Постанова від 20 травня 2026 р. у справі №494/221/26 — Березівський районний суд Одеської області

Березівський районний суд Одеської області

21.05.2026

Справа № 494/221/26

Провадження № 3/494/77/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.05.2026 р. м. Березівка

Суддя Березівського районного суду Одеської області Римар І.А., за участю представника особи, яка притягується до адміністативної відповідальності - Ковтун К.В, розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли від Березівського РВП ГУНП в Одеській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності не притягувалася протягом року, у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення зі змінами та доповненнями (далі – КупАП) -

ВСТАНОВИВ:

04.02.2026 року до Березівського районного суду Одеської області від Березівського РВП ГУНП в Одеській області надійшли матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.

Справу визначено судді Римар І.А згідно протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями.

Суд вважає зазначити, що у зв`язку з надмірним навантаженням справами, яке виходить за межі фізичної можливості розгляду кожної справи у розумні строки, оскільки у Березівському районному суді Одеської області наразі працює 2 (два) судді (за штатом 4 (чотири)), та які є водночас слідчими суддями на території колишнього Миколаївського, частини Лиманського та Березівського районів; постійним тривалим відключенням електроенергії у Березівському районному суді Одеської області та повітряними тривогами на території Одеської області, а тому суд позбавлений можливості проводити розгляд справи в розумні строки визначені КУпАП.

Відповідно до протоколу серії ЕПР 1 №579187 від 30.01.2026 року про адміністративне правопорушення вбачається, що 30.01.2026 р о 12.33 год по вул Перемоги в м. Березівка Одеської області водій Шевченко М керував т/з ВАЗ 21099 д/н НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушена координація рухів). Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки чи в медичному закладі водій відмовився в установленому законом порядку, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП.

В судове засідання 12.02.2026 р ОСОБА_1 не з`явився, причини неявки суду не повідомив. Слухання справи відкладено на 17.03.2026 р.

17.03.2026 р за заявою представника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності слухання справи відкладено на 02.04.2026 р, у зв`язку з її відрядженням.

23.03.2026 року на адресу суду надійшли заперечення на вищевказаний адміністартивний протокол, в якому просить закрити провадження по справі. Підставами закриття є те, що зупинка була безпідставною та підстав для її не було відповідно до ст.35 Закону України «Про національну поліцію», здійснювався психологічний тиск на ОСОБА_1 з боку поліцейських, ознаки спяніння були відсутні та не зазначені поліцейським. Посилалась на процедурні порушення, в тому числі щодо невручення направлення на медичний огляд. Також вказала, що рішенням Березівського районного суду Одеської області по справі №494/316/26 від 18.03.2026 року скасовано постанову Серії ЕНА №6589797 від 30.01.2026 року за ч.5 ст.121 КУпАП, а тому всі подальші дії працівників поліції є неправомірними.

02.04.2026 р представник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності надіслала на адресу суду заяву про відкладення розгляду справи, у зв`язку із необхідністю її бути присутньою на засіданні, яке призначено на цей же день на 10.00 год в Іванівському районному суді Одеської області по справі №499/1330/25. На підставі вказаного, слухання справи відкладено на 28.04.2026 р.

Окрім цього, на адресу суду надійшов лист Березівського РВП ГУНП в Одеській області, яким повідомлено про направлення апеляційної скарги на рішення суду Березівського районного суду Одеської області від 18.03.2026 року по справі №494/316/26.

28.04.2026 р слухання справи відкладено на 07.05.2026 р за заявою представника, у зв`язку з її відрядженням до м. Львів.

В судовому засіданні 07.05.2026 р представник особи, яка притягується до адмінітсративної відповідальності ОСОБА_2 зазначила, що ОСОБА_1 винним себе не визнає, вказала, що протокол відносно нього складено з порушеннями згідно інструкції. Просила відкласти слухання справи на іншу дату, у зв`язку з розглядом апеляційної скарги щодо скасування рішення Березівського районного суду Одеської області по справі №494/316/26, а також викликати та допитати поліцейських, які складали протокол відносно ОСОБА_1 та матеріали до нього.

Постановою суду від 07.05.2026 р викликано у наступне судове засідання на 21.05.2026 р працівників поліції ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Допитаний в судовому засіданні 21.05.2026 р поліцейський ОСОБА_3 зазначив, що 30.01.2026 р він був на добовому чергуванні у Березівському РВП. Під час патрулювання по м. Березівка ним був зупинений автомобіль марки ВАЗ 21099 під керуванням ОСОБА_1 . Причиною зупинки стало те, що водій керував автомобілем, при цьому не був престебнутим паском безпеки. Під час розмови було встановлено, що ОСОБА_5 має явні ознаки алкогольного сп`яніння. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння відмовився в установленому законом порядку. На підставі цього було складено протокол за ч.1 ст 130 КУпАП.

Поліцейський ОСОБА_4 також надав пояснення з приводу події, яка мала місце 30.01.2026 р в м. Березівка Одеської області. Зазначив, що він разом з ОСОБА_3 перебували на добовому чергуванні та здійснювали патрулювання по м. Березівка. Ними був зупинений автомобіль марки ВАЗ 21099 під керуванням ОСОБА_1 за порушення ним п. 2.3 в ПДР. Під час спілкування з водієм було встановлено, що він відмовився в установленому законом аорядку.

Представник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності в судовому засіданні 21.05.2026 р зазначила, що 30.01.2026 року співробітниками поліції, крім протоколу за ч.1 ст.130 КУпАП відносно має явні ознаки алкогольного сп`яніння, з чим останній погодився та не заперечував факт вживання ним алкогольних напоїв. Від проходження медичного огляду на стан сп`яніння водія ОСОБА_1 було складено також постанову про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст 121 КУпАП. Однак, просила врахувати, що на підставі рішення Березівського районного суду від 18.03.2026 року скасовано постанову про накладання адміністративного стягнення за ч.5 ст 121 КУпАП (постанова серії ЕНА №6589797 від 30.01.2026 р). Просили також прийняти до уваги постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12.05.2026 р про залишення без змін вищезазначеного рішення Березівського районного суду від 18.03.2026 р.

На думку представника особи обов?язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. При цьому, в даному випадку матеріали справи не містять доказів, які можуть підтверджувати законність зупинення працівниками поліції транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 . Тобто рішенням Березівського районного суду від 18.03.2026 року встановлено, що зупинка автомобіля під керуванням ОСОБА_6 , а притягнення його до адміністративної відповідальності є протиправним.

Відтак, із матеріалів справи про адміністративне правопорушення не убачається, що ОСОБА_1 допустив будь-які порушення правил дорожнього руху, за які його слід було зупинити, у зв?язку із чим, всі наступні вимоги працівників поліції водій не був зобов?язаний виконувати, а всі складені процесуальні документи відносно нього не можуть бути належними та допустимими доказами його вини у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, що узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеного у постанові від 15.03.2019 у справі №686/11314/17. Особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.

Також, просить врахувати, що навіть у разі наявності підпису водія у протоколі про притягнення до адміністративної відповідальності це не може бути беззаперечним доказом його вини. Вказане підтверджується практикою ВС, а саме Постановою ВС/КАС №757/2757/16-а від 22.07.2019 року. Державні органи не мають права перекладати обов?язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення. Вимагання від особи представлення доказів на свій захист і спростування протоколу, є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинуватості, закріпленому в ст. 62 Конституції України. Враховуючи наведене, просить закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Розглянувши матеріали адміністративної справи суд вважає наступне.

У відповідності до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у ст. ст.247,280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст.283,284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

При цьому суддя повинен дати оцінку не тільки даним, що додані до протоколу про адміністративне правопорушення, але й доказам, які представлені особою в порядку захисту. Досліджуючи всі наявні докази суддя дає їм об`єктивну оцінку з точки зору їх достовірності та ступені підтвердження чи спростування обставин, що характеризують діяння особи як правопорушення.

Вичерпний перелік підстав зупинення транспортного засобу вказаний в ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію»:

1) в разі порушення водієм Правил дорожнього руху;

2) в разі очевидних ознак технічної несправності транспортного засобу (відсутність бокових дзеркал, бампера, бите лицеве скло тощо);

3) наявність інформації про причетність водія або пасажирів автомобіля до вчинення ДТП, злочину чи адміністративного правопорушення, або якщо транспортний засіб пребуває у розшуку;

4) необхідність опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення ДТП, злочину, адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути;

5) залучення водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам ДТП або поліцейським, або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів ДТП;

6) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху;

7) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху;

8) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв (автомобільна сирена тощо).

Наведений вище перелік підстав зупинки транспортного засобу є вичерпним.

Тобто, під час зупинки транспортного засобу поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки (ч. 2 ст. 35 Закону України «Про національну поліцію»). Безпідставна зупинка автомобіля є незаконною.

Проведення огляду на стан сп`яніння здійснюється в порядку, встановленому ст. 266 КУпАП, з дотриманням вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України та МОЗ України 09 листопада 2015 року №1452/735(далі Інструкція), а також Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17грудня 2008року №1103(далі Порядок).

Відповідно до вимог ст. 266 КУпАП, вищезазначених Інструкції, Порядку, особи, які керують транспортними засобами, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного сп`яніння, підлягають огляду на стан алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові. У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я.

Касаційний адміністративний суду в складі Верховного Суду в рішенні №404/4467/16-а від 20.02.19р. зазначив, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування. Проте, зазначення «водія» унеможливлює правозастосування вказаного визначення в розумінні ст. 130 КУпАП, оскільки суттєво зменшує коло осіб, які можуть бути притягнуті до відповідальності за керування у нетверезому стані.

Для того, щоб виявити вказане правопорушення, той чи інший транспортний засіб має бути законно зупинений співробітниками поліції, в противному випадку протиправність зупинки (за умови відсутності задокументованого порушення ПДР та подальшим притягненням до відповідальності), може поставити під сумнів й саму подальшу процедуру виявлення «нетверезого водія» .

Так, у своєму рішенні від 15.03.2019 Верховний Суд у справі №686/11314/17 вказав, що оскільки поліцейським не задокументовано та не доведено належними і допустимими доказами факту порушення водієм правил дорожнього руху, то вимоги інспектора до водія про пред`явлення документів на право керування є неправомірними, а співробітники поліції можуть зупиняти автомобіль, лише коли є факт правопорушення.

Згідно правових висновків Верховного Суду, висловлених при розгляді справ на неправомірні дії поліцейського, поліцейські не мають права без задокументованих доказів вчинення водієм порушень ПДР України зупиняти автомобіль, перевіряти документи та, як наслідок, вимагати проходження перевірки на стан сп`яніння (рішення від 15.03.2019 справа 686/11314/17; від 23.10.2019 справа № 357/10134/17).

Тобто, якщо працівники поліції зупиняють транспортний засіб незаконно, то вони також не мають законних підстав вимагати в особи надати документи чи, наприклад вимагати пройти огляд на стан сп`яніння.

Суд констатує, що ЄСПЛ поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення за ст. 130 КУпАП, враховуючи, зокрема, розмір та характер стягнень, та (наприклад, у справах: «Гурепка проти України», рішення від 06 вересня 2005 року; Лучанінова проти України, рішення від 09 червня 2011 року; «Вєренцов проти України», рішення від 11 квітня 2013 року; «Швидка проти України», рішення від 30 жовтня 2014 року, mutatis mutandis рішення у справі OZTURKv.GERMANY від 21 лютого 1984 року, пункт 53).

Відповідно доктрини «плодів отруєного дерева» яку використовує ЄСПЛ, якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з його (джерела) допомогою, також будуть вважатися неналежними (справа «Гефген проти Німеччини»).

Тобто незаконні дії працівників поліції не можуть у майбутньому породжувати законних вимог до особи.

Так, з відеозапису наданого в розпорядження суду вбачається, що транспортний засіб під керуванням ОСОБА_7 був зупинений працівниками поліції через порушення п. 2.3 в ПДР України, за результатами вказаного порушення (порушення правил користування ремнями безпеки) на ОСОБА_8 було складено постанову серії ЕНА №6589797 від 30.01.2026 року за ч.5 ст. 121 КУпАП. В подальшому водій проходив огляд на стан алкогольного сп`яніння.

Разом з тим ОСОБА_9 у своїх доводах зазначає, що порушення правил дорожнього руху не вчиняв, а відтак і не зобов`язаний був виконувати вимоги працівників поліції щодо проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. На обгрунтування вказаної позиції надав рішення Березівського районного суду Одеської області від 18.03.2026 року, згідно якого його позов до Березівського РВП ГУНП в Одеській області задоволено та скасовано постанову серії ЕНА №6589797 від 30.01.2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст.121 КУпАП, провадження по справі закрите. Вказане рішення суду було оскаржене відповідачем, Березівським РВП ГУНП в Одеській області, однак постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12.05.2026 р - залишено без змін.

В силу доктрини «плодів отруєного дерева» та з огляду на те, що обвинувачення має ґрунтуватись виключно на законних діях поліцейських здійснення (ст. ст. 1 7 КУпАП, ст. 8 Закону України «Про національну поліцію»), незаконні дії поліцейських щодо зупинки автомобіля роблять й не законними подальші вимоги поліцейських до такого водія щодо необхідності пройти огляд на стан сп`яніння, а тому, відмова водія від незаконної пропозиції пройти огляд на стан сп`яніння з причин його незаконної зупинки не може бути караною за ст. 130 КУпАП. Аналогічно не може вважатись законним огляд водія на стан сп`яніння у випадку незаконної зупинки.

Аналогічні правові висновки містяться і в судовій практиці, до прикладу, у постанові Київського апеляційного суду від 14.09.2023 у справі № 756/1655/23.

Відтак, оскільки транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції очевидно незаконно і без будь-якої законної (правової) підстави, подальша вимога працівника поліції до ОСОБА_7 про необхідність проходження ним огляду на стан алкогольного сп`яніння також є, відповідно, незаконною, оскільки є «плодом отруєного дерева», а тому результати такої процедури огляду є недійсними і не може бути підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Будь-яких інших постанов складених відносно ОСОБА_1 за порушенням ним 30.01.2026 року правил дорожнього руху працівниками поліції складено не було, та такі відповідно і долучені до справи не були. Під час судового засідання, поліцейськими підтверджено про відсутність іншихх постанов про притягнення до адміністративної відповідальності.

Крім цього, протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №579187 від 30.01.2026 року не може бути беззаперечним доказом вини ОСОБА_7 в діянні, передбаченому ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v.the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть "випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту".

Рапорт , який складено 30.01.2026 р., як доказ, що підтверджує факт можливого перебування ОСОБА_7 в стані алкогольного сп`яніння або наявності в нього явних ознак алкогольного сп`яніння та керування ним в такому стані транспортним засобом марки ВАЗ 21099 д/н НОМЕР_1 о 12 год. 33 хв., з огляду на правову позицію ВС, яку викладено у постанові КАС ВС у справі № 524/5741/16-а, не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, а тому до уваги не приймаються.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Державні органи не мають права перекладати обов`язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення. Вимагання від особи представлення доказів на свій захист і спростування протоколу, є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинуватості, закріпленому в ст. 62 Конституції України.

Також у справі «Пол і Одрі Едвардс проти Об`єднаного Королівства» (№46477/99), Європейський суд з прав людини зазначив, що компетентні органи завжди повинні докладати серйозних зусиль для з`ясування обставин справи і не повинні керуватись необдуманими або необґрунтованими висновками для розслідування, або в якості підстав для прийняття рішень.

У справі «Barbera, Messeguand Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Статтею 62 Конституції України закріплений принцип презумпції невинуватості, який передбачає, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість, а також, що всі сумніви стосовно доведеності вини особи, мають тлумачитись на її користь.

Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Враховуючи, що в силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, суд дійшов до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП не доведена допустимими та достовірними доказами.

За таких обставин, провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1ст. 130 КУпАП, підлягає закриттю на підставі п.1ст. 247 КУпАП, який передбачає, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ч.1 ст.130, 247,283,284 294 КУпАП, -

П О С Т А Н О В И В:

Справу про адміністративне правопорушення, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за частиною першою статті 130 КУпАП - закрити на підставі пункту першого частини першої статті 247 КУпАП.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного суду .

У зв`язку з надмірним навантаженням та враховуючи перебування судді з 25.05.2026 р по 27.05. 2026 року на навчаннях у Національній школі суддів України, тому повний текст виготовлено та підписано 29.05.2026 року

Суддя Римар І.А