Вирок від 27 травня 2026 р. у справі №521/5018/26 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

521/5018/26

1-кп/521/1526/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2026 року м. Одеса

Хаджибейський районний суд міста Одеси у складі головуючого судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участі прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 , перекладача ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м.Одеси кримінальне провадження, відомості про яке внесені до ЄРДР за №42021163020000100 19.11.2021 року за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Сирійської Арабської Республіки, уродженця м.Дар`а Сирійської Арабської Республіки, не працюючого, одруженого, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.146, ч.2 ст.186 КК України,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_4 спільно з Особа 1, Особа 2 та Особа 3 15.12.2021 року приблизно о 16 годині 20 хвилин, більш точного часу в ході проведення судового розгляду не встановлено, перебуваючи за адресою: м.Одеса, вул.Академіка Філатова, 2-А, маючи на меті намір вчинити відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, вчинений за попередньою змовою групою осіб, для подолання опору потерпілого ОСОБА_7 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи у групі, з прямим умислом, протиправно, з корисливих мотивів, всупереч волі потерпілого та використовуючи свою значну перевагу, примусили його сісти з ними у салон автомобіля марки «Фольцваген» моделі «Таурег», чорного кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням Особа 2, незаконно позбавивши волі потерпілого ОСОБА_7 та обмеживши його свободу пересування.

Дії ОСОБА_4 кваліфіковані за ознаками складу злочину, передбаченого ч.2 ст.146 КК України, а саме: незаконне позбавлення волі, вчинене з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб.

Крім цього, 15.12.2021 у невстановлений в ході досудового розслідування час та місці ОСОБА_4 перебуваючи разом з Особа 1, Особа 2 та Особа 3, вступили в злочинну змову, та діючи в групі, керуючись злочинним наміром, спрямованим на відкрите викрадення чужого майна, обрали об`єктом свого злочинного посягання майно, яке належить потерпілому ОСОБА_7 .

Реалізуючи злочинний намір, ОСОБА_4 спільно з Особа 1, Особа 2 та Особа 3, 15.12.2021 приблизно о 16 годині 20 хвилин, більш точного часу в ході проведення досудового розслідування не встановлено, достовірно знаючи місце перебування потерпілого, прибули до останнього на автомобілі марки «Фольцваген» моделі «Таурег», чорного кольору, д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням Особа 2 за адресою: м.Одеса, вул. Академіка Філатова, 2-А, де, діючи у групі, з корисливих мотивів, переслідуючи прямий умисел, направлений на незаконне збагачення шляхом відкритого викрадення чужого майна із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, зайшли до першої парадної будинку за вказаною адресою, де силоміць витягли потерпілого з будинку та посадили до свого автомобіля, на якому поїхали по вулиці Варненській в м. Одесі.

Після чого, ОСОБА_4 спільно з Особа 1, Особа 2 та Особа 3, продовжуючи реалізацію свого злочинного наміру, направленого на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я ОСОБА_7 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи у групі, з прямим умислом, протиправно, з корисливих мотивів, достовірно знаючи, що потерпілий вже не зможе подолати опір та використовуючи значну перевагу, відкрито заволоділи грошовими коштами у розмірі 5000 гривень та 100 доларів США.

Після чого, ОСОБА_4 спільно з Особа 1, Особа 2 та Особа 3, перебуваючи у салоні автомобіля разом із потерпілим ОСОБА_7 зупинили автомобіль на узбіччі дороги навпроти будинку за адресою: м. Одеса, вул. Варненська, 7, де були затримані співробітниками СБУ.

Дії ОСОБА_4 кваліфіковані за ознаками складу злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, а саме: відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, вчинений за попередньою змовою групою осіб.

За сукупністю вчиненого ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених:

- ч.2 ст.146 КК України, а саме: незаконне позбавлення волі, вчинене з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб;

- ч.2 ст.186 КК України, а саме: відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, вчинений за попередньою змовою групою осіб.

30.07.2025 року між прокурором та обвинуваченим у присутності захисника було укладено угоду про визнання винуватості, відповідно до якої ОСОБА_4 визнав свою винуватість у вчиненні зазначених кримінальних правопорушень в повному обсязі. При цьому, сторони погодились на призначення покарання ОСОБА_4 , а саме:

- за ч.2 ст.146 КК України у виді 3 (трьох) років позбавлення волі;

- за ч.2 ст.186 КК України у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.

На підставі ст.ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням та встановленням іспитового строку з покладанням обов`язків, передбачених ст.76 КК України.

На підставі вимог ч.5 ст.72 КК України зарахувати у строк призначеного покарання ОСОБА_4 строк попереднього ув`язнення з 15.12.2021 року по 18.12.2021 року включно та з 02.02.2022 року по 15.03.2022 року включно із розрахунку, що одному дню позбавлення волі відповідає один день попереднього ув`язнення.

На підставі вимог ч.7 ст.72 КК України зарахувати у строк призначеного покарання ОСОБА_4 строк знаходження під домашнім арештом з 19.12.2021 року по 01.02.2022 року включно із розрахунку, що три дні цілодобового домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі.

Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні просив угоду про визнання винуватості затвердити і призначити обвинуваченому узгоджене в угоді покарання. Зазначив, що при укладенні угоди про визнання винуватості дотримані вимоги КПК України та КК України, укладення угоди надає можливість швидше закінчити кримінальне провадження без зайвих витрат процесуального часу та ресурсів, що зменшує процесуальні витрати. Також вважав, що узгоджене в угоді покарання буде достатнім для виправлення обвинуваченого, на призначенні максимального іспитового строку, передбаченого вимогами ст.75 КК України , враховуючи особу обвивначеного, не наполягає. Зазначив, що питання долі речових доказів буде вирішено в кримінальному провадженені, з якого було виділено матеріали кримінального провадження за угодою. Судові витрати, пов`язаних з проведенням судовоїх експертизи, слід стягнути з обвинуваченого у сумі 9438,55 грн., які обвинувачений погодився сплатити за умовами угоди.

Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні зазначив, що він отримав примірник перекладу укладеної угоди , зміст якої йому зрозуміло у повному обсязі. Свою вину у вчиненні інкримінованих йому злочинів, які були ним вчинені за попередньою змовою групою осіб, визнав повністю за обставин, наведених у висунутому обвинуваченні. Зазначив, що він цілком розуміє характер обвинувачення, яке йому пред`явлено. Беззаперечно визнав себе винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.146, ч.2 ст.186 КК України в повному обсязі, визнав фактичні обставини справи, встановлені під час досудового розслідування. Крім того зазначив, що розуміє надані йому законом права, визначені ч.4 ст.474 КПК України, розуміє наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, визначені ст.473 КПК України, наслідки її не виконання, передбачені ст.476 КПК України. Наміру доводити свою невинуватість не має. Пояснив, що здатен реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов`язання. Просив затвердити угоду про визнання винуватості, яку уклав добровільно в присутності захисника та просив призначити узгоджене покарання. Також зазначив, що погодився сплатити судові витрати за проведння судової експертизи.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 у судовому засіданні вважав, що при укладенні угоди про визнання винуватості дотримані вимоги закону, просив угоду про визнання винуватості затвердити і призначити ОСОБА_4 узгоджене в угоді покарання, зазначена угода не порушує прав обвинуваченого, він дійсно визнав свою вину у пред`явленому обвинуваченні, угоду укладав добровільно без примусу та тиску на нього. Просив із врахуванням особи обвинуваченого, його ставлення до вчиненого злочину, процесуальної поведінки під час судового розгляду визначити іспитовий строк один рік.

Потерпілий ОСОБА_7 в судове засідання не прибув, суду надано письмова згода потерпілого прокурору про укладення угоди про визнання винуватості між прокурорм та обвинуваченим.

Під час підготовчого судового засідання встановлено, що обвинувачений цілком розуміє положення п.п.1-4 ч.4 ст. 474, п.1 ч.3 ст.394, п.1 ч. 3 ст. 424, ст.476 КПК України, укладення угоди сторонами є добровільним.

Підписуючи зазначену угоду сторони повністю погодилися з формулюванням фактичних обставин вказаного кримінального правопорушення та правовою кваліфікацією за ч.2 ст.146, ч.2 ст.186 КК України.

Сторони цієї угоди під час підготовчого судового засідання підтверджують, що її укладення є добровільним, тобто, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Проаналізувавши зміст обвинувального акта та угоди про визнання винуватості, дослідивши надані сторонами матеріали, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що укладена між прокурором та обвинуваченим угода містить формулювання обвинувачення, яке прокурор вважав доведеним, та його правову кваліфікацію із зазначенням статтей (частин статті) закону України про кримінальну відповідальність. При цьому, сформульоване в угоді обвинувачення відображає істотні обставини цього кримінального провадження, які відповідають формулі кваліфікації дій обвинуваченого за ч.2 ст.146, ч.2 ст.186КК України.

Узгоджене сторонами угоди покарання враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а саме те, що обвинувачений вчинив нетяжкий та тяжкий злочини, дані про особу обвинуваченого, який беззаперечно визнав свою винуватість.

Заслухавши доводи сторін кримінального провадження, після роз`яснення сторонам наслідків укладення угоди, які передбачені ч.4 ст.474 КПК України та виконання вимоги п.п. 6, 7 вказаної статті, перевіривши умови укладання угоди про визнання винуватості, відповідність угоди за змістом вимогам процесуального законодавства, роз`яснивши та з`ясувавши у обвинувачуваного про повне розуміння його процесуальних прав, добровільності та відсутності будь-яких обставин, які примусили його погодитися на підписання угоди про визнання винуватості, характеру висунутого ОСОБА_4 обвинувачення, виду і розміру покарання та наслідки постановлення вироку на підставі угоди про визнання винуватості, суд дійшов висновку про те, що у даному провадженні можливо затвердити надану угоду про визнання винуватості з наступних підстав.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно з п.1 ч.4 ст.469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів (крім кримінальних проваджень щодо корупційних кримінальних правопорушень та кримінальних правопорушень, пов`язаних з корупцією).

Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди відповідно до вимог ч.4 ст.469 КПК України.

Під час судового розгляду судом встановлено, що потерпілим надано прокурору письмову згоду на укладення угоди між прокурорм та обвинуваченим.

Відповідно до вимог ст.12 КК України вчинений обвинуваченим злочин, передбачений ч.2 ст.146 КК України, є нетяжким злочином.

Відповідно до вимог ст.12 КК України вчинений обвинуваченим злочин, передбачений ч.2 ст.186 КК України, є тяжким злочином.

Таким чином, відповідно до положень п.3 ч.4 ст.469 КПК України між прокурором та обвинуваченим за участі захисника може бути укладено угоду про визнання винуватості.

Після виконання вимог ст.474 КПК України, перевіривши угоду на її відповідність нормам КПК, КК України та інших законів, суд встановив, що угода відповідає вимогам закону та не суперечить нічим інтересам, сторони правильно розуміють наслідки укладеної угоди.

Відповідно до ч.1 ст.475 КПК України якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

Суд враховує, що за своєю правовою природою угода про визнання винуватості являє собою ключовий інструмент узгодження інтересів: з одного боку держави (публічний, або суспільний інтерес), з іншого - обвинуваченого.

Суспільний інтерес є абстрактним оціночним поняттям і в узагальненому виді являє собою інтерес суспільства або усередненого представника цієї спільноти, пов`язаний із забезпеченням його благополуччя, стабільності, безпеки та сталого розвитку.

В даному кримінальному провадженні наявність суспільного інтересу обґрунтована сприянням у швидкому судовому провадженні, яке зможе забезпечити своєчасне та невідворотнє покарання обвинуваченого, а також добровільним повідомленням деталей вчиненого злочину. Серед іншого наявність суспільного інтересу в запобіганні, виявленні чи припиненні більшої кількості кримінальних правопорушень або інших більш тяжких кримінальних правопорушень.

Відповідно до вимог ч.1 ст.470 КПК України прокурор при вирішенні питання про укладення угоди про визнання винуватості зобов`язаний враховувати такі обставини:

1) ступінь та характер сприяння підозрюваного чи обвинуваченого у проведенні кримінального провадження щодо нього або інших осіб;

2) характер і тяжкість обвинувачення (підозри);

3) наявність суспільного інтересу в забезпеченні швидшого досудового розслідування і судового провадження, викритті більшої кількості кримінальних правопорушень;

4) наявність суспільного інтересу в запобіганні, виявленні чи припиненні більшої кількості кримінальних правопорушень або інших більш тяжких кримінальних правопорушень.

Під час розгляду кримінального провадження за угодою судом встановлено, що прокурором враховані обставини, передбачені ч.1 ст.470 КПК України.

Також, суд бере до уваги, що затвердження угоди істотно скорочує часовий проміжок від моменту скоєння кримінального правопорушення до ухвалення підсумкового рішення судом, зменшує строки судового розгляду, у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях, а також витрати на забезпечення судового процесу, знижує навантаження на судові органи та прокуратуру.

Крім того у контексті цього кримінального провадження суспільний інтерес полягає й у попередженні нових кримінальних правопорушень, що забезпечується шляхом призначення справедливого та достатнього покарання у відповідності до загальних засад КК України.

При вирішенн питання про відповідність угоди вимогам КПК України судом враховується наступне.

Ухвалою суду від 31.03.2026 року з об`єднаного кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 та інших осіб, стосовно яких продовжується судовий розгляд, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.146, ч.2 ст.186 КК та ч.3 ст.27 ч.2 ст.146, ч.3 ст.27 ч.2 ст.186, ч.1 ст.255-1 КК України, виділено в окреме провадження матеріали кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 186 КК України з угодою про визнання винуватості.

У разі якщо кримінальне провадження здійснюється щодо кількох осіб, які підозрюються чи обвинувачуються у вчиненні одного або кількох кримінальних правопорушень, і згода щодо укладення угоди досягнута не з усіма підозрюваними чи обвинуваченими, угода може бути укладена з одним (кількома) з підозрюваних чи обвинувачених. Кримінальне провадження щодо особи (осіб), з якими досягнуто згоди, підлягає виділенню в окреме провадження відповідно до вимог ч.8 ст.469 КК України.

Зі змісту угоди вбачається, що в ній викладені обставини вчинення обвинуваченим ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 186 КК України, які відповідають змісту формулювання висунутого обвинувачення, викладених в саме обвинувальному акті стосовно ОСОБА_4 та Особа 1, Особа 2 та Особа 3, судовий розгляд стосовно яких продовжується. Під час розгляду кримінального провадження з угодою, яке виділено з об`єднаного кримінального провадження, у якому обвинувачується ще Особа 4 у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.27 ч.2 ст.146, ч.3 ст.27 ч.2 ст.186, ч.1 ст.255-1 КК України, стороною обвинувачення до моменту видалення суду до нарадчої кімнати, як стороною угоди, не ініційовано зміни до укладеної угоди відповідно до вимог ч.8 ст. 474 КПК України.

Таким чином, судом встановлено, що укладена 30.07.2025 року між прокурором та обвинуваченим за участю захисника угода відповідає вимогам КПК України, дії обвинуваченої ОСОБА_4 кваліфіковано правильно за:

- ч.2 ст.146 КК України, як незаконне позбавлення волі, вчинене з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб;

- ч.2 ст.186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, вчинений за попередньою змовою групою осіб.

Сторони кримінального провадження розуміють наслідки затвердження даної угоди, щодо обмежень в частині оскарження вироку. Обвинувачений свою провину визнає повністю, зазначив, що може виконати взяті на себе за угодою зобов`язання, фактичні підстави для визнання винуватості наявні, узгоджена міра покарання відповідає загальним засадам призначення покарання, визначених ст.65 КК України.

Виходячи із принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації - покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу.

У відповідності до вимог ст.50 КК України при призначенні міри покарання обвинуваченому, суд вважає за необхідне призначити такий захід примусу, який би був відповідною мірою кари за скоєне, сприяв виправленню засудженого та запобігав вчиненню інших кримінальних правопорушень.

Відповідно до вимог ст.12 КК України вчинені обвинуваченим злочини, передбачені ч.2 ст.146, ч.2 ст.186 КК України, є нетяжким та тяжким злочином відповідно.

Згідно п.1 Постанови Пленуму ВСУ "Про практику призначення судами кримінального покарання" №7 від 24.10.2003 року призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Конституційний Суд України в своєму рішенні зазначив: «Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права є не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного». Справедливість покарання повинна визначатися з точки зору врахування інтересів усіх суб`єктів кримінально-правових відносин, у тому числі й потерпілих.

Отже суд дійшов висновку, що укладену угоду про визнання винуватості від 30.07.2025 року слід затвердити та призначити обвинуваченому покарання, передбачене угодою.

Так, при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, відомості про особу обвинуваченої.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченої є її щире каяття, визнання вини. Обставин, що обтяжує покарання обвинуваченої судом не встановлено.

Щодо особи обвинуваченого, то він раніше не судимий, одружений, критично ставиться до скоєного, має постійне місце проживання, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває.

Таким чином, узгоджена міра остаточного покарання для обвинуваченого за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.146, ч.2 ст.186 КК України, у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) рокі у межах санкції зазначених статтей КК України з звільненням від відбування покарання з випробуванням, є достатньою для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, відповідає загальним засадам призначення покарання.

Крім того, відповідно до матеріалів кримінального провадження ОСОБА_4 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з 15.12.2021 року по 18.12.2021 року включно та з 02.02.2022 року по 15.03.2022 року, який на підставі ст.72 КК України, слід зарахувати у строк призначеного покарання із розрахунку, що одному дню попереднього ув`язнення відповідає один день попереднього ув`язнення.

Також, відповідно до матеріалів кримінального провадження ОСОБА_4 перебував під цілодобовим домашнім арештом з 19.12.2021 року по 01.02.2022 року включно, який на підставі ст.72 КК України, слід зарахувати у строк призначеного покарання із розрахунку, що три дні цілодобового домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі.

Цивільні позови не заявлені.

Будь-який запобіжний захід стосовно обвинуваченого на час судового розгляду не обраний.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Крім того, відповідно до вимог ст.124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Керуючись ст.ст. 100,124,373,374, 472-475 КПК України, суд-

У Х В А Л И В :

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 30 липня 2025 року у кримінальному провадженні №42021163020000100 19.11.2021 року між прокурором Хаджибейської окружної прокуратури м.Одеси ОСОБА_8 та обвинуваченим ОСОБА_4 у присутності захисника ОСОБА_5 .

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчинені кримінальних правопорушень та призначити покарання:

- за ч.2 ст.146 КК України у виді 3 (трьох) років позбавлення волі;

- за ч.2 ст.186 КК України у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.

На підставі ст.ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нове кримінальне правопорушення та виконає покладені на нього згідно п.п.1,2 ч.1 ст.76 КК України обов`язки:

-періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

Обов`язок нагляду за засудженим ОСОБА_4 покласти на уповноважений орган з питань пробації за місцем проживання, роботи засудженого.

На підставі вимог ч.5 ст.72 КК України зарахувати у строк призначеного покарання ОСОБА_4 строк попереднього ув`язнення з 15.12.2021 року по 18.12.2021 року включно та з 02.02.2022 року по 15.03.2022 року включно із розрахунку, що одному дню позбавлення волі відповідає один день попереднього ув`язнення.

На підставі вимог ч.7 ст.72 КК України зарахувати у строк призначеного покарання ОСОБА_4 строк знаходження під домашнім арештом з 19.12.2021 року по 01.02.2022 року включно із розрахунку, що три дні цілодобового домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі.

Строк покарання ОСОБА_4 відраховувати з 28.05.2026 року.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судові витрати за проведення судової експертизи у сумі 9438,55 грн.

Вирок суду може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду через Хаджибейський районний суд м.Одеси протягом 30 днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ст. 394 КПК України.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копії вироку негайно після його проголошення вручаються обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1