Вирок від 28 травня 2026 р. у справі №496/1052/26 — Роздільнянський районний суд Одеської області

Роздільнянський районний суд Одеської області

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 496/1052/26

Номер провадження: 1-кп/511/185/26

29 травня 2026 року Роздільнянський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 (дистанційно)

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_7 (дистанційно)

потерпілих ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Роздільна Одеської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №1202516000000119 від 22.11.2025 року за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Кармалюківка Балтського району Одеської області, громадянина України, з неповною середньою освітою, зареєстрованого та проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , на момент вчинення злочину, перебуваючого на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 на посаді кулеметника у військовому званні «сержант», раніше не судимого в силу ст.89 КК України,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 286-1 Кримінального кодексу України (надалі -КК України)

в с т а н о в и в:

Обвинувачення, визнане судом доведеним.

Обвинувачений ОСОБА_6 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді кулеметника. Відповідно до вимог ст. ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військовослужбовці під час проходження військової служби повинні свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, зобов`язані завжди пам`ятати, що за їх поведінкою судять не лише про них, а й про Збройні Сили України в цілому.

Однак, військовослужбовець ОСОБА_6 , діючи у порушення вказаних вимог законодавства, вчинив кримінальне правопорушення направлене проти безпеки руху, що призвело до спричинення смерті потерпілої, за наступних обставин.

Так, 21.11.2025 року (точний час органами досудового розслідування не встановлений), ОСОБА_6 у невстановленому місці вживав спиртні напої, після чого, достеменно знаючи, що керування транспортними засобами у стані алкогольного сп`яніння заборонено, приступив до керування власним технічно справним автомобілем «ВАЗ-21099», реєстраційний номер НОМЕР_2 , чим грубо порушив вимоги пункту 2.9. а) «Правил дорожнього руху», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001., що зобов`язує водія:

п. 2.9. «Водієві забороняється: а) керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».

У цей же день, приблизно о 19 годині 00 хвилин (точний час органами досудового розслідування не встановлений), водій ОСОБА_6 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння (1.58 % етилового спирту в крові), чим позбавив себе можливості адекватно сприймати навколишню дорожню обстановку, своєчасно реагувати на її зміну, контролювати рух транспортного засобу і безпечно керувати ним, здійснював рух в темний час доби, на неосвітленій ділянці, по асфальтованому, сухому, чистому дорожньому покриттю вулиці Центральна в селі Єгорівка Одеського району Одеської області, на якій організований двосторонній рух і проїзна частина має по одній смузі для руху в протилежних напрямках, зі швидкістю, що перевищувала дозволену в населеному пункті 60-70 км/год., у смузі свого напрямку руху.

Наближаючись до нерегульованого Т-образного перехрестя з вулицею Володимира Сидорюка, на прямій, рівні ділянці горизонтального профілю, водій ОСОБА_6 не переконався, що обрана ним швидкість забезпечить постійний контроль за траєкторією руху цього автомобіля і не створить небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, чим проявив кримінальну протиправну недбалість, тобто не передбачав можливість настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді спричинення тілесних ушкоджень іншій особі, як наслідку своєї дії, що утворювала реальну загрозу для життя і здоров`я цієї особи, хоча повинен був і міг передбачити ці наслідки, якщо б діяв більш обачливо, і грубо порушив вимоги пунктів: 1.5.; 2.3. 6); 10.1.; 12.4, 12.9 «б» Правил, що зобов`язують водія:

п. 1.5. «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків»;

п. 2.3. «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: б) «Бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на й зміну стежити за правильністю розміщення та кріплення зантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»;

п. 10.1. «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху»;

п. 12.4. «У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 50 км/год».

п.12.9 «б» «Водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4, 12.5, 12.6 та 12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31 або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту «й» пункту 30.3 цих Правил».

Свідомо ігноруючи вимоги цих пунктів Правил, водій ОСОБА_6 вкрай уважним не був, рухаючись зі швидкістю, що перевищувала дозволену в населеному пункті, заходів, що виключають виникнення і розвиток аварійної ситуації не вжив, при відсутності будь-яких перешкод технічного або іншого характеру, своєчасно не зменшив швидкість руху, з метою безпечного проїзду цієї ділянки, як наслідок, не впорався з керуванням та в місці для стоянки транспортних засобів тракторної бригади, допустив виїзд за межі проїзної частини на праве за ходом руху узбіччя, де скоїв наїзд передньою частиною керованого автомобіля на пішохода ОСОБА_10 , яка рухалась у зустрічному напрямку, у темпі спокійного кроку, разом зі своєю донькою ОСОБА_8 , що призвело до закидання тіла ОСОБА_10 на капот, вітрове скло автомобіля, з подальшим її відкиданням і падінням на грунтове покриття, після чого допустив наїзд на металеву опору установленого на цьому ж узбіччі дорожнього знаку 2.3. «Головна дорога».

В результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримала тілесні ушкодження від яких загинула на місці пригоди, а саме: закриту травму грудей у вигляді множинних переломів 1-10-го правих та лівих ребер, перелому грудного відділу хребта, розриву легенів з крововиливом в плевральні порожнини (по 500 мл); відкриті переломи обох кісток обох гомілок; забійну рану, садно обличчя.

Смерть ОСОБА_10 настала від встановленої поєднаної травми голови, тулуба та кінцівок: закритої травми грудей у вигляді множинних переломів 1-10-го правих та лівих ребер, перелому грудного відділу хребта, розриву легенів з крововиливом в плевральні порожнини; відкритих переломів обох кісток обох гомілок.

Отже, водій ОСОБА_6 , шляхом належного виконання вимог пунктів: 11.5.; 2.3. п/п (б); 2.9. п/п (6); 10.1.; 12.4, 12.9 «б» «Правил дорожнього руху», гарантовано мав технічну можливість запобігти дорожньо-транспортній пригоді і його фактичні дії знаходяться у причинному зв`язку з настанням події цієї пригоди, а також настанням суспільно-небезпечних наслідків у вигляді спричинення смерті потерпілій.

Дії ОСОБА_6 органами досудового розслідування кваліфіковані за ч. 3 ст. 286 -1 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, якщо вони спричинили смерть потерпілого.

Позиція обвинуваченого у судовому засіданні .

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 вину свою у вчиненні злочину визнав повністю та щиро розкаявся у скоєному. Суду пояснив, що 21.11.2025 року в центрі села Єгорівка Одеського району біля магазину вживав алкогольні напої, випив приблизно 150 грамів коньяку та 10 грамів горілки. Після чого близько 19 години він сів за кермо свого автомобіля ВАЗ 21099 та поїхав додому. Їхав зі швидкістю біля 60 км/год по вул.Центральній с.Єгорівка та доїхав до Т-образного перехресття із вулицею В. Сидорюка, яка прилягає до вулиці Центральна. . При цьому він побачив , що по узбіччю дороги йдуть пішоходи.

Однак на даній ділянці дороги є нерівності, і він, маневруючи між ними не справився з керуванням, його авто кинуло на узбіччя дороги і він здійснив наїзд на жінку-пішохода, після чого вона впала на капот. Після цього він проїхав ще метрів 10 та допустив зіткнення з дорожнім знаком і жінка впала з капота. Вона від отриманих травм загинула на місці події.

Він весь час перебував на місці події, викликав поліцію та швидку допомогу. У вчиненому щиро кається, має на утриманні двої дітей. Також зазначив що дійсно є віськовослужбовцем з 07.09.2022 року, має 6 контузій, медично обстежувався в січні 2025 року. Має хронічні захворювання. На момент події перебував на лікарняному. Автомобіль «ВАЗ-21099», реєстраційний номер НОМЕР_2 належить йому.

Так крім повного визнання вини обвинуваченим ОСОБА_6 , його винуватість у вчиненні даного кримінального правопорушення підтверджується поясненнями потерпілих.

Так потерпіла ОСОБА_8 у судовому засіданні пояснила, що 21.11.2025 року разом з матір`ю ОСОБА_10 йшли вдвох з дому - з вул.Сидорюка в гості на вул.Радісна в с.Єгорівка Одеського району Одеської області, по узбіччю дороги попід дерева. Подія сталася на ділянці дороги біля тракторної бригади. Вважає, що обвинувачений бачив їх. Хоча на вулиці було темно, світили фари автомобіля, на матері була світла кофта та куртка, а вона світила фонарем з телефону. ОСОБА_6 їхав дуже швидко, а тому збив їх, внаслідок чого її відкинуло на обочину, а матір підкинуло на капот. Мати від отриманих травм загинула. Водій авто був в нетверезому стані. Обвинуваченого ОСОБА_6 вона знає, до цього ніяких конфліктів не було, в нетверезому стані його ніколи до цього не бачила. Вважає, що обвинувачений має понести покарання, на компенсацію не погоджується.

Також потерпілий ОСОБА_9 у судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_10 була його матір`ю. В момент вчинення ДТП він присутнім не був. 21.11.2025 року на місце події він прибув близько 21:00 годині та побачив, що матір лежить на обочині дороги. Зазначив що ділянка дороги, де сталася подія, не має перешкод для руху і для видимості водія. Обвинуваченого ОСОБА_6 побачив вперше в день трагедії. Просив призначити обвинуваченому покарання згідно чинного законодавства .

Також крім повного визнання вини обвинуваченим ОСОБА_6 , його винуватість у вчиненні даного кримінального правопорушення підтверджується дослідженими судом письмовими доказами:

-витягом з ЄРДР від 22.11.2025 року, відповідно до якого дане кримінальне провадження було порушено за повідомленням до відділення поліції №2 Одеського РУП №2 ГУНП в Одеській області про те, що 21.11.2025 року приблизно о 19:00 годині водій ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , військовослужбовець ЗСУ, в/ч НОМЕР_1 , НОМЕР_3 бригада, перебуваючи на посаді кулеметника, у військовому звані сержант, преебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, керуючи автомобілем «ВАЗ 21099», реєстраційний номер НОМЕР_2 , здійснюючи рух по вул. Центральна с.Єгорівка, Дачненської територіальної громади Одеського району, Одеської області, проїжджаючи ділянку, розташовану біля перехрестя з вул.Володимира Сидорюка, скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка здійснювала рух по правому узбіччю у зустрічному для автомобіля напрямку , внаслідок чого останній спричинені тілесні ушкодження , від яких настала смерть на місці події . (а.с.142 т.1)

- протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 21.11.2025 року зі схемою та фототаблицею, відповідно до якого під час огляду місця дорожньо-транспортної пригоди, яким є ділянка дороги по вулиці Центральна (біля тракторної бригади) в с.Єгорівка Одеського району Одеської області виявлено транспортний засіб автомобіль «ВАЗ 21099», реєстраційний номер НОМЕР_2 , з механічними ушкодженнями, а також тіло загиблої ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . (а.с.147-160 т.1);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 13.01.2026 року зі схемою та фототаблицею за участю потерпілої ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка у присутності понятих , розказала та показала на місці про обставини дорожньо-транспортної пригоди , яка мала місце з участю автомобіля «ВАЗ 21099», реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_6 та пішоходом ОСОБА_10 (а.с.165-172 т.1);

- висновком судово - медичної експертизи №20251116010006139 від 06.01.2026 року , відповідно до якого під час дослідження трупу ОСОБА_10 , 1960 року народження у неї виявлено поєднану травму тулуба та кінцівок, яка включає до себе:закриту травму грудей у вигляді множинних переломів 1-10-го правих та лівих ребер, перелому грудного відділу хребта. розриву легенів з крововиливом в плевральні порожнини (по 500 мл); відкриті переломи обох кісток обох гомілок; забійну рану, садно обличчя.

Смерть ОСОБА_10 настала від встановленої поєднаної травми голови, тулуба та кінцівок: закритої травми грудей у вигляді множинних переломів 1-10-го правих та лівих ребер, перелому грудного відділу хребта, розриву легенів з крововиливом в плевральні порожнини; відкритих переломів обох кісток обох гомілок. Вони складають єдиний морфологічний комплекс, спричинений практично одномоментно, в період часу, що вимірюється хвилинами до настання смерті. Спричинені від дії тупих предметів, індивідуальні особливості яких у властивостях ушкоджень не відобразились.

Встановлені ушкодження, як морфологічний комплекс, за критерієм небезпеки для життя, відповідно до п. 2.1.2 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених Наказом № 6 МОЗ України від 17.0рі1.1995р., відповідно до живих осіб, мають ознаки ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень. Подальше уточнення механізмів ДТП можливо при проведення комплексної судово- медичної та автотехнічної експертизи. (а.с.174-180 т.1)

- висновком експертного судово-токсилогічного дослідження №3929/20251116010006139 від 08.12.2025 року , відповідно до якого під час дослідження крові від трупа ОСОБА_10 , 1960 року народження , в крові етиловий спирт не виявлений. (а.с.181 т.1)

- висновком експерта №4402 від 29.12.2025 року, відповідно до якого у крові від ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виявлений етиловий спирт в концентрації 1,58%о. (а.с.192-193 т.1);

- висновком судової автотехнічної експертизи №5326-34-25 від 03.12.2025 року, відповідно до якої рульове керування, гальмова система та ходова частина автомобіля частини автомобіля ВАЗ-21099 реєстраційний номер НОМЕР_2 на момент експертного огляду і відповідно на момент ДТП перебували в працездатному стані, дозволяли водієві контролювати напрямок руху автомобіля по наміченій траєкторії, знижувати швидкість руху з відомою водію ефективнкстю, аж до зупинки, й не мали несправностей, які б призвели до раптової для водія зміни папрямку руху (уводу) автомобіля убік від обраного водієм напрямку руху, або до раптової втрати керованості цим автомобілем.(а.с.195-200 т.1);

-висновком судової транспортно- трасологічної експертизи №5327-34-25 від 11.12.2025 року слідів на автомобілі «ВАЗ 21099», реєстраційний номер НОМЕР_2 , відповідно до якого в ході експертного огляду виявлені та зафіксовані в передній частині автомобіля пошкодження переднього реєстраційного номера, решітки радіатора, капота двигуна, передніх фар вітрового скла, правого дзеркала заднього виду, та правого переднього покажчику повороту, орієнтовані у напрямку спереду назад в сукупності характерні для утворення в результаті контактної взаємодії з об`єктом, який не має слідоутворюючих кромок, по міцності рівних металу, але володіє істиною інерційною масою , тобто тілом через одяг (речі) пішохода. Пошкодження відображають наступний механізм утворення: контактування тіла пішохода з передньою центральною частиною автомобіля в центральній частині переднього реєстраційного номера, решітки радіатора, з послідуючим відкиданням на опорну поверхню. (а.с.205-209 т.1)

-висновком судової автотехнічної експертизи №279-34-26 від 29.01.2026 року обставин наїзду автомобіля «ВАЗ 21099», реєстраційний номер НОМЕР_2 на пішохода, відповідно до якого вумовах даної дорожньо-транспортної пригоди на ранній стадії її розвитку, водію автомобіля при русі в межах населеного пункту необхідно було здійснювати рух зі швидкістю яка не перевищувала дозволену 50км/год, що регламентовано вимогами п. 12.4 і п. 12.9 «б» Правил дорожнього руху України.

Перед виїздом на узбіччя водію автомобіля необхідно було переконатися, що це буде безпечно і він своїми діями не створить небезпеки для інших учасників руху, що регламентовано вимогами п. 10.1 Правил дорожнього руху України. В умовах даної дорожньо-транспортної пригоди водій мав технічну можливість запобігти дану подію шляхом виконання вимог п. 10.1, п. 12.4 і п. 12.9 «б» Правил дорожнього руху України.

Наявність технічної можливості у водія автомобіля запобігти даної події, дозволяє прийти до висновку про те, що в умовах даної дорожньо -транспортної пригоди його дії не відповідали вимогам п. 10.1, п. 12.4 і п. 12.9 «б» Правил дорожнього руху України, створювали достатні умови для настання дорожньо - транспортної пригоди, і перебували в причинному зв`язку з її настанням. (а.с.214-216 т.1)

- роздруківкою алкотестеру Драгер 6820, тест №2055 від 21.11.2025 року, місце проведення КНП «ООМЦПЗ`ООР, щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного чи наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів , що знижують увагу та швидкість реакції, відповідно до якого, під час огляду водія ОСОБА_6 виявлено 1,92 % проміле алкоголю в крові. (а.с.217 т.1)

- постановою слідчого СУ ГУНП в Одеській області від 22.11.2025 року, відповідно до якої визнано у справі речовими доказами : автомобіль «ВАЗ 21099», реєстраційний номер НОМЕР_2 , згідно свідоцтва про реєстрацію ТЗ НОМЕР_4 видане 13,08.2023 року ТСЦ 5142, власник ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на який ухвалою суду від 24.11.2025 року накладено арешт (а.с.150, 152 т.1);

Висновок суду щодо кваліфікації дій обвинуваченого.

Відтак, суд оцінивши всі докази в сукупності, прийшов до висновку про доведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні вище зазначеного кримінального правопорушення, а його дії належить кваліфікувати за ч.3 ст.286-1 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, якщо вони спричинили смерть потерпілого.

Висновки суду щодо призначення покарання.

Статтею 50 КК України передбачено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобіганню вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

При цьому каральна функція не є домінуючою, а обраний захід примусу має найбільш сприяти досягненню справедливого балансу між правами і свободами особи та захистом інтересів держави і суспільства. У будь-якому разі покарання має бути співмірним злочину, що передбачає врахування способу й об`єкта посягання, тяжкості його наслідків і потенційної суспільної небезпеки. Така домірність є необхідним проявом справедливості кримінальної відповідальності.

Відповідно до ст.65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний врахувати ступень тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, наслідки кримінального правопорушення.

Так кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 286-1 КК України носить високий ступінь суспільної небезпечності, оскільки вчинений ОСОБА_6 в стані алкогольного сп`яніння при застосуванні джерела підвищеної небезпеки. В результаті протиправних дій обвинуваченого загинула людина . Вчинене обвинуваченим кримінальне правопорушення відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином.

При цьому в судовому засіданні обставин, які обтяжують покарання для обвинуваченого ОСОБА_6 відповідно до ст.67 КК України, судом не встановлено.

Суд враховує, що обвинувачений свою провину в обсязі висунутого обвинувачення у кримінальному провадженні визнав повністю і надав під час допиту в суді зізнавальні покази.

Тому обставиною, яка пом`якшує покарання для обвинуваченого ОСОБА_6 відповідно до ст.66 КК України суд визнає - визння вини та щире каяття.

Також при призначенні покарання суд приймає до уваги обставини, що характеризують обвинуваченого, а саме за матеріалами справи ОСОБА_6 є особою, раніше не судимою, на спеціалізованих обліках не перебуває, до призову на військову службу працював КНП «ООМЦПЗ» Одеської обласної ради, де отримав позитивну характеристику та має позитивну характеристику по місцю проживання на території Дачненської селищної ради Одеського району Одеської області, а також згідно консультативного висновку має ряд хронічних захворювань та потребує лікування, має неповнолтінього сина, на якого сплачує аліменти. (а.с.37-41 т.2)

В період запровадженого в Україна воєнного стану ОСОБА_6 був призваний на військову службу по мобілізації з 2022 року, отримав поранення під час проходження військової служби, що підтверджено консультативним висновком лікарів Військово медичного клінічного Центру Південного регіону. Між тим даних, що обвинувачений має статус учасника бойових дій матеріали справи не містять.

Поряд з цим, наданих суду матеріалів особової справи віськовослужбовця ОСОБА_6 судом встановлено, що він має негативну характеристику з місця проходження військової служби, а також в матеріалах наявні документи щодо службового розслідування щодо самовільного залишення військової частини ОСОБА_6 під час проходження військової служби.(а.с.45-77 т.2)

Разом із тим, з огляду на свої повноваження суд також вправі призначити покарання, нижче від мінімальної межі, передбаченої санкцією відповідної статті, або звільнити особу від відбування призначеного покарання з випробуванням за наявності для цього підстав.

Поняття суддівського (судового) розсуду або судової дискреції у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи з цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин кримінального провадження, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Підставами для судового розсуду під час призначення покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції, принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання "може", "вправі"; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема "особа винного", "щире каяття" тощо; оцінюючі поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (ст. 66, ст. 67 КК), визначенні "інші обставини справи" або ж "інші обставини кримінального провадження", можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування ст. 75 КК, тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб`єкта.

Так захист просив визнати пом`якшуючими вину для обвинуваченого обставинами - активне сприяння розкриттю злочину, наявність на утриманні дитини та перебування обвинуваченого на військовій службі, після чого застосувати ч.1 ст.69 КК України та призначити обвинуваченому покарання нижче найнижчої межі, встановленої санкцією ч.3 ст.286-1 КК України.

Так відповідно до п.4 ч.1 ст.91 КПК України обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою для закриття кримінального провадження, підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а згідно зі ст.92 цього ж Кодексу, обов`язок доказування перелічених обставин покладається на слідчого, прокурора та в установлених цим Кодексом випадках, на потерпілого.

Активне сприяння розкриттю злочину як обставина, що пом`якшує покарання, означає добровільну допомогу слідству будь-яким чином: повідомлення правоохоронним органам або суду фактів у справі, надання доказів, інших відомостей про власну кримінальну діяльність чи діяльність інших осіб, викриття інших співучасників, визначення ролі кожного з них у вчиненні злочину, наданні допомоги в їх затриманні, видачі знарядь і засобів вчинення злочину, майна, здобутого злочинним шляхом, що має проявлятися активно і певним чином ініціативно (постанови Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 12.09.2019 року у справі №674/1608/17, від 07.04.2021 року у справі №263/15605/17).

При цьому поняття щирого каяття визначається як певний психічний стан особи винного, коли він засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, що об`єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям всіх обставин справи, вчиненням дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину або відшкодуванню заданих збитків чи усуненню заподіяної шкоди.(постанова ВС від 09 жовтня 2025 року у справі № 274/764/21).

Між тим, як вбачається з матеріалів кримінального провадження і показів допитаного в суді підсудного викриття злочину останнього відбулося після виклику ним швидкої допомоги та відповідного повідомлення правоохоронного органу, що не може свідчити про активне сприяння розкриттю злочину, а лише свідить про щире каяття та визнання вини в скоєному. Інші обставини, на які посилається захисник на думку суду є характеризуючими особу обставинами, а тому підстав для застосування при призначенні покарання ч.1 ст.69 КК України судом не встановлено.

Тому, суд, оцінивши у сукупності досліджені під час судового слідства докази по справі, що стосуються особи обвинуваченого ОСОБА_6 , виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання та беручи до уваги, що покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу, враховуючи думку потерпілих, які наполягали на призначенні обвинуваченому реальної міри покарання за вчинений злочин, приходить до висновку, що необхідним і достатнім покаранням для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових злочинів, буде призначення покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.3 ст. 286-1 КК України із позбавленням права керування транспортними засобами, а враховуючи щире каяття та особу обвинуваченого суд вважає за можливе призначити йому покарання в мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч.3 ст.286-1 КК України.

Таке покарання відповідатиме принципам гуманності, справедливості, не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності, забезпечує співрозмірність діяння та кари, відповідає таким принципам Європейської конвенції захисту прав людини і основоположних свобод, як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.

Щодо запобіжного заходу та строку відбуття покарання.

Суд вважає також, що обраний ОСОБА_6 захід забезпечення кримінального провадження у вигляді тримання під вартою до набрання вироком суду законної сили – належить залишити без змін.

Також суд враховує, що по даному кримінальному провадженню обвинувачений був затриманий 22.11.2025 року та з того часу перебуває під вартою, а тому у строк відбування покарання належить зарахувати строк його попереднього ув`язнення в період часу з 22.11.2025 року по день набрання вироком законної сили.

Щодо процесуальних витрат на проведення експертиз.

По справі понесені витрати по проведенню експертиз : - судова експертиза технічного стану автомобіля «ВА3-21099», витрати на проведення експертизи становлять 4 240,80 гривень на користь ОНДІСЕ МЮ України; - судова транспортно-трасологічна експертиза слідів на автомобілі «ВАЗ3 210995, витрати на проведення експертизи становлять 5 513,04 гривень на користь ОНДІСЕ МЮ України;- судова автотехнічна експертиза по дослідженню обставин і механізму дорожньо-транспортних пригод, витрати на проведення експертизи становлять 8 481,60 гривень на користь ОНДІСЕ МЮ України. Загальна сума витрат на залучення експертів під час здійснення досудового розслідування складає 18 235,44 гривень, які належить стягнути з обвинуваченого на користь держави.

Вирішення питання щодо речових доказів.

Постановою слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Одеській області від 22.11.2025 року визнано у справі речовим доказом:

- автомобіль «ВАЗ 21099», реєстраційний номер НОМЕР_2 , згідно свідоцтва про реєстрацію ТЗ НОМЕР_4 видане 13,08.2023 року ТСЦ 5142, власник ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на який ухвалою слідчого сдді Київського районного суду міста Одеси від 24.11.2025 року накладено арешт (а.с.2-3,4-5 т.2)

Суд вважає, що належить зняти арешт, накладений слідчим суддею на вказані речові докази, їх долю вирішити відповідно до ст.100 КПК України.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Керуючись ст.ст. 368, 369-371, 373-376 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 286 -1 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 5(п`ять) років.

Строк відбування покарання ОСОБА_6 обчислювати з моменту набрання вироком законної сили.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_6 у строк відбування покарання строк його попереднього ув`язнення в період часу з 22.11.2025 року по день набрання вироком законної сили із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Залишити ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою до набрання вироком суду законної сили.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави витрати на проведення експертиз в розмірі 18 235,44 (вісімнадцять тисяч двісті тридцять п`ять гривень сорок чотири копійки) грн.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду міста Одеси від 24.11.2025 року на речові докази у даному кримінальному провадженні.

Речові докази на а.с.150 т.1: - автомобіль «ВАЗ 21099», реєстраційний номер НОМЕР_2 , згідно свідоцтва про реєстрацію ТЗ НОМЕР_4 видане 13,08.2023 року ТСЦ 5142, власник ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , –повернути власнику ОСОБА_6 після набрання вироком законної сили.

На вирок суду може бути подано апеляційну скаргу через Роздільнянський районний суд Одеської області до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 6 ст. 376 КПК України копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження копію вироку мають право отримати в суді.

Суддя ОСОБА_1