Постанова від 26 травня 2026 р. у справі №305/4079/25 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 305/4079/25

Закарпатський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.05.2026 м. Ужгород

Суддя Закарпатського апеляційного суду Феєр І. С., за участю захисника-адвоката Войнарського А. Й., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді у режимі відеоконференції справу про адміністративне правопорушення № 33/4806/868/25 за апеляційною скаргою захисника-адвоката Войнарського А. Й. на постанову судді Рахівського районного суду Закарпатської області від 10.11.2025.

Цією постановою:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, уродженець селища Васильківське, Петропавлівського району Дніпропетровської області, мешканець АДРЕСА_1 , непрацюючий, визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 01 (один) рік.

Стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 605 грн 60 коп.

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 489670 від 21.10.2025 та постанови судді від 10.11.2025 вбачається, що ОСОБА_2 21.10.2025 близько 12 год 10 хв, в с. Лазещина, вул. Героїв України, Рахівського району Закарпатської області, керував транспортним засобом марки «БМВ Х1», д.н.з. НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився у встановленому законом порядку на місці зупинки за допомогою пристрою «Драгер Алкотест 6820» зі згоди водія, результат огляду 2,09 проміле. Таким чином, ОСОБА_2 порушив вимоги п.2.9 «а» Правил дорожнього руху України, за що передбачена адміністративна відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В апеляційній скарзі захисник просить постанову судді від 10.11.2025 скасувати та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що ОСОБА_2 жодних повідомлень про розгляд справи не отримував, протокол про адміністративне правопорушення не підписував, так як і не підписував результат огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою пристрою «Драгер Алкотест 6820» та погодження із результатами акта огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів щодо результатів медичного огляду за допомогою алкотестера «Драгер» від 21.10.2025. Письмових пояснень ОСОБА_2 не надавав працівникам поліції. Підписи поставлені на цьому документі, так як і на вище перерахованих, не відповідають підпису ОСОБА_2 . Також відсутні докази того, що ОСОБА_2 керував транспортним засобом марки «БМВ Х1», д.н.з. НОМЕР_1 о 12 год 10 хв в с. Лазещина, вул. Героїв України, Рахівського району Закарпатської облаті та не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного

-2-

напрямку при повороті, за що передбачена відповідальність за ч. 2 ст. 122 КУпАП. Окрім того, у справі відсутні відомості про те, що працівник поліції виконав норми ст. 268 КУпАП, що вказує на грубе порушення його права на захист, у тому числі скористатися допомогою фахівця у галузі права, що вказує на те, що така постанова суду підлягає скасуванню. Крім того, в апеляційній скарзі ставиться питання про поновлення строку. В обґрунтування клопотання захисник зазначає про те, що ОСОБА_2 не був присутнім під час розгляду справи, жодних повідомлень про розгляд матеріалів про притгнення його до адміністративної відповідальності він не отримував, про існування постанови суду стало відомо з мережі Інтернет з Єдиного державного реєстру судових рішень 02.12.2025, тому вважає строк пропущеним з поважних причин і просить такий поновити.

Будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду апеляційної скарги, ОСОБА_2 на розгляд справи щодо нього не з`явився, клопотань про відкладення розгляду справи не заявляв, відомостей про поважність причин неявки не надав. При цьому, за змістом ст. 294 КУпАП участь особи, яка притягується до відповідальності в апеляційному розгляді справи, не є обов`язковою. Тому, враховуючи вимоги закону про розгляд справи в розумні строки, а також рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07.07.1989 про те, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип – верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи, апеляційний суд вважає за необхідне розглянути справу за відсутності ОСОБА_2 , що не може розцінюватись як порушення його прав, передбачених ст. 268 КУпАП. Крім того, захисник-адвокат Войнарський А. Й. не заперечував про розгляд апеляційної скарги у відсутності ОСОБА_2 .

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника-адвоката Войнарського А. Й., який підтримав клопотання та апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши зібрані по справі докази та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що клопотання про поновлення строку підлягає до задоволення, а апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржувана постанова судді винесена без участі ОСОБА_2 , при цьому, в матеріалах справи відсутні відомості про отримання ОСОБА_2 копії постанови в інший строк, ніж той, на який посилається сторона захисту – 02.12.2025.

З урахуванням наведеного, з метою недопущення порушення права на захист особи, причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції відносно ОСОБА_2 апеляційний суд вважає поважними, а клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови обґрунтованим і таким, що підлягає до задоволення і такий строк поновлюється.

Відповідно до вимог ст. 245, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, а орган чи посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення, з урахуванням положень, викладених у ст. 251, 252 КУпАП, зобов`язані з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, керуючись законом і правосвідомістю, оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням в їх сукупності.

-3-

Ці вимоги закону, всупереч доводів апеляційної скарги, судом першої інстанції при розгляді справи щодо ОСОБА_2 належним чином дотримані.

Згідно пункту 2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до підпункту а) пункту 2.9 Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебуваючи під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно пункту 6 розділу І Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ № 1452/735 від 09.11.2015 (далі Інструкція), огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Відповідно до пункту 7 вказаної Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров`я).

Висновки суду щодо винуватості ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП відповідають фактичним обставинам справи, підтверджуються наявними і дослідженими судом доказами.

Незважаючи на заперечення захисником вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, його винуватість у вчиненні вказаного правопорушення, підтверджується сукупністю зібраних по справі, досліджених суддею першої інстанції та наведених у постанові доказів.

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 489670 від 21.10.2025 вбачається, що ОСОБА_2 21.10.2025 близько 12 год 10 хв, в с. Лазещина, вул. Героїв України, Рахівського району Закарпатської області, керував транспортним засобом марки «БМВ Х1», д.н.з. НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився у встановленому законом порядку на місці зупинки за допомогою пристрою «Драгер Алкотест 6820» зі згоди водія, результат огляду 2,09 проміле. Таким чином, ОСОБА_2 порушив вимоги п.2.9 «а» Правил дорожнього руху України, за що передбачена адміністративна відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.

-4-

Крім того, вина ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, стверджується: роздруківкою тесту № 152 від 21.10.2025, відповідно до якого ОСОБА_2 о 12 год 25 хв 21.10.2025 знаходилася у стані алкогольного сп`яніння, проміле – 2,09; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів; рапортом поліцейського ПОГ СП Рахівського РВП ГУ НП в Закарпатській області Микуляка Д.; копією постанови ЕНА серії № 5984365 від 21.10.2025 якою ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП; поясненнями ОСОБА_2 , в яких він зазначив, що на передодні 20 числа вживав алкогольні напої та не протверезів, сів за кермо та був зупинений працівниками поліції; копією полісу страхування та додатком у вигляді СD-диска з відеоматеріалами правопорушення.

Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та передбаченими способами. Відповідно відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності.

При розгляді справи цим доказам суд дав належну оцінку, а тому твердження захисника в апеляційній скарзі про те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, є необгрунтованими. Наведені докази є допустимими, належними і достатніми для підтвердження висновків суду про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

У протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 489670 від 21.10.2025 зазначено: дату і місце його складення; посаду, прізвище, ім`я та по батькові працівника поліції, який склав протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; а також зазначено, що ОСОБА_2 роз`яснено його права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, чим скористався ОСОБА_2 , надавши пояснення про те, що на передодні вживав алкогольні напої.

Матеріали справи не містять доказів про порушення поліцейським ПОГ СП Рахівського РВП ГУ НП в Закарпатській області Микуляком Д. законодавства при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки поліцейським дотримано вимоги ч. 2 ст. 251, ст. 256, 265-2, 266, 268 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі. Протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 489670 від 21.10.2025 складено відповідно до вимог, встановлених ст. 256 КУпАП, уповноваженим на такі дії працівником поліції, у спосіб, з підстав та з дотриманням порядку, встановлених законом.

Інші підстави, які б свідчили про відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП в діях ОСОБА_2 в апеляційній скарзі не зазначено й під час апеляційного перегляду справи не встановлені, а доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин події.

Суддею першої інстанції досліджені та перевірені доказами обставини, які поза розумним сумнівом свідчать про беззастережну винність ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, що ставилось йому за провину.

Також поліцейськими у протоколі зазначено, що огляд водія проведений у зв`язку з виявленими ознаками – почервоніння очей, тремтіння пальців рук, запах алкоголю з порожнини рота за допомогою приладу «Драгер». Результат огляду на стан сп`яніння – 2,09 проміле. Акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів ОСОБА_2 підписав без застережень.

-5-

Із записів нагрудних камер, наданими працівниками поліції встановлено, що працівниками поліції було зупинено транспортний засіб марки ««БМВ Х1», державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 у в`язку з порушенням п. 9.2 б ПДР – водій керуючи транспортним засобом не подав сигнал світловим показчиком повороту відповідного напрямку при повороті, а також те, що працівник поліції при спілкуванні з водієм ОСОБА_2 виявив в останньої ознаки алкогольного сп`яніння (почервоніння очей, тремтіння пальців рук, запах алкоголю з порожнини рота) та пред`явив водію вимогу щодо проходження огляду на стан сп`яніння, водій погодився пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки, пройшов такий огляд за допомогою приладу «Драгер-Алкотест 6820», результат огляду - 2,09 проміле. З результатом огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою технічного прилату «Драгер-Алкотест 6820» ОСОБА_3 погодився та підписав всі складені щодо нього адміністративні матеріали, будь-яких зауважень, чи заперечень працівникам поліції не висловлював.

Таким чином, відеозапис, наявний у матеріалах справи надає можливість повно та об`єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, оскільки ним зафіксовані реальні дані, які не носять суб`єктивного характеру та дозволяють відновити послідовність подій, що дійсно відбулися, не можуть бути спростовані та мають істотне значення для розгляду справи.

Також апеляційний суд враховує, що результат тесту ОСОБА_2 , проведеного працівниками поліції, а саме –2,09 проміле, більш ніж у 10 разів перевищує гранично допустиму норму (0,2 проміле) та беззаперечно вказує на перебування його у стані алкогольного сп`яніння.

З урахуванням наведеного, доводи захисника про те, що ОСОБА_2 не підписував ні протокол про адміністративне праовопрушення, ні результати пилату «Драгер-Алкотест 6820» на стан алкогольного сп`яніння, а також не надавав своїх пояснень працівникам поліції, а підписи на цих документах не відповідають підпису ОСОБА_2 , повністю спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, тому апеляційним судом визнаються необґрунтованими та відхиляються.

З огляду на викладене, апеляційним судом визнаються необґрунтованими також і доводи апеляційної скарги про те, що працівниками поліції не були роз`яснені ОСОБА_2 його права та обов`язки, оскільки зазначене спростовується наявними матеріалми справи, з яких вбачається, що ОСОБА_2 надав свої пояснення до протоколу про адміністративне правопорушення скориставшись своїм правом, передбаченим ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП.

Наведені інші доводи сторони захисту не досягають того рівня, що можуть свідчити про істотність недоліків та суттєвого порушення умов проведення процесуальної дії, а саме огляду водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп?яніння, наслідком чого могло би бути визнання недопустимим як доказу протоколу про адміністративне правопорушення та відповідно уникнення ОСОБА_2 відповідальності за умисно вчинене ним адміністративне правопорушення.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_2 оскаржував дії працівників поліції щодо складання відносно нього протоколу. Всупереч доводів апеляційної скарги, доказів неправомірної поведінки працівників поліції чи інших доказів, які б спростовували фактичні дані, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення та додатках до нього матеріали справи не містять.

Відеозаписом долученим до матеріалів справи, спростовуються доводи апеляційної скарги про порушення поліцейським порядку огляду на стан сп`яніння, а тому такі доводи апеляційний суд відхиляє.

-6-

Апеляційний суд також відхиляє доводи сторони захисту про не доведення факту керування ОСОБА_2 транспортним засобом, оскільки причини та обставини зупинки транспортного засобу під його керуванням, обставини того, чи порушував ОСОБА_2 . Правила дорожнього руху України під час керування транспортним засобом, що стало наслідком його зупинки працівниками поліції, не підлягають встановленню, оскільки предметом доказування в межах даної справи є саме фактичні дані щодо керування ОСОБА_2 транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, та ці відомості не впливають на висновок про винуватість цієї особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Безпідставними є доводи про не доведення факту керування ОСОБА_2 транспортним засобом, оскільки згідно норм діючого законодавства огляд на стан алкогольного сп`яніння проводиться виключно щодо водіїв транспортних засобів, факт проходження такого огляду ОСОБА_2 поза всяким розумним сумнівом свідчить про те, що саме ОСОБА_2 був водієм автомобіля та керував ним у стані алкогольного сп`яніння.

Жодних заяв, клопотань або інших пояснень ОСОБА_2 з приводу незаконних дій працівників поліції, матеріали справи не містять, а незгода з діями працівників поліції була висловлена ним лише під час розгляду справи в суді, що можна розцінювати, як спосіб захисту останнього.

Разом з тим, стороною захисту не надано жодних відомостей щодо звернення із заявою до відповідних органів з метою ініціювання проведення службової перевірки чи порушення кримінального провадження з приводу незаконності дій працівників поліції, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині апеляційний суд відхиляє.

Таким чином, обґрунтування вимог апеляційної скарги захисника щодо порушення судом першої інстанції законодавства при винесенні постанови, яке полягало у нез`ясуванні судом першої інстанції всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, не знайшло свого підтвердження при апеляційному перегляді.

На які-небудь інші доводи, які би давали підстави для скасування чи зміни судового рішення в апеляційній скарзі захисника не вказується й під час перевірки справи в апеляційному суді такі не виявлені.

Також, судом першої інстанції з урахуванням вимог ст. 33 КУпАП, зокрема, характеру вчиненого правопорушення, особи порушника та обставин справи, правильно вирішено питання про кваліфікацію діянь ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 130 КУпАП України і накладено стягнення у виді штрафу та позбавлення права керування транспортними засобами строком на один рік відповідно до санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, що хоч і є суворим, проте безальтернативним видом стягнення.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції і вважає, що з врахуванням наведених обставин, а саме те, що ОСОБА_2 керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, таке порушення правил дорожнього руху є грубим та потенційно небезпечним як для самої особи, яка керує транспортним засобом, що є джерелом підвищеної небезпеки, так і для інших учасників дорожнього руху, тяжкість ймовірних наслідків.

При цьому, апеляційний суд ураховує, що в рішенні у справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

-7-

У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16.10.2008) Європейський суд вказав, що при призначенні покарання для того, щоб втручання (вилучення спеціального права) вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистий надмірний тягар для особи.

Враховуючи обставини справи, суд приходить до висновку, що адміністративне стягнення, накладене на ОСОБА_2 відповідає характеру вчиненого правопорушення, встановлене у межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому підстав для його зміни, навіть з урахуванням даних про його особу, не вбачається.

Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які були б підставою для скасування постанови судді та закриття провадження у справі, апеляційним переглядом не встановлено.

Порушень вимог закону, які б ставили під сумнів доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та необґрунтованість накладеного на нього адміністративного стягнення, не вбачається, відтак постанова суду є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування немає, а тому апеляційна скарга захисника-адвоката Войнарського А. Й. задоволенню не підлягає.

При прийнятті рішення враховуються положення нормативно-правових актів про те, що сторони провадження в справах про адміністративні правопорушення є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цими актами; ст. 294 КУпАП у частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; та те, що стороною захисту жодних доказів у підтвердження обґрунтованості доводів апеляційної скарги надано не було.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання захисника-адвоката Войнарського А. Й. про поновлення строку задовольнити, поновити йому строк на апеляційне оскарження постанови Рахівського районного суду Закарпатської області від 10.11.2025.

Апеляційну скаргу захисника-адвоката Войнарського А. Й. залишити без задоволення, а постанову судді Рахівського районного суду Закарпатської області від 10.11.2025 щодо ОСОБА_4 , - без змін.

Постанова апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя