Рішення від 28 травня 2026 р. у справі №367/5409/25 — Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Єдиний унікальний номер справи 367/5409/25

Номер провадження 2/333/353/26

РІШЕННЯ

іменем України

29 травня 2026 року місто Запоріжжя

Комунарський районний суд міста Запоріжжя

у складі: за участю: головуючого – судді секретаря судового засідання позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) представника позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) - адвоката відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) представника відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) - адвокатаСтоматова Е.Г. Бережної Д.О. Пономарь Я.Р. ОСОБА_1 ОСОБА_2 Дейнека В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, за правилами загального позовного провадження у залі суду в м. Запоріжжя цивільну справу

за первісною позовною заявою ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про поділ спільного майна подружжя, та

за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 ) до ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ) про поділ спільного майна подружжя (грошових зобов`язань за споживчими кредитами), -

ВСТАНОВИВ:

07 липня 2025 року до Комунарського районного суду м. Запоріжжя надійшла позовна заява ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.

В обґрунтування позову позивач зазначила, що 15 травня 2021 року Ірпінським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб.

02 жовтня 2024 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було розірвано Ірпінським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

27 травня 2023р. під час перебування у шлюбі Позивачем та Відповідачем за спільні кошти у власність було набуте майно - транспортний засіб HYUNDAI SONATA 2014 року випуску, VIN: НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , який за законом належить до спільного майна подружжя. Реальна ринкова вартість транспортного засобу становить 399 560 (триста дев`яносто дев`ять тисяч п`ятсот шістдесят) грн.. 00 коп., що підтверджується копією Висновку експерта № 2253 від 28.04.2025 року.

Позивач зазначає, що 02.08.2024 року зазначений транспортний засіб було перереєстровано із укладанням договору купівлі-продажу через електроні сервіси та зовнішні ресурси (ТСЦ № 3245) на нового власника - ОСОБА_5 , а 06.10.2024 року цей же транспортний засіб шляхом перереєстрації із укладанням Договору купівлі-продажу через електроні сервіси та зовнішні ресурси (ТСЦ № 3245) було зареєстровано на ОСОБА_2 , який є Відповідачем за позовом.

Перереєстрація транспортного засобу на нового власника погоджена із Позивачем не була, жодної згоди на відчуження транспортного засобу Позивач не давала. При цьому, дії Відповідача з перереєстрації транспортного засобу на третю особу, а через два місяці повторна реєстрація на себе свідчить про намір приховати майно (транспортний засіб), яке було набуто у власність під час шлюбу та вважається спільним майном подружжя, а отже підлягає поділу.

Зважаючи на те, що питання поділу спільного майна подружжя іншим чином аніж у судовому порядку вирішити неможливо, позивач змушена звернутись до суду з цим позовом. У позовній заяві просить припинити право спільної сумісної власності між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , визнати право приватної власності на цілий транспортний засіб HYUNDAI SONATA 2014 року випуску, VIN: НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 за ОСОБА_2 та стягнути з відповідача компенсацію у розмірі 50 % вартості транспортного засобу у сумі 199 780 грн. 00 коп. та судові витрати у сумі 47 086, 76 коп., які складаються з витрат на професійну правничу допомогу – 40 000, 00 грн., витрат по оплаті судового збору – 1 997, 80 грн. та витрат на проведення оцінки – 5 088, 96 грн.

Відповідач ОСОБА_2 проти позову заперечував надавши суду відзив на позовну заяву, в якому зокрема зазначив, що відповідачем проведена власна експертиза та згідно висновку експерта № 247/25 судової транспортно-товарознавчої експертизи ринкова вартість автомобіля HYUNDAI SONATA, державний номер НОМЕР_3 станом на дату проведення дослідження не визначається. Натомість вартість утилізації автомобіля HYUNDAI SONATA, державний номер НОМЕР_3 станом на дату проведення дослідження становить 100 000,00 грн. Дана сума 100 000,00 грн. і підлягає поділу між колишнім подружжям, тобто позивачці ОСОБА_6 підлягає відшкодуванню сума у розмірі 50 000,00 грн.

02 серпня 2024р. відповідач вже перерахував позивачці на банківський рахунок 10 403,00 грн. половину коштів від продажу автомобіля, а отже за таких обставин відшкодуванню відповідачем позивачу підлягає лише сума у розмірі 39 597,00 грн. та саме в цьому розмірі відповідач визнає позов, а також просить стягнути з позивача судові витрати, які складаються з витрат на проведення оцінки у сумі 11 000,00 грн.

Крім цього, відповідач заявив зустрічну позовну заяву до позивача в якій зазначив, що під час шлюбу ОСОБА_2 було отримано ряд готівкових кредитів (споживчі кредити), кошти яких використовувались в інтересах сім`ї. Були отримані наступні готівкові кредити:

В АТ «Ідея-Банк» (О-Банк) отримано кредитних коштів - 117 247,80 грн., в АТ «Універсал Банк» (МоноБанк) отримано кредитні кошти - 299 385,57 грн., в АТ «Акцент-Банк» (Абанк) отримано кредитні кошти та відсотки на загальну суму - 159 420,66 грн., в АТ «ПУМБ» отримано кредитні кошти - 103 420,00 грн., в АТ «Таскомбанк» отримано кредитні кошти - 71 645,26 грн., в Ізібанк (АТ «Таскомбанк») отримано кредитні кошти - 28 858,59 грн.

Загальна сума заборгованості по кредитам і відсоткам складає 780 994,88 грн., з яких 54 176,17 грн. було сплачено ОСОБА_2 в АТ «Акцент-Банк» (Абанк) вже після розірвання шлюбу, а саме - 11.01.2025.

Оскільки договори кредиту укладався ОСОБА_2 за час перебування у шлюбі, в інтересах сім`ї, вважає, що існують обов`язки не тільки у нього, а і у відповідача за зустрічним позовом пропорційно до часток у спільному майні. Відповідно 1/2 частка ОСОБА_3 в грошових зобов`язаннях від загальної суми 780 994,88 грн. складатиме - 390 497,44 грн.

Оскільки, із загальної суми боргу 780 994,88 грн. (грошового зобов`язання) було сплачено ОСОБА_2 в АТ «Акцент-Банк» (Абанк) 54 176,17 грн. вже після розірвання шлюбу, а саме - 11.01.2025, тому ОСОБА_2 має право на відшкодування із ОСОБА_3 1/2 частини сплачених коштів, а саме - 27 088,09 грн.

У зустрічній позовній заяві просить визнати об`єктом права спільної сумісної власності подружжя грошові зобов`язання на загальну суму 780 994, 88 грн., провести поділ спільного майна подружжя шляхом розподілу між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 в рівних частках, по 1/2 частці, грошові зобов`язання (споживчі кредити) на загальну суму 780 994,88 грн, стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 у порядку зворотної вимоги (регресу) частину боргового зобов`язання в розмірі 27 088,09 грн. та стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати за зустрічним позовом.

Ухвалою Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 15 вересня 2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі. Вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.

01 жовтня 2025 року представник відповідача подала зустрічну позовну заяву.

02 жовтня 2025 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

Ухвалою Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 15 жовтня 2025 року залишено без руху зустрічну позовну заяву.

16 жовтня 2025 року від представника відповідача надійшла заява про усунення недоліків.

20 жовтня 2025 року від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 18 листопада 2025 року прийнято зустрічний позов та об`єднано в одне провадження.

03 грудня 2025 року від представника позивача надійшов відзив на зустрічну позовну заяву.

08 грудня 2025 року від представника відповідача надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 20 січня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні позивач та представник позивача за первісним позовом, підтримали позовні вимоги в повному обсязі та просили їх задовольнити з підстав зазначених у позовній заяві та відповіді на відзив, заперечували, щодо задоволення зустрічних позовних вимог.

У судовому засіданні відповідач та представник відповідача за первісним позовом, заперечували, щодо первісних позовних вимог, та просили задовольнити зустрічні позовні вимоги.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін по справі, проаналізувавши надані суду докази, суд приходить до наступних висновків.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 ст. 16 ЦК України, передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у статті 16 ЦК України. Разом з тим цей перелік не є вичерпним, про що прямо зазначено в цій статті.

За загальним правилом власник самостійно розпоряджається своїм майном. Розпорядження об`єктом спільної власності (часткової чи сумісної) має свої особливості, одночасно майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно) (частина перша статті 355 ЦК України).

За вимогами частин першої, другої статті 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

Спільне сумісне майно подружжя, яке набуте за час шлюбу належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку та/або доходу (стаття 60 СК України). При цьому дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним з подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим з подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Зазначені норми сімейного права визначають не тільки право спільної власності подружжя на майно, а при його відчуженні й розмір їх часток у цьому майні та презумпцію згоди одного з подружжя на укладання від його імені іншим подружжям договорів про відчуження майна (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 916/2813/18).

Разом з тим, з метою захисту прав співвласників майна, у тому числі майна подружжя, норми цивільного та сімейного законодавства (стаття 369 ЦК України, частина третя та четверта статті 60 СК України) містять приписи, згідно з якими для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

Зазначені приписи не тільки забезпечують права одного з подружжя, а й обмежують права іншого з подружжя у відчуженні спільного подружнього майна, оскільки ставлять правомочності одного з подружжя на відчуження майна в залежність від наявності належним чином оформленої згоди іншого з подружжя на таке відчуження. Відсутність такої згоди свідчить про відсутність повноважень в одного з подружжя (відчужувача) на відчуження подружнього майна.

Тобто відсутність згоди одного зі співвласників (колишнього подружжя) на розпорядження нерухомим майном може бути підставою визнання правочину, укладеного іншим співвласником щодо розпорядження спільним майном, недійсним, і такий спосіб захисту порушеного права власності одного з подружжя може бути ефективним у випадку заявлення позивачем позовної вимоги про застосування наслідків недійсності правочину.

У разі якщо сторона договору або інша особа (зацікавлена особа) хоче отримати еквівалент вартості майна, яке було відчужено без її згоди, вона має право подати позов про стягнення компенсації в розмірі частки відчуженого спільного майна, що є ефективним способом захисту без визнання правочину недійсним та застосування реституції. У цьому випадку важливим є встановлення на час вирішення спору ринкової вартості спільного майна, яке було відчужено, а у разі неможливості визначення такої вартості саме цього майна - ринкової вартості майна, подібного за якостями (технічними характеристиками) до відчуженого(постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2022 року у справі № 125/2157/19).

Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (частина перша статті 69 СК України).

У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (частина перша статті 70 СК України).

Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу (частина третя статті 370 ЦК України).

Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою (абзаци перший і другий частини другої статті 364 ЦК України).

Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення (частина друга статті 183 ЦК України).

Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду (частини друга, четверта та п`ята статті 71 СК України).

Вимога позивача про стягнення з відповідача грошової компенсації замість частки позивача у праві спільної сумісної власності на майно подружжя не породжує обов`язку відповідача попередньо внести відповідну суму на депозитний рахунок суду (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 червня 2018 року у справі № 299/2587/15-ц). Підтвердження платоспроможності такого відповідача законодавство України не вимагає (постанова Великої Палати Верховного Суду у постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).

Судом встановлено, що 15 травня 2021 року Ірпінським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб, що підтверджується копією Свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_4 , актовий запис № 198 від 15 травня 2021 року.

02 жовтня 2024 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було розірвано Ірпінським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), що підтверджується копією Свідоцтва про розірвання шлюбу серія НОМЕР_5 , актовий запис № 128 від 02 жовтня 2024 року.

27 травня 2023р. за час перебування у шлюбі Позивачем та Відповідачем за спільні кошти у власність було набуте майно - транспортний засіб HYUNDAI SONATA 2014 року випуску, VIN: НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 .

Зазначений транспортний засіб належить до спільного майна подружжя. Встановлення належності спірного автомобіля до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя є обставиною, яка потребує встановлення для вирішення заявленого спору, виходячи з його підстав та не є самостійною вимогою та способом захисту, який потребує вирішення та вказівки у резолютивній частині судового рішення. Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 22 грудня 2021 року у справі № 726/1388/16.

11 квітня 2025 року представником Позивача, адвокатом Антосиною Романом Сергійовичем на ім`я Начальника Головного сервісного центру МВС України Олександра Малиша направлено адвокатський запит № 31 від 10.04.2025р.

15 квітня 2025 року з Головного сервісного центру МВС України надійшла відповідь № 31/1105А3-9100-2025, згідно якої у Головному сервісному центрі МВС у межах компетенції розглянуто адвокатський запит N? 31 від 10.04.2025 (вх. № 1105А3-2025 від 11.04.2025) щодо надання інформації про відчуження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , транспортного засобу марки HYUNDAI, модель SONATA, VIN НОМЕР_1 у період з 2021 року по день надання відповіді. За результатами розгляду та з урахуванням вимог Законів України «Про захист персональних даних», «Про дорожній рух» та постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 № 260 «Деякі питання надання інформації про зареєстровані транспортні засоби, їх власників та належних користувачів» надаємо наявну запитувану інформацію станом на 14.04.2025, яка міститься в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів:

- 27.05.2023 року зазначений транспортний засіб шляхом перереєстрації із укладанням Договору купівлі-продажу (ТСЦ № 8043) було зареєстровано на ОСОБА_2 ;

- 02.08.2024 року зазначений транспортний засіб було перереєстровано із укладанням договору купівлі-продажу через електроні сервіси та зовнішні ресурси (ТСЦ № 3245) на - ОСОБА_5 ;

- 06.10.2024 року зазначений транспортний засіб шляхом перереєстрації із укладанням Договору купівлі-продажу через електроні сервіси та зовнішні ресурси (ТСЦ № 3245) було зареєстровано на ОСОБА_2 .

Обставини щодо переоформлення транспортного засобу визнаються відповідачем. Так у своїй заяві по суті спору (відзив на позовну заяву) відповідач зазначив, що 02.08.2024 перерахував позивачці на банківський рахунок 10 403,00 грн. кошти від продажу авто, що підтверджується платіжною інструкцію № 704К-СОАК-2461-РХАН від 02.08.2024р., призначення платежу: половина від продажу авто ОСОБА_7 .

Суд наголошує, що сторони правочинів повинні діяти добросовісно й у випадку порушення цього обов`язку вони позбавляються захисту (стаття 13 ЦК України). Зазначене свідчить, що відчуження одним із подружжя спільного подружнього майна за ціною, нижчою за ринкову вартість цього майна, без згоди на таку вартість іншого з подружжя є порушенням права цього подружжя на мирне володіння своїм майном та отримання за нього справедливої ціни, а також є проявом недобросовісності відчужувача, що позбавляє останнього права виплатити компенсацію саме у визначеному договором розмірі(постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2022 року у справі № 125/2157/19).

У випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв`язку з цим - неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи.

Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції іншому з подружжя (співвласнику) у зв`язку з припиненням його права на спільне майно. При цьому вартість майна, що підлягає поділу, у разі недосягнення згоди між подружжям, визначається на час розгляду справи, а не на час продажу майна одним з подружжя проти волі іншого. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15-ц (провадження № 61-9018сво18). Він є сталим при вирішенні вказаного правового питання у спірних правовідносинах.

Таким чином, з метою захисту порушеного права власності одного з подружжя при відчуженні іншим з подружжя спільного майна без отримання відповідної згоди, визначаючи розмір грошової компенсації частини вартості спірного майна, стягненню у вигляді компенсації підлягає дійсна (ринкова) вартість відчуженого майна або ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи.

Судом встановлено, що ринкова вартість транспортного засобу HYUNDAI SONATA 2014 року випуску, VIN: НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , станом на 28.04.2025р. становить 399 560 (триста дев`яносто дев`ять тисяч п`ятсот шістдесят) грн.. 00 коп., що підтверджується Висновком судового експерта Абрамкіна Б.П. № 2253 від 28.04.2025 року.

Отже, стягненню з Відповідача підлягає сума у розмірі 189 377 грн. 00 коп. з урахуванням вже сплачених 10 403,00 грн. від продажу автомобіля, відповідно до платіжної інструкції № 704К-СОАК-2461-РХАН від 02.08.2024р.

В той час як Висновок судового експерта Коваль І.М. № 247/25 від 28.09.2025р. наданий відповідачем ОСОБА_2 ринкову вартість транспортного засобу не визначає, а встановлює лише вартість утилізації автомобіля HYUNDAI SONATA 2014 року випуску, VIN: НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 ., а тому судом не приймається.

Також суд критично ставиться до заперечень Відповідача, що ціна транспортного засобу зазначена у договорі купівлі – продажу, оскільки договірна оцінка для укладення цивільно-правових угод у порівнянні із висновком судового експерта, не є для суду належним доказом підтвердження ринкової вартості спірного майна.

Вирішуючи питання про визнання об`єктом спільної сумісної власності подружжя грошових зобов`язань суд встановлює наступне. Покладаючи на ОСОБА_3 обов`язок по сплаті частини боргу за кредитними договорами, ОСОБА_2 виходив з того, що сторони перебували у шлюбі, а відтак повинні нести відповідальність перед кредитором спільно. Проте перебування у зареєстрованому шлюбі на час виникнення правовідносин щодо позики само по собі не є безумовною підставою для покладення на іншого з подружжя, який не був позичальником за договором, обов`язків визначених кредитним договором щодо повернення суми боргу, оскільки за таких умов підлягає доведеність укладення договору в інтересах сім`ї та використання отриманих у борг грошей в інтересах сім`ї.

Суд повинен дослідити та з`ясувати чи були отримані грошові кошти витрачені в інтересах сім`ї, чи підтверджено це відповідними доказами. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 28.06.23 № 712/13196/21, від 15 червня 2022 року у справі № 569/7165/19 (провадження № 61-3152св22), від 15.12.21 справа № 205/4616/15, від 28 серпня 2019 року № 638/20603/16, від 03 травня 2018 року № 639/7335/15 та постанові Верховного Суду України від 19 червня 2013 року в справі № 6-55цс13.

Доказів на підтвердження того, що кошти отримані за кредитними договорами, використані та витрачені в інтересах сім`ї, не надано, а відтак висновок про те, що внаслідок укладення Відповідачем ОСОБА_2 кредитного договору виникло зобов`язання в інтересах сім`ї не відповідає вимогам закону та не узгоджується з матеріалами справи.

Правовий аналіз частини четвертої статті 65 СК України дає підстави для висновку, що той з подружжя, хто не брав безпосередньо участі в укладенні договору, стає зобов`язаною стороною (боржником), за наявності двох умов: 1) договір укладено другим із подружжя в інтересах сім`ї; 2) майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

Лише за наявності наведених ознак один з подружжя може «претендувати» не тільки на певну частку цивільно-правової відповідальності другого з подружжя, але й отримує право на майно, фінансові кошти на придбання якого фактично ним не залучались (у разі придбання квартири за рахунок коштів, одержаних одним із членів подружжя на підставі кредитного договору з банком, право власності на квартиру виникає в обох членів сім`ї, оскільки інший член подружжя, надаючи згоду на укладення кредитного договору, розумів можливість солідарної відповідальності в разі невиконання зобов`язань за вказаним договором, що підтверджується роз`ясненням Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 № 11).

Сам по собі укладений правочин не підтверджує тих обставин та не свідчить, що кошти, одержані на його виконання, були реально витрачені на придбання майна, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя або в інших інтересах сім`ї.

Так Верховний Суд у постанові від 4.04.2018 у справі №1316/3987/12-ц зазначив, що суди не дослідили, у чиїх інтересах укладені договори позики та які докази свідчать, що саме вказані кошти були витрачені на придбання спірних квартир. Отже, сам борговий документ не доводить того факту, що гроші, які були за ним отримані, витрачено на придбання спільного майна, у результаті чого може виникнути спільний обов`язок щодо їх повернення.

Водночас відповідно до ч. 4 ст. 65 СК України договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

Отже, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то цивільні права та обов`язки за цим договором виникають в обох із подружжя, але тільки за умови якщо такий договір укладено саме в інтересах сім`ї та/або використання отриманих у борг грошей в інтересах сім`ї.

Основним процесуальним обов`язком сторін, відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України, є обов`язок доказування, тобто в даному випадку Позивач за зустрічним позовом зобов`язаний довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

А отже саме позивач за зустрічним позовом при поданні позову повинен довести, що кредитний договір було укладено саме в інтересах сім`ї, кредитні кошти, що були отримані були витрачені саме на потреби сім`ї.

Слід зауважити що відповідно до приписів ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобов`язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки.

Таким чином, недостатньо просто зазначити у позовній заяві, що отриманні у кредит грошові кошти є спільним майном подружжя та підлягають поділу, необхідно це доказати та надати належні докази на підтвердження цих вимог.

Відповідно до п.11 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування» споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Отже цільове призначення кредиту – в тому числі особисті поточні потреби позичальника (не пов`язані з інтересами сім`ї).

Належних та допустимих доказів того, що кредитний договір було укладено в інтересах сім`ї (кредитні кошти витрачені на потреби сім`ї) позивач за зустрічним позовом не надав та в матеріалах справи вони відсутні.

Згода дружини на укладення кредитних договорів – відсутня. З кредитних договорів вбачається, що стороною (позичальником) є ОСОБА_2 , який підтверджує отримання коштів у борг з обов`язком їх повернення, даних щодо ОСОБА_3 , а також її підпис кредитні договори не містять.

За встановлених обставин, не підлягають задоволенню позовні вимоги за зустрічним позовом про визнання об`єктом права спільної сумісної власності подружжя грошових зобов`язань на загальну суму 780 994, 88 грн. та їх поділу.

Керуючись ст.ст.355-372 ЦК України , ст.ст. 60-74 СК України, ст.ст.81, 258-259, 264-268 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про поділ спільного майна подружжя, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_6 ) на користь ОСОБА_3 (РОНКПП: НОМЕР_7 ) компенсацію вартості транспортного засобу HYUNDAI SONATA 2014 року випуску, VIN: НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 . у сумі 189 377 (сто вісімдесят дев`ять тисяч триста сімдесят сім) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_6 ) на користь ОСОБА_3 (РОНКПП: НОМЕР_7 ) судові витрати, у сумі 27 086 (двадцять сім тисяч вісімдесят шість) грн. 76 коп., що складаються з: 20 000 (двадцять тисяч) грн.. 00 коп. – витрати на професійну правничу допомогу, 1 997 (одна тисяча дев`ятсот дев`яносто сім) грн. 80 коп. – витрати по сплаті судового збору, 5 088 (п`ять тисяч вісімдесят вісім) грн. 96 коп. – витрати на проведення оцінки транспортного засобу.

В іншій частині позову - відмовити.

У задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ) про поділ спільного майна подружжя (грошових зобов`язань за споживчими кредитами) - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Веб-адреса цього документу у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua/ з посиланням на номер справи.

Повний текст судового рішення складено 29 травня 2026 року.

Суддя Комунарського районного суду

міста Запоріжжя Е.Г. Стоматов