Постанова від 25 травня 2026 р. у справі №585/1144/26 — Сумський апеляційний суд

Справа №585/1144/26

Номер провадження 22-ц/816/2136/26

Категорія - 70

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2026 року м. Суми

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Сидоренко А.П. (суддя-доповідач), суддів: Собини О.І., Нестеренка М.В.,

з участю секретаря судового засідання - Овчаренко М.В.,

у присутності – відповідачки ОСОБА_1 , її представника Якименко О.І., представника позивача Косей К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сумського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Якименко Ольги Ігорівни на рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 09 квітня 2026 року в цивільній справі № 585/1144/26 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів, -

в с т а н о в и в:

21 березня 2026 року ОСОБА_2 в особі представника – адвоката Косєй К.В. звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про зміну розміру аліментів, який обґрунтовував тим, що судовим наказом Зарічного районного суду м. Суми від 19 березня 2024 року у справі №591/2347/24 з позивача на користь відповідачки стягуються аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) позивача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів, щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з 06 березня 2024 року.

На підставі цього судового наказу Зарічним відділом державної виконавчої служби у м. Суми 23 квітня 2024 року відкрито виконавче провадження № 74828872.

Шлюб між сторонами розірвано рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 18 квітня 2024 року у справі № 591/2350/24, яке набрало законної сили 21 травня 2024 року.

З моменту постановлення судового наказу матеріальне становище та стан здоров`я позивача істотно змінилися, оскільки з 12 лютого 2026 року він не має постійного місця роботи та регулярного доходу. Крім того, у 2025–2026 роках стан здоров`я позивача суттєво погіршився, він переніс ішемічний інсульт, страждає на гіпертонічну хворобу III стадії та дисциркуляторну енцефалопатію II ступеня. Вказані захворювання є хронічними, позивач потребує постійного лікування, що значно знижує його працездатність.

Також позивач зазначає, що він здійснює постійний догляд за своєю хворою матір`ю, що створює додаткове фінансове навантаження та істотно обмежує можливість працевлаштування і отримання доходу від трудової діяльності.

Посилаючись на зазначене, просив зменшити розмір аліментів, що стягуються з нього на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначених судовим наказом Зарічного районного суду м. Суми від 19 березня 2024 року (справа № 591/2347/24) у розмірі 1/4 частини заробітку, – до 1/6 частини заробітку, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, з дня набрання рішенням законної сили.

Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 09 квітня 2026 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зміну розміру аліментів задоволено. Зменшено розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначених судовим наказом Зарічного районного суду м. Суми від 19 березня 2024 року (справа № 591/2347/24) у розмірі 1/4 частини заробітку, – до 1/6 частини заробітку, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, з дня набрання рішенням законної сили. Судовий наказ № 591/2347/24 відкликано, після набрання рішенням про зменшення розміру аліментів законної сили.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду, представник відповідачки звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору, а також неповне дослідження наданих сторонами доказів, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування скарги зазначає, що звільнення позивача 12 лютого 2026 року відбулося за угодою сторін, а тому не свідчить про об`єктивну неможливість працювати та отримувати дохід. Також вказує, що позивач має досвід працевлаштування, однак не надав доказів активного пошуку роботи чи відмов роботодавців, у зв`язку з чим твердження про відсутність доходу є тимчасовим та належно не підтвердженим.

Представник відповідачки зазначає, що надані позивачем медичні документи підтверджують факт лікування, однак не свідчать про встановлення інвалідності чи повну втрату працездатності. Зокрема, відповідно до виписки № 849 позивача написано - до праці з 28 січня 2026 року, а тому, на думку відповідачки, надані докази не підтверджують неможливість працювати та отримувати дохід.

Також вказує на те, що здійснення позивачем догляду за матір`ю не звільняє його від обов`язку утримувати малолітню дитину. Наданий акт не підтверджує повної неможливості позивача працювати, зокрема частково чи дистанційно, а також не містить доказів того, що мати позивача повністю позбавлена можливості самостійного пересування. Щодо догляду за матір`ю позивача, встановлено, що вона здатна самостійно пересуватись і здійснювати базовий догляд за собою, що не виключає можливості працевлаштування позивача.

Син сторін, ІНФОРМАЦІЯ_1 , є малолітньою дитиною та потребує належного матеріального забезпечення. Зменшення аліментів з 1/4 до 1/6 доходу призведе до погіршення його утримання. Позивач не обґрунтував достатність такого розміру та не надав розрахунку потреб дитини. Також вказує на те, що за позивачем наявна заборгованість зі сплати аліментів у сумі 14110,67 грн за період з 06 березня 2024 року по 19 березня 2026 року, що свідчить про неналежне виконання обов`язку з утримання дитини.

За інформацією відповідачки, фінансові труднощі позивача пов`язані з ігровою залежністю, що додатково впливає на його матеріальний стан, однак не може бути підставою для зменшення обсягу обов`язків щодо утримання дитини.

З приводу матеріального стану відповідачки зазначає, що на момент укладення шлюбу з позивачем вона вже утримувала двох неповнолітніх дітей від попереднього шлюбу, а на час розгляду справи виховує та забезпечує трьох неповнолітніх дітей. Це свідчить про значне фінансове навантаження на неї. Крім того, між сторонами наявні конфліктні відносини, зокрема прояви агресії з боку позивача та випадки психологічного насильства. Також під час спільного проживання мали місце обставини, пов`язані з кредитними зобов`язаннями та проявами ігрової залежності позивача, що підтверджує складність сімейних відносин.

Позивач не довів наявності достатніх та виключних підстав для зменшення розміру аліментів. Подані ним документи підтверджують факт лікування та звільнення, однак не свідчать про повну втрату працездатності чи неможливість працевлаштування, а також не обґрунтовують доцільність зменшення аліментів з урахуванням інтересів дитини.

03 травня 2026 року від представника ОСОБА_2 - адвоката Косєй К.В. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим. Суд встановив три підстави для зменшення аліментів: втрату роботи та доходу, суттєве погіршення стану здоров`я та необхідність догляду за непрацездатним членом сім`ї, кожна з яких є самостійною підставою для такого зменшення. Звільнення позивача відбулося у зв`язку з об`єктивними обставинами, пов`язаними зі станом здоров`я та доглядом за матір`ю, а не з добровільною відмовою від доходу. Відповідачка не надала доказів умисного ухилення від працевлаштування або реальної можливості позивача працювати.

Зазначає, що факт відсутності офіційного доходу підтверджено Витягом з Державного реєстру фізичних осіб — платників податків від 19 березня 2026 року № 1819-26¬05920. З лютого 2026 року позивач не отримує жодного доходу від трудової діяльності.

Закон не вимагає встановлення інвалідності для зміни розміру аліментів, оскільки стаття 192 СК України передбачає можливість такого перегляду у разі погіршення стану здоров`я. Посилання відповідачки на виписку з відміткою «до праці з 28 січня 2026 року» є лише фіксацією завершення стаціонарного лікування і не свідчить про повне одужання чи відновлення працездатності, оскільки захворювання позивача мають хронічний характер.

Крім того, вказує на те, що акт про встановлення факту здійснення постійного догляду від 06 серпня 2025 року, складений уповноваженою комісією (протокол від 04 серпня 2025 року № 22, секретар комісії Тетяна Кіщенко), а також висновок ЛКК від 28 липня 2025 року № 149 підтверджують потребу матері позивача в сторонньому догляді та істотне обмеження її самообслуговування. Ці документи є офіційними та належним чином оформленими, а їх спростування у матеріалах справи відсутнє.

Твердження відповідачки про те, що мати позивача «самостійно пересувається», є неповним і не відображає фактичного стану її здоров`я. Вона дійсно не є прикутою до ліжка, однак пересувається лише з використанням милиць у межах житла та не може повною мірою забезпечувати власні побутові потреби. У зв`язку з цим саме позивач здійснює необхідний догляд, зокрема допомагає у приготуванні їжі, особистій гігієні, прийомі ліків та інших повсякденних потребах.

Людина, яка перенесла ішемічний інсульт, має гіпертонічну хворобу III стадії та одночасно здійснює постійний догляд за матір`ю, яка потребує сторонньої допомоги, перебуває в істотно обмежених умовах для здійснення повноцінної трудової діяльності. Саме ці обставини були враховані судом першої інстанції при ухваленні рішення про зменшення розміру аліментів.

Питання зменшення аліментів є самостійним предметом спору і не залежить від факту наявності заборгованості. У даному випадку заборгованість є наслідком істотного погіршення матеріального стану позивача, що й стало підставою для звернення до суду.

Просить суд апеляційної інстанції залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.

В судовому засіданні відповідачка та її представник підтримали доводи апеляційної скарги, представник позивача заперечувала проти її задоволення.

Позивач в судове засідання не з`явився, про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Під час судового розгляду судом першої інстанції встановлено, що сторони у цій справі з 30 березня 2022 року перебували у шлюбі та мають малолітнього сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с. 8 зворот).

Судовим наказом Зарічного районного суду м. Суми від 19 березня 2024 року у справі № 591/2347/24, провадження № 2-н/591/1054/24 з позивача на користь відповідачки стягуються аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) позивача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів, щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з 06 березня 2024 року (а.с. 9).

На підставі вказаного судового наказу Зарічним відділом державної виконавчої служби у м. Суми 23 квітня 2024 року відкрито виконавче провадження № 74828872 (а.с. 10).

Шлюб між сторонами розірвано, що підтверджується копією рішення Зарічного районного суду м. Суми від 18 квітня 2024 року у справі № 591/2350/24, яке набрало законної сили 21 травня 2024 року (а.с.11).

25 серпня 2025 позивача госпіталізовано у Хірургічне відділення № 4 КНП «Клінічна лікарня № 5» м. Суми (виписка з медичної карти № 13069). Основний діагноз: Остеохондроз хребта з ураженням шийного та попереково-крижового відділів. Ретролістез С3. Артроз унковертебральних суглобів. Спондилоартроз. Незначне обмеження стато-динамічної функції хребта. ПФХ I (один) ступінь. Позивач скаржився на болі у поперековому відділі хребта, обмеження рухів, порушення ходи та зниження працездатності. На час госпіталізації зазначено «місце роботи: не працює» (а.с.13 зворот).

12 лютого 2026 року ОСОБА_2 звільнено з ТОВ «Нова Пошта» за угодою сторін згідно з п. 1 ст. 36 КЗпП України, що підтверджується копією витягу з наказу ТОВ «Нова Пошта» від 12 лютого 2026 року № 31-К «Про припинення трудового договору» (а.с.12).

20 січня 2026 року позивача госпіталізовано у кардіологічне відділення КНП «Клінічна лікарня № 5» м. Суми (Виписка № 849). Основний діагноз: Гіпертонічна хвороба III стадії, ступінь 1, KBP 3. Стан після ішемічного мозкового інфаркту (ІМ) в басейні лівої середньої мозкової артерії (CМА) (за даними МРТ ГМ № 151 від 14.01.2026). Поодинока шлуночкова екстрасистолія. СН стадія С зі збереженою систолічною функцією лівого шлуночка (ФВ 70%). ФК І по NYHA. ХСН І. Виписаний з лікарні 27.01.2026 р. з листком непрацездатності, до праці з 28 січня 2026 року (а.с.12 зворот-13).

14 січня 2026 року позивачу проведено МРТ головного мозку (дослідження № 151, КНП «Клінічна лікарня Святого Пантелеймона» СМР). Висновок: МР-ознаки наслідків ІМ СМА зліва, дисциркуляторної енцефалопатії (мікроангіопатії 1 ст. за Fazekas) (а.с.14).

До матеріалів справи долучений консультативний висновок невролога (18.01.2026, Медичний центр «Мед Союз», лікар ОСОБА_4 , медична картка № 98308). Основний діагноз: I67.4 Гіпертонічна енцефалопатія. Стан після гіпертонічного кризу ускладненого синкопальним станом (від 09.01.2026). ДЕ 2 ст. Наслідки перенесеного ІГМ в басейні лівої СМА (згідно МРТ головного мозку від 14.01.2026). Нестенозуючий атеросклероз БЦА (а.с.14 зворот).

Відповідно до копії акту про встановлення факту здійснення особою постійного догляду від 06 серпня 2025 року, за формою, визначеною Додатком 8 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів від 16 травня 2024 року № 560, установлено факт здійснення постійного догляду ОСОБА_2 за своєю матір`ю ОСОБА_5 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно цього акту документом, що підтверджує потребу особи в постійному догляді є виcновок про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі № 2203 з протоколулікарсько-конструктивної комісії від 28 липня 2025 року № 149, дійсний безтерміново.

У акті зазначено, що результатами перевірки рішення про надання соціальних послуг з догляду вдома та про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд за ОСОБА_5 відсутні (а.с.15).

Згідно розрахунку Зарічного відділу державної виконавчої служби у місті Суми від 19 березня 2026 року № 51863 по ВП 74828872 щодо виконавчого листа № 591/2347/24 від 25 березня 2024 року, позивач має заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 14110,67 грн. (а.с.16).

Суд першої інстанції, оцінивши докази у сукупності, враховуючи зміну матеріального стану та стану здоров`я позивача, а також відсутність заперечень з боку відповідачки, яка не скористалася правом на подання відзиву, враховуючи прожитковий мінімум для дитини відповідного віку, а також зміну матеріального стану та стану здоров`я позивача, дійшов висновку що слід зменшити розмір аліментів, що утримуються з позивача на користь відповідачки на утримання їхнього малолітнього сина з частини заробітку до 1/6 частини заробітку (доходу).

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте, зазначеним вимогам закону рішення місцевого суду не відповідає.

Згідно з вимогами статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з частиною третьою статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до частини першої, другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного морального і соціального розвитку дитини.

Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду.

У статті 192 СК України наведено перелік обставин, за яких суд може винести рішення, зокрема, про збільшення (зменшення) розміру аліментів. Такими обставинами є: зміна матеріального стану, зміна сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я як особи, з якої стягуються аліменти, так і особи, на користь кого вони стягуються, та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Тому, виходячи з вимог чинного законодавства, вказані обставини повинні бути суттєвими і відігравати значну роль у житті заявника, платника аліментів та доведеними при розгляді спору про зменшення або збільшення розміру аліментів, встановлених рішенням суду.

Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

Верховний Суд України в постанові від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 дійшов висновку, що з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки). При розгляді позовів, заявлених з зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки статті 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (статті 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», статті 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», статті 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з`ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі. Особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я одержувача аліментів. При цьому, суд, з урахування встановлених обставин і сукупності належних та допустимих доказів, при наявності підстав щодо неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі, може вирішити питання щодо зменшення розміру аліментів. За правилами статті 191 СК України, лише для стягнення аліментів встановлено час, з якого вони присуджуються, а зменшення розміру аліментів відбувається за загальними правилами, а саме з моменту набрання рішенням суду законної сили.

Згідно зі статтею 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних утриманців та інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.

Таким чином, при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з`ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі.

Звертаючись до суду із вказаним позовом про зменшення розміру аліментів позивач посилався на те, що у нього змінився стан здоров`я, він переніс ішемічний інсульт у басейні лівої середньої мозкової артерії, страждає на гіпертонічну хворобу III стадії та дисциркуляторнуенцефалопатію II ступеня. Зазначені захворювання є тяжкими, хронічними та такими, що суттєво знижують працездатність позивача, потребують постійного медичного нагляду, систематичного лікування та регулярного прийому лікарських засобів.

Крім того, відповідно до акту про встановлення факту здійснення особою постійного догляду від 06 серпня 2025 року, складеного Комісією згідно з протоколом від 07 серпня 2025 року № 22, Позивач здійснює постійний догляд за своєю матір`ю, ОСОБА_5 (перша ступінь споріднення - мати), яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Комісією встановлено факт здійснення позивачем постійного догляду за ОСОБА_5 , яка внаслідок порушення функцій організму не здатна самостійно пересуватися та самообслуговуватися. Зазначене підтверджується висновком лікарсько-консультативної комісії від 28 липня 2025 року № 149.

Здійснення постійного догляду за непрацездатним членом сім`ї створює для позивача додаткове фінансове навантаження та суттєво обмежує його можливості щодо працевлаштування та отримання доходу, оскільки потребує постійної присутності та догляду за хворою матір`ю.

Вказані обставини за твердженням позивача свідчать про істотне погіршення стану його здоров`я, значне обмеження його працездатності та зниження матеріальної спроможності, що суттєво впливає на фінансовий стан позивача та його можливість у повному обсязі виконувати обов`язок зі сплати аліментів на утримання сина у раніше визначеному розмірі.

Проте, суд апеляційної інстанції не вважає зазначені позивачем обставини та надані ним докази достатніми підставами для задоволення його позову.

З наданих позивачем медичних документів встановлено, що він має незадовільний стан здоров`я, з приводу чого проходив лікування у серпні 2025 року та в січні 2026 року, проте він є працездатним, оскільки відомості, які б вказували на неможливість або обмеження у працевлаштуванні, відсутні.

Позивач зазначає про те, що здійснення догляду за непрацездатною матір`ю є додатковим фінансовим навантаженням та суттєво обмежує його можливість отримувати доходи від трудової діяльності, оскільки позбавляє можливості працевлаштуватися через потребу здійснювати постійний догляд за хворою матір`ю. В той же час з матеріалів справи вбачається, що факт постійного догляду позивачем за матір`ю зафіксований 06 серпня 2025 року, тобто ця обставина дозволяла позивачу здійснювати трудову діяльність, принаймні до його звільнення з роботи, що відбулось у лютому 2026 року за угодою сторін.

Надаючи оцінку акту про встановлення факту здійснення особою постійного догляду від 06 серпня 2025 року, колегія суддів зауважує, що хоч цей документ і констатує факт постійного догляду позивача за своєю матір`ю, проте не означає його неможливість працювати та отримувати дохід.

Крім того, позивачем не надано будь-яких доказів про понесені ним витрати на утримання та лікування матері, а також яким чином погіршення стану його здоров`я негативно відобразилось на його майновому стані.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивачем не надано переконливих та достатніх доказів на підтвердження того, що наведені ним зміни у стані здоров`я, сімейні обставини впливають на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі.

Дослідивши інформацію, наведену у відповіді №2780506 від 25 травня 2026 року з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів, та/або про суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи позивача за період з 1 кварталу 2024 року по 1 квартал 2026 року, його твердження про відсутність доходів після його звільнення з роботи не відповідають дійсності, оскільки наявні інформація про отримання коштів у вигляді виграшів та премій, а також додаткового блага.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст.376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд першої інстанції при розгляді справи не встановив фактичних обставин справи, від яких залежить правильне вирішення спору і дійшов помилкового висновку про задоволення позову, тому апеляційну скаргу необхідно задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позову.

Частиною 13 ст. 141 ЦПК України визначено, що суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

При зверненні з апеляційною скаргою відповідачкою сплачений судовий збір в розмірі 3993,60 грн. Оскільки апеляційну скаргу задоволено, то відповідачка має право на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст.389 ЦПК України, оскільки ціна позову не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, судове рішення у цій справі не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст. ст. 368, 369, 376, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Якименко Ольги Ігорівни задовольнити.

Рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 09 квітня 2026 року скасувати та ухвалити нове рішення.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3993 грн 60 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено 29 травня 2026 року.

Головуючий - А.П. Сидоренко

Судді: О.І. Собина

М.В. Нестеренко