Рішення від 20 травня 2026 р. у справі №334/9977/25 — Дніпровський районний суд міста Запоріжжя

Дата документу 21.05.2026

Справа № 334/9977/25

Провадження № 2/334/810/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2026 року м. Запоріжжя

Дніпровський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючої: судді Телегуз С.М., за участю секретаря Каряченко А.О., розглянувши у судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за уточненою позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

28.11.2025 року до суду через систему «Електронний суд» звернувся представник: адвокат Ускова І.І. в інтересах ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

11.12.2025 року ухвалою судді позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання ухвали про залишення заяви без руху.

25.12.2025 року до суду звернулася ОСОБА_1 з заявою про усунення недоліків позовної заяви, надавши уточнену позовну заяву до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

В уточненій позовній заяві посилалися на те, що 01.11.2021 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було складено розписку, відповідно якої позивач позичає грошові кошти відповідачу. На підтвердження отримання грошових коштів ОСОБА_2 власноруч написав та підписав розписку від 01.11.2021 року про отримання грошових коштів, оригінал якої знаходиться у позивача. Відповідно умов розписки ОСОБА_1 передала, а відповідач отримав грошові кошти в розмірі 7000 доларів США. Грошові кошти були передані в присутності свідків: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в її будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідач зобов`язався повернути позичені кошти в строк до 31.12.2022 року.

Кошти були запозичені відповідачем у зв`язку з необхідністю оформлення спадщини після своєї матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та проживала за адресою: АДРЕСА_2 . З метою прийняття спадщини відповідач наприкінці жовтня 2021 року приїхав в Україну. До складу спадкового майна входив житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 . В період коли відповідач проживав в Україні, він проживав зі своєю родиною (матір`ю, батьком, сестрою) за адресою: АДРЕСА_2 . Після виїзду за межі України (приблизно на початку 80 років) відповідач проживав спочатку на території російської федерації, потім в Германії, потім в Польщі, а потім повернувся на постійне місце проживання до російської федерації, де проживає по даний час. До України він прибув виключно з метою прийняття та оформлення спадщини після матері. При зверненні до ОСОБА_1 з проханням про позику відповідач повідомив, що прибув в Україну без достатнього обсягу коштів, розраховуючи на менші витрати, проте зіткнувся з необхідністю здійснення значних фінансових вкладень. Оскільки процес оформлення спадщини є тривалим у часі, відповідач потребував коштів на власне проживання, харчування та транспортні витрати під час вимушеного тривалого перебування на території України, не маючи тут постійного джерела доходу. Після сплати послуг відповідач надавав позивачу копій фіскальних чеків про сплату платежів. Враховуючи довірливі відносини на той момент та нагальну потребу відповідача у вирішенні вказаних проблем, нею було надано кошти в розмірі 7000 доларів США з власних накопичених коштів.

Враховуючи введення воєнного стану в Україні та припинення поштового сполучення з російською федерацією вона позбавлена можливості направити офіційну письмову претензію засобами поштового зв`язку (АТ "Укрпошта"). У зв`язку з цим, усі вимоги про повернення боргу пред`являлися засобами телефонного зв`язку та через застосунки (Viber, WhatsApp, Telegram) за номером телефону відповідача, який використовувався для комунікації під час укладення договору. Здійснювала телефонні дзвінки відповідачу з нагадуванням про необхідність повернення боргу. Під час перших розмов відповідач визнавав наявність заборгованості, проте посилався на тимчасові фінансові труднощі, складнощі з банківськими переказами між країнами та обіцяв повернути кошти найближчим часом. Однак, обіцянки відповідача залишилися невиконаними. Протягом останнього року відповідач змінив свою поведінку: перестав відповідати на телефонні дзвінки, та в подальшому просто заблокував. Така поведінка відповідача свідчить про свідоме ухилення від виконання зобов`язань та небажання повертати отримані у борг кошти.

Позивач змушена звернутися до суду за захистом своїх прав саме зараз, так як загальний строк позовної давності закінчується 31.12.2025 року, а строк виконання зобов`язання сплив 31.12.2022 року. Отже, починаючи з 01.01.2023 року, відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання. Відповідач свої договірні зобов`язання за договором позики не виконав, не повернув позикодавцю позичені кошти у сумі і у строк, визначений договором. Проценти чи штрафні санкції в розписці не зазначені, але все одно вимагають 3% річних за законом. Станом на 27.11.2025 року відповідач свої зобов`язання щодо повернення суми позики не виконав. Термін повернення коштів, встановлений розпискою, минув. Оскільки зобов`язання визначене в доларах США, інфляційні втрати (індексація) не застосовуються, тому позивач вимагає стягнення лише тіло боргу та 3% річних, що є максимально можливим способом захисту.

Розрахунок 3% річних від прострочки (ст.625 ЦК України): період прострочення з 01.01.2023 року по 26.11.2025 року: 2023 рік (365 днів): 7000$ * 3% = 210$; 2024 рік (366 днів): 7000$ * 3% = 210$; 2025 рік (з 01.01 по 26.11 – 330 днів): (7000$ * 3% / 365) * 330 = 189,86$, всього 609,86 доларів США. Загальна сума до стягнення: 7000 (основний борг) + 609,86 (3% річних) = 7609,86 доларів США. Відповідно офіційного сайту НБУ станом на 27.11.2025 року курс гривні до долару США становить 42.20 грн. за 1 долар США, тому гривневий еквівалент становить: 7609,86 USD * 42,20 = 321136,09 грн.

Повідомили, що орієнтований (попередній) розрахунок судових витрат складає 17569,09 грн., з яких 2569,09 грн. – судовий збір, 15000 грн. – витрати на професійну правничу допомогу.

Прохали стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за розпискою, що становить 321136,09 грн. та складається з: основний борг 295400 грн., 3% річних від простроченої суми 25736,09 грн. на 27.11.2025 року; стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.

14.01.2026 року до суду надійшла відповідь Департаменту у справах іноземців та осіб без громадянства ДМС України щодо неотримання відповідачем посвідки на постійне проживання в Україні.

15.01.2026 року ухвалою судді відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження у підготовче засідання, виклик відповідача громадянина російської федерації здійснювати шляхомоголошення на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки «Судова влада України».

09.03.2026 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду по суті.

21.05.2026 року в судове засідання позивач та її представник: адвокат Ускова І.І. не з`явилися, 21.05.2026 року представник подала заяву про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримали, не заперечували проти заочного розгляду справи.

21.05.2026 року в судове засідання відповідач не з`явився повторно, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить оголошення про виклик на офіційному сайті Судової влади України, будь-яких заяв чи клопотань до суду за увесь час знаходження справи на розгляді не надав, відзив на позов не подав, про причини неявки не повідомив.

24.02.2022 року розірвано дипломатичні відносини між Україною і російською федерацією у зв`язку з широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України. Комунікація Міністерства закордонних справ України з органами державної влади російської федерації за посередництва третіх держав не здійснюється. У зв`язку з чим наразі унеможливлено сприяння органами дипломатичної служби України у переданні судових документів російській стороні (листи Міністерства закордонних справ України вих. №71/17-500-67127 від 04.09.2022 року та вих. №71/17-500-77469 від 03.10.2022 року).

Згідно листа Міністерства закордонних справ України від 30.12.2022 року № 72/14-612-108558 після письмового повідомлення Виконавчого комітету Співдружності Незалежних Держав з 27.12.2022 року Українською стороною зупинена дія Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої у м. Мінську 22.01.1993 року, та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993 року, вчиненого у м. Москві 28.03.1997 року, у відносинах України з російською федерацією та республікою білорусь.

Згідно листа Міністерства юстиції України «Щодо забезпечення виконання міжнародних договорів України у період воєнного стану» № 25814/12.1.1/32-22 від 21.03.2022 року з урахуванням норм звичаєвого права щодо припинення застосування міжнародних договорів державами у період військового конфлікту між ними, рекомендується не здійснювати будь-яке листування, що стосується співробітництва з установами російської федерації на підставі міжнародних договорів України з питань міжнародно-правових відносин та правового співробітництва у цивільних справах та у галузі міжнародного приватного права.

Відповідно повідомлення, розміщеного 25.02.2022 року на офіційному веб-сайті АТ «Укрпошта», у зв`язку з агресією з боку росії та введенням воєнного стану, АТ «Укрпошта» припинила поштове співробітництво з поштою росії та білорусі; посилки та перекази в ці країни не приймаються.

Таким чином, передача будь-яких документів на територію російської федерації, у тому числі дипломатичними каналами, наразі неможлива (лист Міністерства юстиції України вих. №100817/98748-22-22/12.1.3 від 31.10.2022 року).

Відповідно ч.4 ст.223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у справі даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Згідно ч.1 ст.280 ЦПК України якщо відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи по суті повідомлений завчасно і належним чином, причин неявки суду не повідомив, відзив на позов не подав, то за згодою позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи.

У зв`язку з наведеним, суд на підставі ч.4 ст.223, ст.280 ЦПК України, постановляє заочне рішення.

Виходячи з положень ч.3 ст.211 ЦПК України суд вважає, що рішення у справі можливо ухвалити при проведенні судового засідання за відсутності учасників процесу.

Відповідно ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені наступні обставини у справі та відповідні їм правовідносини.

ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Запоріжжя народилася позивач – ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 від 24.10.2000 року.

Відповідач – громадянин російської федерації ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , рнокпп НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується копією паспорта громадянина російської федерації № НОМЕР_4 від 28.08.2017 року.

01.11.2021 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем громадянином російської федерації ОСОБА_2 укладено письмовий договір позики, що підтверджується копією розписки від 01.11.2021 року.

Відповідно умов договору позики від 01.11.2021 року ОСОБА_2 взяв в борг у ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 7000 доларів США для сплати нотаріусу за оформлення спадщини після матері, які зобов`язався повернути у строк до 31.12.2022 року.

Розписка написана ОСОБА_2 власноруч та підписана ним в присутності свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Станом на час розгляду справи судом відповідач борг не повернув, зобов`язання не виконав.

Суд, задовольняючи позов в повному обсязі, виходить з наступного:

Згідно ч.1, ч.2 п.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини.

Згідно ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

Згідно ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Відповідно ст.530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись в строк, що передбачений умовами Договору.

Відповідно ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно ст.545 ЦК України прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає.

Судом встановлено, що до суду звернувся позивач, як позикодавець за договором позики, укладеним 01.11.2021 року між ним та відповідачем у справі, з позовом до відповідача, як до позичальника, з вимогою про стягнення заборгованості за договором позики в розмірі 7000 доларів США, що становить в сумі 295400 грн., зі стягненням 3% річних згідно ст.625 ЦК України, що становить в сумі 25736,09 грн., оскільки строк виконання зобов`язання передбачений умовами договору позики – до 31.12.2022 року закінчився, а відповідач зобов`язання за договором не виконав.

Суд доходить висновку, що договір позики від 01.11.2021 року укладено сторонами у відповідності зі ст.ст. 1046, 1047 ЦК України, в письмовій формі за волевиявленням обох сторін, кожна із сторін розуміла мету укладення договору, а тому він вважається укладеним з моменту написання відповідачем розписки від 01.11.2021 року, яка складена на підтвердження укладення договору позики та його умов і факту передачі грошової суми позичальнику.

Таким чином, факт укладення між сторонами 01.11.2021 року договору позики підтверджується належним та допустимим письмовим доказом: розпискою відповідача від 01.11.2021 року, а тому суд вважає доведеним факт існування боргового зобов`язання відповідача перед позивачем, невиконаного в строк належним чином.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах ВС (ч.4 ст.263 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 року у справі №464/3790/16-ц зазначила: «Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (стаття 1047 ЦК України). Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов`язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки. Частиною першою статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором».

Суд вважає, що наявність боргової розписки у кредитора свідчить про те, що боргове зобов`язання відповідачем не виконане, що повністю узгоджується з практикою Верховного Суду, висловленою у Постанові від 02.03.2020 року у справі № 355/1301/18.

У Постанові від 13.07.2022 року у справі № 363/1834/17 Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на такі особливості виконання грошового зобов`язання: «Грошовою одиницею України є гривня (частина перша статті 99 Конституції України). Але Основний Закон не встановлює заборони використання в Україні грошових одиниць іноземних держав. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192 ЦК України). Тобто гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на території України за номінальною вартістю (частина перша статті 192 ЦК України), тоді як обіг іноземної валюти регламентований законами України. Приписи чинного законодавства, хоч і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, у якому має бути виражене та виконане зобов`язання (частина перша статті 192, частина перша статті 524, частина перша статті 533 ЦК України), однак не забороняють вираження у договорі грошового зобов`язання в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті, а також на перерахунок грошового зобов`язання у випадку зміни НБУ курсу національної валюти України щодо іноземної валюти».

Як укладення, так і виконання договірних зобов`язань, зокрема позики, виражених через іноземну валюту, не суперечить законодавству України. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.

Схожі висновки викладено у Постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі № 761/12665/14-ц, від 16.01.2019 року у справах № 373/2054/16-ц, № 464/3790/16-ц та № 373/2054/16-ц.

Однак, стаття 13 ЦПК України передбачає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Отже, з урахуванням заявлених позовних вимог про стягнення суми боргу саме в гривнях та оцінки доказів в їх сукупності, суд приходить висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договором позики від 01.11.2021 року у розмірі 7000 доларів США, що становить в сумі 295400 грн.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 16.01.2019 року у справі №373/2054/16-ц зазначила: «Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу та 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом. Оскільки стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України, то вона поширює свою дію на всі зобов`язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань. Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника. При обрахунку 3 % річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті України. 3 % річних розраховуються з урахуванням простроченої суми, визначеної у відповідній валюті, помноженої на кількість днів прострочення, які вираховуються з дня, наступного за днем, передбаченим у договорі для його виконання до дня ухвалення рішення, помноженого на 3, поділеного на 100 та поділеного на 365 (днів у році)».

Так як відповідач порушив свої зобов`язання за договором позики від 01.11.2021 року, тому у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення відповідно ст.625 ЦК України, зокрема щодо стягнення 3% річних.

Тому, 3% річних за ст.625 ЦК України за період з 01.01.2023 року по 26.11.2025 року, згідно якого основна сума боргу – 7000 доларів США, становить: 2023 рік (365 днів): 7000 доларів США * 3% = 210 доларів США; 2024 рік (366 днів): 7000 доларів США * 3% = 210 доларів США; 2025 рік (з 01.01 по 26.11 – 330 днів): (7000 доларів США * 3% / 365) * 330 = 189,86 доларів США, всього 609,86 доларів США, що становить в сумі 25736,09 грн.

Загальна сума до стягнення 7609,86 доларів США, що становить в сумі 321136,09 грн.

Відповідачем дані розрахунки позивача не спростовано, контррозрахунку не надано, як і будь-яких заперечень щодо наявності самої заборгованості.

Крім того, відповідно ч.1,8 ст.178 ЦПК України у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Так як відповідач відзив на позов не подав, в судове засідання не з`явився, будь-яких заперечень суду не надав, то суд вирішив справу за наявними матеріалами.

А тому за наявними матеріалами справи позов підлягає задоволенню як такий, що ґрунтується на законі, підтверджений встановленими обставинами та наданими суду доказами.

Відповідно ч.1 п.6 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так як позов задоволено в повному обсязі, то судовий збір у сумі 2569,09 грн., який був сплачений позивачем при подачі позовної заяви, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 19, 27, 76-83, 141, 211, 223, 247, 258-259, 264-265, 268, 280-283, 354 ЦПК України, ст.ст. 11, 15, 16, 509, 526, 530, 549, 610, 611, 625, 629, 1046-1050 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Уточнену позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з громадянина російської федерації ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , рнокпп НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , рнокпп НОМЕР_1 , заборгованість за договором позики від 01.11.2021 року у розмірі 7000 доларів США, що становить в сумі 295400 грн. (двісті дев`яносто п`ять тисяч чотириста гривень 00 копійок); 3% річних від простроченої суми за період з 01.01.2023 року по 27.11.2025 року в розмірі 609,86 доларів США, що становить в сумі 25736,09 грн. (двадцять п`ять тисяч сімсот тридцять шість гривень 09 копійок), а всього в розмірі 7609,86 доларів США, що становить в сумі 321136,09 грн. (триста двадцять одна тисяча сто тридцять шість гривень 09 копійок).

Стягнути з громадянина російської федерації ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , рнокпп НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , рнокпп НОМЕР_1 , витрати на сплату судового збору в сумі 2569,09 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повідомити відповідача про ухвалення судового рішення шляхом розміщення інформації на офіційному веб-порталі судової влади.

Повний текст рішення складено 29 травня 2026 року.

Суддя: С.М. Телегуз