервіс. Тому попросила повернутись його на паркінг для подальшого оформлення матеріалів працівниками поліції. Пізніше, прибули працівники поліції, ОСОБА_6 повернувся на паркінг, поліцейські оформили ДТП та вона пішла.

Відтак, беручи до уваги вищевикладені пояснення ОСОБА_7 та ОСОБА_4 , суддя приходить висновку, що після ДТП ОСОБА_1 вважав, що заподіяна ним шкода буде добровільно відшкодована, оскільки ним прийняті всі відповідні заходи щодо повідомлення власника транспортного засобу про подію та його причетності до пошкоджень, отже ситуація вичерпана та необхідності у повідомленні поліції про ДТП немає.

Лише згодом інша учасниця події, яка спочатку погодилась на добровільне врегулювання та відшкодування шкоди, після консультації з чоловіком змінила свою позицію та вирішила викликати працівників поліції, у зв`язку з чим ОСОБА_1 повернувся на місце події для складання адміністративних матеріалів.

Наведене дає підстави стверджувати про те, що можливе вживання ОСОБА_1 алкоголю після ДТП за умови коли виклик працівників поліції на місце події сторонами не планувався не утворює в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП.

Згідно ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Статтею 3 Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні по справі «Кобець проти України» («Kobetsv. Ukraine») no. 16437/04ECHR14.02.2008 у §43 зазначено, що Суд повторює, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом" (див. вищенаведене рішення у справі "Авшар проти Туреччини" (Avsar v. Turkey), п. 282) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за умови відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи вище викладене суддя вважає, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП, не доведена поза розумним сумнівом, у зв`язку із чим провадження у даній справі про адміністративні правопорушення підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Разом з тим, суддя зазначає, що згідно з п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

Відповідно до ч. 2 ст. 38 КУпАП, якщо справи про адміністративне правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду, стягнення може бути накладено не пізніше як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні не пізніше як через три місяці з дня його виявлення.

З моменту вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП до дня розгляду справи суддею минуло більше трьох місяців.

При цьому, суддя зазначає, що правовий аналіз положень КУпАП дає підстави для висновку, що закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення з підстав закінчення строків, передбачених статтею 38 КУпАП, можливо лише за умови встановлення факту вчинення особою протиправної дії чи бездіяльності, що підпадають під визначені законом ознаки адміністративного правопорушення.

Так, з положень статті 38 КУпАП вбачається, що її застосування можливе лише у випадку наявності вини особи у вчиненні правопорушення, адже у разі відсутності в діях особи складу адміністративного правопорушення, провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП через відсутність події і складу адміністративного правопорушення, відтак, така обставина, як закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених КУпАП, не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в порушенні закону.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 29 квітня 2020 року (справа № 686/4557/18) підтверджує цю правову позицію, згідно з якою «закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 КУпАП, не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні адміністративного правопорушення».

З точки зору матеріального підходу, нереабілітуючими визнаються обставини, за яких має місце винуватість особи, але через передбачені законом обставини вона звільняється від адміністративної відповідальності.

Водночас, ст. 284 КУпАП не містить обмежень при винесенні постанови про закриття справи встановити вину особи та навести про це в мотивувальній частині постанови.

Таким чином, із врахуванням того, що для закриття провадження у справі у зв`язку зі спливом строків для накладення адміністративного стягнення, необхідним є встановлення факту вчинення адміністративного правопорушення (винної дії чи бездіяльності), а також, що повноваження суду на з`ясування обставин щодо вчинення адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, передбачені ст. 280 КУпАП, суд приходить до висновку, що є достатні правові підстави для встановлення вини особи при закритті провадження на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Крім того, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, підтверджується достатніми, належними та допустимими доказами по справі, зокрема протоколом про адміністративне правопорушення від 01.01.2026 серії ЕПР1 № 556674, схемою місця ДТП від 01.01.2026; картками обліку адміністративних правопорушень; поясненнями учасників дорожньо-транспортної пригоди; витягом з АРМОР; письмовими поясненнями учасників дорожньо транспортної пригоди.

Відтак, за відсутності будь-яких істотних суперечностей суддя вважає вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, доведеною повністю.

Враховуючи, що строк накладення адміністративного стягнення закінчився, провадження у справі підлягає закриттю.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 62 Конституції України, 36, 38, 41-1, 124, ст. 130, 245, 247, 251, 252, 266, 280, 283-285 КУпАП, суддя,

постановила:

визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Провадження по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, щодо ОСОБА_1 закрити у зв`язку із закінченням на день розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення.

Провадження по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 130 КУпАП, щодо ОСОБА_1 закрити у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня її винесення до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва.

Суддя: Віра Левко