Рішення від 12 травня 2026 р. у справі №753/3798/26 — Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/3798/26

провадження № 2-о/753/233/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2026 року Дарницький районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Сирбул О. Ф.

за участю секретаря Парубець А. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в окремому провадженні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління Пенсійого фонду України в м. Києві, про встановлення факту належності правовстановлюючих документів, -

У С Т А Н О В И В:

У лютому 2026 року до Дарницького районного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 (далі по тексту - заявник, ОСОБА_1 ) з заявою про встановлення факту належності правовстановлюючих документів, просила суд встановити факт належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступних правовстановлюючих документів, виданих на ім`я « ОСОБА_1 », а саме: диплом молодшого спеціаліста Київського технікуму радіоелектроніки серії НОМЕР_4 від 30 червня 1997 року реєстраційний № 24449; додаток до диплома молодшого спеціаліста Київського технікуму радіоелектроніки серії НОМЕР_4 від 30 червня 1997 року реєстраційний № 24449; трудова книжка серії НОМЕР_1 , заповнена 5 лютого 1998 року.

В обґрунтування вимог зазначила, що розбіжності у написанні імені заявниці виникли не внаслідок зміни імені, а через особливості правопису та практику оформлення документів у різні періоди часу. У свідоцтві про народження заявниці, складеному російською мовою її ім`я зазначене як « ОСОБА_1 ». При видачі диплома молодшого спеціаліста ім`я було написано українською мовою як « ОСОБА_1 », що відповідало поширеній на той час практиці передачі імені « ОСОБА_1 » з російської мови українською. Написання імені « ОСОБА_1 » зазначене і в трудовій книжці. При оформленні паспорта громадянина України ім`я заявниці було записано як « ОСОБА_1 ». Наявність зазначених розбіжностей у написанні імені в трудовій книжці, дипломі, додатку до нього та паспортними даними перешкоджає ідентифікації заявника як власника цих документів. Фактично всі перелічені документи належать одній і тій же особі заявниці ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 28.04.2026 відкрито провадження по справі та призначено судовий розгляд.

У судове засідання заявник ОСОБА_1 не з`явилася, хоча була належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи. Водночас нею подано до суду заяву від 13.05.2026, в якій вона свої вимоги підтримала повністю, просила їх задовольнити та розглянути справу за її відсутності.

Представник заінтересованої особи Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві також не з`явився у судове засідання, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав.

За вказаних обставин суд доходить висновку про можливість проведення судового засідання за відсутністю учасників судового розгляду, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та прийняття законного й обґрунтованого судового рішення.

Положеннями ч. 2 ст. 247 ЦПК України визначено, що у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши обставини та об`єктивно оцінивши у сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, суд зазначає таке.

Судом установлені такі обставини.

Як убачається з свідоцтва про народження заявниці серії НОМЕР_2 від 18.01.1977, її повне ім`я зазначено як " ОСОБА_3 ", дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 , місто Київ.

У паспорті громадянина України серії НОМЕР_3 повним іменем заявниці зазначено " ОСОБА_1 ", дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 , місто Київ.

Відповідно до диплому молодшого спеціаліста серії НОМЕР_4 від 30.06.1997, його видано на ім`я ОСОБА_1 .

У додатку до диплома молодшого спеціаліста серії НОМЕР_4 вказано, що ОСОБА_1 в 1993 році вступила до Київського технікуму радіоелектроніки і в 1997 році закінчила повний курс названого технікуму.

Відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 її власником зазначено ОСОБА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 , дата заповнення: 05 лютого 1998 року.

Листом Фахового коледжу інформаційних систем і технологій Державного вищого навчального закладу "Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана" від 15.12.2020 № 175 ОСОБА_1 повідомлено про те, що в документах, поданих нею при вступі до Київського технікуму радіоелектроніки були подані документи на " ОСОБА_1 ", а також всі власноручні заяви заповнені ім`ям " ОСОБА_1 ". Тому зі сторони технікуму помилок в написанні імені допущено не було.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною.

Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (ч. 1 ст. 293 ЦПК України).

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення (п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України).

Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, установлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ установлені цим розділом (ч. 3 ст. 294 ЦПК України).

Відповідно до пункту 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов`язується настання правових наслідків, зокрема виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов`язків. Тлумачення частини третьої статті 11 ЦК України свідчить, що правові норми самі по собі не можуть створювати суб`єктивних прав та обов`язків, оскільки необхідна наявність саме юридичного факту (постанова Верховного Суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17 /провадження № 61-51сво18/, постанова Верховного Суду від 12 січня 2024 року у справі № 335/6717/23 /провадження № 61-15734ск23/).

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд ураховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок, що «у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян».

Отже, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: - факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; - встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; - заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); - чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 752/20365/16-ц (провадження № 61-24660св18), від 05 грудня 2019 року у справі № 750/9847/18 (провадження № 61-18230св19, від 03 лютого 2021 року у справі № 644/9753/19 (провадження № 61-14667св20), від 16 червня 2021 року у справі № 643/6447/19 (провадження № 61-14968св20), від 08 вересня 2021 року у справі № 641/5187/20 (провадження № 61-5204св21).

Отже, на переконання суду, в інший спосіб, окрім як зі зверненням до суду з цією заявою про належність заявниці диплому молодшого спеціаліста, додатку до нього, трудової книжки, на даний час неможливо виправити допущені розбіжності в написанні правильного імені заявниці " ОСОБА_1 ", замість помилкового - " ОСОБА_1 ".

При цьому через наявність зазначених помилок заявниця позбавлена можливості реалізувати згодом гарантоване їй ст. 46 Конституцією України право на отримання пенсії.

Відповідно до частин 1-4 ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (ч. 1 ст. 13 ЦПК України) суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Виходячи із висновків Європейського Суду з прав людини, викладених у рішенні у справі «Бочаров проти України» від 17.03.2011 (п. 45), «Суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18.01.1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства»). Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (див. рішення у справі «Салман проти Туреччини»)».

Положеннями ч. 1 ст. 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Водночас згідно з правовими позиціями Верховного Суду України щодо судової практики розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, коли громадяни не можуть використати правовстановлюючі документи, оскільки зазначені в них прізвище, ім`я, по-батькові, місце чи час народження не відповідають записам у правовстановлюючому документі, якщо хоч і не посвідчують особу, але є необхідними для підтвердження певного права, а установи, які видали ці документи, не можуть виправити допущені в них помилки, відповідно до п. 6 ч. 1ст. 315 ЦПК України, громадяни мають право звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документу.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» суд управі розглядати справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по-батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження, паспорті, свідоцтві про смерть тощо.

Установлення факту належності вказаних вище правовстановлюючих документів має для заявниці юридичне значення, оскільки від його установлення залежить подальша реалізація її права на пенсію та установлення цього факту не стосується інших осіб, не призводить до виникнення спору про право і заявниця, згідно з чинним законодавством, не має змоги усунути в позасудовому порядку помилку в написанні її прізвища у цьому документі.

З урахуванням наведеного вище суд доходить висновку, що заявлені вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та доведеними відповідними доказами у справі, а відтак її заява підлягає задоволенню.

За загальним правилом ч. 7 ст. 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення у справах окремого провадження понесені учасниками справи судові витрати не відшкодовуються.

Керуючись статтями 13, 259, 263-265, 268, 273, 293, 294, 315, 319, 354, 355 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління Пенсійого фонду України в м. Києві, про встановлення факту належності правовстановлюючих документів - задовольнити.

Установити факт належності правовстановлюючого документа, а саме належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 : трудової книжки НОМЕР_1 , в якій її повне ім`я вказано як " ОСОБА_1 "; диплому молодшого спеціаліста серії НОМЕР_4 від 30.06.1997, реєстраційний № 24449, в якому її повне ім`я вказано як " ОСОБА_1 "; додатку до диплому молодшого спеціаліста серії НОМЕР_4, в якому її повне ім`я вказано як " ОСОБА_1 ".

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: