Вирок від 18 травня 2026 р. у справі №523/10177/26 — Пересипський районний суд міста Одеси

Справа № 523/10177/26

Провадження №1-кп/523/1607/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2026 року м.Одеса

Пересипський районний суд міста Одеси у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , вивчивши в порядку ст.ст.381-382 КПК України у спрощеному провадженні в приміщенні суду обвинувальний акт й додані до нього матеріали кримінального провадження №42026163040000029, внесеного до ЄРДР 07.05.2026 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Одеси, громадянина України, зі середньою освітою, неодруженого і офіційно непрацевлаштованого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України,

ВСТАНОВИВ:

На адресу Пересипського районного суду м.Одеси із Пересипської окружної прокуратури м.Одеси одночасно із означеним обвинувальним актом щодо вчинення кримінального проступку, в якому викладено клопотання прокурора ОСОБА_3 про розгляд акта у спрощеному порядку, також для розгляду надійшли матеріали кримінального провадження, відповідні заяви потерпілої та сторони захисту.

Приписи ч.1 ст.382 КПК України встановлюють, що у разі розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку у спрощеному провадженні, суд у п`ятиденний строк з дня отримання такого обвинувального акта, вивчає його та додані до нього матеріали і ухвалює вирок.

На виконання наведених вимог закону, вивчивши в порядку ст.ст.381-382 КПК України надані для судового розгляду у спрощеному провадженні обвинувальний акт й додані до нього матеріали кримінального провадження, суд доходить наступних висновків.

Згідно з обвинувальним актом та матеріалами кримінального провадження, досудовим розслідуванням встановлено, що 06.04.2026 року приблизно о 12 годин 20 хвилин (точний час не встановлено), обвинувачений ОСОБА_2 перебував неподалік будинку №27 по вулиці Володимира Хавкіна у місті Одесі, де у останнього раптово виник конфлікт з раніше знайомим потерпілим ОСОБА_4 , на ґрунті чого у обвинуваченого виник умисел спрямований на заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому.

Переслідуючи мету заподіяння потерпілому ОСОБА_4 тілесних ушкоджень з мотивів раптової неприязності, обвинувачений ОСОБА_2 , діючи умисно та цілеспрямовано, усвідомлюючи кримінально-протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи при цьому їх настання, а саме шкоди здоров`ю потерпілому, наніс один удар своєю правою рукою стиснутою в кулак в область скроневої ділянки зліва, від чого останній впав на землю.

Надалі, під час триваючого конфлікту, обвинувачений ОСОБА_2 , не припиняючи реалізацію свого протиправного умислу, спрямованого на спричинення тілесних ушкоджень потерпілому, наніс ще не менше шести ударів правою рукою стиснутою в кулак в область обличчя, а саме лобу, носу, щоки та нижньої губи зліва потерпілому ОСОБА_4 , який в цей момент знаходився в положенні лежачи на лівому боці.

У результаті зазначених протиправних дій обвинуваченого ОСОБА_2 , потерпілому ОСОБА_4 спричинені тілесні ушкодження у вигляді синця в лівій навколоорбітальній ділянці з поширенням на лобну, скроневу, привушну, щічну ділянку, на спинку носу та синця на червоній каймі нижньої губи зліва, які згідно з висновком експерта №470 від 08.05.2026 року та відповідно до п.2.3.5 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затвердженим наказом Міністерства охорони здоров?я України за №6 від 17.01.1995 року, відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

Отже, за обвинувальним актом, ОСОБА_2 висунуто обвинувачення у спричиненні потерпілому ОСОБА_4 умисного легкого тілесного ушкодження, тобто у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України.

Відповідно до означених вище заяв, потерпілий ОСОБА_4 та обвинувачений ОСОБА_2 , за участю захисника останнього - адвоката ОСОБА_5 погодились зі встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомилися з обмеженням права на апеляційне оскарження вироку суду, виявивши згоду на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні, а обвинувачений при цьому повністю й беззаперечно визнав свою винуватість.

З огляду на матеріали кримінального провадження, обвинувачений ОСОБА_2 під час досудового розслідування повністю визнав свою провину за висунутою підозрою, що ідентична викладеному в акті обвинуваченню, а будучи допитаним дізнавачем в якості підозрюваного, надав зізнавальні покази про час, місце, спосіб і мотиви вчиненого ним при вказаних вище обставинах, не оспорюючи при цьому докази, які містяться у матеріалах кримінального провадження та фактичні обставини скоєного кримінального проступку.

Втім, суд вважає, що винність обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні ним кримінального проступку, фактичні обставини якого ним та ніким із учасників провадження не оспорюються, об`єктивно та повністю підтверджуються наявними у матеріалах досудового розслідування доказами, дослідження яких не здійснювалось в судовому засіданні, відповідно до ч.1 ст.382 КПК України.

