Постанова від 26 травня 2026 р. у справі №463/5991/23 — Львівський апеляційний суд

Суд: Львівський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про відшкодування шкоди, з них

Дата: 26 травня 2026 р.

Справа: №463/5991/23

Суддя: Ванівський О. М.

Справа № 463/5991/23 Головуючий у 1 інстанції: Нор Н.В.

Провадження № 22-ц/811/3947/25 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Ванівського О.М.,

суддів Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О.

секретаря: Костюк С.О.

з участю: представника апелянта ОСОБА_1 – адвоката Васечко Ю.А., представника позивача – Цибак О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційними скаргами представника ОСОБА_1 – адвоката Васечко Ю.А., представника ПАТ «СК «Інтер-Поліс» ОСОБА_2 на рішення Личаківського районного суду м.Львова від 10 жовтня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інтер-Поліс» про відшкодування шкоди, -

в с т а н о в и в:

У вересні 2023 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інтер-Поліс» про відшкодування шкоди.

Позовні вимоги мотивував тим, що Личаківським районним судом м. Львова 27 квітня 2023 року винесено постанову у справі № 461/2495/23 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення вимог п. 15.12 ПДР України, якою встановлено, що в діях ОСОБА_1 присутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУАП України, накладено адміністративне стягнення у виді штрафу.

У вищезгаданій Постанові зазначається, що Відповідач-1 31 березня 2023 року о 10 год. 46 хв. за адресою м. Львів, вул. Лисенка, 23А, керуючи транспортним засобом марки «AUDI A4», реєстраційний номер НОМЕР_1 , не вжила необхідних заходів та допустила самовільний рух транспортного засобу, внаслідок чого автомобіль скоїв наїзд на припаркований автомобіль марки "TOYOTA LAND CRUISER 200" р.н. НОМЕР_2 . Як наслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Власником транспортного засобу марки «AUDI A4», реєстраційний номер НОМЕР_3 , що був предметом вчинення дорожньо-транспортної пригоди, є Відповідач-1.

Власником транспортного засобу марки "TOYOTA LAND CRUISER 200" р.н. НОМЕР_4 є Позивач, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу. Цивільно-правова відповідальність Відповідача-2 як власника наземного транспортного засобу страхована згідно з Договором (полісом) про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності часників наземних транспортних засобів № 209231888, укладеним між Відповідачем-1 та Відповідачем-2. Відповідно до Акта виконаних робіт №138942 від 28.04.2023 року, складеного на підставі договору №138942 від 20.04.2023 року, вартість запчастин та матеріалів, використаних для повного ремонту, а також вартість виконаних робіт по проведенню ремонту згаданого вище транспортного засобу марки "TOYOTA AND CRUISER 200" - сукупно становить 176 450 грн 76 коп.

Також вказує, що позивач звертався до відповідача-2 із повідомленням про ДТП в якому вказав усі необхідні дані про згадану вище транспортну пригоду та із заявою про виплату страхового відшкодування, натомість відповідач – 2 належним чином на надіслане повідомлення не відреагував. Також внаслідок вчинення вказаного ДТП транспортний засіб марки "TOYOTA LAND CRUISER 200" позивача став непридатним для експлуатації і був зданий на ремонт, у зв?язку з чим Позивач був змушений для задоволення своїх повсякденних потреб та забезпечення реалізації своїх прав орендувати транспортний засіб марки "Toyota Corolla". Так, Відповідач-2 не сплатив Позивачу суму страхового відшкодування у розмірі 130 000 грн 00 коп., яку зобов?язаний був виплатити відповідно до положень Договору (полісу) про цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів № 209231888, укладеного з Відповідачем-1. Поряд з цим, обов?язок сплати решти суми, а саме - 80 747 грн. 63 коп. (загальна сума від 46 450 грн 76 коп. - витрати на ремонт, 1296,00 грн. витрати на огляд автомобіля, 13000,00 витрати на оренду іншого автомобіля, 20000,00 грн. моральна шкода) покладається на відповідача – 1.

Оскаржуваним рішенням Личаківського районного суду м.Львова від 10 жовтня 2025 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інтер-Поліс» про відшкодування шкоди – задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ) грошові кошти в сумі 105219, 76 грн., з яких: 46450, 76 грн. витрати на ремонт автомобіля; 1296,00 грн. – витрати на огляд автомобіля; 37473,00 грн. – витрати на оренду іншого автомобіля, витрати на паливо; моральна шкода – 20000,00 грн.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інтер-Поліс» (місцезнаходження: вул. Володимирська, 69, м.Київ, ЄДРПОУ 19350062) на користь ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ) суму страхового відшкодування - 71102, 11 грн.; 6000,00 грн. - витрати на проведення транспортно - товарознавчої експертизи.

Стягнуто з ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) та Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інтер-Поліс» (місцезнаходження: вул. Володимирська, 69, м.Київ, ЄДРПОУ 19350062) на користь ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ) витрати на правничу допомогу в сумі 20000,00 грн. в рівних частинах з кожного.

Стягнуто з ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) та Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інтер-Поліс» (місцезнаходження: вул. Володимирська, 69, м.Київ, ЄДРПОУ 19350062) на користь ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ) судовий збір в сумі 1518,50 грн. в рівних частинах з кожного.

Рішення суду оскаржили представник ОСОБА_1 – адвокат Васечко Ю.А., представник ПАТ «СК «Інтер-Поліс» Гусєва П.В.

В своїй апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 – адвокат Васечко Ю.А. покликається на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Зокрема, апелянт не погоджується з стягнутою моральною шкодою, оскільки сам по собі факт орендування позивачем іншого автомобіля не свідчить про зміну його звичного способу життя або виникнення моральних страждань.

Крім того, звертає увагу на те, що відповідно до матеріалів справи, копія договору № 854458301 про оренду транспортного засобу, а також копія інвойсу № 5066 від 28.04.2023 подані іноземною мовою та не містять перекладу на українську, у зв?язку з цим зазначені документи є недопустимими доказами у розумінні процесуального законодавства

Також зазначає, що згідно з актом виконаних робіт №138942 від 28.04.2023 транспортний засіб «TOYOTA LAND CRUISER 200», номерний знак НОМЕР_6 , станом на 28.04.2024 був повністю відремонтований та повернутий позивачу. Тому станом на 28.04.2024 у позивача вже був у наявності власний транспортний засіб, що виключає об?єктивну необхідність користування орендованим автомобілем. За таких обставин квитанція про придбання палива від 28.04.2024 не могла братися судом першої інстанції до уваги.

Що стосується майнової шкоди, то вказує на те, що розглядаючи спір, суд першої інстанції не врахував те, що страхова компанія та позивач не дійшли згоди про розмір відшкодування. Задовольняючи позов та визначаючи розмір завданого внаслідок ДТП збитку суд першої інстанції керувався лише наданим позивачем актом виконаних робіт, адже ні звіту ні висновку позивачем не долучено до матеріалів справи.

Крім того апелянт вважає завищеною суму стягнутих витрат на правничу допомогу.

Просить рішення суду скасувати та постановити нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В своїй апеляційній скарзі представник ПАТ «СК «Інтер-Поліс» Гусєв П.В. покликається на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Покликається на те, що суд належним чином не встановив чи визначено розмір шкоди у відповідності до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Звертає увагу Суду на те, що Позивач не повідомляв Відповідача про проведення огляду пошкодженого транспортного засобу на СТО внаслідок чого не можливо встановити, що витрати дійсно заміна бампера відбулась внаслідок ДТП.

Стверджує, що страховик завжди відшкодовує шкоду з урахування зносу на замінені

деталі та зменшує на суму ПДВ, а не в розмірі ліміту відповідальності, як помилково вважає Позивач. Водночас в акті виконаних робіт не враховано приписи законодавства у зв`язку з чим не враховано знос на замінені деталі, а також роботи не пов`язані з ДТП, які були визначені актом огляду пошкодженого транспортного засобу.

Враховуючи вищевикладене, при розрахунку страхового відшкодування Страховою компанією було застосовано коефіцієнт фізичного зносу, внаслідок чого було розраховано та виплачено страхове відшкодування з урахування приписів стаття 29 Закону України №1961-IV, оскільки транспортний засіб має сліди відновлювального ремонту складових частин кабіни (п. 7.39 Методики), зокрема це підтверджує висновок наданий Позивачем до якого надано звіт аудахісторі з якого вбачається заміни вітрового скла з роботами, які пов`язані з кабіною транспортного засобу Позивача.

Просить рішення суду скасувати та постановити нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника апелянта ОСОБА_1 – адвоката Васечко Ю.А. на підтримання апеляційної скарги, представника позивача – Цибак О.В. на заперечення вимог апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Васечко Ю.А. слід задовольнити частково, а апеляційну скаргу представника ПАТ «СК «Інтер-Поліс» ОСОБА_2 – задовольнити повністю.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

В силу положень ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно п. п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Задовольняючи позовні вимоги про відшкодування шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що позивач довів факт заподіяння йому майнової та моральної шкоди внаслідок ДТП, яка сталась з вини ОСОБА_1 , тому наявні підстави для стягнення з останньої 105219, 76 грн., як відшкодування такої шкоди, а також стягнення із страховика 71102, 11 грн.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду зважаючи на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , 31 березня 2023 року о 10 год. 46 хв. за адресою м. Львів, вул. Лисенка, 23А, керуючи транспортним засобом марки «AUDI A4», реєстраційний номер НОМЕР_1 , не вжила необхідних заходів та допустила самовільний рух транспортного засобу, внаслідок чого автомобіль скоїв наїзд на припаркований автомобіль марки "TOYOTA LAND CRUISER 200" р.н. НОМЕР_2 . Як наслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Личаківським районним судом м. Львова 27 квітня 2023 року винесено постанову у справі № 461/2495/23 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення вимог п. 15.12 ПДР України, якою встановлено, що в діях ОСОБА_1 присутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУАП України, накладено адміністративне стягнення у виді штрафу.

Власником транспортного засобу марки «AUDI A4», реєстраційний номер НОМЕР_3 , що був предметом вчинення дорожньо-транспортної пригоди, є ОСОБА_1 .. Вищезгадана Постанова не оскаржувалась та набрала законної сили 07 травня 2023 року.

Власником транспортного засобу марки "TOYOTA LAND CRUISER 200" р.н. НОМЕР_4 є ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 як власника наземного транспортного засобу страхована згідно з Договором (полісом) про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності часників наземних транспортних засобів № 209231888, укладеним між ОСОБА_1 та Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Інтер-Поліс».

Згідно п. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон №1961-IV) обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Статтею 6 Закону №1961-IV передбачено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до п. 22.1. Закону №1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно ст. 33 Закону №1961-IV у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний: невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов`язок, він має підтвердити це документально.

Пунктом 33.3 ст. 33 Закону №1961-IV передбачений обов`язок водія та власників транспортних засобів, причетних до дорожньо-транспортної пригоди, власники пошкодженого майна зобов`язані зберігати пошкоджене майно (транспортні засоби) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, до тих пір, поки його не огляне призначений страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) представник (працівник або експерт), а також забезпечити йому можливість провести огляд пошкодженого майна (транспортних засобів).

Відповідно до п. 33.1. ст. 33-1 Закону №1961-IV страхувальник, інша особа, відповідальність якої застрахована, водій транспортного засобу, причетного до дорожньо-транспортної пригоди, особа, яка має право на отримання відшкодування (потерпілий), зобов`язані сприяти страховику та МТСБУ в розслідуванні причин та обставин дорожньо-транспортної пригоди, а саме: надати для огляду належний їй транспортний засіб або інше пошкоджене майно, повідомити страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) про всі відомі їй обставини та надати для огляду та копіювання наявні у неї документи щодо цієї дорожньо-транспортної пригоди протягом семи робочих днів з дня отримання нею відповідної інформації або документа. Якщо зазначені особи з поважних причин не мали змоги виконати ці дії, вони мають підтвердити це документально.

Згідно п. п. 34.1, 34.2 Закону №1961-IV страховик зобов`язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування.

Протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний направити свого представника (працівника або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Як вбачається з матерілів справи, після отримання повідомлення про настання ДТП та заяви про виплату страхового відшкодування ПАТ «СК «Інтер-Поліс» було направлено аварійного комісара та 10.04.2023 року проведено огляд пошкодженого транспортного засобу.

