Постанова від 27 травня 2026 р. у справі №587/792/26 — Зарічний районний суд м. Сум

Справа № 587/792/26 Провадження № 3/591/753/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2026 року м. Суми

Суддя Зарічного районного суду міста Суми Косар А. І., розглянула у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Сумиі матеріали справи про адміністративне правопорушення, що надійшли

відуправління патрульної поліції в Сумській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України

пропритягнення до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП

стосовно ОСОБА_1 дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 громадянство: України місце проживання: АДРЕСА_1 і установила

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №603276 від 01.03.2026, 01.03.2026 о 00:40:00 у м. Суми, вул. Серпнева, 9, ОСОБА_1 керував належним йому транспортним засобом Volkswagen Passat номерний знак НОМЕР_1 , без посвідчення водія відповідно 1 категорії, тобто не маючи права керування транспортним засобом. Правопорушення вчинено повторно протягом року, чим порушив вимоги п.2.1а ПДР, за що відповідальність передбачена ч.5 ст.126 КУпАП.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, клопотань про відкладення судового засідання ним не подано, причини неявки не повідомлені.

Враховуючи, що за вимогами ч. 1 ст. 268 КУпАП участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, при розгляді справи за ч.5 ст.126 КУпАП не є обов`язковою, суд вважає можливим провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на підставі наявних матеріалів справи.

Захисник ОСОБА_1 адвокат Грищук Д. В. подав до суду клопотання про закриття кримінального провадження через невідповідність вимогам ст. 256 КУпАП.

Дослідивши наявні докази, враховуючи процесуальну позицію сторони захисту, суд (суддя) доходить висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі, зважаючи на наступне.

Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Як визначено у ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Адміністративним правопорушенням (проступком) ч. 1 ст. 9 КУпАП визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Виходячи зі змісту ст. 7, 254, 279 КУпАП розгляд справ про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушення в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який і є підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення відповідно до ст. 245 КУпАП є своєчасне, повне, всебічне з`ясування обставин справи, її вирішення у точній відповідності до закону.

Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ч. 1 ст. 251 КУпАП).

У силу Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди України застосовують пр. розгляді справ Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 у справі “Кобець проти України” (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі “Авшар проти Туреччини” (Avsar v. Turkey, п. 282) зазначається, що доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.

Також Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях вказує, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (справа “Коробов проти України” № 39598/03 від 21.07.2011), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування “поза розумним сумнівом” (рішення від 18.01.1978 у справі “Ірландія проти Сполученого Королівства” (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25).

Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

У відповідності до чинного законодавства відповідальність за ч.5 ст. 126 КУпАП настає за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою четвертою цієї статті, а саме:

- керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом;

- керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами;

- керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

Складений протокол має суттєві недоліки, зокрема, суть адміністративного правопорушення не відповідає ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у ч.5 ст. 126 КУпАП, оскільки не розкрито суть порушення відповідно до вимог закону, чим порушує право на захист особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Зазначене в протоколі керування транспортним засобом особою, яка не має при собі посвідчення водія відповідної категорії утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, а його повторне вчинення не утворює складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Практика Європейського суду з прав людини щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення зосереджена навколо фундаментальних засад здійснення правосуддя у справах про адміністративні правопорушення, зокрема, забезпеченні дотримання положень Конвенції в частині реалізації ст. 6, яка гарантує кожному право на справедливий суд.

Стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, поширено ЄСПЛ й на провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (справа «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011, заява №16347/02).

Так, у справі «Barbera, Messeguand Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Крім того, у справі «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013, заява №36673/04) ЄСПЛ зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Отже, матеріалами справи поза розумним сумнівом не доведено винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Пунктом 1 ст. 247 КУпАП передбачено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи те, що суддя розглядає справу про вчинення адміністративного правопорушення в межах і на підставі протоколу про адміністративне правопорушення, складеного уповноваженими органами, а належні і достатні докази вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, відсутні, провадження у справі підлягає закриттю за відсутності складу адміністративного правопорушення.

Крім того, суд зазначає, що Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) щодо якості судових рішень на рівні рекомендацій, що мають характер норм "м`якого права", наголосила, що якість будь-якого судового рішення залежить головним чином від якості його обґрунтування. Воно не лише полегшує розуміння сторонами суті рішення, а насамперед слугує гарантією проти свавілля. Обґрунтування судового рішення загалом засвідчує дотримання національним суддею принципів, проголошених ЄСПЛ. При цьому навіть "проміжні" процесуальні рішення потребують належного викладу підстав їх прийняття, якщо вони стосуються індивідуальних свобод. Належне мотивування судового рішення - це стандарт ЄСПЛ, напрацьований за результатами розгляду заяв про порушення права на справедливий суд. Аналіз практики ЄСПЛ щодо застосування статті 6 Конвенції свідчить, що право на мотивоване судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи.

По-перше, ціль мотивування судового рішення полягає в тому, щоб продемонструвати і довести, передусім сторонам, що суд справді почув, а не проігнорував їхні позиції. По-друге, мотивоване судове рішення надає сторонам змогу вирішити питання про доцільність його оскарження. По-третє, належне мотивування судового рішення забезпечує ефективний апеляційний перегляд справи. По-четверте, тільки мотивоване судове рішення забезпечує можливість здійснювати суспільний контроль за правосуддям.

Суд звертає увагу, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують у державах-учасницях з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд обов`язок щодо обґрунтування, який випливає зі статті 6 Конвенції, може бути вирішене тільки у світлі конкретних обставин справи (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі "Проніна проти України", заява № 63566/00, пункт 23). Тому за наведених вище підстав, якими Суд обґрунтував своє рішення, не вбачається необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у справі.

Судовий збір не підлягає стягненню з особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у зв`язку з встановленням обставин, визначених п. 1 ст. 247 КУпАП.

Керуючись статтями 247, 283, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

п о с т а н о в и в:

Закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною п`ятою статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду через Зарічний районний суд міста Суми протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя А. І. Косар