Постанова від 27 травня 2026 р. у справі №507/854/26 — Любашівський районний суд Одеської області

Справа № 507/854/26

Провадження № 3/507/254/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.05.2026 року Суддя Любашівського районного суду Одеської області Дармакука Т.П. розглянувши матеріали, які надійшли від ВП № 1 Подільського РУП ГУНП в Одеській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працюючої у Любашівській селищній раді, фахівцем супроводу ветеранів війни та демобілізованих осіб, жительки АДРЕСА_1 ,

за ч.1 ст.173-2 КУпАП,

В С Т А Н О В И В :

Згідно протоколу № 764831 від 16 квітня 2026 року ОСОБА_1 05 квітня 2026 року о 22:15 год., перебуваючи за місцем проживання: АДРЕСА_1 вчинила домашнє насильство відносно свого колишнього чоловіка ОСОБА_2 , а саме взяла за праву руку, завдавши йому фізичного болю, вигонила із будинку, внаслідок чого могла бути завдана шкода психологічному та фізичному здоров`ю ОСОБА_2 , чим вчинила правопорушення, передбачене ч.1 ст.173-2 КУПАП.

ОСОБА_1 у судовому засіданні провину не визнала, зазначила, що домашнє насильство вчинено ОСОБА_2 відносно неї, вони перебувають у розірваному шлюбі, 05 квітня 2026 року у них відбулася чергова сварка , оскільки є спір щодо майна, вона просила її не знімати на телефон і торкнулася його руки лише для того, щоб відібрати телефон. Ніякого фізичного болю цим дотиком вона не могла спричинити, а тим більше синець, який зафіксовано на фото. Із будинку його не вигонила, а навпаки ОСОБА_2 створив такі нестерпні умови проживання у будинку для неї та дітей (ображав, виражався нецензурною лайкою, застосовував фізичну силу), що вона змушена була залишити своє постійне місце проживання та знімати із дітьми квартиру.

ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснив, що між ним та його колишньою дружиною ОСОБА_1 є не вирішений спір щодо поділу будинку, у ході сварки ОСОБА_1 розкидала у будинку його гільзи для цигарок, та схопила його за руку, бо він знімав її дії на телефон, у нього утворився синець, який видно на фото, яке долучено до справи. Вказував, що ОСОБА_1 вчинила відносно нього домашнє насильство, а тому повинна понести адміністративну відповідальність.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Частина 1 ст. 173-2 КУпАП передбачає відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Пунктом 14 ч. 1 статті 1 вказаного Закону передбачено, що психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру (п. 17 ч. 1 ст. 1 Закону)

З аналізу вищевказаних норм вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ч.1 ст.173-2 КУпАП, має місце тоді, коли будь-які діяння фізичного, психологічного чи економічного характеру тягнуть за собою можливість настання чи настання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Суд звертає увагу на те, що сама по собі сварка між особами, за відсутності доказів на підтвердження завдання фізичного чи психологічного насильства та, внаслідок таких дій, шкоди психічному або фізичному здоров`ю потерпілого, не охоплюються складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП.

До протоколу додано пояснення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та їхнього неповнолітнього сина ОСОБА_3 , із яких вбачається, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 виникла сварка після його запитання : «Як її справи на особистому фронті» та на ґрунті непорозумінь щодо поділу спільного майна. Із пояснень вбачається, що ОСОБА_1 вимагала у ОСОБА_2 її не знімати на телефон та спробувала забрати телефон.

Із відеозапису, який додано до матеріалів справи та досліджено судом у судовому засіданні, вбачається, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відбулася сварка, із претензіями матеріального характеру один до одного.

Будь-яких доказів того що ОСОБА_1 вигонила ОСОБА_2 із будинку, як-то зазначеного у протоколі, до адміністративної справи не надано, у письмових поясненнях про те, ніхто не повідомляв.

Наявність сварок і непорозумінь між особами на особистому ґрунті свідчить про існування між ними неузгодженості життєвих позицій в певних аспектах ставлення до життя, однак не підтверджує факту вчинення саме домашнього насильства.

Пояснення ОСОБА_2 про те що ОСОБА_1 схопила його за руку та спричинила йому фізичний біль, а внаслідок у нього виник синець, який зафіксовано на фото, суд не приймає як доказ того, що ОСОБА_1 вчинила домашнє насильство виходячи із наступного.

Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч. 1 ст. 173-2 КУпАП необхідно з`ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.

Об`єктом вказаного правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких з зазначених в диспозиції дій, та передбачає існування обов`язкової ознаки можливість настання чи настання фізичної або психологічної шкоди, яка була чи могла бути завдана потерпілому.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.

Досліджені судом докази свідчать про те, що дії ОСОБА_1 не були спрямовані на заподіяння ОСОБА_2 фізичного та психологічного насильства. Згідно пояснень ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їхнього неповнолітнього сина ОСОБА_3 , вона мала намір забрати телефон.

Фотознімок, на якому зафіксовано синець на руці ОСОБА_2 суд не приймає до уваги, оскільки не відомо коли, де та за яких обставин зроблено знімок, до медичного закладу він не звертався. Крім того, фотознімок, не підтверджує факту, що дані синці виникли у ОСОБА_2 внаслідок дій ОСОБА_1 .

Отже, під час судового розгляду справи не знайшло свого підтвердження належними та достовірними доказами те, що ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 173-2 КУпАП.

Відповідно до ст. 62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

За викладених обставин, враховуючи, що вина ОСОБА_1 не доведена достатніми та беззаперечними доказами, а тому провадження у справі підлягає закриттю відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративних правопорушень.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, судовий збір стягується у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення. Враховуючи, що провадження у даній справі слід закрити у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, відповідно, судовий збір стягненню не підлягає.

Керуючись ч.1 ст.173-2, п.1 ч.1 ст.247, 294 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В :

Провадження по справі відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.173-2 КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку із відсутністю у її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником або прокурором протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного суду через Любашівський районний суд Одеської області.

Суддя: Т.П. Дармакука