Відповідно до проведеного огляду транспортного засобу на замовлення ПрАТ СК «»Інтер-Поліс» було складено звіт №34385 від 27.04.2023 року згідно якого розмір понесеної шкоди становить: вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Шкода», державний номер НОМЕР_7 – 92 880, 44 грн., вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Шкода», державний номер НОМЕР_7 з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу складає -66 163, 04 грн.

Згідно п. 36.2 Закону№1961-IV страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість.

Відповідно до частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Частиною другою статті 22 ЦК України передбачено, що збитками є витрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо), якщо інше не встановлено законом (частина четверта статті 22 ЦК України).

Відповідно до статті 1192 ЦК України, якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Верховний Суд у постанові від 19 вересня 2018 року у справі № 753/21177/16-ц (провадження № 61-28918св18) дійшов висновку, що визначення розміру матеріального збитку при відшкодуванні шкоди, внаслідок ДТП повинно бути підтверджено належним засобом доказування, зокрема, звітом (актом) про оцінку майна, який повинен відповідати вимогам Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395 (з відповідним змінами).

Пунктами 2.3. та 2.4. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України 24.11.2003 № 142/5/2092 (у редакції наказу Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.07.200 № 1335/5/1159) визначено, що вартість відновлювального ремонту КТЗ визначається як грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого КТЗ. Вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Ця Методика розроблена згідно із Законами України «Про судову експертизу», «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», Національним стандартом № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року № 1440, та іншими нормативно-правовими актами з питань судової експертизи й оцінки майна (пункт 1.1.)

Згідно з пунктом 1.3. вимоги Методики є обов`язковими під час проведення автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень судовими експертами науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України, експертами науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів Міністерства внутрішніх справ України, експертами інших державних установ, суб`єктами господарювання, до компетенції яких входить проведення судових автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень, а також всіма суб`єктами оціночної діяльності під час оцінки КТЗ у випадках, передбачених законодавством України або договорами між суб`єктами цивільно-правових відносин.

Методика застосовується, зокрема, з метою визначення матеріальних збитків, завданих власнику в разі пошкодження КТЗ та визначення вартості відновлювального ремонту КТЗ (підпункт «д» та «е» пункту 1.4.).

Абзацом дев`ятим частини другої статті 7 «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» визначено, що проведення оцінки майна є обов`язковим у випадку визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом

Верховний Суд у постанові від 31 жовтня 2019 року у справі №522/1597/15-ц (провадження № 61-12079ск18) дійшов висновку, що «Визначення вартості матеріального збитку шляхом проведення незалежної оцінки (виконавець - оцінювач транспортних засобів) або автотоварознавчого дослідження (виконавець - судовий автотоварознавець) відповідає вимогам статті 7 Закону України «Про оцінку майна та професійну оціночну діяльність в Україні», в якій сказано, що Проведення незалежної оцінки майна є обов`язковим у випадках визначення збитків або розміру відшкодування, під час вирішення спорів та в інших випадках. Таким чином, аналіз вище вказаних норм права дає підстави для висновку, що підставою для стягнення з винуватця ДТП вартості збитків є наявність вини такої особи у скоєнні ДТП та оцінка розміру завданої шкоди у відповідності до Закону України «Про оцінку майна та професійну оціночну діяльність в Україні».

Розмір відшкодування шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення (див. постанову Верховного Суду від 03 червня 2021 року у справі № 461/2217/19 (провадження № 61-9194св20)).

Враховуючи вищенаведене, розмір страхового відшкодування розраховується на підставі звіту та становить суму відновлювального ремонту з урахуванням зносу на змінені деталі та вирахування ПДВ у разі ненадання доказів проведення ремонту транспортного засобу.

Таким чином, розраховане ПАТ «СК «Інтер-Поліс» страхове відшкодування відповідає вимогам закону №1961-ІV та відповідно було зменшено розмір відшкодування на суму ПДВ та сплачено кошти в розмірі 58 897, 78 грн., що не перевищує ліміт відповідальності

На підтвердження завданої матеріальної шкоди позивачем надано до суду Акт виконаних робіт №138942 від 28.04.2023 року, складений на підставі договору №138942 від 20.04.2023 року, вартість запчастин та матеріалів, використаних для повного ремонту, а також вартість виконаних робіт по проведенню ремонту згаданого вище транспортного засобу марки "TOYOTA AND CRUISER 200" - сукупно становить 176 450 грн 76 коп.

Вказаний акт не є належним доказом на підтвердження матеріальної шкоди завданої дорожньо – транспортною пригодою, а відтак рішення суду в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інтер-Поліс» 71102, 11 грн. страхового відшкодування та стягнення з ОСОБА_1 46450, 76 грн. витрати на ремонт автомобіля (що становить різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування) є незаконним та таким, що прийнято з порушенням норм матеріального права.

Що стосується витрати на оренду іншого автомобіля в розмірі 37473,00 грн., то слід вказати наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження своїх позовних вимог в частині витрат на оренду іншого автомобіля, позивач долучив до позовної заяви колію договору № 854458301 про оренду транспортного засобу, а також копію інвойсу №5066 від 28.04.2023, які складені іноземною мовою та не містять перекладу на українську мову.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» у судах України судочинство провадиться, а діловодство здійснюється державною мовою. У судовому процесі може застосовуватися інша мова, ніж державна, у порядку, визначеному процесуальними кодексами України та Законом України «Про судоустрій і статус суддів». Суди ухвалюють рішення та оприлюднюють їх державною мовою у порядку, встановленому законом.

У п. 5.2 рішення Конституційного Суду України від 22.04.2008 № 8-рп/2008 зазначено, що державною мовою здійснюються ведення судового процесу, складання судових документів та інші процесуальні дії і відносини що встановлюються між судом та іншими суб?єктами на всіх стадіях розгляду і вирішення адміністративних та цивільних справ.

Згідно ч. 6 ст. 13 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації державної і комунальної форм власності беруть до розгляду документи, складені державною мовою, крім випадків, визначених законом.

Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За змістом статей 77, 78, 79, 80 ЦПК України докази мають бути належними, допустимими, достовірними та достатніми.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (частина перша статті 95 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Іноземний офіційний документ, що підлягає дипломатичній або консульській легалізації, може бути письмовим доказом, якщо він легалізований у встановленому порядку. Іноземні офіційні документи визнаються письмовими доказами без їх легалізації у випадках, передбачених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (частина восьма статті 95 ЦПК України).

При цьому до письмових доказів, викладених недержавною мовою, повинні додаватися переклади українською мовою, засвідчені належним чином. Вірність перекладу документів юридичного характеру повинна бути нотаріально засвідченою в порядку статті 79 Закону України "Про нотаріат", у відповідності до положень якої нотаріус засвідчує вірність перекладу документа з однієї мови на іншу, якщо він знає відповідні мови. Якщо нотаріус не знає відповідних мов, переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус.

Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20 червня 2019 у справі № 910/4473/17.

Пунктом 2.1. глави 8 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України N 296/5 від 22.02.2012, визначено, якщо нотаріус не знає відповідних мов (однієї з них), переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус за правилами, передбаченими цим Порядком. Переклад має бути зроблений з усього тексту документа, що перекладається, і закінчуватися підписами. Під текстами оригіналу та перекладу вміщується підпис перекладача у разі здійснення перекладу перекладачем. Посвідчувальний напис викладається під текстами документа і перекладу з нього. Переклад, розміщений на окремому від оригіналу чи копії аркуші, прикріплюється до нього, прошнуровується і скріплюється підписом нотаріуса і його печаткою.

Таким чином, докази, не перекладені з недержавної мови на українську мову та не засвідчені належним чином в порядку статті 79 Закону України "Про нотаріат" не є належними документами, оскільки не оформлені в установленому законом порядку.

Така ж позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20 червня 2019 року у справі № 910/4473/17, від 03.03.2025 року у справі № 910/628/20, від 12 березня 2025 року у справі N 910/20940/21 (910/19964/23).

За такого, колегія суддів погоджується з доводом апеляційної скарги представника апелянта ОСОБА_1 – адвоката Васечко Ю.А. про те, що надані позивачем документи на іноземній мові без перекладу на українську мову є неналежними доказами, а відтак суд не може посилатися на них при вирішенні спору.

