Постанова від 27 травня 2026 р. у справі №686/5714/25 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 686/5714/25

Провадження № 22-ц/820/612/26

Хмельницький апеляційний суд

в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Костенка А.М. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Ярмолюка О.І.

секретар судового засідання Дубова М.В.

з участю: представника відповідача Дрегала М.А., відповідача ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 686/5714/25 за апеляційною скаргою Квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницький на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 08 грудня 2025 року в складі судді Чевилюк З.А. у цивільній справі за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницький до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд

в с т а н о в и в :

У лютому 2025 року КЕВ міста Хмельницький звернувся до суду з позовом, в якому просило стягнути заборгованість за житлово-комунальні послуги в солідарному порядку з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в сумі 12144,47 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог КЕВ м Хмельницького посилалося, що відповідно до договору найму № 96 від 01.09.2012 року КЕВ м. Хмельницький надав у користування відповідачам приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується спеціальним дозволом на вселення, а саме корінцем із ордеру. За період часу з вересня 2024 року по січень 2025 рр., за вищевказаною адресою рахується заборгованість за надані їм житлово-комунальні послуги, розмір якої станом на 20.02.2025 року становить 12 144, 47 гривень. Даний факт підтверджується детальним розрахунком заборгованості по спожитих комунальних послугах. Позивач посилався, що неодноразово звертався до відповідачів щодо сплати заборгованості, однак в добровільному порядку розрахуватися за спожиті комунальні послуги відповідачі відмовляються. Також зазначав, що між сторонами договір про надання житлово-комунальних послуг не укладався у зв`язку із ухилянням відповідачів від його підписання, при цьому відповідачі отримують та споживають комунальні послуги.

В ході розгляду справи, ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 08 грудня 2025 року, за клопотанням ОСОБА_2 замінено первісного відповідача ОСОБА_3 на належного відповідача ОСОБА_1 .

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 08 грудня 2025 року в задоволенні позову відмовлено.

Квартирно-експлуатаційний відділ міста Хмельницький не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Апелянт посилається на невірне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи.

Апелянт вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність факту передачі житлового приміщення у користування відповідачам з огляду на відсутність акта приймання-передачі, посилаючись при цьому на положення статті 20 Закону України «Про оренду державного та комунального майна». Спірні правовідносини регулюються не Законом України «Про оренду державного та комунального майна», а спеціальним нормативним актом - Наказом Міністерства оборони України № 380 від 31.07.2018 року «Про затвердження Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями». Відповідно до пункту 16 Інструкції КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району протягом десяти робочих днів видає військовослужбовцю спеціальний ордер на житлову площу в гуртожитку, який оформлюється на бланку встановленої форми, та укладає з ним договір про надання комунальних послуг. На підставі виданого спеціального ордера командир військової частини видає наказ про надання жилої площі в гуртожитку, після чого військовослужбовець здає спеціальний ордер до адміністрації гуртожитку для вселення. При цьому Інструкцією не передбачено складання акта приймання-передачі при заселенні до гуртожитку, а спеціальний ордер є належним та достатнім документом, що підтверджує факт надання та зайняття житлового приміщення. Спеціальний ордер може бути визнаний недійсним виключно у порядку, визначеному статтею 59 Житлового кодексу України, однак таких вимог відповідачами заявлено не було.

Крім того, відповідачі упродовж усього часу розгляду справи не заперечували факту отримання та користування житловим приміщенням, а також не заявляли, що вони не приймали кімнату за адресою: АДРЕСА_2 , та не користувалися нею. Cамі ж відповідачі у своєму відзиві на позовну заяву підтвердили факт проживання у спірному житловому приміщенні, додавши Акт УМК «Озерна» № 68 від 21 березня 2025 року, відповідно до якого ОСОБА_2 з 15.03.2023 року проживає за адресою: АДРЕСА_3 . Зазначене свідчить про те, що до моменту зміни місця проживання, а саме до 21 березня 2025 року, відповідачі фактично проживали та користувалися житловим приміщенням у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_2 , що повністю спростовує висновок суду першої інстанції про відсутність факту передачі та користування житловим приміщенням.

Крім того, представник апелянта вказує, що корінець спеціального дозволу на проживання в спеціально пристосованій казармі визначає виключно розмір житлової кімнати, призначеної для фактичного проживання сім`ї, а саме 20 кв. м, і не охоплює місця загального користування. Натомість договір найму містить відомості про загальну площу приміщення, яка включає не лише житлові кімнати, а й частину допоміжних (загального користування) приміщень, що об`єктивно пояснює розбіжність у показниках площі та не свідчить про суперечність доказів. Окрім того, між КЕВ м. Хмельницький та ОСОБА_2 був укладений договір № 26 від 19.08.2014 року саме на площу 35, 78 кв.м., що зокрема підтверджується Додаком 1 до позовної заяви, де стоїть підпис ОСОБА_2 що свідчить про правильність нарахування на нього та членів його сім`ї площі користування. Даний договір не було подано в суді першої інстанції, оскільки з 24 лютого 2022 року на всій території України діє правовий режим воєнного стану, що суттєво вплинув на діяльність органів державної влади, зокрема Міністерства оборони України та його структурних підрозділів. На початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації діяльність КЕВ м. Хмельницький була спрямована насамперед на виконання завдань із забезпечення обороноздатності держави, збереження службової, фінансової та іншої документації, недопущення потрапляння документів, що можуть містити службову або чутливу інформацію, до рук ворога. Такі обставини мали надзвичайний та форс-мажорний характер і об`єктивно унеможливлювали дотримання строків надання доказів до суду.

ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_4 подали відзив на апеляційну скаргу.

Представник відповідача вказує, що в апеляційній скарзі позивач посилається на Інструкцію з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затверджену наказом Міністерства оборони України 31 липня 2018 року № 380 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 06 вересня 2018 р. за № 1020/32472), однак наказ 380 набрав чинності з дня його офіційного опублікування, а саме 16.10.2018 року. До позову позивачем додано корінець спеціального дозволу на проживання в спеціально пристосованій казармі № 230 від 18.08.2014, договір № 96 найму житла в будівлі № 84 від 01.09.2012 року. Таким чином, наявність цих документів не може обґрунтовуватися положеннями Наказу № 380. Посилається, що питання надання жилих приміщень станом на час видачі відповідачеві спеціального дозволу на проживання в спеціально пристосованій казармі № 230 від 18.08.2014, договору № 96 найму житла в будівлі № 84 від 01.09.2012 року регулювалося Інструкцією про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженою наказом Міністерства оборони України від 30.11.2011 № 737 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10 січня 2012 р. за № 24/20337), відповідно до якого саме корінець спеціального дозволу на проживання в спеціально пристосованій казармі № 230 від 18.08.2014 був єдиною підставою для вселення відповідача в надане житлове приміщення, а саме: кімната АДРЕСА_4 .

Відповідач був змушений виконати розпорядження керівництва та разом з сім`єю змінити місце проживання на більш безпечне. Як було вказано, відповідно до Акту УМК «Озерна» № 68 від 21 березня 2025 відповідач ОСОБА_2 з 15.03.2023 проживає за адресою АДРЕСА_3 . Окрім цього, відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 від 12 березня 2025 року № 35/1238 відповідач сержант ОСОБА_2 брав участь у бойових діях у період, зокрема, з 17.10.2024 по 10.03.2025, що також підтверджує факт неодержання відповідачем житлово-комунальних послуг, про які вказує позивач.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з огляду на таке.

У відповідності до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права.

Так судом встановлено, що ОСОБА_2 є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 .

КЕВ є органом управління, який входить до структури Сил логістики Збройних Сил України, та створений з метою організації виконання завдань квартирно-експлуатаційного забезпечення військових частин, закладів, установ та організацій (далі – військових частин) Міністерства оборони України та Збройних Сил України, дислокованих у гарнізонах Хмельницького та Шепетівського районах Хмельницької області у мирний час та на особливий період. Одними з основних завдань і функцій КЕВ є утримання та організація експлуатації фондів військових містечок, які перебувають у користуванні військових частин, та забезпечення військових частин комунальними послугами та енергоносіями.

1 вересня 2012 року між КЕВ і ОСОБА_2 укладено договір № 96 найму житла в будівлі № 84, за умовами якого КЕВ надав ОСОБА_2 на склад сім`ї з двох осіб у користування кімнати АДРЕСА_5 .

Також на підставі спеціального дозволу на проживання в спеціально пристосованій казармі від 18 серпня 2014 року №230, видного КЕВ, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 вселилися у кімнату АДРЕСА_6 , площею 20,0 кв.м.

19 серпня 2014 року між КЕВ і ОСОБА_2 (наймач) укладено договір № 26 найму кімнати у казармі, оплати комунальних послуг та спожитих енергоносіїв (далі – договір найму), згідно з яким КЕВ надав ОСОБА_2 на склад сім`ї з двох осіб у користування кімнату АДРЕСА_7 .

Пунктом 2.1.1 договору найму визначено, що КЕВ зобов`язується забезпечувати тепло, електро, водопостачання через постачальників комунальних послуг та у випадку пошкоджень, аварій вживати заходів щодо ліквідації їх наслідків.

Суб`єктами користування послугами є ОСОБА_2 та член його сім`ї – ОСОБА_5 (пункт 2.2 договору найму).

Відповідно до пункту 2.4.3 договору найму наймач зобов`язався здійснювати оплату за користування приміщенням та проводити компенсацію витрат на комунальні послуги (опалення, водопостачання, водовідведення, електропостачання, вивезення твердих побутових відходів) згідно лічильників або відповідно до встановлених законодавством норм не пізніше 10-го числа наступного місяця за звітним.

Після розірвання шлюбу з ОСОБА_6 відповідач ОСОБА_2 уклав шлюб з ОСОБА_1 , місце проживання якої разом з дітьми зареєстровано за адресою: АДРЕСА_8 .

ОСОБА_2 не здійснював оплату комунальних послуг, у зв`язку з чим за період з вересня 2024 року по січень 2025 року виникла заборгованість у розмірі 12144,47 грн.

Всі дані обставини встановлені судовими рішеннями у справі № 686/27693/24 за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницький до ОСОБА_2 , ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги при користуванні відповідачами кімнатою АДРЕСА_6 .

Так рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 3 грудня 2024 року у справі № 686/27693/24 позов задоволено. Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_2 , ОСОБА_5 на користь КЕВ заборгованість за надані послуги станом на 1 вересня 2024 року в сумі 20 769 грн 93 коп. і судовий збір в сумі по 1 211 грн 20 коп.

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 03 липня 2025 року у справі № 686/27693/24 рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 3 грудня 2024 року в частині солідарного стягнення з ОСОБА_6 заборгованості за надані житлово-комунальні послуги скасовано та в цій частині ухвалено нове рішення, розподіл судових витрат між сторонами змінено.

В позові Квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницький до ОСОБА_6 про солідарне стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги у розмірі 20 769 гривень 93 копійки відмовлено.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницький 2 422 гривні 40 копійок судового збору за подання позову.

В решті рішення суду залишити без змін.

В даній цивільній справі позивач послався, що ОСОБА_2 не здійснював оплату спожитих комунальних послуг при користуванні відповідачами кімнатою АДРЕСА_6 за період з 01.09.2024 року по 31.01.2025 року, у зв`язку з чим за даний період виникла заборгованість у розмірі 12144,47 грн.

Статтею 4 ЖК України встановлено, що жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території України, утворюють житловий фонд.

Відповідно до статті 61 ЖК України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем – житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності – відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем – а громадянином, на ім`я якого видано ордер.

За змістом статті 64 ЖК України члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім`ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов`язки, як наймач та члени його сім`ї.

Як передбачено статтею 66 ЖК України плата за користування житлом (квартирна плата) обчислюється виходячи із загальної площі квартири (одноквартирного будинку).

В силу статі 67 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Згідно статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VІІІ (далі Закон №2189-VІІІ) житлово-комунальні послуги – результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

До житлово-комунальних послуг належать: житлова послуга – послуга з управління багатоквартирним будинком; комунальні послуги – послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами (стаття 5 Закону №2189-VІІІ).

За пунктом 5 частини другої статті 7 Закону №2189-VІІІ індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно статті 9 Закону №2189-VІІІ слідує, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Аналіз указаних правових норм дає підстави для висновку, що користування жилим приміщенням у будинку державного житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення, який укладається у письмовій формі між відповідним підприємством, установою, організацією (наймодавцем) і громадянином, якому видано ордер (наймачем).

Наймач житлового приміщення та члени його сім`ї зобов`язані вносити плату за користування житлом і за комунальні послуги відповідно до умов договору найму та вимог чинного законодавства.

Однак при вирішенні позову до ОСОБА_2 суд першої інстанції не з`ясував усі обставини справи та не дав належну оцінку зібраним доказам у справі № 686/27693/24 та дійшов помилкового висновку про відмову в позові за недоведеністю позивачем своїх позовних вимог.

Так відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судовими рішеннями у справі № 686/27693/24 встановлено, що кімната АДРЕСА_9 , площею 21,0 кв.м і частину місць загального використання площею 14,78 кв., загальна площа – 35,78 кв.м, по АДРЕСА_8 , належить до державного житлового фонду, з серпня 2014 року відповідач ОСОБА_2 користується даною кімнатою на умовах договору № 26 від 19 серпня 2014 року, укладеного між КЕВ і ОСОБА_2 (наймач), найману ним кімнату не звільнено.

Згідно з довідкою від 20 лютого 2025 року № 18 (а.с. 10) ОСОБА_2 не вносив плату за користування житлом і за комунальні послуги в установлені договором найму строки, внаслідок чого виникла заборгованість за спожиті комунальні послуг при користуванні відповідачем кімнатою АДРЕСА_6 за період з 01.09.2024 року по 31.01.2025 року у розмірі 12144,47 грн.

За таких обставин слід дійти висновку, що позивачем належним чином доведено, що ОСОБА_2 не виконав зобов`язання з оплати житлово-комунальних послуг, у зв`язку з чим з нього на користь КЕВ слід стягнути вказану заборгованість, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову до відповідача ОСОБА_2 з підстав невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильним застосуванням норм матеріального права.

В той же час колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в позові до ОСОБА_1 .

Як вбачається з матеріалів справи відповідно договору від 1 вересня 2012 року № 96, укладеного між КЕВ і ОСОБА_2 , КЕВ надав ОСОБА_2 на склад сім`ї з двох осіб і на підставі спеціального дозволу на проживання в спеціально пристосованій казармі від 18 серпня 2014 року №230, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 вселилися у кімнату АДРЕСА_6 , площею 20,0 кв.м.

19 серпня 2014 року між КЕВ і ОСОБА_2 (наймач) укладено договір № 26 найму кімнати у казармі, оплати комунальних послуг та спожитих енергоносіїв (далі – договір найму), згідно з яким КЕВ надав ОСОБА_2 на склад сім`ї з двох осіб у користування кімнату АДРЕСА_7 і згідно п. 2.2 даного договору суб`єктами користування послугами є ОСОБА_2 та член його сім`ї – ОСОБА_5 .

В той же час ОСОБА_6 у 2017 році розірвала шлюб з ОСОБА_2 , який після цього уклав шлюб з ОСОБА_1 .

Однак змін до відповідного договору найму від 19 серпня 2014 року № 26 щодо користування спірним житловим приміщенням ОСОБА_7 не вносилось та позивачем не надано достатніх і переконливих доказів обставин вселення ОСОБА_7 у дане житлове приміщення та відповідно користування нею житлово-комунальними послугами, що надає позивач .

Факт реєстрації ОСОБА_7 з дітьми за адресою: АДРЕСА_8 не підтверджує дані обставини, а лише засвідчує факт місця реєстрації відповідачки при військовій частині без зазначення конкретної адреси.

За таких обставин на ОСОБА_7 не може бути покладене зобов`язання з оплати житлово-комунальних послуг за 2024-2025 роки.

Керуючись ст. ст. 268, 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницький задовольнити частково.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 08 грудня 2025 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог Квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницький до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.

Стягнути з ОСОБА_2 (місце проживання – АДРЕСА_10 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницький (місцезнаходження – 29006, Хмельницька область, місто Хмельницький, вулиця Героїв АТО, 3/1; код ЄДРПУО 07928461) за надані житлово-комунальні послуги за період 01.09.2024 року по 31.01.2025 року в сумі 12144,47 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 (місце проживання – АДРЕСА_10 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницький (місцезнаходження – 29006, Хмельницька область, місто Хмельницький, вулиця Героїв АТО, 3/1; код ЄДРПУО 07928461) 2 422 гривні 40 копійок судового збору за подання позову.

В решті рішення суду в частині відмови в задоволенні позову до ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 29 травня 2026 року.

Суддя А.М. Костенко

Р.С. Гринчук

О.І. Ярмолюк