Вирок від 18 травня 2026 р. у справі №457/470/25 — Трускавецький міський суд Львівської області

Справа № 457/470/25

провадження №1-кп/457/27/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2026 року м. Трускавець

Трускавецький міський суд Львівської області

у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Трускавці в режимі відеоконференції матеріали кримінальних проваджень № 12025142140000029 та № 12025142140000028 про обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Трускавець Львівської області, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше згідно ст. 89 КК України не судимого, відносно якого 23 листопада 2021 року до Бориславського міського суду Львівської області скеровано обвинувальний акт за ч. 2 ст.146 КК України,

за участю: прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

потерпілих ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

захисника потерпілого ОСОБА_5 – адвоката ОСОБА_7 ,-

в с т а н о в и в :

Судом визнано доведеним, що 04 березня 2025 року о 18 год. 30 хв., ОСОБА_3 , перебуваючи на прибудинковій території поблизу під?їду № 3 будинку АДРЕСА_2 , на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних стосунків вчинив словесний конфлікт з ОСОБА_6 , в ході якого наніс останньому один удар головою в ділянку обличчя внаслідок чого заподіяв йому тілесне ушкодження у вигляді садна в правій надбрівній ділянці, що відноситься до легкого тілесного ушкодження.

В подальшому, ОСОБА_3 в цей же час, перебуваючи на вказаному вище

місці, не маючи умислу на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_6 , діючи необережно, із кримінально-протиправною недбалістю, не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій у вигляді заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_6 , хоча повинен був і міг їх передбачити, своєю правою ногою поставив підніжку ОСОБА_8 тим самим підбивши його праву ногу, в результаті чого останній втратив рівновагу, впав на асфальтне покриття, вдарившись об бордюр ключичною ділянкою своєї правої руки отримавши тілесні ушкодження у виді: травматичного розриву правого акроміально-ключичного з?єднання із частковим ушкодженням сухожилля надосного м?яза справа, що відносяться до середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров?я, а також садна на правій долоні, на передній поверхні лівого променево-зап?ястного суглобу та синця в ділянці правого колінного суглоба, котрі за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних

ушкоджень.

Крім цього, 04 березня 2025 року о 18 год. 30 хв., ОСОБА_3 , перебуваючи на прибудинковій території поблизу під?їду № 3 будинку АДРЕСА_2 , на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних стосунків вчинив словесну суперечку із ОСОБА_5 , в ході якої вирішив умисно заподіяти останньому тілесні ушкодження.Реалізовуючи свій протиправний умисел ОСОБА_3 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою заподіяння шкоди здоров?ю іншій особі, підійшов до потерпілого ОСОБА_9 та діючи протиправно, умисно кулаком правої руки наніс один удар в ділянку лівого ока, в результаті чого заподіяв потерпілому тілесні ушкодження у вигляді синців в ділянці очниці зліва та на лівій щоці, які відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Обвинувачений в судовому засіданні свою винуватість у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях визнав повністю, по суті пред`явленого обвинувачення пояснив, що обставини викладені в обвинувальному акті відповідають дійсності та він щиро розкаюється у вчиненому. Просив його суворо не карати.

Потерпілий ОСОБА_6 у судових дебатах зазначив, що обвинувачений вибачення за скоєне не просив, тому щирого каяття з його сторони відсутнє. Щодо покарання покладається на розсуд суду.

Потерпілий ОСОБА_5 у судових дебатах заперечував щодо скороченого розгляду справи. Заперечував щодо кваліфікації діянь обвинуваченого.

Представник потерпілого ОСОБА_5 – адвокат ОСОБА_10 у судовому засіданні зазначив, що не погоджується щодо наявності такої обставини яка пом`якшує покарання а саме – щире каяття, оскільки такого немає зі сторони обвинуваченого.

Крім визнання вини обвинуваченим, його вина доведена зібраними матеріалами кримінального провадження, які учасники судового провадження не оспорювали та вважали їх дослідження в судовому засіданні недоцільним. Судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, сумніви у добровільності та істинності їх позицій відсутні.

Заслухавши думку учасників судового провадження, роз`яснивши їм зміст ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці обставини в апеляційному порядку, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо цих обставин і визнав фактичні обставини справи доведеними наявними у матеріалах кримінального провадження доказами.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого у вчиненому повністю доведена, а його неправомірні дії слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 125 та ст. 128 КК України, оскільки він незаконно заволодів офіційним документом (паспортом) шляхом його привласнення, ч. 3 ст. 358 КК України,, оскільки він умисно заподіяв легкі тілесні ушкодження ОСОБА_5 та заподіяв необережне середньої тяжкості тілесное ушкодження ОСОБА_6 . Вчинені обвинуваченим кримінальні правопорушення відповідно до ч. 2 ст. 12 КК України, є кримінальними проступками.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.65 КК України суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; та 3)враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Виходячи із вказаної мети й принципів справедливості та індивідуалізації, покарання за своїм видом і розміром повинно бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даних про особу винного. Саме така позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 13 березня 2023 року у справі № 127/10995/19, яку суд застосовує у відповідності до приписів ч. 6ст. 368 КПК України.

При призначенні покарання обвинуваченому суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу винного, а саме те, що він на обліку в лікаря психіатра та нарколога не перебуває, за місцем проживання скарг на нього не поступало, те, що він згідно ст. 89 КК України є раніше не судимий.

До обставин, що пом`якшують покарання, суд відносить щире каяття обвинуваченого та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

До обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому, суд відносить вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває в стані алкогольного сп`яніння.

З врахуванням наведеного, суд вважає, що обвинуваченому слід обрати покарання в межах санкцій статтей КК України, за якими він притягається до кримінальної відповідальності, що буде достатнім і необхідним для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень з урахуванням статтей 70 та 72 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень.

Долю речових доказів слід вирішити в порядку ст.100 КПК України.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 368, 370, 374 КПК України, суд –

у х в а л и в :

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 125, ст. 128 КК України, та призначити йому покарання:

-за ч. 1 ст. 125 КК України – у виді штрафу у розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.;

-за ст. 128 КК України – у виді 200 годин громадських робіт.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом повного складання призначених покарань, призначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді 200 годин громадських робіт та штрафу у розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.

Відповідно до положень ч.3 ст.72 КК України покарання у виді штрафу у розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. - виконувати самостійно.

Речові докази:

-CD-R диск із відеозаписом з боді-камер працівників ВП №2 Дрогобицького РВП під час виклику за фактом виїзду на адресу: АДРЕСА_2 , що мав місце 04.03.2025 року, що зберігається з матеріалами кримінального провадження, залишити при матеріалах кримінального провадження;

-CD-R диск із записаним на нього відеозаписами із нагрудних бодікамер поліцейських СРПП із записом подій, що мали місце 04.03.2025 року, що зберігається з матеріалами кримінального провадження, залишити при матеріалах кримінального провадження;

-CD-R диск із подій, які мали місце 04 .03.2025 року поблизу будинку №3 по вул. В.Івасюка, в м.Трускавці, що зберігається з матеріалами кримінального провадження, залишити при матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, до Львівського апеляційного суду через Трускавецький міський суд Львівської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.

Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя: ОСОБА_1