Постанова від 27 травня 2026 р. у справі №577/496/26 — Сумський апеляційний суд

Справа №577/496/26

Номер провадження 22-ц/816/2134/26

Категорія - 39

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2026 року м. Суми

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Сидоренко А.П. (суддя-доповідач), суддів: Собини О.І., Нестеренка М.В.,

розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Юсан Інни Олександрівни на рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 30 березня 2026 року, ухваленого в м. Конотоп в складі судді Потій Н.В., у цивільній справі № 577/496/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, повний текст рішення складений 14 квітня 2026 року,

в с т а н о в и в :

12 січня 2026 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (далі - ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , який обґрунтовує тим, що 27 березня 2020 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та відповідачкою в електронній формі укладено договір про надання коштів №2201429, відповідно до якого відповідачці було надано кредит у сумі 6000 грн, який вона зобов`язалася повернути, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки передбачені договором.

Кошти кредиту надані товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на платіжну картку № НОМЕР_1 , реквізити якої відповідачка надала товариству.

26 лютого 2021 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «Кредит Капітал» було укладено договір відступлення прав вимоги №ККАУ-26022021, за яким позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги до осіб, які були боржниками ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», зокрема і за кредитним договором №2201429 від 27 березня 2020 року.

Станом на 12 січня 2026 року заборгованість відповідачки становила 19680 грн, з яких: 6000 грн - заборгованість за тілом кредиту; 13680 грн - заборгованість за процентами, при цьому відповідачці було надіслано досудову вимогу про погашення кредитної заборгованості, однак заборгованість у добровільному порядку не погашена.

Посилаючись на викладені обставини, товариство просило суд стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором №2201429 від 27 березня 2020 року у загальному розмірі 19680 грн 00 коп., а також судові витрати.

Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 30 березня 2026 року позовні вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №2201429 від 27 березня 2020 року в розмірі 19680 грн., 2662,40 грн. судового збору, та 4000 грн. витрат на правничу допомогу, а всього 26342,40 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, представник відповідачки подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про часткове задоволення позову, стягнувши з відповідачки на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 9420 грн 00 коп.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та відповідачкою 27 березня 2020 року укладено договір про надання споживчого кредиту № 2201429, за умовами якого позичальнику надано кредит у сумі 6000 грн строком на 30 днів зі сплатою процентів за ставкою 1,90% на день, при цьому строк кредитування відповідно до пункту 1.4 договору закінчився 26 квітня 2020 року.

Відповідно до позиції позивача з відповідачки необхідно стягнути проценти за договором протягом 120 календарних днів з першого дня кредитування на тіло кредиту, у розмірі 13680,00 грн. Разом з тим, пунктом 4.3 Договору передбачено порядок продовження строку користування кредитом (на 30 днів), зокрема, необхідності акцептування пропозиції (оферти) споживача про продовження строку користування кредитом шляхом направлення споживачу текстового повідомлення про погодження нового строку користування кредитом. При цьому жодних повідомлень про погодження нового строку кредиту відповідачці не надходило, а тому у вказаному випадку не відбулася пролонгація договору.

Відповідач не погоджував продовження строку користування кредитом, не укладав додаткової угоди з цією метою, а тому строк кредитування становить 30 днів, як це передбачено п. 1.4 договору.

За таких обставин нарахування процентів за період понад 30 днів користування кредитом є безпідставним, а вимоги про стягнення 10260 грн процентів після закінчення строку кредитування не підлягають задоволенню, оскільки після спливу строку дії договору відсутні підстави для нарахування договірних процентів, а відповідальність боржника у разі прострочення регулюється статтею 625 ЦК України.

Таким чином, станом на 26 квітня 2020 року відповідачка мала сплатити 6000 грн основного боргу та 3420 грн процентів за користування кредитом коштами (6000 (сума кредиту) * 1,9% відсоток від суми кредиту *30днів = 3420 грн).

Представник позивача правом подати відзив на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не скористався.

Відповідно до ч. 1 ст. 368, ч. 1 ст. 369 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи те, що апеляційна скарга подана на рішення суду з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду в частині стягнення заборгованості - зміні з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 27 березня 2020 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 2201429 (далі - Договір), відповідно до пункту 1.3 якого сторони визначили суму кредиту - 6000,00 грн (а.с. 7-9).

За умовами п. 1.4 Договору строк кредиту 30 днів. Дата повернення кредиту вказується в Графіку платежів, що є Додатком № 1 до цього Договору. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених в Розділі 4 цього Договору.

Згідно з пунктом 1.5.1 Договору знижена процентна ставка у розмірі 1,90% на день від суми кредиту застосовується у межах строку надання кредиту, визначеного пунктом 1.4 Договору, за умови повного погашення споживачем кредитної заборгованості у цей строк або протягом трьох календарних днів після дати його закінчення.

Відповідно п.1.5.2 Договору стандартна процентна ставка - 1,90% в день від суми кредиту застосовується:

у межах строку надання кредиту, зазначеного в п. 1.4 цього договору, якщо споживач не виконав умови зазначені в пп.1.5.1 договору для застосування зниженої процентної ставки; та

у межах нового строку, якщо відбулося продовження строку користування кредитом відповідно до п.4.1-4.6 цього договору; та

у межах періоду прострочення, але не більше 90-та календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, що застосовується відповідно до абз.2 ч.1 ст.1048 ЦК України.

Розділом 3 Договору визначено порядок обчислення (нарахування) процентів, порядок зміни процентів та сторони погодили такі умови:

Нарахування процентів здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, але не більше 90-та календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт» (п. 3.1).

До періоду розрахунку процентів включається день надання та день фактичного повернення кредиту, але не включається дата повернення кредиту, вказана в Графіку платежів, крім випадку, якщо в межах строку надання кредиту, визначеного у пункті 1.4 Договору, відбулася пролонгація строку кредиту відповідно до Розділу 4 Договору, де проценти нараховуються і за дату повернення кредиту, вказану в Графіку платежів. У випадку якщо день надання та день повернення кредиту співпадають, нарахування процентів здійснюється за один день (п. 3.2.).

Розмір процентної ставки, встановлений пунктом 1.5 Договору, залежить від умов її застосування та є незмінним протягом усього строку дії Договору та не може бути збільшений Товариством в односторонньому порядку, при цьому споживач погодився, що застосування стандартної процентної ставки відповідно до підпункту 1.5.2 Договору є заздалегідь обумовленим сторонами, не є односторонньою зміною умов договору та не потребує підписання будь-яких додаткових документів, крім самого договору (п. 3.3.).

Також у розділі 4 Договору сторони погодили умовами пролонгації строку кредиту, а саме:

Строк кредиту може бути продовжено на кількість днів, зазначену в п. 1.4 Договору, якщо між сторонами буде досягнута домовленість про таке продовження у порядку, визначеному пп. 4.2.-4.5 Договору (п. 4.1.).

Споживач, у випадку якщо заборгованість за кредитом складає не менше 400 грн. (включно) може ініціювати продовження строку користування кредитом, відповідно до пп. 4.3 Договору (п. 4.2.).

Пропозиція (оферта) Споживача щодо продовження строку користування кредитом вчиняється шляхом здійснення платежу на користь товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів, відповідь на яку Товариство може надати протягом 24 години з моменту вчинення вказаної дії споживачем (п. 4.3.).

Товариство має право, але не обов`язок протягом строку для відповіді, акцептувати пропозицію (оферту) споживача про продовження строку користування кредитом шляхом направлення Споживачу текстового повідомлення про погодження нового строку кредиту (з зазначенням нової дати повернення) на номер мобільного телефону та/або адресу електронної пошти, повідомлені споживачем товариству в особистому кабінеті/ зазначені в Договорі (п. 4.4.).

У випадку акцептування Товариством пропозиції (оферти) Споживача про продовження строку кредиту новий строк кредиту розраховується з наступного дня, що слідує за днем вчинення Споживачем дій, зазначених в п. 4.3 Договору, та нова дата повернення кредиту відображається в Особистому кабінеті. Протягом нового строку користування кредитом проценти нараховуються за стандартною процентною ставкою (п. 4.5.).

Вказаний порядок внесення змін до Договору щодо продовження строку кредиту Сторони вважають таким, що вчинений в письмовій формі, оскільки воля Сторін в даному випадку виражена за допомогою технічного засобу зв`язку, що відповідає вимогам, встановленим статею 207 Цивільного кодексу України до письмової форми правочину (п. 4.6.).

Згідно п. 2.1. Договору кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої платіжної картки, реквізити якої надані споживачем Товариству з метою отримання кредиту.

Довідкою про ідентифікацію підтверджено, що Договір про споживчий кредит №2201429 від 27 березня 2020 рок, зі сторони ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» підписано аналогом власноручного підпису уповноваженої особи Товариства та відтиску печатки Товариства, що відтворена засобами копіювання за зразком, попередньо узгодженим сторонами в укладеному між сторонами Договорі про використання аналогу власноручного підпису для вчинення правочинів та накладено на Договір кваліфіковану електронну печатку Товариства з кваліфікованою електронною позначкою часу.

Договір зі сторони Клієнта підписано електронним підписом, створеним шляхом використання Клієнтом одноразового ідентифікатора С466599, який сформовано автоматично на Веб-сайті Товариства та направлено Клієнту 27 березня 2020 року на її номер мобільного телефону НОМЕР_2 , який повідомлений Клієнтом в ІКС Товариства та вказаний в Договорі (а.с.12).

Додатком до Договору є графік платежів до договору про споживчий кредит №2201429 від 27 березня 2020 року, в якому зазначено: термін повернення кредиту - 26 квітня 2020 року, сума кредиту - 6000 грн., нараховані проценти - 3420 грн., разом до оплати - 9420 грн (а.с.9 - зворот), а також паспорт споживчого користування (а.с. 10-11).

Листом ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» від 16 грудня 2024 року підтверджується переказ коштів 27 березня 2020 року в сумі 6000 грн, виданих в рамках кредитного договору шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок Клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_1 , номер якої вказано у Кредитному договорі (а.с. 11-зворот).

В свою чергу ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» надає послуги з переказу коштів на підставі угоди між Товариством та ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» про переказ коштів № ВП-200417-1 від 20 квітня 2017 року (а.с.11-зворот).

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором, станом на 25 лютого 2021 року, нараховано заборгованості у сумі 19680 грн, з яких: 6000 грн - заборгованість за тілом кредиту; 13680 грн - заборгованість за процентами (а.с.13 - 15).

26 лютого 2021 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги №ККАУ-26022021, відповідно до умов якого ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» передає відступає ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за плату право грошової вимоги до боржників ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», а позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб, які є боржниками ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» (а.с.16-17).

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №ККАУ-26022021 від 26 лютого 2021 року, позивач набув право грошової вимоги до відповідачки в розмірі 19680 грн (а.с.18).

З копії акту приймання-передачі Реєстру боржників від 26 лютого 2021 року до договору відступлення прав вимоги №ККАУ-26022021 від 26 лютого 2021 року вбачається, що ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» передало, а позивач прийняв Реєстр Боржників та набув право грошової вимоги. Кількість боржників - 4230. Загальна сума заборгованості 62831548,12 грн (а.с.19).

Згідно платіжної інструкції № 25759 від 26 лютого 2021 року, позивачем сплачено на рахунок ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» плату за відступлення прав вимоги за Договором про відступлення прав вимоги від 26 лютого 2021 року у розмірі 1633761,43 грн (а.с. 18 - зворот).

12 січня 2026 року на адресу відповідачки надіслано досудову вимогу щодо сплати боргу в сумі 19680 грн (а.с. 19 -зворот).

Згідно з довідкою АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 21 лютого 2026 року, на ім`я ОСОБА_3 у банку емітовано платіжну картку № НОМЕР_3 (IBAN: НОМЕР_4 ), за якою 27 березня 2020 року було здійснено зарахування грошових коштів у сумі 6000,00 грн (а.с.32).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка частково визнала позовні вимоги, погодившись із заборгованістю за тілом кредиту у розмірі 6000 грн та процентами за 30 днів у сумі 3420 грн.

Заперечення відповідачки щодо стягнення прострочених процентів суд визнав необґрунтованими, оскільки пунктом 1.4 договору про споживчий кредит визначено, що строк кредитування становить 30 днів, а датою повернення кредиту є 26 квітня 2020 року. Водночас умовами договору сторони погодили нарахування процентів у розмірі 1,90 % від суми кредиту як у межах строку дії договору (п. 1.5.1 - 1.5.2), так і у разі подальшого користування кредитом. Зокрема, п. 3.1, 3.3 договору передбачено нарахування процентів на залишок фактичної заборгованості, але не більше 90 календарних днів з моменту прострочення, що узгоджується з положеннями ст. 625 ЦК України.

Відтак суд першої інстанції визнав правомірними нарахування прострочених відсотків у період 90 днів поспіль з моменту виникнення прострочення після 26 квітня 2020 року, а саме в розмірі 10260 грн, що узгоджується з вимогами ст. 625 ЦК України.

Колегія суддів не може погодитися з такими висновками, оскільки вони суперечать умовам кредитного договору та фактичним обставинам справи.

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно з ч. 1-2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

У постанові Верховного Суду від 23 березня 2023 року у справі №910/3105/21 наведений висновок, що використання електронного підпису, який відповідає вимогам до кваліфікованого електронного підпису, дозволяє забезпечити електронну ідентифікацію підписувача і гарантує цілісність підписаних даних, а також має презумпцію відповідності особистому підпису (ст. 14, 18, 23 Закону України «Про електронні довірчі послуги»).

Висновок про правомірність використання при укладенні електронного договору електронного підпису у виді одноразового ідентифікатора зроблено також і в постанові Верховного Суду від 07 квітня 2021 року у справі №623/2936/19.

У ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 526, ч. 1 ст. 527 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (ч. 4 ст. 631 ЦК України).

У цій справі відповідачка не оспорювала факту укладення кредитного договору та отримання грошових коштів у сумі 6000,00 грн, у зв`язку з чим колегія суддів доходить висновку, що подані позивачем докази в їх сукупності є достатніми та переконливими для встановлення наявності між сторонами зобов`язальних правовідносин за кредитним договором від 27 березня 2020 року №1091308.

Щодо доводів апеляційної скарги стосовно нарахування відсотків у межах строку дії кредитного договору, колегія суддів дійшла наступного висновку.

За змістом частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до усталеної судової практики після спливу строку кредитування внаслідок закінчення цього строку, визначеного у відповідному кредитному договорі, або внаслідок реалізації кредитодавцем свого права на дострокове стягнення всієї суми заборгованості за кредитом в порядку ч.2 ст.1050 ЦК України (шляхом направлення позичальнику відповідної вимоги або шляхом подання відповідного позову до суду) припиняється право кредитодавця нараховувати передбачені кредитним договором проценти за користування кредитом, а також неустойку.

У таких правовідносинах права та інтереси кредитодавця забезпечуються ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання, та підлягає застосуванню до всього періоду прострочення виконання грошового зобов`язання від дати спливу строку кредитування. Зазначена вище правова позиція суду підтверджується правовими висновками Великої Палати Верховного Суду у постановах від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц, від 04 червня 2019 року у справі №916/190/18, від 08 листопада 2019 року у справі №127/15672/16-ц, від 23 червня 2020 року у справі №536/1841/15-ц, від 26 січня 2021 року у справі №522/1528/15-ц.

Зі змісту Договору та додатків до нього вбачається, що сторонами погоджено строк кредитування терміном 30 днів, тобто до 26 квітня 2020 року, зі спливом якого відповідачка зобов`язалася повернути кредит у розмірі 6000,00 грн (тіло кредиту) та проценти за зниженою або за стандартною ставкою.

Звертаючись до суду з позовом, позивач надав розрахунок заборгованості, згідно якого нараховано заборгованість за процентами в період 120 днів, тобто поза межами тридцятиденного строку кредитування.

З таким розрахунком погодився суд першої інстанції, посилаючись на погодження умов договору нарахування процентів як в межах терміну дії кредитного договору, так і у разі продовження користування кредитом.

Проте за умовами Договору (розділ 4) сторони погодили процедуру пролонгації строку кредиту у випадку, якщо заборгованість за кредитом складає не менше 400 грн, та яка передбачає здійснення позичальником активних дій з боку позичальника у виді сплати платежу у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів (оферта), та з боку товариства у виді акцептування пропозиції споживача про продовження строку користування кредитом шляхом направлення текстового повідомлення про погодження нового строку кредиту (із зазначенням дати повернення).

Матеріали справи не містять відомостей, які б вказували на те, що сторонами вчинялись дії, направлені на узгодження пролонгації строку кредиту. Натомість з наданих доказів встановлено, що погашення заборгованості за кредитом відповідачкою не здійснювалось, що дає підстави стверджувати, що станом на 26 квітня 2020 року заборгованість за кредитом становила суму більше 400 грн. Також відомості про здійснення нею погашення нарахованих процентів відсутні, що дає підстави стверджувати, що процедура пролонгації строку кредиту відповідачкою ініційована не було.

За таких обставин відсутні належні та допустимі докази на підтвердження продовження визначеного п.1.4. Договору 30-денного строку кредиту.

Судом першої інстанції у рішенні суду наведений висновок про те, що п.1.5.1-1.5.2. Договору сторони погодили нарахування процентів в розмірі 1,90% від суми кредиту за користування кредитом, в тому числі поза межами терміну дії кредитного договору, але не більше 90 календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення.

Між тим, у зазначених пунктах Договору не зазначається, що до вказаного періоду прострочення протягом 90 календарних днів належить період поза межами строку кредитування.

Пункт 3.1 Договору, на який послався суд у оскаржуваному рішенні, знаходиться у загальному розділі, яким регламентовано порядок обчислення (нарахування) процентів та порядок зміни процентів та яким узгоджено здійснення нарахування відсотків, зокрема, протягом 90 календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, також не передбачає правомочностей кредитодавця щодо стягнення процентів після припинення строку кредитування.

На те, що зазначеним договором не врегульовані відносини щодо стягнення процентів після припинення строку кредитування вказує пункт 3.2, відповідно до якого до періоду розрахунку процентів включається день надання та день фактичного повернення кредиту, але не включається дата повернення кредиту, вказана в Графіку платежів, крім випадку, якщо в межах строку надання кредиту, визначеного у пункті 1.4 Договору, відбулася пролонгація строку кредиту відповідно до Розділу 4 договору, де проценти нараховуються і за дату повернення кредиту, вказану в Графіку платежів.

Тому пункт 3.1 договору не унормовує порядку нарахування процентів поза межами дії строку кредитування, а лише надає право кредитодавцю нараховувати проценти протягом 90 календарних днів з дня виникнення простроченої заборгованості, яка може виникнути у разі пролонгації договору на новий строк, чого між сторонами договору у цій справі не відбулось.

Таким чином є помилковим висновок суду про правомірність нарахування процентів за користування кредитними коштами поза межами строку кредитування.

За наведених обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідачки суми відсотків у розмірі 10260 грн, які нараховані позивачем на період часу після закінчення строку дії кредитування, є необґрунтованими та не підлягають задоволенню, а тому належними до стягнення є 6000,00 грн основного боргу та 3420 грн відсотків за користування кредитними коштами, що нараховані за 30 днів користування кредитом (6000 (сума кредиту) * 1,9% відсоток від суми кредиту * 30 днів = 3420 грн), а тому загальна сума до стягнення становить 9420 грн.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п. 1, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення суду повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволенні позовних вимог в повному обсязі, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню відповідно до ст. 376 ЦПК України з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл витрат.

Таким чином, відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам (47 % від 2662,40 грн) необхідно стягнути 1251 грн 32 коп. судового збору та 1880 грн 00 коп. витрат на правничу допомогу (47 % від 4000 грн).

Оскільки апеляційна скарга відповідачки задоволена в повному обсязі, з позивача на її користь піддягає стягненню судовий збір у сумі 3993 грн 60 коп. за апеляційний перегляд рішення суду.

Враховуючи те, що ця справа є справою незначної складності, а ціна позову не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому на підставі п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-382 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Юсан Інни Олександрівни задовольнити.

Рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 30 березня 2026 року змінити в частині розміру присудженої до стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованості за кредитним договором та в частині розподілу між сторонами судових витрат, виклавши резолютивну частину в такій редакції:

«Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №2201429 від 27 березня 2020 року у розмірі 9420 грн 00 коп., 1251 грн 32 коп. судового збору та 1880 грн 00 коп. витрат на правничу допомогу».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» на користь ОСОБА_1 судовий збір за апеляційний перегляд рішення суду в сумі 3993 грн 60 коп.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий - А.П. Сидоренко

Судді: О.І. Собина

М.В. Нестеренко