Приймаючи до уваги наведені обставини, судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_2 своїми умисними діями завдав потерпілому ОСОБА_4 легкі тілесні ушкодження, а відтак дії зазначеного обвинуваченого вірно кваліфіковані органом досудового розслідування за ч.1 ст.125 КК України.

Так, з огляду на ч.1 ст.125 КК України, кримінальна відповідальність за цією нормою закону настає за умисне легке тілесне ушкодження, що карається штрафом до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк до двохсот годин, або виправними роботами на строк до одного року.

За змістом ч.ч.1, 2 ст.65, ч.2 ст.50 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень, та при призначенні покарання суду слід врахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, а також слід виходити з того, що покарання має бути призначене відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу і у межах санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, яке передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення та має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

Внаслідок означених вимог закону, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_2 , суд приймає до уваги характер і обставини вчиненого ним, спосіб, кількість і наслідки заподіяних ним потерпілому ОСОБА_4 тілесних ушкоджень та те, що в силу ст.12 КК України скоєне вказаним обвинуваченим відноситься до категорії кримінальних проступків та мало місце під час дії воєнного стану в Україні, а також судом враховується стан здоров`я зазначеного обвинуваченого та характеризуючі його особу дані.

Відповідно до матеріалів кримінального провадження, обвинувачений ОСОБА_2 свою провину в інкримінованому діянні визнав повністю; раніше не судимий; неодружений, відомості про утриманців - відсутні; офіційно непрацевлаштований; перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 ); на диспансерному обліку КНП «Міський психіатричний диспансер» ОМР не значиться; забезпечений місцем реєстрації й проживання в м.Одесі, відповідно.

Комплексність наведених вище обставин свідчить про схильність обвинуваченого ОСОБА_2 до вчинення кримінально-протиправних діянь, про його працездатний вік та небажання займатися суспільно-корисною працею в умовах складного для держави часу – воєнного стану, про відсутність у нього легальних джерел доходу, що у свою чергу обумовлює неможливість призначення обвинуваченому таких видів покарання як штраф чи виправні роботи (ст.ст.53, 57 КК України), але одночасно вказує на доцільність його виправлення в умовах суспільства.

За приписами ст.ст.66, 67 КК України, до обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_2 слід віднести визнання ним своєї провини, а до обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, як визначено в обвинувальному акті та з чим також погоджується й суд, вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку.

На підставі сукупності викладеного, дотримуючись принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, при визначенні виду та міри покарання у розглядуваному кримінальному провадженні, зважаючи на характер, обставини, спосіб заподіяння тілесних ушкоджень, їх кількісний склад і наслідки вчиненого обвинуваченим ОСОБА_2 кримінального проступку, його суспільної небезпечності, ураховуючи наявність пом`якшуючої і обтяжуючої покарання обвинуваченого обставин, а також беручи до уваги наявні в матеріалах справи характеризуючі дані про особу обвинуваченого (зокрема, його не працевлаштованість і відсутність легальних джерел доходів), суд за приписами ст.ст.50, 53, 57, 65 КК України доходить висновку про необхідність призначення вказаному обвинуваченому покарання у виді громадських робіт у визначених санкцією ч.1 ст.125 цього Кодексу межах, що за переконанням суду є необхідним й достатнім для виправлення вказаного обвинуваченого і попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

При цьому, суд виходить з того, що матеріали кримінального провадження не містять відомостей щодо неможливості призначення обвинуваченому ОСОБА_2 такого виду покарання, як громадські роботи, у визначених в ч.3 ст.56 КК України випадках, а згідно з ч.ч.1, 2 цієї ж норми закону громадські роботи полягають у виконанні засудженим у вільний від роботи чи навчання час безоплатних суспільно корисних робіт, вид яких визначають органи місцевого самоврядування, та такий вид покарання призначається на строк від шестидесяти до двохсот сорока годин.

Згідно зі ст.36 Кримінально-виконавчого кодексу (КВК) України, покарання у виді громадських робіт відбувається за місцем проживання засудженого та контроль за виконанням покарання покладається на уповноважений орган з питань пробації.

Керуючись ст.ст.369-371, 373-374, 381-382 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, призначивши покарання у виді громадських робіт на строк 200 (двісті) годин.

Згідно зі ст.56 КК України, ст.ст.36-38 Кримінально-виконавчого кодексу України, строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_2 рахувати з моменту приведення вироку до виконання, а виконання вироку, – покласти на Пересипський районний відділ філії ДУ «Центр пробації» в Одеській області Міністерства юстиції України.

Копії вироку направити прокуророві та ОСОБА_2 , а також спрямувати для виконання до Приморського районного відділу філії ДУ «Центр пробації» в Одеській області Міністерства юстиції України та надати для відома іншим заінтересованим особам.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження та подання апеляції через Пересипський районний суд міста Одеси до Одеського апеляційного суду, протягом 30 днів з дня ухвалення, а для обвинуваченого, – у той же строк з дня отримання його копії.

Суддя: ОСОБА_1