Вирок від 25 травня 2026 р. у справі №459/361/26 — Львівський апеляційний суд

Справа № 459/361/26 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/811/273/26 Доповідач: ОСОБА_2

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретаря ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові у режимі відеоконференції апеляційну скаргу прокурора Шептицької окружної прокуратури Львівської області ОСОБА_6 на вирок Шептицького міського суду Львівської області від 05 лютого 2026 року про обвинувачення ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Соснівка Львівської області, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 3 ст. 389 КК України,

за участю прокурора ОСОБА_8 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

в с т а н о в и л а:

вищевказаним вироком ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 3 ст. 389 КК України, та призначено покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків, до призначеного покарання за цим вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Шептицького міського суду Львівської області від 01.08.2025 у виді пробаційного нагляду, з його переведенням в більш суворий вид покарання - обмеження волі, за правилами, передбаченими п. 5 ч. 1 ст. 72 КК України, зі співвідношення, що одному дню обмеження волі відповідає один день пробаційного нагляду, визначивши ОСОБА_7 остаточне покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік 1 (один) місяць.

Строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_7 обчислювати з моменту звернення вироку до виконання.

Вирішено питання з речовими доказами.

Згідно з вироком, ОСОБА_7 був 01.08.2025 засуджений Шептицьким міським судом Львівської області за ч.2 ст.164 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду строком на 2 (два) роки 5 (п`ять) днів, з покладенням наступних обов`язків: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання або роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; працевлаштуватися або за направленням уповноваженого органу з питань пробації звернутися до органів державної служби зайнятості для реєстрації як безробітного та працевлаштуватися, якщо йому буде запропоновано посаду (роботу).

01.09.2025 вказаний вирок набрав законної сили, однак ОСОБА_7 , будучи ознайомленим із цим вироком та обов`язками, покладеними на нього вироком суду, попередженим про правові наслідки, які настають за невиконання покладених на нього обов`язків, діючи умисно, без поважної причини, не прибув 17.11.2025, 01.12.2025, 15.12.2025, 05.01.2026 та 19.01.2026 (у встановлені для реєстрації дні) до Червоноградського РВ філії ДУ «Центр пробації» у Львівській області для реєстрації.

Таким чином, засуджений ОСОБА_7 , усвідомлюючи необхідність відбування покарання, призначеного вироком суду та маючи реальну можливість його відбути, реалізовуючи свій протиправний умисел, в порушення вимог ч. 4 ст. 49 КВК України, діючи всупереч інтересам правосуддя в частині забезпечення виконання покарання, без поважних причин, ігноруючи офіційні письмові попередження про його кримінальну відповідальність за ухилення від відбування призначеного йому вироком суду покарання у виді пробаційного нагляду строком один рік один місяць, не виконуючи покладені вироком суду на нього обов`язки, незважаючи на проведену профілактичну бесіду щодо обов`язків засуджених, порушуючи покладені обов`язки, умисно ухилився від відбування покарання у виді пробаційного нагляду.

Вищевказаними діями ОСОБА_7 вчинив кримінальний проступок, передбачений за ч. 3 ст. 389 КК України, а саме: ухилення засудженого від відбування покарання у виді пробаційного нагляду.

Не погоджуючись із цим вироком, прокурор Шептицької окружної прокуратури Львівської області ОСОБА_6 звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить вирок Шептицького міського суду Львівської області від 05 лютого 2026 року щодо ОСОБА_7 скасувати в частині призначеного покарання, ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 389 КК України, та призначити покарання у вигляді обмеження волі на строк 2 роки. На підставі ч. 1, ч. 4 ст. 71, п. 5 ч. 1 ст. 72 КК України до цього покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Шептицького міського суду Львівської області від 01 серпня 2025 року та призначити ОСОБА_7 остаточне покарання за сукупністю вироку у виді 2 років 1 місяця обмеження волі.

В обґрунтування вимог поданої апеляційної скарги прокурор вказує, що оскаржене рішення підлягає скасуванню з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність в частині призначення покарання та невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком. Згідно з ч. 4 ст. 71 КК України остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Цих вимог закону суд першої інстанції не дотримався та призначив ОСОБА_7 остаточне покарання 1 рік обмеження волі, що не є більшим від покарання, призначеного за новий злочин. Тобто суду необхідно було призначити покарання за новий злочин та на підставі ст. 71 КК України частково чи повністю приєднати до нього невідбуте ОСОБА_7 покарання за вироком Шептицького міського суду Львівської області від 01 серпня 2025 року, визначивши покарання за сукупністю вироків, яке повинно бути більшим як від покарання, так і від невідбутої частини покарання за попереднім вироком від 01 серпня 2025 року.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_8 подану апеляційну скаргу підтримав та просив таку задовольнити.

Обвинувачений ОСОБА_7 не заперечив проти задоволення апеляційних вимог прокурора.

Заслухавши доповідача, позицію сторін кримінального провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла такого висновку.

Частиною 1 ст. 404 КПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як слідує з матеріалів судового провадження, розгляд обвинувального акта щодо ОСОБА_7 був проведений у порядку статей 381-382 КПК України, встановлені обставини кримінального правопорушення, його кваліфікацію обвинувачений не оспорював, подана прокурором апеляційна скарга стосується міри покарання, призначеної ОСОБА_7 , а тому вирок суду першої інстанції переглядається апеляційним судом лише в частині призначеного обвинуваченому покарання.

Стосовно доводів апеляційної скарги прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність в частині призначеного покарання, то такі, на переконання колегії суддів, є слушними.

Згідно з ч. 1 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Відповідно до ч. 1, ч. 4 ст. 71 КК України якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком. Остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Втім, суд першої інстанції, призначаючи покарання ОСОБА_7 , цих вимог не дотримався.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_7 раніше засуджений 01 серпня 2025 року вироком Шептицького міського суду Львівської області за ч. 2 ст. 164, ст. 71 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду на строк 2 роки 5 днів; указаний вирок набрав законної сили 01 вересня 2025 року. Однак до повного відбуття покарання ОСОБА_7 вчинив нове кримінальне правопорушення, а саме ухилення від відбування покарання у виді пробаційного нагляду.

Згідно з п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», за сукупністю вироків (ст. 71 КК) покарання призначається, коли засуджена особа до повного відбування основного чи додаткового покарання вчинила новий злочин, а також коли новий злочин вчинено після проголошення вироку, але до набрання ним законної сили. При застосуванні правил ст. 71 КК судам належить враховувати, що остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим, ніж покарання, призначене за новий злочин, і ніж невідбута частина покарання за попереднім вироком.

Всупереч наведеному, суд першої інстанції, призначивши ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 389 КК України покарання за сукупністю вироків, частково приєднавши невідбуту частину покарання, визначив обвинуваченому остаточне покарання у виді 1 року 1 місяця обмеження волі, що з огляду на вимоги ч. 4 ст. 71 КК України, не є більшим від невідбутої частини покарання за попереднім вироком від 01 серпня 2025 року.

За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що апеляційну скаргу прокурора слід задовольнити, а вирок суду скасувати в частині призначення ОСОБА_7 покарання, з ухваленням нового вироку в цій частині.

Призначаючи покарання обвинуваченому, колегія суддів, враховуючи положення статей 50, 65 КК України, обставини вчинення кримінального проступку та особу обвинуваченого, вважає за необхідне призначити покарання ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 389 КК України у виді обмеження волі на строк 2 роки; на підставі ч. 1 ст. 71 КК України до покарання, призначеного за ч. 3 ст. 389 КК України, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Шептицького міського суду Львівської області від 01 серпня 2025 року, остаточно визначивши ОСОБА_7 покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки 1 місяць.

До того ж, слід врахувати, що відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 72 КК України при складанні покарань та зарахуванні строку один день обмеження волі прирівнюється до одного дня пробаційного нагляду.

Саме таке покарання, на думку колегії суддів, відповідатиме загальним засадам призначення покарання, передбаченим ст. 65 КК України, є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_7 та попередження вчинення нових злочинів.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги прокурора є обґрунтованими та доходить висновку про необхідність їх задоволення й скасування вироку щодо ОСОБА_7 в частині призначеного покарання з ухваленням нового вироку в цій частині, згідно з вимогами ст. 420 КПК України.

Керуючись ст.ст. 404, 407, 409, 420, ч. 15 ст. 615 КПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

апеляційну скаргу прокурора Шептицької окружної прокуратури Львівської області ОСОБА_6 задовольнити.

Вирок Шептицького міського суду Львівської області від 05 лютого 2026 року щодо ОСОБА_7 в частині призначеного покарання скасувати.

Ухвалити в цій частині новий вирок, яким ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 389 КК України, та призначити йому покарання у вигляді обмеження волі на строк 2 роки.

На підставі ч. 1, ч. 4 ст. 71, п. 5 ч. 1 ст. 72 КК України до цього покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Шептицького міського суду Львівської області від 01 серпня 2025 року та призначити ОСОБА_7 остаточне покарання за сукупністю вироку у виді 2 років 1 місяця обмеження волі.

У решті вирок суду першої інстанції залишити без змін.

Вирок апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений у касаційному порядку до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4