Щодо стягнення моральної шкоди.

Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Разом з тим, судам слід надати оцінку тому, чим саме підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, у чому саме полягає вина заподіювача та інші обставини, що мають значення для вирішення спору в цій частині.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються критерії розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України, у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

Тобто, аналізуючи наведені положення законодавства, з урахуванням обставин справи, а також зваживши на згадані вище роз`яснення Пленуму Верховного Суду України щодо відшкодування моральної шкоди, то насамперед треба звернути увагу на те, що сам факт визнання протиправними дій/бездіяльності суб`єкта владних повноважень не є безумовною і достатньою підставою для стягнення з нього моральної шкоди. У кожному випадку позивач повинен обґрунтувати заподіяння йому такої шкоди, зокрема пояснити в чому конкретно проявилося порушення його нормальних життєвих зав`язків через неможливість продовження активного громадського життя, що саме спричинило йому моральні страждання і в чому проявляється їхній взаємозв`язок з протиправними діями відповідача.

Дослідивши матеріали справи апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції що факт дорожньо-транспортної пригоди, пошкодження належного позивачу транспортного засобу, організації ремонту автомобіля об`єктивно свідчать про заподіяння позивачу моральної шкоди, яка полягала у душевних переживаннях, порушенні звичного способу життя та необхідності докладати додаткових зусиль для відновлення порушеного права, а тому у суду наявні підстави для стягнення моральної шкоди з відповідача.

Проте колегія суддів не погоджується з розміром стягненої моральної шкоди та вважає його завищеним.

З урахуванням глибини фізичних та душевних страждань позивача внаслідок пошкодження належного йому майна, ступеню вини відповідача та із застосуванням принципів розумності і справедливості, судова колегія дійшла висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача на відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягає -2 000 грн.

Розмір витрат на правову допомогу, понесених позивачем, підтверджений належними та допустимими доказами, відповідає критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи та є співмірним до ціни позову. Разом з тим, враховуючи часткове задоволення позову ОСОБА_3 із ОСОБА_1 , на його користь слід стягнути 10 00,00 грн витрат на правову допомогу.

Що стосується витрат на огляд автомобіля, витрат на проведення експертизи, то оскільки в задоволенні позовних вимог на підтвердження яких заявлено такі витрати, відмовлено, такі також не підлягають стягнення.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки вимоги позивача підлягають задоволенню частково, в процентному співвідношення на 11,4 %, з відповідача ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 підлягає стягненню сума судового збору за подання позовної заяви в розмірі 245, 05 грн. (2149,63 грн. x 11,4 % : 100%).

Крім того, оскільки апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволена частково, на її користь з позивача ОСОБА_3 підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 2018 грн. (2277,75 грн. x 88,6 % : 100%).

Враховуючи те, що апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інтер-Поліс» задоволено повністю, то на їх користь з позивача ОСОБА_3 підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 1453,44 грн.

Відповідно до частини десятої статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Врахувавши правила частини десятої статті 141 ЦПК України, Львівський апеляційний суд дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 1772,95 грн судових витрат.

Відповідно до положень п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити його.

Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, рішення суду слід скасувати та постановити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інтер-Поліс» про відшкодування шкоди – задовольнити частково.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу представника ПАТ «СК «Інтер-Поліс» Гусєва Павла Володимировича – задовольнити.

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Васечко Ю.А. – задовольнити частково.

Рішення Личаківського районного суду м.Львова від 10 жовтня 2025 року скасувати та постановити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інтер-Поліс» про відшкодування шкоди – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ) грошові кошти в сумі 2000 гривень на відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ) витрати на правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ) в користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інтер-Поліс» (місцезнаходження: вул. Володимирська, 69, м.Київ, ЄДРПОУ 19350062) 1453, 44 гривні судового збору сплаченого за подання апеляційної скарги.

Стягнути з ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ) в користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) 1772,95 гривень судового збору сплаченого за подання апеляційної скарги.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 27.05.2026 року.

Головуючий: Ванівський О.М.

Судді: Цяцяк Р.П.

Шеремета Н.О.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua