Рішення від 28 травня 2026 р. у справі №607/6079/26 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.05.2026 Справа №607/6079/26 Провадження №2/607/4057/2026

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі головуючого судді Позняка В.М., за участю секретаря судового засідання Козак О.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПОЗИКА» звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 , просить стягнути з відповідача в свою користь заборгованість за Договором № 71095778 про надання кредиту від 29.10.2021, що становить 33670 грн.

Позов мотивовано тим, що 29.10.2021 ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІРБІС» та ОСОБА_1 уклали Договір № 71095778 про надання кредиту, відповідно до умов якого ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІРБІС» надає Позичальнику грошові кошти у розмірі 9100 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит.

ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІРБІС» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало.

На підставі договору факторингу від 01.09.2025 № 01092025/1 до позивача перейшло право вимоги за Кредитним договором № 71095778 від 29.10.2021.

До теперішнього часу Боржник свої зобов`язання за Кредитним договором № 71095778 про надання кредиту належним чином не виконав, утворилась заборгованість у розмірі 33670 грн, що складається з: прострочених платежів по тілу кредиту - 9100 грн; прострочених платежів по процентах - 24570 грн.

Щодо нарахування відсотків, звертає увагу суду на те, що відповідно до умов договору про надання фінансового кредиту № 71095778 від 29.10.2021, а також згідно з п. 1.2. Договору, пропозиція набирає чинності з 29.10.2021 року та діє до 23 годин 59 хвилин 27.01.2022, тобто нарахування відсотків здійснювалося виключно в межах погодженого сторонами строку кредитування.

Таким чином, нарахування заборгованості за відсотками, здійснене первісним кредитором, повністю відповідає умовам укладеного договору, здійснене в межах строку кредитування, є таким, що ґрунтується на законних та договірних підставах, а відтак підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі.

Від ОСОБА_1 через його представника надійшов відзив на позов, у якому просить У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Стверджує, що позивач пропустив строк позовної давності..

Разом із тим, Відповідач не погоджується із заявленим Позивачем розміром заборгованості в частині процентів за користування кредитом. Заявлена до стягнення сума процентів є економічно необґрунтованою, непропорційною та явно неспівмірною із сумою фактично отриманого кредиту.

За кредитом у розмірі 9 100,00 грн Позивач просить стягнути проценти у розмірі 24 570,00 грн, тобто сума процентів майже у 2,7 рази перевищує суму основного боргу. При цьому реальна річна процентна ставка за договором становить 1095% річних, що свідчить про непропорційний характер таких нарахувань.

При цьому Відповідач є споживачем фінансової послуги, а спірний кредитний договір має характер договору приєднання, умови якого були визначені кредитодавцем заздалегідь. Відтак заявлені до стягнення проценти підлягають оцінці судом з урахуванням принципів добросовісності, розумності, справедливості та захисту слабшої сторони договору.

Таким чином, предметом заперечень Відповідача є не сам факт існування кредитного зобов`язання, а правомірність, обґрунтованість, співмірність та розмір заявлених Позивачем вимог, які підлягають перевірці судом на відповідність засадам добросовісності, розумності та справедливості, закріпленим у статті 3 Цивільного кодексу України. Крім того, Відповідач є військовослужбовцем та з 13.04.2025 року проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_1 № 5532 від 08.08.2025 року, а також військовим квитком серії НОМЕР_2 . Надалі Відповідач проходив службу у військовій частині НОМЕР_3 , що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_3 № 1058 від 19.04.2026.

Заявлений розмір витрат на правничу допомогу - 5 500,00 грн - становить понад половину суми фактично отриманого Відповідачем кредиту 9 100,00 грн, що є істотним додатковим фінансовим навантаженням у справі про стягнення заборгованості за споживчим мікрокредитом.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02.04.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Позивач в судове засідання свого представника не направив, звернувся в суд із заявою, в якій просив розглядати справу в його відсутності.

Відповідач в судове засідання не з`явився, хоча про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином.

Розглянувши справу, судом досліджено такі докази та встановлено такі обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІРБІС» та ОСОБА_1 29.10.2021 в електронній формі уклали Договір № 71095778 про надання кредиту, відповідно до умов якого кредитодавець надає Позичальнику Кредит в розмірі 9100 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повністю повернути Кредит та сплатити відсотки, що були нараховані за Кредитом до 27.01.2022 шляхом перерахування відповідної суми на поточний рахунок Товариства.

Відповідно до Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, яка є додатком №1 до договору, передбачено нарахування відсотків за весь час користування кредитом у розмірі 24570 грн.

Договір підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором 677021. номер телефону: НОМЕР_4 29.10.2021.

Як видно із підтвердження ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» вих. №3152_251024112910 від 24-10-2025, відповідно до договору на переказ коштів ФК-П-21/04-21 від 2021-04-06. було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 29-10-2021 19:48:02 на суму 9100,00 грн, маска картки НОМЕР_5 , номер транзакції в системі iPay.ua - 116986363, призначення платежу: 9100 грн на карту НОМЕР_5 .

ТОВ «Фінансова компанія «ПОЗИКА» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІРБІС» 01.09.2025 уклали Договір факторингу № 01092025/1, відповідно до умов якого клієнт (Первісний кредитор) зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п. 4.1 Договору факторингу 1 право вимоги переходить від Клієнта до Фактора в день підписання Сторонами Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному Додатку.

Первісний кредитор та позивач на виконання Договору факторингу 1 підписали акт приймання передачі реєстру прав вимоги від 0-1.09.2025 та Реєстр прав вимоги, за яким від ТОВ «Ірбіс» відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги, що підтверджується витягом із додатку №1 до договору.

Для підтвердження факту передачі грошових коштів у розпорядження (фінансування) Первісного кредитора зі сторони згідно Договору факторингу позивачем надано платіжну інструкцію від 02.09.2025 на суму 3490472.17 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором про надання фінансового кредиту № 71095778, заборгованість складає у розмірі 33670 грн, що складається з: прострочених платежів по тілу кредиту - 9100 грн; прострочених платежів по процентах - 24570 грн.

Дослідивши та оцінивши докази, суд доходить такого висновку.

Відповідно до частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Враховуючи приписи статей 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію». Судом визначено, що укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Верховний Суд у постанові від 12.01.2021 по справі № 524/5556/19 підтверджує, що суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс- повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, що спростовує доводи касаційної скарги у цій частині».

Згідно із частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (частина друга статті 1056-1 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (ст. ст. 1046-1053), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За приписами частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ірбіс» та ОСОБА_1 29.10.2021 уклали Договір № 71095778 про надання кредиту у розмірі 9100 грн.

ТОВ «Ірбіс» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало, та надало Позичальнику грошові кошти в розмірі 9100 грн шляхом перерахування на банківську картку Позичальника, що підтверджується довідкою та визнається відповідачем.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно із статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина перша статті 1077 ЦК України).

Матеріалами справи підтверджено, що на підставі договору факторингу від 01.09.2025 № 01092025/1 позивач набув право вимоги до Відповідача за кредитним договором № 71095778, що підтверджується змістом договору факторингу, актами, витягом із реєстру прав вимог та платіжними інструкціями, які досліджені судом.

Положеннями частини першої статті 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В силу приписів частини другої статті 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну особу від відповідальності за порушення зобов`язання.

Виходячи із принципу змагальності сторін, у спорі про стягнення кредитної заборгованості на позивача покладається тягар доведення надання позичальнику кредитних коштів та порушення боржником своїх зобов`язань щодо повернення кредиту, а на відповідача відповідно лежить тягар доведення відсутності у нього заборгованості (висновки ВС у постанові від 30.08.2023 у справі № 753/20537/18).

Суду не надано доказів повернення відповідачем отриманих коштів та процентів, які нараховані в межах строку кредитування, а тому, суд дійшов висновку про задоволення позову щодо стягнення тіла кредиту у розмірі 9100 грн та прострочених платежів по процентах -24570 грн, які нараховані в межах строку кредитування, разом - 33670 грн, тому позов підлягає до задоволення.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що сплинув строк позовної давності за договором про надання фінансового кредиту № 71095778 від 29.10.2021.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020, який набрав чинності 02.04.2020, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було доповнено пунктом 12, згідно якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки позовної давності, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Таким чином, карантин на території України було встановлено безперервно з 12.03.2020 по 30.06.2023.

Разом з цим, відповідно Закону України № 2120-IX від 15.03.2022 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було доповнено розділом 19, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257- 259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який неодноразово було продовжено та який діє до тепер.

У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Таким чином, починаючи з березня 2020 року строк позовної давності продовжився на строк дії карантину, який тривав до 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року, а починаючи з 24 лютого 2022 року строк позовної давності продовжився на строк дії в Україні воєнного стану, який діє на даний час. Законом України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» Закону № 4434-IX від 14.05.2025, який набув чинності 04.09.2025, пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України виключено.

Отже, за загальним правилом строк позовної давності за договором не сплинув, оскільки його перебіг був призупинений на період дії карантину та воєнного стану.

Крім того, відповідно до п. 10.6. Договору укладаючи цей Договір, Сторони визнають, що до вимог за цим Договором законодавством встановлена загальна позовна давність тривалістю у три роки. Натомість, Сторони, укладаючи цей Договір, керуючись положеннями статті 259 Цивільного кодексу України, дійшли згоди (домовились) збільшити строк позовної давності до вимог за цим Договором до 10 (десяти) років. Застереження до цього Договору, вказане в абзаці першому цього пункту, є договором про збільшення позовної давності, укладеним у письмовій формі.

Щодо доводів представника позивача, що умови договору є несправедливими, суд зауважує, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню. (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18)

Судом встановлено, що під час укладення оспорюваного кредитного договору позичальник був обізнаний з основними умовами кредитного договору, а саме визначена відсоткова ставка, розмір платежу, загальні витрати за кредитом, реальна річна процентна ставка, орієнтована загальна вартість кредиту, відповідальність, права та обов`язки сторін договору.

Під час укладення оспорюваного договору сторони, в порядку статті 638 ЦК України узгодили всі істотні умови притаманні для даного виду правочину та погодилися з ними.

Умови укладеного договору були погоджені сторонами у встановленому законом порядку, договір був результатом домовленості сторін і відповідав загальним засадам цивільного законодавства, встановленим статтями 3, 627 ЦК України.

Перед підписанням кредитного договору позичальник міг безперешкодно ознайомитися з умовами кредитування відповідача та будь-якими іншими продуктами, що пропонувалися на офіційному сайті відповідача, а також порівняти його з кредитними продуктами інших.

Тому, оскільки судом встановлено, що зміст договору містить всі істотні умови договору позики, підписаний сторонами, зважаючи на те, що презумпція правомірності правочину не спростована, у встановленому законом порядку договір у встановленому порядку не визнавалися недійсними, а тому всі права, набуті сторонами договору за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, в тому числі і по сплаті відсотків, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

При цьому, відсотки за користування кредитом не є компенсацією (неустойка, штраф, пеня) в розумінні пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Суд не бере до уваги посилання Відповідача на пункт 15 статті 14 України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки спірна заборгованість по відсотках утворилася до початку проходження ним військової служби

Позивач поніс витрати судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662,40 гривень.

Крім того, до позову представником позивача - адвокатом Горобей Р.Г., на підтвердження витрат на правничу допомогу надано копії: договору № 39493634/03 про надання правової допомоги від 02.01.2026; копія додаткової угоди № 71095778 від 16.02.2026 до договору № 39493634/03 про надання правової допомоги; копію детального опису робіт (надання послуг) від 16.02.2026; копію акту про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвоката (виконання робіт, надання послуг) від 16.02.2026 року та копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Горобей Руслана Геннадіївна.

Відповідач заявляв клопотання про зменшення судових витрат.

Частиною четвертою статті 137 ЦПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Оцінюючи докази з метою розподілу судових витрат суд вважає, що представник позивача - адвокат Горобей Р.Г. документально підтвердила фактично понесені позивачем витрати на правничу допомогу в розмірі 5500,00 грн.

Суд враховує висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц, Верховного Суду у справі № 922/445/19, в яких, серед іншого наголошено, що в питанні зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу варто враховувати, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Також суд враховує висновки, викладені у постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, де визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Разом із тим, витрати у розмірі 5500 грн за послуги зі складення позовної заяви в справі про стягнення заборгованості за кредитним договором, відповіді на відзив є співмірними за переліченими вище критеріями та необхідними у цій справі, а також підлягають розподілу відповідно до правил, зазначених у пункту 3 частини два статті 141 ЦПК України.

Зважаючи на те, що позов задоволено, в силу частини першої статті 141 ЦПК України із відповідача в користь позивача слід стягнути 8162,40 (5500+2662,4) грн судових витрат.

На підставі наведеного та керуючись статтями 4, 12, 76, 77, 78, 80, 81 141, 258, 259, 264, 265, Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити. Стягнути із ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПОЗИКА» 33670 гривень 00 копійок заборгованості за Договором № 71095778 про надання кредиту від 29.10.2021 та 8162 гривень 40 копійок судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду у 30-денний строк з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Реквізити сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПОЗИКА», ел. пошта ppr@fkpozyka.com.ua, тел. 380671207225, адреса: 07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, ЄДРПОУ 39493634.

Відповідач: ОСОБА_1 , ел. пошта ІНФОРМАЦІЯ_1 , тел. НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 .

Головуючий суддя В. М. Позняк